Корзина резервированияРезервирование
Каталог лекарств
  • Алпростан

    Алпростан
    • Alprostadil
      Международное название
    • Другие кардиологические препараты
      Фарм. группа
    • C01EA01
      ATС-код
    • по рецепту
      Условие продажи
    • 293 предложения от 455,24 до 4 820,00 грн.
      Наличие в аптеках

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату


АЛПРОСТАН®

(ALPROSTAN®)


Склад:

діюча речовина: alprostadil;

0,2 мл розчину (1 ампула) містять алпростадилу 0,1 мг (100 мкг);

допоміжна речовина: спирт етиловий безводний.

Лікарська форма. Концентрат для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Кардіологічні засоби. Простагландини. Код АТС С 01ЕА 01.

Клінічні характеристики.

Показання. Хронічні об літеруючи захворювання артерій ІІІ та ІV стадій (за класифікацією Фонтейна).

Природжені вади серця у новонароджених, пов’язані з незарощенням боталової протоки (з метою тимчасового забезпечення функціонування артеріальної протоки перед проведенням коригувальної операції).

Протипоказання. При хронічних об літеруючих захворюваннях артерій існують такі протипоказання: підвищена чутливість до алпростадилу; вагітність і період лактації; гострий або під гострий інфаркт міокарда; тяжка або нестабільна форма стенокардії; декомпенсована форма серцевої недостатності; тяжкі розлади серцевого ритму; хронічні бронхолегеневі обструктивні захворювання з дихальною недостатністю; набряк легенів, виявлення інфільтративних змін у легенях при рентгенологічному обстеженні; гостра або виражена хронічна печінкова недостатність; ризик розвитку геморагічних ускладнень (інсульт, виразка шлунка та/або дванадцяти палої кишки, проліферативна ретинопатія зі схильністю до кровотеч, полі травми).

Протипоказання до застосування препарату у новонароджених включають підвищену чутливість до алпростадилу, синдром дихальної недостатності та спонтанне персистуюче відкривання артеріальної протоки.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі

Для внутрішньо венної терапії хронічних об літеруючих захворювань артерій рекомендована доза становить від 50 до 200 мкг, яку вводять один раз на добу або у вигляді двох окремих доз протягом щонайменше двогодинної інфузії 200 – 500 мл розчину препарату.

У якості розчинників використовують ізотонічний розчин хлориду натрію (фізіологічний розчин), 5% або 10% розчин глюкози. Такий розчин слід готувати безпосередньо перед початком інфузії у пацієнта.

Курс лікування повинен тривати принаймні два тижні; у випадку позитивного ефекту лікування слід проводити ще протягом 7 – 14 днів. Проте курс лікування не повинен перевищувати чотири тижні. Якщо протягом перших двох тижнів лікування не досягається бажаний ефект,   препарат слід відмінити.

Новонароджені

Алпростадил бажано застосовувати за допомогою безперервної внутрішньо венної інфузії (як альтернативу, вводячи до артеріальної протоки через пупкову артерію). Рекомендована початкова доза становить 0,01 – 0,05 мкг/кг/хв; у випадку реєстрації терапевтичної відповіді, тобто ознак відкриття або повторного відкриття боталової протоки, дозу препарату слід знизити до мінімальної ефективної терапевтичної дози (зазвичай 0,01 – 0,02 мкг/кг/хв). У виняткових випадках, якщо початкова доза не є ефективною, дозу препарату можна підвищити до                  0,1 мкг/кг/хв. Серйозні побічні реакції на препарат – привід для зниження дози.

Протягом застосування препарату слід проводити моніторинг основних показників життєдіяльності, геодинамічних параметрів та кислотно-лужного балансу (гази у крові).

Рекомендації щодо розведення концентрату для застосування у новонароджених

Вміст 1 ампули препарату Алпростан® (= 0,2 мл) слід змішати з 9,8 мл відповідного розчинника (наприклад, фізіологічного розчину, 5% або 10% розчину глюкози), що дозволяє досягнути концентрації 100 мкг алпростадилу у 10 мл розчину. Отриманий розчин слід надалі доводити до більшого об’єму за допомогою відповідного розчину, який підходить для застосування.

Побічні реакції. При різних показаннях до застосування спостерігають різні побічні ефекти. Якщо даний препарат застосовують для лікування хронічних об літеруючих захворювань артерій, внутрішньо венне застосування у більшості випадків ускладнюється запаленням вени, що знаходиться проксимально по відношенню до місця застосування (це спостерігається майже у 40% пацієнтів). Поява болючої червоної стрічки на шкірі вздовж даної вени, зазвичай, не означає необхідності негайної відміни препарату; почервоніння не вимагає ніякого специфічного лікування і зникає через кілька годин після припинення інфузії препарату або після зміни місця інфузії. Частота появи такого почервоніння зростає в залежності від дози і залежить від концентрації препарату або швидкості інфузії. При застосуванні центрального катетера частота такого почервоніння знижується; проте центральний катетер не є необхідною передумовою лікування препаратом. Підвищення об’єму інфузії, в першу чергу, обмежене у пацієнтів з більш вираженою серцевою недостатністю (внаслідок небезпеки гострого набряку легенів або серцевої недостатності). Серед менш частих побічних реакцій повідомлялось про системні ознаки (втому, запаморочення, підвищене потовиділення), або шлунково-кишкові розлади (шлунковий дискомфорт, нудота, блювання, діарея), головні болі, набряки кінцівок, у які здійснюється інфузія, гіпотензію, ортостатичну гіпотензію, тахікардію, стенокардію, підвищення температури та тремор, алергічні реакції. Нечасто повідомлялось про набряк легенів та серцеву недостатність. Тривале лікування (4 і більше тижнів) може бути ускладнене оборотним гіперостозом довгих кісток. Лабораторні аналізи можуть вказувати на лейкоцитоз і лейкопенію, зрідка на підвищення титру С-реактивного протеїну.

При застосуванні препарату у новонароджених найбільш часті побічні ефекти включали фебрильні стани, діарею, гіпотензію та вазодилатацію судин шкіри, гіповентиляцію легенів, аж до апное, брадикардію або тахікардію, локальні шкірні реакції; рідше спазми, у виняткових випадках дисеміновану внутрішньо судинну коагулопатію. Після застосування препарату впродовж сімох тижнів спостерігали болючі зміни кісткової тканини (гіперостоз), що були притаманні виключно нижнім кінцівкам.

Менше ніж у 1% новонароджених відзначали такі побічні реакції на препарат: шок, гостру серцеву недостатність, гіпербілірубінемію, кровотечу, летаргію, брадипное, порушення дихання, тахіпное, анурію, порушення ниркової функції, гіпоглікемію, фібриляцію шлуночків серця, атріовентрикулярну блокаду ІІ ступеня, суправентрикулярну тахікардію, напруження м’язів потилиці, підвищену дратівливість, гіпотермію, гіперкапнію, гіперемію, гематурію, перитоніт, тахіфілаксію, гіперкаліємію, тромбоцит опенію та анемію.

Серйозні побічні ефекти є підставою для зниження дози.

Передозування. У разі передозування (зниження артеріального тиску, почервоніння, слабкість) інфузію препарату слід уповільнити або повністю припинити; немає необхідності у спеціальному лікуванні.

При ознаках пригнічення дихального центру у новонароджених показана контрольована вентиляція легенів.

Особливості застосування. Необхідна особлива обережність у пацієнтів з вираженою або симптоматичною гіпотензією; у пацієнтів з серцевою недостатністю (особливо необхідно знизити навантаження на кровоносну систему, що викликане об’ємом розчинника); у пацієнтів, що знаходяться на гемодіалізі (лікування алпростадилом слід здійснювати тільки після закінчення гемодіалізу); у пацієнтів, що отримують антикоагуляційну терапію (внаслідок можливості посилення ефекту вазодилатації). Хоча препарат не здійснює негативного впливу при компенсованому діабеті, слід виявляти обережність у пацієнтів літнього віку, які отримують інсулін, особливо у випадках вираженого ураження судин.  

Інфузійна терапія завжди є частиною комплексного лікування пацієнтів, які страждають на   хронічні об літеруючи захворювання артерій. Клінічний ефект такого лікування є стабільним і має місце навіть через певний проміжок часу (тобто, після завершення курсу лікування).

Слід виявляти обережність у новонароджених, особливо при брадипное, гіпотензії, тахікардії та фебрильних станах.

Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні авто транспортом або іншими механізмами. Не відома. Потенційні системні ознаки гіпотензії, запаморочення або втоми зникають через короткий час після припинення інфузії. Це викликане коротким біологічним   періодом на півжиття діючої речовини препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Слід дотримуватись обережності при одночасному введенні алпростадилу з антикоагулянтами або антиагрегантами через можливий ризик кровотечі.

Введення алпростадилу посилює дію гіпотензивних препаратів і вазодилататорів.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Алпростадил є синтетичним аналогом простагландину E1, який присутній в організмі людини за звичайних умов. Його ефект є комплексним і базується на сприянні мікро-циркуляції та відкритті колатеральних судин. У системному та легеневому колах кровообігу алпростадил викликає вазодилатацію (на рівні артеріол та перед капілярних сфінктерів та/або також у м’язових артеріях), розслаблює гладенькі м’язи кавернозних тіл, а у колі кровообігу плода алпростадил підтримує відкритий стан артеріальної протоки. Він впливає на коагуляцію крові, діючи як антиадгезивна та антиагрегаційна речовина на тромбоцити. Алпростадил покращує реологічні властивості крові шляхом підвищення гнучкості еритроцитів і зниження агрегаційної здатності тромбоцитів. Він здійснює антиат ерогенний ефект шляхом інгібування активації нейтрофілів і надлишкової проліферації клітин судинних стінок, а також через зниження синтезу холестерину та на його прилипання до стінок судин. Алпростадил також має фібринолітичний ефект.

Фармакокінетика. Простагландин Е1 (алпростадил) – це ендогенна природна сполука з коротким періодом напів виведення, який дорівнює приблизно 10 сек. Алпростадил метаболізується в легенях під час першого проходження – 60 – 90%. Унаслідок ферментативного окислення утворюються три біологічно активних метаболіти: 15-кето-простагландин Е1, 15-кето-13,14-дигідро-простагландин Е1 і 13,14-дигідро-простагландин FG. Кето-метаболіти мають меншу біологічну активність, ніж алпростадил, а дія метаболіту 13,14-дигідро-простагландину FG подібна до дії простагландину Е1. Важливим є той факт, що простагландин FG діє довше, період його напів виведення становить приблизно 1 хв (a-фаза) і    30 хв (b-фаза). Напевно, фармакодинамічний ефект препарату, в основному викликаний дією саме цього біологічно активного стабільного метаболіту. Основні метаболіти виділяються із сечею (до 88%) і калом (12%).

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин, без будь-яких видимих механічних включень.

Несумісність. Алпростадил у вигляді концентрату для інфузій не слід розводити будь-якими іншими розчинами, крім фізіологічного, 5% або 10% розчину глюкози.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від дії світла та морозу, недоступному для дітей місці при температурі 1 – 5 °С.

Препарат слід використовувати негайно після відкривання ампули. У протилежному випадку за час та умови зберігання після відкривання ампули до першого використання відповідальність несе користувач; такий час не повинен перевищувати 24 год при температурі 2 – 8 °C.

Упаковка. По 0,2 мл в ампулі; по 5 ампул у блістері; по 2 блістери в упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. АТ «Зентіва».

Місцезнаходження. У кабеловни, 130, 102 37 Прага 10, Долні Мєхолупи, Чеська Республіка.

АЛПРОСТАН
в/в, в/а конц. 0.2мл N10

1 ампула содержит 0,1 мг алпростадила.
Вспомогательные вещества: спирта этилового абсолютированного до 0,2 мл.

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА: Активное вещество препарата Алпростан - алпростадил (синтетический аналог естественного простагландина Е1) является сосудорасширяющим, ангиопротекторным средством. Действует комплексно, улучшая микроциркуляцию и периферическое кровообращение, оказывает ангиопротективное действие. Вызывает вазодилатацию на уровне артериол, прекапиллярных сфинктеров, мышечных артерий. При интракавернозном введении расслабляет гладкую мускулатуру кавернозных тел, что способствует увеличению кровотока и улучшению микроциркуляции в них. При внутриартериальном введении способствует временному сохранению функционирующего артериального протока у новорожденных. Улучшает реологические свойства крови, способствуя повышению эластичности эритроцитов; оказывает влияние на гемокоагуляцию, уменьшая адгезию и агрегацию тромбоцитов. Обладает фибринолитическим эффектом. Оказывает антиатерогенное действие, замедляя активацию нейтрофилов, чрезмерную пролиферацию клеток сосудистой стенки. Период полувыведения составляет около 10 секунд. Метаболизируется в легких при однократном пассаже до 60-90 %, в результате ферментного окисления образуются три биологически активных метаболита: 15-кето-РGЕ1, 15-кето-13,14-дигидро- PGEl и 13,14-дигидро- PGEl (PGEO). Кето-метаболиты обладают более низким по сравнению с алпростадилом биологическим эффектом, метаболит 13,14-дигидро- PGEl (PGEO) обладает сравнимым с PGE l действием. Важным является тот факт, что PGEO действует длительнее, период его полувыведения составляет около 1 минуты (альфа-фаза) и 30 минут (бета-фаза). По всей вероятности, фармакодинамический эффект в основном вызван именно этим биологически активным стабильным метаболитом. Основные метаболиты выделяются с мочой - до 88 % и калом - до 12 %.

ПОКАЗАНИЯ К ПРИМЕНЕНИЮ: Хронические облитерирующие заболевания артерий конечностей III - IV стадии (по классификации Фонтейна), сопровождающиеся болями в состоянии покоя или трофическими изменениями (облитерирующий эндартериит с тяжёлой «перемежающейся хромотой», когда хирургическое вмешательство не показано; атеросклероз артерий конечностей; диабетическая ангиопатия; болезнь Бюргера, синдром Рейно с трофическими нарушениями; васкулит при системной склеродермии; нарушения периферического кровообращения в результате воздействия сверхпредельной вибрации). Необходимость временного сохранения функционирующего артериального протока до проведения реконструктивного кардиохирургического вмешательства при врожденных дуктусзависимых пороках сердца у новорожденных.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ Повышенная чувствительность к алпростадилу; беременность и период лактации; острый и подострый инфаркт миокарда, тяжёлая или нестабильная форма стенокардии; сердечная недостаточность в стадии декомпенсации, нарушения сердечного ритма; бронхообструктивный синдром тяжёлой степени с признаками дыхательной недостаточности, отек или инфильтративные изменения легких; выраженные нарушения функции печени; состояния, характеризующиеся риском возникновения кровотечения (язва желудка или двенадцатиперстной кишки, тяжёлое поражение сосудов головного мозга, пролиферативная ретинопатия со склонностью к кровотечениям, обширная травма и т.п.). Возраст до 18 лет (за исключением неонатального периода) и старше 75 лет.
В неонаталогии: повышенная чувствительность к алпростадилу, угнетение функции дыхания, состояние спонтанного стойко-открытого артериального протока.

ПРЕДУПРЕЖДЕНИЯ: Осторожность следует соблюдать у больных с артериальной гипотензией, сердечно-сосудистой недостаточностью (особое внимание следует уделять контролю нагрузки «объёмом» за счёт раствора-носителя). У больных на гемодиализе лечение препаратом Алпростан следует проводить в постдиализном периоде.
Следует соблюдать осторожность у пожилых больных с инсулинзависимым сахарным диабетом, особенно при обширных поражениях сосудов. У больных с хроническими облитерирующими заболеваниями артерий нижних конечностей применение препарата Алпростан является частью комплексного лечения, клинический эффект терапии препаратом носит длительный характер и может проявляться с определенной задержкой после окончании курса лечения.
Следует соблюдать осторожность при назначении препарата новорожденным в случае брадипноэ, артериальной гипотензии, тахикардии или гипертермии.

СПОСОБ ПРИМЕНЕНИЯ И ДОЗЫ: При лечении взрослых пациентов с хроническими облитерирующими заболеваниями артерий нижних конечностей препарат Алпростан назначают внутривенно в дозе от 50 до 200 мкг 1 раз в сутки или, при более тяжелых состояниях, от 50 до 100 мкг 2 раза в сутки. В качестве раствора-носителя используют 200 - 500 мл физиологического раствора, 5% или 10 % раствора глюкозы, продолжительность инфузии должна составлять не менее 2 часов. Раствор следует готовить непосредственно перед введением. Продолжительность курса лечения в среднем составляет 14 дней, при положительном эффекте лечение препаратом можно продолжить ещё в течение 7-14 дней. Курс лечения не должен превышать 4 недели. При отсутствии положительного эффекта в течение 2 недель от начала терапии дальнейшее применение препарата следует прекратить.
У новорожденных, при врожденных дуктусзависимых пороках, Алпростан вводят путём постоянной инфузии в крупные вены или в пупочную артерию. Начальная скорость инфузии составляет от 0,01 до 0,05 мкг/кг/мин. При достижении терапевтического эффекта дозу снижают до минимальной поддерживающей (обычно 0,01-0,02 мкг/кг/мин). При необходимости, в виде исключения, доза может быть повышена до 0,1 мкг/кг/мин. При появлении выраженных побочных эффектов вводимую дозу необходимо снизить. Лечение препаратом Алпростан необходимо проводить под контролем гемодинамических показателей, кислотно-щелочного балланса. У новорожденных препарат следует применять под постоянным контролем артериального давления, при наличии условий для проведения ИВЛ.
Рекомендуемое разбавление препарата Алпростан, концентрат для инфузий. При разбавлении 1 ампулы (0,2 мл) препарата Алпростан, концентрата для инфузий в 9,8 мл раствора-носителя (физиологический раствор, 5% или 10 % раствор глюкозы) получают концентрацию 100 мкг алпростадила в 10 мл раствора. Полученный раствор можно разбавлять в большем объёме раствора-носителя. Раствор рекомендуется использовать сразу после приготовления, возможно временное хранение полученного раствора не более 24 часов при температуре 2 - 8 ° С.

ПОБОЧНОЕ ДЕЙСТВИЕ: При лечении ишемии конечностей внутривенное введение алпростадила может осложниться появлением признаков флебита проксимальнее места введения (до 40 % больных). Это, как правило, не является причиной для прекращения лечения препаратом, признаки воспаления исчезают через несколько часов после прекращения инфузии или изменения места введения, специфического лечения в подобных случаях не требуется. Катетеризация центральной вены позволяет снизить частоту проявления данного побочного действия препарата. Количество нежелательных реакций может возрастать в зависимости от концентрации, объема и скорости проведения инфузии. Увеличение объёма инфузии следует ограничивать у больных с выраженной сердечной недостаточностью из-за опасности развития отёка легких и возможной остановки сердца.
В отдельных случаях при использовании препарата возможны головная боль, головокружение, повышенная утомляемость, чувство недомогания, повышенное потоотделение; нарушения со стороны органов пищеварения в виде чувства дискомфорта в эпигастральной области, тошноты, рвоты, диареи; отёчность конечности, в вену которой проводится инфузия раствора препарата;
артериальная гипотензия, тахикардия, приступ стенокардии, гипертермия, аллергические реакции; транзиторное повышение активности печеночных трансаминаз в сыворотке крови, гипербилирубинемия, гематурия. Отмечены единичные случаи отёка легких, сердечно-сосудистой недостаточности. Длительный курс лечения (от 4 и более недель) может осложниться обратимым гиперостозом трубчатых костей. Возможны изменения со стороны крови в виде лейкоцитоза, лейкопении, как исключение, возможно увеличение титра С-реактивного белка.
У новорожденных среди побочных эффектов отмечались гипертермия, артериальная гипотензия, гиперемия кожных покровов, диарея, брадикардия, тахикардия, кожные высыпания, судороги, угнетение дыхания (вплоть до апноэ), как исключение, возможно развитие диссеминированной внутрисосудистой коагулопатии. При длительном курсе лечения (в течение нескольких недель) возможно появление гиперостозов костей нижних конечностей. Крайне редко (до1 % случаев) у новорожденных были отмечены: шок, острая сердечная недостаточность, гипербилирубинемия, кровотечение, сонливость, снижение функции дыхания (брадипноэ, тахипноэ), нарушение функции почек (вплоть до анурии), гипогликемия, фибриляция желудочков сердца, A-V блокада 2 степени, наджелудочковая аритмия, напряжение мышц шеи, повышенная раздражительность, гипотермия, гиперкапния, гиперемия кожных покровов, гематурия, перитонеальные симптомы, тахифилаксия, повышение уровня калия в крови, тромбоцитопения, анемия. При появлении побочных эффектов дозу препарата следует снизить.

ПЕРЕДОЗИРОВКА (ИНТОКСИКАЦИЯ) ПРЕПАРАТОМ: При передозировке (интоксикации) препаратом Алпростан возможно появление следующих симптомов: снижение артериального давления, гиперемия кожных покровов, общая слабость. При появлении признаков передозировки инфузию препарата следует замедлить или прекратить. Необходимости специфического лечения, как правило, нет. При появлении признаков угнетения дыхательного центра у новорожденных следует прибегнуть к искуственной вентиляции легких.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ С ДРУГИМИ ЛЕКАРСТВЕННЫМИ СРЕДСТВАМИ: Введение препарата Алпростан усиливает действие одновременно принимаемых антигипертензивных и сосудорасширяющих средств. Следует соблюдать осторожность при одновременном назначении препарата Алпростан с противосвёртывающими и антиагрегационными средствами из-за возможного риска кровотечения.

ФОРМА ВЫПУСКА: Концентрат для инфузии 0,1 мг/ 0,2 мл в ампулах из бесцветного стекла. В упаковке 10 ампул.
УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ.
Хранить препарат следует в сухом, защищённом от света месте при температуре 1-5 ° С! Не замораживать! Препарат следует хранить в месте, недоступном для детей.

СРОК ГОДНОСТИ: 2 года. Препарат нельзя применять по истечению срока годности, указанного m упаковке.

УСЛОВИЯ ОТПУСКА ИЗ АПТЕК: По рецепту врача.



Реклама