Аугментин - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

АУГМЕНТИН™ SR

(AUGMENTIN™ SR)

Склад:

діючі речовини: амоксицилін та клавуланова кислота;

1 таблетка містить амоксициліну (у формі амоксициліну тригідрату) 562,5 мг, амоксициліну (у формі амоксициліну натрію) 437,5 мг, клавуланової кислоти (у формі калію клавуланату) 62,5 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А); кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, ксантанова камедь, кислота лимонна безводна, гіпромелоза 6 ср, гіпромелоза 15 ср, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь 3350, поліетиленгліколь 8000.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, пролонгованої дії.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки у формі капсули, білого кольору, вкриті плівковою оболонкою, з лінією розлому з одного боку та маркуванням АС 1000/62.5 з іншого.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування.

Код АТХ J01C R02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Амоксицилін – напівсинтетичний антибіотик з широким спектром антибактеріальної активності проти багатьох грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Амоксицилін чутливий до бета-лактамази та зазнає розпаду під її впливом, тому спектр активності амоксициліну не включає мікроорганізми, що синтезують цей фермент. Клавуланова кислота має бета-лактамну структуру, подібну до пеніцилінів, та має властивості інактивувати бета-лактамазні ферменти, властиві мікроорганізмам, резистентним до пеніцилінів і цефалоспоринів. Зокрема, вона має виражену активність щодо важливих з клінічної точки зору плазмідних бета-лактамаз, які часто відповідають за виникнення перехресної резистентності до антибіотиків. Присутність клавуланової кислоти у складі Аугментину SR захищає амоксицилін від розпаду під дією ферментів бета-лактамаз і розширює спектр антибактеріальної дії амоксициліну, включаючи до нього багато мікроорганізмів,  резистентних до амоксициліну та інших пеніцилінів і цефалоспоринів.

Аугментин SR представлений у вигляді таблеток, вкритих плівковою оболонкою, пролонгованої дії, що дає змогу подовжити фармакокінетичну дію амоксициліну. Такий склад таблеток розширює спектр чутливих до Аугментину SR мікроорганізмів, включаючи пеніцилінрезистентні штами S. Pneumoniae.

Мікроорганізми, наведені нижче, категоризовані відповідно до чутливості до амоксициліну/клавуланату in vitro.

Чутливі мікроорганізми

Грампозитивні аероби: Bacillus anthracis, Enterococcus faecalis,  Listeria monocytogenes, Nocardia asteroides, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, Streptococcus viridians, інші β-гемолітичні види Streptococcus,  Staphylococcus aureus (метицилінчутливі штами), Staphylococcus saprophyticus (метицилінчутливі штами), коагулазонегативні стафілококи (метицилінчутливі штами).

Грамнегативні аероби: Bordetella pertussis, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Helicobacter pylori, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Pasteurella multocida, Vibrio cholerae.

Інші: Borrelia burgdorferi, Leptospira ictterohaemorrhagiae, Treponema pallidum.

Грампозитивні анаероби: види Clostridium, Peptococcus niger, Peptostreptococcus magnus, Peptostreptococcus micros, види Peptostreptococcus.

Грамнегативні анаероби: види Bacteroides (включаючи Bacteroides fragilis), види Capnocytophaga, Eikenella corrodens, види Fusobacterium, види Porphyromonas, види Prevotella.

Штами з можливою набутою резистентністю

Грамнегативні аероби: Escherichia coli, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, види Klebsiella, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, види Proteus, види Salmonella, види Shigella.

Грампозитивні аероби: види Corynebacterium, Enterococcus faecium.

Нечутливі мікроорганізми

Грамнегативні аероби: види Acinetobacter,Citrobacter freundii, види Enterobacter, Hafnia alvei, Legionella pneumophila, Morganella morganii, види Providencia, види Pseudomonas, види Serratia, Stenotrophomas maltophilia, Yesinia enterolitica.

Інші: Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, види Chlamydia, Coxiella burnetti, види Mycoplasma.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Обидва компоненти Аугментину SR (амоксицилін і клавуланова кислота) повністю розчинні у водних розчинах при фізіологічних значеннях pH. Обидва компоненти швидко та добре абсорбуються при пероральному прийомі. Абсорбція Аугментину SR покращується при його прийомі на початку їди.

Фармакокінетичні параметри при прийомі таблеток Аугментину SR  2 рази на день такі:  

площа під кривою співвідношення «концентрація/час» (AUC) становить 71,6 мкг/год/мл для амоксициліну та 5,29 мкг/год/мл для клавуланової кислоти, період напіввиведення –  1,27 год  для амоксициліну та 1,03 год для клавуланової кислоти, максимальна концентрація для амоксициліну – 17,0 мг/л та 2,05 мг/л – для клавуланової кислоти.

Представлена форма таблеток, вкритих плівковою оболонкою, пролонгованої дії має унікальний фармакодинамічний/фармакокінетичний профіль. При прийомі аналогічної дози препарату зі звичайним вивільненням діючої речовини неможливо досягти та підтримувати таку мінімальну інгібуючу концентрацію, яка є можливою при застосуванні Аугментину SR, таблеток, вкритих плівковою оболонкою, пролонгованої дії.  

Розподіл. При внутрішньовенному введенні терапевтичні концентрації амоксициліну та клавуланової кислоти спостерігаються у тканинах та інтерстиціальній рідині. Терапевтичні концентрації обох речовин виявлені в жовчному міхурі, тканинах черевної порожнини, шкірі, жировій та м’язовій тканинах, а також у синовіальній та перитонеальній рідинах, жовчі та гною. Амоксицилін і клавуланова кислота слабо зв’язуються з білками; дослідженнями встановлено, що показники зв’язування з білками становлять 25 % для клавуланової кислоти та 18 % для амоксициліну від загальних концентрацій їх у плазмі крові. При дослідженнях на тваринах не встановлено кумуляції жодного з цих компонентів у будь-якому органі.

Амоксицилін, як і інші пеніциліни, може проникати у грудне молоко. Слідова кількість клавуланової кислоти також може бути виявлена в грудному молоці. Дослідження репродуктивної функції на тваринах показали, що і амоксицилін, і клавуланова кислота можуть проникати крізь плацентарний бар’єр. Однак не виявлено будь-яких даних щодо порушення фертильної функції або шкідливого впливу на плід.

Виведення. Як і для інших пеніцилінів, основним шляхом виведення для амоксициліну є ниркова екскреція, тоді як виведення клавуланату здійснюється і нирками, і за допомогою позаниркових механізмів. Приблизно 60-70 % амоксициліну і 40-65 % клавуланової кислоти виділяються із сечею у незміненому стані протягом перших 6 годин після одноразового прийому таблеток.

Амоксицилін також частково виводиться із сечею у вигляді неактивної пеніцилової кислоти в кількостях, еквівалентних 10-25 % застосованої дози. Клавуланова кислота значною мірою метаболізується в організмі людини  до 2,5-дигідро-4-(2-гідроксіетил)-5-оксо-1Н-пірол-3-карбоксилової кислоти та 1-аміно-4-гідрокси-бутан-2-ону і виділяється із сечею та фекаліями, а також у вигляді двоокису вуглецю - з повітрям, що видихається.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування бактеріальних інфекцій, спричинених чутливими до Аугментину SR мікроорганізмами: інфекції дихальних шляхів, наприклад негоспітальна пневмонія, загострення хронічного бронхіту та гострий бактеріальний синусит.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-яких компонентів препарату, до будь-яких антибактеріальних засобів групи пеніцилінів. Наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості (в т.ч. анафілаксії), пов’язаних із застосуванням інших бета-лактамних агентів (у т.ч. цефалоспоринів, карбапенемів або монобактамів).

Наявність в анамнезі жовтяниці або дисфункції печінки, пов’язаних із застосуванням амоксициліну/клавуланату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Одночасне застосування пробенециду не рекомендується. Пробенецид знижує ниркову канальцеву секрецію амоксициліну. Одночасне його застосування з Аугментином SR може призвести до підвищених рівнів амоксициліну в крові протягом тривалого часу, проте не впливає на рівні клавуланової кислоти.

Пеніциліни можуть зменшувати виведення метотрексату, що може спричинити зростання токсичності останнього.

Одночасне застосування алопуринолу під час лікування амоксициліном може збільшити імовірність алергічних шкірних реакцій. Даних щодо одночасного застосування Аугментину SR  та алопуринолу немає.

Як і інші антибіотики, Аугментин SR може впливати на флору кишечнику, що призведе до зменшення реабсорбції естрогенів та зменшення ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.

За даними літератури, існують окрeмі повідомлення про збільшення рівня міжнародного нормалізованого співвідношення (INR) у пацієнтів, які лікуються аценокумаролом або варфарином та приймають амоксицилін. Якщо таке застосування необхідне, слід ретельно контролювати протромбіновий час або рівень міжнародного нормалізованого співвідношення з додаванням або припиненням лікування Аугментином SR.

У хворих, які лікуються мікофенолатом мофетилом, після початку застосування перорального амоксициліну з клавулановою кислотою може зменшитись предозова концентрація активного метаболіту мікофенольної кислоти приблизно на 50 %. Ця зміна предозового рівня може не відповідати зміні загальної експозиції мікофенольної кислоти.

Особливості застосування.

Перед початком терапії Аугментином SR необхідно точно визначити наявність в анамнезі реакцій гіперчутливості до пеніцилінів, цефалоспоринів або інших алергенів.

Серйозні, а часом навіть летальні випадки гіперчутливості (анафілактичні реакції) спостерігалися під час терапії пеніциліном. Ці реакції більш імовірні у пацієнтів з аналогічними реакціями на пеніцилін у минулому. У разі виникнення алергічних реакцій слід припинити терапію Аугментином SR і розпочати альтернативну терапію. Серйозні анафілактичні реакції потребують негайного лікування із застосуванням адреналіну. Також може виникнути необхідність у оксигеотерапії, внутрішньовенному введенні стероїдів і підтримці дихальної функції, включаючи інтубацію.

У разі якщо доведено, що інфекція зумовлена мікроорганізмами, чутливими до амоксициліну, необхідно зважити можливість переходу з комбінації амоксицилін/кислота клавуланова на амоксицилін відповідно до офіційних рекомендацій.

Аугментин SR не слід призначати, якщо є підозра на інфекційний мононуклеоз, оскільки при застосуванні амоксициліну при даній патології спостерігалися випадки короподібного висипання.

Тривале застосування препарату  іноді може спричиняти надмірне зростання нечутливої до Аугментину SR мікрофлори.

Розвиток мультиформної еритеми, асоційованої з пустулами на початку лікування, може бути симптомом гострого генералізованого екзантематозного пустульозу (див. розділ «Побічні реакції»). У такому разі необхідно припинити лікування і в подальшому протипоказано застосування амоксициліну.

Побічні реакції з боку печінки виникали головним чином у чоловіків та пацієнтів літнього віку та були пов’язані з тривалим лікуванням. У дітей про такі явища повідомлялося дуже рідко.  В усіх групах пацієнтів симптоми зазвичай виникали під час або одразу після лікування, але у деяких випадках вони з’являлися через кілька місяців після припинення лікування. Загалом ці явища були оборотними. Побічні реакції з боку печінки можуть бути тяжкими та дуже рідко мати летальний наслідок. Вони завжди виникали у пацієнтів з тяжкими супутніми захворюваннями або при супутньому застосуванні лікарських засобів, відомих потенційним негативним впливом на печінку (див. розділ «Побічні реакції»).

Пацієнтам з порушенням функції нирок необхідно коригувати дозу відповідно до ступеня ниркової недостатності (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

При лікуванні амоксициліном для визначення рівня глюкози в сечі слід використовувати ферментативні реакції з глюкозооксидазою, оскільки інші методи можуть давати хибнопозитивні результати.

Присутність клавуланової кислоти у препараті може спричиняти неспецифічне зв’язування IgG і альбуміну на мембранах еритроцитів, внаслідок чого можливий хибнопозитивний результат при проведенні тесту Кумбса.

Є повідомлення при хибнопозитивні результати тестів на наявність Aspergillus у пацієнтів, які отримували амоксицилін/клавуланову кислоту (при застосуванні Bio-Rad Laboratories Platelis Aspergillus EIA тесту). Тому такі позитивні результати у пацієнтів, які лікуються амоксициліном/клавулановою кислотою, слід інтерпретувати з обережністю та підтверджувати іншими діагностичними методами.  

При застосуванні майже всіх антибактеріальних препаратів повідомлялося про виникнення антибіотикоасоційованого коліту, що може варіювати від легкого до загрожуючого життю ступеня. Тому важливо мати це на увазі у разі виникнення у пацієнтів діареї під час або після застосування антибіотика. У разі виникнення антибіотикоасоційованого коліту лікування Аугментином SR слід негайно припинити, звернутись за медичною допомогою та почати відповідне лікування.

Зрідка у пацієнтів, які приймають Аугментин SR та пероральні антикоагулянти, може спостерігатися понаднормове подовження протромбінового часу (підвищення рівня міжнародного нормалізованого співвідношення). При одночасному прийомі антикоагулянтів необхідний відповідний моніторинг. Може бути потрібна корекція дози пероральних антикоагулянтів для підтримки необхідного рівня антикоагуляції.

Пацієнтам з порушенням функції нирок і кліренсом креатиніну 30 мл/хв і більше змінювати дозу Аугментину SR не потрібно. Якщо рівень кліренсу креатиніну менше 30 мл/хв, застосовувати препарат не рекомендується (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

У пацієнтів зі зниженою екскрецією сечі дуже рідко може спостерігатися кристалурія, головним чином при парентеральному введенні препарату. Тому для зменшення можливості виникнення кристалурії рекомендується під час лікування високими дозами амоксициліну підтримувати адекватний баланс між випитою рідиною та виведеною сечею (див. розділ «Передозування»).

Аугментин SR слід з обережністю призначати пацієнтам з ознаками печінкової недостатності.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Репродуктивні дослідження на тваринах (мишах і щурах при застосуванні доз, що у 10 разів перевищували дози для людини) пероральних і парентеральних форм Аугментину SR не виявили ніякої тератогенної дії. В одному дослідженні у жінок з передчасним розривом оболонок плода повідомлялося, що профілактичне застосування Аугментину SR може бути пов’язано з підвищенням ризику некротизуючого ентероколіту у новонароджених. Як і щодо усіх лікарських засобів, слід уникати застосування препарату під час вагітності, крім випадків, коли лікар вважає це за необхідне.

Обидва активні компоненти препарату екскретуються у грудне молоко (немає інформації стосовно впливу клавуланової кислоти на дітей, яких годують груддю). Відповідно, у дітей, яких годують груддю, можлива поява діареї та грибкової інфекції слизових оболонок, тому годування груддю слід припинити.

Аугментин SR у період годування груддю можна застосовувати лише тоді, коли, на думку лікаря, користь від застосування буде переважати ризик.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень з визначення здатності препарату впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами не проводилось. Однак можливі побічні реакції (такі як алергічні реакції, запаморочення, судоми), які можуть вплинути на здатність керувати автомобілем або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Препарат слід застосовувати згідно з офіційними рекомендаціями щодо антибіотикотерапії та даними місцевої чутливості до антибіотика. Чутливість до амоксициліну/клавуланату відрізняється у різних регіонах та може змінюватися з часом. За наявності слід звернутися до даних щодо місцевої чутливості та у разі необхідності провести мікробіологічне визначення та тест на чутливість.

Препарат призначений для лікування дорослих і дітей віком від 16 років.

Таблетка препарату має лінію розлому, що дає змогу розділити таблетку навпіл, якщо пацієнт не може проковтнути її цілою. Обидві половинки у цьому випадку слід прийняти одночасно. Рекомендованою дозою препарату є 2 таблетки 2 рази на добу.

Інфекції дихальних шляхів – 2  таблетки 2 рази на добу протягом 7-10 днів, включаючи:

негоспітальну пневмонію – 2 таблетки 2 рази на добу протягом 7-10 днів;

загострення хронічного бронхіту – 2 таблетки 2 рази на добу протягом 7 днів;

гострий бактеріальний синусит – 2 таблетки 2 рази на добу протягом 10 днів.

Пацієнти літнього віку.

Корекція дози не потрібна.

Дозування при порушенні функції нирок.

Аугментин SR призначають лише для лікування пацієнтів з кліренсом креатиніну 30 мл/хв і більше, при якому не потрібна корекція дози.

Дозування при порушенні функції печінки.

Застосовувати обережно; необхідно моніторувати печінкову функцію через регулярні проміжки часу. Даних для рекомендації щодо дозування недостатньо.

Приймати Аугментин SR слід на початку прийому їжі з метою кращого засвоювання препарату. Лікування не слід продовжувати понад 14 діб без оцінки стану хворого.

Діти. Не застосовується для лікування дітей віком до 16 років.

Передозування.

Передозування може супроводжуватися симптомами з боку шлунково-кишкового тракту та розладом водно-електролітного балансу. Ці явища лікують симптоматично,  приділяючи увагу корекції водно-електролітного балансу. Повідомлялося про випадки кристалурії, що іноді можуть призводити до ниркової недостатності (див. розділ «Особливості застосування»). Аугментин SR може бути видалений з кровотоку методом гемодіалізу.

Побічні реакції.  

Застосовується така класифікація частоти виникнення побічних ефектів:

дуже часто ³ 1/10;

часто ³ 1/100 та < 1/10;

нечасто ³ 1/1 000 та < 1/100;

рідко ³ 1/10 000 та < 1/1 000;

дуже рідко < 1/10 000;

частота невідома – не можна визначити за наявними даними.

Інфекції та інвазії.

Часто – генітальний кандидоз, кандидоз шкіри та слизових оболонок.

Частота невідома – надмірне зростання нечутливої мікрофлори.

Кровоносна та лімфатична системи.

Рідко – оборотна лейкопенія (включаючи нейтропенію) та тромбоцитопенія.

Дуже рідко – оборотний агранулоцитоз і гемолітична анемія. Збільшення часу кровотечі та протромбінового індексу.

Імунна система.

Дуже рідко – ангіоневротичний набряк, анафілаксія, сироваткоподібний синдром, алергічний васкуліт.

Нервова система.

Нечасто – запаморочення, головний біль.

Дуже рідко – оборотна гіперактивність та судоми. Судоми можуть виникати у пацієнтів з порушеною функцією нирок або у тих, хто отримує високі дози препарату.

Частота невідома – асептичний менінгіт.  

Шлунково-кишкові реакції.

Дуже часто – діарея.

Часто – нудота, біль у животі.

Нудота частіше асоціюється з високими дозами препарату; симптоми з боку шлунково-кишкового тракту можуть бути зменшені при прийомі препарату на початку їди.

Нечасто – блювання, порушення травлення.

Дуже рідко – антибіотикоасоційований коліт (включаючи псевдомембранозний коліт і геморагічний коліт), чорний «волосатий» язик.

Гепатобіліарні  реакції.

Нечасто – помірне підвищення рівня АСТ та/або АЛТ відзначається у хворих, які лікуються  антибіотиками  групи бета-лактамів.

Дуже рідко – гепатити та холестатична жовтяниця. Ці явища виникають при застосуванні інших пеніцилінів і цефалоспоринів.

Гепатити виникають головним чином у чоловіків і хворих літнього віку, і їх виникнення може бути пов×язане з тривалим лікуванням препаратом. Симптоми захворювання виникають під час або одразу після лікування, але в деяких випадках можуть виникнути через кілька тижнів після закінчення лікування. Ці явища можуть бути тяжкими, але зазвичай мають оборотний характер. Надзвичайно рідко спостерігаються летальні випадки у пацієнтів з тяжким основним захворюванням або у пацієнтів, які одночасно лікуються препаратами, що мають негативний вплив на печінку.

Шкіра та підшкірні тканини.

Нечасто – шкірний висип, свербіж, кропив×янка.

Рідко – поліморфна еритема.

Дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, пухирчастий ексфоліативний дерматит, гострий генералізований екзантематозний пустульоз.

У разі появи будь-якого алергічного дерматиту лікування слід припинити.

Нирки та сечовидільна система.

Дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, кристалурія (див. розділ «Передозування»).

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 4 таблетки у блістері. По 4 або по 7 блістерів у картонній упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.  Глаксо Веллком Продакшн, Франція.

                     Glaxo Wellcome Production, France.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.  

Глаксо Веллком Продакшн, ЗІ де ля Пейеньєр, 53100 Майєнн, Франція.

Glaxo Wellcome Production, ZI de la Peyenniere, 53100 Mayennе, France.

АУГМЕНТИН™  
пор. д/п сиропа 228,5 мг/5 мл фл. 70 мл, № 1 

Амоксициллин 200 мг/5 мл
Кислота клавулановая 28,5 мг/5 мл

Прочие ингредиенты: смола ксантановая, гидроксипропилметилцеллюлоза, кремний коллоидный, кислота янтарная, кремния диоксид, ароматизаторы, патока светлая, аспартам.

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА: амоксициллин — полусинтетический пенициллиновый антибиотик с широким спектром антибактериальной активности в отношении многих грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов. Амоксициллин чувствителен к действию бета-лактамазы и распадается под ее влиянием, поэтому спектр активности амоксициллина не включает микроорганизмы, синтезирующие этот фермент. Клавулановая кислота имеет бета-лактамную структуру, подобную структуре пенициллинов, а также обладает способностью инактивировать бета-лактамазные ферменты, продуцируемые микроорганизмами, резистентными к пенициллинам и цефалоспоринам. В частности, она обладает выраженной активностью в отношении важных, с клинической точки зрения, плазмидных бета-лактамаз, которые часто отвечают за возникновение перекрестной резистентности к антибиотикам. Присутствие клавулановой кислоты в составе Аугментина защищает амоксициллин от распада под действием ферментов бета-лактамаз и расширяет спектр антибактериального действия амоксициллина, включая в него множество микроорганизмов, резистентных к амоксициллину и другим пенициллинам и цефалоспоринам.

Таким образом, Аугментин обладает свойствами антибиотика широкого спектра действия и ингибитора бета-лактамаз. Аугментин обладает бактерицидным действием в отношении широкого спектра микроорганизмов, включая:
грамположительные аэробы: Bacillus anthracis*, Corynebacterium spp., Enterococcus faecalis*, Enterococcus faecium*, Listeria monocytogenes, Nocardia asteroides, Staphylococcus aureus*, коагулазонегативные стафилококки (включая Staphylococcus epidermidis), Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus viridans;
грамположительные анаэробы: Clostridium spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.;
грамотрицательные аэробы: Bordetella pertussis, Brucella spp., Escherichia coli*, Gardnerella vaginalis, Haemophilus influenzae*, Helicobacter pylori, Klebsiella spp.*, Legionella spp., Moraxella catarrhalis* (Branhamella catarrhalis), Neisseria gonorrhoeae*, Neisseria meningitidis*, Pasteurella multocida, Proteus mirabilis*, Proteus vulgaris*, Salmonella spp.*, Shigella spp.*, Vibrio cholerae, Yersinia enterocolitica*;
грамотрицательные анаэробы: Bacteroides spp. (включая Bacteroides fragilis), Fusobacterium spp.;
другие микроорганизмы: Borrelia burgdorferi, Chlamydia spp., Leptospira icterohaemorrhagiae, Treponema pallidum.
Примечание. *Некоторые штаммы этих видов бактерий продуцируют β-лактамазу, что делает их нечувствительными к монотерапии амоксициллином.
Оба компонента Аугментина (амоксициллин и клавулановая кислота) полностью растворимы в водных р-рах при физиологических значениях рН. Оба компонента хорошо и быстро абсорбируются при пероральном применении. Абсорбция Аугментина улучшается при его приеме в начале еды.
Аугментин (ВD) таблетки 625 мг (50 0/1 25 мг),
Фармакокинетические параметры изучали в исследованиях, в которых Аугментин (ВD) таблетки 625 мг 500/125 мг (по сравнению с отдельным приемом обоих компонентов) принимались натощак группами здоровых добровольцев и результаты которых приведены ниже:

Концентрация амоксициллина в сыворотке крови, достигаемая при приеме Аугментина, подобна той, что достигается при пероральном приеме эквивалентных доз только амоксициллина. Одновременный прием пробенецида тормозит экскрецию амоксициллина, но не влияет на почечную экскрецию клавулановой кислоты.
При применении внутрь терапевтические концентрации амоксициллина и клавулановой кислоты определяются в тканях и интерстициальной жидкости. Терапевтические концентрации обоих веществ выявляют в желчном пузыре, тканях брюшной полости, коже, жировой и мышечной тканях, а также в синовиальной и перитонеальний жидкостях, желчи и гное. Амоксициллин и клавулановая кислота слабо связываются с белками плазмы крови; исследованиями установлено, что показатели связывания с белками составляют 25% для клавулановой кислоты и 18% — для амоксициллина от общей их концентрации в плазме крови. При исследованиях, проведенных на животных, не установлено кумуляции ни одного из этих компонентов в любом органе.
Амоксициллин, как и другие пенициллины, проникает в грудное молоко. Следовые количества клавулановой кислоты также выявляются в грудном молоке. Исследование репродуктивной функции на животных показали, что и амоксициллин, и клавулановая кислота могут проникать через плацентарный барьер. Однако не выявлено каких-либо данных относительно нарушения репродуктивной функции или вредного влияния на плод.
Как и у других пенициллинов, основным путем выведения амоксициллина является почечная экскреция, тогда как выведение клавуланата осуществляется и через почки, и путем внепочечных механизмов. Около 60–70% амоксициллина и 40–65% клавулановой кислоты выделяется с мочой в неизмененном виде на протяжении первых 6 ч после однократного приема таблеток 500/125 мг.
Амоксициллин также частично выводится с мочой в виде неактивной пеницилловой кислоты в количествах, эквивалентных 10–25% принятой дозы. Клавулановая кислота в значительной мере метаболизируется в организме человека до 2, дигидро-4-(2-гидроксиэтил)-оксо-1Н-пирол-3-карбоксиловой кислоты и 1-амино-4-гидрокси-бутан-2-она и выделяется с мочой и калом, а также в виде диоксида углерода с выдыхаемым воздухом.
Аугментин таблетки 1 г (87 5/1 25 мг)
Фармакокинетические параметры при приеме таблеток Аугментина 875/125 мг (1 г) 2 раза в сутки такие: AUC — 53,52 мкг/ч/мл для амоксициллина и 10,16 мкг/ч/мл — для клавулановой кислоты, период полувыведения — 1,19 ч для амоксициллина и 0,96 ч — для клавулановой кислоты, максимальная концентрация в сыворотке крови — 11,64 мкг/мл для амоксициллина и 2,18 мкг/мл — для клавулановой кислоты.
Аугментин (порошок для приготовления сиропа 228,5 м г/5 мл)
Оба компонента Аугментина (амоксициллин и клавулановая кислота) полностью растворимы в водных р-рах при физиологических значениях pH. Оба компонента быстро и хорошо абсорбируются при пероральном приеме. Абсорбция Аугментина улучшается при его приеме во время еды.
Концентрация амоксициллина в сыворотке крови при приеме Аугментина подобна той, которая достигается при пероральном приеме эквивалентных доз самого амоксициллина.
Аугментин порошок для приготовления инъекционного р-ра
Фармакокинетические исследования Аугментина для в/в применения проводили с привлечением группы здоровых добровольцев, которым назначали дозы 500/100 (600) мг или 1000/200 мг (1,2 г) в/в. Полученные данные приведены в таблицах.
Усредненные фармакокинетические параметры для составных частей Аугментина — 600 мг и 1,2 г.

После в/в введения терапевтические концентрации амоксициллина и клавулановой кислоты выявляют в тканях и интерстициальной жидкости.
При в/в введении терапевтические концентрации амоксициллина и клавулановой кислоты достигаются в тканях и интерстициальной жидкости, их выявляют в ткани желчного пузыря, других органов брюшной полости, в коже, жировой и мышечной тканях, а также в синовиальной и перитонеальной жидкостях, желчи и гное. Амоксициллин и клавулановая кислота слабо связываются с белками плазмы крови — 18 и 25% соответственно. При исследовании на животных не выявлена кумуляция препарата в каких-либо органах.
Амоксициллин, как и другие пенициллины, может выделяться с грудным молоком. Следовые количества клавулановой кислоты также выявляют в грудном молоке. Амоксициллин и клавулановая кислота могут проникать через плацентарный барьер, однако не выявлено каких-либо данных, свидетельствующих о негативном влиянии на плод или о нарушении репродуктивной функции.
Как и другие пенициллины, амоксициллин выводится главным образом путем почечной экскреции, тогда как клавуланат выделяется как почками, так и внепочечным путем. Приблизительно 60–70% амоксициллина и 40–65% клавулановой кислоты выводится с мочой в неизмененном виде на протяжении первых 6 ч после введения.
Амоксициллин также частично выводится с мочой в виде неактивной пеницилловой кислоты в количествах, эквивалентных 10–25% принятой дозы. Клавулановая кислота в значительной степени метаболизируется в организме до 2,5-дигидро-4-(2-гидроксиэтил)-5-оксо-1Н-пирол-3-карбоксиловой кислоты и 1-амино-4-гидрокси-бутан-2-она и выводится с мочой и калом, а также в виде диоксида углерода с выдыхаемым воздухом. Сопутствующее применение пробенецида тормозит экскрецию амоксициллина, но не задерживает выведение почками клавуланата.

ПОКАЗАНИЯ: препарат предназначен для непродолжительного лечения бактериальных инфекций, вызванных чувствительными к препарату микроорганизмами, в том числе:
• инфекции верхних дыхательных путей  (включая ухо, горло, нос), в том числе рецидивирующие тонзиллит, синусит, средний отит;
• инфекции нижних дыхательных путей, в том числе хронический бронхит в фазе обострения, долевая пневмония и бронхопневмония;
• инфекции мочевыделительной системы, в том числе цистит, уретрит, пиелонефрит, инфекции женских половых органов и гонорея;
• инфекции кожи и мягких тканей;
• инфекции опорно-двигательного аппарата, в том числе остеомиелит;
• другие инфекции, в том числе септический аборт, послеродовой сепсис, интраабдоминальный сепсис, септицемия, перитонит, послеоперационные инфекционные осложнения.
• зубные инфекции, в том числе дентоальвеолярные абсцессы (Аугментин BD).
Применение Аугментина 1000/200 мг (в инъекционной форме) показано для профилактики инфекционных осложнений при оперативных вмешательствах на ЖКТ, органах таза, области головы и шеи, сердце, почках, при замене суставов и хирургии желчных протоков.
Инфекции, вызванные амоксициллинчувствительными микроорганизмами, эффективно лечатся Аугментином, учитывая содержание в нем амоксициллина. Таким образом Аугментин ВD (таблетки) применяют при лечении смешанных инфекций, вызванных чувствительными к амоксициллину микроорганизмами в сочетании с чувствительными к Аугментину микроорганизмами, продуцирующими β-лактамазы.

ПРИМЕНЕНИЕ: Аугментин ( ВD) таблетки 625 мг (50 0/1 25 мг)
Для лечения инфекций легкой и средней степени тяжести у взрослых и детей в возрасте старше 12 лет: 1 таблетка Аугментина (ВD) 625 мг (500/125 мг) 2 раза в сутки. При тяжелом течении инфекции (включая хронические и рецидивирующие инфекции мочевыводящих путей и бронхолегочные инфекции) назначают 1–2 таблетки Аугментина (ВD) 3 раза в сутки. Таблетки Аугментин (ВD) не рекомендуется назначать детям в возрасте до 12 лет.
Рекомендуемое дозирование при дентоальвеолярных абсцессах — по 1 таблетке 2 раза в сутки на протяжении 5 дней.
Дозирование при нарушении функции почек

Дозирование при гемодиализе: 1 таблетка в сутки + по 1 таблетке во время и в конце диализа (учитывая снижение концентраций амоксициллина и клавулановой кислоты в сыворотке крови).
Дозирование при нарушении функции печени: применяют с осторожностью, необходим регулярный мониторинг функции печени.
Дозирование для пациентов пожилого возраста: в коррекции дозы нет необходимости, дозу корригируют в зависимости от функции почек.
Для оптимальной абсорбции и с целью снижения нежелательного влияния на функцию ЖКТ препарат следует принимать в начале приема пищи. Лечение не следует продолжать более 14 дней без повторной оценки состояния больного. Лечение можно начать парентерально, затем продолжить перорально.
Аугментин таблетки 1 г (87 5/1 25 мг)
Дозирование зависит от возраста и массы тела пациента, функции почек, степени тяжести инфекции.
Доза для лечения инфекций легкой и средней степени тяжести у взрослых и детей старше 12 лет: 1 таблетка Аугментина 875/125 мг 2 раза в сутки. При тяжелом течении инфекции (включая хронические и рецидивирующие инфекции мочевыводящих путей и бронхолегочные инфекции) — 1 таблетка Аугментина 3 раза в сутки.
Таблетки Аугментина 1 г не рекомендуется назначать детям до 12 лет.
Дозирование при нарушении функции почек: Аугментин таблетки 1 г (875/125 мг) применяют только у больных с клиренсом креатинина 30 мл/мин. При почечной недостаточности с клиренсом креатинина ≤30 мл/мин Аугментин 875/125 мг не применяется.
Дозирование при нарушении функции печени: следует применять с осторожностью, необходимо проводить регулярное мониторирование функции печени. Данных относительно рекомендаций дозирования недостаточно.
Дозирование для пациентов пожилого возраста: в коррекции дозы пациентам пожилого возраста нет необходимости; дозу корректируют в зависимости от состояния функции почек.
С целью снижения нежелательного влияния на функцию ЖКТ препарат следует принимать в начале приема пищи, при этом улучшается всасывание Аугментина. Лечение можно начать парентерально, затем продолжить перорально.
Аугментин порошок для приготовления сиропа
Дозирование должно соответствовать возрасту ребенка в мг/кг/сут или в мл суспензии (сиропа) на 1 дозу. Для детей с массой тела ≥40 кг дозирование осуществляется в соответствии с рекомендациями для взрослых.

Низкая доза рекомендована при таких заболеваниях, как инфекции кожи и мягких тканей, рецидивирующий тонзиллит.
Высокая доза рекомендована для лечения более тяжелых заболеваний (таких как средний отит, синусит, инфекции верхних и нижних дыхательных путей).
Рекомендации относительно дозирования для применения у детей приведены в таблице ниже.

Клинических данных относительно применения доз, превышающих 45/6,4 мг/кг/сут, для детей в возрасте до 2 лет нет.
Клинических данных относительно применения сиропа Аугментин для лечения детей в возрасте до 2 мес нет, как и рекомендаций относительно дозирования.
Нарушение функции почек. Коррективы дозирования основываются на максимальных рекомендуемых дозах амоксициллина и зависят от клиренса креатинина.
В большинстве случаев следует отдавать предпочтение парентеральной терапии.
Гемодиализ. Коррективы дозирования основываются на максимальных рекомендуемых дозах амоксициллина.
Перед началом и после гемодиализа необходимо ввести дополнительную дозу препарата.
Нарушение функции печени. Применять с осторожностью, регулярно контролируя функцию печени. Существующих данных недостаточно для формулирования рекомендаций относительно дозировки.
Чтобы свести к минимуму риск нежелательного влияния Аугментина на ЖКТ, препарат следует принимать в начале применения пищи. При этом всасывание Аугментина оптимально.
Лечение не следует продолжать больше 14 сут без консультации врача.
В начале лечение препарат можно вводить парентерально, а затем продолжать пероральное применение.
Инструкция для приготовления сиропа
Порошок, содержащийся во флаконе (бутылочке), развести до образования суспензии, как описано далее. Налить воды в бутылочку с порошком до ²/₃ объема обозначенного уровня на этикетке (указано линией со стрелкой), закрыть крышечкой и встряхнуть бутылочку до образования суспензии. Добавить воды до обозначенного уровня и встряхнуть снова. Во время первого разведения суспензии нужно дать постоять в течение 5 мин до полной дисперсии, при разведении образуется суспензия белого цвета с желтоватым или слегка сероватым оттенком.
При лечении детей в возрасте до 2 лет сироп Аугментина можно пополам развести водой.
Аугментин порошок для приготовления инъекционного р-ра
Способ применения и доза зависят от возраста, массы тела и функции почек у пациентов, а также от степени тяжести инфекции. Дозы везде обозначены в единицах амоксициллин/клавуланат. Аугментин вводится в/в струйно медленно (в течение 3–4 мин) или капельно (в течение 30–40 мин); препарат нельзя вводить в/м. Максимальная продолжительность лечения без оценки клинической картины и результатов лечения — не более 14 дней.
Дозировка для взрослых
Стандартная доза: 1000/200 мг каждые 8 ч
Тяжелые инфекции: 1000/200 мг каждые 4–6 ч.
Профилактика осложнений при хирургических вмешательствах.
Длительность операции ≤1 ч: 1 дозу 1000/200 мг препарата вводят до анестезии.
Длительность операции 1 ч: как указано выше и до 4 доз 1000/200 мг препарата вводят соответственно инструкции в течение 24 ч.
Целью применения Аугментина при хирургических вмешательствах является защита пациента на период риска послеоперационного инфекционного осложнения. В случае возникновения клинических признаков инфекции во время операции необходимо провести полный курс в/в или перорального применения Аугментина после операции.
Нарушение функции почек. Коррективы дозирования основываются на максимальных рекомендуемых дозах амоксициллина.
Клиренс креатинина 30 мл/мин: в коррекции дозы нет необходимости.
Клиренс креатинина 10–30 мл/мин: 1000/200 мг, затем — 500/100 мг 2 раза в сутки.
Клиренс креатинина ≤10 мл/мин: 1000/200 мг, затем — 500/100 мг каждые 24 ч.
Гемодиализ. Коррективы дозирования основываются на максимальных рекомендуемых дозах амоксициллина. Первая доза — 1000/200 мг, затем — 500/100 мг каждые 24 ч. Учитывая необходимость поддержания эффективной концентрации, еще 1 дозу следует ввести после окончания гемодиализа.
Нарушение функции печени. Осторожность при дозировании; постоянный мониторинг функции печени с регулярными интервалами.
Пациенты пожилого возраста. Коррекция дозы не нужна. Дозы для взрослых, при необходимости — корректирование в зависимости от функции почек.
Дозировка для детей
Доза для детей с массой тела до 40 кг зависит от массы тела; минимальный интервал между приемами препарата — 4 ч.
Дети в возрасте до 3 мес. Масса тела ребенка менее 4 кг — по 25/5 мг/кг каждые 12 ч.
Масса тела ребенка более 4 кг — до 25/5 мг/кг каждые 8 ч, в зависимости от тяжести инфекции.
Дети в возрасте от 3 мес до 12 лет. По 25/5 мг/кг каждые 6–8 ч в зависимости от тяжести инфекции.
Нарушение функции почек. Коррекция дозирования основывается на максимальных рекомендуемых дозах амоксицилина.
Клиренс креатинина 30 мл/мин: коррекции дозы не требуется. Клиренс креатинина 10–30 мл/мин: 25/5 мг/кг 2 раза в сутки.
Клиренс креатинина ≤10 мл/мин: 25/5 мг/кг 1 раз в сутки.
Гемодиализ. Коррекция дозы основывается на максимальных рекомендуемых дозах 25/5 мг/кг 1 раз в сутки. Учитывая необходимость восстановления эффективной концентрации, еще одну дозу следует ввести после окончания сеанса гемодиализа (25/5 мг/кг/сут).
Нарушение функции печени. Следует соблюдать осторожность при дозировании; необходим постоянный мониторинг функции печени с регулярными интервалами. Имеющихся данных недостаточно для рекомендаций относительно дозирования недостаточно.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ: повышенная чувствительность к препарату, указания в анамнезе на реакции гиперчувствительности при применении β-лактамных антибиотиков, в том числе пенициллинов и цефалоспоринов, наличие в анамнезе желтухи/нарушений функции печени после применения Аугментина.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ: побочные действия, сведения о которых приведены ниже, классифицируются по органам и системам, по частоте возникновения. По частоте возникновения их разделяют на такие категории: очень часто — ≥1 на 10, часто — ≥1 на 100 и ≤1 на 10, нечасто — ≥1 на 1000 и ≤1 на 100, редко — ≥1 на 10 000 и ≤1 на 1000, очень редко — ≤1 на 10 000.
Инфекции и инвазии
Часто: кандидоз кожи и слизистых оболочек.
Со стороны крови и кровеносной системы
Редко: обратимая лейкопения (включая нейтропению) и тромбоцитопения.
Очень редко: обратимый агранулоцитоз и гемолитическая анемия, увеличение времени кровотечения и протромбинового индекса.
Со стороны иммунной системы
Очень редко: ангионевротический отек, анафилаксия, синдром, подобный сывороточной болезни, аллергический васкулит.
Со стороны нервной системы
Нечасто: головокружение, головная боль.
Очень редко: конвульсии. Конвульсии могут возникать в случае нарушения функции почек или у больных, получающих высокие дозы препарата.
Сосудистые нарушения
Редко: тромбофлебит в месте введения препарата.
Со стороны ЖКТ
Часто: диарея (при использовании Аугментина BD — очень часто).
Нечасто: тошнота, рвота, нарушение пищеварения.
Тошноту чаще отмечают при применении высоких пероральных доз. Побочные эффекты со стороны ЖКТ, возникающие во время пероральной терапии, могут быть снижены путем применения Аугментина в начале приема пищи.
Очень редко: антибиотикоассоциированный колит, включая псевдомембранозный и геморрагический колит (вероятность его развития значительно ниже при парентеральном введении препарата), черный и «волосатый» язык.
Со стороны гепатобилиарной системы
Нечасто: умеренное повышение уровня печеночных трансаминаз определяли у больных, принимающих лактамные антибиотики.
Очень редко: гепатит и холестатическая желтуха. Такие же явления отмечали и при применении других пенициллинов или цефалоспоринов.
Реакции со стороны печени отмечают преимущественно у мужчин и пациентов преклонного возраста, вероятнее всего они связаны с продолжительным лечением.
Побочные явления и симптомы, как правило, возникают во время или сразу после лечения, однако в некоторых случаях могут проявиться через несколько недель после прекращения лечения. Нарушения со стороны функции печени, как правило, обратимы. Крайне редко отмечался летальный исход — у пациентов с тяжелым основным заболеванием или при одновременном приеме препаратов, оказывающих негативное влияние на печень.
Со стороны кожи и слизистых оболочек
Нечасто: кожная сыпь, зуд и крапивница.
Редко: полиморфная эритема.
Очень редко: синдром Стивенса — Джонсона, токсический эпидермальный некролиз, буллезный эксфолиативный дерматит и острый генерализованный экзантематозный пустулез.
В случае появления любой кожной реакции гиперчувствительности лечение необходимо прекратить.
Со стороны почек и мочевыделительной системы
Очень редко: интерстициальный нефрит, кристаллурия (см. ПЕРЕДОЗИРОВКА).

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ: перед началом терапии Аугментином необходимо исключить наличие в анамнезе реакций гиперчувствительности к пенициллинам и цефалоспоринам или другим аллергенам.
Тяжелые, иногда фатальные реакции гиперчувствительности (анафилактоидные реакции) развивались у пациентов во время терапии пенициллинами. Эти реакции более вероятны у лиц с аналогичными реакциями на пенициллины в анамнезе. В случае возникновения аллергических реакций следует прекратить терапию Аугментином и назначить альтернативную терапию. Тяжелые анафилактические реакции требуют проведения неотложной терапии с применением эпинефрина (адреналина), оксигенотерапии, в/в введения ГКС и обеспечения функции внешнего дыхания, включая интубацию.
Аугментин не следует назначать при подозрении на инфекционный мононуклеоз, поскольку при применении амоксициллина при данной патологии отмечали случаи кореподобной сыпи.
Длительное применение препарата может вызвать избыточный рост нечувствительной к Аугментину микрофлоры.
Обычно Аугментин хорошо переносится, проявляет низкую токсичность, присущую антибиотикам пенициллинового ряда. Однако при продолжительном применении следует периодически контролировать функциональные показатели почек, печени и гемопоэза.
Изредка у пациентов, принимающих Аугментин, отмечают удлинение протромбинового времени. При одновременном приеме антикоагулянтов необходим соответствующий мониторинг.
Аугментин следует применять с осторожностью у пациентов с нарушением функции печени.
У пациентов с нарушением функции почек необходимо корригировать дозу соответственно степени выраженности почечной недостаточности.
У пациентов со сниженным диурезом очень редко возникает кристаллурия. Поэтому для снижения риска ее возникновения во время лечения препаратом в высоких дозах рекомендуется обеспечивать адекватную гидратацию и диурез (см. ПЕРЕДОЗИРОВКА).
Аугментин (порошок для приготовления сиропа) содержит в своем составе аспартам (каждые 5 мл суспензии содержат 7 мг фенилаланина), поэтому данная форма препарата должна с осторожностью применяться при лечении больных фенилкетонурией.
Период беременности и кормления грудью. В экспериментальных репродуктивных исследованиях на животных (при применении доз, в 10 раз превышающих дозы для человека) пероральных и парентеральных форм Аугментина тератогенного действия не выявлено. В одном исследовании у женщин с преждевременным разрывом плодных оболочек сообщалось, что профилактическое применение Аугментина в период беременности может быть связано с повышением риска некротизирующего энтероколита у новорожденных. Следует избегать назначения препарата в период беременности, особенно в I триместре, кроме тех случаев, когда терапевтическое преимущество от применения препарата превышает потенциальный риск для плода.
Аугментин можно применять в период кормления грудью. Исключая риск развития гиперчувствительности, связанный с выделением следовых количеств Аугментина с грудным молоком, каких-либо вредных воздействий на ребенка, находящегося на грудном вскармливании, не выявлено.
Не выявлено отрицательного влияния на способность управлять транспортными средствами и работать с другими механизмами, однако следует учитывать возможность развития такого побочного эффекта, как головокружение.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ: одновременное применение пробенецида не рекомендуется, поскольку снижается канальцевая секреция амоксициллина. Сочетанное его применение с Аугментином может привести к повышению уровня амоксициллина в плазме крови на протяжении длительного времени; на уровень клавулановой кислоты влияния не оказывает.
Одновременное применение аллопуринола во время лечения амоксициллином повышает вероятность развития кожно-аллергических реакций. Данных относительно сочетанного применения Аугментина и аллопуринола нет.
Как и другие антибиотики, Аугментин может влиять на кишечную флору, что приводит к снижению реабсорбции эстрогенов и снижению эффективности комбинированных пероральных контрацептивов, о чем следует предупреждать пациентов.
Аугментин не следует смешивать с препаратами крови, другими жидкостями, содержащими белок или его гидролизаты, а также с жировыми эмульсиями для в/в введения.
В случае применения Аугментина с антибиотиками группы аминогликозидов, р-ры препаратов нельзя смешивать в одном шприце или объеме, так как при этом активность аминогликозидов теряется.
Подготовка р-ра и особенности введения. Аугментин вводят путем в/в инъекций (струйно) или путем периодических инфузий (капельно). Аугментин нельзя вводить в/м.
Флакон 600 мг: растворить содержимое в 10 мл воды для инъекций (конечный объем 10,5 мл).
Флакон 1,2 г: растворить содержимое в 20 мл воды для инъекций (конечный объем 20,9 мл).
При растворении может появиться временная розовая окраска, исчезающая самопроизвольно. Как правило, р-ры Аугментина бледно-соломенного цвета.
В/в инъекция. Стабильность р-ра Аугментина зависит от концентрации, поэтому р-р Аугментина следует использовать немедленно после растворения и вводить медленно в течение 3–4 мин. Препарат можно вводить непосредственно в вену или через катетер капельно.
В/в инфузия. Аугментин можно вводить в/в в виде инфузии в воде для инъекций или в р-ре хлористого натрия для инъекций (0,9% масса/объем р-ра). Добавить р-р 600 мг к 50 мл инфузионной жидкости или 1,2 г р-ра к 100 мл инфузионной жидкости (лучше использовать мини-контейнер или бюретку). Производить инфузию в течение 30–40 мин с дальнейшим 4-часовым периодом восстановления. Р-ры должны быть доведены до полного вливаемого объема инфузии непосредственно после растворения порошка. Оставшийся р-р антибиотика применять нельзя.
Стабильность приготовленного р-ра. В/в инфузии Аугментина производят с помощью различных р-ров для в/в введения. Удовлетворительная концентрация антибиотика сохраняется при 5 °С и при комнатной температуре (25 °С) в рекомендуемых объемах обозначенных ниже инфузионных р-ров. При растворении препарата при комнатной температуре инфузии должны быть проведены в течение указанного времени.

Стабильность р-ров Аугментина зависит от концентрации. Если готовят р-р высокой концентрации, период стабильности р-ра пропорционально увеличивается.
При хранении в температурных условиях в пределах 5 °С р-ры 1000/200 мг и 500/100 мг могут быть добавлены к предварительно охлажденному р-ру для инфузий (в пластиковом стерильном контейнере), полученный препарат можно хранить при указанной температуре до 8 ч.

При нагревании до комнатной температуры р-р необходимо использовать немедленно.
Аугментин обладает более низкой стабильностью в р-рах глюкозы, декстрана и бикарбоната.
Р-ры на указанной основе необходимо использовать в течение 3–4 мин после растворения.
Любой неиспользованный р-р необходимо уничтожить.
Аугментин не рассчитан на мультидозовый режим применения.

ПЕРЕДОЗИРОВКА: может проявляться симптомами со стороны пищеварительного тракта и нарушениями водно-электролитного баланса. Лечение симптоматическое, проводится коррекция водно-электролитных нарушений. Может возникнуть кристаллурия амоксициллина, что в некоторых случаях может привести к почечной недостаточности. Имеются сообщения о преципитации амоксициллина в мочевом катетере при применении в/в инъекций Аугментина в высоких дозах, в связи с чем следует регулярно проверять проходимость катетера.
Аугментин может удаляться из кровотока при гемодиализе.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ: в сухом месте при температуре до 25 °С. Приготовленную суспензию сохраняют в холодильнике (2–8 °С) и используют в течение 10 дней (не замораживать). Аугментин для в/в введения следует вводить сразу после растворения.