Корзина резервированияРезервирование
Каталог лекарств
  • Этсет

    Этсет
    • Atorvastatin
      Международное название
    • Гиполипидемические средства, монокомпонентные.
      Фарм. группа
    • C10AA05
      ATС-код
    • по рецепту
      Условие продажи
    • 191 предложение от 115,60 до 488,00 грн.
      Наличие в аптеках

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЕТСЕТ

(ATSAT)



Склад:

дюча речовина: atorvastatin;

1 таблетка містить аторвастатину кальцію еквівалентно аторвастатину 10 мг або 20 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кальцію карбонат, повідон К 30, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, покриття Opadry 03F84827 рожевий.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

Препарати, що знижують рівень холестерину і три гліцеридів у сироватці крові.

Інгібітори ГМГ–КоА-редуктази. Код АТС C10A A05.

Клінічні характеристики.

Показання.

Як доповнення до дієти для лікування пацієнтів із підвищеним рівнем загального холестерину, холестерин-ліпопротеїнів низької щільності (Х-ЛНЩ), аполіпопротеїну Б, три гліцеридів, з метою збільшення холестерин-ліпопротеїнів високої щільності (Х-ЛВЩ) у хворих із первинною гіперхолестеринемією (гетерозиготна родинна та не спадкова гіперхолестеринемія), комбінованою (змішаною) гіперліпідемією (Фредриксонівський тип ІІа та ІІb), підвищеним рівнем три гліцеридів у сироватці крові (Фредриксонівський тип IV) та хворих із дисбеталіпопротеїнемією (Фредриксонівський тип ІІІ) у випадках, коли дієта не забезпечує належного ефекту.

Для зниження рівня загального холестерину та Х-ЛНЩ у хворих з гомозиготною родинною гіперхолестеринемією, коли дієта й інші не медикаментозні засоби не забезпечують належного ефекту.

Пацієнтам без клінічних проявів серцево-судинних захворювань, з наявністю або відсутністю дисліпідемії, але які мають кілька факторів ризику серцево-судинних захворювань, таких як тютюнопаління, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, низький рівень Х-ЛВЩ або наявність у сімейному анамнезі інформації про захворювання на серцево-судинні хвороби в молодому віці з метою:

  • зниження ризику фатальних проявів ішемічної хвороби серця і не фатального інфаркту міокарда;

  • зниження ризику виникнення інсульту;

  • зниження ризику виникнення стенокардії і необхідності виконання процедур реваскуляризації міокарда.

У пацієнтів з клінічними симптомами коронарних захворювань аторвастатин показаний для:

  • зниження ризику розвитку не фатального інфаркту міокарда;

  • зниження ризику розвитку фатального та не фатального інсульту;

  • зниження ризику при проведенні процедур реваскуляризації;

  • зниження ризику госпіталізації з приводу застійної серцевої недостатності;

  • зниження ризику виникнення стенокардії.

Діти (10 - 17 років)

Етсет призначають як доповнення до дієти для зниження рівня загального холестерину, Х-ЛНЩ та аполіпопротеїну Б у хлопчиків і дівчаток у постменархіальний період, віком від 10 до 17 років із гетерозиготною родинною гіперхолестеринемією, навіть за умови дотримання адекватної дієти, якщо:

а) рівень Х-ЛНЩ залишається ≥190 мг/дл або

б) рівень Х-ЛНЩ залишається ≥160 мг/дл та:

  • у сімейному анамнезі має місце виникнення серцево-судинних захворювань у молодому віці;

  • у хворих дітей має місце два чи більше інших факторів ризику виникнення серцево-судинних захворювань.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Захворювання печінки в гострій фазі або при стійкому підвищенні (невідомого ґенезу) рівнів трансаміназ у сироватці крові в три чи більше разів, а також вагітним, жінкам, які годують груддю, або жінкам дітородного віку, які не використовують ефективні методи контрацепції.

Етсет може бути призначений жінкам дітородного віку лише тоді, коли можливість завагітніти малоймовірна і вони були поінформовані про потенційні небажані наслідки для плода.

Спосіб застосування та дози.

Перед початком терапії препаратом Етсет слід здійснити пробу контролю вати рівень гіперхолестеринемії за допомогою відповідної дієти, призначити фізичні вправи та заходи, спрямовані на зменшення маси тіла у пацієнтів з ожирінням і провести лікування інших супутніх захворювань. Під час лікування препаратом Етсет пацієнтам слід дотримуватися стандартної холестерин-знижуючої дієти. Препарат призначають у дозі 10 - 80 мг 1 раз на добу щоденно, в будь-який період дня, незалежно від прийому їжі. Початкова і підтримуюча дози повинні підбиратися індивідуально, відповідно до вихідного значення рівня Х-ЛНЩ, мети лікування та від чутливості пацієнта до препарату. Через 2 - 4 тижні після початку лікування та/або після титрування дози препарату Етсет необхідно перевірити рівень ліпопротеїдів і, залежно від результатів аналізу,   відповідно відкоригувати дозування препарату.

Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія. У більшості пацієнтів ефективною є доза 10 мг на добу. Терапевтичний ефект досягається протягом 2 тижнів, максимальний терапевтичний ефект – протягом 4 тижнів. Ефект підтримується протягом тривалого лікування.

Гомозиготна родинна гіперхолестеринемія. У більшості пацієнтів із гомозиготною родинною гіперхолестеринемією результат досягається внаслідок застосування 80  мг аторвастатину 1 раз на добу, що забезпечує зниження рівня Х-ЛНЩ більше ніж на 15 % (18 - 45 %).

Гетерозиготна родинна гіперхолестеринемія в педіатричній практиці (10 - 17-річні пацієнти). Рекомендовано призначати Етсет у початковій дозі по 10 мг 1 раз на добу. Максимальна рекомендована доза становить 20 мг 1 раз на добу (дози, що перевищують 20 мг, не вивчались у пацієнтів цієї вікової групи). Доза визначається індивідуально, залежно від мети лікування. Через кожні 4 тижні чи більше необхідно коригувати дозу препарату.

Застосування для лікування пацієнтів із печінковою недостатністю.

Див. розділ «Протипоказання» та «Особливості застосування».

Застосування для лікування пацієнтів із нирковою недостатністю. Захворювання нирок не впливають на концентрацію аторвастатину чи зниження рівня Х-ЛНЩ у плазмі крові. Отже, немає потреби в корекції дози.

Застосування для лікування літніх пацієнтів. Різниці в безпеці, ефективності чи досягненні мети в лікуванні гіперхолестеринемії у літніх пацієнтів та пацієнтів інших вікових груп немає.

Застосування у комбінації з іншими лікарськими засобами.

Якщо є необхідність одночасного застосування аторвастатину та циклоспорину, доза аторвастатину не повинна перевищувати 10 мг (див. розділ «Особливості застосування» – дія на скелетні м’язи та розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»Інгібітори перенесення).

Побічні реакції.

Аторвастатин зазвичай добре переноситься. Побічні ефекти у більшості випадків легкого ступеня тяжкості та тимчасові.

Найчастіші побічні ефекти, асоційовані з прийомом аторвастатину:

порушення психіки: безсоння;

порушення функції нервової системи: головний біль;

порушення функції травного тракту: нудота, діарея, біль у черевній порожнині, диспепсія, запор, метеоризм;

порушення функції скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: міалгія;

загальні порушення: астенія.

Також можливі:

порушення метаболізму та харчування: гіпоглікемія, гіперглікемія, анорексія;

порушення функції нервової системи: периферична невропатія, парестезія;

порушення функції травного тракту: панкреатит, блювання;

порушення функції печінки та жовчного міхура: гепатит, холестатична жовтяниця;

порушення скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: міопатія, міозит, судоми;

шкіра та сполучна тканина: алопеція, свербіж, висипи;

порушення функції репродуктивної системи: імпотенція.

Най поширеніші побічні ефекти:

порушення функції кровоносної та лімфатичної системи: тромбоцит опенія;

порушення функції імунної системи: алергічні реакції (в тому числі анафілактичний шок); ушкодження, отруєння та ускладнення процедур:   розрив сухожилля;

порушення метаболізму та харчування: збільшення маси тіла;

порушення функції нервової системи: гіпестезія, амнезія, запаморочення, дисгевзія;

порушення функції органів слуху та лабіринту: шум у вухах;

шкіра та підшкірна тканина: синдром Стівена-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, ексудативна мультиформна еритема, бульозні висипи, кропив'янка;

порушення функції скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: рабдоміоліз, артралгія, біль у спині;

загальні порушення: біль у грудях, периферичний набряк, нездужання, втома.

Передозування.

Специфічного лікування при передозуванні аторвастатину не існує. У випадках передозування препарату при потребі проводять симптоматичну і підтримуючу терапію. Оскільки аторвастатин екстенсивно зв’язується з білками плазми крові, гемодіаліз не може суттєво підвищити кліренс аторвастатину.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказаний у період вагітності. Жінки репродуктивного віку повинні користуватися ефективними методами контрацепції. Етсет призначають жінкам репродуктивного віку тільки у тому випадку, коли ймовірність завагітніти дуже низька і пацієнтка поінформована щодо потенційного ризику для плода.

Препарат протипоказаний у період годування груддю. Не відомо, чи даний препарат екскретується в грудне молоко. Оскільки існує потенційний ризик розвитку побічних ефектів у дітей, які знаходяться на грудному вигодовуванні, жінки, які приймають Етсет, повинні припинити годування груддю.

Діти.

Контрольовані клінічні дослідження аторвастатину у пацієнтів віком до 10 років із гетерозиготною родинною гіперхолестеринемією не проводились.

Особливості застосування.

Вплив на печінку. Як і при застосуванні інших гіполіпопротеїнемічних засобів цього ж класу, при лікуванні аторв астатином може відбуватися помірне підвищення активності трансаміназ сироватки крові (втричі більше, ніж верхній рівень норми – ВРН). Функція печінки контролю валася на пре- і пост маркетингових стадіях дослідження застосування аторвастатину   в дозах 10, 20, 40 і 80 мг. Персистуюче збільшення активності трансаміназ (втричі більше, ніж ВРН у 2 чи більше випадках) спостерігалося в 0,7 % пацієнтів, які отримували аторвастатин протягом цих досліджень.   Межі   цих відхилень становили 0,2, 0,2, 0,6 і 2,3 % при застосуванні 10, 20, 40 і 80 мг препарату відповідно. Збільшення активності трансаміназ не супроводжувалося жовтяницею чи іншими клінічними проявами. Якщо дозу аторвастатину   зменшували, робили перерву або припиняли лікування, рівень трансаміназ нормалізувався. Більшість пацієнтів продовжували лікування меншими дозами аторвастатину   без негативних наслідків.

Функція печінки повинна визначатися перед початком лікування і періодично контролю ватися протягом курсу лікування. Пацієнтам, у яких виникають прояви порушення функції печінки, слід визначити показники її функції. Пацієнти, у яких спостерігається підвищення активності трансаміназ, повинні перебувати під спостереженням аж до нормалізації показників. У випадку більш як триразового зростання активності АлАТ або АсАТ понад норму дозу аторвастатину   слід зменшити або припинити лікування. Аторвастатин   здатний спричинити підвищення активності трансаміназ.

Етсет   слід призначати з обережністю пацієнтам, які вживають алкоголь і/або мають захворювання печінки в анамнезі. Хвороби печінки в активній фазі чи підвищення активності трансаміназ із незрозумілих причин є протипоказанням для призначення препарату Етсет.

Вплив на скелетні м’язи. Під час лікування препаратом   у пацієнтів може спостерігатися міопатія. Під міопатією слід розуміти біль у м’язах або слабкість м’язів у поєднанні зі зростанням рівня креатинфосфокінази (КФК) у 10 разів понад ВРН. Імовірність виникнення цього стану слід припустити у пацієнтів з дифузною міалгією, болючістю або слабкістю м’язів і/або суттєвим збільшенням рівня креатинфосфокінази. Пацієнтів слід попередити про можливе виникнення болю в м’язах і слабкість м’язів, інколи з неміччю чи підвищенням температури. У випадках підвищення рівня КФК чи уточненого або ймовірного діагнозу міопатії лікування препаратом   слід припинити. Ризик виникнення міопатії під час лікування препаратами цієї групи збільшується при одночасному застосуванні циклоспорину, похідних фібринової кислоти, еритроміцину, ніацину або азолових протигрибкових засобів. Більшість цих засобів пригнічують метаболізм цитохрому Р450 3А 4 та/або розподіл препарату в організмі. Етсет біотрансформується, в першу чергу, за допомогою ферменту печінки CYP 3А 4. Лікарі, які призначають Етсет у комбінації з похідними фібринової кислоти, еритроміцином, імуносуп ресорами або азоловими протигрибковими засобами або гіполіпопротеїнемічними дозами ніацину, повинні зважувати можливі позитивні результати та шкідливі наслідки і спостерігати за пацієнтами з метою виявлення таких проявів, як біль у м’язах і слабкість м’язів, особливо у перші місяці лікування та після підвищення дози одного з цих препаратів. Для цього рекомендується періодичне визначення КФК, але слід пам’ятати, що цього тесту недостатньо для вчасного діагностування тяжкої міопатії. Етсет  може спричинити зростання рівня КФК.

При лікуванні препаратом Етсет, як і при застосуванні подібних препаратів цієї групи, зрідка спостерігалися випадки рабдоміолізу в поєднанні з вторинною нирковою недостатністю, що спричиняється міоглобінурією. Терапію аторв астатином слід перервати або припинити у випадку тяжкого стану пацієнта при підозрі, що ці зміни спричинені міопатією, або за наявності факторів ризику розвитку вторинної ниркової недостатності при рабдоміолізі (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, серйозні хірургічні втручання, травма, тяжкі ендокринні, метаболічні або електролітні порушення і неконтрольовані судоми).

Нетривале припинення прийому препарату Етсет не несе безпосередньої загрози. Якщо лікування припинили на більш тривалий проміжок часу, може прогресувати судинне захворювання через накопичення жирів у стінках судин (атеросклероз) і може виникнути ризик рецидиву серцево-судинного захворювання.

Препарат містить лактозу, що треба враховувати хворим зі спадковою непереносимістю лактози.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або   роботі з іншими механізмами.

Невідомо.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Ризик виникнення міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, нікотинової кислоти або інгібіторів цитохрому Р450 3А 4 (наприклад, еритроміцину, азольних протигрибкових препаратів).

Інгібітори цитохрому Р450 3А 4. Аторвастатин метаболізується за допомогою цитохрому Р450 3А 4. Одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами цитохрому Р450 3А 4 може призводити до підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Сила взаємодії та потенціювання ефекту залежить від варіабельності дії на цитохром Р450 3А 4.  

Інгібітори перенесення

Аторвастатин та метаболіти аторвастатину є субстратами транспортера OATP1B1. Інгібітори OATP1B1 (наприклад, циклоспорин) можуть підвищувати біодоступність аторвастатину. Одночасне застосування 10 мг аторвастатину та циклоспорину (5,2 мг/кг на добу) призводить до підвищення експозиції до аторвастатину у 7,7 разу.

Еритроміцин/кларитроміцин

При одночасному застосуванні аторвастатину та еритроміцину (500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (500 мг двічі на добу), які є інгібіторами цитохрому Р450 3А 4,   підвищується концентрація аторвастатину в плазмі крові.

Інгібітори протеази

Внаслідок одночасного застосування аторвастатину та інгібіторів протеази, загальновідомих інгібіторів цитохрому Р450 3А 4,   концентрація аторвастатину в плазмі крові підвищується.

Дилтіазему гідро хлорид

Одночасний прийом аторвастатину (40 мг) та дилтіазему (240 мг) супроводжується підвищенням концентрації аторвастатину в плазмі крові.

Циметидин

У результаті проведених досліджень ознак взаємодії аторвастатину та циметидину не виявлено.

Ітраконазол

Одночасне застосування аторвастатину (20 та 40 мг) та ітраконазолу (200 мг) супроводжувалось підвищенням показника AUC аторвастатину.

Грейпфрутовий сік

Містить один чи більше компонентів, що інгібують CYP 3A4 і можуть підвищувати концентрацію аторвастатину в плазмі крові, особливо при споживанні соку більше 1,2 л/добу.

Індуктори цитохрому Р450 3А 4

Одночасне призначення аторвастатину та індукторів цитохрому Р450 3А 4 (наприклад, ефавіренцу, рифампіну) може призводити до зменшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Беручи до уваги подвійний механізм дії рифампіну (індукція цитохрому Р450 3А 4 та інгібіція ферменту-переносника ОАТР 1В 1 в печінці), рекомендовано призначати аторвастатин одночасно з рифампіном, оскільки прийом аторвастатину після прийому рифампіну призводить до значного зниження рівня аторвастатину в плазмі крові.

Антациди

Одночасне пероральне призначення аторвастатину та пероральної суспензії антацидного препарату, що містить магній та алюмінію гідроксид, супроводжується зниженням концентрації аторвастатину в плазмі крові приблизно на 35 %. При цьому гіполіпідемічна дія аторвастатину не змінювалась.

Антипірин

Внаслідок того, що аторвастатин не впливає на фармакокінетику антипірину, можливість взаємодії з іншими лікарськими засобами, що засвоюються тими ж цитохром ними ізоферментами, вважається малоймовірною.

Колестипол

Концентрація аторвастатину в плазмі крові була нижчою (приблизно на 25 %) при одночасному призначенні аторвастатину та колестиполу. При цьому гіполіпідемічна дія комбінації аторвастатину та колестиполу перевищувала ефект, який дає прийом кожного з цих препаратів окремо.

Дигоксин

Багаторазовий одночасний прийом дигоксину та 10 мг аторвастатину не супроводжувався підвищенням рівноважної концентрації дигоксину в плазмі крові. Водночас, застосування дигоксину та 80 мг аторвастатину призвело до підвищення концентрації дигоксину приблизно на 20 %. Пацієнти, які приймають дигоксин, повинні перебувати під відповідним наглядом.

Азитроміцин

Одночасне призначення аторвастатину (10 мг 1 раз на добу) та азитроміцину (500 мг 1 раз на добу) не супроводжувалось змінами   концентрації аторвастатину в плазмі крові.

Пероральні контрацептиви

Одночасне застосування аторвастатину та пероральних контрацептивів, до складу яких входить   норетиндрон та етинілестрадіол, супроводжувалось підвищенням показників AUC для цих компонентів відповідно на 30 % та 20 %. Цей факт підвищення необхідно враховувати при виборі перорального контрацептиву для жінок, які приймають аторвастатин.

Варфарин

Клінічно значимої взаємодії аторвастатину з варфарином не виявлено.

Амлодипін

У здорових добровольців одночасне застосування 80 мг аторвастатину та 10 мг амлодипіну супроводжувалось підвищенням концентрації аторвастатину в плазмі крові приблизно на 18 % і не мало клінічного значення.

Інші лікарські засоби

Клінічні дослідження показали, що одночасне застосування аторвастатину і гіпотензивних препаратів та його застосування в ході естроген замісної терапії не супроводжувалось клінічно значимими побічними ефектами. Досліджень взаємодії з іншими препаратами не проводилось.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Аторвастатин – гіполіпідемічний засіб, селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази. Ефективніший, ніж інші групи статинів. У пацієнтів з гіперхолестеринемією та гіпертри гліцеридемією ефективно знижує рівні загального холестерину (на 30 - 46 %), холестерину ЛПНЩ (на 41 - 61 %), три гліцеридів (на 14 - 33 %), аполіпопротеїну В (на 34 - 50 %)   у сироватці крові, сприяє   підвищенню рівнів холестерину ЛПВЩ (ліпопротеїди високої щільності) і аполіпопротеїну A-1. Внаслідок цього знижується ризик серцево-судинних захворювань та фатальних випадків, пов’язаних із цими захворюваннями. Можливе також застосування препарату для пацієнтів з гомозиготною родинною гіперхолестеринемією, при якій інші гіполіпідемічні препарати малоефективні.

Первинний терапевтичний ефект   звичайно відмічається протягом 2 тижнів від початку лікування, максимальний – через 4 тижні, який зберігається при постійній підтримуючій терапії. Зниження рівня холестерину ЛПНЩ значною мірою залежить від дози препарату, ніж від його системної концентрації.

Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо аторвастатин швидко абсорбується у травному тракті; ступінь абсорбції зростає пропорційно прийнятій дозі. Максимальна концентрація в плазмі (Сmax) досягається через 1 - 2 години. Абсолютна біодоступність низька (приблизно 12 %), системна доступність інгібуючої активності відносно ГМГ-КоА-редуктази – приблизно 30 %. Застосування препарату разом з їжею знижує швидкість та ступінь абсорбції аторвастатину приблизно на 25 % та 9 % відповідно, однак це суттєво не впливає на вираженість його гіполіпідемічної дії. Ступінь зниження рівня холестерину ЛПНЩ не залежить від часу застосування протягом доби, хоча прийом аторвастатину у ранкові години забезпечує в плазмі крові більш високу його концентрацію. Не менше 98 % аторвастатину зв’язується з білками плазми крові. Згідно з експериментальними даними, аторвастатин виділяється в грудне молоко.

Аторвастатин метаболізується цитохромом P4503A4 до активних орто- та парагідроксильованих метаболітів, з якими пов’язано приблизно 70 % його фармакологічної активності. Аторвастатин та його метаболіти виводяться, в основному, з жовчю; менше 2 % – виводиться із сечею. Період напів виведення аторвастатину – приблизно 14 годин, однак період напів виведення інгібуючого ефекту щодо ГМГ-КоА-редуктази становить 20 - 30 годин, завдяки дії активних метаболітів.

Гіполіпідемічні ефекти аторвастатину суттєво не відрізняються у пацієнтів різних вікових груп, незважаючи на те, що при прийомі в рівних дозах його Сmax та площа під кривою «концентрація-час» (AUC) у здорових добровольців старшої вікової групи (понад 65 років) вище, ніж у молодих пацієнтів. У жінок максимальна концентрація аторвастатину в плазмі крові приблизно на 20 % вища, а значення AUC – на 10 % нижче, ніж у чоловіків, однак різниці у дії на ступінь зниження рівня холестерину ЛПНЩ при лікуванні аторв астатином пацієнтів обох статей не виявлено.

При захворюваннях нирок ступінь зниження рівня холестерину ЛПНЩ в плазмі під дією аторвастатину не змінюється, що не потребує корекції дози для таких хворих. Гемодіаліз, швидше за все, не має суттєвого стимулювального впливу на кліренс аторвастатину, оскільки препарат   значною мірою зв’язується з білками плазми. Концентрація аторвастатину в плазмі крові може різко (у 4 - 16 разів) підвищуватися у пацієнтів з цирозом та деякими іншими тяжкими захворюваннями печінки.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, рожевого кольору з написом «10» або «20» з одного боку.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 º С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 14 таблеток у блістерах; по 2 блістери в картонній упаковці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

КУСУМ ХЕЛТХКЕР ПВТ. ЛТД.

Місцезнаходження.

СП 289 (A), РІІКО IНДЛ.AРEA, ЧОПАНКИ, БХІВАДІ (Радж.), Індія.


Фармакологические свойства

Фармакодинамика. Аторвастатин — гиполипидемическое средство, селективный конкурентний ингибитор ГМГ-КоА-редуктазы. У пациентов з гиперхолестеринемией и гипертриглицеридемией эффективно снижает уровень общего ХС (на 30–46%), холестерину ЛПНП (на 41–61%), триглицеридов (на 14–33%), аполипопротеина В (на 34–50%) в плазме крови, способствует повышению уровня ХС ЛПВП и аполипопротеина A-1, тем самым снижает риск сердечно-сосудистых заболеваний и фатальных случаев, связанных с этими заболеваниями. Препарат применяют у пациентов с гомозиготной семейной гиперхолестеринемией, при которой другие гиполипидемические препарати малоэффективны.
Первичный терапевтический эффект обычно отмечается в первые 2 нед от начала лечения, максимальный — через 4 нед, и сохраняется при постоянной поддерживающей терапии. Снижение уровня ХС ЛПНП в значительной степени зависит от дозы препарата и от его системной концентрации.
Фармакокинетика. После приема внутрь аторвастатин быстро абсорбируется в ЖКТ; степень абсорбции возрастает пропорционально принятой дозе. Максимальная концентрация в плазме (Сmax) достигается через 1–2 ч. Абсолютная биодоступность низкая (приблизительно 12%), системная доступность ингибирующей активности относительно ГМГ-КоА-редуктазы — около 30%. Применение препарата вместе с пищей снижает скорость и степень абсорбции аторвастатина приблизительно на 25 и 9% соответственно, однако это существенно не влияет на выраженность гиполипидемического действия. Степень снижения уровня ХС ЛПНП не зависит от времени применения на протяжении суток, однако прием аторвастатина в утренние часы обеспечивает в плазме крови более высокую его концентрацию. Не менее 98% аторвастатина связывается с белками плазмы крови. Согласно экспериментальным данным, аторвастатин проникает в грудное молоко.
Аторвастатин метаболизируется цитохромом P450 3A4 до активных орто– и парагидроксилированных метаболитов, с которыми связано около 70% его фармакологической активности. Аторвастатин и его метаболиты выводятся, в основном, с желчью; менее 2% — выводится с мочой. Период полувыведения аторвастатина — приблизительно 14 ч, однако ингибирующая активность относительно ГМГ-КоА-редуктазы сохраняется 20–30 ч благодаря действию активных метаболитов.
Гиполипидемические эффекты аторвастатина существенно не отличаются у пациентов разных возрастных групп, несмотря на то, что при приеме в равных дозах его Сmax и AUC у более здоровых добровольцев старшей возрастной группы (65 лет) выше, чем у молодых пациентов. У женщин Сmax аторвастатина в плазме крови приблизительно на 20% выше, а значение AUC — на 10% ниже, чем у мужчин, однако различия в действии на степень снижения ровня ХС ЛПНП при лечении аторвастатином пациентов обоих полов не выявлена.
При заболеваниях почек степень снижения уровня ХС ЛПНП в плазме крови под действием аторвастатина не изменяется, что не требует коррекции дозы для таких больных. Гемодиализ, предположительно, не имеет существенного стимулирующего влияния на клиренс аторвастатина, поскольку препарат в значительной степени связывается с белками плазмы крови. Концентрация аторвастатина в плазме крови может резко (в 4–16 раз) повышаться у пациентов с циррозом печени и некоторыми другими тяжелыми заболеваниями печени.

Показания

как дополнение к диете для лечения пациентов с повышенным уровнем общего ХС, ХС ЛПНП, аполипопротеина В, триглицеридов, с целью увеличения ХС ЛПВП у больных с первичной гиперхолестеринемией (гетерозиготная семейная и ненаследственная гиперхолестеринемия), комбинированной (смешанной) гиперлипидемией (Фредриксоновский тип Ііа и Ііb), повышенным уровнем ТГ в плазме крови (Фредриксоновский тип IV) и больных с дисбеталипопротеинемией (Фредриксоновский тип ІІІ) в случаях, когда диета не обеспечивает надлежащего эффекта.
Для снижения уровня общего холестерина и ХС ЛПНП у больных с гомозиготной семейной гиперхолестеринемией, когда диета и другие немедикаментозные средства не обеспечивают надлежащего эффекта.
Пациентам без клинических проявлений сердечно-сосудистых заболеваний, с наличием или отсутствием дислипидемии, но у которых несколько факторов риска сердечно-сосудистых заболеваний, таких как табакокурение, АГ, сахарный диабет, низкий уровень ХС ЛПВП или наличие в семейном анамнезе информации о наличии сердечно-сосудистых заболеваний в молодом возрасте с целью:
снижения риска фатальных проявлений ИБС и нефатального инфаркта миокарда;
снижения риска возникновения инсульта;
снижения риска возникновения стенокардии и необходимости выполнения процедуры реваскуляризации миокарда.
У пациентов с клиническими симптомами коронарных заболеваний аторвастатин показан для:
снижения риска развития нефатального инфаркта миокарда;
снижения риска развития фатального и нефатального инсульта;
снижения риска при проведении процедуры реваскуляризации;
снижения риска госпитализации по причине застойной сердечной недостаточности;
снижения риска возникновения стенокардии.
Дети (в возрасте 10–17 лет)
Этсет назначают как дополнение к диете для снижения уровня общего ХС, ХС ЛПНП и аполипопротеина В у мальчиков и девочек в постменархиальный период, в возрасте 10–17 лет с гетерозиготной семейной гиперхолестеринемией, даже при условии соблюдения адекватной диеты, если:
а) уровень ХС ЛПНП остается ≥190 мг/дл или
б) уровень ХС ЛПНП остается ≥160 мг/дл и:
наличие в семейном анамнезе сердечно-сосудистых заболеваний в молодом возрасте;
у больных детей два или больше других факторов риска возникновения сердечно-сосудистых заболеваний.

Применение

перед началом терапии препаратом Этсет необходимо попробовать контролировать уровень гиперхолестеринемии с помощью соответствующей диеты, назначить физические упражнения и меры, направленные на уменьшение массы тела у пациентов с ожирением, и провести лечение других сопутствующих заболеваний. Во время лечения препаратом Этсет пациентам необходимо придерживаться стандартной холестерин-снижающей диеты. Препарат назначают в дозе 10–80 мг 1 раз в сутки ежедневно, в любое время суток, независимо от приема пищи. Начальная и поддерживающая дозы должны подбираться индивидуально, согласно исходному значению уровня ХЛНП, цели лечения и чувствительности пациента к препарату. Через 2–4 нед после начала лечения и/или после титрования дозы препарата Этсет необходимо проверить уровень липопротеидов и, в зависимости от результатов анализа, соответственно откорректировать дозирование препарата.
Первичная гиперхолестеринемия и комбинированная (смешанная) гиперлипидемия. Для большинства пациентов эффективной является доза 10 мг/сут. Терапевтический эффект достигается в течение 2 нед, максимальный терапевтический эффект — за 4 нед. Эффект поддерживается на протяжении длительного лечения.
Гомозиготная семейная гиперхолестеринемия. У большинства пациентов с гомозиготной семейной гиперхолестеринемией результат достигается вследствие применения 80 мг аторвастатина 1 раз в сутки, что обеспечивает снижение уровня ХЛНП больше чем на 15% (18–45%).
Гетерозиготная семейная гиперхолестеринемия в педиатрической практике (10–17-летние пациенты). Рекомендовано назначать Этсет в начальной дозе по 10 мг 1 раз в сутки. Максимальная рекомендованная доза составляет 20 мг 1 раз в сутки (дозы, которые превышают 20 мг, не изучали у пациентов этой возрастной группы). Доза определяется индивидуально, в зависимости от цели лечения. Через каждые 4 нед или больше необходимо корректировать дозу препарата.
Применение для лечения пациентов с печеночной недостаточностью
См. ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ и ОСОБЕННОСТИ ПРИМЕНЕНИЯ.
Применение для лечения пациентов с почечной недостаточностью. Заболевания почек не влияют на концентрацию аторвастатина или снижение уровня ХЛНП в плазме крови. Таким образом, нет необходимости в коррекции дозы.
Применение у пациентов пожилого возраста. Разницы в безопасности, эффективности или достижении цели в лечении гиперхолестеринемии у пожилых пациентов и пациентов других возрастных групп нет.
Применение в комбинации с другими лекарственными средствами
Если есть необходимость одновременного применения аторвастатина и циклоспорина, доза аторвастатина не должна превышать 10 мг (см. ОСОБЕННОСТИ ПРИМЕНЕНИЯ, ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ).

Противопоказания

повышенная чувствительность к компонентам препарата. Заболевание печени в острой фазе или при стойком повышении (неизвестного генезиса) уровней трансаминаз в плазме крови в 3 и более раз, а также в период беременности и кормления грудью, или женщинам детородного возраста, которые не применяют эффективные методы контрацепции.
Этсет может быть назначен женщинам детородного возраста лишь тогда, когда возможность беременности маловероятна, и они были проинформированы о потенциальных нежелательных последствиях для плода.

Побочные эффекты

аторвастатин обычно хорошо переносится. Побочные эффекты в большинстве случаев легкой тяжести и временные.
Наиболее частые побочные эффекты, ассоциированные с приемом аторвастатина:
Со стороны ЦНС: бессонница; головная боль.
Со стороны ЖКТ: тошнота, диарея, боль в брюшной полости, диспепсия, запор, метеоризм.
Со стороны костно–мышечной системы и соединительной ткани: миалгия.
Общие нарушения: астения.
Также возможны нарушения:
Со стороны обмена веществ и питания: гипогликемия, гипергликемия, анорексия.
Со стороны ЦНС: периферическая невропатия, парестезия.
Со стороны ЖКТ: панкреатит, рвота,
Со стороны печени и желчного пузыря: гепатит, холестатическая желтуха.
Со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани: миопатия, миозит, судороги.
Со стороны кожи: алопеция, зуд, сыпь.
Со стороны репродуктивной системы: импотенция.
Наиболее распространенные побочные эффекты:
Со стороны системы кровообразования и лимфатической системы: тромбоцитопения.
Со стороны иммунной системы: аллергические реакции (в том числе анафилактический шок).
Со стороны обмена веществ и питания: увеличение массы тела.
Со стороны ЦНС: гипестезия, амнезия, головокружение, дисгевзия.
Со стороны органа слуха: шум в ушах.
Со стороны кожа и подкожная ткань: синдром Стивенса — Джонсона, токсический эпидермальный некролиз, эксудативная мультиформная эритема, буллезная сыпь, крапивница.
Со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани: рабдомиолиз, артралгия, боль в спине; разрыв сухожилия.
Общие нарушения: боль в груди, периферический отек, недомогание, усталость.

Особые указания

Влияние на печень. Как и при применении других гиполипопротеинемических средств этого же класса, при лечении аторвастатином может наблюдаться умеренное повышение активности трансаминаз в плазме крови (втрое больше, чем верхний уровень нормы — ВУН). Функция печени контролировалась на пре– и постмаркетинговых стадиях исследования применения аторвастатина в дозах 10, 20, 40 и 80 мг. Персистирующее увеличение активности трансаминаз (втрое больше, чем ВУН в 2 или больше случаях) наблюдалось у 0,7% пациентов, которые получали аторвастатин на протяжении этих исследований. Пределы этих отклонений составляли 0,2; 0,2; 0,6 и 2,3% при применении 10, 20, 40 и 80 мг препарата соответственно. Увеличение активности трансаминаз не сопровождалось желтухой или другими клиническими проявлениями. Если дозу аторвастатина снижали, делали перерыв или прекращали лечение, уровень трансаминаз нормализовался. Большинство пациентов продолжали лечение более низкими дозами аторвастатина без отрицательных последствий.
Функция печени должна определяться перед началом лечения и периодически контролироваться на протяжении курса лечения. Пациентам, у которых возникают проявления нарушения функции печени, необходимо определить показатели ее функции. Пациенты, у которых наблюдается повышение активности трансаминаз, должны находиться под наблюдением вплоть до нормализации показателей. В случае более чем трехразового возрастания активности АлАТ или АсАТ выше нормы дозу аторвастатина необходимо снизить или прекратить лечение. Аторвастатин может вызвать повышение активности трансаминаз.
Этсет необходимо назначать с осторожностью пациентам, которые употребляют алкоголь и/или у которых заболевание печени в анамнезе. Болезни печени в активной фазе или повышение активности трансаминаз по непонятной причине являются противопоказанием для назначения препарата Этсет.
Влияние на скелетные мышцы. Во время лечения препаратом у пациентов может наблюдаться миопатия. Миопатия проявляется в виде боли в мышцах или миастении в сочетании с ростом уровня креатинфосфокиназы (КФК) в 10 раз свыше ВУН. Вероятность возникновения этого состояния необходимо предположить у пациентов с диффузной миалгией, болезненностью или слабостью мышц и/или существенным увеличением уровня креатинфосфокиназы. Пациентов необходимо предупредить о возможном возникновении боли в мышцах и слабости мышц, иногда с астенией или повышением температуры тела. В случаях повышения уровня КФК или уточненного или предполагаемого диагноза миопатии лечение препаратом необходимо прекратить. Риск возникновения миопатии во время лечения препаратами этой группы увеличивается при одновременном применении циклоспорина, производных фибриновой кислоты, эритромицина, ниацина или азольных противогрибковых средств. Большинство этих средств угнетают метаболизм цитохрома Р450 3А4 и/или распределение препарата в организме. Этсет биотрансформируется, в первую очередь, с помощью фермента печени CYP 3А4. При назначении Этсета в комбинации с производными фибриновой кислоты, эритромицином, иммуносупрессорами или азольными противогрибковыми средствами или гиполипопротеинемическими дозами ниацина, должны взвешивать возможные положительные результаты и отрицательные последствия и наблюдать за пациентами с целью выявления таких проявлений, как боль в мышцах и миастения, особенно в первые месяцы лечения и после повышения дозы одного из этих препаратов. Для этого рекомендуется периодическое определение КФК, однако необходимо помнить, что этого теста недостаточно для своевременного диагностирования тяжелой миопатии. Этсет может вызвать рост уровня КФК.
При лечении препаратом Этсет, как и при применении подобных препаратов этой группы, изредка наблюдались случаи рабдомиолиза в сочетании со вторичной почечной недостаточностью, которая вызывается миоглобинурией. Терапию аторвастатином необходимо прервать или прекратить в случае тяжелого состояния пациента при подозрении, что эти изменения вызваны миопатией, или при наличии факторов риска развития вторичной почечной недостаточности при рабдомиолизе (например тяжелая острая инфекция, артериальная гипотензия, обширные хирургические вмешательства, травма, тяжелые эндокринные, метаболические или электролитные нарушения или неконтролируемые судороги).
Непродолжительное прекращение приема препарата Этсет не представляет непосредственной угрозы. Если лечение прекратили на более продолжительный промежуток времени, возможно прогрессирование атеросклероза и возникновение риска рецидива сердечно-сосудистого заболевания.
Препарат содержит лактозу, что необходимо учитывать больным с наследственной непереносимостью лактозы.
Применение в период беременности и кормления грудью. Препарат противопоказан в период беременности. Женщины репродуктивного возраста должны применять эффективные методы контрацепции. Этсет назначают женщинам репродуктивного возраста только в том случае, когда вероятность забеременеть очень низкая и пациентка проинформирован относительно потенциального риска для плода.
Препарат противопоказан в период кормления грудью. Не известно, экскретируется ли данный препарат в грудное молоко. Поскольку существует потенциальный риск развития побочных эффектов у детей, которые находятся на грудном вскармливании, женщины, которые принимают Этсет, должны прекратить кормление грудью.
Дети.
Контролируемые клинические исследования аторвастатина у пациентов в возрасте до 10 лет с гетерозиготной семейной гиперхолестеринемией не проводились.
Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или работе с другими механизмами. Не известно.

Взаимодействия

риск возникновения миопатии во время лечения ингибиторами ГМГ-КоА-редуктазы повышается при одновременном применении циклоспорина, фибратов, никотиновой кислоты или ингибиторов цитохрома Р450 3А4 (например эритромицина, азольных противогрибковых препаратов).
Ингибиторы цитохрома Р450 3А4. Аторвастатин метаболизируется с помощью цитохрома Р450 3А4. Одновременное применение аторвастатина с ингибиторами цитохрома Р450 3А4 может приводить к повышению концентрации аторвастатина в плазме крови. Сила взаимодействия и потенцирование эффекта зависит от вариабельности действия на цитохром Р450 3А4.
Ингибиторы перенесения
Аторвастатин и метаболиты аторвастатина являются субстратами транспортера OATP1B1. Ингибиторы OATP1B1 (например циклоспорин) могут повышать биодоступность аторвастатина. Одновременное применение 10 мг аторвастатина и циклоспорина (5,2 мг/кг/сут) приводит к повышению экспозиции к аторвастатину в 7,7 раза.
Эритромицин/кларитромицин
При одновременном применении аторвастатина и эритромицина (500 мг 4 раза в сутки) или кларитромицина (500 мг 2 раза в сутки), которые являются ингибиторами цитохрома Р450 3А4, повышается концентрация аторвастатина в плазме крови.
Ингибиторы протеазы
Вследствие одновременного применения аторвастатина и ингибиторов протеазы, общеизвестных ингибиторов цитохрома Р450 3А4, концентрация аторвастатина в плазме крови повышается.
Дилтиазема гидрохлорид
Одновременный прием аторвастатина (40 мг) и дилтиазема (240 мг) сопровождается повышением концентрации аторвастатина в плазме крови.
Циметидин
В результате проведенных исследований признаков взаимодействия аторвастатина и циметидина не выявлено.
Итраконазол
Одновременное применение аторвастатина (20 и 40 мг) и итраконазола (200 мг) сопровождалось повышением показателя AUC аторвастатина.
Грейпфрутовый сок
Содержит один или больше компонентов, которые ингибируют CYP 3A4 и могут повышать концентрацию аторвастатина в плазме крови, особенно при употреблении сока больше 1,2 л/сут.
Индукторы цитохрома Р450 3А4
Одновременное назначение аторвастатина и индукторов цитохрома Р450 3А4 (например эфавиренца, рифампицина) может приводить к снижению концентрации аторвастатина в плазме крови. Принимая во внимание двойной механизм действия рифампицина (индукция цитохрома Р450 3А4 и ингибирование фермента-переносчика ОАТР1В1 в печени), рекомендовано назначать аторвастатин одновременно с рифампицином, поскольку прием аторвастатина после приема рифампина приводит к значительному снижению уровня аторвастатина в плазме крови.
Антациды
Одновременное пероральное назначение аторвастатина и пероральной суспензии антацидного препарата, который содержит магний и алюминия гидроксид, сопровождается снижением концентрации аторвастатина в плазме крови приблизительно на 35%. При этом гиполипидемическое действие аторвастатина не изменялось.
Антипирин
Вследствие того, что аторвастатин не влияет на фармакокинетику антипирина, возможность взаимодействия с другими лекарственными средствами, которые усваиваются теми же цитохромными изоферментами, считается маловероятной.
Колестипол
Концентрация аторвастатина в плазме крови была ниже (приблизительно на 25%) при одновременном назначении аторвастатина и колестипола. При этом гиполипидемическое действие комбинации аторвастатина и колестипола превышало эффект, который дает прием каждого из этих препаратов отдельно.
Дигоксин
Многократное одновременное прием дигоксина и 10 мг аторвастатина не сопровождалось повышением равновесной концентрации дигоксина в плазме крови. Вместе с тем, применение дигоксина и 80 мг аторвастатина привело к повышению концентрации дигоксина приблизительно на 20%. Пациенты, которые принимают дигоксин, должны находиться под соответствующим присмотром.
Азитромицин
Одновременное назначение аторвастатина (10 мг 1 раз в сутки) и азитромицина (500 мг 1 раз в сутки) не сопровождалось изменениями концентрации аторвастатина в плазме крови.
Пероральные контрацептивы
Одновременное применение аторвастатина и пероральных контрацептивов, в состав которых входит норэтиндрон и этинилэстрадиол, сопровождалось повышением показателей AUC для этих компонентов соответственно на 30 и 20%. Этот факт повышения необходимо учитывать при выборе перорального контрацептива для женщин, которые принимают аторвастатин.
Варфарин
Клинически значимого взаимодействия аторвастатина с варфарином не выявлено.
Амлодипин
У здоровых добровольцев одновременное применение 80 мг аторвастатина и 10 мг амлодипина сопровождалось повышением концентрации аторвастатина в плазме крови приблизительно на 18% и не имело клинического значения.
Другие лекарственные средства
Клинические исследования показали, что одновременное применение аторвастатина и гипотензивных препаратов и его применение в ходе заместительной терапии эстрогенами не сопровождалось клинически значимыми побочными эффектами. Исследования взаимодействия с другими препаратами не проводили.

Передозировка

специфического лечения при передозировке аторвастатина нет. В случаях передозировки препарата при необходимости проводят симптоматическую и поддерживающую терапию. Поскольку аторвастатин экстенсивно связывается с белками плазмы крови, гемодиализ не может существенно повысить клиренс аторвастатина.

Условия хранения

при температуре не выше 25 °С.




 



Реклама