Гатифлоксацин - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ГАТИФЛОКСАЦИН

(GATIFLOXACIN)

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: розчин від світло-жовтого до зеленувато-жовтого кольору;

склад: 1 мл розчину містить 2 мг гатифлокса цину;

допоміжні речовини: декстроза, кислота хлористоводнева, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби групи хінолінів.

Код АТС J01M A16.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Механізм дії гатифлокса цину відрізняється від механізму дії пеніциліні в, цефалоспоринів, аміноглікозидів, макролідів та тетрациклінів. Гатифлоксацин діє на   мікро організми, які стійкі до перелічених антибіотиків. Не існує перехресної стійкості між гатифлоксацином та вказаними класами антибіотиків. Гатифлоксацин - 8-метоксифтор- хінолон має антибактеріальну активність відносно широкого спектра грам негативних та грам позитивних мікро організмів:   грам позитивні   мікро організми:   Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes;

відносно чутливі грам позитивні   мікро організми: Streptococcus milieri, Streptococcus mitior, Streptococcus agalactiae, Streptococcus dysgalactiae, Staphylococcus cohnii, Staphylococcus epidermidis (включаючи метицилінрезистентні штами), Staphylococcus haemolyticus, Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus, Staphylococcus simulans, Corynebacterium diphtheriae;

чутливі збудники -   грам негативні мікро організми   Haemophillus influenzae (включаючи штами, продукуючі β-лактамази), Haemophilias раrаinfluenzae_: Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis (включаючи штами, продукуючі  β-лактамази), Escherichia coli, Enterobacter cloacae, Neisseria gonorrhoеae (включаючи штами, продукуючі  β-лактамази);

відносно чутливі - грам негативні мікро організми  Bordetella pertussis, Klebsiella oxytoca, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter intermedius, Enterobacter sakazaki, Proteus mіrabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Providencia rettgeri, Providencia stuartii;

відносно чутливі анаероби  Bacteroides distasonis, Bacteroides eggerthiі, Bacteroides fragilis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides uniformis, Fusobacterium spp., Porphyromonas spp., Porphyromonas anaerobius, Porphyromonas asaccharolyticus, Porphyromonas magnus, Prevotella spp., Propionibacterium spp., Ctostridium perfringens., Clostridium ramosum;

чутливі збудники, атипові форми  C.pneumoniae, C. trachomatis, M. pneumoniae, L. Pneumophilia, Ureaplasma;

відносно чутливі атипові форми -  Legionella pneumophila, Caxiella burnettii.

До гатифлокса цину чутливі такі збудники, як   мікобактерії туберкульозу, H. Pylori.

Гатифлоксацин   ефективний   відносно бактерій,   резистентних до β-лактамних та макролідних   антибіотиків.

Протибактеріальна дія   гатифлокса цину забезпечується   завдяки пригніченню   ДНК гірази та топоізомерази IV. ДНК гіраза є важливим ферментом, який бере участь у редуплікації ДНК збудників. Топоізомераза IV є ферментом, який відіграє провідну роль у поділі   хромосом ДНК при поділі бактеріальної клітини. Виявилося, що С-8-метоксична половина має більшу активність та повільніший розвиток резистентності у порівнянні   з неметоксичною С-8 половиною.

Фармакокінетика. Фармакокінетика гатифлокса цину при введенні доз в інтервалі від 200  мг до 800  мг протягом періоду до 14 днів є лінійною і залежить від часу. Зв’язування з білками плазми становить приблизно 20 % і не залежить від концентрації. Гатифлоксацин широко розподіляється в основних тканинах і рідинах організму. Внаслідок швидкого розподілу гатифлокса цину в тканинах концентрація в більшості цільових тканин є вищою за концентрацію в сироватці крові. В організмі людини гатифлоксацин піддається обмеженій біо трансформації, причому менше 1% введенної дози виводиться з сечею у вигляді етилендіамінових і метилетилендіамінових метаболітів. Більше 70 % гатифлокса цину виводиться в незміненому вигляді з сечею протягом 48 год після введення, 5 % виводиться з калом. Середній період напів виведення становить від 7 до 14 год.

Показання для застосування. Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до гатифлокса цину мікро організмами, а саме: загострення хронічного бронхіту, гострий бактеріальний синусит, не госпітальна пневмонія, неускладнені та ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (цистити, пієлонефрити), неускладнена уретральна гонорея у чоловіків, ендоцервікальна і ректальна гонорея у жінок.

Спосіб застосування та дози. Перед введенням необхідно провести внутришньошкірну пробу на переносимість препарату, за умови відсутності протипоказань до її проведення. Рекомендовані дози гатифлокса цину наведені в табл. 1 і підходять всім пацієнтам старше 18 років з кліренсом креатині ну 40  мл/хв і вище. Дози для пацієнтів з кліренсом креатині ну < 40  мл/хв наведені в підрозділі ниркової недостатності розділу “Особливості застосування”. Гатифлоксацин вводиться 1 раз на добу.

Таблиця 1. Рекомендовані дози гатифлоксацину у пацієнтів старше 18 років

Гатифлоксацин розчин для інфузій можна вводити тільки шляхом внутрішньо венної інфузії тривалістю 60 хвилин. Швидкої інфузії або введення у вигляді болюсу слід уникати. Перед введенням розчин слід візуально перевірити на нявність механічних включень. Не слід використовувати упаковки, які містять видимі механічні включення. Невикористані порції розчину після введення повинні бути знищені.

Побічна дія. В клінічних дослідженнях побічні ефекти гатифлокса цину були м’якими в більшості випадків і вимагали відміни препарату тільку у 2,7 % пацієнтів. Найчастіше виникали наступні побічні ефекти: нудота (8 %), вагініт (6 %), діарея (4 %), головний біль (3 %), головокружіння (3 %). Реакції в місці ін’єкції відзначалися у 5 % пацієнтів.

Організм в цілому: алергічні реакції, астенія, біль у спині, біль у грудях, озноб, набряк обличчя, гарячка.

Серцево-судинна система: гіпертензія, серцебиття.

Травна система: біль в животі, анорексія, закреп, диспепсія, метеоризм, гастрит, глосит, виразки в роті, оральний моніліаз, стоматит, блювання.

Обмін речовин: гіперглікемія, периферичні набряки, спрага.

Скелетно-м’язова система: артралгія, спазми м’язів ніг.

Нервова система: збудження, тривожність, сплутаність свідомості, безсоння, нервозність, парестезія, сонливість, тремор, вазодилатація, вертиго.

Респіраторна система: задишка, фарингіт.

Шкіра та придатки: сухість шкіри, свербіж, висипи, спітніння.

Органи чуття: аномалії зору, викривлення смаку, дзвін у вухах.

Сечостатева система: дизурія.

Протипоказання. Застосування гатифлокса цину протипоказане у осіб з гіперчутливістю до гатифлокса цину або будь-якого препарату з групи хінолінів.

Передозування. В дослідженнях на тваринах гатифлоксацин демонстрував низьку токсичність. Мінімальні летальні дози при пероральному застосуванні у щурів і собак перевищували 2000  мг/кг і 1000  мг/кг, відповідно. Клінічні ознаки передозування включають зниження активності та частоти дихання, блювання, тремор і конвульсії.

У випадку гострого перорального передозування слід випорожнити шлунок за допомогою блювання або промивання. За пацієнтом слід ретельно спостерігати і призначити симптоматичне і підтримуюче лікування. Слід підтримувати належну гідратацію. Досить низькою є ефективність діалізу (приблизно 14 % препарату видаляється протягом 4 годин) та хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (приблизно 11 % видаляється протягом 8 днів).

Особливості застосування.

Безпечність застосування гатифлокса цину у дітей (вік до 18 років), вагітних жінок та жінок, що годують груддю, не досліджувалася, тому не слід застосовувати препарат таким пацієнтам.

Оскільки гатифлоксацин виводиться переважно нирками, необхідна корекція доз гатифлокса цину у пацієнтів з кліренсом креатині ну < 40  мл/хв (табл. 2). У пацієнтів на гемодіалізі гатифлоксацин вводять після сеансу діалізу. Режими лікування неускладненої гонореї (400 мг одноразово) та неускладнених інфекцій сечових шляхів (200  мг на добу протягом 3 днів) не потребує корекції доз у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Таблиця 2. Рекомендовані дози гатифлокса цину у пацієнтів
з нирковою недостатністю (кліренс креатині ну < 40  мл/хв)

Помірне ураження печінки не вимагає корекції доз. Даних щодо вираженої печінкової недостатності немає.

Подовження інтервалу QT на електрокардіограмі. Гатифлоксацин може подовжувати інтервал QT у деяких пацієнтів, що може призводити до підвищення ризику вентрикулярних аритмій, в тому числі torsades des pointes. Рідкісні випадки torsades des pointes спонтанно виникали під час пост маркетингового застосування похідних хіноліну, в тому числі гатифлокса цину. Майже всі ці випадки асоціювалися з одним або більше з наступних факторів ризику: вік старше 60 років, жіноча стать, базове захворювання серця, та/або застосування численних медикаментів. Вираженість подовження інтервалу QT зростає з підвищенням концентрації препарату, тому не слід перевищувати рекомендовані дози і рекомендовану швидкість внутрішньо венного введення. Гатифлоксацин не слід призначати пацієнтам з подовженням інтервалу QT в анамнезі, декомпенсованою гіпокаліємією, а також пацієнтам, що одержують   анти аритмічні засоби класу ІА (хінідин, прокаїнамід) або класу ІІІ (аміодарон, соталол). Слід дотримуватися обережності при призначенні гатифлокса цину пацієнтам, що отримують цизаприд, еритроміцин, антипсихотичні засоби або трициклічні антидепресанти.

Порушення рівнів глюкози в крові. Повідомлялося про порушення рівнів глюкози в крові при застосуванні гатифлокса цину, включаючи симптоматичну гіпер- і гіпоглікемію, звичайно у хворих на діабет. Тому слід здійснювати ретельний контроль глюкози крові   під час лікування, а також особливо ретельне спостереження щодо ознак гіпер- або гіпоглікемії протягом перших 3 днів лікування.

Розрив сухожиль. Повідомлялося про випадки розриву сухожиль плеча, кисті та Ахілова сухожилля, які вимагали хірургічного відновлення та призводили до тривалої інвалідності у пацієнтів, що одержували похідні хіноліну, зокрема гатифлоксацин. Ризик може підвищуватися при одночасному застосуванні кортикостероїдів, особливо у людей похилого віку. Лікування гатифлоксацином слід припинити, якщо у пацієнта виникає біль, запалення або розрив сухожилля. Пацієнт повинен відпочивати і уникати фізичних навантажень до тих пір, поки не буде виключено діагноз тендоніту або розриву сухожилля.

Периферична нейропатія. Спостерігалися рідкісні випадки сенсорної або сенсорно-моторної аксональної полінейропатії, яка вражала дрібні та/або великі аксони і призводила до парестезій, гіпостезій, дизестезій та слабкості під час лікування похідними хіноліну.

Гіпер чутливість. Повідомлялося про серйозні, іноді смертельні випадки гіпер чутливості та/або анафілактичних реакцій при лікуванні похідними хіноліну. Ці реакції можуть виникати після першої дози препарату. У випадку появи висипів на шкірі або будь-яких інших ознак гіпер чутливості лікування гатифлоксацином слід припинити.

Псевдомембранозний коліт. При застосуванні гатифлокса цину повідомлялося про випадки псевдомембранозного коліту, який може загрожувати життю. Цей діагноз повинен бути розглянутий у пацієнтів з діареєю, що виникла внаслідок введення антибактеріального засобу.

Інше. Повідомлялося про випадки підвищення внутрішньо черепного тиску та психозу у пацієнтів, що одержували похідні хіноліну. Препарати цього класу також можуть спричиняти стимуляцію нервової системи з тремором, непосидющістю, запамороченням, сплутаністю свідомості, галюцинаціями, паранойєю, депресією, нічним маренням та безсонням. У цих випадках застосування гатифлокса цину слід припинити і вжити відповідних заходів. Гатифлоксацин слід з обережністю призначати пацієнтам з відомими або підозрюваними розладами ЦНС, такими як виражений атеросклероз, епілепсія та інші фактори схильності до конвульсій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Існують тільки обмежені дані щодо сумісності гатифлокса цину з іншими лікарськими засобами для внутрішньо венного введення, тому одночасного введення з іншими лікарськими засобами слід уникати. Якщо одна й та сама внутрішньо венна лінія використовується для введення різних лікарських засобів, її слід промити перед інфузією гатифлокса цину та після неї ін фузійним розчином, сумісним з гатифлоксацином (5 % розчин декстрози, 0,9 % розчин натрію хлориду, розчин Рінгера з лактатом).

Дигоксин. Спостерігалося підвищення концентрації дигоксину при одночасному застосуванні з гатифлоксацином. Тому слід спостерігати за пацієнтами, які вживають дигоксин, щодо ознак інтоксикації, визначати концентрацію дигоксину в сироватці та при необхідності коригувати дози дигоксину.

Пробенецид. Одночасне введення пробенециду і гатифлокса цину значно підвищувало біодоступність гатифлокса цину.

Варфарин. При супутньому введенні з гатифлоксацином не спостерігалося значних змін у часі зсідання. Однак, оскільки для деяких похідних хіноліну повідомлялося про підсилення ефекту варфарину або його похідних, слід проводити відповідні аналізи коагуляції під час лікування.

НПВП. Супутнє застосування похідних хіноліну та не стероїдних протизапальних препаратів може підвищувати ризик стимуляції ЦНС та конвульсій.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі від 10°С   до  25°С в захищеному від світла, недоступному для дітей місці. Не захищений від світла розчин зберігати не більше 3-х діб. Термін придатності — 2 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. Розчин для інфузій 2 мг/мл по 200 мл, 400 мл у поліетиленовому флаконі; по  1 флакону в картонній коробці.

Виробник. Алкон Парентералс (I) Лтд.,  (Ahlcon Parenterals (I) Ltd.).

Адреса. SP-918, Фейз-III, Бхіваді, Раджастан, Індія.

  (SP-918, Phase- III, Bhiwadi, Rajasthan, India).

Гатифлоксацин

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:  противомикробное средство группы фторхинолонов. Гатифлоксацин эффективен в отношении микроорганизмов, резистентных к пенициллинам, цефалоспоринам, аминогликозидам, макролидам и тетрациклинам. Не существует перекрестной устойчивости между гатифлоксацином и антибиотиками указанных классов. Гатифлоксацин является 8-метоксифторхинолоном, обладает широким спектром антибактериальной активности в отношении грамотрицательных и грамположительных микроорганизмов:
 грамположительные микроорганизмы:
чувствительные — Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes;
относительно чувствительные — Streptococcus milieri, Streptococcus mitior, Streptococcus agalactiae, Streptococcus dysgalactiae, Staphylococcus cohnii, Staphylococcus epidermidis (включая метициллинрезистентные штаммы), Staphylococcus haemolyticus, Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus, Staphylococcus simulans, Corynebacterium diphtheriae;
 грамотрицательные микроорганизмы:
чувствительные возбудители — Haemophillus influenzae (включая штаммы, продуцирующие β-лактамазу), Haemophilias parainfluenzae,Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis (включая штаммы, продуцирующие β-лактамазу), Escherichia coli, Enterobacter cloacae, Neisseria gonorrhoeae (включая штаммы, продуцирующие β-лактамазу);
относительно чувствительные — Bordetella pertussis, Klebsiella oxytoca, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter intermedius, Enterobacter sakazaki, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Providencia rettgeri, Providencia stuartii;
 относительно чувствительные анаэробы: Bacteroides distasonis, Bacteroides eggerthii, Bacteroides fragilis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides uniformis, Fusobacterium spp., Porphyromonas spp., Porphyromonas anaerobius, Porphyromonas asaccharolyticus, Porphyromonas magnus, Prevotella spp., Propionibacterium spp., Ctostridium perfringens., Clostridium ramosum;
 чувствительные атипичные возбудители: C. pneumoniae, C. trachomatis, M. pneumoniae, L. рneumophilia, Ureaplasma;
 относительно чувствительные атипичные возбудители: Legionella pneumophila, Caxiella burnettii.
К гатифлоксацину чувствительны микобактерии туберкулеза, а также Н. рylori.
Гатифлоксацин эффективен в отношении бактерий, резистентных к β-лактамным и макролидным антибиотикам.
Антибактериальное действие гатифлоксацина обусловлено угнетением ДНК-гиразы и топоизомеразы IV. ДНК-гираза является важным ферментом, который принимает участие в репликации бактериальной ДНК. Топоизомераза IV — фермент, играющий важную роль в делении хромосом при делении бактериальной клетки. Абсолютная биодоступность гатифлоксацина — 96 %. Максимальная концентрация гатифлоксацина в плазме крови достигается через 1–2 ч после приема внутрь. Связывание с белками плазмы крови — приблизительно 20%. Гатифлоксацин хорошо проникает в большинство тканей организма и быстро распределяется в биологических жидкостях, высокие концентрации его создаются в легочной ткани, слизистой оболочке бронхов, придаточных пазух носа, в альвеолярных макрофагах, тканях среднего уха, коже, ткани и секрете предстательной железы, слюне, желчи, сперме, эндо- и миометрии, маточных трубах, яичниках.
Гатифлоксацин биотрансформируется в организме и выделяется с мочой. Период полувыведения гатифлоксацина (7–14 ч) не зависит от дозы и режима применения.
Гатифлоксацин проникает через плаценту и поступает в грудное молоко. У женщин пожилого возраста отмечены повышение максимальной концентрации на 21%, увеличение AUC на 32% и более, медленная элиминация по сравнению с таковой у пациенток более молодого возраста. Фармакокинетика гатифлоксацина у детей в возрасте до 18 лет не изучалась.
Клиренс гатифлоксацина у лиц с почечной недостаточностью снижен. Для пациентов с клиренсом креатинина ≤30 мл/мин рекомендуется снизить дозу гатифлоксацина.
ПОКАЗАНИЯ:  инфекции у пациентов в возрасте старше 18 лет, вызванные чувствительными к гатифлоксацину возбудителями: дыхательных путей (в том числе острый бронхит, абсцесс легких, хронические респираторные инфекции в фазе обострения, кистозный фиброз, пневмония); почек и мочевых путей (в том числе острый и хронический пиелонефрит, простатит, цистит, хронические инфекции мочеполовой системы, в том числе осложненные); кожи и мягких тканей; костей и суставов; пищеварительного тракта; послеоперационные, сепсис, перитонит; у больных онкологического профиля.
ПРИМЕНЕНИЕ:
 Внутрь
При остром и хроническом бронхите в фазе обострения, пневмонии, инфекциях кожи и подкожной жировой клетчатки, остром пиелонефрите и осложненных инфекциях мочевых путей — 400 мг 1 раз в сутки или по 200 мг 2 раза в сутки в течение 7–10 дней.
При остром синусите — 400 мг 1 раз в сутки или по 200 мг 2 раза в сутки на протяжении 7–14 дней; при неосложненных инфекциях мочевых путей (цистит) — в начальной дозе 400 мг, затем 200 мг 1 раз в сутки в течение 3 дней; при неосложненном гонококковом уретрите у мужчин, гонококковом эндоцервиците и проктите у женщин — 400 мг однократно.
 В/в инфузия
При остром и хроническом бронхите в фазе обострения, пневмонии, инфекциях кожи и подкожной жировой клетчатки, остром пиелонефрите и осложненных инфекциях мочевых путей — 400 мг 1 раз в сутки на протяжении 7–10 дней.
При остром синусите — 400 мг 1 раз в сутки на протяжении 7–14 дней; при неосложненных инфекциях мочевых путей — 400 мг однократно или 200 мг 1 раз в сутки на протяжении 3 дней; при осложненных инфекциях мочевых путей — 400 мг/сут в течение 7–14 дней; при неосложненном гонококковом уретрите у мужчин и неосложненном гонококковом эндоцервиците и проктите у женщин — 400 мг однократно.
 Коррекция дозы у пациентов с почечной недостаточностью
 Так как гатифлоксацин выводится почками, доза гатифлоксацина должна быть скорригирована для пациентов с клиренсом креатинина ≤30 мл/мин, включая находящихся на диализе. Рекомендуемая доза гатифлоксацина для таких пациентов — по 400 мг каждые два дня, на 3-й день — перерыв, начиная с 4-го дня — по 400 мг каждые 48 ч. Для пациентов, находящихся на хроническом гемодиализе, препарат вводят после сеанса диализа.
При однократном применении препарата необходимость в коррекции дозы не возникает.
 Хроническая печеночная недостаточность: нет необходимости коррекции режима дозирования.
Препарат вводят только путем в/в инфузии, он не предназначен для в/м, интраректального, внутрибрюшинного или п/к введения.
Продолжительность инфузии — 60 мин. Концентрированный р-р перед применением разбавляют с помощью соответствующего инфузионного р-ра. Концентрация полученного разбавленного р-ра должна составлять 2 мг/мл. Совместимы с препаратом 5% р-р декстрозы для инъекций, 0,9% р-р натрия хлорида для инъекций, 5% р-р декстрозы и 0,9% натрия хлорида для инъекций, р-р Рингера лактата и 5% декстрозы для инъекций, 5% лактат натрия гидрокарбоната для инъекций и вода для инъекций.
ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:  повышенная чувствительность к гатифлоксацину и другим компонентам препарата, другим хинолонам. Безопасность гатифлоксацина в период беременности и кормления грудью, а также в педиатрической практике не установлена.
ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:  наиболее часто возникают рвота, диарея, вагинит, боль в животе, головная боль, головокружение; реже — нарушение вкуса, аллергические реакции, озноб, лихорадка, боль в спине, боль в груди, тахикардия, запор, диспепсия, глоссит, кандидоз ротовой полости, стоматит, язвы слизистой оболочки полости рта, периферические отеки, бессонница, парестезия, тремор, расширение сосудов, головокружение, диспноэ, фарингит, потливость, нарушение зрения, шум в ушах, дизурия и гематурия. Фотосенсибилизацию отмечали с той же частотой, что и при использовании плацебо. Хинолоны могут вызывать нарушения со стороны ЦНС, включая повышенную возбудимость, беспокойство, бессонницу, галлюцинации и др.
ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:  cледует соблюдать осторожность при назначении гатифлоксацина пациентам с почечной недостаточностью. Клиническое обследование и соответствующие лабораторные исследования необходимо провести до начала лечения и на протяжении курса терапии, в случае необходимости снизить дозу гатифлоксацина.
Препарат следует с осторожностью применять у пациентов с острой ишемией миокарда. При первых проявлениях гиперчувствительности (сыпь на коже или другие аллергические реакции) гатифлоксацин немедленно отменяют.
Нельзя использовать для инъекций мутный р-р гатифлоксацина или р-р с осадком, а также препарат из флакона с нарушенной герметичностью. Так как препарат не содержит бактериостатических компонентов, необходимо придерживаться правил асептики при приготовлении инфузионного р-ра. Готовый р-р гатифлоксацина используют сразу же после приготовления.
ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:  при введении с гатифлоксацином через один катетер последовательно других препаратов его необходимо промыть до и после введения гатифлоксацина с помощью р-ра, который совместим с гатифлоксацином и используемыми препаратами.
Как и при назначении других хинолонов, у пациентов с сахарным диабетом может отмечаться симптоматическая гипер- или гипогликемия (чаще при одновременном лечении пероральными гипогликемизирующими препаратами, например глибуридом, или инсулинотерапию. У этих пациентов рекомендуется чаще контролировать уровень глюкозы в сыворотке крови.
Гатифлоксацин может вызвать удлинение интервала Q–T на ЭКГ у некоторых пациентов. Ввиду недостаточного клинического опыта гатифлоксацин не следует применять при удлинении интервала Q–T, у пациентов с гиперкальцемией и у тех, кто получает антиаритмические средства класса IА (хинидин, прокаинамид) или III класса (амиодарон, соталол). Не проведены фармакокинетические исследования для гатифлоксацина и препаратов, способных удлинять интервал Q–T (таких как цизаприд, эритромицин), антипсихотических средств и трициклических антидепрессантов, поэтому гатифлоксацин следует применять с осторожностью при одновременном использовании с этими препаратами.
Прием гатифлоксацина через 1 ч после блокатора Н2-рецепторов циметидина (внутрь 1 раз в сутки в дозе 200 мг) не оказывало влияния на фармакокинетику гатифлоксацина.
Гатифлоксацин не влияет на системный клиренс мидозолама при в/в введении. Мидазолам в суточной дозе 0,0145 мг/кг не влиял на фармакокинетику гатифлоксацина.
Одновременное применение гатифлоксацина и варфарина не влияло на фармакокинетику ни одного из препаратов, протромбиновое время не изменялось.
При одновременном применении гатифлоксацина и глибурида у пациентов с сахарным диабетом не отмечено значительных изменений фармакокинетики препаратов, уровень глюкозы в крови натощак не изменялся.
При одновременном применении гатифлоксацина и дигоксина не выявлено значительных изменений фармакокинетики гатифлоксацина, однако у некоторых пациентов повышалась концентрация дигоксина в крови. Требуется контроль концентрации дигоксина в сыворотке крови и при необходимости — коррекция дозы дигоксина.
Системный клиренс гатифлоксацина значительно повышается при одновременном применении гатифлоксацина и пробенецида.
У пациентов, которые получили варфарин, не выявлено значительных изменений времени свертывания крови при одновременном применении гатифлоксацина. Однако в связи с тем, что некоторые хинолоны усиливают эффект варфарина и аналогичных средств, при назначении подобной комбинации требуется контроль протромбинового времени.
При одновременном применении с НПВП хинолоны могут повышать риск развития побочных эффектов со стороны ЦНС, в том числе судорог.
ПЕРЕДОЗИРОВКА:  в случае передозировки гатифлоксацина пациент должен находится под врачебным контролем. Проводят поддерживающее и симптоматическое лечение. При необходимости проводят регидратацию. Гатифлоксацин в незначительном количестве выводится из организма при проведении гемодиализа (приблизительно 14% на протяжении 4 ч) или перитонеального диализа (приблизительно 11% в течение 8 дней).