Винкристин - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ВІНКРИСТИН-РІХТЕР

VINCRISTIN-RICHTER

Загальна характеристика:

міжнародна назва: вінкристин;

основні фізико-хімічні властивості: білий або жовтувато-білий ліофілізат;

розчинник: прозорий, безбарвний розчин;

склад:  1 флакон містить 1 мг вінкристину сульфату;

допоміжні речовини: лактоза;

1 мл розчинника містить 9 мг натрію хлориду;

допоміжні речовини: спирт бензиловий, вода для ін’єкцій.

Форма випуску.   Ліофілізат для розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.   Антинеопластичні засоби. Алкалоїди рослинного походження та інші препарати природного походження.

Код АТС L01C A02.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Вінкристин є алкалоїдом рослини барвнику рожевого (Catharanthus roseus), який оборотно блокує мітоз в стадії метафази. Вінкристин селективно блокує реплікацію ДНК у пухлинних клітинах, а також блокує синтез РНК шляхом блокування дії ДНК-залежної синтетази РНК.

Фармакокінетика. Вінкристин піддається метаболізму в печінці й виділяється з жовчю. Максимальна концентрація вінкристину визначається в жовчі через 60 хвилин після введення препарату внутрішньо венно. У сечі знаходиться лише 10-20 % уведеного препарату у вигляді метаболіту або в незміненій формі. Вінкристин накопи чується в підшлунковій залозі, у селезінці, у нирках, у легенях і в печінці. Для виділення вінкристину в людини характерна трифазна крива з періодами напів виведення відповідно 4-5 хвилин, 2-3 години й 19-155 годин. Вінкристин інтенсивно зв'язується із клітинами й білками крові. Значний зв'язок із тканинами, повільне вивільнення препарату дає можливість тривалої експозиції в нервових клітинах, що може відігравати основну роль у появі нейротоксичності в клініці.

Є велика різниця в розподілі й у кінцевій елімінації препарату в окремих хворих.

Показання для застосування. Гострі лейкози (моно- і полі хіміотерапія), лімфогранулематоз, неходж кінські лімфоми, рабдоміосаркома, нейробластома, пухлина Вільмса, остеогенні саркоми, саркома Юїнга, рак молочної залози, рак шийки матки, дрібноклітинний   рак легенів (комбінована хіміотерапія).

Спосіб застосування та дози.   Препарат можна вводити винятково внутрішньо венно (треба уникати поза судинного введення препарату)! Інтратекальне застосування препарату заборонене!

Дозу необхідно визначати індивідуально, залежно від клінічного стану хворого.

Дорослим: зазвичай вводять 1-1,4  мг на 1  м² поверхні тіла, (але в сумі не більше, ніж 2  мг препарату) раз на тиждень. Максимальна загальна доза становить 10-12  мг/м².

Дітям: уводять 1,5  мг на 1  м² поверхні тіла, раз на тиждень. Дітям, у яких маса тіла не перевищує 10  кг, уводять початкову дозу, яка становить 0,05  мг на 1  кг маси тіла, раз на тиждень.

Курс терапії зазвичай становить 4-6 тижнів.

При ураженні печінки дозу препарату необхідно знизити на 50 % у випадку, якщо безпосереднє значення білірубіну в сироватці вище, ніж 3 мг/100 мл.

Сухий вміст флакона треба розчинити за допомогою доданого розчинника (кінцевий розчин містить 0,1  мг вінкристину в одному мілілітрі). Цей розчин потім можна розбавити 0,9 % розчином хлориду натрію й уводити у вигляді внутрішньо венної ін'єкції або одночасно із внутрішньо венною інфузією 0,9 % хлориду натрію, через ін фузійний набір, не швидше, ніж за 1 хвилину.

Побічна дія.  Побічні дії зазвичай оборотні і залежать від одноразових і кумулятивних доз препарату. Діти, як правило, краще переносять вінкристин, ніж дорослі. У хворих старшого віку є підвищена схильність до нейротоксичності.

Частіше зустрічаються: алопеція, нейро токсичність (яка може включати порушення сенсорних, моторних й автономних функцій), конвульсії, часто з гіпертензією, порушення сечовипускання, парестезії, порушення глибоких рефлексів, атаксія, порушення ходи, прогресуючий тетрапарез, запори, гіперурикемія, нефропатія, викликана сечовою кислотою.

Зустрічаються рідше: зниження маси тіла, нудота, блювання, шкірні висипання (кропив’янка).

Зустрічаються рідко: ознаки пригнічення ЦНС, гіпонатріємія, порушення виділення антидіуретичного гормону, лейкопенія, тромбоцит опенія, стоматит.

Після припинення курсу терапії може зустрічатися аспермія або аменорея.

Протипоказання.   Підвищена чутливість до діючої речовини або до допоміжних речовин, мієлосупресія (пригнічення кісткового мозку), неврологічні захворювання, бактеріальні й вірусні інфекції. Вінкристин не можна вводити під час, або безпосередньо після проведення щеплень, що містять живі віруси.

Передозування. Побічні явища, що з'являються після введення вінкристину дозозалежні. При введенні доз препарату, які перевищують запропоновані, можуть з'являтися більш виражені побічні ефекти. При передозуванні препарату необхідно вводити проти судомний засіб (фенобарбітал), поставити клізму (для попередження непрохідності кишечнику) та контролю вати функцію серцево-судинної системи й картину крові, а також необхідно обмежити введення рідини та призначити петльові діуретики.

Особливості застосування.   Препарат треба застосовувати з особливою обережністю при одночасній або попередній терапії іншими цитостатичними засобами, або при радіотерапії, при наявності лейкопенії, тромбоцит опенії, порушеній функції печінки і хворим літнього віку.

З появою нейротоксичних проявів курс терапії треба перервати.

Впродовж терапії необхідно регулярно контролю вати кількість лейкоцитів у крові. У випадку, якщо кількість лейкоцитів стане менше 3000 в 1мм³, терапію треба перервати й профілактично   призначити антибіотики.

Для попередження формування гострої подагричної нефропатії, необхідно регулярно контролю вати рівень сечової кислоти в крові й забезпечити введення достатньої кількості рідини. У разі   потреби застосовувати алопуринол.

Для підтримки регулярної роботи кишечнику може виникнути потреба в застосуванні проносних засобів або клізм.

Перед введенням препарату треба переконатися в тому, що голка перебуває в судинному руслі. Введення препарату в навколишньосудинну тканину може викликати больову місцеву реакцію й некроз тканин, тому, в цьому випадку, залишок препарату треба ввести в іншу вену. Місцеву реакцію можна пом'якшити місцевим введенням гіалуронідази.

Перед початком терапії, жінок, що перебувають у репродуктивному віці, необхідно попереджати про те, що можлива вагітність небажана, тому необхідно застосовувати негормональні протизаплідні засоби.

Препарат призначений тільки для застосування в умовах стаціонару.

Застосування у період вагітності   та годування груддю.

Препарат під час вагітності можна вводити після суворого обговорення переваги/ризику застосування. Треба уникати введення вінкристину в першому триместрі вагітності.

Під час лікування необхідно припинити годувати груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або іншими механізмами.

Немає даних, які підтвердили б, що застосування вінкристину впливає на здатність керувати транспортом або на роботу в умовах підвищеного травматизму.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.  

Вінкристин не можна застосовувати разом із препаратами, які блокують дію ізофермента CYP3A системи цитохрома Р₄₅₀, оскільки це може призвести до зниження метаболізму вінкристину, збільшуючи цим його токсичність.

Препарат не можна застосовувати з нейро токсичними препаратами (з аспарагін азою, з ізоніазидом та ітраконазолом).

Вінкристин можна застосовувати з обережністю одночасно з:

• мітоміцином (може з'являтися гостра задишка, бронхоспазм),

• фенітоїном (знижується рівень фенітоїну в плазмі крові й збільшується можливість появи судом).

Несумісність.

Вінкристин можна розводити тільки 0,9 % розчином хлориду натрію, до 250  мл загальної кількості.

Вінкристин не сумісний з іншими ліками.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі 2-8ºC, в захищеному від світла місці.

Термін придатності – 3 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка.  10 мг ліофілізату у флаконі з коричневого скла, закритому   бромбутиловою гумовою пробкою з сірою поліпропіленовою прокладкою, які закріплені   алюмінієвим ковпачком.

10 мл розчинника в безбарвній скляній ампулі із крапкою для розлому.

Один флакон з ліофілізатом і одна ампула з розчинником на пластмасовому піддоні.

10 піддонів у картонній коробці.

Виробник. ВАТ  «Гедеон Ріхтер».

Адреса. Н-1103, Будапешт, вул. Демреї, 19-21, Угорщина.

ВИНКРИСТИН-РИХТЕР (VINCRISTIN-RICHTER)

VINCRISTINUM     L01C A02
Gedeon Richter

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

лиофил. д/р-ра д/ин. 1 мг фл., с раств. в амп. 10 мл, № 10 Винкристина сульфат    1 мг

Прочие ингредиенты: лактоза.

№ UA/6068/01/01 от 19.03.2007 до 19.03.2012

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

винкристин — алкалоид барвинка розового (Cataranthus rosea) — относится к цитотоксическим противоопухолевым химиотерапевтическим средствам. Блокирует митотическое деление клеток на стадии метафазы. Противоопухолевое действие обусловлено торможением образования митотических веретен, избирательным торможением синтеза ДНК и РНК путем угнетения фермента РНК-полимеразы.
После в/в введения быстро распределяется в тканях. Образует прочные связи с белками плазмы крови и форменными элементами (эритроцитами, лейкоцитами, лимфоцитами, ретикулоцитами и др.). Хорошо проникает в ткани, накапливается в тканях поджелудочной железы, селезенки, почек, легких и печени. Накопление препарата в нервной ткани может приводить к проявлениям нейротоксичности. Метаболизируется в печени и выводится в основном с желчью, где максимальная концентрация достигается через 60 мин после в/в введения. Только 10–20% выявляют в моче (в неизмененном виде или в виде метаболита). Для винкристина характерна трехфазная модель выведения: периоды полувыведения составляют 4–5 мин, 2–3 ч и 19–155 ч. Характерны значительные индивидуальные различия распределения и периода полувыведения препарата.

ПОКАЗАНИЯ:

острый лимфолейкоз, лимфогранулематоз (болезнь Ходжкина), неходжкинские лимфомы, рабдомиосаркома, саркома Юинга, нейробластома, опухоль Вильмса; солидные опухоли (в составе комбинированной терапии).

ПРИМЕНЕНИЕ:

препарат вводят исключительно в/в (необходимо избегать экстравазации препарата).
Интратекальное введение запрещено.
Дозирование требует индивидуального подхода в зависимости от клинического состояния больного.
Разовая доза для взрослых составляет, как правило, 1,0–1,4 мг/м2 поверхности тела (предельно допустимая разовая доза — не более 2 мг/м2) 1 раз в неделю. Максимальная курсовая доза составляет 10–12 мг/м2.
Детям препарат назначают в дозе 1,5 мг/м2 1 раз в неделю. Продолжительность курса — 4–6 нед.
При нарушении функции печени дозу снижают.
Соответствующую дозу препарата разводят в 0,9% р-ре натрия хлорида и вводят в/в болюсно (0,1 мг винкристина в 1 мл р-ра) или одновременно с в/в инфузией 0,9% р-ра натрия хлорида в течение 1 мин через трубку инфузионной системы.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

миелосупрессия, заболевания нервной системы, острые бактериальные и вирусные инфекции, повышенная чувствительность к препарату.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

запор, боль в животе, тошнота, паралитическая кишечная непроходимость; нейропатия с выпадением некоторых видов чувствительности, тяжелые парестезии, боль в челюстях, выпадение сухожильных рефлексов, атаксия, уменьшение мышечной силы, поражение черепно-мозговых нервов; умеренная лейкопения; алопеция, урикемическая нефропатия, лихорадка. После лечения могут возникать азооспермия и аменорея. При появлении симптомов нейроинтоксикации необходимо прекратить лечение.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

особая осторожность требуется при применении препарата до или одновременно с миелосупрессивной химиотерапией, лучевой терапией, а также у пациентов пожилого возраста, при лейкопении, тромбоцитопении и поражении печени.
Если количество лейкоцитов снижается до 3000 в 1 мм3 и ниже, лечение препаратом необходимо прекратить. В этом случае рекомендуется проводить профилактическую терапию антибиотиками. При применении препарата необходимо тщательно контролировать количество лейкоцитов.
В период беременности винкристин может быть назначен только после оценки соотношения ожидаемого преимущества для матери и потенциального риска для плода. Во время лечения необходимо прекратить кормление грудью.
Для предупреждения развития острого мочекислого диатеза следует контролировать содержание мочевой кислоты в плазме крови, обеспечить введение необходимого объема жидкости и в случае необходимости назначить аллопуринол.
Попадание препарата в паравенозные мягкие ткани приводит к болезненной местной реакции и некрозу тканей. В таких случаях остаток препарата вводят в другую вену. Выраженность симптомов местной реакции можно уменьшить инъекцией гиалуронидазы.
Во время лечения рекомендуется применение адекватных негормональных методов контрацепции.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

запрещено одновременное введение с нейротоксическими препаратами (изониазидом, аспарагиназой). С осторожностью следует применять одновременно с митомицином (возможно развитие бронхоспазма), фенитоином (снижается уровень фенитоина в сыворотке крови, что может обусловить появление судорог).

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

возможны возбуждение, судороги, угнетение перистальтики кишечника (вплоть до паралитической непроходимости), выраженная лейкопения, нарушение функции сердечно-сосудистой системы. Симптоматическое и поддерживающее лечение: контролируют функции сердечно-сосудистой системы и показатели крови, при судорогах назначают фенобарбитал, при илеусе делают очистительную клизму.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в защищенном от света месте при температуре 2–8 °С