ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

БЕКСТРА

(BEXTRA®)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: valdecoxib;4-(5-метил-3-феніл-4-ізоксазоліл) бензенесульфонамід;

основні фізико-хімічні властивості:

10 мг: білі, у формі капсули таблетки, вкриті оболонкою, з витиснутим на одному боці написом “10” і ідентифікаційним написом на іншому боці;

20 мг: білі, у формі капсули таблетки, вкриті оболонкою, з витиснутим на одному боці написом “20” і ідентифікаційним написом на іншому боці;

40 мг: жовті, семикутної форми таблетки, вкриті оболонкою, з витиснутим на одному боці написом “40” і ідентифікаційним написом на іншому боці;

склад: 1 таблетка містить 10, 20 або 40 мг вальдекоксибу;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмальпреже латинізований, кроскармелоза натрію, стеарат магнію, вода очищена, Опадрібілий YS-1-18027-A для таблеток 10 мг, 20 мг або Опадрі жовтий YS-1-12525-A –для таблеток 40 мг.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Не стероїдні протизапальні і протиревматичні засоби. Селективні інгібітори ЦОГ (коксиби). Код АТС M01A H03.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Механізм дії вальдекоксибуполягає в пригніченні опосередкованого циклооксигеназою-2 (ЦОГ-2) синтезупростагландинів. Циклооксигеназа відповідає за вироблення простагландинів. Були ідентифіковані дві із оформи – ЦОГ-1 і ЦОГ-2. ЦОГ-2 є ізоформою ферменту, яка індукується про запальними подразниками і є в основному відповідальною за синтезпростаноїдних медіаторів болю, запалення і пропасниці. У терапевтичних дозахвальдекоксиб є селективним інгібітором ЦОГ-2 як периферичних, так і центральнихпростагландинів, і не пригнічує ЦОГ-1, зберігаючи таким чином залежні від ЦОГ-1фізіологічні процеси у тканинах, зокрема шлунка, кишечнику, і в тромбоцитах. Також вважають, що ЦОГ-2 залучена до процесів овуляції, імплантації та закриття артеріальної протоки і функцій центральної нервової системи (індукування пропасниці, сприйняття болю і когнітивна функція).

Дослідження впливу на тромбоцити. У ряді досліджень із застосуванням невеликих багаторазових доз у здорової молоді ілюдей похилого віку (=> 65 років) одноразовий і багаторазовий (до 7 днів) прийом вальдекоксибу у дозах від 10 до 40 мг двічі на добу не впливав на агрегацію тромбоцитів або час кровотечі у порівнянні з прийомом плацебо.

Фармакокінетика. Вальдекоксиб швидко всмоктується, досягаючи максимальних концентрацій у плазмі приблизно через 3години. Абсолютна біодоступність вальдекоксибу становить 83% після перорального введення. Їжа не чинила значного впливу ні на пікову концентрацію у плазмі (С_max), ні на об’єм поглинання (AUC), коли вальдекоксиб вводили разом із їжею з високим вмістом жиру, однак час до досягнення пікових концентрацій у плазмі (T_max) збільшувався на 1 - 2 години. Введення вальдекоксибу разом з антацидним засобом (гідроксидом алюмінію, магнію) не мало значного впливу ні на швидкість, ні наоб’єм всмоктування вальдекоксибу. Біодоступність вальдекоксибу, введеногоперорально, клінічно значуще не відрізнялася від біодоступності вальдекоксибу, введеного внутрішньо венно у вигляді проліків парекоксибу натрію. Після введення одноразових доз вальдекоксибу була показана приблизна пропорційність до дози експозиції вальдекоксибу у плазмі (AUC). При введенні багаторазових доз (до 100мг/добу протягом 14 днів) AUС вальдекоксибу збільшується у нелінійний спосібдля доз, вищих ніж 10 мг двічі на добу. Відносно AUC, що спостерігаються при одноразових дозах, ці нелінійні збільшення на 25 - 45% не розглядалися як клінічно значущі і не потребували жодного зменшення дози. Стабільні концентрації вальдекоксибу у плазмі досягаються до 4-ї доби.

Уявний об’єм розподілу вальдекоксибу –приблизно 55 літрів. Зв’язування з білками плазми (головним чином із альбуміном) становить приблизно 98% і є незалежним від концентрації в усьому діапазоні (21 - 2384 нг/мл). Вальдекоксиб і його активний метаболіт переважно розподіляються в еритроцитах, що приводить до співвідношення між кров’ю іплазмою, яке приблизно дорівнює 2. Було показано, що вальдекоксиб проходить крізь плаценту у щурів і кролів. Вальдекоксиб також присутній у спинномозковій рідині щурів. Вальдекоксиб піддається всебічному метаболізму у печінці, який залучає численні метаболічні шляхи, включаючи цитохром Р-450 (CYP)-залежні (CYP3A4 і CYP2C9) ізоферменти, а також пряму глюкуронідацію сульфонамідноїчастини молекули. При багаторазовому дозуванні клінічно значуща самоіндукція метаболізму вальдекоксибу відсутня. У плазмі людини був ідентифікований один активний метаболіт вальдекоксибу у концентрації, що становить приблизно 10% від концентрації вальдекоксибу. Цей метаболіт, який є менш сильним селективним інгібітором ЦОГ-2, ніж вихідна сполука, також піддається всебічному метаболізму і становить менше ніж 2% від дози вальдекоксибу, що виводиться із сечею ікалом. Він демонструє майже лінійну кінетику при багаторазовому дозуванні і маєперіод напів виведення, подібний до періоду напів виведення вальдекоксибу. Черезсвою низьку концентрацію у системі кровообігу вважається, що метаболіт неробить значний внесок у профіль безпеки або ефективності вальдекоксибу. Вальдекоксиб елімінується, головним чином, шляхом метаболізму у печінці, меншніж 5% дози виводиться незміненою із сечею і калом. Приблизно 70% дози, що виводиться із сечею, перебуває у вигляді неактивних метаболітів, приблизно 20%– у вигляді N-глюкуроніду вальдекоксибу. Період напів виведення (t_1/2) становить приблизно 8 - 11 годин, і кліренс у плазмі становить приблизно 6л/год.

Люди похилого віку. Вальдекоксибдосліджували у 2 500 пацієнтів похилого віку (65 - 92 років) уфармакокінетичних і терапевтичних випробуваннях. У здорових людей похилого віку очевидний пероральний кліренс вальдекоксибу зменшувався, що приводило до вищої (приблизно на 40%) експозиції вальдекоксибу у плазмі (AUC) у порівнянні зтакими ж показниками у здорової молоді. При коригуванні на масу тіла стаціонарна експозиція вальдекоксибу у плазмі була на 16% вищою у жінок похилого віку у порівнянні з експозицією у чоловіків похилого віку.

Ниркова недостатність. Оскільки виведення нирками вальдекоксибу не є важливим для його розподілу, у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю або у пацієнтів, що піддаються гемодіалізу, не було виявлено жодних клінічно значущих змін у кліренсі вальдекоксибу. Крім того, прийом вальдекоксибу не призводив до суттєвої зміни у середньому кліренсікреатині ну у пацієнтів із нирковою недостатністю від легкої до тяжкої.

Печінкова недостатність. Для лікуванняостеоартриту і ревматоїдного артриту слід застосовувати найнижчу рекомендовану дозу (10 мг один раз на добу), і ця доза не повинна перевищувати 20 мг на добудля лікування гострого болю, первинної дисменореї, оскільки експозиціявальдекоксибу у плазмі у пацієнтів із помірною печінковою недостатністю значно збільшувалася (130%) у порівнянні з експозицією у пацієнтів з нормальною функцією печінки.

Данідо клінічних випробувань не виявили жодної особливої небезпеки для людини, виходячи із загальноприйнятих досліджень безпечної фармакології, токсичності при введенні повторних доз, генотоксичності або канцерогенного потенціалу.

У дослідженнях токсичності при застосуванні повторних доз спостерігали несприятливий вплив на травний тракт і нирки, характерний і для інших інгібіторів ЦОГ, який спостерігався при перевищенні хронічної терапевтичної експозиції для людини (20 мг/добу) у 2 - 5 разів. У цих дослідженнях системна експозиція вальдекоксибу збільшувалася із збільшенням тривалості дозування ібула пов’язана зі збільшенням несприятливих ефектів, що спостерігаються.

При застосуванні вальдекоксибу було відмічено погіршення уповільнення перебігу і інфекцій шкіри; цей ефект, імовірно, пов’язаний з інгібуваннямЦОГ-2.

Показання для застосування. Полегшення симптомів при лікуванні остеоартриту аборевматоїдного артриту. Лікування первинної дисменореї.

Спосіб застосування та дози. Таблетки Бекстра призначені для перорального прийому.

Таблетки Бекстра можна приймати як до чи після їжі, так і під час їжі.

Остеоартрит і ревматоїдний артрит. Рекомендована початкова до застановить 10 мг один раз на добу. У деяких пацієнтів прийом дози 20 мг один разна добу може бути більш ефективним. Максимальна рекомендована доза – 20 мг одинраз на добу.

Лікування первинної дисменореї. Рекомендована доза для полегшення симптомів становить 40 мг один раз на добу за необхідності. У перший день лікування може бути прийнята додаткова доза 40 мг, якщо це необхідно. Відповідно максимальна рекомендована доза становить 40 мг один раз на добу.

Дозування для людей похилого віку. У пацієнтів похилого віку (=> 65років), зокрема тих, хто має масу тіла менше 50 кг, слід починати терапію з найнижчої рекомендованої дози для лікування остеоартриту і ревматоїдногоартриту (10 мг один раз на добу).

Дозування при порушеній функції печінки. Звичайно не потрібно коригувати дозу для пацієнтів із легкою печінковою недостатністю (Чайлд-П’юдж - клас A). У пацієнтів із помірною печінковою недостатністю (Чайлд-П’юдж - клас B) терапію слід починати з обережністю. Для лікування остеоартриту і ревматоїдного артрит услід застосовувати найнижчу рекомендовану дозу (10 мг один раз на добу), і дозування не повинно перевищувати 20 мг при первинній дисменореї. Досвід клінічного застосування препарату для лікування пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (Чайлд-П’юдж - клас C) відсутній, тому його призначення таким пацієнтам протипоказано.

Дозування при порушеній функції нирок. Виходячи із фармакокінетики, немає необхідності у коригуванні дози для пацієнтів із легкою до помірної (кліренс креатині ну 30 - 80 мл/хв) або тяжкою (кліренс креатині ну <30 мл/хв) нирковою недостатністю. Однак відносно пацієнтів з порушеною функцією нирок або пацієнтів, схильних до затримки рідини, необхідно дотримуватися обережності.

Побічна дія. Часті побічні прояви (=>1/100, <1/10)

Вегетативна нервова система: сухість у роті, гіпертензія.

Організм у цілому: периферичний набряк.

Травний тракт: відчуття переповнення шлунка, біль у животі, альвеолярний остит, діарея, розлад травлення, відрижка, нудота.

Психіатричні: безсоння, сонливість.

Еритроцити: анемія.

Дихальна система: кашель, фарингіт, синусит.

Шкіра і придатки: свербіж, висип.

Сечовидільна система: інфекції сечовивідних шляхів.

Нечасті побічні прояви (=>1/1 000,<1/100)

Вегетативна нервова система: загострення гіпертензії, синкопе.

Організм у цілому: збільшення кількості серозних виділень з рани пристернотомії, поява або посилення проявів алергії, генералізований набряк, пері орбітальний набряк, інфекція рани.

Серцево-судинна система: серцева недостатність.

Центральна і периферична нервова система: гіпертонія, гіпестезія, парестезія.

Травний тракт: дуоденіт, гастроентерит, виразка шлунка і дванадцяти палої кишки, шлунково-стравохідний рефлюкс, стоматит.

Частота серцевих скорочень і серцевий ритм: відчуття прискореного серцебиття.

Печінка і біліарна система: підвищення аспартатамінотрансфер ази, підвищення аланін-амінотрансфер ази.

Метаболізм: підвищення лужної фосфатази, підвищення азоту сечовини крові, підвищення креатині ну, підвищення креатинфосфокінази, збільшення маситіла.

Тромбоцити, кровотеча і згортання крові: екхімоз.

Психіатричні: тривога, сплутаність свідомості, нервозність.

Імунна система: моніліаз, вірусні інфекції.

Дихальна система: бронхоспазм, пневмонія.

Шкіра і придатки: кропив’янка.

Розлади органів чуття: спотворення смаку.

Сечовидільна система: альбумінурія, гематурія, олігурія.

Судинні (поза серцеві): гематоми.

Зір: розпливчатий зір, кон’юнктивіт.

Рідкі побічні прояви (=>1/10 000, <1/1000)

Центральна і периферична нервова система: дисфонія.

Травний тракт: кров’янисті випорожнення, кривава блювота, обструкція кишки.

Тромбоцити, кровотеча і згортання крові: тромбоцит опенія.

Психіатричні: депресивний стан.

Шкіра і придатки: ангіо невротичний набряк, реакції фото сенсибілізації.

Сечостатева система: нефрит.

Судинні (поза серцеві): цереброваскулярні порушення.

Лейкоцити і ретикулоендотеліальна система: лейкопенія.

Після операції аортокоронарного шунтування пацієнти, що приймають вальдекоксиб у дозі 80 мг/добу, можуть мати підвищений ризик розвитку побічних реакцій, таких як інсульт, дисфункція нирок або ускладнення загоєння операційної рани після стернотомії.

Такі рідкісні серйозні побічні реакції були описані у зв’язку із застосуванням НПЗЗ, і вони не можуть бути виключені щодо вальдекоксибу: гостра ниркова недостатність, гепатит.

Під час пост ліцензійного застосування повідомлялося про такі реакції: анафілактичні реакції, ангіо невротичний набряк, ексудативна багато формнаеритема, синдром Стівенса–Джонсона, ексфоліативний дерматит і токсичний епідермальний некроліз.

Спостерігалися серйозні шкірні реакції, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівена–Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Вальдекоксиб слід відмінити при першій появі висипань на шкірі. Пацієнти залергією на сульфонамід в анамнезі можуть мати підвищений ризик розвитку шкірних реакцій.

При пост ліцензійному застосуванні вальдекоксибу спостерігалися реакціїгіпер чутливості (анафілаксія та ангіо невротичний набряк). Деякі з цих реакційтраплялись у пацієнтів з наявністю в анамнезі реакцій алергічного типу насульфонаміди. Вальдекоксиб слід відмінити при перших ознаках гіпер чутливості.

Протипоказання.

Наявність в анамнезі гіпер чутливості до вальдекоксибу або до будь-якого інгредієнта препарату.

Наявність в анамнезі гіпер чутливості до сульфонамідів.

Наявність в анамнезі бронхоспазму, гострого риніту, носових поліпів, ангіо невротичного набряку, кропив’янки або реакцій алергічного типу після прийому ацетил саліцилової кислоти або не стероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ), або інших селективних інгібіторів циклооксигенази-2 (ЦОГ-2).

Третій триместр вагітності і грудне вигодовування.

Виразкова хвороба в активній формі або шлунково-кишкова кровотеча.

Запальне захворювання кишечнику.

Тяжка застійна серцева недостатність.

Тяжка печінкова недостатність (Чайлд-П’юдж - клас C).

Препарат Бекстра не досліджували у пацієнтів до 18 років. Отже, його застосування для лікування дітей і підлітків не рекомендується.

Передозування. Про випадки передозування не повідомлялося.

У випадку передозування пацієнтам слід провести симптоматичну і підтримуючу терапію. Вальдекоксиб не видаляється за допомогою гемодіалізу. Форсований діурез або алкалізація сечі можуть не бути корисними через високий ступінь зв’язування вальдекоксибу з білками.

Особливості застосування. Первинна дисменорея. При первиннійдисменореї більшість пацієнток потребувала лише одноразової дози 40 мгвальдекоксибу для послаблення менструального болю.

Після операції аортокоронарного шунтування слід дотримуватися обережності при призначенні вальдекоксибу, оскільки ці пацієнти можуть мати підвищений ризик розвитку побічних реакцій, таких як інсульт, дисфункція нирокабо ускладнення загоювання операційної рани після стернотомії, що проявлялося інфекційним процесом в рані, розходженням країв рани, особливо у ті, у кого ванамнезі спостерігалося захворювання судин мозку, або з індексом маси тіла>30 кг/м².

Слід виявляти обережність відносно пацієнтів із наявністю в анамнезі гіпертензії або серцевої недостатності, або інших станів, що спричиняють затримку рідини. Оскільки інгібування синтезу простагландинів може призводити до погіршення ниркової функції і затримки рідини, слід дотримуватися обережності при призначенні вальдекоксибу пацієнтам з порушеною функцією нирок. Як і щодоінших НПЗЗ, у деяких пацієнтів, які постійно приймали вальдекоксиб у дозі 10 -20 мг/добу, спостерігалися затримка рідини, набряк і гіпертензія. Ці реакції можуть бути залежними від дози і спостерігаються більш часто при дозах вищих заті, що рекомендуються для тривалого застосування. Вальдекоксиб слід вводити у найнижчій рекомендованій дозі пацієнтам з наявністю в анамнезі гіпертензії або серцевої недостатності, або інших станів, що спричиняють затримку рідини.

Слід дотримуватись обережності, розпочинаючи лікування вальдекоксибомпацієнтам з зневодненням. У цьому випадку бажано виконати ре гідратацію допочатку терапії вальдекоксибом.

Вальдекоксиб може маскувати пропасницю. В окремих випадках було описано загострення інфекцій м’яких тканин у зв’язку з використанням НПЗЗ. Слід контролю вати стан операційної рани для своєчасного виявлення ознак інфекції у пацієнтів, які отримують вальдекоксиб.

У пацієнтів, які отримували лікування вальдекоксибом, мали місце ураження слизової оболонки у верхніх відділах травного тракту, такі як виразки, перфорації або кровотечі. Отже, слід виявляти обережність стосовно пацієнтів з наявністю в анамнезі захворювання травного тракту, таких як виразка і запальні стани, або пацієнтів з високим ризиком виникнення таких захворювань.

Пацієнти похилого віку або пацієнти із суттєвими супутніми захворюваннями можуть мати підвищений ризик функціонального порушення серцевої діяльності і побічні реакції з боку верхнього відділу травного тракту і нирок. Отже таким пацієнтам слід забезпечувати відповідний медичний нагляд.

Через відсутність впливу на тромбоцити вальдекоксиб не є замінникомацетил саліцилової кислоти для профілактики серцево-судинних захворювань.

Слід виявляти обережність при супутньому введенні вальдекоксибу зварфарином.

Вагітність і лактація. Застосування вальдекоксибу, як і будь-якого медичного препарату, відомого як інгібітор ЦОГ-2, не рекомендується жінкам, якімають намір завагітніти.

Застосування вальдекоксибу протипоказано в останній триместр вагітності, тому що він, як і інші лікарські препарати, відомі як інгібітори синтезу простагландинів, може спричинювати передчасне закриття артеріальної протоки або слабкість родової діяльності. Вальдекоксиб не слід застосовувати протягом перших двох триместрів вагітності або під час пологів, якщо тільки потенційна користь для пацієнтки не перевищує можливий ризик для плоду.

Адекватні дані щодо застосування вальдекоксибу вагітними жінками абопід час пологів відсутні.

Невідомо, чи виділяється вальдекоксиб у жіноче молоко. Вальдекоксиб неслід призначати жінкам, які годують груддю.

Вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою. Дослідження впливу вальдекоксибу на здатність керувати автомобілем або використовувати механізми не проводили. Незважаючи на це, пацієнти, яківідчувають запаморочення, вертиго або сонливість під час лікування вальдекоксибом, повинні утримуватися від керування автомобілем або використання механізмів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

У пацієнтів, які отримують варфарин або подібні засоби, після початку або зміни терапії з вальдекоксибом необхідно контролю вати антикоагулянт нутерапію, особливо протягом перших кількох днів, оскільки у цих пацієнтів існує підвищений ризик ускладнень у вигляді кровотеч.

Вальдекоксиб не впливає на опосередковане ацетил саліциловою кислотоюінгібування агрегації тромбоцитів або час кровотечі при його парентеральномувведенні у вигляді проліків, парекоксибу натрію, разом з ацетил саліциловою кислотою. Клінічні випробування показують, що вальдекоксиб може застосовуватися разом з низькою дозою ацетил саліцилової кислоти, яка використовується для профілактики серцево-судинних захворювань. Однак супутнє введення низької дозиацетил саліцилової кислоти разом з вальдекоксибом призводить до підвищеного ризику виразки травного тракту або інших ускладнень у порівнянні із застосуванням одного вальдекоксибу.

НПЗЗ можуть послаблювати ефект діуретиків і гіпотензивних лікарських препаратів. Як і при прийомі НПЗЗ, ризик гострої ниркової недостатності може збільшуватися при супутньому введенні вальдекоксибу з інгібіторамиангіотензинперетворюючого ферменту або з діуретиками.

Припускають, що супутнє введення НПЗЗ і циклоспорину або такролімусупосилює нефротоксичний ефект циклоспорину і такролімусу. При супутньому введенні вальдекоксибу і будь-якого з цих лікарських препаратів слід контролю вати функцію нирок.

Вплив інших лікарських препаратів на фармакокінетику вальдекоксибу

У людини метаболізм вальдекоксибу переважно опосередкований за допомогою ізоферментів CYP3A4 і 2C9. Тому одночасне введення вальдекоксибу з лікарськими препаратами, які відомі як інгібітори CYP3A4 і 2C9, слід здійснювати з обережністю.

Експозиція вальдекоксибу у плазмі (площа під кривою залежності концентрації від часу, AUC) збільшувалася на 62% при його супутньому введенні зфлуконазолом (інгібітором переважно CYP2C9) і на 38% – при його супутньому введенні з кетоконазолом (інгібітором CYP3A4). Вальдекоксиб слід призначати у найнижчій рекомендованій дозі пацієнтам, які отримують терапію із застосуваннямфлуконазолу або кетоконазолу. Після 12 днів супутнього введення вальдекоксибу (40 мг двічі на добу) з фенітоїном, індуктором CYP3A4 (300 мг один раз надобу), спостерігалося зменшення експозиції вальдекоксибу у плазмі (AUC) на 27%. Зменшення експозиції вальдекоксибу у плазмі очікувалося через відомі властивості фенітоїну індукувати синтез ферментів і не розглядалося як клінічно значуще, тому збільшення дози вальдекоксибу при його супутньому введенні зфенітоїном не потрібне. Однак лікарі повинні брати до уваги ці результати, призначаючи вальдекоксиб разом з індукторами CYP3A4, такими як карбамазепін ідексаметазон. Клінічно значуще зменшення AUC вальдекоксибу може мати місце прийого супутньому введенні з більш сильними індукторами ферменту, такими якрифампіцин.

Введення вальдекоксибу разом з антацидними засобами (гідроксид алюмінію, магнію) не мало значного впливу ні на швидкість, ні на ступінь всмоктування вальдекоксибу.

Вплив вальдекоксибу на фармакокінетику інших лікарських препаратів

Лікування із застосуванням вальдекоксибу (40 мг двічі на добу протягом 7 днів) спричинювали збільшення у 3 рази концентрацій у плазмі декстрометорфану (субстрат CYP2D6). Тому слід дотримуватися обережності при одночасному призначенні вальдекоксибу і лікарських препаратів, що метаболізуються переважноCYP2D6 і які мають вузькі терапевтичні межі (наприклад флекаїнід, пропафенон, метопролол).

Експозиція у плазмі омепразолу (субстрат CYP2C19), прийнятого у дозі 40мг один раз на добу, збільшувалася на 46% після введення вальдекоксибу у дозі 40 мг двічі на добу протягом 7 днів, у той час як експозиція у плазмівальдекоксибу не змінювалася. Ці результати показують, що, хоча вальдекоксиб неметаболізується CYP2C19, він може бути інгібітором цього ізоферменту. Тому слід дотримуватися обережності при призначенні вальдекоксибу з лікарськими препаратами, які відомі як субстрати CYP2C19 (наприклад омепразол, фенітоїн, діазепам або іміпрамін).

У дослідженнях взаємодії лікарських препаратів у хворих на ревматоїднийартрит, які отримували щотижня внутрішньом’язово метотрексат, пероральне введення вальдекоксибу (40 мг двічі на добу) не мало клінічно значущого впливуна концентрації метотрексату у плазмі. Однак при одночасному призначенні цихдвох лікарських препаратів необхідно здійснювати адекватний контроль токсичності, пов’язаної з метатрексатом.

Супутнє введення вальдекоксибу (40 мг двічі на добу протягом 7 днів) ілітію спричинювало суттєве зменшення сироваткового кліренсу (25%) і ниркового кліренсу (30%) літію з підвищенням сироваткової експозиції на 34% у порівнянні із застосуванням одного літію. Починаючи або змінюючи терапію із застосуваннямвальдекоксибу у пацієнтів, що отримують літій, необхідно ретельно контролю вати концентрацію літію у сироватці. Карбонат літію (450 мг двічі на добу протягом 7днів) не впливав на фармакокінетику вальдекоксибу.

Вальдекоксиб (40 мг двічі на добу) інгібував метаболізм комбінованого перорального контрацептиву етинілест радіолу (ЕЕ)/норетиндрону (комбінація 35мкг/1 мг). Експозиції у плазмі ЕЕ і норетиндрону збільшувалися на 34% і 20% відповідно. Це підвищення концентрації ЕЕ необхідно брати до уваги при виборі перорального контрацептиву для застосування з вальдекоксибом. Збільшення експозиції ЕЕ може підвищувати частоту побічних реакцій, пов’язаних зпер оральними контрацептивами (наприклад випадків венозної тромбоемболії ужінок, які перебувають у групі ризику).

Супутнє введення вальдекоксибу з глібенкламідом (субстрат CYP3A4) невпливає ні на фармакокінетику (експозицію), ні на фармакодинаміку (рівень глюкози крові та інсуліну) глібенкламіду.

Ін’єкційні анестетики

Вальдекоксиб не впливав ні на фармакокінетику (метаболізм і експозицію), ні на фармакодинаміку (вплив на ЕЕГ, психомоторні реакції і звільнення від седативного ефекту) внутрішньо венного пропофолу (субстратCYP2C9) або внутрішньо венного мідазоламу (субстрат CYP3A4) після внутрішньо венного введення проліків вальдекоксибу, парекоксибу натрію. Крімтого, супутнє введення вальдекоксибу не мало клінічно значущого впливу на печінковий або кишковий CYP3A4-опосередкований метаболізм перорально введеногомідазоламу. Вальдекоксиб не виявляв суттєвого впливу на фармакокінетику яквнутрішньо венного фентанілу, так і внутрішньо венного альфентанілу (субстратиCYP3A4) після супутнього введення внутрішньо венного парекоксибу натрію.

Інгаляційні анестетики

Офіційні дослідження взаємодії з інгаляційними анестетиками не проводилися. У дослідженнях, де вальдекоксиб вводили перед оперативним втручанням, не спостерігалося жодних ознак фармакодинамічної взаємодії між вальдекоксибом ізакисом азоту або ізофлураном.

Умови та термін зберігання. Зберігати у сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі 15 - 25°С.

Термін придатності 3 роки.

Инструкция отсутствует