Октрестатин - инструкция по применению

IНСТРУКЦIЯ

для медичного застосування препарату

ОКТРЕСТАТИН

(OCTRESTATIN)

Склад:

діюча речовина: octreotide;

1 мл розчину містить октреотиду 0,05 мг або 0,1 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін'єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група.

Гіпоталамічні гормони. Код АТС Н 01С В 02.

Клінічні характеристики.

Показання.

Профілактика гострого панкреатиту і його ускладнень після операцій на підшлунковій залозі та органах черевної порожнини.

Припинення кровотеч і профілактика рецидивів кровотеч з варикозно розширених вен стравоходу у хворих на цироз печінки (у комбінації зі специфічними лікувальними заходами, наприклад з ендоскопічною склерозивною терапією).

Лікування гострого панкреатиту.

В комплексній терапії ерозій і гострих виразок шлунка і   дванадцяти палої кишки, ускладнених кровотечею.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до октреотиду або інших компонетів препарату.

Спосіб застосування та дози.

Для профілактики гострого панкреатиту і його ускладнень після операцій на підшлунковій залозі та органах черевної порожнини препарат вводять підшкірно по 0,1 мг 3 рази на добу протягом 7 наступних днів, починаючи з дня операції (у крайньому разі – за 1 годину до лапаротомії).

При кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу вводять препарат у дозі 25 мкг/год шляхом безперервної внутрішньо венної інфузії протягом 5 днів. Октрестатин можна розводити 0,9 % розчином натрію хлориду. У хворих літнього віку немає необхідності в зниженні дози октреотиду.

Для лікування гострого панкреатиту препарат вводиться підшкірно у дозі 100 мкг 3 рази на добу протягом 5 діб. Можливе призначення до 1200 мкг на добу з використанням внутрішньо венного шляху введення.

В комплексній терапії ерозій та гострих виразок шлунка і   дванадцяти палої кишки, ускладнених кровотечею, препарат вводять внутрішньо венно у дозі 25 мкг/год у вигляді інфузій протягом 5 днів.

Приготування розчину для інфузій.

0,1 мг розчину октреотиду розчиняють у стерильному 0,9 % розчині натрію хлориду,   який   вводять   протягом  2 - 4   годин,   що   забезпечує   необхідну швидкість інфузії 25 - 50 мкг/год.   Відповідно 0,05 мг розчину октреотиду розчиняють у стерильному 0,9 % розчині натрію хлориду, який вводять протягом 1 - 2 годин, що забезпечує необхідну швидкість інфузії 25 - 50 мкг/год. Приготовлений розчин залишається стабільним при температурі не вище 25 °С   протягом 24 годин. Оскільки октреотид впливає на обмін вуглеводів, не слід готувати розчин на основі 5 % розчину глюкози.  

Побічні реакції.

До найчастіших побічних реакцій при лікуванні октреотидом відносять порушення з боку травного тракту, нервової системи, печінки та жовчного міхура, метаболізму і трофіки.

Хоча виведення жиру з калом може збільшуватися, відсутні дані про те, що тривале лікування октреотидом може призводити до розвитку дефіциту трофіки внаслідок порушень всмоктування. У деяких пацієнтів, які отримують лікування октреотидом, спостерігали знижені рівні вітаміну В₁₂ і аномальні результати тесту Шиллінга. У пацієнтів з авітамінозом вітаміну В₁₂ в анамнезі слід контролю вати рівень цього вітаміну під час терапії октреотидом. У поодиноких випадках можуть відзначатися явища, що нагадують гостру кишкову непрохідність.

Побічні реакції, наведені нижче, були отримані при клінічних випробуваннях октреотиду.

Для опису частоти побічних реакцій використовують таку класифікацію: дуже часто (≥ 1/10); часто  (≥ 1/100, < 1/10);   нечасто  (≥1/1,000,  < 1/100);   рідко  (≥  1/10,000,  < 1/1,000 )   дуже рідко (< 1/10,000), включаючи окремі повідомлення. В кожній частотній групі побічні реакції розташовані у порядку зниження тяжкості.

З боку травного тракту: дуже часто – метеоризм, запор, діарея, біль у животі, нудота; часто – диспепсія, стеаторея, блювання, здуття живота,   знебарвлення калових мас. Побічні ефекти з боку органів травлення можуть бути зменшені, якщо ін'єкції октреотиду робити в проміжках між прийомами їжі або перед сном.

З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; часто – запаморочення.

З боку ендокринної системи: рідко – дисфункція щитоподібної залози (наприклад, знижений рівень ТSН, знижений рівень загального Т 4, знижений рівень вільного Т 4). У пацієнтів, які отримують тривалу терапію октреотидом, слід контролю вати функцію щитоподібної залози.

З боку гепатобіліарної системи: дуже часто – холелітіаз; часто – холецистит, жовчні конкременти, гіпербілірубінемія. Рекомендується проведення ультразвукового     обстеження жовчного міхура перед початком терапії октреотидом і кожні 6 місяців під час лікування. У випадку виникнення жовчних каменів хворобу слід лікувати або шляхом   застосування препаратів, що розчиняють камені, або хірургічними методами.

З боку метаболізму і трофіки: дуже часто – гіперглікемія; часто – гіпоглікемія, порушена переносимість глюкози, анорексія; нечасто – дегідратація. У пацієнтів, хворих на   супутній цукровий діабет І типу октреотид може впливати на регуляцію глюкози, знижуючи потребу в інсуліні. У пацієнтів, не хворих на діабет та хворих на діабет II типу з частково порушеним запасом інсуліну підшкірне введення октреотиду може призвести до посилення глікемії після прийому їжі. У зв'язку з цим рекомендується моніторинг переносимості глюкози та протидіабетичне лікування.

Загальні порушення і порушення в місці введення: дуже часто – біль у місці ін'єкції. Для зменшення явищ дискомфорту в місці ін'єкції рекомендується доводити розчин препарату перед введенням до кімнатної температури і вводити менший об’єм препарату. Слід уникати декількох ін'єкцій в одне місце через короткі інтервали часу.

Лабораторні показники: часто – підвищення рівнів трансаміназ.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – свербіж, висипи, алопеція.

З боку дихальної системи:  рідко – диспное.

З боку серцево-судинної системи: часто – брадикардія, може знадобитися коригування дози   таких   препаратів,   як  b-блокатори,   блокатори   кальцієвих   каналів, препаратів, що контролюють баланс рідини або електролітний баланс; нечасто – тахікардія.

Пост маркетингові дослідження.

З боку імунної системи: анафілаксія, алергія/реакції гіпер чутливості.

З боку шкіри та підшкірної тканини: кропив'янка.

З боку гепатобіліарної системи: гострий панкреатит, гострий гепатит без холестазу,   холестатичний гепатит, холестаз, холестатична жовтяниця.

З боку серцево-судинної системи: аритмія.

Лабораторні показники: підвищений рівень лужної фосфатази, підвищений рівень гамаглутамілтрансфер ази.

Передозування.

При гострому передозуванні не було відмічено будь-яких небезпечних для життя реакцій. При передозуванні можливі такі симптоми: зменшення частоти серцевих скорочень, припливи крові до обличчя, спастичний біль у животі, діарея, нудота, відчуття порожнечі у шлунку.

Лікування.Терапія симптоматична.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Адекватних і контрольованих досліджень у   людини не проводилося. Застосування у період вагітності і годування груддю можливе тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Діти.

Достатнього досвіду стосовно застосування препарату для лікування дітей немає.

Особливості застосування.

Октрестатин треба застосовувати з обережністю для пацієнтів, що страждають на жовчокам'яну хворобу та цукровий діабет.

У хворих на цукровий діабет, що одержують інсулін, октреотид може знижувати потребу в інсуліні.

Якщо конкременти в жовчному міхурі виявлені перед початком лікування, питання про застосування октреотиду вирішується індивідуально, залежно від співвідношення потенційного лікувального ефекту препарату   і можливих факторів ризику, пов'язаних з наявністю конкрементів у жовчному міхурі.

Побічні ефекти з боку травного тракту можуть бути зменшені, якщо ін'єкції октреотиду робити в проміжках між прийомами їжі або перед сном.

Для зменшення явищ дискомфорту в місці ін'єкції рекомендується доводити розчин препарату перед введенням до кімнатної температури і вводити менший об'єм препарату. Варто уникати декількох ін'єкцій в одне місце через короткі проміжки часу.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

На  сьогоднішній день дані про вплив Октрестатину на  здатність керувати автомобілем та працювати з  механізмами відсутні.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Октрестатин зменшує всмоктування циметидину, циклоспорину.

Необхідне коригування доз одночасно застосовуваних сечогінних засобів, b-адреноблокаторів, антагоністів кальцію, інсуліну, пероральних гіпоглікемічних препаратів.

При одночасному застосуванні октреотиду і бромокриптину біодоступність останнього підвищується.

Препарати, що метаболізуються ферментами системи цитохрому Р₄₅₀ і мають вузький терапевтичний діапазон доз, слід призначати з обережністю.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Октрестатин являє собою синтетичний октапептид, який є похідним природного гормону соматостатину, він має подібні фармакологічні ефекти, але при цьому тривалість його дії значно більша. Препарат пригнічує патологічно підвищену секрецію гормону росту, а також пептидів і серотоніну, які утворюються у гастроентеропанкреатичній   ендокринній системі.

При кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу і шлунка у хворих на цироз печінки застосування Октрестатину у комбінації зі специфічним лікуванням (наприклад, склерозуючою терапією) приводило до більш ефективної зупинки кровотечі і ранньої повторної кровотечі, зменшення об’єму трансфузій і поліпшення 5-денного виживання. Хоча механізм дії Октрестатину точно не встановлений, вважається, що препарат зменшує кровообіг в органах шляхом пригнічення таких вазоактивних гормонів, як ВІП і глюкагон.

Фармакокінетика. Після підшкірного введення октреотид швидко та повністю проникає в кров’яне русло. Максимальна концентрація препарату в плазмі досягається у межах 30 хв. Зв’язування з білками плазми становить 65 %. Зв’язування октреотиду з форменими елементами крові дуже незначне. Об’єм розподілу становить 0,27 л/кг. Загальний кліренс становить 160 мл/хв. Близько 32 % виводиться в незміненому вигляді нирками. Період напів виведення (Т_½) після підшкірної ін’єкції препарату становить 100 хв. Після внутрішньо венного введення виведення препарату здійснюється у дві фази: з періодами напів виведення – 10 і 90 хв відповідно. У літніх пацієнтів знижується кліренс, а Т_½ збільшується. При тяжкий нирковій недостатності кліренс зменшується вдвічі.

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина без запаху.

Несумісність.

Невідома.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в захищеному від світла, сухому місці при температурі від 8 °С до 20 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 1 мл в ампулі, по 5 ампул у контурній упаковці; 1 або 2 контурні упаковки в картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

ЗАТ “Фарм-Синтез”.

Місцезнаходження.

Російська Федерація, 117312, м. Москва, вул. Вавілова 15.

Фармакодинамика. Октреотид представляет собой синтетический октапептид, являющийся производным естественного гормона соматостатина и обладающий сходными с ними фармакологическими эффектами, но значительно большей продолжительностью действия. Препарат подавляет патологически повышенную секрецию гормона роста, а также пептидов и серотонина, продуцируемых в гастроэнтеропанкреатической эндокринной системе.
При кровотечении из варикозно-расширенных вен пищевода и желудка у больных циррозом печени применение Октрестатина в комбинации со специфическим лечением (например склерозующей терапией) приводило к более эффективной остановке кровотечения и раннего повторного кровотечения, снижению объема трансфузии и повышению 5-дневной выживаемости. Хотя механизм действия Октрестатина точно не установлен, полагают, что препарат уменьшает кровообращение в органах путем угнетения таких вазоактивных гормонов, как вазоактивный интестинальный пептид и глюкагон.
Фармакокинетика. После п/к введения октреотид быстро и полностью всасывается. Максимальная концентрация препарата в плазме крови достигается через 30 мин.
Степень связывания с белками плазмы крови составляет 65%. Связывание октреотида с форменными элементами крови крайне незначительно. Объем распределения составляет 0,27 л/кг массы тела. Общий клиренс составляет 160 мл/мин. Около 32% выводится в неизмененном виде почками. Период полувыведения после п/к инъекции препарата составляет 100 мин. После в/в введения выведение препарата осуществляется в 2 фазы с периодами полувыведения 10 и 90 мин соответственно. У пациентов пожилого возраста клиренс препарата снижается, а период полувыведения увеличивается. При тяжелой почечной недостаточности клиренс снижается вдвое.

профилактика острого панкреатита и его осложнений после оперативных вмешательств на органах брюшной полости; остановка кровотечения и профилактика повторного кровотечения из варикозно-расширенных вен пищевода у больных циррозом печени (в комбинации со специфическим лечением, например эндоскопической склерозирующей терапией); лечение острого панкреатита; в комплексной терапии эрозии и острой язвы желудка и двенадцатиперстной кишки, осложненных кровотечением.

Для профилактики острого панкреатита и его осложнений после оперативных вмешательств на поджелудочной железе и органах брюшной полости препарат вводят п/к по 0,1 мг 3 раза в сутки на протяжении 7 последующих дней, начиная со дня операции (в крайнем случае — за 1 ч до лапаротомии).
При кровотечении из варикозно-расширенных вен пищевода вводят в/в в дозе 25 мкг/ч в виде беспрерывной в/в инфузии в течение 5 дней. Для разведения Октрестатина можно использовать 0,9% р-р натрия хлорида. У больных пожилого возраста нет необходимости в снижении дозы октреотида.
Для лечения острого панкреатита препарат вводят п/к в дозе 100 мкг 3 раза в сутки в течение 5 дней. Возможно применение до 1200 мкг/сут с в/в введением.
В комплексной терапии эрозий и острых язв желудка и двенадцатиперстной кишки, осложненных кровотечением, препарат вводят в/в в виде инфузии в дозе 25 мкг/ч в течение 5 дней.
Приготовление р-ра для инфузии. Перед применением 0,1 мг/мл р-ра октреотида растворяют в стерильном 0,9% р-ре натрия хлорида, который вводят в течение 2–4 ч, что обеспечивает необходимую скорость инфузии 25–50 мкг/ч. Соответственно 0,05 мг/мл р-ра октреотида растворяют в стерильном 0,9% р-ре натрия хлорида, который вводят в течение 1–2 ч, что обеспечивает необходимую скорость инфузии 25–50 мкг/ч. Р-р остается стабильным при температуре до 25 °C на протяжении 24 ч. Поскольку октреотид влияет на обмен углеводов, приготовление р-ра на основе 5% р-ра глюкозы нежелательно.

повышенная чувствительность к октреотиду или другим компонентам препарата.

к наиболее частым побочным реакциям при лечении октреотидом относят нарушения со стороны ЖКТ, нервной системы, гепатобилиарной системы, метаболизма и трофики.
Хотя выведение жира с калом может увеличиваться, отсутствуют данные о том, что продолжительное лечение октреотидом может приводить к развитию дефицита трофики вследствие нарушения всасывания. У некоторых пациентов, получающих лечение октреотидом, наблюдали снижение уровня витамина В₁₂ и аномальные результаты теста Шиллинга. У пациентов с авитаминозом витамина В₁₂ в анамнезе следует контролировать уровень этого витамина во время терапии октреотидом. В единичных случаях могут отмечаться явления, напоминающие острую кишечную непроходимость.
Побочные реакции, приведенные ниже, отмечали при клинических испытаниях октреотида.
Для описания частоты побочных реакций используют следующую классификацию: очень часто (≥1/10); часто (≥1/100, ≤1/10); нечасто (≥1/1000, ≤1/100); редко (≥1/10 000, ≤1/1000) очень редко (≤1/10 000), включая отдельные сообщения. В каждой группе побочные эффекты расположены в порядке снижения степени тяжести.
Со стороны ЖКТ: очень часто — метеоризм, запор, диарея, боль в животе, тошнота; часто — диспепсия, стеаторея, рвота, вздутие живота, обесцвечивание каловых масс. Проявления побочных эффектов со стороны ЖКТ можно уменьшить, если инъекции октреотида делать в промежутках между приемами пищи или перед сном.
Со стороны ЦНС: очень часто — головная боль; часто — головокружение.
Со стороны эндокринной системы: редко — дисфункция щитовидной железы (снижение уровня ТТГ, общего Т₄, свободного Т₄). У пациентов, получающих продолжительную терапию октреотидом, следует контролировать функцию щитовидной железы.
Со стороны гепатобилиарной системы: очень часто — холелитиаз; часто — холецистит, образование желчных конкрементов, гипербилирубинемия. Рекомендуют УЗИ желчного пузыря до начала терапии октреотидом и каждые 6 мес во время лечения. В случае возникновения желчных конкрементов примененяют препараты, растворяющие камни или хирургические методы.
Со стороны метаболизма и трофики: очень часто — гипергликемия; часто — гипогликемия, нарушение толерантности к глюкозе, анорексия; нечасто — дегидратация. При сахарном диабете І типа октреотид может уменьшать потребность в инсулине. У пациентов с сахарным диабетом II типа и без сахарного диабета с частично нарушенным запасом инсулина п/к введение октреотида может привести к более выраженной гипергликемии после приема пищи. В связи с этим рекомендуется мониторинг толерантности к глюкозе и противодиабетическое лечение.
Общие нарушения и местные реакции: очень часто — боль в месте инъекции. Для уменьшения явлений дискомфорта в месте инъекции рекомендуют довести р-р препарата перед введением до комнатной температуры и вводить меньший объем препарата. Не следует делать несколько инъекций в одно место через короткие интервалы времени.
Лабораторные показатели: часто — повышение уровней трансаминаз.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: часто — зуд, высыпания, алопеция.
Со стороны дыхательной системы: редко — диспноэ.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто — брадикардия, может понадобиться коррекция дозы таких препаратов, как блокаторы β-адренорецепторов, блокаторы кальциевых каналов, препаратов, влияющих на баланс жидкости или электролитов; нечасто — тахикардия.
Постмаркетинговые исследования
Со стороны иммунной системы: анафилаксия, аллергия/реакции гиперчувствительности.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: крапивница.
Со стороны гепатобилиарной системы: острый панкреатит, острый гепатит без холестаза, холестатический гепатит, холестаз, холестатическая желтуха.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: аритмия.
Лабораторные показатели: повышение уровня ЩФ, гамма-глутамилтрансферазы.

Октрестатин необходимо применять с особой осторожностью у пациентов с желчнокаменной болезнью, сахарным диабетом.
У больных сахарным диабетом, получающих инсулин, октреотид может снижать потребность в инсулине.
Если до начала лечения выявлено наличие конкрементов в желчном пузыре, вопрос о применении октреотида решается индивидуально в зависимости от соотношения потенциального терапевтического эффекта препарата и возможного риска, связанного с наличием конкрементов в желчном пузыре.
Выраженность побочных эффектов со стороны ЖКТ может быть уменьшена, если инъекции октреотида делать в промежутках между приемами пищи или перед сном.
Для уменьшения выраженности явлений дискомфорта в месте инъекции рекомендуется доводить р-р препарата перед введением до комнатной температуры и вводить меньший объем препарата. Следует избегать нескольких инъекций в одно и то же место через короткие интервалы.
Период беременности и кормления грудью. Адекватных и контролируемых исследований у человека не проводили. Применение в период беременности и кормления грудью возможно только с учетом соотношения риск/польза, когда предполагаемый терапевтический эффект для матери превышает предполагаемый риск для плода.
Дети. Нет достаточного опыта применения препарата для лечения детей.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с механизмами. В настоящее время данных нет.

октреотид снижает всасывание циметидина, циклоспорина.
Необходима коррекция доз одновременно применяемых мочегонных средств, блокаторов β-адренорецепторов, антагонистов кальция, инсулина, пероральных гипогликемизирующих средств.
При сочетанном применении октреотида и бромокриптина биодоступность последнего повышается.
Препараты, метаболизирующиеся ферментами системы цитохрома Р450 и с узким терапевтическим диапазоном доз, следует назначать с осторожностью.

каких-либо опасных для жизни симптомов при острой передозировке октреотида не отмечали. При передозировке возможны следующие симптомы: брадикардия, прилив крови к лицу, боль в животе спастического характера, диарея, тошнота, ощущение дискомфорта в желудке.
Лечение симптоматическое.

в сухом, защищенном от света месте при температуре 8–20 °C.