Глианов - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ГЛІАНОВ

(GLIANOV)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: глімепірид; 1-[[p-[2-(3-етил-4-метил-2-оксо-3-пірролін-1- карбоксамид) етил] феніл] сульфоніл]-3-(транс-4-метилциклогексил) сечовина;

основні фізико-хімічні властивості:

Гліанов таблетки по 1 мг - таблетки довгастої форми з двоопуклою поверхнею, слабкого рожевого кольору, з рискою та відбитком “Н 85” з одного боку;

Гліанов таблетки по 2 мг - таблетки довгастої форми з двоопуклою поверхнею, слабкого зеленого кольору, з рискою та відбитком “Н 84” з одного боку;

Гліанов таблетки по 3 мг - таблетки довгастої форми з двоопуклою поверхнею, слабкого жовтого кольору, з рискою та відбитком “Н 83” з одного боку;

Гліанов таблетки по 4 мг - таблетки довгастої форми з двоопуклою поверхнею, слабкого синього кольору, з рискою та відбитком “Н 82” з одного боку;

склад: 1 таблетка містить глімепіриду 1 мг або 2 мг або 3 мг або 4 мг;

допоміжні речовини:

таблетка по 1 мг: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмаль гліколят, натрію лаурилсульфат, заліза окис червоний, магнію стеарат;

таблетка по 2 мг: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмаль гліколят, натрію лаурилсульфат, 12196 FD&C синій барвник №2, заліза окис жовтий, магнію стеарат;

таблетка по 3 мг: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмаль гліколят, натрію лаурилсульфат, заліза окис жовтий, магнію стеарат;

таблетка по 4 мг: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмаль гліколят, натрію лаурилсульфат, FD&C синій барвник №2, магнію стеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Пероральний гіпоглікемізуючий засіб. Код АТС А 10В В 12.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Глімепірид є пероральним гіпоглікемізуючим засобом з пролонгованим механізмом дії, похідне сульфонілсечовини. Стимулює секрецію інсуліну бета-клітинами підшлункової залози, підвищує його вивільнення. Посилює чутливість периферичних тканин до інсуліну.

Фармакокінетика. Гліанов має 100% біодоступність. Вживання їжі не виявляє суттєвого впливу на всмоктування. Максимальна концентрація в сироватці крові (С_max) досягається приблизно через 2,5 години після прийому препарату. Існує лінійне співвідношення між дозою та C_max, а також між дозою та AUC (площа під кривою концентрація – час).

Глімепірид має низький об’єм розподілу в організмі V 8,8 л за рахунок того, що 99% препарату зв’язується з білками крові, переважно з альбуміном.

T_1/2 (період напів виведення) становить 5 - 8 годин. При прийомі високих доз T_1/2 збільшується.

Біо трансформація та виведення. Метаболізується через систему цитохромів, переважно C450 II C 9, шляхом окиснювальної біо трансформації. Утворюється метаболіт М 1, що потім перетворюється у метаболіт М 2. З сечею (у вигляді метаболітів) виводиться 60% глімепіриду. Через кишечник виводиться 40 % глімепіриду.

Показання для застосування. Інсулін незалежний цукровий діабет II типу, коли неможливо адекватно контролю вати глікемію за допомогою дієти, фізичних вправ та зниження маси тіла.

Спосіб застосування та дози. Таблетки приймають з достатньою кількістю рідини (не менше півсклянки), перед їжею.

Зазвичай на початку лікування призначають по 1 мг препарату Гліанов один раз на добу. За необхідності добова доза може бути підвищена. Підвищення дози слід проводити поступово (1 мг - 2 мг - 3 мг - 4 мг - 6 мг), з інтервалом 1 - 2 тижні, при регулярному контролі рівня цукру в крові.

Добова доза для хворих з адекватною компенсацією цукрового діабету зазвичай складає   від 1 мг до 4 мг Гліанову. Лише у окремих пацієнтів виникає необхідність для адекватної компенсації цукрового діабету приймати 6 мг або більше, максимальна добова доза може складати 8 мг.

Час та розподіл прийому добової дози визначається лікарем з урахуванням ритму життя хворого. Зазвичай достатньо приймати добову дозу один раз на добу безпосередньо перед першим ситним прийомом їжі. Дуже важливо не пропускати прийом їжі після прийому Гліанову.

У випадку, коли пацієнт забув прийняти препарат вчасно, ні в якому разі не можна підвищувати дозу під час наступного прийому. Випадки, коли пацієнт забуває або не має можливості вчасно прийняти препарат або їжу, повинні заздалегідь обговорюватися лікарем з пацієнтом.

При компенсації цукрового діабету підвищується чутливість до інсуліну. При підвищенні чутливості до інсуліну рівень цукру в крові знижується. В зв’язку з цим може зменшитись потреба у Гліанові. Щоб попередити розвиток гіпоглікемії, лікар може провести коригування дози Гліанову.

Корекція дози повинна проводитись при зміні маси тіла або при зміні ритму життя хворого, а також при появі інших факторів, що сприяють розвитку гіпо- чи гіперглікемії.

При переведенні хворого з іншого протидіабетичного препарату на Гліанов не існує точного співвідношення між дозами Гліанову та інших пероральних гіпоглікемізуючих препаратів. Початкова добова доза Гліанову повинна складати 1 мг, навіть у тому випадку, коли хворого переводять на Гліанов з максимальної дози іншого препарату. Будь-яке підвищення дози Гліанову проводять поступово згідно з наведеними вище рекомендаціями. Необхідно враховувати тривалість дії цукрознижуючого препарату, який використовувався раніше.

При комбінованому застосуванні з інсуліном дозу Гліанову не змінюють, а препарати інсуліну вводять спочатку в мінімальних дозах, які поступово підвищують, орієнтуючись на рівень глікемії.

Побічна дія. При застосуванні Гліанову можливе виникнення гіпоглікемії з наступними симптомами: головний біль, різке підвищення апетиту, тремор, пітливість, нудота, блювання, апатія, сонливість чи, навпаки, агресивність, збудженість, втрата самоконтролю, порушення мови, афазія, судоми, втрата свідомості, відчуття серцебиття, тахікардія або брадикардія. Клінічна картина тяжкої гіпоглікемії може нагадувати гостре порушення мозкового кровообігу.

Під час лікування препаратом Гліанов (особливо на початку) можуть спостерігатись транзиторні порушення зору, зумовлені зміною рівня цукру в крові.

Інколи можуть відмічатися відчуття переповнення в епігастрії, біль в животі та діарея. В окремих випадках можливе підвищення активності ферментів печінки, холестаз, гепатит.

Гліанов може впливати на кровотворення. Рідко виникає тромбоцит опенія, у виключних випадках лейкоцитопенія, гранулоцит опенія, еритропенія, гемолітична анемія.

Інколи зустрічаються алергічні та псевдо алергічні реакції, наприклад, у формі свербежу, висипу або кропив’янки. У випадку алергічних реакцій необхідно звернутись до лікаря.

У виключних випадках може виникнути алергічний васкуліт, фото сенсибілізація, гіпонатріємія.

Протипоказання. Інсулінзалежний діабет I типу, діабетичний кето ацидоз, діабетична прекома та кома.

Підвищена чутливість до глімепіриду або до будь-якого з компонентів препарату.

Підвищена чутливість до інших похідних сульфонілсечовини чи до інших сульфаніламідних препаратів (ризик розвитку реакцій гіпер чутливості).

Вагітність, годування груддю, діти.

Передозування. Проявляється симптомами гіпоглікемії. Клінічна картина тяжкої гіпоглікемії може нагадувати гостре порушення мозкового кровообігу.

Лікування: проводять залежно від стану хворого. Призначають глюкозу внутрішньо або вводять концентровані (40 - 50%) розчини глюкози внутрішньо венно.

Особливості застосування. Коригування дози у пацієнтів літнього віку. Оскільки фармакокінетика глімепіриду у осіб літнього віку (старше 65 років) не відрізнялась від молодих, то немає потреби у корекції дози.

Коригування дози у пацієнтів з порушенням функції нирок.

У пацієнтів з порушенням функції нирок (з низьким рівнем кліренсу креатині ну) спостерігалась тенденція до збільшення кліренсу Гліанову та до зниження середніх концентрацій у сироватці крові. Таким чином, у цієї категорії пацієнтів немає ризику кумуляції препарату. Проте досвід застосування Гліанову у пацієнтів на гемодіалізі відсутній.

Застосування у пацієнтів з порушенням функції печінки.

Немає достатнього досвіду щодо застосування Гліанову у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки.

Застосування у період вагітності та годування груддю. Щоб запобігти негативному впливу на дитину, глімепірид не слід призначати вагітним. Пацієнтки мають попереджувати свого лікаря, якщо планують вагітність, та повинні перейти на інсулін.

Глімепірид проникає в материнське молоко. В зв’язку з цим не слід призначати Гліанов жінкам в період лактації, оскільки отримання глімепіриду з грудним молоком може зашкодити дитині. Хвора жінка повинна перейти на інсулін або відмовитися від годування груддю.

Одноразове або хронічне вживання алкоголю може непередбачуваним чином посилювати або зменшувати цукрознижуючу дію Гліанову.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. У хворих, котрі отримують деякі   лікарські речовини або припинили їх прийом, перед початком лікування Гліановом може бути порушений контроль рівня цукру в крові.

При одночасному застосуванні Гліанову з одною або кількома наступними лікарськими речовинами: інсуліном чи іншими гіпоглікемізуючими препаратами, інгібіторами АПФ, алопуринолом, анаболічними стероїдами, препаратами чоловічих статевих гормонів, хлорамфеніколом (левоміцетином), похідними кумарину, циклофосфаміду, дизопіраміду, фенфлураміном, фенірамідолом, фібратами, флуоксетином, гуанетидином, ізофосфамідами, інгібіторами МАО, міконазолом, парааміно саліциловою кислотою, пентоксифіліном (при парентеральному введенні у високих дозах), саліцилатами, сульфаніламідами, сульфінпіразоном, тетрациклінами, хінолонами, пробенецидом, - можливе посилення цукрознижуючого ефекту та пов’язане з цим виникнення гіпоглікемії.

Препарати ацетазоламід (діакарб), барбітурати, кортикостероїди, діазоксид, сечогінні, епінефрин (адреналін) та інші симпатоміметики, глюкагон, нікотинова кислота у високих дозах, естрогени, прогестерон, фенотіазини, фенітоїн, рифампіцин, гормони щитовидної залози можуть зменшити цукрознижуючий ефект Гліанову, у зв’язку з чим можливе підвищення рівня цукру в крові.

Блокатори Н₂-рецепторів, клонідин (клофелін), резерпін та препарати, що його вміщують, спроможні як посилювати, так і зменшувати цукрознижуючий ефект Гліанову.

Блокатори b-адренорецепторів знижують толерантність до глюкози та можуть призводити до погіршення компенсації цукрового діабету.

Під дією блокаторів b-адренорецепторів та клонідину (клофеліну), гуанетидину,   резерпіну можливе зникнення або послаблення симптомів гіпоглікемії при зниженні рівня цукру в крові.

Може спостерігатися посилення або зменшення дії похідних кумарину.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі нижче 25°С у недоступному для дітей місці. Термін придатності – 3 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері з ПВХ і фольги алюмінієвої, по 3 блістери в картонній упаковці.

Виробник. “Аль-Хікма Фармасьютикалз”, Йорданія.

Адреса. 22328, а/с 182400 Амман, Йорданія.

Фармакодинамика. Глимепирид является пероральным гипогликемизирующим средством с пролонгированным механизмом действия, производное сульфонилмочевины. Стимулирует секрецию инсулина β-клетками поджелудочной железы, увеличивает его высвобождение, повышает чувствительность тканей к инсулину.
Фармакокинетика. Биодоступность Глианова составляет 100%. Прием пищи существенно не влияет на всасывание. C_max в плазме крови достигается через 2,5 ч после приема препарата. Существует линейная зависимость между дозой и C_max, а также между дозой и AUC. У глимепирида небольшой объем распределения (8,8 л) за счет того, что 99% препарата связывается с белками плазмы крови, преимущественно с альбумином. T¹/₂ составляет 5–8 ч (увеличивается при применении высоких доз).
Биотрансформация и выведение. Метаболизируется с помощью системы цитохромов, преимущественно Р450 2С9, путем окислительной биотрансформации. Образуются 2 метаболита глимепирида — гидроксилированный и карбоксилированный. С мочой (в виде метаболитов) выводится 60% глимепирида, с калом — 40%.

инсулиннезависимый сахарный диабет (II тип), когда невозможно адекватно контролировать гликемию с помощью диеты, физических упражнений и уменьшения массы тела.

таблетки принимают внутрь с достаточным количеством жидкости (не менее ¹/₂ стакана) перед приемом пищи. Как правило, в начале лечения назначают по 1 мг препарата Глианов 1 раз в сутки. При необходимости суточная доза может быть повышена. Повышение дозы необходимо проводить постепенно (1 мг–2 мг–3 мг–4 мг–6 мг) с интервалом 1–2 нед при регулярном контроле уровня глюкозы в плазме крови. Суточная доза при сахарном диабете в стадии компенсации составляет 1–4 мг Глианова. В отдельных случаях для адекватной компенсации гипергликемии возникает необходимость в приеме 6 мг препарата и более, максимальная суточная доза — 8 мг.
Время приема и распределение суточной дозы определяется врачом с учетом ритма жизни пациента. Как правило, достаточно принимать суточную дозу 1 раз в сутки непосредственно перед первым полноценным приемом пищи. Очень важно не пропускать прием пищи после приема Глианова. В случае, когда пациент забыл принять препарат своевременно, ни в коем случае нельзя повышать дозу для последующего приема. Случаи, когда пациент забывает или не имеет возможности своевременно принять препарат или пищу, должны заранее обсуждаться c врачом.
В стадии компенсации сахарного диабета повышается чувствительность к инсулину; при повышении чувствительности к инсулину уровень глюкозы в плазме крови снижается, в связи с этим может уменьшиться потребность в Глианове; для предупреждения развития гипогликемии необходимо провести коррекцию дозы Глианова. Коррекция дозы должна проводиться также при изменении массы тела или при изменении ритма жизни пациента, а также при появлении других факторов, которые могут способствовать развитию гипо- или гипергликемии.
Не существует точного соотношения между дозами Глианова и других пероральных гипогликемизирующих препаратов. Начальная суточная доза Глианова должна составлять 1 мг даже в том случае, когда пациента переводят на прием Глианова с максимальной дозы другого препарата; повышение дозы Глианова проводят постепенно согласно приведенным выше рекомендациям; необходимо учитывать длительность действия гипогликемизирующего препарата, который применяли ранее.
При одновременном применении с инсулином дозу Глианова не изменяют, а препараты инсулина вводят сначала в минимальных дозах, которые постепенно повышают, ориентируясь на уровень гликемии.

инсулинзависимый сахарный диабет (І тип), диабетический кетоацидоз, диабетическая прекома и кома; повышенная чувствительность к глимепириду или другим компонентам препарата, повышенная чувствительность к другим производным сульфонилмочевины или другим сульфаниламидным препаратам (возрастает риск развития реакций гиперчувствительности); период беременности и кормления грудью, дети.

при применении Глианова возможно развитие гипогликемии со следующими симптомами: головная боль, резко выраженное чувство голода, тремор, гипергидроз, тошнота, рвота, апатия, сонливость или, наоборот, агрессивность, возбужденность, потеря самоконтроля, нарушения речи, афазия, судороги, потеря сознания, ощущение сердцебиения, тахикардия или брадикардия. Клиническая картина гипогликемии тяжелой степени может имитировать острое нарушение мозгового кровообращения.
Во время терапии препаратом Глианов (особенно в начале лечения) могут наблюдаться транзиторные нарушения зрения, обусловленные изменением уровня глюкозы в плазме крови.
Иногда могут отмечаться ощущение переполнения в эпигастральной области, боль в области живота и диарея. В отдельных случаях возможно повышение активности ферментов печени, холестаз, гепатит.
Глианов может влиять на кроветворение: редко возникает тромбоцитопения, в исключительных случаях — лейкоцитопения, гранулоцитопения, эритропения, гемолитическая анемия.
Иногда отмечают аллергические и псевдоаллергические реакции (зуд, сыпь, крапивница), при развитии аллергических реакций необходимо обратиться к врачу.
В единичных случаях может развиться аллергический васкулит, фотосенсибилизация, гипонатриемия.

Пациенты пожилого возраста. Так как фармакокинетика глимепирида у пациентов пожилого возраста (старше 65 лет) не отличается от фармакокинетики у молодых людей, то нет потребности в коррекции дозы.
Пациенты с нарушением функций почек. При низком уровне клиренса креатинина появляется тенденция к повышению клиренса Глианова и к снижению средней концентрации препарата в плазме крови. Таким образом, у этой категории пациентов нет риска кумуляции препарата. Опыт применения Глианова у пациентов, получающих гемодиализ, отсутствует.
Пациенты с нарушением функций печени. Нет достаточного опыта в отношении применения Глианова у пациентов с нарушениями функций печени тяжелой степени.
Период беременности и кормления грудью. Глимепирид не следует назначать беременным во избежание тератогенного и эмбриотоксического действия. Если планируется беременность, необходимо перейти на применение инсулина. Глимепирид проникает в грудное молоко, поэтому не следует назначать Глианов женщинам в период лактации. Необходимо перейти на применение инсулина или отказаться от кормления грудью.
Употребление алкоголя может непредсказуемо влиять (повышать или снижать) на гипогликемизирующее действие Глианова.

при одновременном применении Глианова с одним или несколькими следующими лекарственными средствами: инсулином или другими гипогликемизирующими препаратами, ингибиторами АПФ, аллопуринолом, анаболическими стероидами, препаратами мужских половых гормонов, хлорамфениколом (левомицетином), производными кумарина, циклофосфамида, дизопирамида, фенфлурамином, фенирамидолом, фибратами, флуоксетином, гуанетидином, изофосфамидами, ингибиторами МАО, миконазолом, ПАСК, пентоксифиллином (при парентеральном введении в высоких дозах), салицилатами, сульфаниламидами, сульфинпиразоном, тетрациклинами, хинолонами, пробенецидом — возможно повышение гипогликемизирующего эффекта и возникновение связанной с этим гипогликемии.
Препараты ацетазоламид (диакарб) и другие диуретики, барбитураты, ГКС, диазоксид, эпинефрин (адреналин) и другие симпатомиметики, глюкагон, никотиновая кислота в высоких дозах, эстрогены, прогестерон, фенотиазин, фенитоин, рифампицин, гормоны щитовидной железы могут снижать гипогликемизирующий эффект Глианова, в связи с чем возможно повышение уровня глюкозы в плазме крови.
Блокаторы Н₂-рецепторов, клонидин (клофелин), резерпин и йодсодержащие препараты способны как повышать, так и снижать действие Глианова.
Блокаторы β-адренорецепторов снижают толерантность к глюкозе и могут приводить к развитию декомпенсации сахарного диабета.
Блокаторы β-адренорецепторов, клонидин (клофелин), гуанетидин, резерпин могут маскировать или ослаблять проявления гипогликемии.
Может наблюдаться повышение или снижение действия производных кумарина.

проявляется симптомами гипогликемии.
Лечение: проводят в зависимости от степени тяжести гипогликемии: назначают глюкозу перорально или вводят 40–50% р-ры глюкозы в/в.

при температуре до 25 °C.