Такс-о-бид - инструкция по применению

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

ТАКС-О-БІД

(TAX-O-BID)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: цефотаксим;

-7[2-(2-аміно-4-тіазоліл)   гліоксиламідо]-3-(гідроксиметил)-8-оксо-5-тіа-1-азабіцикло [4.2.0]окт-2-ен-2-карбоксилат 7²(Z)-( О-метілоксим), ацетат (ефір);

основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок від майже білого до блідо- жовтого кольору;

склад: 1 флакон містить цефотаксиму натрію стерильного в перерахунку на цефотаксим  250 мг або 500 мг, або 1000 мг.

Форма випуску. Порошок для розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Цефалоспорини та споріднені речовини. Код АТС J01D 01.

Фармакологічні властивості. Напівсинтетичний антибіотик широкого спектра дії відноситься до   групи цефалоспоринів III  генерації для парентерального застосування. За хімічною природою близький до цефалоспоринових антибіотиків першого та другого покоління, однак особливості структури забезпечують високу активність його щодо грам негативних бактерій, стійкість до дії продукованих ними бета-лактамаз.

Фармакодинаміка.   Препарат має бактерицидну дію за рахунок пригнічення синтезу клітинної стінки бактерій. Механізм дії обумовлений ацетилюванням мембранозв’язаних транспептидаз і порушенням перехресної зшивки пептидогліканів, необхідної для забезпечення міцності та ригідності клітинної стінки. Має широкий спектр протимікробної дії. Високоактивний щодо грам негативних мікро організмів, стійких до інших антибіотиків:

чутливі (аеробні грам негативні   бактерії) Acinetobacter spp., Citrobacter spp.,

Enterobacter spp., Escherichia coli, Haemophilus influenzae (включаючи ампіцилінстійкі штами), Haemophilus parainfluenzae,  Klebsiella spp.(включаючи  Klebsiella pneumoniae),  Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae (включаючи   і до бета-лактамази позитивні і негативні штами),. Neisseria meningitidis, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia stuartii, Providencia rettgeri, Proteus inconstant (група В), Salmonella spp. (включаючи Salmonella typhi),  Serratia species,  Serratia marcescens;

Примітка : багато штамів вищезгаданих організмів, які   у своєму роді є стійкими до інших антибіотиків, наприклад, до пеніциліні в, цефалоспоринів і аміноглікозидів, чутливі до цефотаксиму натрію. Цефотаксим натрію активний щодо деяких штамів Pseudomonas aerugіnosa;

чутливі (аеробні грам позитивні бактерії)  Enterococcus spp., Staphylococcus aureus

(включаючи   бета-лактамази позитивні і негативні штами; стафілококи, стійкі до метициліну/оксациліну також будуть стійкі до цефотаксиму натрію); Streptococcus agalactiae (стрептококи группы В), Staphylococcus epidermids, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичних стрептококів групи  A), Streptococcus spp., Bifidobacterium spp.; Corynebacterium spp., Propionibacterium spp.;  

чутливі (анаеробні   грам позитивні   бактерії)   Bacteroides spp.(включаючи  Bacteroides

fragilis), Clostridium spp. (виключення стійкі штами Clostridium difficile),  

Fusobacterium spp. (включаючи  Fusobacterium nucleatum), Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Bifidobacterium spp., Veillonella spp.,  Eubacterium spp.;

стійкі (аеробні грам позитивні бактерії) Listeria monocytogenes, Staphylococcus spp. (стафілококи, які стійкі до метициліну/оксациліну також будуть стійкими цефотаксиму натрію);

стійкі (аеробні грам негативні   бактерії) Pseudomonas aeruginosa,  Pseudomonas cepacia; Stenotrophomonas maltophilia, Acinetobacter baumannii;

стійкі (анаеробні   грам позитивні   бактерії)  Clostridium difficile.

Препарат неактивний відносно Chlamydia, грибів і вірусів.

При ацетилуванні в організмі цефотаксим утворює головний метаболіт -   дезацетилцефотаксим, який є більш мікро біологічно активним щодо аеробних грам позитивних бактерії, ніж цефазолін або цефокситин. Попередні результати вказують, що антибактеріальна активність цефотаксиму і дезацетилцефотаксиму в умовах in vitro діє   синергістично відносно цефотаксим чутливого Staphylococcus aureus і Enterobacterіaceae

Фармакокінетика.

Абсорбція.Після одноразового внутрішньом’язового   введення 500 мг або 1 г цефотаксиму у здорових добровольців зумовлює пікову концентрацію у плазмі,   яка виявляється через  30 хв і   дорівнює приблизно 11,7 мкг/мл для дози 500 мг і 20,5 мкг/мл для дози 1 г. Період напів виведення цефотаксиму становить 1 год. Після внутрішньо венного   введення  500 мг, 1 г і 2 г доз цефотаксиму   пікова концентрація в плазмі становить відповідно 38,9; 101,7 і 214,4 мкг/мл період напів виведення цефотаксиму не змінний.

При внутрішньо венному введенні багаторазових 1 г доз з інтервалом 6 год протягом

14 днів у пацієнтів з нормальною функцією нирок кумуляція цефотаксиму у плазмі крові та сечі не відбувається. Приблизно 60 % внутрішньо венної дози виводться із сечею в незміненому вигляді протягом 6 год, після чого подальша екскрекція з сечею не значна.

Всмоктування. Максимальна концентрація в плазмі (С max)   досягається відразу ж після внурішньовенной ін’єкції.  

Розподілення. У дорослих після одноразового внутрішньо венного   введення 1 г дози

Цефотаксиму максимальна концентрація в плазмі виявляється через 0,5 год і становить від 0,22 до 0,29 л/кг. Зв'язування з білками плазми крові становить 13 до 38 %.

Цефотаксим легко проникає в рідини і тканини організму, але в центральну нервову систему, при відсутності запального процесу, проникає слабко. Досягає терапевтичних концентрацій у спинномозковій рідині, особливо при менінгіті. Високі концентрації цефотаксиму виявляються у мокротинні, бронхіальному секреті, перитонеальній, асцитичній рідині, нирках, жовчі, серці, кістках, слизовій оболонці, синусах.

Цефотаксим легко проникає через плацентарний бар’єр,   потрапляє у грудне молоко в незначній кількості. У проведених дослідженнях через 2-3 год після одноразового   внутрішньо венного   введення   1 г дози цефотаксиму мікробіологічна активність у молоці дорівнює 0,25 – 0,52 мкг/мл.

Цефотаксим ацетилюється в організмі і утворює два неактивних метаболіта - дезацетилцефотаксимлактони (M2 і M3) і один активний — дезацетилцефотаксим.

Метаболізм. Цефотаксим частково піддається метаболізму в печінці, причому один із метаболітів – дезацетилцефотаксим – має власну бактерицидну активність.

Виведення. Період напів виведення цефотаксиму   у здорових добровольців становить

1–1,2 год. Близько 90 % введеної дози препарату виводиться сечою: 40 – 60 %   у   незмінному вигляді:  20 % - у вигляді   активних метаболітів. Частково виводиться з жовчю.

У літніх пацієнтів. Період напів виведення цефотаксиму збільшується до 2,5 год у пацієнтів старше 80 років.

У дорослих із порушенням функції нирок. Об’єм розподілення не змінюється, а період напів виведення не перевищує 2,5 год, навіть на останніх стадіях ниркової   недостатності.

У дітей, немовлят і недоношених. У дітей рівень цефотаксиму в плазмі і об’єм розподілення такіж які у дорослих, які застосовують таку ж дозу препарату в мг/кг. Період напів виведення цефотаксиму становить від 0,75 до 1,5 год. У доношених і недоношених   немовлят рівень цефотаксиму в плазмі і об’єм розподілення такий, які у дітей. Середній період напів виведення цефотаксиму становить від 1,4 до 6,4 год.

Показання для застосування. Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до цефотаксиму мікро організмами, в тому числі:

інфекції вуха, горла, носа. інфекції нижніх дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія, плеврит, абсцес легенів; інфекції сечовивідних шляхів, нирок; менінгіти; септицемія, бактеріємія; ендокардит; гінекологічні інфекції; інтраабдомінальні інфекції (включаючи перитоніт); інфекції шкіри, м’яких тканин, кісток та суглобів; гостра неускладнена гонорея;   хвороба Лайма (особливо при уражені центральної нервової системи).

У хірургічній практиці -   для зниження ризику пост операційних інфекцій, особливо при операціях на шлунково-кишковому тракті,   урологічних та акушерсько-гінекологічних   операціях.

Спосіб застосування та дози.

ТАКС-О-БІД вводять внутрішньом'язово або внутрішньо венно. Максимальна добова доза складає 12 г.

Тип інфекції та спосіб введення для дорослих,   дітей (вага яких перевищує 50 кг) і дітей старше 12 років з нормальною функцією нирок наведені в таблиці 1.

                                                                                                                                      Таблиця 1

З метою профілактики інфекцій перед хірургічною операцією звичайно вводять 1 г внутрішньом’язово або внутрішньо венно з початком операції, потім через 6 - 12 год після операції. При виконанні кесеревого   розтину в момент накладання затисків на пуповину вводять 1 г внутрішньо венно, потім через 6 -12 год повторно вводять 1 г внутрішньом’язово   або внутрішньо венно.

Спосіб введення та інтервал для новонароджених, немовлят і дітей до 12 років

наведені в таблиці 2.            

                                                                                                                                      Таблиця 2

*Дітям   віком до 2,5 років препарат внутрішньо’мязово не вводять.

У випадках, коли інфекція викликана недостатньо чутливими штамами, тест на визначення чутливості до антибіотика - єдиний спосіб підтвердження ефективності цефотаксиму.

Дозування для дорослих із порушеною функцією нирок. У випадках, коли рівень креатині ну менше 10 мл/хв, застосовується половина разової дози. Інтервал між введеннями залишається незмінним,   відповідно добова доза буде також зменшена у два рази (див. табл..2).

У випадках, коли кліренс креатині ну неможливо визначти, його можна розрахувати за рівнем креатині ну сироватки, використовуючи формулу Кокрофта для дорослих:

Для чоловіків:

Cl_Cr (мл/хв) = вага (кг)  х (140 - вік) /72  х креатинін (мг %)   або

Cl_Cr (мл/хв) = вага (кг)  х (140  - вік) /0,814  х креатинін (ммоль/л).

Для жінок:

Cl_Cr (мл/хв) = 0,85  х показник у чоловіків

Для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі: 1- 2 г на   добу, залежно від тяжкості   інфекції. У день діалізу цефотаксим вводиться   після закінчення діалізу.

Приготування розчину наведено в таблиці 3.  

                                                                                                                            Таблиця 3

Речовина розчиняється повністю без будь-якого нерозподіленого залишку.

При внутрішньом'язовому введені розчин вводять глибоко у сідничний м'яз.

Ін'єкція розчину при введенні цефотаксиму через центральний венозний катетер

повинна проводитися повільно протягом 3-5 хв через можливий розвиток

загрозливих для життя аритмій.

Спосіб та дозу визначають індивідуально в кожному конкретному випадку залежно від перебігу та локалізації інфекції.

Побічна дія. Після внутрішньом'язової або внутрішньо венної ін’єкції найбільш загальним побічними діями були місцеві реакції. Побічні дії наведені в таблиці 4.

                                                                                                Таблиця 4.

Протипоказання. Підвищена чутливість до препаратів групи цефалоспоринів та інших бета-лактамних антибіотиків.

Передозування. При застосуванні препарату у високих дозах існує ризик появи   енцефалопатії. Специфічного антидоту не існує. Лікування симптоматичне.

Особливості застосування. Вагітність і лактація. Застосування ТАКС-О-БІД у період вагітності можливе лише в тих випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. У разі необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення годування груддю.

У пацієнтів з порушенням функції нирок, вказівками на коліт в анамнезі, а також у немовлят ТАКС-О-БІД   застосовують під наглядом лікаря.

У пацієнтів із підвищеною чутливістю до пеніциліні в можливі алергічні реакції на антибіотики групи цефалоспоринів.

У період застосування препарату можлива позитивна пряма реакція Кумбса та псевдо позитивна реакція сечі на глюкозу.

Варто бути уважним при одночасному застосуванні " петльових" діуретинів.

Дітям віком до 2,5 років введення цефотаксиму внутрішньом’язово не показане.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. ТАКС-О-БІД, пригнічуючи кишкову флору, перешкоджає синтезу вітаміну К. Тому при одночасному застосуванні з препаратами, що знижують агрегацію тромбоцитів (не стероїдні протизапальні засоби, саліцилати, сульфінпіразон), збільшується ризик розвитку кровотеч. Із цієї ж причини при одночасному застосуванні з антикоагулянтами відзначається посилення антикоагулянтної дії. Посилює нефро токсичність аміноглікозидів.

Пробенецид уповільнює виведення препарату ТАКС-О-БІД   через зниження канальцевої секреції останнього. Не сумісний в одному шприці з аміноглікозидами.

Умови та термін зберігання. Зберігати   при температурі не вище 25 ⁰ С у   захищеному від світла   та недоступному для дітей місці.

Термін придатності  - 2 роки.

Після розчинення препарату у стерильній воді для внутрішньом'язових ін’єкцій розчин зберігає свою активність до 12 год при температурі не вище 25 ⁰ С або до 7 діб при температурі   не вище 5 ⁰ С; розчин для внутрішньо вених ін’єкцій зберігає свою активність до 24 год при температурі не вище 25 ⁰ С або 7 діб при температурі   не вище 5 ⁰ С;

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 250 мг, 500 мг, 1000 мг   препарату у флаконі на 10 мл із прозорого скла. По 1 флакону   в картонній коробці.

Виробник. Орхід Хелтхкер (відділення Орхід Кемікалз Хелтхкер енд Фармасютикалз Лімітед).

Адреса. 911, GIDS, Makarpura, Vadodara 390010, GUJARAT, Індія.        

полусинтетический антибиотик широкого спектра действия относится к группе цефалоспоринов III поколения для парентерального применения. По химической структуре близок к цефалоспориновым антибиотикам I и II поколения, однако особенности структуры обеспечивают высокую активность его относительно грамотрицательных бактерий, устойчивых к действию продуцированных ими бета-лактамаз. Препарат оказывает бактерицидное действие за счет угнетения синтеза клеточной стенки бактерий. Механизм действия обусловлен ацетилированием мембраносвязывающих транспептидаз и нарушением перекрестного связывания пептидогликанов, необходимых для обеспечения прочности и ригидности клеточной стенки. Оказывает широкий спектр противомикробного действия. Высокоактивен относительно грамотрицательных микроорганизмов, устойчивых к другим антибиотикам:
чувствительные (аэробные грамотрицательные бактерии) — Acinetobacter spp., Citrobacter spp., Enterobacter spp., Escherichia coli, Haemophilus influenzae (включая ампициллинустойчивые штаммы), Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella sрр. (включая Klebsiella pneumoniae), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae (включая и β-лактамазоположительные и отрицательные штаммы), Neisseria meningitidis, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia stuartii, Providencia rettgeri, Proteus inconstant (группа В), Salmonella spp. (включая Salmonella typhi), Serratia spp., Serratia marcescens;
Много штаммов перечисленных микроорганизмов, являющихся устойчивыми к другим антибиотикам — пенициллинам, цефалоспоринам и аминогликозидам, — чувствительны к цефотаксиму. Цефотаксим активен относительно некоторых штаммов Pseudomonas aeruginosa; чувствительные (аэробные грамположительные бактерии) — Enterococcus spp., Staphylococcus aureus (включая β-лактамазоположительные и отрицательные штаммы; стафилококки, устойчивые к метициллину/оксациллину также будут устойчивы к цефотаксиму натрия); Streptococcus agalactiae (стрептококки группы В), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (β-гемолитические стрептококки группы A), Streptococcus spp., Bifidobacterium spp.; Corynebacterium spp., Propionibacterium spp.;
чувствительные (анаэробные грамположительные бактерии) — Bacteroides sрр. (включая Bacteroides fragilis), Clostridium spp. (исключение — устойчивые штаммы Clostridium difficile), Fusobacterium spp. (включая Fusobacterium nucleatum), Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Bifidobacterium spp., Veillonella spp., Eubacterium spp.;
устойчивые (аэробные грамположительные бактерии) — Listeria monocytogenes, Staphylococcus spp. (стафилококки, устойчивые к метициллину/оксациллину также будут резистентны к цефотаксиму натрия);
устойчивые (аэробные грамположительные бактерии) — Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas cepacia; Stenotrophomonas maltophilia, Acinetobacter baumannii;
устойчивые (анаэробные грамположительные бактерии) — Clostridium difficile.
Препарат неактивен относительно Chlamydia, грибов и вирусов. При ацетилировании в организме цефотаксим образует главный метаболит — дезацетилцефотаксим, являющийся микробиологически более активным относительно аэробных грамположительных бактерий, чем цефазолин или цефокситин. Установлено, что антибактериальная активность цефотаксима и дезацетилцефотаксима в условиях in vitro действует синергично относительно цефотаксимчувствительных Staphylococcus aureus и Enterobacteriaceae.
После однократного в/м введения 500 мг или 1 г цефотаксима у здоровых добровольцев максимальная концентрация в плазме крови определяется через 30 мин и составляет около 11,7 мкг/мл для дозы 500 мг и 20,5 мкг/мл для дозы 1 г. Период полувыведения цефотаксима — 1 ч. После в/в введения 500 мг, 1 г и 2 г цефотаксима максимальная концентрация в плазме крови составляет соответственно 38,9; 101,7 и 214,4 мкг/мл; период полувыведения цефотаксима не изменен.
При многократном в/в введении препарата в дозе 1 г с интервалом 6 ч на протяжении 14 дней у пациентов с нормальной функцией почек кумуляции цефотаксима в плазме крови и моче не отмечают. Около 60% дозы, введенной в/в, выводится с мочой в неизменном виде на протяжении 6 ч, после чего дальнейшая экскреция с мочой незначительна. Максимальная концентрация в плазме крови достигается сразу же после в/в инъекции.
У взрослых после однократного в/в введения 1 г цефотаксима максимальная концентрация в плазме крови достигается через 0,5 ч и составляет 0,22–0,29 л/кг. Связывание с белками плазмы крови — 13–38%. Цефотаксим легко проникает в жидкости и ткани организма, но в ЦНС, при отсутствии воспалительного процесса, проникает мало. Достигает терапевтических концентраций в СМЖ, особенно при менингите. В высокой концентрации цефотаксим выявляют в мокроте, бронхиальном секрете, перитонеальной, асцитической жидкости, почках, желчи, сердце, костях, слизистых оболочках, синусах. Цефотаксим легко проникает через плацентарный барьер, попадает в грудное молоко в незначительном количестве. В проведенных исследованиях через 2–3 ч после однократного в/в введения цефотаксима в дозе 1 г микробиологическая активность в грудном молоке равна 0,25–0,52 мкг/мл.
Цефотаксим ацетилируется в организме и образует два неактивных метаболита дезацетилцефотаксимлактоны (М2 и МЗ) и один активный — дезацетилцефотаксим.
Цефотаксим частично подвергается метаболизму в печени, причем один из метаболитов — дезацетилцефотаксим — проявляет собственную бактерицидную активность.
Период полувыведения цефотаксима у здоровых добровольцев составляет 1–1,2 ч. Около 90% введенной дозы выводится с мочой, из них — 40–60% в неизменном виде, 20% — в виде активных метаболитов. Частично выводится с желчью.
Пациенты пожилого возраста. Период полувыведения цефотаксима увеличивается до 2,5 ч у пациентов в возрасте старше 80 лет.
Пациенты с нарушением функции почек. Объем распределения не изменяется, а период полувыведения не превышает 2,5 ч, даже при тяжелой степени почечной недостаточности.
Дети (грудные дети и недоношенные). У детей уровень цефотаксима в плазме крови и объем распределения не отличаются от таковых у взрослых, получающих препарат в такой же дозе (мг/кг). Период полувыведения цефотаксима составляет 0,75–1,5 ч. У недоношенных и детей грудного возраста уровень цефотаксима в плазме крови и объем распределения такой же, как и у других детей. Средний период полувыведения цефотаксима составляет 1,4–6,4 ч.

инфекционно-воспалительные заболевания, вызванные чувствительными к цефотаксиму микроорганизмами, в том числе:
инфекции нижних дыхательных путей (бронхит, пневмония, плеврит, абсцесс легких);
инфекции мочевыводящих путей, почек;
менингит;
септицемия, бактериемия;
инфекции уха, горла, носа;
эндокардит;
гинекологические инфекции;
интраабдоминальные инфекции (включая перитонит);
инфекции кожи, мягких тканей, костей и суставов;
острая неосложненная гонорея;
болезнь Лайма (особенно при поражении ЦНС).
В хирургической практике — для снижения риска постоперационной инфекции, особенно при операциях на ЖКТ, урологических и акушерско-гинекологических операциях.

Такс-о-бид вводят в/м или в/в. Максимальная суточная доза составляет 12 г.
Тип инфекции и способ введения для взрослых, детей (масса тела которых превышает 50 кг) и детей в возрасте старше 12 лет с нормальной функцией почек приведены в табл. 1.
Таблица 1

С целью профилактики инфекции перед хирургической операцией обычно вводят 1 г в/м или в/в в начале операции, затем через 6–12 ч после операции. При выполнении кесаревого сечения в момент наложения зажимов на пуповину вводят 1 г в/в, через 6–12 ч повторно вводят 1 г в/м или в/в.
Способ введения и интервал для новорожденных, грудных и детей в возрасте до 12 лет приведены в табл. 2.
Таблица 2

*Детям в возрасте до 2,5 лет препарат в/м не вводят.
Если инфекция вызвана недостаточно чувствительными штаммами, тест на определение чувствительности к антибиотику — единственный способ подтверждения эффективности цефотаксима.
Дозирование для взрослых с нарушенной функцией почек. Если уровень креатинина 10 мл/мин, применяют половину разовой дозы. Интервал между введениями остается неизменным, соответственно, суточная доза будет также снижена в 2 раза (см. табл. 2).
Если клиренс креатинина невозможно определить, его можно рассчитать по уровню креатинина сыворотки крови, используя формулу Кокрофта для взрослых:
Для мужчин:
клиренс креатинина (мл/мин)=масса тела (кг)•(140-возраст):72•уровень креатинина (мг%)
или клиренс креатинина (мл/мин)=масса тела (кг)•(140-возраст):0,814•уровень креатинина (ммоль/л).
Для женщин:
клиренс креатинина (мл/мин)=0,85• показатель у мужчин.
Для пациентов, находящихся на гемодиализе: 1–2 г/сут в зависимости от тяжести течения инфекции. В день диализа цефотаксим вводится после окончания диализа.
Приготовление р-ра приведено в табл. 3.
Таблица 3

Вещество растворяется полностью (во флаконе не должно быть осадка).
При в/м введении р-р вводят глубоко в ягодичную мышцу.
Инъекцию р-ра при введении цефотаксима через центральный венозный катетер следует проводить медленно на протяжении 3–5 мин в связи с возможным развитием угрожающей для жизни аритмии.
Способ введения и дозу определяют индивидуально в каждом конкретном случае в зависимости от течения и локализации инфекции.

повышенная чувствительность к препаратам группы цефалоспоринов и другим β-лактамным антибиотикам.

после в/м или в/в инъекции наиболее частыми побочными действиями были местные реакции. Частота и виды побочных действий приведены в табл. 4.
Таблица 4

Период беременности и кормления грудью. Применение препарата в период беременности возможно лишь в тех случаях, когда предполагаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода. В случае необходимости применения в период кормления грудью следует решить вопрос о прекращении грудного вскармливания.
У пациентов с нарушениями функции почек, указаниями на колит в анамнезе, а также у детей грудного возраста Такс-о-бид применяют под наблюдением врача.
У пациентов с повышенной чувствительностью к пенициллинам возможны аллергические реакции на антибиотики группы цефалоспоринов.
В период применения препарата возможна положительная прямая реакция Кумбса и псевдоположительная реакция мочи на глюкозу.
Следует быть внимательным при одновременном применении петлевых диуретиков.
Детям в возрасте до 2,5 лет в/м введение цефотаксима не показано.

Такс-о-бид, угнетая кишечную флору, препятствует синтезу витамина К.
При одновременном применении с препаратами, снижающими агрегацию тромбоцитов (НПВП, салицилаты, сульфинпиразон), повышается риск развития кровотечений. По этой же причине при сочетанном применении с антикоагулянтами отмечают увеличение выраженности антикоагулянтного действия.
При сочетанном применении препарат повышает нефротоксичность аминогликозидов. Препараты этих групп несовместимы в одном шпирице.
Пробенецид замедляет выведение препарата Такс-о-бид, снижая канальцевую секрецию последнего.

при применении препарата в высокой дозе существует риск развития энцефалопатии. Специфического антидота нет. Лечение симптоматическое.

в защищенном от света месте при температуре до 25 °С.
После разведения препарата в стерильной воде для в/м инъекций р-р сохраняет активность до 12 ч при температуре до 25 °С или до 7 сут при температуре до 5 °С; р-р для в/в инъекций сохраняет активность до 24 ч при температуре до 25 °С или 7 сут при температуре до 5 °С.