Би-престариум - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препаратів

Бі-ПРЕСТАРIУМ 5 мг/5 мг  (Bi-PRESTARIUM 5 mg/5 mg)

Бі-ПРЕСТАРIУМ 10 мг/5 мг   (Bi-PRESTARIUM 10 mg/5 mg)

Бі-ПРЕСТАРIУМ 10 мг/10 мг   (Bi-PRESTARIUM 10 mg/10 mg)

Склад.

Бі-ПРЕСТАРIУМ 5мг/5 мг

Діючі   речовини: периндоприлу аргініну 5 мг (що відповідає 3,395 мг периндоприлу) та амлодипіну бесилату 6,935 мг  (що відповідає 5 мг амлодипіну);

Бі-ПРЕСТАРIУМ 10мг/5 мг

Діючі речовини: периндоприлу аргініну 10 мг (що відповідає 6,790 мг периндоприлу) та амлодипіну бесилату 6,935 мг  (що відповідає 5 мг амлодипіну);

Бі-ПРЕСТАРIУМ 10мг/10 мг

Діючі речовини: периндоприлу аргініну 10 мг (що відповідає 6,790 мг периндоприлу) та амлодипіну бесилату 13,870 мг (що відповідає 10 мг амлодипіну);

допомiжнi речовини: лактози моногідрат, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична   група.

Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту. Периндоприл та антагоністи кальцію. Код АТС C09B B04.

Клінічні характеристики.

Показання.

Артеріальна гіпертензія та/або ішемічна хвороба серця (якщо необхідно лікування периндоприлом та амлодипіном).  

Протипоказання.

• підвищена чутливість до периндоприлу (або будь-яких інших інгібіторів АПФ), до амлодипіну (або інших дигідропіридинів) або до будь-якої допоміжної речовини,

• ангіо невротичний набряк в анамнезі, пов`язаний з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ,

• уроджений або ідеопатичний ангіо невротичний набряк,

• вагітність та період годування груддю.

• тяжка артеріальна гіпотензія,

• шок, включаючи кардіогенний шок,

• обструкція виходу з лівого шлуночка (наприклад, клінічно виражений аортальний стеноз),

• нестабільна стенокардія (за виключенням стенокардії Принц метала),

• серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда (протягом перших 28 днів).

Спосіб застосування та дози.

Дорослим призначають 1 таблетку на день одноразово, бажано вранці перед їжею. Таблетка не підлягає поділу.

Дозу підбирають індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням показання для застосування, перебігу захворювання та показників артеріального тиску.

Максимальна добова доза – 1 таблетка Бі-ПРЕСТАРIУМ 10мг/10 мг на добу.

Діапазон дозування препарату дозволяє гнучко підібрати співвідношення компонентів   залежно від клінічних потреб.

Пацієнти з груп ризику - див. розділ “Особливості застосування ".

Побічні реакції.

Побічні реакції можуть бути обумовлені кожним з компонентів препарату.

Які і при застосуванні амлодипіну, так і при застосуванні периндоприлу частіше можуть виникнути головний біль, запаморочення, біль у животі, нудота, блювання, сухість у роті, диспепсичні явища, дисгевзія, задишка, порушення зору, дзвін у вухах.

Значно рідше можуть виникати зміни настрою, риніт, кропив’янка, ангіо невротичний набряк, імпотенція, збільшення потовиділення, свербіж, висипання.

Рідко - біль за грудниною.

Дуже рідко - панкреатит, мультиформна еритема, васкуліт, холестатична жовтяниця, гепатит (цитолітичний або холестатичний), гостра ниркова недостатність, аритмія (в тому числі брадикардія, шлуночкова тахікардія та фібриляція передсердь), інфаркт міокарда внаслідок надмірної гіпотензії у пацієнтів, які належать до групи високого ризику.

При застосуванні амлодипіну найбільш поширеними побічними реакціями є припливи, периферичні набряки, відчуття серцебиття, втомлюваність, сонливість.

Значно рідше можуть виникати артеріальна гіпотензія, астенія, підвищення або зниження ваги, безсоння, гіпоестезія, парестезія, тремор, втрата свідомості, алопеція, пурпура, знебарвлення шкіри, артралгія, міалгія, біль у спині, судоми у м`язах, порушення сечовипускання, ніктурія, часте сечовипускання, гінекомастія, нездужання.

Дуже рідко: синдром Стівенса-Джонсона, гіперплазія ясен, лейкопенія/ нейтропенія, тромбоцит опенія, периферична нейропатія, гіперглікемія, гастрит.

При застосуванні периндоприлу найбільш поширеними побічними реакціями є кашель, артеріальна гіпотензія (та пов`язані з нею симптоми), астенія, судоми у м`язах, парестезія, діарея, запор.

Значно рідше спостерігаються порушення сну, бронхоспазм, ниркова недостатність.

Дуже рідко відмічаються лейкопенія, нейтропенія, тромбоцит опенія, агранулоцит оз або панцитопенія, зниження рівня гемоглобіну та гематокриту, гемолітична анемія у пацієнтів з уродженою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, втрата орієнтації, еозинофільна пневмонія, виникнення інсульту внаслідок розвитку тяжкої гіпотензії у пацієнтів, що належать до групи високого ризику.

З боку лабораторних показників

При прийманні амлодипіну дуже рідко спостерігається підвищення рівня печінкових ферментів: AЛT, AСT (переважно за наявності холестазу).

При застосуванні периндоприлу рідко виникає підвищення рівня білірубіну у сироватці крові та рівня печінкових ферментів та з невідомою частотою - підвищення рівня сечовини у крові та креатині ну у плазмі, гіперкаліємія.

Передозування.

Про випадки передозування препарату Бі-ПРЕСТАРІУМ не повідомлялось.

Передозування (прийом великих доз) амлодипіну може призвести до надмірної периферичної вазодилятації та, як наслідок, до значної та, можливо, тривалої системної гіпотензії. Амлодипін не виводиться при гемодіалізі.

Інформація про передозування (прийом великих доз) периндоприлу є обмеженою. При передозуванні інгібіторів АПФ можуть виникнути гіпотензія, циркуляторний шок, порушення електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, серцебиття, брадикардія, запаморочення, тривожність та кашель тощо.

Периндоприл може бути виведений з системного кровообігу за допомогою гемодіалізу.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат Бі-ПРЕСТАРІУМ не рекомендується застосовувати під час першого триместру вагітності. При встановленій вагітності необхідно якнайшвидше розпочати альтернативну терапію.

Бі-ПРЕСТАРІУМ протипоказаний під час другого та третього триместрів вагітності.  

Під час годування груддю приймати препарат Бі-ПРЕСТАРІУМ не рекомендується.

Діти.

Бі-ПРЕСТАРІУМ не рекомендується призначати дітям до 18 років через відсутність досліджень за участю цієї групи пацієнтів.

Особливості застосування.

Всі застереження, що пов’язані з кожним з компонентів препарату, стосуються препарату Бі-ПРЕСТАРІУМ.

Для периндоприлу:

Гіпотензія. Інгібітори АПФ можуть спричинити різке зниження артеріального тиску, яке частіше виникає у пацієнтів з гіповолемією або у пацієнтів з тяжкою ренін залежною гіпертензією. У пацієнтів з високим ризиком виникнення симптоматичної гіпотензії, а також пацієнтам з ішемічною хворобою серця або з цереброваскулярними захворюваннями, в яких надмірне зниження артеріального тиску може спричинити розвиток інфаркту міокарда або інсульту, слід ретельно контролю вати артеріальний тиск, функцію нирок, а також концентрацію калію у сироватці крові.

Стеноз аортального та мі трального клапанів/ гіпертрофічна кардіоміопатія. Інгібітори АПФ слід призначати з обережністю пацієнтам зі стенозом мі трального клапана та/або обструкцією виходу з лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна кардіоміопатія).

Нейтропенія/ Агранулоцит оз/ Тромбоцит опенія/ Анемія. Периндоприл слід призначати дуже обережно пацієнтам з колагенозами, під час терапії імунодепресантами, алопуринолом або прокаїнамідом, особливо, якщо є порушення функції нирок, через ризик виникнення нейтропенії, агранулоцит озу, тромбоцит опенії та анемії.

У пацієнтів з порушенням функції нирок та у пацієнтів літнього віку виведення периндоприлату знижується. Тому під час лікування необхідно проводити частий контроль рівня креатині ну і калію.

На фоні приймання інгібіторів АПФ у деяких пацієнтів з двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки може спостерігатися оборотне підвищення концентрації сечовини у крові та креатині ну у сироватці крові. Наявність реноваскулярної гіпертензії підвищує ризик виникнення тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності.

Порушення функції печінки. Якщо при застосуванні інгібітора АПФ у пацієнта виникла жовтуха або відзначається значне підвищення рівня печінкових ферментів, слід припинити приймання інгібітора АПФ та забезпечити пацієнту ретельний медичний нагляд.

Анафілактоїдні реакції при аферезі ліпопротеїнів низької щільності (ЛНЩ). Рідко у пацієнтів, що приймають інгібітори АПФ, під час проведення аферезу ліпопротеїнами низької щільності (ЛНЩ) з сульфатом декстрана можуть виникнути небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Розвитку анафілактоїдних реакцій можна уникнути при тимчасовому припиненні застосування інгібіторів АПФ до початку проведення кожного плазмаферезу.

Анафілактоїдні реакції при десенсибілізуючій терапії. У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час десенсибілізуючого лікування препаратами, що містять бджолину отруту, можуть виникати анафілактоїдні реакції. Цих реакцій можна уникнути при тимчасовому припиненні застосування інгібіторів АПФ.

Якщо пацієнту збираються робити хірургічне втручання або потрібна анестезія, лікування інгібітором АПФ слід припинити за одну добу до хірургічного втручання. (див. розділ „Взаємодія з іншими лікарськими засобами”).

Можливе виникнення гіперкаліємії   у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. До факторів ризику виникнення гіперкаліємії належать ниркова недостатність або погіршення функції нирок, вік (старше 70 років), цукровий діабет, інтеркурентні стани, такі як   дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз.

Для амлодипіну:

Пацієнти з порушенням функції печінки. Як і при застосуванні інших антагоністів кальцію, період напів виведення амлодипіну подовжується у пацієнтів з порушенням функції печінки. Отже, таким пацієнтам амлодипін слід призначати з обережністю, з ретельним моніторингом рівня печінкових ферментів.

Пацієнтам із серцевою недостатністю призначати амлодипін слід з обережністю.

Для пацієнтів літнього віку рекомендоване дозування таке саме, як і для інших пацієнтів, однак збільшувати дози треба з обережністю.

Для препарату Бі-ПРЕСТАРІУМ

Бі-ПРЕСТАРІУМ може призначатись пацієнтам з кліренсом креатині ну ≥ 60 мл/хв. Пацієнтам із кліренсом креатині ну < 60 мл/хв рекомендується індивідуальний підбір дози кожного з компонентів препарату окремо.

До складу препарату входить лактоза, тому пацієнтам з уродженою непереносимістю галактози, синдромом мальабсорбції глюкози та галактози, недостатністю лактази Лапа не рекомендовано його призначати.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або іншими механізмами.

При керуванні автомобілем або при роботі з різними механізмами треба брати до уваги можливість розвитку таких побічних реакцій препарату, як запаморочення або слабкості.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій.

Всі застереження, що пов’язані з кожним з компонентів препарату, стосуються препарату Бі-ПРЕСТАРІУМ.

Для периндоприлу

Не рекомендується одночасне застосування:

Калійзберігаючі діуретики, добавки, що містять калій або замінники солі з   калієм можуть призвести до значного підвищення рівня калію у сироватці крові. Їх одночасне застосування з препаратом Бі-ПРЕСТАРІУМ не рекомендується. Якщо одночасний прийом показаний через наявність підтвердженої гіпокаліємії, то вони повинні застосовуватись з обережністю. Необхідно проводити моніторинг калію плазми.

Літій. Одночасний прийом літію та інгібіторів АПФ не рекомендується через можливість   виникнення зворот нього збільшення концентрації літію у сироватці крові і відповідно підвищення його токсичності (тяжкої нейротоксичності). Однак якщо це дійсно необхідно, то слід ретельно контролю вати рівень концентрації літію у сироватці крові.

Естрамустин. Підвищення ризику виникнення ангіоедеми.

Препарати, одночасне призначення з якими потребує уваги:

Не стероїдні протизапальні препарати (НПЗП), серед них аспірин ≥ 3 г на день можуть підвищити ризик виникнення порушення функції нирок, в тому числі гострої ниркової недостатності, та підвищення рівню калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів з наявним порушенням функції нирок. Призначати з обережністю, особливо для пацієнтів літнього віку. Необхідний періодичний контроль функції нирок.

Протидіабетичні засоби (інсулін, цукрознижуючі сульфонаміди): при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ можливе посилення гіпоглікемічного ефекту (можливо через покращення толерантності до глюкози).

Діуретики: для зменшення ризику виникнення гіпотензії рекомендовано припинити приймання діуретиків та відновити водно-електролітний баланс до початку лікування інгібітором АПФ.

Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ.

Золото: при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, включаючи периндоприл, та ін’єкційних препаратів золота (натрію ауротіомалат) рідко можуть виникнути реакції, подібні до тих, що виникають при застосуванні нітратів (почервоніння лиця, припливи, нудота, блювання та гіпотензія).

Для   амлодипіну

Не рекомендується одночасне призначення:

Дантролен (інфузія): не рекомендоване одночасне призначення дантролену та антагоністів кальцію через ризик виникнення шлуночкової фібриляції.

Препарати, одночасне застосування з якими потребує обережності:

Індуктори CYP3A4 (рифампіцин, гіперикум перфоратум, проти судомні засоби, такі як карбамазепін, фенобарбітал, фосфенітоїн, фенітоїн,   примідон): одночасне застосування може призвести до зменшення концентрації амлодипіну у плазмі крові. Призначати амлодипін у комбінації з індукторами CYP3A4 слід з обережністю, за необхідності можна коригувати дозу амлодипіну.

Інгібітори CYP3A4 (ітраконазол, кетоконазол): одночасне застосування може підвищувати концентрацію амлодипіну в плазмі крові та частоту виникнення його побічних ефектів. Призначати амлодипін у комбінації із зазначеними препаратами слід з обережністю, при необхідності дозування амлодипіну може бути змінено.

Бета-блокатори, що застосовуються при серцевій недостатності (бісопролол, карведилол, метопролол): ризик виникнення артеріальної гіпотензії, слабкості серця у пацієнтів із серцевою недостатністю (як латентною, так и неконтрольованою).

Одночасне призначення амлодипіну є безпечним з ті азидними діуретиками, інгібіторами АПФ, бета-блокаторами, нітратами пролонгованої дії, сублінгвальним нітрогліцерином, дигоксином, варфарином, аторв астатином, силденафілом, препаратами для зниження кислотності шлунку (гель гідрооксид алюмінію, гідрооксид магнію, симетикон), циметидином, не стероїдними протизапальними засобами, антибіотиками та пероральними цукрознижуючими препаратами.

Вживання соку грейпфрута суттєво не впливає на фармакокінетику амлодипіну.

Спільні властивості периндоприлу та амлодипіну:

Препарати, одночасне призначення з якими потребує уваги:

Баклофен – можливе посилення антигіпертензивного ефекту.

Антигіпертензивні засоби (такі як бета-блокатори) та вазодилататори: одночасне застосування цих засобів може посилити гіпотензивний ефект периндоприлу та амлодипіну. Альфа-блокатори (празозин, алфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин): посилюють антигіпертензивний ефект та підвищують ризик виникнення ортостатичної гіпотензії.

Кортикостероїди, тетракозактид: послаблення антигіпертензивного ефекту (через затримку води та солей кортикостероїдами ).

Аміфостин: може посилювати гіпотензивний ефект.

Трициклічні антидепресанти/антипсихотичні/анестетики: посилення антигіпертензивного ефекту та підвищення ризику виникнення ортостатичної гіпотензії.

Фармакологiчнi властивостi.

Фармакодинаміка. Периндоприл – інгібітор АПФ (АПФ – ангіотензинперетворюючий фермент). Ангіотензинперетворюючий фермент перетворює ангіотензин І на судинозвужувальний ангіотензин ІІ, а також спричиняє розпад вазодилататора брадикініну. Інгібування АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі, підвищення активності реніну в плазмі та зниження секреції альдостерону. Також інгібування АПФ призводить до підвищення рівня брадикініну, підвищення активності циркулюючої та місцевої калікреїнкінінової системи та до активації системи простагландину. Цей механізм дії зумовлює зниження кров'яного тиску.

Периндоприл діє завдяки його активному метаболіту – периндоприлату. Інші метаболіти – не активні.

Гіпертензія:

Периндоприл ефективно знижує систолічний та діастолічний артеріальний тиск при всіх ступенях артеріальної гіпертензії: м'якої, помірної та тяжкої.

Периндоприл зменшує резистентність периферичних судин, що призводить до зниження артеріального тиску. В результаті периферичний кровотік збільшується, однак частота серцевих скорочень не змінюється. Нирковий кровотік, як правило, зростає, але показник   гломерулярної фільтрації не змінюється.

Максимальний антигіпертензивний ефект розвивається через 4-6 годин після прийому однократної дози і зберігається щонайменше протягом доби: відношення   Т/Р (пік/корито) периндоприлу становить 87-100%.

Артеріальний тиск знижується швидко. У пацієнтів, які відповіли на лікування, нормалізація артеріального тиску відбувається протягом місяця і зберігається тривалий час без виникнення тахіфілаксії. При припиненні прийому периндоприлу ефекту відміни не виникає.  

Периндоприл зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.

Периндоприл має судинорозширювальні властивості, покращує еластичність великих артерій та зменшує співвідношення товщини стінки до просвіту судини для малих судин.

Запобігання серцево-судинним   ускладненням у пацієнтів з документовано підтвердженою стабільною ішемічною хворобою серця.

4-річне дослідження EUROPA за участю понад 12 тис пацієнтів з ішемічною хворобою серця довело, що лікування периндоприлом:

- достовірно знижує ймовірність розвитку фатального та не фатального інфаркту міокарда на 24%;

- достовірно знижує ймовірність розвитку серцевої недостатності, яка потребує госпіталізації, на 39%.

Амлодипін:

Амлодипін – антагоніст іонів кальцію (блокатор повільних кальцієвих каналів), який блокує трансмембранний потік іонів кальцію до клітин гладеньких м’язів міокарда та судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну зумовлений прямою релаксуючою дією на гладеньку мускулатуру судин. Антиангінальний ефект амлодипіну забезпечується двома механізмами:

• розширення периферичних артеріол, і, як результат, зменшення загального периферичного опору (пост навантаження). Оскільки частота серцевих скорочень не змінюється, зниження навантаження на серце зменшує споживання енергії міокардом та його потребу у кисні;

• розширення основних коронарних артерій та артеріол як у незмінених, так і в ішемізованих зонах міокарда. Ця дилатація збільшує надходження кисню до міокарду у хворих на вазоспастичну стенокардію (стенокардія Принц метала або варіантна стенокардія).

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну один раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 год. Завдяки повільному початку дії амлодипіну різкого зниження артеріального тиску не спостерігається.

У пацієнтів із стенокардією амлодипін подовжує загальний час виконання фізичного навантаження, час до виникнення нападу стенокардії та збільшує час до виникнення депресії сегмента ST на 1мм при навантаженнях, а також знижує частоту нападів стенокардії та зменшує потребу у вживанні нітрогліцерину.

Амлодипін не викликає небажаних метаболічних ефектів або змін рівню ліпідів у плазмі крові, тому може застосовуватись у пацієнтів з астмою, цукровим діабетом та подагрою.

Властивості спільні для периндоприлу та амлодипіну:

Дослідження ASCOT-BLPA (Anglo-Scandinavian Cardiac outcomes Trial – Blood Pressure Lowering Arm) за участю 19 257 пацієнтів з гіпертензією та серцево-судинними факторами ризику довело переваги тривалої терапії амлодипін+периндоприл у порівнянні до терапії атенолол+діуретик у зменшенні частоти виникнення серцево-судинних ускладнень. Згідно з результатами дослідження у пацієнтів групи, що отримувала амлодипін+периндоприл достовірно знизився ризик виникнення серцево-судинних ускладнень, а саме:

- зниження ризику коронарних ускладнень та втручань на 16%;

- загальна смертність на 11%;

- серцево-судинна смертність на 24%;

- фатальний та не фатальний інсульт на 23%;

- не фатальний інфаркт міокарда (крім німого)+ фатальні ускладнення   ІХС на 13%;

Фармакокінетичні властивостi.

Швидкість та ступінь всмоктування периндоприлу та амлодипіну як моно препаратів, так і у складі препарату Бі-ПРЕСТАРІУМ достовірно не відрізняються.

Периндоприл:

Після перорального прийому периндоприл швидко всмоктується, максимальна концентрація у плазмі крові досягається протягом 1 год. Період напіврозпаду периндоприлу в плазмі крові - 1 год. Периндоприл є проліками. 27% від загальної кількості прийнятого периндоприлу визначається в крові у вигляді активного метаболіту - периндоприлату. Крім активного метаболіту - периндоприлату, препарат утворює 5 неактивних   метаболітів. Максимальна концентрація периндоприлату в плазмі досягається через 3-4 год після прийому. Існує лінійний взаємозв`язок між дозою периндоприлу та його концентрацією в плазмі крові. Вживання їжі дещо сповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, тому периндоприл аргінін треба застосовувати перед їжею.

Об’єм розподілу незв’язаного периндоприлату складає приблизно 0,2 л/кг. Зв`язування периндоприлату з білками плазми становить 20%, в основному з ангіотензинперетво-рюючим ферментом, цей показник є дозозалежним. Периндоприлат виводиться з сечею. Стадія рівноважної концентрації у плазмі настає через 4 дні від початку лікування.  

Кінетика периндоприлу змінюється у хворих на цироз печінки. Печінковий кліренс периндоприлу зменшується вдвічі. Однак кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується. Отже, таким хворим не потрібно коригувати   дозу.  

Діалізний кліренс периндоприлату - 70 мл/хв.

Амлодипін:

Після перорального прийому в терапевтичних дозах амлодипін добре всмоктується і досягає максимальної концентрації у крові через 6-12 год після прийому. Абсолютна біодоступність становить від 64 до 80%. Об’єм розподілу дорівнює приблизно 21 л/кг. Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Дослідження in vitro показали, що приблизно 97,5% циркулюючого амлодипіну зв`язується з білками плазми крові.

Період напів виведення із плазми крові становить приблизно 35-50 год, що дозволяє призначати препарат один раз на добу. Амлодипін метаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів, 10% препарату виводиться з сечею в незміненому вигляді і 60% - у вигляді метаболітів.

Фармацевтичні властивості.

Основні фізико-хімічні властивості

Бі-ПРЕСТАРІУМ 5 мг/5 мг: біла таблетка довгастої форми з тисненням   на одному боці та "5/5" на другому.

Бі-ПРЕСТАРІУМ 10 мг/5 мг: біла трикутна таблетка з тисненням   на одному боці та  "10/5" на іншому.

Бі-ПРЕСТАРІУМ 10 мг/10 мг: біла кругла таблетка з тисненням   на одному боці та "10/10" на іншому.

Термін придатності.

Термiн придатності – 2 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати у місцях, недоступних для дітей. Зберігати таблетки у щільно закритому контейнері.

Упаковка.  

По 30 таблеток у контейнері для таблеток. Контейнер з таблетками знаходиться у картонній коробці.

Умови відпуску.

За рецептом.

Дата останнього перегляду.

Виробник та його адреса.

Лабораторії Серв'є Індастрі, Франція.

Les Laboratoires Servier Іndustrie, France.

905 route de Saran

45520 Gidy, France.

Або

Серв'є (Ірландія) Індастріс Лтд, Ірландія.

Servier (Ireland) Industries Ltd, Ireland.

Gorey Road, Arklow Co Wicklow, Ireland

Або

АНФАРМ Підприємство Фармацевтичне АТ, Польща

ANPHARM Przedsiebiorstwo  Farmaceutyczne SA

03-236 Warszawa, ul. Annopol 6b, Poland

Заявник та його адреса.

Лабораторії Серв'є, Франція

Les Laboratoires Servier

22 rue Garnier  

92200 Neuilly-sur-Seine France.

периндоприл — ингибитор АПФ, который превращает ангиотензин І в сосудосуживающий ангиотензин ІІ, а также вызывает распад вазодилататора брадикинина. Ингибирование АПФ приводит к снижению концентрации ангиотензина II в плазме крови, повышению активности ренина в плазме крови и снижению секреции альдостерона. Также ингибирование АПФ приводит к повышению уровня брадикинина, активности циркулирующей и местной каликреинкининовой системы и к активации системы простагландина. Этот механизм действия предопределяет снижение АД.
Действие периндоприла осуществляется благодаря его активному метаболиту — периндоприлату. Другие метаболиты неактивны.
АГ
Периндоприл эффективно снижает систолическое и диастолическое АД при АГ любой степени тяжести: мягкой, умеренной и тяжелой.
Периндоприл уменьшает резистентность периферических сосудов, что приводит к снижению АД. В результате периферический кровоток усиливается, однако ЧСС не изменяется. Почечный кровоток возрастает, но показатель гломерулярной фильтрации не изменяется.
Максимальный антигипертензивный эффект развивается через 4–6 ч после приема однократной дозы и сохраняется по меньшей мере на протяжении суток: отношение Т/Р (соотношение остаточного эффекта и максимального) периндоприла составляет 87–100%.
АД снижается быстро. У пациентов, ответивших на лечение, АД нормализуется в течение месяца и сохраняется продолжительное время без возникновения тахифилаксии. При прекращении приема периндоприла эффект отмены не возникает.
Периндоприл уменьшает гипертрофию левого желудочка.
Периндоприл обладает сосудорасширяющими свойствами, улучшает эластичность крупных артерий и уменьшает соотношение толщины стенки к просвету сосуда для малых сосудов.
Предотвращение сердечно-сосудистых осложнений у пациентов с документально подтвержденной стабильной ИБС
4-летнее исследование EUROPA (European Trial on the Reduction of Cardiac Events with Perindopril in Stable Coronary Artery Disease) при участии более 12 тыс. пациентов с ИБС доказало, что лечение периндоприлом достоверно снижает вероятность:
развития фатального и нефатального инфаркта миокарда на 24%;
развития сердечной недостаточности, которая требует госпитализации, на 39%.
Амлодипин
Амлодипин — антагонист ионов кальция (блокатор медленных кальциевых каналов), который блокирует трансмембранный поток ионов кальция к клеткам гладких мышц миокарда и сосудов. Механизм антигипертензивного действия амлодипина обусловлен прямым релаксирующим действием на гладкие мышцы сосудов. Антиангинальный эффект амлодипина обеспечивается двумя механизмами:
расширение периферических артериол, и, как результат, уменьшение общего периферического сопротивления (постнагрузки). Поскольку ЧСС не изменяется, снижение нагрузки на сердце уменьшает потребление энергии миокардом и его потребность в кислороде;
расширение основных коронарных артерий и артериол как в неизмененных, так и в ишемизированных зонах миокарда. Эта дилатация увеличивает поступление кислорода к миокарду у больных с вазоспастической стенокардией (стенокардия Принцметала или вариантная стенокардия).
У пациентов с АГ прием амлодипина 1 раз в сутки обеспечивает клинически значимое снижение АД на протяжении 24 ч. Благодаря медленному началу действия амлодипина резкого снижения АД не отмечено.
У пациентов со стенокардией амлодипин удлиняет общее время выполнения физической нагрузки, время до возникновения приступа стенокардии и увеличивает время до возникновения депрессии сегмента S–T на 1 мм при нагрузках, а также снижает частоту приступов стенокардии и уменьшает потребность в нитроглицерине.
Амлодипин не вызывает нежелательных метаболических эффектов или изменения уровня липидов в плазме крови, поэтому может применяться у пациентов с БА, сахарным диабетом и подагрой.
Свойства, общие для периндоприла и амлодипина
Исследование ASCOT-BLPA (Anglo-Scandinavian Cardiac outcomes Trial — Blood Pressure Lowering Arm) при участии 19 257 пациентов с АГ и сердечно-сосудистыми факторами риска доказало преимущества продолжительной терапии амлодипином и периндоприлом по сравнению с терапией атенололом и диуретиком в отношении снижения частоты возникновения сердечно-сосудистых осложнений. Согласно результатам исследования у пациентов группы, которая получала амлодипин+периндоприл, достоверно снизился риск возникновения сердечно-сосудистых осложнений, а именно, снижение риска:
коронарных осложнений и вмешательств — на 16%;
общей смертности — на 11%;
сердечно-сосудистой смертности — на 24%;
фатального и нефатального инсульта — на 23%;
нефатального инфаркта миокарда (кроме немого) и фатальных осложнений ИБС — на 13%.
Скорость и степень всасывания периндоприла и амлодипина как монопрепаратов, так и в составе препарата Би-Престариум достоверно не отличаются.
Периндоприл
После перорального приема периндоприл быстро всасывается, максимальная концентрация в плазме крови достигается на протяжении 1 ч. Период полураспада периндоприла в плазме крови — 1 ч. Периндоприл является пролекарством. 27% общего количества принятого периндоприла определяется в крови в виде активного метаболита — периндоприлата. Кроме активного метаболита — периндоприлата, препарат образовывает 5 неактивных метаболитов. Максимальная концентрация периндоприлата в плазме крови достигается через 3–4 ч после приема. Существует линейная взаимосвязь между дозой периндоприла и его концентрацией в плазме крови. Употребление пищи несколько замедляет преобразование периндоприла в периндоприлат, поэтому периндоприл следует применять перед едой.
Объем распределения несвязанного периндоприлата — 0,2 л/кг массы тела. Связывание периндоприлата с белками плазмы крови — 20%, в основном с АПФ, этот показатель является дозозависимым. Периндоприлат выводится с мочой. Стадия равновесной концентрации в плазме крови наступает через 4 дня от начала лечения.
Кинетика периндоприла изменяется у больных циррозом печени. Печеночный клиренс периндоприла снижается вдвое. Однако количество образуемого периндоприлата не уменьшается. Поэтому таким больным корригировать дозу не требуется.
Диализный клиренс периндоприлата — 70 мл/мин.
Амлодипин
После перорального приема в терапевтических дозах амлодипин хорошо всасывается и достигает максимальной концентрации в крови через 6–12 ч после приема. Абсолютная биодоступность — 64–80%. Объем распределения — 21 л/кг. Прием пищи не влияет на биодоступность амлодипина. Исследование in vitro показали, что 97,5% циркулирующего амлодипина связывается с белками плазмы крови.
Период полувыведения из плазмы крови — 35–50 ч, что позволяет назначать препарат 1 раз в сутки. Амлодипин метаболизируется в печени с образованием неактивных метаболитов, 10% препарата выводится с мочой в неизмененном виде и 60% — в виде метаболитов.

АГ и/или ИБС (если необходимо лечение периндоприлом и амлодипином).

взрослым назначают 1 таблетку в сутки однократно, желательно утром перед едой. Таблетка не подлежит делению.
Дозу подбирают индивидуально для каждого пациента с учетом показаний к применению, течения заболевания и показателей АД.
Максимальная суточная доза — 1 таблетка Би-Престариум 10 мг/10 мг в сутки.
Диапазон дозирования препарата позволяет гибко подобрать соотношение компонентов в зависимости от клинических потребностей.
Пациенты групп риска — см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ.

повышенная чувствительность к периндоприлу (или любым другим ингибиторам АПФ), амлодипину (или другим дигидропиридинам) или к любому вспомогательному веществу; ангионевротический отек в анамнезе, связанный с предыдущим лечением ингибиторами АПФ; врожденный или идеопатический ангионевротический отек; период беременности и кормления грудью; тяжелая артериальная гипотензия; шок, включая кардиогенный; обструкция выхода из левого желудочка (например клинически выраженный аортальный стеноз); нестабильная стенокардия (за исключением стенокардии Принцметала); сердечная недостаточность после острого инфаркта миокарда (на протяжении первых 28 дней).

могут быть обусловлены любым из компонентов препарата.
Как при применении амлодипина, так и при применении периндоприла чаще могут возникать головная боль, головокружение, боль в животе, тошнота, рвота, сухость во рту, диспептические явления, дисгевзия, одышка, нарушение зрения, звон в ушах.
Значительно реже могут возникать изменения настроения, ринит, крапивница, ангионевротический отек, импотенция, увеличение потоотделения, зуд, высыпания.
Редко — боль за грудиной.
Очень редко — панкреатит, мультиформная эритема, васкулит, холестатическая желтуха, гепатит (с цитолитическим или холестатическим синдромом), ОПН, аритмия (в том числе брадикардия, желудочковая тахикардия и фибрилляция предсердий), инфаркт миокарда вследствие чрезмерной артериальной гипотензии у пациентов, которые принадлежат к группе высокого риска.
При применении амлодипина наиболее распространенными побочными реакциями являются приливы, периферические отеки, ощущение сердцебиения, утомляемость, сонливость.
Значительно реже могут возникать артериальная гипотензия, астения, увеличение или уменьшение массы тела, бессонница, гипоэстезия, парестезия, тремор, потеря сознания, алопеция, пурпура, обесцвечивание кожи, артралгия, миалгия, боль в спине, судороги в мышцах, дизурия, никтурия, поллакиурия, гинекомастия, недомогание.
Очень редко: синдром Стивенса — Джонсона, гиперплазия десен, лейкопения, нейтропения, тромбоцитопения, периферическая нейропатия, гипергликемия, гастрит.
При применении периндоприла наиболее распространенными побочными реакциями являются кашель, артериальная гипотензия (и связанные с ней симптомы), астения, судороги в мышцах, парестезия, диарея, запор.
Значительно реже отмечают нарушение сна, бронхоспазм, почечную недостаточность.
Очень редко выявляют лейкопению, нейтропению, тромбоцитопению, агранулоцитоз или панцитопению, снижение уровня гемоглобина и гематокрита, гемолитическую анемию у пациентов с врожденной недостаточностью глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы, потерю ориентации, эозинофильную пневмонию, возникновение инсульта вследствие развития тяжелой артериальной гипотензии у пациентов, которые принадлежат к группе высокого риска.
Со стороны лабораторных показателей
При приеме амлодипина очень редко отмечают повышение уровня печеночных ферментов: AлАТ, AсАТ (преимущественно при наличии холестаза).
При применении периндоприла редко возникает повышение уровня билирубина в сыворотке крови и печеночных ферментов и с неизвестной частотой — повышение уровня мочевины в крови и креатинина в плазме крови, гиперкалиемия.

все предостережения, которые связаны с каждым из компонентов препарата, касаются препарата Би-Престариум.
Для периндоприла
Артериальная гипотензия. Ингибиторы АПФ могут послужить причиной резкого снижения АД, которое чаще возникает у пациентов с гиповолемией или у пациентов с тяжелой ренинзависимой гипертензией. У пациентов с высоким риском возникновения симптоматической гипотензии, а также пациентам с ИБС или с цереброваскулярными заболеваниями, у которых чрезмерное снижение АД может вызвать развитие инфаркта миокарда или инсульта, следует тщательно контролировать АД, функцию почек, а также концентрацию калия в сыворотке крови.
Стеноз аортального и митрального клапанов/гипертрофическая кардиомиопатия
Ингибиторы АПФ следует назначать с осторожностью пациентам со стенозом митрального клапана и/или обструкцией выносящего тракта левого желудочка (аортальный стеноз, гипертрофическая кардиомиопатия).
Нейтропения/агранулоцитоз/тромбоцитопения/анемия. Периндоприл следует назначать с осторожностью пациентам с коллагенозами, во время терапии иммунодепрессантами, аллопуринолом или прокаинамидом, особенно при наличии нарушения функции почек, из-за риска возникновения нейтропении/агранулоцитоза, тромбоцитопении и анемии.
У пациентов с нарушением функции почек и у пациентов пожилого возраста выведение периндоприлата снижается. Поэтому во время лечения необходимо проводить частый контроль уровня креатинина и калия.
На фоне приема ингибиторов АПФ у некоторых пациентов с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единой функционирующей почки могут отмечать обратимое повышение концентрации мочевины в крови и креатинина в сыворотке крови. Наличие реноваскулярной гипертензии повышает риск возникновения тяжелой артериальной гипотензии и почечной недостаточности.
Нарушение функции печени. Если при применении ингибитора АПФ у пациента возникла желтуха или значительно повышается уровень печеночных ферментов, следует прекратить прием ингибитора АПФ и обеспечить пациенту тщательное медицинское наблюдение.
Анафилактоидные реакции при аферезе ЛПНП. Редко у пациентов, которые принимают ингибиторы АПФ, во время проведения афереза ЛПНП с сульфатом декстрана могут возникнуть опасные для жизни анафилактоидные реакции. Развития анафилактоидных реакций можно избежать при временном прекращении применения ингибиторов АПФ до начала проведения плазмафереза.
Анафилактоидные реакции при десенсибилизирующей терапии. У пациентов, которые принимают ингибиторы АПФ во время десенсибилизирующего лечения препаратами, содержащими пчелиный яд, могут возникать анафилактоидные реакции. Этих реакций можно избежать при временном прекращении применения ингибиторов АПФ.
Если пациенту собираются проводить хирургическое вмешательство или нужна анестезия, лечение ингибитором АПФ необходимо прекратить за сутки до хирургического вмешательства (см. ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ С ДРУГИМИ ЛЕКАРСТВЕННЫМИ СРЕДСТВАМИ).
Возможно возникновение гиперкалиемии у пациентов, которые принимают ингибиторы АПФ. К факторам риска возникновения гиперкалиемии принадлежат почечная недостаточность или ухудшение функции почек, возраст (старше 70 лет), сахарный диабет, интеркуррентные состояния, такие как дегидратация, острая сердечная декомпенсация, метаболический ацидоз.
Для амлодипина
Пациенты с нарушением функции печени. Как и при применении других антагонистов кальция, период полувыведения амлодипина удлиняется у пациентов с нарушением функции печени. Поэтому таким пациентам амлодипин следует назначать с осторожностью, с тщательным мониторингом уровня печеночных ферментов.
Пациентам с сердечной недостаточностью назначать амлодипин необходимо с осторожностью.
Для пациентов пожилого возраста рекомендованное дозирование такое же, как и для других пациентов, однако повышать дозу следует с осторожностью.
Для препарата Би-Престариум
Би-Престариум можно назначать пациентам с клиренсом креатинина ≥60 мл/мин. Пациентам с клиренсом креатинина ≤60 мл/мин рекомендуется индивидуальный подбор дозы для каждого из компонентов препарата в отдельности.
В состав препарата входит лактоза, поэтому пациентам с врожденной непереносимостью галактозы, синдромом мальабсорбции глюкозы и галактозы, недостаточностью лактазы Лаппа не рекомендовано назначать препарат.
Дети
Би-Престариум не рекомендуется назначать детям до 18 лет из-за отсутствия исследований при участии этой группы пациентов.
Период беременности и кормления грудью
Препарат Би-Престариум не рекомендуется применять в I триместр беременности. При установленной беременности необходимо как можно быстрее начать альтернативную терапию.
Би-Престариум противопоказан во II и III триместр беременности.
Во время кормления грудью принимать препарат Би-Престариум не рекомендуется.
Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортными средствами или другими механизмами
При управлении автомобилем или при работе с разными механизмами следует принимать во внимание возможность развития таких побочных реакций препарата, как головокружение или слабость.

все предостережения, которые связаны с каждым из компонентов препарата, касаются препарата Би-Престариум.
Для периндоприла
Не рекомендуется одновременное применение с:
калийсберегающими диуретиками, добавками, которые содержат калий или заменители соли с калием, поскольку они могут привести к значительному повышению уровня калия в сыворотке крови. Их одновременное применение с препаратом Би-Престариум не рекомендуется. Если одновременный прием показан из-за наличия подтвержденной гипокалиемии, их следует применять с осторожностью. Необходимо проводить мониторинг уровня калия плазмы крови;
литием. Одновременный прием лития и ингибиторов АПФ не рекомендуется из-за возможного возникновения обратного повышения концентрации лития в сыворотке крови и, соответственно, повышения его токсичности (тяжелой нейротоксичности). Однако если это действительно необходимо, следует тщательно контролировать уровень концентрации лития в сыворотке крови;
эстрамустином — повышение риска возникновения ангиоэдемы.
Препараты, одновременное назначение с которыми требует контроля:
НПВП, среди которых ацетилсалициловая кислота в дозе ≥3 г/сут, могут повысить риск возникновения нарушения функции почек, в том числе ОПН, и повышения уровня калия в сыворотке крови, особенно у пациентов с имеющимся нарушением функции почек. Назначать с осторожностью, особенно пациентам пожилого возраста. Необходим периодический контроль функции почек.
Противодиабетические средства (инсулин, сахароснижающие сульфонамиды): при одновременном применении с ингибиторами АПФ возможно усиление гипогликемического эффекта (возможно благодаря повышению толерантности к глюкозе).
Диуретики: для снижения риска возникновения артериальной гипотензии рекомендовано прекратить прием диуретиков и восстановить водно-электролитный баланс до начала лечения ингибиторами АПФ.
Симпатомиметики могут снижать антигипертензивное действие ингибиторов АПФ.
Золото: при одновременном применении ингибиторов АПФ, включая периндоприл, и инъекционных препаратов золота (натрия ауротиомалат) редко могут возникнуть реакции, подобные таковым при применении нитратов (покраснение лица, приливы, тошнота, рвота и артериальная гипотензия).
Для амлодипина
Не рекомендуется одновременное назначение:
Дантролена (инфузия): не рекомендовано одновременное назначение дантролена и антагонистов кальция в связи с риском возникновения желудочковой фибрилляции.
Препараты, одновременное применение с которыми требует осторожности
Индукторы CYP 3A4 (рифампицин, гиперикум перфоратум, противосудорожные средства, такие как карбамазепин, фенобарбитал, фосфенитоин, фенитоин, примидон): одновременное применение может привести к снижению концентрации амлодипина в плазме крови. Назначать амлодипин в комбинации с индукторами CYP 3A4 следует с осторожностью, при необходимости можно корригировать дозу амлодипина.
Ингибиторы CYP 3A4 (итраконазол, кетоконазол): одновременное применение может повышать концентрацию амлодипина в плазме крови и частоту возникновения его побочных эффектов. Назначать амлодипин в комбинации с указанными препаратами следует с осторожностью, при необходимости дозирование амлодипина может быть изменено.
Блокаторы β-рецепторов, которые применяют при сердечной недостаточности (бизопролол, карведилол, метопролол): риск возникновения артериальной гипотензии, слабости сердечной деятельности у пациентов с сердечной недостаточностью (как латентной, так и неконтролируемой).
Одновременное назначение амлодипина безопасно с тиазидными диуретиками, ингибиторами АПФ, блокаторами β-рецепторов, нитратами пролонгированного действия, сублингвальным нитроглицерином, дигоксином, варфарином, аторвастатином, сильденафилом, препаратами для снижения кислотности желудка (гель гидроксида алюминия, гидроксид магния, симетикон), циметидином, НПВП, антибиотиками и пероральными сахароснижающими препаратами.
Употребление сока грейпфрута существенно не влияет на фармакокинетику амлодипина.
Общие свойства периндоприла и амлодипина
Препараты, одновременное назначение с которыми требует контроля:
баклофен — возможно усиление антигипертензивного эффекта;
антигипертензивные средства (такие как блокаторы β-рецепторов) и вазодилататоры: одновременное применение этих средств может усилить гипотензивный эффект периндоприла и амлодипина;
блокаторы α-рецепторов (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин): усиливают антигипертензивный эффект и повышают риск возникновения ортостатической гипотензии;
ГКС, тетракозактид: ослабление антигипертензивного эффекта (вследствие задержки воды и солей ГКС);
амифостин: может усиливать гипотензивный эффект;
трициклические антидепрессанты/антипсихотические средства/анестетики: усиление антигипертензивного эффекта и повышение риска возникновения ортостатической гипотензии.

о случаях не сообщалось. Передозировка амлодипина может привести к чрезмерной периферической вазодилатации и, как следствие, к значительной и, возможно, продолжительной системной гипотензии. Амлодипин не выводится при гемодиализе.
Информация о передозировке периндоприла ограничена. При передозировке ингибиторов АПФ могут возникать артериальная гипотензия, циркуляторный шок, нарушение электролитного баланса, почечная недостаточность, гипервентиляция, тахикардия, ощущение сердцебиения, брадикардия, головокружение, тревожность, кашель и т.п.
Периндоприл может быть выведен из системного кровообращения с помощью гемодиализа.

хранить таблетки в плотно закрытом контейнере.