Бонвива - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

БОНВІВА

(BONVIVA)

Склад:

діюча речовина: 1 таблетка містить 168,75 мг натрію ібандронату моногідрату, що еквівалентно 150 мг ібандронової кислоти;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, повідон К 25, целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, кислота стеаринова, кремнію діоксид колоїдний безводний, гіпромелоза, титану діоксид, тальк, макрогол 6000.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що впливають на структуру та мінералізацію кісток. Біфосфонати. КОД АТС М 05В А 06.

Клінічні характеристики.

Показання.

Пост менопаузальний остеопороз, з метою попередження переломів.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до ібандронової кислоти чи будь-якого іншого компонента препарату.

Не коригована гіпокальціємія. Як при застосуванні інших біфосфонатів, до початку лікування Бонвівою потрібно відкоригувати гіпокальціємію. Захворювання стравоходу із сповільненням спорожнення стравоходу, наприклад, стріктура, ахалазія. Неспроможність знаходитись у вертикальному положенні (стояти чи сидіти) протягом щонайменше 60 хвилин.

Спосіб застосування та дози.

Для лікування остеопорозу рекомендована доза Бонвіви – 1 таблетка 150 мг 1 раз на місяць. Таблетки слід приймати в один і той же день щомісячно.

Бонвіву слід приймати за 60 хв до першого прийому їжі чи рідини (окрім води) в день чи інших пероральних препаратів чи добавок (включаючи кальцій):

• Таблетки слід ковтати цілими, не розжовувати і запивати склянкою звичайної води (180–240 мл), сидячи чи стоячи. Пацієнтам не слід лежати протягом 60 хв після прийому Бонвіви.

• Запивати Бонвіву слід лише звичайною водою. Необхідно зауважити, що деякі мінеральні води можуть містити високі концентрації кальцію і тому не можуть бути використані.

• Пацієнтам не слід розжовувати чи смоктати препарат через можливість утворення виразок на слизовій ротоглотки.

Пацієнт повинен бути поінформований у випадку, якщо щомісячна доза препарату була пропущена, то пацієнт повинен відразу як згадає прийняти препарат наступного ранку протягом 7 днів. Наступні дози препарату пацієнту потрібно приймати у раніше встановлений день місяця. Якщо пройшло більше ніж 7 днів від дня необхідного для прийому препарату, то слід пропустити прийом і наступну дозу приймати у запланований день. Не слід приймати дві таблетки по 150 мг протягом одного тижня.

Спеціальні рекомендації по дозуванню.

Пацієнти з печінковою недостатністю.

Корекція дози не потрібна (див. розділ “Фармакокінетика в особливих випадках”).

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Корекція дози не потрібна пацієнтам з помірним порушенням функції нирок (кліренс креатині ну ≥ 30 мл/хв). При кліренсі креатині ну ≤ 30 мл/хв рішення про призначення Бонвіви повинно базуватись на індивідуальній оцінці ризик/перевага (див. розділ “Фармакокінетика в особливих випадках”).

Вік. Корекція дози не потрібна.

Діти. Безпечність та ефективність застосування Бонвіви у пацієнтів віком до 18 років не встановлені.

Побічні реакції.

Клінічні дослідження

Для опису частоти побічних реакцій використовуються наступні категорії: часті (>1/100,

≤ 1/10), нечасті (1/100, 1/1,000), поодинокі (1/1,000, 1/10,000).

Загальна кількість пацієнток, у яких були зареєстровані побічні реакції, тобто побічні явища з можливим чи вірогідним зв’язком з досліджуваним препаратом, склала 22,7% і 25% при застосуванні Бонвіви 150 мг один раз на місяць через 1 і 2 роки лікування відповідно. Більшість побічних реакцій, пов’язаних із застосуванням препарату, були від легкого до середнього ступеня тяжкості та не призводили до припинення лікування.

Часті побічні ефекти:

з боку шлунково-кишкового тракту: гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, діарея, абдомінальний біль, диспепсія, нудота, метеоризм, гастрит, езофагіт;

з боку нервової системи: головний біль;

загальні розлади: грипоподібний синдром*, слабкість;

з боку кістково-м’язової системи: артралгія, міалгія, судоми у м’язах, м’язово-скелетний біль, м’язово-скелетна ригідність;

з боку шкіри: висипання.

*Транзиторні, грипоподібні симптоми були повідомлені при застосуванні Бонвіви 150  мг один раз на рік, як правило, при застосуванні першої дози. Такі симптоми були, як правило, короткотривалі, легкого чи середнього ступеня тяжкості, які зникали протягом продовження лікування без необхідності медикаментозної корекції. Грипоподібні симптоми включали такі явища, як гостро фазова реакція чи симптоми: міалгія, артралгія, підвищення температури, озноб, слабкість, нудота, втрата апетиту, біль у кістках.

Нечасті побічні ефекти:

з боку шлунково-кишкового тракту: гастрит, езофагіт, включаючи звиразкування стравоходу чи стриктури, блювання, дисфагія.

з боку нервової системи: запаморочення.

з боку м’язово-скелетної системи і сполучної тканини: біль у спині.

поодинокі побічні ефекти:

з боку шлунково-кишкового тракту: дуоденіт;

з боку імунної системи: реакції гіпер чутливості;

з боку шкіри і підшкірної тканини: ангіо невротичний набряк, набряк обличчя, кропив’янка.

Пацієнти з попереднім анамнезом шлунково-кишкового захворювання, включаючи пацієнтів з пептичною виразкою без свіжих кровотеч чи госпіталізації і пацієнтів з диспепсією чи рефлюксом, контрольованим за допомогою медикаментозного лікування, були включені в дослідження лікування один раз на місяць. У цих пацієнтів не було різниці в частоті побічних явищ зі сторони верхніх відділів шлунково-кишкового тракту при застосуванні Бонвіви в дозі 150 мг один раз на місяць порівняно з дозою 2,5 мг/день.

Досвід пост маркетингового застосування

Розлади м’язово-скелетної системи і сполучної тканини: випадки остеонекрозу щелепних кісток повідомлялись дуже рідко у пацієнток, які отримували ібандронову кислоту.

Передозування.

Може спостерігатись розвиток побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту, таких як шлункові розлади, печія, езофагіт, гастрит чи виразка. Для зв’язування Бонвіви слід призначати молоко чи антацидні засоби. Внаслідок ризику подразнення стравоходу, не слід викликати блювання. Пацієнтам необхідно знаходитись у вертикальному положенні.  

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Немає клінічного досвіду застосування Бонвіви вагітними жінками. Невідомо, чи проникає, Бонвіва у грудне молоко. Тому не рекомендується застосовувати препарат у період вагітності і лактації.

Діти.

Безпечність та ефективність застосування Бонвіви у хворих віком до 18 років не встановлені.

Особливості застосування. Остеопороз діагностується при виявленні низької мінеральної щільності кісткової тканини (Т індекс <2,0 SD (SD – стандартне відхилення)) і/чи наявністю в анамнезі перелому внаслідок остеопорозу чи при низькій мінеральной щільності кісткової тканини (Т індекс <2,5 SD) при відсутності зареєстрованих раніше переломів внаслідок остеопорозу.

До початку лікування Бонвівою потрібно відкоригувати гіпокальціємію та інші порушення метаболізму кісткової тканини та електролітного балансу. Слід вживати достатню кількість кальцію та вітаміну Д.

Біфосфонати для перорального застосування можуть викликати місцеве подразнення слизової оболонки верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. В зв’язку з вказаними можливими ефектами та можливістю погіршення основного захворювання необхідно виявляти обережність при застосуванні Бонвіви у пацієнтів з активними захворюваннями верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (стравохід Барретта, дисфагія, інші хвороби стравоходу, гастрит, дуоденіт, виразки).

При застосуванні пероральних біфосфонатів повідомлялось про випадки езофагіту, виразок стравоходу, ерозій стравоходу, які в деяких випадках були тяжкими і потребували госпіталізації, рідко - з кровотечею чи з наступним розвитком стріктури чи перфорації. Ризик розвитку важких побічних реакцій з боку стравоходу вищий у пацієнтів, які не дотримуються рекомендацій щодо дозування, і/чи у осіб, які продовжують приймати біфосфонати перорально після розвитку симтомів подразнення стравоходу. Тому пацієнти повинні звертати особливу увагу на дотримання рекомендацій по дозуванню.

Лікарям слід бути уважними щодо симптомів подразнення стравоходу та інформувати пацієнтів про припинення прийому Бонвіви та необхідність звернутися до лікаря при появі ознак чи симптомів можливого ураження стравоходу (поява порушення ковтання, біль при ковтанні, біль за грудниною, печія).

Хоча в контрольованих клінічних дослідженнях не спостерігалось збільшення ризику, при пост маркетинговому застосуванні пероральних біфосфонатів були зафіксовані випадки виразок шлунка і дванадцяти палої кишки. Деякі з них були тяжкими та з ускладненнями.

Оскільки не стероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) і біфосфонати можуть викликати подразнення шлунково-кишкового тракту, необхідно з обережністю застосовувати НПЗЗ одночасно з Бонвівою.

При застосуванні біфосфонатів зареєстровані випадки остеонекрозу щелепних кісток. Більшість випадків зафіксовані у пацієнтів з пухлинами, яким проводились стоматологічні втручання, однак у деяких випадках остеонекроз спостерігався у хворих із пост менопаузальним остеопорозом чи іншими захворюваннями. До відомих факторів ризику остеонекрозу щелепних кісток належать діагноз пухлинного захворювання, супутня терапія (хіміотерапія, променева терапія, кортикостероїди), супутні захворювання (анемія, коагулопатія, інфекції, попередні захворювання зубів). Більшість випадків спостерігались у пацієнтів, які отримували біфосфонати внутрішньо венно, однак у деяких випадках – у пацієнтів, які отримували біфосфонати перорально.

Стоматологічні хірургічні втручання у пацієнтів, у яких розвинувся остеонекроз щелепних кісток при терапії біс фосфонатами, можуть ускладнити перебіг остеонекрозу. Не відомо, чи припинення терапії біфосфонатами зменшує ризик остеонекрозу щелепних кісток у пацієнтів, яким показані стоматологічні втручання. В кожному випадку рішення повинно прийматись на основі індивідуальної оцінки співвідношення користі/ризику.

Утилізація невикористаного препарату та препарату із простроченим терміном придатності: надходження препарату у зовнішнє середовище необхідно звести до мінімуму. Препарат не слід викидати у стічні води і побутові відходи. Для утилізації необхідно використовувати так звану «систему збору відходів» за наявності такої.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами

Клінічні дослідження впливу препарату на здатність керувати автомобілем чи іншими (потенційно небезпечними) механізмами не проводились.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Взаємодія лікарський засіб – їжа.

Продукти харчування, що містять кальцій та інші полівалентні катіони (алюміній, магній, залізо), в тому числі молоко, харчові добавки можуть порушувати всмоктування препарату, тому їх потрібно вживати не раніше ніж через 60 хв після прийому Бонвіви.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Пепарати кальцію, антациди та деякі інші пероральні засоби, до складу яких входять полівалентні катіони (алюміній, магній, залізо), можуть порушувати всмоктування Бонвіви. Тому інтервал між прийомом Бонвіви та інших пероральних препаратів повинен становити не менше 60 хв.

Фармакокінетичні дослідження взаємодії у жінок у пост менопаузальному періоді продемонстрували відсутність будь-якої взаємодії з тамоксифеном чи препаратами гормональної замісної терапії (естрогени). Не спостерігалось будь-якої взаємодії при одночасному прийомі з мелфаланом/преднізолоном у пацієнтів з множинною мієломою.

Ранітидин при внутрішньо венному введені збільшує біодоступность ібандронової кислоти приблизно на 20 %. Корекція дози Бонвіви при одночасному прийомі з блокаторами           Н₂-рецепторів чи іншими препаратами, що підвищують рівень кислотності шлункового соку не потрібна.

Ібандронова кислота не впливає на печінкові ізоферменти Р 450. Зв’язування з білками плазми при прийомі препарату незначне. Виводиться ібандронова кислота шляхом ниркової екскреції і не підлягає процесам біо трансформації. Шлях виведення ібандронової кислоти не включає будь-які транспортні системи, які беруть участь у виведенні інших препаратів.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ібандронова кислота – високоактивний азотовмісний біфосфонат, інгібітор кісткової резорбції та активності остеокластів. Ібандронова кислота попереджує кісткову деструкцію, викликану блокадою функції статевих залоз, ретиноїдами, пухлинами та екстрактами пухлин іn vivo. Не порушує мінералізацію кісток при призначенні доз, в 5000 раз більших необхідних для лікування остеопорозу.

Не впливає на процес поповнення пула остеокластів. Селективна дія ібандронової кислоти на кісткову тканину обумовлена її високою спорідненістю з гідроксиапатитом, що складає мінеральний матрикс кістки. Ібандронова кислота дозозалежно пригнічує кісткову резорбцію та не має прямого впливу на формування кісткової тканини. У жінок в період менопаузи знижує підвищену швидкість оновлення кісткової тканини до рівня репродуктивного віку, що призводить до прогресивного збільшення кісткової маси, зниженню показників розщеплення кісткового колагену   в сечі та сироватці крові, частоти переломів і збільшенню мінеральної щільності кісток.  

Висока ефективність і терапевтичний діапазон ібандронової кислоти дозволяє використовувати гнучкий режим дозування і періодичний режим лікування з тривалими проміжками без прийому препарату в порівняно низьких дозах.

Гістологічний аналіз зразків, отриманих при біопсії кістки через 2 і 3 роки лікування жінок в пост менопаузальному періоді, показав нормальний стан кісткової тканини. Крім того, не було виявлено жодних свідчень про недостатність мінералізації.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Після перорального прийому ібандронова кислота швидко всмоктується в верхніх відділах шлунково-кишкового тракту. Плазмові концентрації збільшуються пропорційно дозі до 50 мг при пероральному прийомі. Максимальні концентрації в плазмі досягаються через 30 хвилин – 2 години (в середньому через 1 годину) при прийомі натщесерце, абсолютна біодоступність складає близько 0,6 %. Всмоктування погіршується при одночасному прийомі з їжею чи питвом (крім звичайної води). Біодоступність зменшується приблизно на 90 % при вживанні звичайного сніданку в порівнянні з біодоступністю при прийомі препарату натщесерце. Якщо ібандронова кислота приймалась за 60 хвилин до їжі, не спостерігається значного зменшення біодоступності. При вживанні їжі чи питва менше ніж через 60 хвилин після прийому препарату, приріст як біодоступності, так і мінеральної щільності кісткової тканини зменшується.

Розподіл. Після першого системного розподілу ібандронова кислота швидко зв’язується з кістковою тканиною або виділяється з сечею. 40–50 % від кількості препарату, що циркулює у крові, добре проникає у кісткову тканину і накопи чується в ній. З білками плазми зв’язується близько 85 %.

Метаболізм. Немає даних про метаболізм ібандронової кислоти в тварин і людини.

Виведення. Ібандронова кислота елімінується з кровоносного русла шляхом кісткової абсорбції (40–50 %), решта виводиться в незміненому вигляді через нирки. Та частина ібандронової кислоти, що не всмокталась, виводиться незміненою з фекаліями.

В середньому період напів виведення коливається в межах 10–72 годин. Початкові рівні препарату в плазмі швидко знижуються і досягають 10 % від пікового значення протягом 8 годин після перорального введення.

Загальний кліренс ібандронової кислоти – 84–160 мл/хв. Нирковий кліренс (близько 60 мл/хв у здорових жінок у період пост менопаузи) складає 50–60 % від загального і залежить від кліренсу креатині ну. Різниця між загальним і нирковим кліренсом відображає поглинання препарату кістковою тканиною.

Фармакокінетика в особливих випадках.

Стать. Біодоступність і показники фармакокінетики ібандронової кислоти не залежать від статі.

Раса. Немає даних про клінічно значиму міжетнічну різницю між пацієнтами азіатської і європейської раси щодо розподілу ібандронової кислоти. Про пацієнтів негроїдної раси даних недостатньо.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Нирковий кліренс ібандронової кислоти в пацієнтів з різною стадією ниркової недостатності лінійно залежить від кліренсу креатині ну. У хворих з помірним порушенням функції нирок (креатинін ≥ 30 мл/хв) дозу препарату коригувати не потрібно. В осіб з вираженими порушеннями функції нирок (креатинін ≤ 30 мл/хв), які отримують перорально 10 мг ібандронової кислоти на день протягом 21 дня, спостерігалось підвищення концентрації препарату в плазмі в 2-3 рази порівняно з пацієнтами з незміненою функцією нирок (кліренс=129 мл/хв). Загальний кліренс ібандронової кислоти був зменшений до 44 мл/хв в осіб з тяжкими порушеннями функції нирок.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Немає даних із фармакокінетиці ібандронової кислоти у пацієнтів з порушеною функцією печінки. Печінка не бере значної участі в кліренсі ібандронової кислоти, яка не метаболізується, а виводиться через нирки і шляхом поглинання кістковою тканиною. Таким чином, у хворих з порушенням функції печінки корекція дози препарату не потрібна. Оскільки зв’язування ібандронової кислоти в терапевтичних концентраціях з білками плазми крові низьке (85 %), малоймовірно, що гіпопротеїнемія при тяжких захворюваннях печінки призведе до клінічно значимого підвищення концентрації вільного препарату.

Похилий вік. Вивчені фармакокінетичні параметри не залежать від віку. Оскільки функція нирок зменшується з віком, це   єдиний фактор, який слід прийняти до уваги (див. розділ “Пацієнти з нирковою недостатністю”).

Діти. Немає даних про використання Бонвіви у пацієнтів, віком до 18 років.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки подовженої форми, білого чи майже білого кольору, вкриті плівковою оболонкою, на одній стороні таблетки гравування BNVA, на іншій – 150;

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 °С.

Упаковка. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, № 1, № 3 у блістері у картонній упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Ф. Хоффманн – Ля Рош Лтд., Швейцарія.

Місцезнаходження. Грензахерштрассе, 124, СН-4070 Базель, Швейцарія.

Пакування: Ф. Хоффманн-Ля Рош Лтд, Швейцарія;

Іверс-Лі АГ, Швейцарія.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. п/плен. оболочкой 150 мг, № 1, № 3

Прочие ингредиенты: лактозы моногидрат, повидон К 25, целлюлоза микрокристаллическая, кросповидон, кислота стеариновая, кремния диоксид коллоидный безводный, гипромеллоза, титана диоксид, тальк, макрогол 6000.

1 таблетка содержит 168,75 мг натрия ибандроната моногидрата, что эквивалентно 150 мг ибандроновой кислоты.

№ UA/5164/01/01 от 04.10.2006 до 04.10.2011

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Ибандроновая кислота — высокоактивный азотосодержащий бифосфонат, ингибитор костной резорбции и активности остеокластов. Ибандроновая кислота предупреждает развитие костной деструкции, вызванной блокадой функции половых желез, ретиноидами, опухолями и экстрактами опухолей in vivo. Не нарушает минерализацию костей при назначении в дозах, в 5000 раз превышающих используемые для лечения при остеопорозе.
Не влияет на процесс пополнения пула остеокластов. Селективное действие ибандроновой кислоты на костную ткань обусловлено ее высоким сродством с гидроксиапатитом, который составляет минеральный матрикс кости. Ибандроновая кислота дозозависимо угнетает костную резорбцию и не оказывает прямого влияния на формирование костной ткани. У женщин в период менопаузы снижает повышенную скорость обновления костной ткани до уровня репродуктивного возраста, что приводит к прогрессивному увеличению костной массы, снижению показателей расщепления костного коллагена в моче и сыворотке крови, частоты переломов и увеличению минеральной плотности костей.
Высокая эффективность и широкий терапевтический диапазон ибандроновой кислоты позволяют использовать гибкий режим дозирования и периодический режим лечения с продолжительными промежутками без приема препарата в сравнительно низких дозах.
Результаты гистологического анализа образцов, полученных при биопсии кости через 2 и 3 года лечения женщин в постменопаузальный период, свидетельствуют о нормальном состоянии костной ткани. Кроме того, не было выявлено никаких свидетельств недостаточности минерализации.
Фармакокинетика
Всасывание. После перорального приема ибандроновая кислота быстро всасывается в верхних отделах ЖКТ. Концентрация в плазме крови повышается пропорционально дозе до 50 мг при пероральном приеме. Максимальные концентрации в плазме крови достигаются через 30 мин — 2 ч (в среднем через 1 ч) при приеме натощак, абсолютная биодоступность составляет около 0,6%. Всасывание ухудшается при одновременном приеме с пищей или напитками (кроме обычной воды). Биодоступность снижается приблизительно на 90% при употреблении обычного завтрака по сравнению с биодоступностью при приеме препарата натощак. Если ибандроновую кислоту принимали за 60 мин до еды, значимого уменьшения биодоступности не отмечали. При употреблении пищи или напитков меньше чем через 60 мин после приема препарата повышение как биодоступности, так и минеральной плотности костной ткани, уменьшается.
Распределение. После первого системного распределения ибандроновая кислота быстро связывается с костной тканью или выделяется с мочой. 40–50% количества препарата, циркулирующего в крови, хорошо проникает в костную ткань и накапливается в ней. С белками плазмы крови связывается около 85% препарата.
Метаболизм. Данных о метаболизме ибандроновой кислоты у животных и человека нет.
Выведение. Ибандроновая кислота элиминируется из кровеносного русла путем костной абсорбции (40–50%), остальное количество выделяется в неизмененном виде через почки. Та часть ибандроновой кислоты, которая не всосалась, выводится в неизмененном виде с калом.
В среднем период полувыведения колеблется в пределах 10–72 ч. Начальный уровень препарата в плазме крови быстро снижается и достигает 10% максимального значения на протяжении 8 ч после перорального приема.
Общий клиренс ибандроновой кислоты — 84–160 мл/мин. Почечный клиренс (около 60 мл/мин у здоровых женщин в постменопаузальный период) составляет 50–60% общего и зависит от клиренса креатинина. Разность между общим и почечным клиренсом отображает поглощение препарата костной тканью.
Фармакокинетика в особых случаях
Пол. Биодоступность и показатели фармакокинетики ибандроновой кислоты не зависят от пола.
Раса. Нет данных о клинически значимых межэтнических различиях между пациентами монголоидной и европеоидной расы относительно распределения ибандроновой кислоты. О пациентах негроидной расы данных недостаточно.
Пациенты с почечной недостаточностью. Почечный клиренс ибандроновой кислоты у пациентов с различной стадией почечной недостаточности линейно зависит от клиренса креатинина. У больных с умеренно выраженным нарушением функции почек (клиренс креатинина ≥30 мл/мин) дозу препарата корригировать не требуется. У лиц с выраженными нарушениями функции почек (клиренс креатинина ≤30 мл/мин), получавших ибандроновую кислоту внутрь в дозе 10 мг/сут на протяжении 21 дня, отмечали повышение концентрации препарата в плазме крови в 2–3 раза по сравнению с пациентами с неизмененной функцией почек (клиренс креатинина — 129 мл/мин). Общий клиренс ибандроновой кислоты был снижен до 44 мл/мин у лиц с тяжелыми нарушениями функции почек.
Пациенты с печеночной недостаточностью. Нет данных по фармакокинетике ибандроновой кислоты у лиц с нарушенной функцией печени. Печень не принимает значительного участия в клиренсе ибандроновой кислоты, которая не метаболизируется, а выделяется через почки и путем поглощения костной тканью. Таким образом, у больных с нарушением функции печени коррекции дозы препарата не требуется. Поскольку связывание ибандроновой кислоты в терапевтических концентрациях с белками плазмы крови низкое (85%), маловероятно, что гипопротеинемия при тяжелых заболеваниях печени приведет к клинически значимому повышению концентрации свободного препарата.
Пациенты пожилого возраста. Изученные фармакокинетические параметры не зависят от возраста. Поскольку функция почек с возрастом снижается, это единственный фактор, который следует принимать во внимание (см. Пациенты с почечной недостаточностью).
Дети. Нет данных об использовании Бонвивы у пациентов в возрасте младше 18 лет.

ПОКАЗАНИЯ:

постменопаузальный остеопороз (профилактика переломов).

ПРИМЕНЕНИЕ:

при остеопорозе рекомендуемая доза Бонвивы составляет 1 таблетку 150 мг 1 раз в месяц. Таблетку следует принимать в один и тот же день ежемесячно.
Бонвиву необходимо принимать за 60 мин до первого приема пищи или жидкости (кроме воды) в день или других пероральных препаратов или пищевых добавок (включая кальций).
Таблетки необходимо глотать целиком, не разжевывать и запивать стаканом воды (180–240 мл), сидя или стоя. Пациенткам не следует лежать на протяжении 60 мин после приема Бонвивы.
Запивать Бонвиву необходимо только обычной водой. Следует отметить, что некоторые минеральные воды могут содержать кальций в высоких концентрациях и поэтому не рекомендуется их употреблять.
Пациенткам не следует разжевывать или рассасывать препарат ввиду возможности образования язв на слизистой оболочке ротоглотки.
Пациенток необходимо проинформировать о том, что в случае пропуска приема ежемесячной дозы в установленный для этого день ее следует принять как можно раньше в течение 7 дней. Следующие дозы препарата принимают в установленный день месяца. Если прошло более 7 дней с установленного для приема препарата дня, то необходимо пропустить прием и следующую дозу принимать в запланированный день. Не следует принимать две таблетки по 150 мг на протяжении 1 нед.
Специальные рекомендации по дозированию
Пациенты с печеночной недостаточностью
Коррекции дозы не требуется (см. Фармакокинетика в особых случаях).
Пациенты с почечной недостаточностью
Коррекции дозы не требуется пациентам с умеренно выраженным нарушением функции почек (клиренс креатинина ≥30 мл/мин). При клиренсе креатинина ≤30 мл/мин решение о назначении Бонвивы должно базироваться на индивидуальной оценке соотношения риск/преимущество (см. Фармакокинетика в особых случаях).
Возраст. Коррекции дозы не требуется.
Дети. Безопасность и эффективность применения Бонвивы у больных в возрасте младше 18 лет не установлены.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к ибандроновой кислоте или любому другому компоненту препарата. Некорректированная гипокальциемия.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

общее количество пациенток, у которых были зарегистрированы побочные реакции, то есть побочные явления с возможной или достоверной связью с исследуемым препаратом, составила 22,7% и 25% при применении Бонвивы 150 мг 1 раз в месяц через 1 и 2 года лечения соответственно. Большинство побочных реакций, связанных с применением препарата, легкой и средней степени тяжести и не приводили к прекращению лечения.
Со стороны ЖКТ: часто — гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь, диарея, абдоминальная боль, диспепсия, тошнота, метеоризм, гастрит, эзофагит; нечасто — гастрит, эзофагит с язвами пищевода или стриктуры, рвота, дисфагия; очень редко — дуоденит.
Со стороны ЦНС: часто — головная боль; нечасто — головокружение.
Со стороны костно-мышечной системы: часто — артралгия, миалгия, судороги в мышцах, мышечная ригидность; нечасто — боль в спине.
Со стороны кожи: часто — сыпь; очень редко — ангионевротический отек, отек лица, крапивница.
Со стороны иммунной системы: очень редко — реакции гиперчувствительности;
Общие нарушения: гриппоподобный синдром*, слабость;
*Транзиторные, гриппоподобные симптомы сообщались при применении Бонвивы 150 мг 1 раз в год, как правило, при применении первой дозы. Такие симптомы были, как правило, кратковременные, легкой или средней степени тяжести, исчезающие на протяжении лечения без необходимости медикаментозной коррекции. Гриппоподобные симптомы: миалгия, артралгия, повышение температуры, озноб, слабость, тошнота, потеря аппетита.
Пациенты с желудочно–кишечными заболеваниями в анамнезе, включая пациентов с пептической язвой без кровотечений или госпитализации и пациентов с диспепсией или рефлюксом, контролируемые с помощью медикаментозного лечения, были включены в исследования лечения 1 раз в месяц. У этих пациентов не было различия в частоте побочных явлений со стороны верхних отделов ЖКТ при применении Бонвивы в дозе 150 мг 1 раз в месяц в сравнение с дозой 2,5 мг/сут.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

остеопороз диагностируют при выявлении низкой минеральной плотности костной ткани (Т-индекс <2,0 SD (SD — стандартное отклонение)) и/или наличии в анамнезе перелома вследствие остеопороза или при низкой минеральной плотности костной ткани (Т-индекс <2,5 SD) при отсутствии зарегистрированных прежде переломов вследствие остеопороза.
До начала лечения Бонвивой следует откорректировать гипокальциемию и другие нарушения метаболизма костной ткани и электролитного баланса. Необходимо употреблять достаточное количество кальция и витамина D.
Бифосфонаты для перорального применения могут вызвать местное раздражение слизистой оболочки верхних отделов ЖКТ. В связи с указанными возможными эффектами и возможностью ухудшения основного заболевания, необходимо соблюдать осторожность при применении Бонвивы у пациентов с активными заболеваниями верхних отделов ЖКТ (пищевод Барретта, дисфагия, другие заболевания пищевода, гастрит, дуоденит, язвы).
При применении пероральных бифосфонатов сообщалось о случаях эзофагита, язв пищевода, эрозии пищевода, в некоторых случаях с тяжелым течением и требовали госпитализации, редко с кровотечением или со следующим развитием стриктур или перфораций. Риск развития тяжелых побочных реакций со стороны пищевода выше у пациентов, которые не соблюдают рекомендации относительно дозирования и/или у лиц, которые продолжают принимать бифосфонаты перорально после развития симптомов раздражения пищевода. Поэтому пациенты должны обращать особое внимание на соблюдение рекомендаций по дозированию.
Хотя в контролируемых клинических исследованиях не наблюдалось увеличения риска, в постмеркетинговом применении пероральных бифосфонатов были сообщения о случаях развития язвы желудка и двенадцатиперстной кишки. Некоторые из них тяжелой степени тяжести и с осложнениями.
При применении бифосфонатов зарегистрированы случаи остеонекроза челюстей. Большинство случаев зафиксированы у пациентов с опухолями, которым проводились стоматологические вмешательства, однако в некоторых случаях остеонекроз наблюдался у больных с постменопаузальным остеопорозом или другими заболеваниями. К известным факторам риска развития остеонекроза челюсти относятся опухолевые заболевания, сопутствующая терапия (химиотерапия, лучевая терапия, кортикостероиды), сопутствующие заболевания (анемия, коагулопатия, инфекции, заболевания зубов). Большинство случаев наблюдались у пациентов, которые получали бифосфонаты в/в, однако в некоторых случаях — у пациентов, которые получали бифосфонаты перорально.
Стоматологические хирургические вмешательства у пациентов с остеонекрозом челюсти на фоне терапии бисфосфонатами, могут осложнить течение остеонекроза. Не известно, уменьшает риск развития остеонекроза челюсти у пациентов прекращение терапии бифосфонатами, которым показано стоматологическое вмешательства. В каждом случае решения должно приниматься на основе индивидуальной оценки соотношения пользы/риска.
Период беременности и кормления грудью
Нет клинического опыта применения Бонвивы у беременных. Не известно, проникает ли Бонвива в грудное молоко. Поэтому не рекомендуется применять препарат в период беременности и кормления грудью.
Дети. Безопасность и эффективность применения Бонвивы у пациентов в возрасте до 18 лет не установлена.
Клинических исследований влияния препарата на способность управлять транспортными средствами или работать с потенциально опасными механизмами не проводили.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

Взаимодействия с пищевыми продуктами
Продукты питания, содержащие кальций и другие поливалентные катионы (алюминий, магний, железо), в том числе молоко и пищевые добавки, могут нарушать всасывание препарата, поэтому их можно употреблять не раньше чем через 60 мин после приема Бонвивы.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами
Препараты кальция, антациды и некоторые другие пероральные средства, в состав которых входят поливалентные катионы (алюминий, магний, железо), могут нарушать всасывание Бонвивы. Поэтому интервал между приемом Бонвивы и других пероральных препаратов должен составлять не менее 60 мин.
Фармакокинетические исследования взаимодействия у пациенток в постменопаузальный период продемонстрировали отсутствие какого-либо взаимодействия с тамоксифеном или препаратами для гормональной заместительной терапии (эстрогены). Не отмечали какого-либо взаимодействия при одновременном приеме с мелфаланом/преднизолоном у пациентов с множественной миеломой.
Ранитидин при в/в введении повышает биодоступность ибандроновой кислоты приблизительно на 20%. Коррекции дозы Бонвивы при одновременном приеме с блокаторами Н₂-рецепторов или другими препаратами, снижающими уровень кислотности желудочного сока, не требуется.
Ибандроновая кислота не влияет на печеночные изоферменты Р450. Связывание с белками плазмы крови при приеме препарата незначительное. Выводится ибандроновая кислота путем почечной экскреции и не подвергается биотрансформации. Путь выведения ибандроновой кислоты не включает любые транспортные системы, которые принимают участие в выведении других препаратов.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

возможно развитие побочных эффектов со стороны ЖКТ, таких как желудочные расстройства, изжога, эзофагит, гастрит или язва желудка. Для связывания Бонвивы необходимо назначать молоко или антацидные средства. Вследствие риска раздражения пищевода не следует вызывать рвоту. Пациентам необходимо находиться в вертикальном положении.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при температуре до 30 °С.