Корзина резервированияРезервирование
Каталог лекарств
  • Заведос

    Заведос
    • Idarubicin
      Международное название
    • Цитотоксические антибиотики и родственные препараты
      Фарм. группа
    • L01DB06
      ATС-код
    • по рецепту
      Условие продажи
    • 232 предложения от 1 237,45 до 8 042,50 грн.
      Наличие в аптеках

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЗАВЕДОС

(ZAVEDOS)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: idarubicin; 4-деметоксидаунорубіцин;

основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули, що само блокуються (розмір №4), з непрозорою кришкою червоно-оранжевого кольору і непрозорим корпусом білого кольору, з радіально розташованим надписом “IDARUBICIN 10” на кришці, виконаним чорним чорнилом, містять порошок оранжевого кольору - для капсул 10 мг.

склад: 1 капсула містить 10 мг ідарубіцину гідро хлорид;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, гліцерилу пальмітостеарат; кришка капсули: заліза оксид червоний (Е 172), титану діоксид (Е 171), желатин; основа капсули: диоксид титану (Е 171), желатин.

Форма випуску. Капсули.

Фармакотерапевтична група. Протипухлинні антибіотики і споріднені препарати. Код АТС L01D B06.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ідарубіцину гідро хлорид - антрацикліновий антибіотик, що має антибластну (анти мітотичну і цитотоксичну) дію і застосовується в комбінації з іншими цито токсичними препаратами.

Ідарубіцин, вбудовуючись у молекулу ДНК, взаємодіє з топоізомеразою ІІ і виявляє інгібуючий ефект на синтез нуклеїнових кислот. Препарат має виражені ліпофільні властивості, що призводить до збільшення швидкості проникнення препарату в клітину. Було показано, що ідарубіцин є ефективним засобом при лейкозі та лімфомі у мишей як при внутрішньо венному, так і при пероральному введенні. Дослідження in vitro та in vivo на експериментальних моделях показали, що його основний метаболіт ідарубіцинол виявляє протипухлинну активність. Ідарубіцинол, який вводився щурам у тій же дозі, що й вихідний препарат, мав менш виражену кардіо токсичність, ніж ідарубіцин.

Фармакокінетика. Після перорального введення хворим з нормальною функцією нирок і печінки ідарубіцин швидко абсорбується з піком концентрації в плазмі через 2 – 4 години, препарат виводиться із системи циркуляції з величиною періоду напів виведення (Т 1/2) у плазмі в межах 10 - 35 годин і екстенсивно метаболізується в активний метаболіт ідарубіцинол, який виводиться із системи циркуляції повільніше, з Т 1/2 у межах 33 - 60 годин. Препарат виводиться з жовчю і через нирки, головним чином у формі ідарубіцинолу. Концентрації ідарубіцину та ідарубіцинолу в ядровмісних клітинах крові і кісткового мозку у сотні разів вищі за концентрації в плазмі. Швидкість зниження рівня ідарубіцину в плазмі і клітинах майже однакова з кінцевим періодом напіврозпаду, який дорівнює приблизно 15 годинам. Кінцевий період напіврозпаду ідарубіцинолу в клітинах становив близько 72 годин.

Показання для застосування.

  • Для досягнення ремісії у дорослих з гострим нелімфоцитарним лейкозом (ГНЛЛ) при базисній терапії, рецидивах чи тяжких формах перебігу захворювання, коли внутрішньо венне введення не може бути застосованим (через медичні, психологічні або соціальні причини);

  • Прогресуючий рак молочної залози після неефективної базисної терапії без застосування в ній антрациклінів.

Спосіб застосування та дози. При пероральному застосуванні Заведос може використовуватись у поєднанні з іншими протипухлинними препаратами.

Дорослим при гострому нелімфоцитарному лейкозі препарат призначають із розрахунку 30  мг/м2 1 раз на добу протягом 3 діб як моно терапія або 15 – 30 мг/м2 1 раз на добу протягом 3 діб у поєднанні з іншими хіміотерапевтичними засобами.

Для лікування прогресуючого раку молочної залози у випадку моно терапії Заведос призначають у дозі 45 мг/м2 одноразово або протягом трьох діб по 15 мг/м2 1 раз на добу; курс лікування повторюють кожні 3 – 4 тижні з урахуванням гематологічного статусу. Якщо Заведос призначають у поєднанні з іншими хіміотерапевтичними препаратами, то його призначають у дозі 35 мг/м2 одноразово.

Застосування для лікування хворих з порушенням функції печінки і нирок. Дозу препарату рекомендується зменшити, якщо рівень білірубіну та/або креатині ну в сироватці хворих більше 2 мг%.

Рекомендується не перевищувати максимальну кумулятивну дозу 400 мг/м2.

Побічна дія. Під час застосування Заведосу можуть спостерігатися: кров – лейкопенія, нейтропенія, анемія, тромбоцит опенія, геморагії; серцево-судинна система – синусова тахікардія, зміни ЕКГ, тахіаритмія, блокади атріовентрикулярна і ніжок пучка Гіса, безсимптомне зменшення фракції викиду лівого шлуночка, застійна серцева недостатність, перикардит, міокардит, флебіт, тромбофлебіт, тромбоемболія; травний тракт – анорексія, нудота, блювання, дегідратація, мукозит, стоматит, езофагіт, біль у животі, печія, ерозії, виразки, шлунково-кишкові кровотечі, діарея, коліт (у тому числі тяжкий ентероколіт і нейтропенічний коліт з перфорацією); печінка – підвищення активності печінкових ферментів і рівня білірубіну; ендокринна система – припливи; шкіра – алопеція, висипання, свербіж, гіперпігментація шкіри і нігтів, гіпер чутливість опромінених ділянок шкіри, кропив’янка, еритема; сечовидільна система – червоний колір сечі через 1 – 2 дні від початку застосування; інші – анафілаксія, інфекції, сепсис, септицемія, вторинний лейкоз, підвищення температури тіла, шок, гіперурикемія.

Протипоказання. Заведос не слід призначати хворим з гіперчутливістю до ідарубіцину або інших компонентів препарату, до інших антрациклінів та антрацинедіонів; з тяжкими ураженнями функції нирок або печінки; з тяжкою серцевою недостатністю; з недавно перенесеним (протягом останніх 6 місяців) інфарктом міокарда; з вираженою аритмією; з персистуючою мієлосупресією; з попереднім лікуванням максимальними кумулятивними дозами ідарубіцину та/або іншими антрациклінами і антрацинедіонами.

Передозування. Можна припустити, що дуже високі дози ідарубіцину призведуть до розвитку гострої кардіотоксичності у перші 24 години і тяжкої мієлосупресії протягом 1-2 тижнів. У цей період слід призначити підтримуючу терапію як основний метод лікування, використовуючи при цьому такі засоби, як переливання крові і догляд за хворим, що допоможе уникнути розвитку рецидиву. Розвиток пізньої серцевої недостатності спостерігався при застосуванні антрациклінів протягом декількох місяців після передозування. Необхідно встановити пильне спостереження за хворими при появі ознак серцевої недостатності і призначити симптоматичну терапію.

Особливості застосування. Капсулу Заведосу слід ковтати цілою, запиваючи невеликою кількістю води; капсулу не слід смоктати, розкушувати чи розжовувати.

Заведос слід застосовувати під безпосереднім спостереженням спеціалістів, які мають досвід застосування хіміотерапії при лейкемічних захворюваннях.

Перед початком лікування Заведосом пацієнти повинні бути проліковані від гострих інтоксикацій чи наслідків (таких як стоматит, нейтропенія, тромбоцит опенія і генералізована інфекція) попереднього застосування цитотоксичних препаратів.

Вплив на серцеву функцію. Кардіотоксичний вплив при застосуванні антрациклінів може виявлятися ранніми (гострими) або пізніми (відстроченими) проявами.

Ранні (гострі) прояви. Ранні ознаки кардіотоксичності ідарубіцину виявляються в основному синусовою тахікардією та/або змінами в ЕКГ, такими як неспецифічні зміни зубців і інтервалу ST-T. Можуть також спостерігатися тахіаритмія, включаючи передчасні скорочення шлуночків і вентрикулярну тахікардію, брадикардія, а також блокада атріовентрикулярна чи ніжок пучка Гіса. Ці прояви не є ознаками розвитку пізніх проявів кардіотоксичності, мають незначне клінічне значення і, звичайно не вимагають припинення лікування ідарубіцином.

Пізні (відстрочені) прояви. Пізні прояви кардіотоксичності виникають після закінчення курсу лікування Заведосом або через 2 - 3 місяці після застосування препарату, однак описано розвиток проявів кардіотоксичності і протягом року після завершення лікування. Пізня кардіоміопатія виявляється зменшенням фракції викиду лівого шлуночка та/або ознаками і симптомами застійної серцевої недостатності, такими як диспное, набряк легенів, ортостатичний набряк, кардіомегалія і гепатомегалія, олігурія, асцит, гідроторакс і ритм галопу. Також можуть зустрічатися підгострі прояви, такі як перикардит/міокардит. Загрозливі для життя прояви застійної серцевої недостатності є найважчими симптомами антрациклініндукованої кардіоміопатії і є ознаками кумулятивної дозозалежної токсичності препарату.

Рівні кумулятивної дози для пероральної чи внутрішньо венної форми ідарубіцину не встановлені. Однак ідарубіциніндукована кардіоміопатія зустрічалась у 5% пацієнтів, які отримували кумулятивні внутрішньо венні дози від 150 до 290 мг/м2. У пацієнтів, в лікуванні яких застосовували пероральну загальну кумулятивну дозу понад 400 мг/м2, прояви   кардіоміопатії були нечастими.

Для зменшення ризику тяжкого ураження серця слід визначити функціональний стан серця перед початком застосування Заведосу та контролю вати його протягом лікування. Цей ризик може бути зменшений шляхом регулярного моніторингу показників фракції викиду лівого шлуночка під час лікування та негайним припиненням застосування ідарубіцину   при перших ознаках погіршання цих показників. Оптимальним кількісним методом повторних досліджень серцевої функції (оцінки фракції викиду лівого шлуночка) є багатоканальна радіонуклідна ангіографія (MUGA) або ехокардіографі я (ЕхоКГ). Проведення оцінки основних функціональних показників серця за допомогою ЕКГ, MUGA та ЕхоКГ особливо рекомендується у пацієнтів, які мають фактори ризику розвитку кардіотоксичності. Повторні MUGA та ЕхоКГ визначення показників фракції викиду лівого шлуночка повинні бути застосовані у пацієнтів, які отримують високі кумулятивні дози антрациклінів.

Фактори ризику щодо розвитку проявів кардіотоксичності включають активні або приховані захворювання кардіоваскулярної системи, попередню або супутню радіотерапію медіастенальної/перикардіальної зони, попередню терапію іншими антрациклінами або антрацинедіонами і супутню терапію засобами, що можуть пригнічувати здатність міокарда скорочуватися. Моніторинг функціональних показників серця повинен бути особливо ретельним у хворих, які отримують високі кумулятивні дози і мають зазначені фактори ризику. Однак ідарубіцин може справляти кардіотоксичний вплив і при застосуванні низьких кумулятивних доз для лікування пацієнтів з/без наявності факторів ризику. Токсичний вплив ідарубіцину та інших антрациклінів чи антрацинедіонів може додаватися.

Гематологічна токсичність. Заведос є потужним супресором кісткового мозку. Тяжка мієлосупресія відмічається у всіх хворих, які отримують терапевтичну дозу даного препарату, у зв'язку з чим необхідний пильний контроль гематологічного статусу до початку і в процесі лікування, включаючи визначення лейкоцитарної формули. Найбільш частим проявом гематологічної токсичності і найбільш частим проявом гострої дозозалежної токсичності ідарубіцину є оборотна лейкопенія та/або гранулоцит опенія (нейтропенія). Прояви лейкопенії і нейтропенії звичайно тяжкі; також можуть спостерігатися тромбоцит опенія і анемія. Нейтропенія та тромбоцит опенія досягає найбільшої вираженості на 10 – 14-й день застосування препарату. Відновлення нормальної кількості нейтрофілів і тромбоцитів відбувається   протягом 3-го тижня. Клінічними проявами тяжкої мієлосупресії можуть бути підвищення температури, інфекції, сепсис/септицемія, септичний шок, кровотечі, гіпоксія тканин або настання смерті.

Вторинний лейкоз. Вторинний лейкоз з або без прелейкемічної фази може спостерігатись у хворих, які отримують антрацикліни. Ризик виникнення вторинного лейкозу збільшується, якщо Заведос застосовується одночасно з антинеопластичними засобами, які впливають на синтез ДНК, якщо хворий вже пройшов курс лікування цито токсичними засобами або коли застосовуються високі дози антрациклінів. Вторинний лейкоз може мати 1–3-річний латентний період.

Заведос виявляв генотоксичну дію в більшості досліджень як in vitro, так in vivo.

Вплив на травний тракт. Заведос має еметогенну дію. Мукозити (частіше – стоматит, рідше – езофагіт) виникають незабаром після початку застосування препарату і в тяжких випадках можуть швидко (протягом кількох днів) прогресувати до утворення виразок на слизових оболонках. Найчастіше такі прояви виникають протягом 3-го тижня лікування.

Інколи у хворих на гострий лейкоз, інші захворювання або після прийому інших препаратів, що мають ушкоджую чий вплив на травний тракт, можуть спостерігатись і більш серйозні ураження травного тракту, такі як перфорація або кровотеча. Відносно пацієнтів із захворюваннями травного тракту в активній фазі, з високим ризиком виникнення кровотечі або перфорації слід зважити користь і ризик застосування Заведосу.

Оцінка функції печінки і нирок. Оскільки порушення функцій печінки і/або нирок може вплинути на розподіл ідарубіцину, необхідно контролю вати їх традиційними клініко-лабораторними методами (з використанням показників сироваткового білірубіну і сироваткового креатині ну) до і під час лікування. У ряді клінічних досліджень фази III лікування не проводили, якщо сироваткові рівні білірубіну і/або креатині ну перевищували 2 мг%. При застосуванні інших антрациклінів звичайно дозу знижують на 50%, якщо рівні білірубіну і креатині ну коливаються в межах 1,2-2 мг%.

Внаслідок швидкого медикаментозного лізису пухлинних клітин (синдром лізису пухлини) і екстенсивного катаболізму пуринів Заведос може спричинити розвиток гіперурикемії. Тому після початку застосування препарату слід визначити рівні сечової кислоти, калію, кальцію, фосфату і креатині ну. Для профілактики гіперурикемії і зменшення негативних наслідків синдрому лізису пухлини рекомендується проведення гіпергідратації, заходів, що викликають лужний рН сечі, та застосування аллопуринолу.

При застосуванні Заведосу можуть виникати тромбофлебіти і тромбоемболії, в тому числі тромбоемболії легеневих артерій.

Вагітність і лактація. Ембріотоксичний вплив Заведосу виявлявся в дослідженнях in vitro та in vivo. За необхідності застосування Заведосу в період вагітності хвору слід попередити про можливу небезпеку для плода. Заведос слід застосовувати для лікування вагітних лише тоді, коли користь від застосування препарату переважає ризик. Слід також рекомендувати матерям, які проходять курс хіміотерапії цим препаратом, відмовитися на цей час від грудного вигодовування.

Заведос може ушкоджувати хромосоми людських сперматозоїдів, тому чоловіки, які отримують Заведос, повинні вживати контрацептивних заходів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Заведос є сильним мієлосупресантом, і можна припустити, що схеми комбінованої хіміотерапії, які включають інші препарати аналогічної дії, призведуть до адитивних токсичних ефектів, особливо стосовно кісткового мозку, гематологічних і гастроінтестинальних проявів. Застосовувати Заведос у комбінованій хіміотерапії разом з іншими потенційно кардіо токсичними засобами (наприклад з блокаторами кальцієвих каналів) слід під контролем функції серця протягом усього курсу лікування.

Посилення мієлосупресивного ефекту може спостерігатися тоді, колі препарат застосовують разом з променевою терапією або променева терапія проводилася за 1 – 2 тижні до застосування Заведосу.

Умови та термін зберігання. Зберігати у сухому, недоступному для дітей місці при температурі не вище  25 º С.

Термін придатності - 3 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. 1 капсулу поміщають у флакон із скла, який поміщають у коробку з картону пакувального.

Виробник. “Фармація і Апджон С. п. А.”, Італія.

„Фармація Італія С. п. А", Італія, компанія групи Пфайзер, США.

„Фармація Італія С. п. А", Італія.

“Пфайзер Італія С. р. л.”, Італія.

Адреса. Viale Pasteur, 10

20014 Nerviano, Milan, Italy.



 

ЗАВЕДОС®
(ZAVEDOS®)
idarubicin
Представительство:
ПФАЙЗЕР ИНТЕРНЭШНЛ Эл Эл Си
Флаконы (1) - пачки картонные.

Клинико-фармакологическая группа: Противоопухолевый антибиотик

Регистрационные №№:
  • лиофилизат д/пригот. р-ра д/в/в введения 5 мг: фл. 1 шт. - П №011970/02, 10.12.03
  • капс. 5 мг: 1 шт. - П №011970/01, 09.09.05
  • капс. 10 мг: 1 шт. - П №011970/01, 09.09.05
  • капс. 25 мг: 1 шт. - П №011970/01, 09.09.05

Фармакологическое действие

Противоопухолевый препарат из группы антрациклиновых антибиотиков. Идарубицин, встраиваясь в молекулу ДНК, взаимодействует с топоизомеразой II и ингибирует синтез нуклеиновых кислот. Оказывает антимитотическое и цитотоксическое действие.

Идарубицин обладает высокой липофильностью и характеризуется более высокой скоростью проникновения в клетки по сравнению с доксорубицином и даунорубицином.

Основной метаболит идарубицина - идарубицинол обладает противоопухолевой активностью и имеет менее выраженную кардиотоксичность, чем идарубицин.

Фармакокинетика

Всасывание

У пациентов с нормальной функцией печени и почек идарубицин быстро всасывается после приема внутрь, достигая Cmax через 2-4 ч. Биодоступность идарубицина при приеме внутрь составляет 18-39% (индивидуальные показатели 3-77%).

Распределение

Захват идарубицина ядросодержащими клетками крови и костного мозга у больных лейкозами идет очень быстро и практически совпадает с его появлением в плазме крови (Cmax идарубицина в ядросодержащих клетках достигается через несколько минут после в/в введения препарата). Концентрации идарубицина и идарубицинола в ядросодержащих клетках крови и костного мозга более чем в 100-200 раз превышают соответствующие концентрации в плазме крови.

Метаболизм и выведение

Идарубицин быстро метаболизируется до активного метаболита идарубицинола.

Выводится, в основном, в виде идарубицинола с желчью, а также с мочой в неизменном виде (1-2%) и в виде идарубицинола (4.6%).

Т1/2 идарубицина после приема внутрь составляет 10-35 ч, после в/в введения - 11-25 ч. Идарубицинол характеризуется более длительным Т1/2 - 33-60 ч при приеме внутрь и 41-69 ч - при в/в введении. Скорость выведения идарубицина и идарубицинола из плазмы крови и клеток практически совпадает (терминальный Т1/2 идарубицина из клеток составляет около 15 ч, а идарубицинола - около 72 ч).

Показания

Лиофилизат для в/в введения

- в качестве терапии первой линии для индукции ремиссии у взрослых с острым нелимфобластным лейкозом или острым миелобластным лейкозом у нелеченных больных, а также при рецидивах или резистентных случаях;

- в качестве терапии второй линии при острых лимфобластных лейкозах у взрослых и детей.

Капсулы

- для индукции ремиссии у больных с нелеченым острым нелимфобластным лейкозом, а также при рецидивах или резистентных случаях, когда по какой-либо причине (медицинской, физиологической, социальной) невозможно в/в применение препарата;

- для лечения поздних стадий рака молочной железы при неэффективности химиотерапии препаратами первой линии в том случае, если антрациклины не были включены в схему лечения.

Режим дозирования

При остром нелимфобластном лейкозе дозу лиофилизата для в/в введения для взрослых устанавливают из расчета 12 мг/м2 площади поверхности тела; препарат вводят в/в ежедневно в течение 3 дней, в сочетании с цитарабином. Возможна другая схема применения Заведоса - в виде монотерапии или в сочетании с другими препаратами из расчета 8 мг/м2 в/в ежедневно в течение 5 дней.

При остром лимфобластном лейкозе препарат применяют в виде монотерапии. Дозу для взрослых устанавливают из расчета 12 мг/м2, для детей - 10 мг/м2; препарат вводят в/в ежедневно в течение 3 дней.

Все приведенные схемы должны использоваться с учетом гематологического статуса больного, а также доз других цитотоксических препаратов, применяемых при комбинированной терапии.

Правила приготовления и введения раствора

В качестве растворителя используется только вода для инъекций. Для приготовления раствора 5 мг препарата растворяют в 5 мл воды для инъекций.

Для уменьшения риска экстравазации рекомендуется вводить полученный раствор через трубку системы для в/в введения (во время инфузии 0.9% раствора натрия хлорида) медленно в течение 5-10 мин.

Капсулы взрослым при остром нелимфобластном лейкозе назначают в суточной дозе из расчета 30 мг/м2; препарат применяется в виде монотерапии в течение 3 дней. Альтернативой является назначение препарата в дозе 15-30 мг/м2 ежедневно в течение 3 дней в комбинации с другими антилейкемическими препаратами.

При поздних стадиях рака молочной железы препарат назначают в виде монотерапии из расчета 45 мг/м2 в течение одного дня, либо по 15 мг/м2 /сут в течение 3-х дней. Данную схему повторяют каждые 3-4 недели в зависимости от гематологического статуса пациента.

Препарат можно назначать из расчета 35 мг/м2 в течение одного дня в сочетании с другими химиотерапевтическими препаратами.

Капсулы можно принимать вместе с пищей, их необходимо глотать целиком, запивая небольшим количеством воды; капсулы нельзя раскусывать, сосать или разжевывать.

При нарушениях функции печени и почек пациентам с повышенным уровнем билирубина и/или креатинина в сыворотке крови дозу Заведоса необходимо уменьшить или отменить терапию препаратом. Если уровень билирубина в сыворотке крови превышает 2 мг%, Заведос следует отменить; если уровень билирубина находится в пределах 1.2-2 мг% дозу Заведоса следует уменьшить на 50%.

Побочное действие

Со стороны сердечно-сосудистой системы: флебиты, тромбофлебиты и тромбоэмболия, в т.ч. и эмболия легочной артерии. Проявлением ранней (острой) кардиотоксичности является синусовая тахикардия и/или изменения на ЭКГ (неспецифические изменения сегмента ST или зубца T). Также могут отмечаться тахиаритмии, включая желудочковую экстрасистолию и желудочковую тахикардию, брадикардия, AV-блокада и блокада ножек пучка Гиса. Возникновение этих явлений не всегда является прогностическим фактором развития впоследствии отсроченной кардиотоксичности, они редко бывают клинически значимыми и не требуют отмены терапии Заведосом. Поздняя (отсроченная) кардиотоксичность обычно отмечается во время последних курсов терапии или через несколько месяцев или лет после завершения терапии. Поздняя кардиомиопатия проявляется снижением фракции выброса левого желудочка и/или симптомами хронической сердечной недостаточности (одышка, отек легких, гипостатический отек, кардиомегалия и гепатомегалия, олигурия, асцит, экссудативный плеврит, ритм галопа). Также может отмечаться подострый перикардит/миокардит. Наиболее тяжелой формой вызванной антрациклинами кардиомиопатии является опасная для жизни застойная сердечная недостаточность, которая представляет собой токсичность, ограничивающую кумулятивную дозу препарата.

Со стороны системы кроветворения: миелосупрессия отмечается у всех больных, получающих терапевтические дозы препарата; дозозависимая обратимая лейкопения и/или гранулоцитопения (нейтропения) является дозолимитирующей токсичностью препарата. Лейкопения и нейтропения обычно бывают тяжелыми, также могут наблюдаться тромбоцитопения и анемия. Число нейтрофилов и тромбоцитов обычно достигает наиболее низких значений к 10-14 дню после введения препарата, восстановление картины крови наблюдается в течение третьей недели. Клиническим проявлением тяжелой миелосупрессии могут быть озноб, инфекции, сепсис/септицемия, септический шок, геморрагия, гипоксия тканей и даже смерть. Вторичная лейкемия с или без прелейкемической фазы может наблюдаться у пациентов, которым антрациклины назначаются в комбинации с нарушающими структуру ДНК противоопухолевыми средствами, в случае, когда пациенты до начала лечения Заведосом получали усиленную терапию цитотоксическими препаратами или высокие дозы антрациклинов. Такая лейкемия может иметь латентный период от 1 до 3 лет.

Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, отсутствие аппетита, дегидратация, эзофагит, боль в животе, изжога, эрозии/язвы слизистой оболочки ЖКТ, диарея, колиты (в т.ч. тяжелые энтероколиты, включая нейтропенический энтероколит с перфорацией), повышение активности печеночных ферментов и увеличение уровня билирубина; мукозиты (в основном стоматиты, реже эзофагиты) появляются вскоре после начала приема препарата и могут прогрессировать в течение нескольких дней вплоть до изъязвления слизистой оболочки. Большинство побочных эффектов исчезает к третьей неделе терапии. Редко на фоне приема препарата внутрь наблюдалось развитие тяжелых осложнений со стороны ЖКТ (перфорация, кровотечение) у больных с острым лейкозом, либо у больных, имевших в анамнезе другое заболевание или получавших лекарственную терапию, приводящую к развитию желудочно-кишечных осложнений.

Со стороны мочевыделительной системы: нефропатия, обусловленная повышенным образованием мочевой кислоты, красное окрашивание мочи в течение 1-2 дней после приема препарата.

Дерматологические реакции: алопеция, местные токсические реакции и изменения кожи (образование волдырей, тяжелый целлюлит, некроз), сыпь, зуд, гиперпигментация кожи и ногтей, гиперчувствительность облученной кожи ("ответная реакция на облучение"), периферическая эритема.

Аллергические реакции: крапивница, приливы жара к лицу, анафилаксия.

Местные реакции: некроз тканей в месте в/в введения.

Прочие: иммунодепрессия, гиперурикемия вследствие быстрого лизиса опухолевых клеток ("синдром лизиса опухоли").

Противопоказания

-выраженные нарушения функции печени;

-выраженные нарушения функции почек;

-выраженная сердечная недостаточность;

-недавно перенесенный инфаркт миокарда;

-клинически значимые аритмии;

-миелосупрессия;

-предшествующая терапия с применением максимальных кумулятивных доз идарубицина и/или других антрациклинов или антрацендионов;

-беременность;

-лактация;

-повышенная чувствительность к идарубицину и/или другим компонентам препарата, а также к другим антрациклинам и антрацендионам.

Беременность и лактация

Заведос противопоказан при беременности и в период лактации.

Пациенты детородного возраста, получающие терапию препаратом Заведос, должны использовать надежные методы контрацепции.

Особые указания

С осторожностью следует назначать препарат при миокардите, ветряной оспе, опоясывающем лишае, подагре или уратном нефролитиазе (в анамнезе), инфекциях, лейкопении, тромбоцитопении, пациентам пожилого возраста (старше 60 лет).

Заведос должны применять врачи, имеющие опыт проведения цитотоксической химиотерапии.

Перед началом применения препарата Заведос следует убедиться в отсутствии у пациента признаков острой токсичности (стоматит, нейтропения, тромбоцитопения, генерализованные инфекции), возникшей в результате предшествующей терапии цитотоксическими препаратами.

До начала и во время каждого цикла терапии необходимо проводить тщательный контроль картины периферической крови (в т.ч. дифференцированный подсчет лейкоцитов).

Для снижения риска возникновения тяжелого токсического поражения сердца рекомендуется до начала и во время терапии Заведосом проводить регулярный мониторинг его функции (с применением одной и той же методики оценки на протяжении всего периода наблюдения), включая оценку фракции выброса левого желудочка по данным эхокардиографии или многоканальной радиоизотопной ангиографии, а также ЭКГ-мониторинг. Мониторинг функции сердца должен быть особенно тщательным у пациентов с факторами риска, а также у пациентов, получающих высокие кумулятивные дозы антрациклинов. При обнаружении признаков кардиотоксичности лечение Заведосом следует немедленно прекратить. К факторам риска развития кардиотоксичности относятся сердечно-сосудистые заболевания в активной или скрытой фазе, предшествующая или сопутствующая лучевая терапия области средостения или перикардиальной области, предшествующая терапия другими антрациклинами или антрацендионами, одновременное применение других препаратов, подавляющих сократительную способность сердца. Однако кардиотоксичность вследствие применения препарата может развиться и при более низких кумулятивных дозах и вне зависимости от наличия или отсутствия факторов риска развития кардиотоксичности. Предполагается, что токсичность идарубицина и других антрациклинов и антрацендионов носит аддитивный характер.

Предельных кумулятивных доз Заведоса при в/в введении и приеме внутрь пока не установлено. Сообщалось о случаях развития кардиомиопатии примерно у 5% пациентов при в/в введении кумулятивной дозы, равной 150-290 мг/м2. Имеющиеся данные о пациентах, принимавших Заведос внутрь в общей кумулятивной дозе до 400 мг/м2 предполагают низкую вероятность развития кардиотоксичности.

Поскольку нарушение функций печени и/или почек может повлиять на распределение идарубицина, до и во время лечения необходимо проводить контроль функции печени и почек (с определением уровня билирубина и креатинина в сыворотке крови).

Перед назначением капсул Заведоса пациентам с повышенным риском развития кровотечения и/или перфорации ЖКТ, следует оценить соотношение предполагаемой пользы от применения препарата и риска развития осложнений.

В связи с возможным развитием гиперурикемии во время терапии рекомендуется определять уровень мочевой кислоты, калия, кальция, фосфатов и креатинина в плазме крови. Проведение профилактических мероприятий (гидратация, ощелачивание мочи, прием аллопуринола) позволяет свести к минимуму риск осложнений, связанных с синдромом лизиса опухоли.

При появлении первых признаков экстравазации (жжение или болезненность в месте инъекции) инфузию следует немедленно прекратить, а затем возобновить инфузию в другую вену до введения полной дозы.

При работе с препаратом Заведос необходимо соблюдать правила обращения с цитотоксическими веществами.

При случайном попадании препарата на кожу следует немедленно смыть его большим количеством воды с мылом или раствором натрия бикарбоната; при случайном попадании препарата в глаза - промыть глаза большим количеством воды в течение не менее 15 мин.

Загрязненную препаратом поверхность рекомендуется обработать разбавленным раствором натрия гипохлорита (содержащим 1% хлора).

Передозировка

Симптомы: применение идарубицина в очень высоких дозах приводит к развитию острой кардиотоксичности в первые 24 ч и тяжелой миелодепрессии в течение 1-2 недель. Развитие поздней (отсроченной) кардиотоксичности может наблюдаться через нескольких месяцев после передозировки антрациклинами. При приеме препарата внутрь возможно развитие желудочно-кишечных кровотечений и тяжелого повреждения слизистой оболочки.

Лечение: необходим тщательный контроль состояния пациента, симптоматическая терапия; при необходимости - переливание крови, тромбоцитарной массы, назначение антибиотиков. Диализ малоэффективен.

Лекарственное взаимодействие

При применении Заведоса в составе комбинированной химиотерапии с другими препаратами с миелосупрессивным действием отмечается аддитивный токсический эффект, особенно в отношении системы кроветворения и ЖКТ. Аддитивный миелосупрессивный эффект также может наблюдаться, если на фоне или за 2-3 недели до терапии Заведосом проводилась лучевая терапия.

При применении Заведоса в составе комбинированной химиотерапии с другими потенциально кардиотоксичными средствами происходит взаимное усиление кардиотоксичности, что требует проведения тщательного мониторинга функции сердца в течение всего периода лечения.

Одновременный прием гепатотоксичных препаратов может привести к нарушению метаболизма Заведоса, его фармакокинетики и терапевтической эффективности и/или токсичности.

Фармацевтическое взаимодействие.

Заведос нестабилен в растворах с щелочным значением pH.

Препарат нельзя смешивать с гепарином из-за возможного образования осадка, также не рекомендуется смешивать Заведос с другими препаратами.

Условия и сроки хранения

Список Б. Препарат следует хранить в сухом, недоступном для детей месте при температуре не выше 25°C. Срок годности - 3 года.

Условия отпуска из аптек

Препарат отпускается по рецепту.

 



Реклама