Корзина резервированияРезервирование
Каталог лекарств
  • Азитрал

    Азитрал
    • Azithromycin
      Международное название
    • Макролиды, линкозамиды и стрептограмины
      Фарм. группа
    • J01FA10
      ATС-код
    • по рецепту
      Условие продажи
    • Нет в продаже
      Наличие в аптеках

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату


АЗИТРАЛ

(AZITRAL)

Склад:

діюча речовина: azithromycin;

1 капсула містить азитроміцину 250 мг у формі азитроміцину дигідрату;

допоміжні речовини: лактоза безводна, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, натрію лаурилсульфат.

Лікарська форма. Капсули.

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди. Азитроміцин.

Код АТС J01F A10.

Клінічні характеристики.

Показання.

Інфекції, спричинені чутливими до азитроміцину збудниками:

  • інфекції дихальних шляхів – бактеріальний бронхіт, інтерстиціальна та альвеолярна пневмонія;

  • інфекції ЛОР-органів – синусит, тонзиліт, фарингіт, середній отит;

  • інфекції шкіри та м’яких тканин – хронічна мігруюча еритема (початкова стадія хвороби Лайма), бешиха, імпетиго, вторинні піодерматози;

  • інфекції, що передаються статевим шляхом – неускладнений уретрит, цервіцит;

  • захворювання шлунка та дванадцяти палої кишки, пов’язані з Helicobacter pylori.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до компонентів препарату, а також до інших макролідних антибіотиків. Тяжкі порушення функції печінки та/або нирок, електролітного балансу (особливо у випадках гіпокаліємії та гіпомагніємії). Клінічно виражена брадикардія, аритмія або тяжка серцева недостатність. Вагітність (крім випадків крайньої необхідності), період годування груддю.

Не застосовувати одночасно з препаратами алкалоїдів ріжків.

Не призначають дітям із масою тіла менше 45 кг.

Спосіб застосування та дози.

Азитрал   необхідно застосовувати за одну годину до або через дві години після їди, оскільки одночасний прийом їжі порушує всмоктування азитроміцину. Препарат приймають 1 раз на добу.

Дорослим та дітям із масою тіла понад 45 кг

При інфекціях ЛОР-органів, дихальних шляхів, шкіри та м’яких тканин (окрім хронічної мігруючої еритеми) призначають 500 мг (2 таблетки) на добу протягом 3 днів.

При хронічній мігруючій еритемі: 1 раз на добу протягом 5 днів: 1-й день – 1 г                        (4 таблетки), потім – по 500 мг (2 таблетки) з 2-го по 5-й день.

При інфекціях, що передаються статевим шляхом: 1 г (4 таблетки) одноразово.

При виразковій хворобі шлунка та дванадцяти палої кишки: 1 г (4 таблетки) на добу протягом 3 днів у складі комплексної терапії.

При acne vulgaris: курсова доза становить 6 г. Рекомендується така схема лікування: у перші 3 дні призначають   по 500 мг (2 таблетки)  1 раз на добу,   наступні  9   тижнів  –   по  500   мг  (2 таблетки) 1 раз на тиждень, причому на другому тижні разову дозу (2 таблетки) приймають через 7 днів після попереднього прийому.

У разі пропуску прийому препарату пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні – з інтервалами у 24 години.

Для   пацієнтів літнього віку немає необхідності змінювати дозування.

Дітям з масою тіла менше 45 кг застосовують препарати азитроміцину в іншій лікарській формі.

Пацієнти з порушеною функцією нирок: хворим із легкою або середньої тяжкості нирковою недостатністю коригувати дозу не потрібно. Досвіду застосування препарату при тяжких порушеннях функції нирок немає.

Пацієнти з порушеною функцією печінки: оскільки печінка є головним органом виведення азитроміцину, хворим з тяжкою печінковою недостатністю препарат не застосовують.

Побічні реакції.

З боку системи крові: тромбоцит опенія, транзиторна слабка нейтропенія.

З боку центральної нервової системи: запаморочення/вертиго, головний біль, сонливість, синкопе, судоми, спотворення смаку, порушення нюху, парестезії, астенія, безсоння.

Психічні розлади: рідко – агресивність, неспокій, гіперактивність, тривожність, нервозність.

З боку органа слуху: погіршення слуху, глухота, дзвін у вухах (більшість з цих проблем є оборотними).

З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття; аритмія, пов’язана зі шлуночковою тахікардією; рідко – подовження QT-інтервалу, тріпотіння/мерехтіння шлуночків, артеріальна гіпотензія, біль у грудній клітці.

З боку травного тракту: нудота, блювання, діарея, біль/спазми у животі, рідкі випорожнення, анорексія, диспепсія, запор, зміна кольору язика, панкреатит, зниження апетиту, гастрит,   метеоризм; у поодиноких випадках – псевдомембранозний коліт.

З боку гепатобіліарної системи: рідко – гепатит, оборотне помірне підвищення активності печінкових трансаміназ, холестатична жовтяниця; у поодиноких випадках – некротичний гепатит, дисфункція печінки (що в поодиноких випадках призводить до летального кінця).

З боку шкіри: свербіж, висипи, ангіо невротичний набряк, кропив’янка, фото чутливість, поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

З боку опорно-рухового апарату: артралгія.

З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.

З боку репродуктивної системи: вагініт.

Інші: анафілаксія, включаючи набряки (у поодиноких випадках призводить до летального кінця), кандидоз.

Передозування.

Симптоми: тимчасова втрата слуху, сильна нудота, блювання та пронос.

Лікування: зондове промивання шлунка. Терапія симптоматична.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Призначення препарату у період вагітності допустиме лише у випадку крайньої необхідності, коли очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода.

Азитром виділяється в грудне молоко, тому його не призначають у період годування груддю або припиняють годування.

Діти.

Препарат у даній лікарській формі застосовують дітям з масою тіла понад 45 кг.

Особливості застосування.

Алергічні реакції

У рідких випадках повідомлялося про здатність азитроміцину спричиняти серйозні побічні реакції (рідко – летальні), такі як ангіо невротичний набряк і анафілаксія. Деякі з цих реакцій супроводжувалися рецидивуючими симптомами і потребували більш тривалого спостереження та лікування. Після закінчення лікування реакції гіпер чутливості у деяких пацієнтів можуть зберігатися, що вимагає специфічної терапії під наглядом лікаря.

Подовжені серцева ре поляризація та інтервал QТ, які підвищували ризик розвитку серцевої аритмії та тріпотіння/мерехтіння шлуночків, спостерігались при лікування іншими макролідними антибіотиками. Подібний ефект азитроміцину не можна повністю виключити у пацієнтів з підвищеним ризиком подовженої серцевої ре поляризації. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам із вродженою чи набутою пролонгацією інтервалу QT, з порушеннями електролітного балансу, особливо при наявності гіпокаліємії та гіпомагніємії.

Стрептококові інфекції

Пеніцилін є препаратом першого ряду при лікуванні фарингіту/тонзиліту, спричинених Streptococcus pyogenes, а також у профілактиці гострого ревматичного поліартриту. Азитроміцин загалом ефективний у лікуванні стрептококової інфекції ротоглотки, але немає жодних даних, як підтведжують його ефективність у профілактиці гострого ревматичного поліартриту.

Суперінфекції

Як і при лікуванні іншими антибактеріальними препаратами, існує можливість виникнення суперінфекції (наприклад, мікози).

Ниркова недостатність

У пацієнтів із незначною дисфункцією нирок (кліренс креатині ну > 40 мл/хв) немає необхідності змінювати дозу.

Печінкова недостатність

Оскільки азитроміцин метаболізується в печінці та виводится з жовчею, препарат не слід застосовувати пацієнтам із серйозними захворюваннями печінки.

Загальні вказівки

У випадку пропуску прийому дози її слід прийняти якомога раніше, а наступні дози – з інтервалом у 24 години.

Необхідно дотримуватися перерви (2 години) при одночасному застосуванні антацидів.

Препарат містить лактозу, що слід враховувати пацієнтам з недостатністю лактази, галактоземією або синдромом порушення всмоктування глюкози/галактози.

У період лікування препаратом слід утримуватися від вживання спиртних напоїв.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

У період лікування слід утримуватися від керування авто транспортом або роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Слід звернути увагу на одночасне застосування препарату з теофіліном, терфенадином, варфарином, карбамазепіном, фенітоїном, тріазоламом, дигоксином, ерготаміном, циклоспорином, оскільки макролідні антибіотики можуть посилювати ефект вищезгаданих препаратів.

На відміну від більшості макролідів, азитроміцин не зв’язується з ферментами комплексу цитохрому Р450.

Лінкозаміди послабляють, а тетрациклін і хлорамфенікол посилюють ефективність азитроміцину. Фармацевтично несумісний з гепарином.

Слід обережно призначати азитроміцин пацієнтам разом з іншими ліками, які можуть подовжувати QT-інтервал.

Антациди. При вивченні впливу одночасного застосування антацидів на фармакокінетику азитроміцину загалом не спостерігалося змін у біодоступності, хоча плазмові пікові концентрації азитроміцину зменшилися на 30 %. Зміни фармакокінетики азитроміцину при застосуванні циметидину за 2 години до застосування азитроміцину були відсутні. Антацидні засоби уповільнюють всмоктування азитроміцину. Рекомендується дотримуватися інтервалу не менше 2 години між прийомом препарату та антациду.

Карбамазепін. Азитроміцин не виявляє значного впливу на плазмові рівні карбамазепіну або на його активні метаболіти.

Циклоспорин. Деякі макролідні антибіотики впливають на метаболізм циклоспорину. За необхідності комбінованого лікування слід проводити ретельний моніторинг рівнів циклоспорину і відповідно регулювати дозування.

Кумаринові антикоагулянти. При одночасному застосуванні азитроміцину та варфарину або кумарин подібних пероральних антикоагулянтів підвищується ризик виникнення кровотеч. Необхідно приділяти увагу частоті моніторингу протромбі нового часу.

Дигоксин. У деяких пацієнтів певні макролідні антибіотики впливають на метаболізм дигоксину в кишечнику. Тому у разі одночасного застосування азитроміцину і дигоксину треба пам’ятати про можливість підвищення концентрацій дигоксину і проводити моніторинг рівнів дигоксину.

Метил преднізолон. У дослідженні фармакокінетичної взаємодії у здорових добровольців азитроміцин не виявив значного впливу на фармакокінетику метил преднізолону.

Терфенадин. У фармакокінетичних дослідженнях не повідомлялося про взаємодію між азитроміцином і терфенадином. Як і у випадку з іншими макролідними антибіотиками, азитроміцин необхідно з обережністю призначати в комбінації з терфенадином.

Теофілін. Комбіноване застосування теофіліну та азитроміцину іноді призводило до підвищених рівнів теофіліну в сироватці крові.

Зидовудин. Одноразові дози по 1000 мг і багаторазові дози по 1200 мг або 600 мг азитроміцину не впливали на плазмову фармакокінетику або виділення з сечею зидовудину або його глюкуронідних метаболітів. Однак прийом азитроміцину підвищував концентрації фосфорильованого зидовудину, клінічно активного метаболіту, в мононуклеарах у периферійному кровообігу.

Диданозин. При одночасному застосуванні добових доз 1200 мг азитроміцину з диданозином не було виявлено впливу на фармакокінетику диданозину порівняно з плацебо.

Рифабутин. Одночасне застосування азитроміцину і рифабутину не впливало на плазмові концентрації цих препаратів. Нейтропенія спостерігалась в осіб, які приймали одночасно азитроміцин і рифабутин. Хоча нейтропенія була пов’язана із застосуванням рифабутину, причинний зв'язок з одночасним прийомом з азитроміцином не був встановлений.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Азитроміцин – представник нової підгрупи макролідних антибіотиків – азалідів. Зв’язується із субодиницею 50S рибосоми 70S чутливих мікро організмів, пригнічуючи РНК-залежний синтез білка, сповільнює ріст і розмноження бактерій, при високих концентраціях можливий бактерицидний ефект.

Має широкий спектр антимікробної дії. До препарату чутливі грам позитивні коки – Streptococcus pneumoniae, S.pyogenes, S.agalactiae, стрептококи груп С, F і G, S.viridans; Staphylococcus aureus; грам негативні бактерії – Haemophilus influenzae, Н.parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Bordatella pertussis, B.parapertussis, Legionella pneumophila, H.ducrei, Campylobacter jejuni, Neisseria gonorrhoeae, Gardnerella vaginalis; деякі анаеробні мікро організми – Bacteroides bivius, Clostridium perfringens, Peptostreptococcus species, а також Chlamydia trachomatis, Mycoplasma pneumoniae, Ureaplasma urealyticum, Treponema pallidum, Borrelia burgdoferi. Не впливає на грам позитивні мікро організми, стійкі до еритроміцину.

Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо азитроміцин швидко всмоктується з травного каналу. Біодоступність становить приблизно 37 % (ефект «першого проходження»). При прийомі внутрішньо 500 мг азитроміцину максимальна концентрація (Сmax) в сироватці крові досягається через 2,5-3 години і становить 0,4 мг/л. Препарат добре проникає в дихальні шляхи, органи і тканини урогенітального тракту, зокрема у передміхурову залозу, у шкіру і м’які тканини. Концентрація препарату в тканинах і клітинах у 10-100 разів вища, ніж у сироватці крові. Стабільний рівень у плазмі досягається через 5-7 днів. Препарат у великій кількості накопи чується у фагоцитах, які транспортують його у місця інфекції і запалення, де поступово вивільняють у процесі фагоцитозу.

З   білками   зв’язується   обернено   пропорційно концентрації в крові (7-50 % препарату).   Майже 35 % метаболізується в печінці шляхом де метилування, втрачаючи активність.

Понад 50 % дози виводиться із жовчею у незміненому вигляді, приблизно 4,5 % – із сечею протягом 72 годин.

Період напів виведення з плазми становить 14-20 годин (в інтервалі 8-24 години після прийому препарату) і 41 годину (в інтервалі 24-72 години). Прийом їжі значно змінює фармакокінетику.

З віком параметри фармакокінетики не змінюються у чоловіків (65-85 років), у жінок зростає Сmax – на 30-50 %.  

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули білого кольору розміром «0», наповнені білим порошком.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в сухому місці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 6 капсул у блістері в картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Шрея Лайф Саєнсіз ПВТ ЛТД.

Місцезнаходження.

Шрея Хаус, 301/А, Перейра Хіл Роуд. Андері (Іст.), Мумбаї – 400099, Індія.



 

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

АЗИТРАЛ

пор. лиофил. д/п р-ра д/инф. 500 мг фл., № 1, № 5

Азитромицин 500 мг

№ UA/7748/01/01 от 15.02.2008 до 15.02.2013

АЗИТРАЛ 250

табл. п/о 250 мг, № 6, № 60

Азитромицин 250 мг

№ UA/5452/01/01 от 28.11.2006 до 28.11.2011

АЗИТРАЛ 500

табл. п/о 500 мг, № 3, № 15

Азитромицин 500 мг

№ UA/5452/01/02 от 28.11.2006 до 28.11.2011

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

азитромицин — антибиотик группы макролидов (подгруппа азалидов) широкого спектра действия. Оказывает бактерицидный эффект. Проникает в ткани, клетки и жидкие среды организма; по сравнению с другими макролидами у азитромицина максимальный T1/2. Для достижения клинического эффекта в большинстве случаев достаточно 3–5-дневного курса терапии.
Фармакодинамика. Азитромицин связывается с 50S-субъединицей рибосом микроорганизмов, подавляет РНК-зависимый биосинтез белка. Замедляет рост и размножение бактерий, в высоких концентрациях проявляет бактерицидный эффект.
Активен в отношении грампозитивных аэробных микроорганизмов: Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidennidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus viridans, стрептококков групп C, F и G.
Грампозитивные микроорганизмы, устойчивые к эритромицину, проявляют перекрестную резистентность к азитромицину. Большинство штаммов Enterococcus faecalis и метициллинрезистентные стафилококки устойчивы к азитромицину.
Из грамнегативних аэробных микроорганизмов к азитромицину чувствительны: Bordetella pertussis, Bordetella parapertussis, Brucella melitensis, Campylobacter jejuni, Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Haemophilus ducreyi, Helicobacter pylori, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis,Shigella spp., Salmonella spp., Yersinia spp.
Из анаэробов к азитромицину чувствительны: Bacteroides bivius, Clostridium perfringens spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.
К азитромицину также чувствительны: Borrelia burgdorferi, Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae. Listeria monocitogenes, Mycobacteria avium complex, Mycoplasma pneumoniae, Treponema pallidum. Ureaplusma urealyticum.
Фармакокинетика. Азитромицин быстро проникает из плазмы крови и распределяется в тканях организма в высоких концентрациях (в тканях дыхательных путей, органах и тканях урогенитального тракта (в частности в предстательной железе), в коже и мягких тканях). Высокая концентрация в тканях (в 10–50 раз выше, чем в плазме крови) и длительный T1/2 обусловлены низким связыванием азитромицина с белками плазмы крови, а также его способностью проникать в эукариотические клетки и концентрироваться в среде с низким рН, окружающей лизосомы. Это, в свою очередь, определяет большой объем распределения (31,1 л/кг массы тела) и высокий плазматический клиренс (630 мл/мин), которые позволяют азитромицину накапливаться в тканях с последующим медленным высвобождением. Способность азитромицина накапливаться преимущественно в лизосомах особенно важна для элиминации внутриклеточных возбудителей. Высокая противомикробная активность обусловлена также способностью азитромицина накапливаться в лейкоцитах (гранулоцитах и моноцитах/макрофагах), которыми антибиотик транспортируется в очаги воспаления и высвобождается в процессе фагоцитоза. Несмотря на высокую концентрацию в фагоцитах, азитромицин существенно не влияет на их функцию. Концентрация препарата в очаге воспаления на 24–34% выше, чем в здоровых тканях, и коррелирует со степенью воспалительного отека. Через 12–72 ч после приема азитромицин накапливается в высокой терапевтической концентрации (1–9 мг/кг) в очаге воспаления.
При пероральном приеме азитромицин быстро абсорбируется в ЖКТ, что обусловлено его устойчивостью в кислой среде и липофильностью. После приема препарата в дозе 500 мг Cmax в плазме крови достигается через 2–3 ч и составляет 0,4 мг/л. Одновременный прием пищи замедляет фармакокинетические параметры.
Фармакокинетика азитромицина у здоровых добровольцев после однократной в/в инфузии длительностью 2 ч в дозе 1000–4000 мг (концентрация р-ра — 1 мг/мл) характеризуется линейной зависимостью. Биодоступность после однократного приема составляет 37%, в дальнейшем — обратно пропорциональна концентрации в плазме крови и составляет 7–50%. У здоровых добровольцев после в/в инфузии азитромицина в дозе 500 мг (концентрация р-ра — 1 мг/мл) Cmax препарата в плазме крови составляла 1,14 чмкг/мл в течение 3 ч. Стабильный уровень концентрации в плазме крови достигается через 5–7 дней. Минимальная концентрация (0,18 мкг/мл) наблюдается в течение первых 24 ч и AUC составляет 8,03 мкг/мл/ч. Подобные фармакокинетические показатели также получены при применении азитромицина в течение 2–5 сут у пациентов с негоспитальной пневмонией. После применения азитромицина в дозе 500 мг на протяжении 5 дней 14% препарата выводится в течение 24-часового интервала между введениями.
Элиминация азитромицина из плазмы крови происходит в 2 этапа: T1/2 в первой фазе (в течение 8–24 ч после приема препарата) составляет 14–20 ч; во второй фазе — 41 ч (спустя 24–72 ч после приема). За счет длительного T1/2 Азитрал медленно выводится из организма (в среднем — 60–76 ч), что позволяет применять его 1 раз в сутки и существенно сократить длительность курса лечения до 3–5 дней; при этом высокая концентрация активного вещества в тканях сохраняется 5–7 дней после отмены препарата. Метаболизируется в основном в печени путем деметилирования, метаболиты неактивны. Элиминируется препарат в основном с желчью (50%) в неизмененном виде, небольшая часть (6%) выводится почками.
Особенности фармакокинетики у разных возрастных групп: у мужчин пожилого возраста (65–85 лет) параметры фармакокинетики не изменяются, у женщин повышается Cmax (на 30–50%), у детей в возрасте 1 года–5 лет снижаются Cmax, T1/2, AUC.

ПОКАЗАНИЯ:

инфекции, вызванные чувствительными к азитромицину микроорганизмами:
•нижних дыхательных путей (острый бронхит, хронический бронхит в стадии обострения, негоспитальная бактериальная пневмония, атипичная пневмония);
•ЛОР-органов (ангина, тонзиллит, фарингит, трахеит, синусит, наружный отит, гнойный средний отит неуточненной этиологии);
•кожи и мягких тканей (болезнь Лайма, фолликулит, фурункулез, карбункул, вторичная пиодермия и пиодерматозы, импетиго, инфекционный дерматит и миозит, рожистое воспаление);
•уретрит, простатит, цервиковагинит, сальпингит (в том числе, вызванные хламидиями и микоплазмами);
•заболевания желудка и двенадцатиперстной кишки, ассоциированные с Helicobacter pylori (в составе комбинированной терапии);
•кишечные инфекции (шигеллез, сальмонеллез, кампилобактериоз, криптоспоридиоз);
•дифтерия, скарлатина;
•стоматологические инфекции;
•инфекции любой локализации, вызванные атипичными возбудителями: микоплазмами, хламидиями, уреаплазмами.

ПРИМЕНЕНИЕ:

Таблетки
Азитромицин принимают внутрь 1 раз в сутки, не менее чем за 1 ч до или спустя 2 ч после приема пищи.
Для взрослых: при инфекциях дыхательных путей, кожи и мягких тканей: по 500 мг 1 раз в сутки 3 дня (1,5 г на курс лечения).
При хронической мигрирующей эритеме: 1 г в 1-й день, затем по 500 мг со 2-го по 5-й день (курсовая доза — 3,0 г).
При заболеваниях желудка и двенадцатиперстной кишки, ассоциированных с Helicobacter pylori, в составе комплексной терапии — по 1 г/сут в течение 3 дней.
При заболеваниях, передающихся половым путем, назначают 1 г однократно; при осложненных, длительно протекающих формах инфекций, вызванных ассоциациями с Chlamydia trachomatis, — по 1 г 3 раза с интервалом в 7 сут (1–7–14, курсовая доза — 3 г).
Для детей: при инфекциях дыхательных путей, кожи и мягких тканей — 10 мг/кг массы тела 1 раз в сутки в течение 3 сут (курсовоя доза — 30 мг/кг); при хронической мигрирующей эритеме — 1 раз в сутки в течение 5 сут по 20 мг/кг массы тела в 1-й день, потом — по 10 мг/кг массы тела со 2-го по 5-й день.
При инфекциях, вызванных типичной флорой, рекомендуется пользоваться следующей схемой применения азитромицина.

Возраст Режим дозирования
6 мес–8 лет 10 мг/кг 1 раз в сутки в течение 3 дней
8–12 лет 1 таблетка (250 мг) 1 раз в сутки в течение 3 дней
Взрослые 1 таблетка (500 мг) 1 раз в сутки в течение 3 дней


В случае пропуска приема препарата пропущенную дозу необходимо принять как можно раньше, а последующие — с обычным интервалом в 24 ч.
Порошок для приготовления р-ра для в/в инфузии. Азитрал нельзя вводить в/в струйно или в/м!
Рекомендуется медленное в/в инфузионное введение приготовленного р-ра (500 мл р-ра необходимо вводить на протяжении не менее 30 мин).
Для лечения негоспитальной пневмонии у взрослых и детей в возрасте старше 16 лет — 500 мг 1 раз в сутки в/в инфузионно на протяжении 2–3 сут. После окончания курса инфузий рекомендуется применение азитромицина перорально 1 раз в сутки по 500 мг до окончания 10-дневного общего курса терапии.
Для лечения при инфекционно-воспалительных заболеваниях малого таза — 500 мг 1 раз в сутки в/в инфузионно на протяжении 2–3 сут. После окончания курса инфузий рекомендуется назначение азитромицина перорально 1 раз в сутки по 250 мг до окончания 7-дневного общего курса лечения.
Сроки перехода от в/в введения Азитрала к пероральному приему определяет врач в соответствии с данными клинического обследования.
Р-р для инфузии готовится в 2 приема:
1 — приготовление первичного р-ра: во флакон, содержащий 500 мг препарата, добавляют 4,8 мл воды для инъекций и тщательно встряхивают до полного растворения порошка; в 1 мл полученного р-ра содержится 100 мг азитромицина, данный р-р может храниться на протяжении 24 ч при температуре не выше 25 °C;
2 — вторичное разведение: первичный р-р добавляют во флакон с растворителем (0,9% р-р натрия хлорида, 5% р-р декстрозы, р-р Рингера) до получения в инфузионном р-ре конечной концентрации азитромицина — 1–2 мг/мл, как приведено в таблице:

Концентрация азитромицина, мг/мл Объем растворителя, мл
1 500
2 250


Полученный р-р остается стабильным на протяжении 24 ч при условии его хранения при комнатной температуре (не выше 25 °C) и в течение 7 сут в холодильнике (5 °C).

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к азитромицину и другим антибиотикам группы макролидов. Тяжелые нарушения функции печени и почек. Дети в возрасте младше 16 лет.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

азитромицин очень редко вызывает побочные эффекты. Возможны нарушения со стороны ЖКТ (анорексия, метеоризм, тошнота, рвота, диарея, боль в эпигастральной области); при повышенной чувствительности к компонентам препарата — аллергические реакции (кожная сыпь, крапивница, фотосенсибилизация, отек Квинке); со стороны сердечно-сосудистой системы — ощущение сердцебиения, боль в области грудной клетки; со стороны ЦНС — головокружение, головная боль, вялость, гиперкинезия, невроз, нарушение сна. Также может отмечаться обратимое умеренное повышение активности печеночных ферментов, нейтропения, крайне редко — нейтрофилия и эозинофилия. Приведенные показатели нормализуются через 2–3 нед после завершения лечения. Может возникать воспалительная реакция в месте инъекции.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

с осторожностью назначают при тяжелых нарушениях функции печени. У лиц пожилого возраста нет необходимости корректировать дозу.
Период беременности и кормления грудью. Экспериментальные исследования не выявили тератогенного и эмбриотоксического действия. Но учитывая недостаточность этих данных, не рекомендуется назначать азитромицин в период беременности и кормления грудью, за исключением случаев, когда ожидаемый эффект превышает возможный риск применения препарата для плода. Кормление грудью во время терапии препаратом следует прекратить.
При лечении инфекций, передающихся половым путем, необходимо проводить лечение обоих партнеров. Не следует применять препарат более длительными курсами, чем рекомендовано, поскольку его фармакокинетика позволяет рекомендовать короткие курсы лечения.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

антацидные средства, содержащие алюминий, магний, этанол, снижают всасывание азитромицина, поэтому препарат необходимо принимать за 1 ч до или через 2 ч после приема антацидов. Не связывается с ферментами комплекса цитохрома Р450 и поэтому не взаимодействует с теофиллином, терфенадином, карбамазепином, триазоламом, дигоксином, варфарином, фенитоином, эрготамином и циклоспорином. При необходимости одновременного приема с варфарином рекомендуется регулярно проводить контроль протромбинового времени. При сочетанном применении с эрготамином и дигидроэрготамином возможно повышение их токсического действия (вазоспазм, дизестезия).
Линкозамин ослабляет, а тетрациклин и хлорамфеникол усиливают эффективность азитромицина. Фармацевтически несовместим с гепарином.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

возможны симптомы общей интоксикации, нарушения слуха, выраженные тошнота, рвота и диарея. Проводят симптоматическую терапию. При пероральном приеме необходимо промыть желудок. Специфического антидота нет.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в сухом месте при температуре 15–25 °C. Приготовленный р-р хранить при температуре до 25 °C — не более 24 ч, при температуре 5 °C — 7 сут.



Реклама