Амицил - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

АМІЦИЛ^®

(АМICIL)

Склад:

діюча речовина: amikacin;

1 флакон містить амікацину сульфату (1: 1,8) у перерахуванні на амікацин 0,5 г або 1 г.

Лікарська форма. Ліофілізат для розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Аміноглікозиди. Код АТС J01G B06.

Клінічні характеристики.

Показання.

Інфекції, спричинені чутливими до амікацину мікро організмами:

–  бактеріємія та септицемія (у т. ч. сепсис новонароджених);

–  інфекції центральної нервової системи (у т. ч. менінгіт);

–  інфекції кісток і суглобів (у т. ч. остеомієліт);

–  інфекції дихальних шляхів;

–  інфекції шкіри і м'яких тканин;

–  ускладнені і рецидивуючі інфекції сечового тракту;

–  інтраабдомінальні інфекції (у т. ч. перитоніт);

–  інфіковані опіки;

–  після операційні інфекції.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до амікацину, інших компонентів препарату та антибіотиків групи аміноглікозидів.

Неврит слухового нерва, порушення функції вестибулярного апарату.

Міастенія гравіс.

Тяжкі порушення функції нирок, азотемія (рівень залишкового азоту вище 150 мг%).

Вагітність.

Період годування груддю.

Спосіб застосування та дози. Перед введенням необхідно провести попередню внутрішньо шкірну пробу на переносимість препарату.

Препарат призначений для внутрішньом'язового і внутрішньо венного введень. Розчин для парентерального введення готують ex tempore і використовують одразу після приготування; неприпустимо додавання до нього інших медикаментів.

Режим дозування встановлюють індивідуально з урахуванням перебігу захворювання, маси тіла хворого і стану функції нирок.

Рекомендована добова доза для дорослих і дітей старше 12 років при нормальній функції нирок – 15 мг/кг маси тіла, розподілена на 2-3 введення, внутрішньом'язово або шляхом внутрішньо венної інфузії.

Курс лікування Аміцилом^® – 7-10 днів.

Добова доза для дорослих не має перевищувати 1,5 г; загальна курсова доза препарату не має перевищувати 15 г.

При неускладнених інфекціях сечовивідних шляхів добова доза – 0,5 г на 1 або 2 прийоми.

Для посилення дії відносно синьо гнійної інфекції можливе сумісне застосування з цефалоспоринами ІІІ покоління (цефтазидим, цефоперазон), при цьому комбінація амікацину з цефтазидимом є найбільш ефективною.

Доза для дітей: недоношені новонароджені – спочатку 10 мг/кг, потім 7,5 мг/кг кожні 18-24 години   протягом 7-10 днів;

новонароджені – спочатку 10 мг/кг, потім по 7,5 мг/кг кожні 12 годин протягом 7-10 днів;

вік від 1 до 12 років – 15 мг/кг   за 2-3 прийоми на добу протягом 7-10 днів.

Якщо стан хворого стабільний, а значення кліренсу креатині ну невідомо, то інтервал між введеннями препарату встановлюють таким чином:

  інтервал (години) = концентрація креатініну в сироватці крові * 9.

Розрахунок доз для хворих із нирковою недостатністю.

Лікування препаратом починають з ударної разової дози 7,5 мг/кг. Потім залежно сто від зниження кліренсу креатини ну розраховують підтримуючу дозу, як зазначено нижче.

Інтервал між введеннями – 12 годин.

Інший спосіб визначити дозу хворим (інтервал між введеннями – 12 годин) при стабільному стані і з відомим значенням креатині ну сироватки – розділити рекомендовану дозу на значення креатині ну сироватки.

Для підтвердження правильності підбору режиму дозування рекомендується періодично перевіряти концентрацію амікацину в плазмі крові.

Для внутрішньом'язових ін'єкцій вміст флакону (0,5 г) розчиняють у 4-6 мл води для ін'єкцій і вводять глибоко у верхній зовнішній квадрант сідниці.

Для внутрішньо венних інфузій вміст флакону (0,5 г, 1,0 г) розчиняють в 100-200 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % розчину глюкози. Інфузію проводять краплинно зі швидкістю 60 крапель за хвилину. Концентрація розчину при введенні у вену не має перевищувати 5 мг/мл.

Внутрішньо венну струминну ін'єкцію препарату Аміцил^® слід проводити повільно протягом 7 хвилин.

Побічні реакції.

При застосуванні Аміцилу^® можливі:

– з боку шлунково-кишкового тракту та печінки: нудота, блювання, гіпербілірубінемія, підвищення активності печінкових трансаміназ;

– алергічні реакції: шкірні висипи, свербіж, пропасниця, рідко – набряк Квінке;

– з боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, гранулоцит опенія, тромбоцит опенія, еозинофілі я;

– з боку центральної та периферичної нервової системи: головний біль, парестезія, тремор, сонливість, порушення нервово-м'язової передачі, зниження слуху аж до розвитку необоротної глухоти, вестибулярні розлади (запаморочення), шум у вухах;

– з боку сечовидільної системи: олігурія, протеїнурія, альбумінурія, циліндрурія, гіперазотемія, мікро гематурія, ниркова недостатність;

–  інші: артеріальна гіпотензія, гіпомагніємія, рідко – загальна слабкість.

Передозування.

При застосуванні Аміцилу^® у великих дозах зростає ризик розвитку ото токсичної або нефротоксичної дії.

При парентеральному введенні слід враховувати можливість нервово-м'язової блокади.

Лікування: при токсичних реакціях – перитонеальний діаліз або гемодіаліз.

У випадку виникнення блокади та пригнічення дихання вводять прозерин з атропіном; при необхідності показана штучна вентиляція легенів.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Амікацин проникає крізь плаценту та може призвести до ото токсичного впливу на плід, тому його застосування під час вагітності протипоказане. При необхідності застосування Аміцилу^®   годування груддю слід припинити.

Діти.

З особливою обережністю під наглядом лікаря застосовують препарат дітям до 3 років.

Особливості застосування.

Для профілактики ускладнень та зменшення частоти їх розвитку препарат рекомендується застосовувати під контролем функції нирок, слуху і вестибулярного апарату (не рідше за один раз на тиждень).

Основним токсичним ефектом Аміцилу^® при парентеральному введенні є його вплив на VIII пару черепно-мозкових нервів. Зазвичай спочатку візначається глухість у діапазоні звуків високої частоти, що можна виявити при аудіо метричному дослідженні.

Хворим з порушеннями видільної функції нирок необхідна корекція режиму дозування залежно від кліренсу креатині ну. У хворих з порушенням функції нирок ризик розвитку ото токсичних ускладнень значно підвищений. Якщо під час лікування спостерігається прогресу вання ниркової недостатності, рекомендовано провести аудіо метричні дослідження і, за необхідності, припинити застосування препарату. З обережністю необхідно застосовувати Аміцил^® хворим на міастенію та паркінсонізм, а також особам літнього віку.

Оскільки Аміцил^® виводиться з сечею, до початку лікування необхідно провести корекцію водно-електролітного балансу. При появі ознак нефротоксичності (часті позиви до сечовипускання, виявлення лейкоцитів, еритроцитів та альбуміну в сечі) прийом рідини потрібно збільшити, а дозу препарату рекомендується знизити. Вказані симптоми зазвичай зникають до кінця курсу лікування. Однак у випадку розвитку гіперазотемії або олігурії лікування слід припинити. При одночасному застосуванні з цефалоспоринами бажано вводити їх у різні місця (внутрішньом’язове введення) з інтервалом не менше 1 години.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Необхідно з обережністю приймати препарат пацієнтам, діяльність яких вимагає швидкості психомоторних реакцій (керування транспортом, робота з потенційно небезпечними механізмами), враховуючи ризик виникнення можливих небажаних реакцій з боку нервової системи.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному застосуванні Аміцилу^® з амфотерицином В, ванкоміцином, метоксифлураном, енфлураном, НПЗЗ, рентген контрастними засобами, цефалотином, циклоспорином, цисплатином, полі міксинами підвищується ризик розвитку нефротоксичної дії.

При одночасному застосуванні Аміцилу^® з петльовими діуретиками (фуросемід, етакринова кислота) або з цисплатином підвищується ризик розвитку ото токсичної дії.

При одночасному застосуванні з ефіром етиловим і блокаторами нервово-м'язової передачі підвищується ризик пригнічення дихання.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Амікацин – напівсинтетичний антибіотик широкого спектра дії групи аміноглікозидів. Виявляє бактерицидну дію. Активно проходячи крізь клітинну стінку бактерій, необоротно зв'язується з 30S субодиницею бактеріальних рибосом і тим самим пригнічує синтез білка мікро організму, що у кінцевому результаті призводить до його загибелі.

Має високу бактерицидну активність відносно грам негативних мікро організмів: Citrobacter freundii, Acinetobacter spp., Klebsiella-Enterobacter-Serratia spp., Escherichia coli, Proteus spp. (індол позитивних та індол негативних), Ргоvidencia sрр., Рseudomonas spp., Salmonella sрр., Shigella spp.; грам позитивних мікро організмів  Stарhуlососсus sрр. (які продукують та не продукують пеніцилін азу), включаючи резистентні до метициліну штами.

За активністю перевищує гентаміцин щодо Кlеbsіеllа spp. та Ргоvіdеnсіа spp.

Мало ефективний відносно Streptococcus pyogenes, Enterococci та Streptococcus pneumoniae.

Неактивний відносно анаеробних бактерій.

У поєднанні з β-лактам ними антибіотиками проявляє синергічну активність in vitro щодо багатьох грам негативних мікро організмів.

Фармакокінетика. При внутрішньом’язовому введенні швидко та повністю всмоктується. Розподіляється у позаклітинній рідині, включаючи сироватку крові, рідину абсцесів, плевральний випіт, асцитичну, перикардіальну, синовіальну, лімфатичну та перитонеальну рідини. Високі концентрації виявляють у сечі. Низькі концентрації відзначаються у жовчі, грудному молоці, бронхіальному секреті, мокротинні та лікворі. При запаленні мозкових оболонок проникнення у ліквор збільшується.

Проникає в усі тканини організму, де накопи чується внутрішньоклітинно. Високі концентрації відзначаються в органах з добрим кровозабезпеченням, у таких як печінка, легені, особливо нирки, де препарат накопи чується у корковій речовині.

Період напів виведення: дорослі – 2-4 години; новонароджені діти – 5-8 годин, діти старше 1 місяця – 2,5-4 години.

Виводиться нирками у незміненому вигляді шляхом клуб очкової фільтрації на 75-95 %.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: пориста маса білого або білого з жовтуватим відтінком кольору.

Несумісність. Аміцил^® несумісний у розчині з пеніцилінами, цефалоспоринами, амфотерицином В, хлортіазидом, еритроміцином, гепарином, нітрофурантоїном, тіопенталом, а також залежно від складу та концентрації розчину – з тетрациклінами, вітамінами групи В, вітаміном С і калію хлоридом.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 º С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 0,5 г та 1 г у флаконах.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ВАТ «Київ медпрепарат».

Місцезнаходження. Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139.

АМИЦИЛ® (AMICILUM)

AMIKACINUM     J01G B06

Артериум Корпорация Киевмедпрепарат

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

лиофил. д/р-ра д/ин. 250 мг фл.

 Амикацина сульфат 250 мг

Прочие ингредиенты: маннитол.

№  UA/1036/01/02 от 02.06.2009 до 02.06.2014

лиофил. д/р-ра д/ин. 0,5 г фл.

 Амикацина сульфат 0,5 г

Прочие ингредиенты: маннитол.

№  UA/1036/01/03 от 03.11.2009 до 03.11.2014

лиофил. д/р-ра д/ин. 1 г фл.

 Амикацина сульфат 1 г

Прочие ингредиенты: маннитол.

№  UA/1036/01/04 от 03.11.2009 до 03.11.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Амикацин — полусинтетический антибиотик широкого спектра действия из группы аминогликозидов. Оказывает бактерицидное действие. Активно проникая через клеточную стенку бактерий, необратимо связывается с 30S-субъединицей бактериальных рибосом и таким образом угнетает синтез белка микроорганизма, что в конечном результате приводит к его гибели. Обладает высокой бактерицидной активностью относительно грамположительных микроорганизмов: Stарhуlососсus sрр. (в том числе пенициллинрезистентных); грамотрицательных микроорганизмов: Citrobacter freundii, Enterobacter sрр., Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Кlebsiella sрр., Proteus spp. (индолположительные и индолотрицательные), Рrоvidencia sрр., Рseudomonas аeruginosa, Salmonella sрр., Shigella spp., Yersinia enterocolitica. По активности превышает гентамицин относительно Кlеbsiellа spp. и Рrоvidеnсiа spp. Неактивен относительно анаэробных бактерий.
Фармакокинетика. При в/м введении быстро и полностью всасывается. Распределяется во внеклеточной жидкости, включая сыворотку крови, жидкость абсцессов, плевральный выпот, асцитическую, перикардиальную, синовиальную, лимфатическую и перитонеальную жидкости. Высокие концентрации выявляют в моче. Низкие концентрации отмечают в желчи, грудном молоке, бронхиальном секрете, мокроте и ликворе. При воспалении мозговых оболочек проникновение в ликвор повышается. Проникает во все ткани организма, где накапливается внутриклеточно. Высокие концентрации отмечают в органах с хорошей васкуляризацией: печень, легкие, особенно почки, где препарат накапливается в корковом слое. T1/2: взрослые — 2–4 ч; дети (новорожденные) — 5–8 ч, дети более старшего возраста — 2,5–4 ч. Выделяется почками в неизмененном виде путем клубочковой фильтрации на 75–95%.

ПОКАЗАНИЯ:

тяжелые инфекционно-воспалительные заболевания, вызванные чувствительными к препарату микроорганизмами — сепсис (в том числе сепсис новорожденных), менингит и другие инфекции ЦНС, перитонит, септический эндокардит, инфекции костей и суставов (в том числе остеомиелит), пневмония, эмпиема плевры, абсцесс легкого, гнойные инфекции кожи и мягких тканей, инфицированные ожоги, часто рецидивирующие инфекции мочевыводящих путей, инфекции желчевыводящих путей.

ПРИМЕНЕНИЕ:

перед введением необходимо провести внутрикожную пробу на переносимость препарата. Режим дозирования устанавливают индивидуально с учетом тяжести течения и локализации инфекции, а также чувствительности возбудителя.
Взрослым и подросткам в возрасте старше 12 лет: в/м или путем в/в инфузии вводят в дозе по 15 мг/кг 2–3 раза в сутки в течение 7–10 дней.
Суточная доза для взрослых не должна превышать 1,5 г; общая курсовая доза препарата не должна превышать 15 г.
При неосложненных инфекциях мочевыводящих путей суточная доза — 0,5 г на 1 или 2 приема.
Для усиления действия в отношении синегнойной инфекции возможно совместное применение с цефалоспоринами ІІІ поколения (цефтазидим, цефоперазон), при этом комбинация амикацина с цефтазидимом является наиболее эффективной.
Доза для детей: недоношенным новорожденным вначале назначают 10 мг/кг, затем 7,5 мг/кг каждые 18–24 ч в течение 7–10 дней. Новорожденным обычно назначают в начальной дозе 10 мг/кг, затем по 7,5 мг/кг каждые 12 ч в течение 7–10 дней, детям в возрасте от 1 года до 12 лет — 15 мг/кг за 2–3 введения в сутки в течение 7–10 дней.
Если состояние больного стабильное, а значение клиренса креатинина неизвестно, то интервал между введениями препарата устанавливают следующим образом:
интервал (часы) = концентрация креатинина в сыворотке крови · 9
Расчет доз для больных с почечной недостаточностью. Лечение препаратом начинают с ударной разовой дозы 7,5 мг/кг. Потом в зависимости от снижения клиренса креатинина рассчитывают поддерживающую дозу, как определено ниже.
Интервал между введениями — 12 ч.
Корригированная поддерживающая доза = реальный клиренс креатинина у больного (мл/мин) · доза, теоретически необходимая больному (мг)/ нормальный клиренс креатинина (теоретически) для данного больного (мл/мин)
Другой способ определения дозы больным (интервал между введениями 12 ч) при стабильном состоянии и с известным значением креатинина плазмы крови — разделить рекомендованную дозу на значение креатинина плазмы крови.
Для подтверждения правильности подбора режима дозирования рекомендуется периодически проверять концентрацию амикацина в плазме крови.
Для в/м инъекции содержимое флакона (0,5 или 1,0 г) растворяют в 4–6 мл воды для инъекций и вводят глубоко в верхний наружный квадрант ягодичной мышцы.
Для в/в инфузии содержимое флакона (0,5 или 1,0 г) растворяют в 100–200 мл изотонического р-ра натрия хлорида или 5% р-ра глюкозы. Инфузию проводят капельно со скоростью 60 капель в 1 мин. Концентрация р-ра при в/в введении не должна превышать 5 мг/мл.
В/в струйную инъекцию препарата вводят медленно в течение приблизительно 7 мин.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к антибиотикам группы аминогликозидов, неврит слухового нерва, нарушения функции вестибулярного аппарата, миастения гравис, период беременности и кормления грудью, тяжелые нарушения функции почек, азотемия (уровень остаточного азота >150 мг%).

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

со стороны ЖКТ и печени: тошнота, рвота, гипербилирубинемия, повышение активности печеночных трансаминаз;
аллергические реакции: сыпь, зуд, лихорадка, редко — отек Квинке;
со стороны системы кроветворения: анемия, лейкопения, гранулоцитопения, тромбоцитопения, эозинофилия;
со стороны центральной и периферической нервной системы: головная боль, парестезия, тремор, сонливость, нарушение нервно-мышечной передачи, снижение слуха вплоть до развития необратимой глухоты, вестибулярные расстройства (головокружение), шум в ушах;
со стороны мочевыделительной системы: олигурия, протеинурия, альбуминурия, цилиндрурия, гиперазотемия, микрогематурия, почечная недостаточность;
другие: артериальная гипотензия, гипомагниемия, редко — общая слабость.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

для профилактики осложнений и снижения частоты их развития препарат рекомендуется применять под контролем функции почек, слуха и вестибулярного аппарата (не реже 1 раза в неделю).
Основным токсическим эффектом Амицила при парентеральном введении является его действие на VIII пару черепно-мозговых нервов. Обычно вначале отмечают глухоту в диапазоне звуков высокой частоты, что можно выявить при аудиометрическом исследовании.
Больным с нарушением выделительной функции почек требуется коррекция режима дозирования в зависимости от клиренса креатинина. У больных с нарушениями функции почек риск развития ототоксических осложнений значительно повышен. Если во время лечения наблюдается прогрессирование почечной недостаточности, рекомендуется провести аудиометрические исследования и, в случае необходимости, прекратить применение препарата. С осторожностью должны применять Амицил больные с миастенией и паркинсонизмом, а также лица пожилого возраста.
Поскольку Амицил выводится с мочой, до начала лечения необходимо провести коррекцию водно-электролитного баланса. При появлении признаков нефротоксичности (частые позывы к мочеиспусканию, выявление лейкоцитов, эритроцитов или альбумина в моче) введение жидкости следует увеличить, а дозу препарата рекомендуется снизить. Указанные симптомы обычно исчезают к концу курса лечения. Однако в случае развития гиперазотемии или олигурии лечение следует прекратить. При совместном применении с цефалоспоринами желательно вводить их в разные места (в/м) с интервалом не менее 1 ч.
Применение в период беременности и кормления грудью. Амикацин проникает через плаценту и может оказывать ототоксическое действие на плод, поэтому его применение во время беременности противопоказано. При необходимости применения Амицила кормление грудью следует прекратить.
Дети. С особой осторожностью под наблюдением врача применяют препарат у детей до 3 лет.
Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортными средствами или другими механизмами. Следует с осторожностью принимать препарат пациентам, деятельность которых требует быстроты психомоторных реакций (управление транспортом, работа с потенциально опасными механизмами), учитывая риск возникновения возможных нежелательных реакций со стороны ЦНС.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

при одновременном применении препарата Амицил с амфотерицином В, ванкомицином, метоксифлураном, энфлураном, НПВП, рентгеноконтрастными средствами, цефалотином, циклоспорином, цисплатином, полимиксинами повышается риск развития нефротоксического действия.
При одновременном применении Амицила с петлевыми диуретиками (фуросемид, этакриновая кислота) или с цисплатином повышается риск развития ототоксического действия.
При одновременном применении с эфиром этиловым и блокаторами нервно-мышечной передачи повышается риск угнетения дыхания.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

при применении препарата Амицил в высоких дозах повышается риск развития ототоксического или нефротоксического действия.
При парентеральном введении следует учитывать возможность нервно-мышечной блокады.
Лечение: при токсических реакциях — перитонеальный диализ или гемодиализ.
В случае возникновения блокады и угнетения дыхания вводят прозерин с атропином; при необходимости показана ИВЛ.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в сухом, защищенном от света месте при температуре 15–25 °С.