Корзина резервированияРезервирование
Каталог лекарств
  • Глирид

    Глирид
    • Glimepiride
      Международное название
    • Гипогликемизирующие препараты, за исключением инсулинов
      Фарм. группа
    • A10BB12
      ATС-код
    • по рецепту
      Условие продажи
    • Нет в продаже
      Наличие в аптеках

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ГЛІРИД

(GLIRID)


Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: glimepiride; 3-етил-2,5-дигідро-4-метил-N-[2-[4-[[[[(4-метилциклогексил) аміно]карбоніл]аміно]сульфаніл]феніл]етил]-2-оксо-1H-пірол-1-карбоксамід;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 1 мг – рожеві, з вкрапленнями, довгасті, плоскі, зі скошеними краями, з насічками з обох боків таблетки;  

таблетки по 2 мг – зелені, з вкрапленнями, довгасті, плоскі, зі скошеними краями, з   рисками з обох боків таблетки;

таблетки по 3 мг – світло-жовті, з вкрапленнями, довгасті, плоскі, зі скошеними краями, з насічками з обох боків таблетки;

таблетки по 4 мг – світло-блакитні, з вкрапленнями, довгасті, плоскі, зі скошеними краями, з   рисками з обох боків таблетки;  

склад:

1 таблетка  Гліриду 1 мг містить 1 мг глімепіриду;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, натрію крохмальгліколят (тип А), повідон К 30, заліза оксид червоний (Е 172), целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат;                                      

1 таблетка  Гліриду 2 мг містить 2 мг глімепіриду;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, натрію крохмальгліколят (тип А), повідон К 30, заліза оксид жовтий (Е 172), індигокармін (Е 132), целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат;                                      

1 таблетка  Гліриду 3 мг містить 3 мг глімепіриду;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, натрію крохмальгліколят (тип А), повідон К 30, заліза оксид жовтий (Е 172), целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат;                                      

1 таблетка  Гліриду 4 мг містить 4 мг глімепіриду;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, натрію крохмальгліколят (тип А), повідон К 30, індигокармін (Е 132), целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат.                                      

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична   група. Пероральні гіпоглікемічні засоби. Сульфаніламіди, похідні сечовини. Код АТС А 10В В 12.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Глімепірид являє собою пероральний гіпоглікемізуючий препарат – похідне сульфанілсечовини. Стимулює секрецію інсуліну бета-клітинами підшлункової залози, збільшує вивільнення інсуліну, підвищує чутливість периферичних тканин до інсуліну.

Фармакокінетика. Глімепірид має абсолютну біодоступність. Приймання їжі не впливає на всмоктування. Максимальні концентрації препарату в сироватці крові (Cmax) досягаються приблизно через 2,5 год. Після перорального прийому препарату багаторазово в добовій дозі 4 мг встановлюється концентрація 309 нг/мл. Існує лінійне співвідношення між дозою та Cmax, а також між дозою та AUC (площа під кривою «концентрація-час»). Для глімепіриду характерні дуже низький об’єм розподілу (близько 8,8 л), що приблизно дорівнює об’єму розподілу альбуміну, високий ступінь зв’язування з білками плазми (більше 99%) і низький кліренс (близько 48 мл/хв). В експериментальних дослідженнях встановлено, що глімепірид проникає через плаценту; виділяється з грудним молоком.

Період напів виведення становить 5 - 8 год. Після прийому високих доз період напів виведення збільшується. Після одноразового перорального прийому глімепіриду, міченого радіо активним ізотопом, 58% радіо активної речовини   виявлялось у сечі та 35% – в калі. Незмінена речовина в сечі не виявлялась. Два метаболіти, які утворюються при біо трансформації у печінці, виявляються у сечі та калі. У пацієнтів з порушеннями функцій нирок (з низьким кліренсом креатині ну) фармакокінетичні параметри аналогічні. Спостерігалася лише тенденція до збільшення кліренсу глімепіриду та   зниження його середніх концентрацій в сироватці крові. Таким чином, у даній категорії пацієнтів немає додаткового ризику накопичення препарату.

Показання для застосування. Лікування інсулінонезалежного цукрового діабету типу II, при якому застосування спеціальної дієти, фізичних вправ і зменшення маси тіла є недостатнім.

Спосіб застосування та дози. Дози Гліриду визначаються залежно від концентрації глюкози в крові та сечі.

Початкова доза і добір дози.

Початкова доза становить 1 мг Гліриду 1 раз на добу. За необхідності добова доза може бути підвищена. Корекцію дози проводять поступово,   через 1 - 2-тижневі інтервали до 2 мг - 3 мг - 4 мг - 6 мг і (у виняткових випадках) – до 8 мг, під контролем   рівня цукру в крові.

Вторинна корекція дози.

Під час курсу лікування потреба в прийомі глімепіриду може знижуватися, оскільки поліпшення контролю рівня глюкози при діабеті асоціюється з підвищенням чутливості до інсуліну. Отже, щоб уникнути гіпоглікемії, необхідно вчасно проводити зниження дози препарату або його відміну. Необхідно також враховувати можливість корекції дози, зокрема при зміні маси тіла, стилю життя пацієнта.

Рекомендовану дозу, як правило, приймають один раз на добу. Цю дозу рекомендується приймати безпосередньо до або під час ситного сніданку. У випадку відсутності сніданку – безпосередньо до або під час першого приймання ситної їжі протягом дня. Дуже важливо не пропускати приймання їжі після застосування Гліриду. Пропущену дозу ні в якому разі не можна компенсувати шляхом наступного прийому більш високої дози. Таблетки необхідно ковтати, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини (наприклад 0,5 - 1 склянкою води).

Застосування у комбінації з метформіном. У пацієнтів з недостатнім контролем рівня глюкози після прийому максимальної дози метформіну за потреби може бути розпочата супутня терапія глімепіридом. В умовах продовження застосування підтримуючої дози метформіну терапію глімепіридом починають із введення низької дози – 1 мг і, залежно від необхідного рівня регуляції метаболізму глюкози,   титрують її до максимальної добової дози. Комбіновану терапію можна починати тільки за умови ретельного лікарського контролю.

Застосування у комбінації з інсуліном. У цьому випадку вже призначена доза глімепіриду лишається незміненою. Лікування інсуліном починається з найнижчої рекомендованої дози і підвищується поступово, залежно від рівня цукру в крові. Комбіновану терапію слід розпочинати під суворим контролем лікаря.

Переведення хворого з іншого перорального протидіабетичного препарату на Глірид.

При заміні інших препаратів на Глірид необхідно брати до уваги силу дії попереднього лікарського засобу та період його напів виведення. В деяких випадках, особливо при застосуванні антидіабетичних препаратів зі значним періодом напів виведення (наприклад хлорпропаміду), може виникнути необхідність тимчасово припинити лікування протягом кількох днів з метою уникнення адитивного ефекту, що підвищує ризик розвитку гіпоглікемії. Початкова доза глімепіриду повинна становити 1 мг на добу (навіть у випадку переведення пацієнта з максимальної іншого препарату). Підвищення дози слід проводити поступово, відповідно до рекомендацій, які наведені вище (див. «Початкова доза і добір дози»).

Перехід від прийому інсуліну на прийом Гліриду.

Перехід на терапію Гліридjv може бути показаний тільки в особливих випадках для хворих на діабет типу ІІ, що знаходяться на регуляції метаболізму глюкози інсуліном. Цей перехід необхідно здійснювати тільки за умови ретельного медичного контролю.

Побічна дія.

Імунна система: дуже рідко – реакції підвищеної чутливості із задишкою, зниженням артеріального тиску; дуже рідко – алергічний васкуліт (ангіїт, запалення стінок кровоносних судин), перехресні алергічні реакції з сульфанілсечовинами, сульфанамідами або близькими їм за структурою речовинами.

Кров і лімфатична система: рідко – тромбоцит опенія, лейкопенія, гемолітична анемія або еритроцитопенія, гранулоцит опенія, агранулоцит оз і панцитопенія (внаслідок мієлосупресії); при відміні терапії вони є оборотними.

Гіпоглікемія: в окремих випадках після застосування глімепіриду спостерігаються гіпоглікемічні реакції. Як правило, такі реакції виникають негайно. Можливі симптоми гіпоглікемії: головний біль, «вовчий» апетит, нудота, блювання, апатія, сонливість, порушення сну, тривожність, агресивність, порушення концентрації уваги, зниження пильності та реакції, депресія, сплутаність свідомості, порушення мови, афазія, порушення зору, тремор, парези, порушення чутливості, запаморочення, безпорадність, втрата самоконтролю, делірій, судоми центрального генезу, сонливість і втрата свідомості аж до коми, поверхневе дихання і брадикардія. Крім того, можуть мати місце адренергічні реакції: пітливість, відчуття тривоги, тахікардія, артеріальна гіпертензія, відчуття серцебиття, напад стенокардії та аритмії серця.

Клінічна картина тяжкого нападу гіпоглікемії може нагадувати інсульт. Всі перелічені симптоми майже завжди зникають після   нормалізації глікемічного стану.

Органи зору: тимчасові транзиторні порушення зору, зумовлені зміною рівня цукру в крові (особливо на його початку).

Шлунково-кишковий тракт: іноді – нудота, блювання, відчуття тиску або переповнення в епігастрії, здуття, біль у животі та діарея.

Печінка та жовчовивідні шляхи: в окремих випадках можливо підвищення активності ферментів печінки та порушення функції печінки (холестаз і жовтуха), а також гепатит, який може призводити до печінкової недостатності.

Шкіра і підшкірні тканини: алергічні або псевдо алергічні реакції, наприклад свербіж, кропив’янка або висипання; дуже рідко – підвищена чутливість до світла.

Інші: дуже рідко – зниження рівня натрію в сироватці крові.

Протипоказання. Інсулінозалежний цукровий діабет I типу, кето ацидоз, діабетична кома, тяжка ниркова і печінкова недостатність; гіпер чутливість до глімепіриду, а також інших похідних сульфанілсечовини, сульфаніламідів або до будь-якої з допоміжних речовин таблетки; період вагітності і лактація. У випадках тяжкої ниркової або печінкової недостатності необхідно перевести пацієнта на терапію інсуліном.

Передозування.

Симптоми: гіпоглікемія, що супроводжується головним болем, нудотою, блюванням, епігастральним болем, симптомами з боку нервової системи, такими як ажитація, тремор, порушенням зорової функції, проблеми при координації рухів, гіперсомнія та судоми.

Лікування: стимуляція блювання, промивання шлунка з подальшим застосуванням активованого вугілля і сульфату натрію. В тяжких випадках – госпіталізація в палату інтенсивної терапії, призначення ін фузійної терапії 50 мл 50% розчину глюкози з послідовним зниженням її концентрації (до 10% розчину) для підтримки рівня глюкози крові на рівні 100 мг/дл.

Особливості застосування. Правильна дієта, регулярні і достатні фізичні вправи та, за необхідності, зменшення маси тіла мають таке ж важливе значення для досягнення оптимального контролю рівня цукру в крові, як і регулярний прийом глімепіриду. Клінічними симптомами недостатнього зниження рівня цукру в крові (гіперглікемія) є збільшення частоти сечовиділення, сильна спрага, сухість у роті та суха шкіра.

Терапія глімепіридом може призводити до гіпоглікемії у випадках нерегулярності   приймання їжі або, особливо, при його пропуску. У перші тижні лікування у хворого може підвищитися ризик розвитку гіпоглікемії, що потребує особливо суворого нагляду за хворим. До факторів, що сприяють розвитку гіпоглікемії, належать: небажання або (особливо в літньому віці) недостатня здатність хворого співпрацювати з лікарем недоїдання, нерегулярне харчування, пропускання прийомів їжі дисбаланс між фізичним навантаженням і споживанням вуглеводів зміни в дієті вживання алкоголю, особливо в поєднанні з пропусканням прийому їжі порушення функції нирок тяжке порушення функції печінки передозування глімепіриду певні декомпенсовані захворювання ендокринної системи, які впливають на вуглеводний обмін (наприклад порушення функції щитовидної залози та аденогіпофізарна або адренокортикальна недостатність) одночасне застосування деяких інших лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).

Майже завжди гіпоглікемія може бути швидко купірувана негайним прийомом вуглеводів (глюкози або цукру, наприклад у вигляді шматочка цукру, підсолодженого цукром фруктового соку або чаю). У зв’язку з цим хворий повинен завжди мати при собі не менше 20 г глюкози. Штучні солодкі речовини неефективні в лікуванні гіпоглікемії.

При терапії глімепіридом потрібно   проведення регулярного моніторингу концентрацій глюкози в крові і сечі, а також рекомендується визначення частки глюкозольованого гемоглобіну.

Під час проведення терапії глімепіридом необхідний постійний моніторинг сукупностей параметрів крові (особливо лейкоцитів і тромбоцитів), що є похідними функції печінки.

У стресових ситуаціях (наприклад при травмах, екстрених хірургічних операціях, інфекціях, що супроводжуються пропасницею тощо) може бути доцільним перехід на терапію інсуліном.

Досвід клінічного застосування глімепіриду для лікування пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю або тих, хто перебуває на   гемодіалізі, відсутній. Перехід на терапію інсуліном показаний пацієнтам з тяжкою печінковою або нирковою недостатністю.

Застосування в період вагітності і лактації.

Прийом глімепіриду в період вагітності є протипоказаним. У цих умовах необхідно застосування інсуліну. Пацієнтки при підозрі вагітності повинні інформувати своїх лікуючих лікарів.

Годування груддю під час лікування препаратом слід припинити.

Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.

Під впливом препарату в пацієнтів можуть погіршуватися такі функції, як концентрація   уваги, швидкість реакції, що є результатом гіпо- або гіперглікемії, а також наслідком порушення функції зору. Тому цей факт необхідно враховувати пацієнтам, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій, таких як керування автомобілем або іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Посилення цукрознижуючого ефекту і пов’язаний з ним можливий розвиток гіпоглікемії може спостерігатися при одночасному застосуванні одного з таких лікарських засобів, як інсулін або пероральні протидіабетичні препарати, інгібітори   АПФ, алопуринол, анаболічні стероїди та чоловічі статеві гормони, хлорамфенікол, похідні кумарину, циклофосфамід, дизопірамід, фенфлурамін, фенірамідол, фібрати, флуоксетин, гуанетидин, ізофосфаміди, інгібітори МАО, міконазол, парааміно саліцилова кислота, пентоксифілін (при парентеральному введенні у високих дозах), фенілбутазон, азапропазон, оксифенбутазон, пробенецид, хінолони, саліцилати, сульфінпіразон, сульфаніламіди, тетрацикліни, тритоквалін, трофосфаміди.

Послаблення цукрознижуючого ефекту та пов’язано з ним підвищення рівня цукру в крові може спостерігатися при одночасному застосуванні одного з таких лікарських засобів, як ацетазоламід, барбітурати, кортикостероїди, діазоксид, діуретики, епінефрин (адреналін) та інші симпатоміметичні засоби, глюкагон, проносні засоби (після тривалого застосування), нікотинова кислота (у високих дозах), естрогени та прогестогени, фенотіазини, фенітоїн, рифампіцин, гормони щитовидної залози.

Блокатори Н2-рецепторів, клонідин і резерпін здатні як потенціювати, так і знижувати цукрознижуючий ефект глімепіриду. Блокатори -адренорецепторів знижують толерантність до глюкози. У хворих на цукровий діабет це може призводити до погіршення компенсації порушень обміну речовин. Крім того, блокатори -адренорецепторів можуть посилювати тенденцію   розвитку гіпоглікемії (внаслідок порушення контр регуляції). Під впливом таких засобів, як блокатори -адренорецепторів, клонідин, гуанетидин і резерпін, можливо послаблення або відсутність ознак адренергічної контр регуляції гіпоглікемії.

Разове або хронічне вживання алкоголю може непередбаченим чином посилювати або послаблювати цукрознижуючу дію глімепіриду. Може спостерігатися посилення чи послаблення ефекту похідних кумарину.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному   для   дітей місці при температурі не вище 30º С, в оригінальній упаковці. Термін придатності – 2 роки.

Умови відпуску.   За рецептом.

Упаковка. По 30 таблеток в упаковці; по 3 (3 × 10) блістери у картонній коробці.

Виробник. “Лек С. А.”, Польща, підприємство компанії Сандоз.

Адреса. вул. Подліпіє 16, 95-100 Стриков, Польща.

              вул. Доманієвська, 50С, 02-672 Варшава, Польща.



 

Фармакологические свойства

пероральное гипогликемизирующее средство. Относится к группе сульфаниламидов, производных мочевины.
Стимулирует секрецию инсулина β-клетками поджелудочной железы, повышает высвобождение инсулина и чувствительность периферических тканей к инсулину.

Показания

лечение инсулиннезависимого сахарного диабета II типа, при котором применения специальной диеты, физических упражнений и уменьшения массы тела недостаточно для коррекции нарушений углеводного обмена.

Применение

дозу Глирида определяют в зависимости от концентрации глюкозы в крови и мочи.
Начальная доза и подбор дозы
Начальная доза составляет 1 мг Глирида 1 раз в сутки. При необходимости суточная доза может быть повышена. Коррекцию дозы проводят постепенно, через 1–2-недельные интервалы, до 2, 3, 4, 6 мг и (в исключительных случаях) до 8 мг под контролем уровня глюкозы в крови.
Вторичная коррекция дозы
Во время курса лечения потребность в приеме глимепирида может уменьшаться, поскольку улучшение контроля уровня гликемии при сахарном диабете ассоциируется с повышением чувствительности тканей к инсулину. Поэтому во избежание гипогликемии необходимо своевременно проводить снижение дозы препарата или его отмену. Необходимо также учитывать необходимость в коррекции дозы при изменении массы тела и стиля жизни пациента.
Рекомендуемую дозу принимают, как правило, 1 раз в сутки. Эту дозу рекомендуется принимать непосредственно до или во время сытного завтрака. При отсутствии завтрака — непосредственно до или во время первого приема сытной пищи в течение дня. Очень важно не пропускать прием пищи после применения Глирида. Пропущенную дозу ни в коем случае нельзя компенсировать путем последующего приема препарата в более высокой дозе. Таблетки необходимо глотать, не разжевывая, запивая достаточным количеством жидкости (например 0,5–1 стаканом воды).
Применение в комбинации с метформином
У пациентов с недостаточным контролем уровня глюкозы в крови после приема метформина в максимальной дозе при необходимости может быть начата сопутствующая терапия глимепиридом. В случае дальнейшего применения поддерживающей дозы метформина терапию глимепиридом начинают с введения в низкой дозе — 1 мг и в зависимости от необходимого уровня регуляции метаболизма глюкозы титруют ее до максимальной суточной дозы. Комбинированную терапию можно начинать только при условии регулярного врачебного контроля.
Применение в комбинации с инсулином
В этом случае уже назначенная доза глимепирида остается неизменной. Лечение инсулином начинается с наиболее низкой рекомендуемой дозы и повышается постепенно в зависимости от уровня глюкозы в крови. Комбинированную терапию следует начинать под регулярным врачебным контролем.
Переведение больного с другого перорального противодиабетического препарата на Глирид
При замене других препаратов на Глирид необходимо принимать во внимание силу действия предыдущего лекарственного средства и период его полувыведения. В некоторых случаях, особенно при применении антидиабетических препаратов со значительным периодом полувыведения (например хлорпропамида), может возникнуть необходимость временно прекратить лечение в течение нескольких дней с целью избежания аддитивного эффекта, который повышает риск развития гипогликемии. Начальная доза глимепирида должна составлять 1 мг в сутки (даже в случае переведения пациента с другого препарата в максимальной дозе). Повышение дозы следует проводить постепенно в соответствии с рекомендациями, которые приведены выше.
Переход с инсулинотерапии на прием Глирида
Переход на терапию Глиридом может быть показан только в особых случаях для больных диабетом II типа, у которых метаболизм глюкозы регулируется инсулином. Этот переход необходимо осуществлять только при условии регулярного врачебного контроля.

Противопоказания

инсулинзависимый сахарный диабет I типа, кетоацидоз, диабетическая кома, тяжелая почечная и печеночная недостаточность; гиперчувствительность к глимепириду, а также другим производным сульфонилмочевины, сульфаниламидам или к любому из вспомогательных веществ препарата; период беременности и кормления грудью.
При тяжелой почечной или печеночной недостаточности необходимо перевести пациента на терапию инсулином.

Побочные эффекты

Иммунная система: очень редко — реакции гиперчувствительности с одышкой, снижением АД; очень редко — аллергический васкулит, перекрестные аллергические реакции с производными сульфонилмочевины, сульфаниламидами или близкими к ним по структуре веществами.
Система крови: редко — тромбоцитопения, лейкопения, гемолитическая анемия, гранулоцитопения, агранулоцитоз и панцитопения (в результате миелосупрессии); при отмене терапии они обратимы.
Гипогликемия: в отдельных случаях после применения глимепирида отмечают гипогликемические реакции. Как правило, такие реакции возникают немедленно. Возможны такие симптомы гипогликемии: головная боль, волчий аппетит, тошнота, рвота, апатия, сонливость, нарушение сна, тревожность, агрессивность, нарушение концентрации внимания, снижение внимания и скорости реакции, депрессия, спутанность сознания, нарушение речи, зрения, чувствительности, тремор, парезы, головокружение, афазия, потеря самоконтроля, делирий, судороги центрального генеза, сонливость и потеря сознания вплоть до комы, поверхностное дыхание и брадикардия. Кроме того, могут отмечаться адренергические реакции: потливость, ощущение тревоги, тахикардия, АГ, ощущение сердцебиения, приступы стенокардии и аритмии сердца. Клиническая картина тяжелого приступа гипогликемии может напоминать инсульт. Все перечисленные симптомы почти всегда исчезают после нормализации гликемического состояния.
Органы зрения: транзиторные нарушения зрения, обусловленные изменением уровня глюкозы в крови (особенно в его начале).
Пищеварительный тракт: иногда — тошнота, рвота, ощущение давления или переполнения в эпигастральной области, вздутие, боль в животе и диарея.
Печень и желчевыводящие пути: в отдельных случаях возможно повышение активности ферментов печени и нарушение ее функции (холестаз и желтуха), а также гепатит, который может приводить к развитию печеночной недостаточности.
Кожные покровы: аллергические или псевдоаллергические реакции, например зуд, крапивница или сыпь; очень редко — фотосенсибилизация.
Прочие: очень редко — снижение уровня натрия в сыворотке крови.

Особые указания

соответствующая диета, регулярные и достаточные физические упражнения и при необходимости уменьшение массы тела имеют такое же важное значение для достижения оптимального контроля уровня глюкозы в крови, как и регулярный прием глимепирида. Клиническими симптомами недостаточного снижения уровня глюкозы в крови (гипергликемия) являются повышение частоты мочевыделения, сильная жажда, сухость во рту и сухость кожи.
Лечение глимепиридом может приводить к гипогликемии при нерегулярном приеме пищи или особенно при его пропуске. Почти всегда гипогликемию можно быстро купировать немедленным приемом углеводов (глюкозы или сахара, например в виде кусочка сахара, подслащенного сахаром фруктового сока или чая). В связи с этим пациенты всегда должны иметь при себе не меньше 20 г глюкозы. Искусственные сахарозаменители в лечении гипогликемии неэффективны.
Во время терапии глимепиридом необходимо регулярно контролировать концентрацию глюкозы в крови и моче; также рекомендуется определение уровня гликозилированного гемоглобина и проведение общего клинического анализа крови (особенно количества лейкоцитов и тромбоцитов).
В стрессовых ситуациях (например при травмах, экстренных хирургических операциях, инфекциях, которые сопровождаются лихорадкой и т.п.), а также пациентам с тяжелой печеночной или почечной недостаточностью может быть показан переход на лечение инсулином. Опыт клинического применения глимепирида в лечении пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью или тех, кто находится на гемодиализе, отсутствует.
Применение в период беременности и кормления грудью
Прием глимепирида в период беременности противопоказан. В этом случае показан перевод пациентки на инсулинотерапию.
Кормление грудью во время лечения препаратом следует прекратить.
Влияние на способность к управлению автотранспортом и работе с механизмами
Под влиянием препарата у пациентов могут ухудшаться концентрация внимания и скорость реакции в результате гипо- или гипергликемии, а также вследствие нарушения функции зрения. Поэтому этот факт необходимо учитывать пациентам, которые занимаются потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенного внимания и быстроты психомоторных реакций, таких как управление автотранспортом и работа с потенциально опасными механизмами.
Одновременное употребление алкоголя может усилить или ослабить гипогликемизирующее действие препарата.

Взаимодействия

усиление гипогликемизирующего эффекта и связанное с ним возможное развитие гипогликемии может отмечаться при одновременном применении одного из таких лекарственных средств, как инсулин или пероральные противодиабетические препараты, ингибиторы АПФ, аллопуринол, анаболические стероиды и мужские половые гормоны, хлорамфеникол, производные кумарина, циклофосфамид, дизопирамид, фенфлурамин, фенирамидол, фибраты, флуоксетин, гуанетидин, изофосфамид, ингибиторы МАО, миконазол, ПАСК, пентоксифиллин (при парентеральном введении в высоких дозах), фенилбутазон, азапропазон, оксифенбутазон, пробенецид, хинолоны, салицилаты, сульфинпиразон, сульфаниламиды, тетрациклины, тритоквалин, трофосфамиды.
Ослабление гипогликемизирующего эффекта и связанное с ним повышение уровня глюкозы в крови может возникать при одновременном применении одного из таких лекарственных средств, как ацетазоламид, барбитураты, кортикостероиды, диазоксид, диуретики, эпинефрин (адреналин) и прочие симпатомиметические средства, глюкагон, слабительные средства (после продолжительного применения), никотиновая кислота (в высоких дозах), эстрогены и прогестогены, фенотиазины, фенитоин, рифампицин, гормоны щитовидной железы.
Блокаторы Н2-рецепторов, клонидин и резерпин способны как потенцировать, так и тормозить гипогликемизирующий эффект глимепирида. Блокаторы β-адренорецепторов снижают толерантность к глюкозе. У больных сахарным диабетом это может приводить к ухудшению компенсации нарушений обмена веществ. Кроме того, блокаторы β-адренорецепторов могут усиливать тенденцию к развитию гипогликемии (в результате нарушения контррегуляции). Под влиянием таких средств, как блокаторы β-адренорецепторов, клонидин, гуанетидин и резерпин, возможно уменьшение выраженности или отсутствие признаков адренергической контррегуляции гипогликемии.
Разовое или хроническое употребление алкоголя может непредвиденным образом усиливать или ослаблять гипогликемизирующее действие глимепирида. Могут отмечаться усиление или ослабление эффекта производных кумарина.

Передозировка

Симптомы: гипогликемия, сопровождающаяся головной болью, тошнотой, рвотой, болью в эпигастральной области, симптомами со стороны нервной системы, такими как ажитация, тремор, нарушение зрения, координации движений, гиперсомния и судороги.
Необходимо вызвать рвоту или промыть желудок, назначить активированный уголь или другой энтеросорбент, сульфат натрия.

Условия хранения

в оригинальной упаковке при температуре до 30 °С.




 



Реклама