Лизинокол - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЛІЗИНОКОЛ

(LISINOCOL)

Склад.

Діюча речовина: 1 таблетка містить лізиноприлу дигідрат еквівалентно лізиноприлу   2,5 мг, 5 мг, 10 мг або 20 мг;

допоміжні речовини: крохмаль преже латинізований, крохмаль кукурудзяний, кальцію гідро фосфат безводний, маніт (Е 421), магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що чинять дію на серцево-судинну систему. Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту.  

Код АТС С 09А А 03.

Клінічні характеристики.

Показання.

- Артеріальна гіпертензія;

- застійна серцева недостатність;

- гострий інфаркт міокарда (ГІМ), за умови відсутності кардіогенного шоку

(систолічний тиск менше 100 мм рт. ст., концентрація креатині ну в крові менше

177 ммоль/л і протеїнурія менше  500 мг/ 24 год).  

Протипоказання.

- Гіпер чутливість до лізиноприлу, інших компонентів препарату;

- ангіоневротичні набряки, пов'язані з попереднім лікуванням інгібітором АПФ або наявні спадкові чи ідіопатичні ангіоневротичні набряки;

- ниркова недостатність тяжкого ступеня  (кліренс креатині ну менше 30 мл/ хв);

- кардіогенний шок;

- стеноз аорти чи лівого мі трального клапана серця, гіпертрофічна кардіоміопатія;

- артеріальна гіпотензія (систолічний тиск менше чи дорівнює 100 мм рт. ст.);

- вагітність та період годування груддю. При підтвердженні вагітності   застосування лізиноприлу необхідно припинити якомога швидше, за винятком випадків, коли застосування лізиноприлу є життєво необхідним для матері;

-   дитячий вік.

Спосіб застосування та дози.

Прийом їжі не впливає на засвоєння Лізин околу. Лізинокол призначається 1 раз на день щоденно. Препарат слід приймати приблизно в один і той самий час.

Застійна серцева недостатність

Початкова доза

      Терапія із застосуванням лізиноприлу має розпочинатись під строгим медичним контролем (у лікарні, кардіологічному відділенні) з рекомендованої дози в 2,5 мг зранку. Якщо можливо, дозування сечогінного   засобу слід зменшити перед початком терапії.

Підтримуюча доза

      Дозу поступово збільшують на 2,5 мг в проміжки часу, які дорівнюють від 2 до

4 тижнів, залежно від реакції пацієнта на препарат, до досягнення звичайної підтримуючої дози 5-20 мг.

Застереження

Низький артеріальний тиск, як результат першого застосування препарату може виявитись у пацієнтів групи ризику (у пацієнтів з порушенням сольового обміну чи недостатністю рідини, наприклад, після діалізу, блювання, діареї, сечогінної   терапії, у пацієнтів з серцевою недостатністю, тяжкою ренальною гіпотензією). Початок терапії вимагає, якщо це можливо, коригування сольового обміну та/чи недостатності рідини в організмі, призупинення чи скорочення діуретичної терапії на 2-3 дні перед початком застосування   інгібітору АПФ та початку терапії   з найменшої дози Лізин околу в 2,5 мг зранку.

      Якщо розвивається гіпотензія, може бути необхідним зниження дози чи припинення терапії із застосуванням Лізин околу. Прояв гіпотензії після застосування Лізин околу вимагає поступовішого впровадження та зміни дозування.

            Лізинокол можна призначати як доповнення до сечогінних засобів та препаратів наперстянки.

      Артеріальна гіпертензія

      Лікування повинно розпочинатись із дози в 5 мг 1 раз на день. Якщо артеріальний тиск не нормалізується,   дозу підвищують. Звичайна ефективна доза препарату становить 10-20 мг на день.

      Максимальна рекомендована доза препарату - 40 мг на день.

      Лізинокол зменшує розвиток   тіазидзалежної гіпокаліємії.

Призначення препарату особам літнього віку

Вік не впливає на ефективність та безпеку застосування Лізин околу. Таким чином,   терапія осіб літнього віку може розпочинатись за наведеними вище рекомендаціями.

Для пацієнтів старше  65 років як застережний засіб, призначають початкову дозу Лізин околу  2,5 мг вранці, зазвичай 5-10 мг Лізин околу на день   відповідно до даних спостереження за артеріальним тиском. При цьому максимальна щоденна доза лізиноприлу  20 мг не повинна бути перевищена.

Застосування препарату пацієнтами з розладами печінки

  Лізинокол не метаболізується в печінці, тому коригування дозування препарату для таких пацієнтів не потрібне.

          Гострий інфаркт міокарда

      Лізинокол   призначається у комплексі зі звичайною стандартною терапією інфаркту міокарда, включаючи ацетил саліцилову кислоту, тромболітичні засоби, бета-блокатори, лікування симптомів із застосуванням нітратів.

      Лікування із застосуванням   Лізин околу може розпочинатись протягом 24 годин з моменту прояви симптомів. Перша доза Лізин околу - 5 мг,   через 24 години знову повторюють дозу 5 мг препарату, через 48 годин - 10 мг, після цього приймають по

10 мг препарату 1 раз на день. Пацієнти з низьким артеріальним систолічним тиском (120 мм рт. ст. чи нижче) мають отримувати меншу дозу препарату  - 2,5 мг. При рівні артеріального тиску нижче 100 мм рт. ст. терапевтична доза не повинна перевищувати 5 мг (може бути знижена до 2,5 мг). Якщо трапляється тривала гіпотензія (систолічний тиск становить менше 90 мм ртутного стовпчика протягом більше однієї години), застосування Лізин околу слід припинити.

      Лікування пацієнтів з гострим інфарктом міокарда має тривати   не менше

6 тижнів.

Ниркова недостатність

Лізинокол виводиться нирками, тому слід з обережністю застосовувати його у пацієнтів, з нирковою недостатністю.

        Для пацієнтів, в яких кліренс креатині ну перевищує 70 мл/хв, рекомендується терапевтична доза Лізин околу 5-10 мг на день.

      Для пацієнтів, у яких кліренс креатині ну становить від 30 до 70 мл за хвилину, початкова доза Лізин околу становить 2,5 мг вранці. Звичайна підтримуюча доза становить від 5 до 10 мг Лізин околу на день   залежно від реакції на препарат, яка визначається артеріальним тиском. Не слід перевищувати максимальну дозу препарату

20 мг на день.

Побічні реакції.

Серцево-судинна система

      Тяжка гіпотензія, запаморочення, відчуття слабкості, розлад зору.

      Іноді під час застосування препарату зустрічаються тахікардія, прискорене серцебиття, аритмія, біль у грудях, стенокардія, інфаркт міокарда, транзиторні ішемічні напади та крововиливи в мозок; вони асоціюються з ізначним зниженням артеріального тиску.

      Якщо Лізинокол призначається пацієнту, який страждає на гострий інфаркт міокарда, рідко спостерігається   атріовентрикулярна блокада (ІІ чи ІІІ ступеня) та/чи тяжка гіпотензія, та/чи порушення функції нирок, у поодиноких випадках можливий розвиток кардіогенного шоку.

Шлунково-кишковий тракт/печінка

Часто зустрічаються   нудота, біль у животі та диспепсія; рідко - блювання, діарея, запор та втрата апетиту.

      Рідко інгібітори АПФ асоціюються з синдромом холестатичної жовтухи, миттєвого некрозу тканин печінки   та смертю. Механізм цього синдрому не з’ясований. Пацієнти, які страждають на жовтуху і які отримують інгібітори АПФ, повинні припинити приймання Лізин околу та пройти медичне обстеження.

      У деяких випадках спостерігається порушення печінки, гепатити, печінкова недостатність, панкреатити та непрохідність кишок, які були пов’язані з прийомом інгібіторів АПФ.

Нервова система

      Часто - головний біль та втомлюваність; рідше - сонливість, депресія, розлади сну, імпотенція, периферична нейропатія, розлади   органів чуття, розлади рівноваги, судоми, підвищена збудженість нервової системи, дзвін у вухах, розлад зору, втрата та розлад смаку.

Дихальна система

      Часто - сухий кашель, біль у горлі, осиплість голосу та бронхіт. Зазвичай кашель не постійний і зникає після припинення терапії. У поодиноких випадках - задишка, синусит, риніт, спазми бронхів/астма, легеневий інфільтрат, стоматит, глосит та сухість ротової порожнини. У поодиноких випадках була описана еозинофільна пневмонія.

      Шкіра/судини

      Часто - алергічні реакції на шкірі, такі як висипання; рідше - свербіж обличчя, губ та/чи кінцівок.

      В окремих випадках - тяжкі реакції шкіри, такі як пемфігус, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичні епідермальні некролізи. Ці захворювання можуть зустрічатися разом з температурою, міалгією, артралгією, васкулітом, еозинофілією, лейкоцитозом та/чи підвищенням ANA-титрами.

      Дуже рідко   можуть проявитися такі реакції шкіри, як псоріаз, світлочутливість, раптове почервоніння шкіри, підвищене потовиділення, алопеція,   оніхорексис та загострення хвороби Рейнольда.

Нирки

Нечасто можуть проявитися чи загостритись ниркова недостатність, протеїнурія, частково з одночасним погіршенням ниркової функції.

Лабораторні параметри (кров, сеча)

Іноді знижується кількість гемоглобіну, лейкоцитів чи тромбоцитів. Дуже рідко спостерігались анемія, тромбоцит опенія, нейтропенія чи еозинофілі я та окремі випадки агранулоцит озу чи панцитопенії, особливо серед пацієнтів з розладами ниркової функції, колагенозами чи супутнім лікуванням із застосуванням алопуринолу, певними імуносупресивними ліками.

      У пацієнтів із вродженою нестачею ензиму глюкоза-6-фосфат дегідрогенази були зафіксовані окремі випадки гемолітичної анемії.

Іноді відмічаються зростання концентрації креатину, сечовини та калію в сироватці крові та зниження натрію,   особливо у випадку ниркової недостатності, тяжких серцевих розладів чи реноваскулярної гіпертонії. У пацієнтів з діабетом спостерігалася гіперкаліємія.

Протеїнурія може з’явитися і збільшитися в деяких пацієнтів.

В окремих випадках підвищується рівень ферментів печінки та білірубіну в сироватці крові.

Спеціальні зауваження

      Лабораторні параметри крові   та сечі треба регулярно перевіряти впродовж лікування.

      Це особливо стосується початкової стадії лікування та пацієнтів групи високого ризику (пацієнтів з нирковою недостатністю, колагеновою хворобою), при одночасному лікуванні із застосуванням імуносупресивних чи цистостатичних речовин, алопуринолу та прокаїнаміду і має здійснюватись контроль таких показників, як   концентрації електролітів сироватки та креатину сироватки, та проводитись повний аналіз крові.

Передозування.

Серед симптомів передозування можуть бути тяжка гіпотензія, порушення електролітного балансу крові та ниркова недостатність. Після внутрішнього прийому підвищеної дози пацієнт має перебувати під пильним наглядом лікаря. Терапевтичні заходи залежать від природи та тяжкості симптомів. Слід вживати заходи, спрямовані на запобігання абсорбції та на прискорення виведення. У випадку гіпотензії пацієнта слід покласти на спину   з піднятими ногами та негайно провести внутрішньо венне введення фізіологічного розчину. Якщо необхідно, вводять ангіотензин ІІ. Для лікування брадикардії застоссовують атропін. Для лікування брадикардії, яка не піддається лікуванню,   слід застосувати електрокардіостимуляцію. Лізинокол можна вивести з кровообігу за допомогою гемодіалізу. Слід уникати застосування мембран високої проникності поліакрилнітриту. Рівень електролітів та креатину в сироватці крові слід часто перевіряти.

Застосування в   період   вагітності   або   годування груддю.

При підтвердженні вагітності, застосування Лізин околу слід припинити якомога швидше, за винятком випадків, коли застосування препарату є життєво важливим для матері. Прийом інгібіторів АПФ протягом ІІ та ІІІ триместрів вагітності також не рекомендується, оскільки це може призвести до виникнення захворювань або загибелі плода в неонатальний період та смертності немовляти. Якщо застосовується Лізинокол, слід ураховати такі фактори загрози для плода, як ниркова недостатність, гіперкаліємія та/чи гіпоплазія черепа в новонароджених, материнський олігогідрамніон (амніон, що містить надзвичайно мало навколоплідних вод), внаслідок зростаючої ниркової недостатності   плода,   який може проявитися недорозвиненістю кінцівок та розвитком легень, черепно-лицьовою деформацією.

У поодиноких випадках, коли інгібітори АПФ все ж таки застосовують під час вагітності, необхідне повне ультразвукове дослідження плода з метою оцінки внутрішньо утробного середовища. У разі підтвердження олігогідрамніону застосування Лізин околу слід припинити, за виключенням випадків,   коли таке застосування є життєво необхідним для матері.

Однак терапевти мають знати, що олігогідрамніон не проявляє себе, поки плід не зазнав необоротних ушкоджень.

Новонароджені діти матері, яких застосовували Лізинокол, мають бути перевірені на наявність артеріальної гіпертензії, олігурії та гіперкаліємії.

Годування   груддю

      Не відомо, чи виділяється препарат в материнське молоко. Тому застосування Лізин околу в період годування груддю не рекомендовано.

Діти.

Безпека та ефективність застосування Лізин околу у дітей не досліджені, тому препарат не застосовують у педіатричній практиці.

Особливості застосування.

Артеріальна гіпотензія

Лізинокол може спричинити суттєве зниження артеріального тиску, особливо після прийому першої дози препарату. Така артеріальна гіпотензія ймовірніша серед пацієнтів, які зазнали втрат об’єму крові внаслідок сечогінної терапії, зниження вживання солі (дієти), діалізу, діареї чи блювання. Якщо припинити сечогінну терапію чи суттєво знизити дозування сечогінного препарату на 2-3 дні до початку застосування Лізин околу таким пацієнтам, вірогідність гіпотензії суттєво знижується.

Такі ж самі застереження стосуються пацієнтів, хворих на ішемічну хворобу чи з цереброваскулярними розладами, в яких тяжка артеріальна гіпотензія може бути наслідком інфаркту міокарда чи цереброваскулярного нападу.

Тяжка гіпотензія може бути пов’язана із застосуванням інгібіторів АПФ, переважно серед пацієнтів з тяжкими серцевими захворюваннями. Перед відновленням лікування із застосуванням Лізин околу необхідно компенсувати втрати   рідини та нормалізувати рівень натрію в сироватці крові. Дозу Лізин околу необхідно знизити або припинити застосування препарату. Виникнення артеріальної гіпотензії після прийняття Лізин околу не виключає його подальшого застосування, але потребує зниження початкової дози та поступового підбору підтримуючої дози.  

Артеріальна гіпотензія при гострому інфаркті міокарда

При гострому інфаркті міокарда Лізинокол може призначатись усім пацієнтам при відсутності протипоказань, у першу чергу хворим з серцевою недостатністю на ранніх стадіях захворювання зі зниженою фракцією лівого шлуночка, цукровому діабеті. Дозування препарату слід зменшити, якщо систолічний тиск становить 120 мм рт. ст. чи нижче. Таке дозування становить 5 мг чи тимчасово 2,5 мг, якщо систолічний тиск - 100 мм рт. ст.   чи   нижче. Якщо   гіпотензія   утримується  (систолічний   тиск     менше

90 мм рт. ст. чи менше протягом більше однієї години), застосування Лізин околу слід припинити.

Порушення ниркової функції

      Обстеження пацієнта має включати оцінювання ниркової функції до початку терапії із застосуванням Лізин околу та протягом терапії.

      У деяких пацієнтів з гіпертензією, у яких не виявлено попередніх ниркових захворювань, були відмічені підвищення вмісту сечовини та креатину в крові, коли Лізинокол застосовувався одночасно з сечогінними засобами. Може знадобитись зниження дозування Лізин околу та/чи припинення застосування сечогінних засобів. Таке застосування може підвищити ймовірність звуження ниркових артерій у хворих з наявністю цього захворювання.

      Лізинокол не призначали пацієнтам, яким проводилась ниркова трансплантація. Тому лікування із застосуванням Лізин околу таким пацієнтам не рекомендується.

Калій у сироватці крові

      Лікування із застосуванням Лізин околу може призвести до гіперкаліємії.

З особливою обережністю треба призначати Лізинокол з препаратами калію та калій зберігаючи ми сечогінними засобами. Якщо одночасне призначення таких препаратів визнається прийнятним,   необхідно контролю вати   вміст калію в сироватці крові.

Протеїнурія

      У деякий випадках, які не часто мають місце, може розвинутися протеїнурія, особливо серед пацієнтів з нирковою недостатністю або в тих, хто приймає порівняно високі дози Лізин околу. Препарат може бути призначений лише після ретельної оцінки ризику/користі від лікування пацієнтів, у яких виявлена протеїнурія (більше

1 г на добу), при цьому клінічні параметри та лабораторні параметри мають регулярно відстежуватись.

Реноваскулярна артеріальна гіпертензія/стеноз ниркової артерії

У випадку, коли пацієнти з реноваскулярною артеріальною гіпертензією   чи попередньо існуючим двобічним стенозом ниркових артерій, чи стенозом артерії   єдинії нирки лікуються із застосуванням Лізин околу, збільшується ризик виникнення тяжкої гіпотензії чи ниркової недостатності. Лікування із застосуванням сечогінних засобів може стати супутнім фактором, що збільшить ризик розвитку ниркової недостатності. Для таких пацієнтів лікування повинно розпочинатись у лікарні, під пильним наглядом терапевта, з невеликих доз препарату і обережним титруванням дози. Лікування із застосуванням сечогінних засобів має бути припинено, а ниркова функція повинна контролю ватись протягом першого тижня терапії.

У випадку гострого інфаркту міокарда не слід   застосувувати Лізинокол для пацієнтам з вираженою нирковою недостатністю,   яка визначається концентрацією креатині ну в сироватці, що перевищує 177 мкмоль/л чи протеїнурією, що перевищує 500 мг за 24 години. Якщо ниркова дисфункція розвивається під час лікування із застосуванням   Лізин околу  (концентрація   креатині ну   в   сироватці перевищує  

265 мкмоль/л чи подвоюється   порівнянно з показниками до початку лікування), лікар може виключити Лізинокол із лікувальних засобів.

Первинний гіперальдостеронізм

      Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом не реагують на препарати – інгібітори АПФ. Тому застосування Лізин околу недоцільне.

Ангіо невротичний набряк

      Були зафіксовані випадки ангіоневротичних набряків, пов'язані із застосуванням інгібіторів АПФ, включаючи Лізинокол. У таких випадках одразу ж необхідно припинити прийом Лізин околу. Такі пацієнти потребують пильного нагляду до зникнення симптомів. Однак у випадках, коли набряки вражають язик, глотку чи гортань, та становять перешкоду постачання повітря, може знадобитись відповідна терапія у вигляді підшкірного введення епінефрину (адреналіну) (0,5 мл 1:1,000) та/чи заходи, що забезпечать пацієнта повітрям), яку слід призначити вчасно.

      У пацієнтів з ангіоневротичними набряками в анамнезі, не пов'язаними із застосуванням інгібіторів АПФ, проведення терапії із застосуванням Лізин околу, може зрости ризик виникнення ангіо невротичного набряку під час прийому препарату.

Анафілактоїдні реакції під час десенсибілізації від перетинчастокрилих

      Іноді пацієнти, які отримують інгібітори під час десенсибілізації від укусів перетинчастокрилих (наприклад, бджіл чи ос), зазнавали загрозливих для життя анафілактоїдних реакцій. Ці реакції були усунені завдяки тимчасовому припиненню терапії із застосуванням інгібіторів АПФ.

Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі

      Анафілактоїдні реакції були зафіксовані серед пацієнтів,   які перебували на гемодіалізі з високою щільністю потоку, та тих, хто одночасно отримував інгібітори АПФ.

Анафілактоїдні реакції, що виникають під час аферезу ліпопротеїну низької щільності

      Іноді пацієнти, котрі отримують інгібітори АПФ під час аферезу ліпопротеїну низької щільності з сульфатом декстрату, зазнають загрозливих для життя анафілактоїдних реакцій. Ці реакції були усунені завдяки тимчасовому припиненню терапії із застосуванням інгібіторів АПФ до початку наступного аферезу.

Одночасне застосування Лізин околу та мембран високої проникності

(поліакрилнітрит, полі натрій -2 –метилаліл-сульфат)   може призвести   до виникнення анафілактичних реакцій (реакції гіпер чутливості до шоку включно).

Хірургічне втручання/анестезія

      Пацієнтам, яким здійснюється хірургічне втручання, чи пацієнтам, яким застосовують анестезію, у випадках, коли застосовують препарати, що призводять до гіпотензії, Лізинокол блокує утворення ангіотензину ІІ, що є вторинним щодо вивільнення компенсаторного реніну. Це може призвести до гіпотензії, яка може бути усунена за допомогою збільшення об’єму крові.

Артеріальний стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія

      З обережністю призначають препарат пацієнтам з артеріальним стенозом та гіпертрофічною кардіоміопатією.

Нейтропенія/ агранулоцит оз (відсутність чи зменшення кількості гранулоцитів у крові)

Агранулоцит оз та пригнічення кісткового мозку спричинялось інгібіторами АПФ. Були відомості про декілька випадків агранулоцит озу та нейтропенії, в яких неможливо виключити випадковий вплив Лізин околу. Такі випадки зазвичай притаманні пацієнтам з дифузною хворобою колагенової тканини судин (наприклад, склеродермія) та нирковими захворюваннями. Таким пацієнтам необхідні регулярні перевірки кількості лейкоцитів у крові.

Нейтропенія та агранулоцит оз повністю усуваються після припинення терапії із застосуванням   засобів, що уповільнюють ангіотензин-конвертований фермент. У пацієнтів, які мають такі ознаки як температура, набряки лімфатичних вузлів та/чи біль у горлі впродовж терапії із застосуванням Лізин околу, необхідно терміново перевірити кількість лейкоцитів.

Загальне

      Лізинокол не рекомендують застосовувати у пацієнтів зі стенозом аорти, хронічним легеневим серцем в анамнезі.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Вплив на здатність керувати автомобілем чи працювати зі складними механізмами не досліджувався. Однак існує вірогідність виникнення запаморочення та/чи сонливості при керуванні автомобілем або роботі зі складними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Якщо Лізинокол застосовується в поєднанні з іншими препаратами, признач енними для зниження гіпер чутливості, такими як бета-блокатори та сечогінні засоби, ефект зниження гіпер чутливості є адитивним.

Лізинокол зменшує гіпокаліємію, спричинену тіазидами.

Аналгетики та протизапальні засоби (наприклад, ацетил саліцилова кислота, індометацин) знижують гіпотензивний ефект Лізин околу.

Лізинокол може зменшити екскрецію літію,   тому рівень літію в сироватці має контролю ватись, якщо призначаються літієві солі.

Пероральні засоби для діабетиків (сульфонілсечовина/бігуаніди), інсулін: засоби, що блокують ангіотензинконвертований фермент, можуть посилити гіпоглікемічний ефект препаратів для діабетиків, особливо протягом першого тижня такого комбінованого лікування.

Алкоголь потенціює гіпотензивну дію Лізин околу. В свою чергу, інгібітори АПФ посилюють дію алкоголю.

Наркоз/наркотичні речовини/антидепресанти: засоби, що уповільнюють ангіотензинконвертований фермент, можуть посилити гіпотензивний ефект певних   засобів, що застосовуються для наркозу (слід попередити анестезіолога про лікування пацієнта Лізин околом).

Алопуринол, цитостатичні та імуносуп ресорні речовини, системні адренокортикостероїди або новокаїн аміди: одночасне застосування з інгібіторами АПФ може збільшити ризик виникнення лейкопенії.

Антациди: може призвести до зменшення біодоступності інгібіторів АПФ.     Симпатоміметичні засоби: можуть знизити гіпотензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід пильно спостерігати за пацієнтами, щоб переконатись, що бажаний ефект досягнуто.

Циклоспорини: збільшують ризик гіперкаліємії, спричиненої інгібіторами АПФ. Хлорид натрію: може знизити здатність Лізин околу знижувати артеріальний тиск.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинамика.

Лізинокол блокує ангіотензинконвертуючий фермент,   який каналізує конверсію ангіотензину І у судинозвужувальний пептид, ангіотензин ІІ. Ангіотензин ІІ також стимулює утворення альдостерону. Результатом пригнічення ангіотензинконвертую чого ферменту є зниження концентрації ангіотензину ІІ, що призводить до зниження судино-звужувального ефекту та утворення альдостерону. Лізинокол знижує артерільний тиск шляхом гальмування вироблення ензимів у системі ренін-ангіотензин-альдостерон.

Фармакокінетика.

  Абсорбція Лізин околу після перорального застосування становить приблизно

25- 50 %.

Максимальна концентрація в сироватці крові досягається протягом 6-8 годин. Період напів виведення препарату становить 12,6 години.

Лізинокол не метаболізується і виводиться у незміненому вигляді з сечею. У випадку ниркової недостатності виведення Лізин околу знижується.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

Таблетки по 2,5 мг - білі, овальної форми, злегка опуклі,   довжиною 10,5 мм, шириною 6 мм, з тисненням «LSN 2,5» з одного боку, рівні на іншому.

Таблетки по 5 мг - білі, овальної форми, злегка опуклі,   довжиною 10,5 мм, шириною 6 мм, з тисненням «LSN 5» з одного боку, з рискою на іншому.

Таблетки по 10 мг - білі, овальної форми, злегка опуклі,   довжиною 10,5 мм, шириною 6 мм, з тисненням «LSN 10» з одного боку, з рискою на іншому.

Таблетки по 20 мг - білі, овальної форми, злегка опуклі,   довжиною 10,5 мм, шириною 6 мм, з тисненням «LSN 20» з одного боку, з рискою на іншому.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.  Зберігати при температурі не вище 30 °С, в оригінальній упаковці, у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері, по 3 або 5 блістерів в картонній пачці.

Категорія відпуску.  За рецептом.

Виробник. АТ Фармацевтичний   завод  ТЕВА, Угорщина.                      

Місцезнаходження.  H-4042 м. Дебрецен, вул. Паллагі, 13, Угорщина.

Инструкция отсутствует