Алмирал - инструкция по применению

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

АЛМІРАЛ

(ALMIRAL)

Склад:

Діюча речовина: 1 мл розчину містить натрію диклофенаку 25 мг;

допоміжні речовини: пропіленгліколь, спирт бензиловий, натрію формальдегід сульфоксилат, натрію мета бісульфіт, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Не стероїдні протизапальні препарати (НПЗП).

Код АТС М 01А В 05.

Клінічні характеристики.

Показання.

− гострий біль при нирковій коліці, остео- та ревматоїдному артриті;

− больові синдроми з боку хребта;

− гострий напад подагри;

− гостра травма та переломи, після операційний біль.

Протипоказання:

виразка шлунка або кишечнику в стадії загострення;

шлунково-кишкова кровотеча;

підвищена чутливість до диклофенаку або інших інгредієнтів препарату, у тому числі до мета бісульфату натрію;

гостра серцева недостатність;

протипоказаний тим пацієнтам, у яких у відповідь на прийом ацетил саліцилової кислоти або інших НПЗП виникають напади бронхіальної астми, кропив’янка або гострий риніт;

порушення кровотворення;

дитячий вік до 18 років;

періоди вагітності та годування груддю.

Спосіб застосування та дози.

Препарат слід вводити глибоко внутрішньом’язово у верхній зовнішній квадрант сідничної ділянки.

Дорослі та підлітки старше 18 років. Доза, звичайно, становить 75 мг (вміст 1 ампули)  1 раз на день. У тяжких випадках (наприклад, при коліках), як виняток, можуть бути проведені 2 ін’єкції по 75 мг з проміжком у декілька годин (друга ін’єкція повинна проводитися у протилежну сідничну ділянку). Максимальна добова доза – 150 мг. Курс лікування – 2 - 5 днів.

Побічні реакції. Прояви побічних реакцій бувають: поширені (≥ 10 %), непоширені      (≥ 1 %, < 10 % ), рідко поширені (≥ 0,001 %, < 0,1 % ), дуже рідко поширені (< 0,001 %).

Органи шлунково-кишкового тракту: непоширені − біль в епігастральній ділянці, нудота, блювання, діарея, спазми в животі, диспепсія, здуття живота, анорексія; рідко поширені − шлунково-кишкова кровотеча (криваве блювання, мелена, діарея з домішками крові), виразки шлунка і кишечнику, що супроводжуються або не супроводжуються кровотечею чи перфорацією; дуже рідко поширені − афтозний стоматит, глосит, зміни з боку стравоходу, виникнення діафрагмоподібних структур в кишечнику, порушення з боку нижніх відділів кишечнику, такі як неспецифічний геморагічний коліт, загострення неспецифічного виразкового коліту або хвороби Крона, запори, панкреатит.

Серцево-судинна система: дуже рідко поширені – прискорене серцебиття, біль у грудній клітці, артеріальна гіпертензія, застійна серцева недостатність.

Центральна нервова система: непоширені – головний біль, запаморочення, вертимо, порушення мозкового кровообігу; рідко поширені – сонливість, слабкість; дуже рідко поширені – порушення сенсорних та смакових відчуттів, парестезія, порушення пам’яті, дезорієнтація, нечіткий зір, диплопія, тремтіння кінцівок, психотичні реакції, асептичний менінгіт, погіршення слуху, шум у вухах, безсоння, нічні жахи, дратівливість, судоми, депресія, відчуття збентеженості.

Шкіра: непоширені – висипання; рідко поширені − кропив’янка; дуже рідко поширені – екзема, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, еритродермія (ексфоліативні дерматити), облисіння, реакції фото чутливості, пурпура, включаючи елегрічну пурпуру, геморагічні висипання. У пацієнтів, які раніше не отримували Алмірал, у період лікування препаратом, як і під час терапії іншими НПЗП, у поодиноких випадках можуть розвинутися алергічні реакції, включаючи анафілактичні й анафілактоїдні реакції, анафілактичні шоки.   Можливий розвиток реакцій гіпер чутливості на мета бісульфіт натрію, що входить до складу ін’єкційного розчину.

Нирки: рідко поширені − набряк; дуже рідко поширені – гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія (альбумінурія), інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, папілярний некроз.

Печінка: непоширені – підвищення рівня сироваткових трансфер аз (АлАТ, АсАТ); дуже рідко поширені – порушення функції печінки, включаючи гепатит, що супроводжується або не супроводжується жовтяницею.

Система крові: дуже рідко поширені – тромбоцит опенія, лейкопенія, агранулоцит оз, гемолітична та а пластична анемія.

Інші прояви: рідко поширені − реакції підвищеної чутливості, зокрема бронхоспазм, анафілактичні системні реакції, артеріальна гіпотензія; дуже рідко поширені – імпотенція, васкуліти, пневмонії.

Реакції у місці введення:  непоширені – небажані реакції в місці введення (біль та ущільнення тканин); дуже рідко поширені – абсцес та некроз в місці внутрішньом’язового введення.

Передозування. Не існує специфічного антидоту.

Симптоми: гострий головний біль, збудження, артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність,   запаморочення, судоми. Лікування: симптоматичні дезінтоксикаційні заходи, які проводяться при передозуванні не стероїдними препаратами – форсований діурез, за необхідності, − гемодіаліз.

Застосування у період вагітності або годування груддю.  Не застосовують у період вагітності. На час лікування годування груддю припинити.

Діти. Не застосовувати у дітей віком до 18 років.

Особливості застосування. У період лікування Алміралом у будь-який час може виникнути шлунково-кишкова кровотеча або розвинутися виразка шлунково-кишкового тракту, яка іноді ускладнюється перфорацією; причому далеко не завжди мають місце симптоми-провісники цих ускладнень або наявність анамне стичних відомостей про виразкове ураження. Серйозніші наслідки цих ускладнень можуть відмічатися у пацієнтів літнього віку. В окремих випадках, коли у пацієнтів, які   отримують Алмірал, розвиваються ці ускладнення, лікування препаратом потрібно припинити.

Алмірал, завдяки своїм фармакодинамічним властивостям, може маскувати скарги і симптоми, характерні для інфекційно-запальних захворювань.

Під час застосування Алміралу необхідний пильний медичний нагляд за хворими, які   страждають на хворобу Крона.

Під час застосування Алміралу, як і інших НПЗП, може підвищуватися рівень одного або кількох печінкових ферментів. Тому при тривалій терапії Алміралом як запобіжний захід показане регулярне дослідження функції печінки. Якщо порушення з боку функціональних показників печінки зберігаються або посилюються або якщо виникають скарги або симптоми, котрі вказують на захворювання печінки, а також у тому випадку, коли виникають інші побічні явища (наприклад, еозинофілі я, висипання тощо), прийом Алміралу треба припинити. Потрібно мати на увазі, що гепатит на фоні прийому Алміралу може виникнути без продромальних явищ.

Обережність необхідна при призначенні Алміралу хворим на печінкову порфірію, оскільки препарат може провокувати напади порфірії.

Оскільки простагландини відіграють важливу роль у підтримці ниркового кровотоку, особлива обережність потрібна при лікуванні пацієнтів із порушеннями функції серця або нирок, пацієнтів літнього віку, хворих, які отримують діуретичні засоби, а також хворих, у яких є значне зменшення об’єму циркулюючої плазми будь-якої етіології, наприклад, у період перед та після масивних хірургічних втручань. У цих випадках під час застосування Алміралу рекомендується як запобіжний захід регулярний контроль функції нирок. Припинення застосування препарату, зазвичай, призводить до відновлення функції нирок до вихідного рівня.

При тривалому застосуванні Алміралу або застосуванні високих доз показаний систематичний контроль картини периферичної крові.

Алмірал, як і інші НПЗП, може тимчасово інгібувати агрегацію тромбоцитів. Тому у пацієнтів із порушеннями гемостазу необхідний ретельний контроль відповідних лабораторних показників.

Особливої обережності слід дотримуватися при внутрішньом’язовому введенні Алміралу хворим на бронхіальну астму (через ризик посилення вираженості симптомів захворювання), а також пацієнтам з алергічним ринітом (у тому числі сезонним) і поліпами слизової оболонки носа.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом   або роботі з іншими механізмами. Під час лікування уникати керування авто транспортом   або роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Літій, фенітоїн, дигоксин. Алмірал може підвищувати їх концентрації   в плазмі крові.

Діуретичні засоби. Алмірал, як і інші НПЗП, може зменшувати вираженість діуретичної дії. Одночасне застосування калій зберігаючих діуретиків може призводити до підвищення рівня калію в сироватці крові (у випадку такого поєднання лікарських засобів даний показник слід часто контролю вати).

НПЗП. Одночасне системне застосування НПЗП може збільшувати частоту виникнення небажаних явищ та побічних ефектів збоку шлунково-кишкового тракту.

Кортикостероїди. Одночасне системне застосування підвищує ризик шлунково-кишкових кровотеч.

Інгібітори АПФ. Алмірал послаблює дію інгібіторів АПФ. Одночасне застосування підвищує ризик порушення функції нирок

Антикоагулянти. Хоча в клінічних дослідженнях не було встановлено впливу Алміралу на дію антикоагулянтів, існують окремі повідомлення про підвищення ризику кровотеч у пацієнтів, які приймали одночасно Алмірал і дані препарати. Тому у випадку такого поєднання лікарських засобів рекомендується пильний і регулярний нагляд за хворими.

Протидіабетичні препарати. У клінічних дослідженнях встановлено, що можливе одночасне застосування Алміралу й протидіабетичних препаратів, при цьому ефективність останніх не змінюється. Проте існують окремі повідомлення про розвиток у таких випадках як гіпоглікемії, так і гіперглікемії, що обумовлювало необхідність зміни дози цукрознижувальних препаратів під час застосування Алміралу.

Метотрексат. Слід дотримуватись обережності при призначенні НПЗП менше, ніж за 24 год до або після прийому метотрексату, оскільки в таких випадках може підвищуватися концентрація метотрексату в крові і посилюватися його токсична дія.

Циклоспорин. Вплив НПЗП на синтез простагландинів у нирках може посилювати нефро токсичність циклоспорину.

Пробенецид. Лікарські   засоби, в склад яких входить пробенецид, можуть уповільнювати елімінацію Адміралу.

Фуросемід та гіпотензивні засоби. Одночасне застосування зменшує лікувальний ефект фуросеміду та гіпотензивних засобів.

Похідні хінолону. Є окремі повідомлення про розвиток судом у хворих, котрі одержували одночасно похідні хінолону й НПЗП.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Диклофенак – не стероїдний протизапальний засіб, неселективний блокатор циклооксигенази, що має протизапальну, аналгезуючу, жарознижувальну, імуносупресивну, антиагрегацій ну дію.

Механізм дії диклофенаку полягає в інгібуванні ферменту циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) шляхом блокування доступів арахідонової кислоти в активний сайт, розміщений у верхній частині гідрофобного каналу всередині ЦОГ-2 та ЦОГ-1, внаслідок чого   пригнічується синтез простагландинів, протеаз та інших біологічно активних компонентів.

ЦОГ-1 контролює синтез простагландинів, які регулюють цілісність слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, функцію тромбоцитів і нирковий кровотік, ЦОГ-2 бере участь у синтезі простагландинів при запаленні. ЦОГ-2 у нормальних умовах відсутня. Її синтез індукується дією деяких тканинних факторів, що ініціюють запальну реакцію (цитокіни тощо). У зв’язку з цим передбачається, що протизапальна дія диклофенаку зумовлена інгібуванням ЦОГ-2, а його небажані реакції – інгібуванням ЦОГ-1. Показник активності диклофенаку, тобто співвідношення блокування ЦОГ-1/ЦОГ-2, що дозволяє оцінити його потенційну токсичність, становить 2,2.

Протизапальну дію диклофенаку, поряд з вищеописаним, пов’язують із гальмуванням перекисного окиснення ліпідів, стабілізацією мембран лізосом (обидва ці механізми запобігають ушкодженню клітинних структур), зменшенням утворення АТФ  (знижується енергозабезпечення запальної реакції), гальмуванням агрегації нейтрофілів  (порушується вивільнення з них медіаторів запалення), гальмуванням синтезу ревматоїдного фактора у хворих на ревматоїдний артрит. Диклофенак пригнічує переважно фазу ексудації, меншою мірою –   проліферації, зменшуючи синтез колагену й пов’язане з цим склерозування тканин.

Аналгезуюча дія диклофенаку більшою мірою виявляється при болях слабкої та   середньої інтенсивності, які локалізуються в м’язах, суглобах, сухожиллях, нервових стовбурах, а також при головному або зубному болю. При сильних вісцеральних болях диклофенак менш ефективний і поступається силою аналгезуючої дії перед наркотичним аналгетиками. У той же час, доведена досить висока аналгетична активність диклофенаку при коліках і після операційних болях.

Жарознижувальний ефект диклофенаку виявляється тільки при пропасниці.   На нормальну температуру тіла препарат не впливає, чим відрізняється від “гіпотермічних” засобів.

Імуносупресивний ефект диклофенаку виражений помірно, виявляється при тривалому застосуванні та має “вторинний” характер: знижуючи проникність капілярів, диклофенак утруднює контакт імунокомпетентних клітин з антигеном і контакт антитіл із субстратом.

Антиагрегаційний ефект диклофенаку слабкий і є оборотним.

Фармакокінетика.  Всмоктування. Приблизно через 20 хв після внутрішньом’язового введення 75 мг диклофенаку натрію концентрація препарату в плазмі крові становить 2,5 мкг/мл (8 моль/л). Співвідношення між концентрацією препрату і прийнятою дозою має лінійний характер. Такий фармакокінетичний показник, як площа під кривою (UAC), при застосуванні ін’єкційної форми був у 2 рази більший за показник при пероральному або ректальному застосуванні, оскільки при пероральному або ректальному застосуванні більше половини активної субстанції метаболізується печінкою («first pass» ефект). Після повторного застосування препарату фармакокінетичні показники не змінюються. За умови дотримання рекомендованих інтервалів між введеннями препарату кумуляції не відмічається.

Розподіл. Зв’язування з білками сироватки крові становить 99,7 %, воно відбувається переважно з альбуміном (99,4 %). Уявний об’єм розподілу становить 0,12 - 0,17 л/кг. Диклофенак проникає в синовіальну рідину, де його максимальна концентрація досягається на 2 - 4 год пізніше, ніж в плазмі крові. Уявний період напів виведення із синовіальної рідини становить 3 - 6 год. Через 2 години після досягнення максимальної концентрації у плазмі концентрація диклофенаку в синовіальній рідині вища, ніж у плазмі, і її значення залишаються вищими протягом 12 год.

Метаболізм. Метаболізм диклофенаку здійснюється частково шляхом глюкуронізації незміненої молекули, але, головним чином, за допомогою одноразового і багаторазового метоксилювання, що призводить до утворення декількох фенольних метаболітів (3’-гідрокси-, 4’-гідрокси-, 5’-гідрокси-, 4’,5-дигідрокси- та 3’-гідрокси-4’-метоксидиклофенаку), більшість з яких перетворюється на глюкуронідні кон’югати. Два з цих фенольних метаболітів біологічно активні, але значно меншою мірою, ніж диклофенак.

Виведення. Загальний системний плазмовий кліренс диклофенаку становить 263 ±

56 мл/хв. Кінцевий період напів виведення становить 1 - 2 год. Період напів виведення 4-х метаболітів, включаючи два фармакологічно активних, також нетривалий і становить 1 - 3 год. Один із метаболітів, 3’-гідрокси-4’-метоксидиклофенак, має довший період напів виведення, проте цей метаболіт повністю неактивний.

Приблизно 60 % застосованої дози препарату виводиться з сечею у вигляді глюкуронових кон’югатів незміненої активної речовини, а також у вигляді метаболітів, більшість з яких являють собою глюкуронові кон’югати. У незміненому вигляді виводиться менше 1 % диклофенаку. Решта застосованої дози препарату виводиться у вигляді метаболітів з жовчю, з калом.

В осіб літнього віку істотних змін фармакокінетики диклофенаку не спостерігається. У пацієнтів з порушенням функції нирок при призначенні Алміралу у звичайних разових дозах накопичення диклофенаку не відмічалося. У тому випадку, коли кліренс креатині ну становить менше 10 мл/хв, розрахункові рівноважні концентрації гідроксиметаболітів диклофенаку приблизно у 4 рази вищі, ніж у здорових пацієнтів. Проте в кінцевому результаті метаболіти виводяться з жовчю.

У пацієнтів з хронічним гепатитом або компенсованим цирозом печінки показники фармакокінетики диклофенаку аналогічні таким у пацієнтів без захворювань печінки.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний або ледь жовтуватий розчин.

Несумісність. Невідома. Не змішувати в одному шприці з іншими лікарськими засобами.

Термін придатності.  3   роки.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці.

Упаковка. Ампули по 75 мг/3 мл: по 5 ампул у фасонному блістері, по 2 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Медокемі ЛТД.

Місцезнаходження. Вул. Константинуполес, 1-10, Лімасол, 51409, Кіпр, ЄС.

Алмирал – нестероидное противовоспалительное лекарственное средство, содержащее активный компонент – диклофенак натрия, который является производным фенилуксусной кислоты. Диклофенак натрия оказывает противовоспалительный, антипиретический и анальгетический эффекты. Механизм действия препарата связан с его способностью угнетать действие фермента циклооксигеназы, вследствие чего снижается синтез простагландинов и тромбоксана из арахидоновой кислоты. Диклофенак натрия является неселективным нестероидным противовоспалительным средством и в равной мере блокирует действие обеих изоформ циклооксигеназы – циклооксигеназу-1 и циклооксигеназу-2. Прием препарата приводит к снижению местного синтеза простагландинов в очаге воспаления, вследствие чего снижается чувствительность болевых рецепторов к химическому раздражению. Кроме того, анальгетический эффект диклофенака натрия обусловлен снижением синтеза простагландинов в центральной и периферической нервной системе. Прямое влияние на центр терморегуляции (за счет угнетения синтеза простагландинов в гипоталамусе) обуславливает жаропонижающий (антипиретический) эффект препарата. При различных состояниях, которые сопровождаются повышением биосинтеза простагландинов, наблюдаются различные терапевтические эффекты при применении препарата Алмирал, так при болевом синдроме неревматического характера препарат оказывает выраженное анальгетическое действие. У пациентов, страдающих ревматическими заболеваниями, при применении препарата отмечается уменьшение болевых ощущений, как в состоянии покоя, так и при движении, снижается утренняя скованность и припухлость суставов. После оперативных вмешательств и травм диклофенак способствует снижению болевых ощущений и уменьшает отечность на месте раны. У женщин, страдающих первичной дисменореей, препарат способствует уменьшению кровотечения и снижает болевые ощущения.

Диклофенак натрия снижает агрегацию тромбоцитов за счет угнетения синтеза тромбоксана.
При длительном применении препарат оказывает десенсибилизирующее действие.
После перорального приема препарата Алмирал активное вещество хорошо абсорбируется из желудочно-кишечного тракта, прием пищи несколько замедляет абсорбцию препарата. Пик плазменной концентрации активного вещества отмечается через 1-2 часа после перорального применения препарата. После внутримышечной инъекции препарата пик плазменной концентрации активного вещества отмечается через 10-20 минут после введения. Биодоступность препарата составляет около 50%. Диклофенак характеризуется высокой степенью связи с белками плазмы (до 99%).

Препарат проникает в синовиальную жидкость. Около 50% введенной дозы метаболизируется в печени с образованием фармакологически активных и неактивных метаболитов. Для препарата характерен эффект «первого прохождения через печень». Диклофенак не кумулирует в организме. Период полувыведения равен 1-2 часа. Выводится преимущественно с мочой в виде метаболитов, незначительная часть (около 1%) выводится в неизменном виде. Кроме того, метаболиты диклофенака выводятся из организма с желчью.
У пациентов пожилого возраста, а также пациентов с нарушением функции печени изменений фармакокинетики диклофенака не наблюдается.
У пациентов с нарушением функции почек и клиренсом креатинина более 10 мл/мин показатели фармакокинетики не изменяются. У пациентов с нарушением функции почек и клиренсом креатинина менее 10 мл/мин равновесные концентрации метаболитов диклофенака в 4 раза выше, чем у пациентов с нормальной функцией почек, при этом экскреция метаболитов происходит исключительно с желчью.

Показания к применению:
Препарат применяется для лечения болевого синдрома при различных заболеваниях, а также при воспалительных заболеваниях без выраженного болевого синдрома, в том числе:
- воспалительные и дегенеративные заболевания суставов и костей: ревматоидный артрит, анкилозирующий спондилит, ревматизм, хроническая форма подагрического артрита, остеохондроз, деформирующий остеоартроз, подагра;
- воспалительные заболевания внесуставных тканей: бурсит, ревматические поражения мягких тканей, тендовагинит;
- купирование боли при люмбаго, невралгиях и миалгиях различной этиологии;
- уменьшение болевого синдрома в постоперационный и посттравматический период;
- комплексное лечение воспалительных заболеваний ЛОР-органов и органов дыхательных путей;
- кроме того, препарат применяется для лечения альгодисменореи, аднексита, проктита и купирования приступов мигрени, почечной и печеночной колики.

Способ применения:
Препарат в форме таблеток принимают перорально за 30 минут до приема пищи. Таблетку рекомендуется глотать, не разжевывая, запивая достаточным количеством воды. Взрослым и детям старше 14 лет обычно назначают по 25-50 мг препарата 2-3 раза в сутки, в зависимости от тяжести заболевания. При необходимости длительного лечения после достижения необходимого терапевтического эффекта необходимо постепенно уменьшать дозу препарата до минимальной эффективной дозы. Рекомендуемая поддерживающая суточная доза препарата 50 мг.
Максимальная суточная доза препарата 150 мг.
Детям в возрасте от 6 до 14 лет дозу препарата подбирают по формуле 2 мг/кг массы тела в сутки. При ювенильном ревматоидном артрите доза препарата может быть увеличена лечащим врачом до 3 мг/кг массы тела в сутки.

Препарат в форме раствора для инъекций применяют внутримышечно. Препарат рекомендуется вводить глубоко в верхнюю наружную четверть ягодичной мышцы.
Раствор для инъекций применяют для лечения взрослых в случае, когда необходимо быстро купировать боль. Обычно назначают 1 ампулу препарата (75 мг активного вещества) 1 раз в сутки. В случае необходимости лечащий врач может увеличить дозу препарата до 2 ампул в сутки, при этом вторая инъекция проводится, спустя несколько часов после первой. Не рекомендуется применять препарат в форме раствора для инъекций более 5 дней подряд. При необходимости терапию продолжают препаратом в форме таблеток.

Побочные действия:
Препарат обычно хорошо переносится, однако, в некоторых случаях возможно развитие таких побочных эффектов:
- со стороны сердечно-сосудистой системы и системы кроветворения: повышение артериального давления, анемия (в том числе гемолитическая и апластическая), лейкопения, агранулоцитоз, тромбоцитопения;
- со стороны желудочно-кишечного тракта: тошнота, рвота, потеря аппетита, боль в эпигастральной области, нарушение стула (возможно развитие, как запора, так и диареи), метеоризм, панкреатит. В единичных случаях отмечалось развитие желудочно-кишечных кровотечений, эрозии и язвенных поражений желудочно-кишечного тракта;
- со стороны печени и почек: повышение активности печеночных ферментов, гепатит, нарушение оттока желчи, интерстициальный нефрит, папиллярный некроз, острая почечная недостаточность;
со стороны центральной и периферической нервной системы: головная боль, головокружение, нарушение координации, нарушение режима сна и бодрствования, повышенная возбудимость, раздражительность, парестезии, тремор конечностей, судороги. Кроме того, у пациентов возможно нарушение слуха и зрения, шум в ушах. В единичных случаях у пациентов отмечалось развитие депрессии, психических нарушений и асептического менингита;
- аллергические реакции: кожная сыпь, зуд, крапивница, эритема, синдром Стивенса-Джонсона, бронхоспазм, фотосенсибилизация. В единичных случаях отмечалось развитие анафилактических реакций, в том числе анафилактического шока;
- другие: эозинофильная пневмония, выпадение волос, при применении препарата в форме раствора для инъекций у пациентов отмечалось развитие гематом, абсцессов и некроза жировой ткани.

Противопоказания:
- Повышенная индивидуальная чувствительность к компонентам препарата и другим нестероидным противовоспалительным препаратам;
- эрозивно-язвенные поражения желудочно-кишечного тракта в период обострения;
- нарушения кроветворения неустановленной этиологии;
- детский возраст до 6 лет;
- третий триместр беременности.

Беременность:
Препарат противопоказан к применению в третьем триместре беременности. В первом и втором триместре беременности препарат может быть назначен лечащим врачом, в случае, если ожидаемая польза для матери выше, чем потенциальный риск для ребенка. В таком случае рекомендуется назначать препарат в наименьшей эффективной дозе.
Препарат противопоказан к применению в период лактации. При необходимости назначения препарата необходимо решить вопрос о прекращении грудного вскармливания.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами:
Препарат способствует увеличению плазменных концентраций дигоксина, антикоагулянтов непрямого действия, пероральных гипогликемических препаратов и производных хинола. Кроме того, препарат способствует повышению концентрации лития в крови.
Диклофенак натрия повышает токсичность циклоспорина и метотрексата.
При одновременно применении повышает риск развития нежелательных эффектов глюкокортикостероидов.
Препарат усиливает риск развития гиперкалиемии при одновременном приеме с калийсберегающими диуретиками.
Ацетилсалициловая кислота при одновременном применении способствует снижению плазменных концентраций диклофенака натрия.

Передозировка:
При приеме завышенных доз препарата у пациентов отмечалось развитие головной боли, головокружения, тошноты, рвоты, болей в эпигастральной области. При дальнейшем повышении дозы препарата возможно развитие миоклонических судорог, потеря сознания, желудочно-кишечного кровотечения (рвотные массы цвета кофейной гущи), а также нарушений функции печени и/или почек.
Специфического антидота нет. При передозировке показано промывание желудка, прием энтеросорбента и проведение симптоматической терапии, направленной на поддержание жизненных функций.

Проведение форсированного диуреза, гемодиализа и перитонеального диализа не дает значительного результата при передозировке препарата, поэтому проведение этих мероприятий при отравлении диклофенаком натрия нецелесообразно.

Форма выпуска:
Таблетки по 50 мг активного вещества по 10 штук в блистере, по 2 блистера в картонной упаковке.
Раствор для инъекций по 3 мл в ампуле, по 10 ампул в картонной упаковке.

Условия хранения:
Препарат рекомендуется хранить в сухом месте вдали от прямых солнечных лучей при температуре от 8 до 25 градусов Цельсия.
Срок годности – 3 года.

Синонимы:
Диклофенак, Вольтарен, Диклак, Диклобене, Диклоберл, Ортофен.

Состав:
1 таблетка препарата Алмирал содержит:
Диклофенака натрия – 50 мг;
Вспомогательные вещества.

1 ампула раствора для инъекций Алмирал содержит:
Диклофенака натрия – 75 мг;
Вспомогательные вещества.

Внимание!
Перед применением препарата Алмирал вы должны проконсультироваться с врачом. Данная инструкция приведена в свободном переводе и предназначена исключительно для ознакомления. Для получения более полной информации просим обращаться к аннотации производителя.