Корзина резервированияРезервирование
Каталог лекарств
  • Абактал

    Абактал
    • Pefloxacin
      Международное название
    • Антибактериальные средства группы хинолонов.
      Фарм. группа
    • J01MA03
      ATС-код
    • по рецепту
      Условие продажи
    • 701 предложение от 85,00 до 280,58 грн.
      Наличие в аптеках

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу


АБАКТАЛ®

(ABAKTAL®)


Склад:

діюча речовина: пефлоксацин;

5 мл розчину (1 ампула) містять 400 мг пефлоксацину у формі метансульфонату (месилату) безводного;

допоміжні речовини: кислота аскорбінова, натрію метабісульфіт (Е 223), динатрію едетат, спирт бензиловий, вода для інєкцій, натрію гідрокарбонат.


Лікарська форма. Концентрат для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин від жовтуватого до жовтого кольору практично без видимих частинок.


Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Пефлоксацин. Код АТХ J01M A03.


Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Пефлоксацин – синтетичний протимікробний засіб, який належить до групи фторхінолонів. Діє бактерицидно і має широкий спектр антибактеріальної дії. Пефлоксацин пригнічує реплікацію ДНК,  впливає на РНК і синтез білків бактерій.

Грамнегативні бактерії чутливі до препарату як у фазі поділу, так і у фазі спокою, а грампозитивні бактерії чутливі тільки у фазі поділу. Пефлоксацин активний щодо аеробних грамнегативних бактерій. Проявляє активність щодо мікрорганізмів, стійких до дії інших протимікробних засобів. До пефлоксацину чутливі: Citrobacter spp., Enterobacter spp., Escherichia coli, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae, Klebsiella spp., Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Proteus mirabilis, Indole positive proteus, Salmonella spp., Shigella spp., Serratia spp., Staphylococcus spp. Помірно чутливі: Streptococcus spp., Pneumococcus spp., Pseudomonas spp., Acinetobacter spp., Clostridium perfringens, Mycoplasma spp., Chlamydia trachomatis. До препарату стійкі грамнегативні анаероби, бліда трепонема, мікобактерії туберкульозу.

Ефективний щодо інфекцій різної локалізації, особливо сечостатевої системи.

Фармакокінетика.

Концентрації у плазмі крові.

При багаторазовому введенні 400 мг пефлоксацину 1 або 2 рази на добу максимальні концентрації у сироватці крові досягаються одразу після інфузії і становлять 5,8 мкг/мл, а рівень у сироватці крові, що зберігається до наступної дози, у середньому становить               1,49 мкг/мл. Після введення 10-ї дози ці показники у середньому дорівнюють 9,55 мкг/мл і    4,22 мкг/мл відповідно.

Розподіл.

Приблизно 20-30 % пефлоксацину зв’язується з білками плазми крові. Об’єм розподілу становить приблизно 1,7 л/кг після одноразової дози 400 мг. Після внутрішньовенного введення пефлоксацин швидко розподіляється по всіх рідинах і органах організму.

Метаболізм.

Пефлоксацин метаболізується у печінці. Ідентифіковані 2 основні метаболіти – N-диметил-пефлоксацин і пефлоксацин-N-оксид. Тільки метаболіт N-диметил-пефлоксацин має антибактеріальну активність, яка схожа з активністю пефлоксацину. Концентрація цього метаболіту в плазмі крові досить низька і становить 2-3 % від концентрації пефлоксацину.

Виведення.

Виведення незміненого пефлоксацину і його основних метаболітів нирками становить 59 % від прийнятої дози, при цьому 60 % виділяється із сечею і 40 % – з фекаліями. 20-30 % пефлоксацину і його метаболітів виводяться із жовчю. Період напіввиведення становить         10,5 годин після застосування одноразової дози і підвищується до 12,3 годин після багаторазового застосування.

Порушення функції нирок не впливає на концентрацію пефлоксацину в сироватці крові. Біологічний період напіввиведення не залежить від ступеня ураження нирок.

У пацієнтів із ураженням печінки кліренс препарату значно знижений і тому період напіввиведення подовжується. Більша кількість незміненого пефлоксацину виводиться із сечею.


Клінічні характеристики.

Показання.

– Інфекції сечовивідних шляхів (включаючи простатит);

– інфекції дихальних шляхів (загострення хронічного бронхіту та цистофіброзу, госпітальна пневмонія);

– інфекції ЛОР-органів (хронічний синусит, тяжкий зовнішній отит);

– абдомінальні та гепатобіліарні інфекції;

– тяжкі бактеріальні інфекції травного тракту;

– сальмонельозне носійство;

– інфекції кісток і суглобів (остеомієліт, спричинений грамнегативними мікроорганізмами);

– інфекції шкіри і м’яких тканин, спричинені стафілококом, стійким до стафілококового пеніциліну;

– сепсис і ендокардит;

– менінгіт (якщо збудник чутливий до пефлоксацину);

– гонорея;

– профілактика післяопераційних інфекцій у хірургії.

Абактал® ефективний при застосуванні у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими антибіотиками, а також при лікуванні та профілактиці інфекцій у хворих із порушеннями імунітету.


Протипоказання.

Підвищена чутливість до пефлоксацину або до будь-яких  допоміжних речовин та до інших хінолонів. Епілепсія, недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, порушення функцій нирок та печінки тяжкого ступеня, ушкодження сухожиль, спричинених застосуванням фторхінолонів в анамнезі. Період фази росту у дітей (у зв’язку з ризиком розвитку тяжкої артропатії, особливо великих суглобів).


Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Не рекомендується застосування пефлоксацину з кортикостероїдами (особливо хворим літнього віку, хворим із послабленою нирковою функцією і пацієнтам із дисліпідемією) через можливі побічні реакції (тендиніт і рідкісні випадки розриву ахіллового сухожилля).

Одночасне застосування пефлоксацину та теофіліну може призвести до підвищення сироваткової концентрації теофіліну та розвитку побічних реакцій, спричинених теофіліном. Рідко ці реакції можуть бути небезпечними для життя. При застосуванні такої комбінації необхідно перевіряти концентрацію теофіліну в сироватці крові та у разі необхідності зменшити дозу останнього.

Хінолони можуть посилити дію пероральних антикоагулянтів (наприклад, варфарину). Ризик залежить від основного захворювання, віку та загального стану пацієнта. Рекомендується контролювати значення міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС) у період одночасного застосування пефлоксацину з пероральними антикоагулянтами та впродовж ще деякого часу після того.

Слід з обережністю призначати пефлоксацин із препаратами, що подовжують інтервал QT (антиаритмічні препарати ІА і ІІІ класів, трициклічні антидепресанти, макроліди).

Як і при застосуванні інших фторхінолонів були повідомлення про розвиток гіпоглікемії у хворих на діабет, які лікувалися пероральними гіпоглікемічними засобами або інсуліном.

Для препарату характерна фармацевтична несумісність із гепарином.


Особливості застосування.

Порушення функцій печінки.

Пацієнтам, які страждають на порушення функцій печінки, рекомендується відповідне скорочення дози.

Фоточутливість.

Пефлоксацин може спричиняти реакції фоточутливості. Пацієнтам слід уникати дії прямих сонячних променів та штучного ультрафіолетового опромінення під час лікування, а також щонайменше впродовж 4 днів після завершення лікування. В іншому разі рекомендується користуватися захисним одягом або сонцезахисним кремом (з високим ступенем захисту від УФ-променів). При появі перших проявів реакції шкіри лікування слід припинити.

Опорно-рухова система.

При перших симптомах або підозрі на тендиніт необхідно припинити терапію пефлоксацином і знизити навантаження на уражену кінцівку. Виникнення тендиніту може призводити до розриву сухожилля, особливо ахіллового, частіше у пацієнтів літнього віку. Тендиніт, іноді білатеральний, може виникати впродовж 48 годин після початку лікування. Про окремі випадки цього захворювання повідомлялося у період до декількох місяців після припинення лікування. Довготривале лікування із застосуванням кортикостероїдів може сприяти розриву сухожиль.

Для обмеження ризику розвитку патології сухожиль рекомендується:

– призначати лікування пацієнтам літнього віку після проведення ретельної оцінки користі та ризику (ризик можна зменшити введенням таким пацієнтам половини дози);

– уникати застосування пефлоксацину пацієнтам, які мають в анамнезі тендиніт, які застосовували кортикостероїди або пацієнтам, які мали підвищене фізичне навантаження.

Ризик розриву сухожиль вище у випадках, коли прикуті до ліжка пацієнти починають ходити знову.

Відразу після початку лікування із застосуванням пефлоксацину рекомендується відстежувати виникнення болю або набряку в зоні ахіллового сухожилля, особливо у пацієнтів, які належать до групи ризику. У разі виникнення таких симптомів слід припинити застосування пефлоксацину, забезпечити спокій ураженим сухожиллям, а також застосовувати, навіть у разі однобічного ураження, відповідний ортопедичний засіб або взуття з відповідним підбором або набійкою. Рекомендується консультація фахівця.

З обережністю слід застосовувати препарат хворим на міастенію гравіс.

Нервова система.

Пефлоксацин слід із обережністю призначати пацієнтам, які мають судоми в анамнезі або фактори, що сприяють виникненню судом.

Повідомлялося про випадки сенсорної та сенсомоторної периферичної невропатії у пацієнтів, які застосовували фторхінолони, включаючи пефлоксацин, що може спостерігатися одразу на початку лікування. Якщо у пацієнта спостерігаються симптоми невропатії, прийом пефлоксацину необхідно припинити з метою попередження розвитку необоротних станів.

Пефлоксацин слід з обережністю призначати пацієнтам літнього віку зі зниженим кровопостачанням головного мозку, змінами структури головного мозку або пацієнтам, які мають в анамнезі інсульт.

Шлунково-кишковий тракт.

Під час лікування пефлоксацином (у тому числі впродовж декількох тижнів після лікування) можуть виникати симптоми захворювання, зумовлені Clostridium difficile (CDAD)тяжка та стійка діарея у тому числі з кров’ю. Ступінь тяжкості CDAD може коливатися від легкого до такого, що загрожує життю; найтяжча форма цього захворювання – псевдомембранозний коліт. У разі підозри або підтвердження CDAD застосування пефлоксацину слід негайно припинити та призначити відповідну терапію.

При такій клінічній картині протипоказані антиперистальтичні препарати.

Порушення з боку серця.

При застосуванні фторхінолонів були повідомлення про випадки подовження інтервалу QТ, тому слід з обережністю призначати препарат пацієнтам із дисбалансом електролітів, вродженим синдромом подовження інтервалу QT, серцевими захворюваннями (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія), особам літнього віку та при одночасному застосуванні препаратів, що подовжують інтервал QT (антиаритмічних препаратів ІА і ІІІ класів, трициклічних антидепресантів, макролідів).

Гіперчутливість.

Під час лікування можуть виникати реакції гіперчутливості та алергічні реакції, у тому числі загрозливі для життя анафілактичні реакції. У разі виникнення таких реакцій слід припинити прийом препарату та призначити відповідне лікування.

Дисглікемія.

Як і при застосуванні всіх інших хінолонів, пефлоксацин може спричинити дисглікемію. Гіпоглікемія спостерігалась, як правило, у хворих на цукровий діабет пацієнтів, які застосовували пероральні гіпоглікемічні засоби (наприклад, глібенкламід) або інсулін. Таким пацієнтам необхідний ретельний моніторинг рівня глюкози в крові.

Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

Повідомлялося про гемолітичні реакції у пацієнтів, які мали дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази і застосовували фторхінолони. Незважаючи на відсутність повідомлень про випадки гемолізу після прийому пефлоксацину, слід уникати його застосування таким пацієнтам та використовувати альтернативні методи лікування. У разі необхідності призначення пефлоксацину слід проводити моніторинг можливого розвитку гемолізу.

Резистентність.

Як у разі інших антибіотиків, довготривале застосування пефлоксацину може призвести до занадто швидкого росту нечутливих мікроорганізмів. Дуже важливим є проведення періодичної оцінки стану пацієнта. У разі виникнення вторинної інфекції під час лікування необхідно вжити відповідних заходів.

Лабораторні дослідження.

У пацієнтів, які застосовують пефлоксацин, тест на виявлення опіатів у сечі може давати хибно-позитивний результат. Може виникнути необхідність підтвердження позитивних результатів за допомогою специфічних методів. Пефлоксацин не впливае на рівень глюкозурії.


Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосування хінолонів у період вагітності або годування груддю протипоказано через ризик ураження суглобів у плода або дитини.

Фертильність.

Пероральне застосування пефлоксацину у дозах, вищих за терапевтичну, призводить до порушення сперматогенезу у тварин. Даних стосовно фертильності у людини немає.


Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

До з’ясування індивідуальної реакції на препарат (може виникнути запаморочення, судоми) рекомендується утриматися від керування автотранспортом або іншими механізмами.


Спосіб застосування та дози.

Абактал® призначати у вигляді повільної 1-годинної внутрішньовенної інфузії, по 400 мг кожні 12 годин. Вміст 1 ампули препарату  (еквівалентно 400 мг пефлоксацину) розчинити у 250 мл     5 % розчину глюкози.

Абактал® не можна розводити 0,9 % розчином натрію хлориду або будь-яким іншим розчином, що містить іони хлору.

Для швидкого створення ефективної концентрації пефлоксацину у плазмі крові на початку лікування можна ввести навантажувальну дозу, що становить 800 мг.

Для профілактики інфекцій у хірургії рекомендується  вводити 400-800 мг пефлоксацину за

1 годину до операції.

Максимальна добова доза становить 1200 мг.

Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання і визначається лікарем.

Пацієнти літнього віку.

Для пацієнтів літнього віку рекомендується зниження дози пефлоксацину – у перший день лікування застосовувати по 400 мг 2 рази на добу (навантажувальна доза), у наступні дні – по 200 мг 2 рази на добу.

Пацієнти з порушенням функцій нирок.

У хворих зі зниженою функцією нирок виведення пефлоксацину фактично не змінюється, оскільки основний шлях екскреції відбувається через печінковий кліренс. Тому зниження дози у таких хворих не потребується.

Пефлоксацин не видаляється при гемодіалізі, тому немає необхідності у додатковому дозуванні після закінчення діалізу.

Пацієнти з порушенням функцій печінки.

У хворих із помірним порушенням функцій печінки виведення пефлоксацину значно уповільнюється. Рекомендована доза – 8 мг на 1 кг маси тіла (1-годинна інфузія):

– 1 раз на добу (жовтяниця);

– кожні 36 годин (асцит);

– кожні 48 годин (жовтяниця та асцит).


Діти.

Призначати препарат дітям протипоказано через імовірність розвитку артропатій (особливо великих суглобів) у період росту.


Передозування.

У випадку гострого передозування слід ретельно спостерігати за станом пацієнта. Терапія симптоматична.

Гемодіаліз не є ефективним засобом для виведення похідних хінолону з організму.


Побічні реакції.

Частота виникнення побічних реакцій класифікується таким чином: дуже поширені (≥ 1/10), поширені (≥ 1/100, < 1/10), непоширені (≥ 1/1000, < 1/100), рідко поширені (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко поширені (< 1/10000), частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних).

З боку системи крові: непоширені – еозинофілія, рідко поширені – тромбоцитопенія; частота невідома – лейкопенія, панцитопенія, анемія.

З боку імунної системи: невідомо – реакції гіперчутливості та алергічні реакції, у тому числі загрозливі для життя анафілактичні реакції; ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок.

З боку нервової системи: поширені – безсоння; непоширені – головний біль, запаморочення; рідко поширені – дратівливість, галюцинації; невідомо – сплутаність свідомості, судоми, дезорієнтація, внутрішньочерепна гіпертензія (особливо у пацієнтів молодого віку після тривалого застосування пефлоксацину, зі сприятливим результатом у більшості випадків після припинення лікування та в разі адекватної терапії), міоклонія, нічні жахи, парестезія, сенсорна або сенсомоторна периферична нейропатія, загострення міастенії.

З боку травного тракту: поширені – гастралгія,  нудота, блювання; непоширені – діарея; дуже рідко поширені – псевдомембранозний коліт.

З боку гепатобіліарної системи: рідко поширені – підвищення рівня трансаміназ, лужної фосфатази, білірубінемія.

З боку шкіри: поширені – кропив’янка, висип; непоширені – фоточутливість; рідко поширені –  еритема, свербіж; невідомо –  васкулярна пурпура, мультиформна еритема, синдром Стівенса- Джонсона, синдром Лайєлла.

З боку опорно-рухового апарату: поширені – міалгія, артралгія; невідомо – тендиніт та розрив  сухожиль (див. розділ «Особливості застосування»), суглобовий випіт.

З боку сечовидільної системи: рідко поширені – гостра ниркова недостатність.

Інші: подовження інтервалу QТ, реакції у місці введення.


Термін придатності. 3 роки.


Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці для захисту від світла.

Зберігати у недоступному для дітей місці.


Несумісність.

Абактал® несумісний із гепарином. Його не можна розводити 0,9 % розчином натрію хлориду або будь-яким іншим розчином, що містить іони хлору.


Упаковка.

По 5 мл розчину в ампулі; по 10 ампул у картонній коробці.


Категорія відпуску. За рецептом.


Виробник.

Лек Фармацевтична компанія д. д., Словенія/Lek Pharmaceuticals d. d., Slovenia.


Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Веровшкова 57, Любляна 1526, Словенія/Verovskova 57, 1526 Ljubljana, Slovenia.

АБАКТАЛ
(ABAKTAL)
pefloxacin
Представительство:
ЛЕК
  Владелец регистрационного удостоверения:
LEK d.d.,
код ATX: J01MA03

Форма выпуска, состав и упаковка

Таблетки белые или слегка желтоватые, овальные, двояковыпуклые, покрытые пленочной оболочкой.

  1 таб.
пефлоксацин (в форме мезилата дигидрата) 400 мг

Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, крахмал кукурузный, повидон, вода деминерализованная, натрия крахмала гликолат, тальк, кремния диоксид коллоидный безводный, магния стеарат.

Состав оболочки: гипромеллоза, титана диоксид, тальк, макрогол 400, карнаубский воск.

10 шт. - блистеры (1) - пачки картонные.

Раствор для инъекций прозрачный, от светло-желтого до желтого цвета, концентрированный.

  1 мл 1 амп.
пефлоксацин (в форме мезилата) 80 мг 400 мг

Вспомогательные вещества: аскорбиновая кислота, натрия метабисульфит, динатрия эдетат, бензиловый спирт, натрия гидрокарбонат, вода д/и.

5 мл - ампулы (10) - поддоны (1) - пачки картонные.

Клинико-фармакологическая группа: Антибактериальный препарат группы фторхинолонов

Регистрационные №№:
  • таб., покр. оболочкой, 400 мг: 10 шт. - П №008768/02, 16.09.05
  • концентрат д/пригот. р-ра д/в/в введения 400 мг/5 мл: амп. 10 шт. - П №008768/01, 16.09.05

Фармакологическое действие

Синтетический антибактериальный препарат из группы фторхинолонов. Оказывает бактерицидное действие, ингибируя репликацию ДНК бактерий на уровне ДНК-гиразы.

Эффективен в отношении грамотрицательных бактерий, находящихся как в стадии деления (фаза роста), так и в стадии покоя. В отношении грамположительных штаммов действует только на клетки, находящиеся в процессе митотического деления. Проявляет активность в отношении внутриклеточных возбудителей.

Абактал активен в отношении Staphylococcus aureus, Escherichia coli, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Serratia spp., Proteus mirabilis, индол-положительные штаммы Proteus spp., Сitrobacter spp., Salmonella spp., Shigella spp., Haemophilus influenzae, Neisseria gonorrhoeae.

К препарату умеренно чувствительны Streptococcus spp. (в т.ч. Streptococcus pneumoniae), Pseudomonas spp., Acinetobacter spp., Clostridium perfingens, Mycoplasma spp., Chlamydia spp.

К препарату устойчивы грамотрицательные анаэробы, Spirochaeta spp., Mycobacterium tuberculosis.

Фармакокинетика

Всасывание

После однократной инфузии препарата в дозе 400 мг Cmax пефлоксацина составляет 4 мкг/мл и поддерживается в течение 12-15 ч. После в/в инфузии фармакокинетические параметры такие же, как после приема внутрь.

После приема внутрь пефлоксацин быстро абсорбируется из ЖКТ. После однократного приема внутрь 400 мг пефлоксацина через 20 мин абсорбируется 90% дозы, при этом Cmax достигается через 1-2 ч и составляет через 1.5 ч 4 мкг/мл. Биодоступность - около 100%.

AUC при обоих способах применения одинакова, что свидетельствует о полной абсорбции пефлоксацина.

Распределение

Связывание с белками плазмы составляет 25-30%. Vd - 1.7 л/кг. Пефлоксацин быстро проникает в ткани, органы и жидкие среды организма (клапаны аорты, митральный клапан, сердечная мышца, кости, брюшная полость, перитонеальная жидкость, желчный пузырь, предстательная железа, слюна, мокрота, ткани поджелудочной железы /в т.ч. некротизированные/). Концентрация пефлоксацина в перечисленных жидкостях и тканях выше концентрации в плазме крови.

Метаболизм и выведение

T1/2 составляет примерно 10.5 ч. Выводится преимущественно с мочой (60% в течение 72 ч). 30% выводится с желчью в неизмененном виде, частично - в виде метаболитов: норфлоксацина, пефлоксацин-N-оксида и пефлоксацин-глюкуронида. Содержание неизмененного пефлоксацина в моче через 1-2 ч после приема - 25 мкг/мл, через 12-24 ч - 15 мкг/мл. Неизмененный пефлоксацин и его метаболиты обнаруживаются в моче в течение 48 ч после последнего введения препарата. Коэффициент экстракции пефлоксацина при гемодиализе - 23%.

Показания

Лечение инфекционных заболеваний, вызванных чувствительными к препарату микроорганизмами:

- инфекции почек и мочевыводящих путей;

- инфекции органов малого таза (в т.ч. аднексит, простатит);

- инфекции нижних отделов дыхательных путей;

- инфекции ЛОР-органов (в т.ч. хронический синусит, тяжелый наружный отит);

- тяжелые бактериальные инфекции ЖКТ (в т.ч. сальмонеллез, брюшной тиф);

- инфекции печени и желчевыводящих путей;

- инфекции брюшной полости (интраабдоминальные абсцессы, перитонит);

- инфекции костей, суставов и соединительной ткани (в т.ч. остеомиелит);

- инфекции кожи и мягких тканей (в т.ч. вызванные стафилококком, устойчивым к пенициллину);

- менингеальные инфекции;

- сепсис;

- бактериальный эндокардит;

- гонорея.

Применяется в качестве монотерапии или в сочетании с другими противомикробными лекарственными средствами.

Препарат эффективен при профилактике инфекций у пациентов с иммунодефицитом.

Режим дозирования

Взрослым и подросткам старше 18 лет препарат назначают в средней дозе 800 мг/сут (как при приеме внутрь, так и при парентеральном введении). Максимальная суточная доза - 1.2 г.

При лечении некоторых инфекций мочеполовой системы возможно назначение Абактала в дозе 1 таб. (400 мг) 1 раз/сут утром или вечером.

Для лечения неосложненной гонореи у мужчин и женщин назначают препарат однократно в дозе 800 мг.

Средняя доза при приеме внутрь составляет 400 мг 2 раза/сут.

Таблетки рекомендуют принимать во время приема пищи.

В/в препарат назначают в виде инфузии в дозе 400 мг 2 раза/сут; продолжительность инфузии - 1 ч. Предварительно содержимое одной ампулы (400 мг) разбавляют 250 мл 5% раствора глюкозы.

Для профилактики инфекционных осложнений в хирургии рекомендуют в/в введение препарата в дозе 400-800 мг за 1 ч до проведения операции.

Для пациентов с заболеваниями печени разовая доза для в/в капельного введения составляет 8 мг/кг массы тела; продолжительность инфузии - 1 ч. Частота проведения инфузий составляет у пациентов с желтухой 1 раз в 24 ч; у пациентов с асцитом - 1 раз в 36 ч; у пациентов с желтухой и асцитом - 1 раз в 48 ч.

Для более быстрого достижения терапевтических концентраций допускается введение первой дозы 800 мг.

Вследствие эквивалентности доз при приеме внутрь и в/в введении препарат может использоваться для проведения последовательной терапии (курс, начатый в/в введениями, продолжают приемом внутрь).

Побочное действие

Со стороны пищеварительной системы: потеря аппетита, диспепсия, диарея, тошнота, изменение вкуса, рвота, преходящее повышение активности печеночных ферментов, уровня ЩФ и билирубина; очень редко - псевдомембранозный колит.

Со стороны ЦНС: головная боль, беспокойство, головокружение, состояние повышенного психического возбуждения, депрессия, бессонница, нарушения зрения, спутанность сознания, галлюцинации, тремор; редко - судороги.

Со стороны мочевыделительной системы: кристаллурия; редко - гематурия, интерстициальный нефрит.

Со стороны костно-мышечной системы: миалгия, артралгия, тендинит; в очень редких случаях - разрыв ахиллова сухожилия.

Аллергические реакции: кожная сыпь, кожный зуд, крапивница, покраснение кожи; редко - бронхоспазм, фотосенсибилизация.

Местные реакции: флебит.

Прочие: транзиторные изменения картины периферической крови.

При использовании препарата в терапевтических дозах побочные эффекты возникают редко и носят обратимый характер.

Противопоказания

- беременность;

- лактация (грудное вскармливание);

- возраст до 18 лет;

- повышенная чувствительность к хинолонам.

С осторожностью назначают препарат при нарушениях со стороны ЦНС (в т.ч. эпилептический синдром неустановленной этиологии), сочетанной почечно-печеночной недостаточности, при печеночной недостаточности тяжелой степени.

Беременность и лактация

Абактал противопоказан к применению при беременности.

При необходимости применения препарата в период лактации следует решить вопрос о прекращении грудного вскармливания.

Особые указания

Раствор для инъекций применяют только в условиях стационара.

При появлении аллергических реакций или изменений со стороны ЦНС следует немедленно отменить препарат.

Вследствие возможной фотосенсибилизации в период лечения Абакталом следует избегать УФ-облучения и попадания прямых солнечных лучей в течение 6 суток после прекращения терапии.

Факторы риска по развитию тендинитов на фоне терапии фторхинолонами включают: возраст старше 60 лет, почечная недостаточность, проведение диализа, сопутствующая терапия ГКС, дислипидемия. Пациент должен быть предупрежден о необходимости отменить препарат при появлении начальных признаков тендинита, исключить нагрузку на пораженную конечность и обратиться к врачу.

Могут наблюдаться ложноположительные результаты при определении глюкозы в моче методом восстановления меди (с использованием сульфата меди), поэтому следует использовать ферментативные методы анализа.

Препарат можно применять в комбинации с бета-лактамными антибиотиками, метронидазолом, ванкомицином и рифампицином.

Необходимо соблюдать осторожность при одновременном назначении пефлоксацина и изониазида.

Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами

На фоне применения Абактала следует соблюдать осторожность при занятии потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенного внимания и быстроты психомоторных реакций.

Передозировка

Симптомы: тошнота, спутанность сознания, психическое возбуждение; в тяжелых случаях - потеря сознания, судороги.

Лечение: промывание желудка, активированный уголь. Необходимо обеспечить медицинский контроль состояния пациента, достаточное поступление жидкости в организм больного; при необходимости проводят симптоматическую терапию. Гемодиализ неэффективен.

Лекарственное взаимодействие

При одновременном применении Абактала и аминогликозидов отмечается синергизм в отношении синегнойной палочки, что позволяет уменьшить дозу аминогликозидов и снизить риск развития ото- и нефротоксического действия.

При одновременном применении Абактала и непрямых антикоагулянтов возможно усиление действия последних.

Комбинация пефлоксацина с тетрациклинами и хлорамфениколом обладает антагонистическим действием.

Фармакокинетическое взаимодействие

Абсорбция пефлоксацина замедляется при одновременном приеме с антацидами, содержащими алюминия гидроксид и магния гидроксид (интервал между приемами должен составлять не менее 2 ч).

Одновременный прием пефлоксацина и циметидина приводит к увеличению периода полувыведения пефлоксацина.

При совместном применении фторхинолонов и циклоспорина возможно повышение концентрации циклоспорина и уровня креатинина в крови.

Пефлоксацин снижает метаболизм теофиллина и НПВС в печени, что приводит к повышению их концентрации в плазме крови.

Фармацевтическое взаимодействие

Пефлоксацин нельзя смешивать с растворами, содержащими ионы хлора, во избежание выпадения осадка.

Условия и сроки хранения

Препарат следует хранить в сухом, защищенном от света, недоступном для детей месте при температуре не выше 25°С.

Условия отпуска из аптек

Препарат отпускается по рецепту.

 



Реклама