Церезим - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

    для медичного застосування препарату

ЦЕРЕЗИМ 200 ОД (CEREZYME®200U)

Склад:

міжнародна назва: imiglucerase;

1 флакон препарату містить 200   ОД* іміглюцерази**.

Після розчинення, в 1 мл розчину буде міститися 40 ОД іміглюцерази                

(200 ОД/5мл).

допоміжні речовини: манітол, натрію цитрат (для вирівнювання рН), кислоти лимонної моногідрат (для вирівнювання рН), полісорбат 80.

* 1 одиниця (ОД) дорівнює кількості ферменту, яка каталізує гідроліз 1 мМоль cинтетичного субстрату пара-нітрофеніл β-D-глюкопіранозиду (pNP-Glc) за 1 хв при 37 °С;

** модифікована форма глюкоцериброзидази виготовленої за ДНК-рекомбінантною технологією з клітин яєчника китайського ховрашка (Chinese Hamster Ovary).

Лікарська форма. Порошок для приготування концентрату для розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що впливають на травну систему та метаболічні процеси, ензими. Код АТС А 16А В 02.

Клінічні характеристики.

Показання. Церезим (іміглюцераза) показаний для тривалої ферментозамісної терапії хворих з підтвердженим діагнозом хвороби Гоше не нейронопатичного типу (тип 1) або хронічного нейронопатичного типу (тип 3), які мають клінічно значущі не неврологічні прояви хвороби.

До не неврологічних   проявів хвороби Гоше відносяться:

• анемія (після виключення інших її причин, зокрема дефіциту заліза);

• тромбоцит опенія;

• хвороби кісток (після виключення інших причин, зокрема дефіциту вітаміну D);

• гепатомегалія або спленомегалія.

Протипоказання. Підвищена чутливість до активної речовини препарату або будь-якої з допоміжних речовин.

Спосіб застосування та дози.

Лікування   Церезимом   допускається   лише   під   наглядом   лікаря,   добре   обізнаного   з

особливостями перебігу хвороби Гоше.

Дозування для дорослих, дітей та хворих літнього віку.

У зв'язку з гетерогенністю і мультисистемністю хвороби Гоше доза Церезиму визначається індивідуально для кожного хворого з урахуванням клінічних проявів захворювання.

Була доведена ефективність діапазону доз Церезиму щодо деяких або всіх не неврологічних проявів хвороби. Застосування початкової дози 60 ОД/кг при одноразовому введенні з інтервалом 2 тижні призводить до покращання гематологічних та вісцеральних параметрів через 6 місяців від початку терапії, а подальше лікування Церезимом зупиняє прогресу вання або зменшує тяжкість уражень кісткової системи.

Введення найменшої дози 2,5 ОД/кг тричі на тиждень або 15 ОД/кг один раз на 2 тижні призводить до покращання гематологічних параметрів і зменшення проявів органомегалії, проте не впливає на кісткову симптоматику.

Найбільш вивчена і найбільш зручна для пацієнта стандартна схема лікування Церезимом: одноразова внутрішньо венна інфузія   препарату кожні 2 тижні.

Протягом   курсу   лікування   доза   Церезиму має коригуватися   (знижуватися   або підвищуватися)     відповідно до змін клінічного стану хворого. Як правило, обстеження пацієнтів проводять один раз на 6 - 12 місців.

Ефективність Церезиму у пацієнтів з неврологічними симптомами, хворих на хронічну нейронопатичну хворобу Гоше, не досліджена. Тому жодний спеціальний дозовий режим не може бути рекомендований при даних проявах хвороби.

Після розчинення та розведення   препарат призначається шляхом внутрішньо венної інфузії тривалістю від  1   до 2 годин.  (див.   " Приготування ін фузійного розчину з використанням асептичних методів"). Відповідна доза Церезиму може бути введена із швідкістю не більше 1 одиниці іміглюцерази на 1 кг маси тіла хворого за 1 хв.

Приготування ін фузійного розчину з використанням асептичних методів.

Кожний флакон призначений тільки для одноразового застосування.

Порошок для приготування концентрату для розчину для інфузій має бути розчинений водою для ін'єкцій, і у подальшому розведений 0,9 % розчином натрію хлориду, для внутрішньо венних введень.

Розчинення.  Розчиніть вміст флакона шляхом додавання до порошку 5,1   мл води для ін'єкцій. Не вводьте воду сильним струменем; перемішуйте вміст флакона обережно, не допускаючи утворення пухирців.

Внаслідок розчинення утворюється 5,3 мл розчину (рН приблизно 6,1).

Після розчинення утворюється прозорий, безбарвний розчин без будь-яких включень. Далі утворений розчин буде розводиться. Перед подальшим розведенням візуально переконайтесь у відсутності в кожному з флаконів, призначених   для   інфузії,   сторонніх   часточок,   а   також   змін   кольору   розчину.   Не застосовуйте ін фузійний розчин за наявності в ньому домішок, сторонніх часточок або якщо   змінився його колір.

Після розчинення швидко розведіть вміст флакону безпосередньо перед інфузією.

Зберігання розчину для подальшого застосування не допускається. Приготовлений розчин потрібно застосовувати одразу.

Розведення. Розчинений Церезим містить 40 ОД іміглюцерази в 1 мл. Із кожного з призначених для введення флаконів відберіть по 5 мл розчину (що відповідає 200 ОД іміглюцерази) та перенесіть в окрему стерильну ємкість. Розведіть увесь розчин препарату 0,9 % розчином натрію хлориду для внутрішньо венних ін'єкцій до загального об'єму 100 -200 мл та обережно перемішайте приготовлений розчин.

Рекомендується ввести хворому розведенний розчин Церезиму не пізніше 3 годин після приготування. Розведенний розчин залишається хімічно стабільним протягом 24 годин за умови зберігання при температурі від 2 °С до 8 °С у місці, захищеному від світла. Ступінь мікробного забруднення препарату залежить від дотримання умов асептичності процедури приготування ін фузійного розчину.

Введення. Церезим вводять внутрішньо венно шляхом інфузії протягом 1-2 годин. При визначенні швидкості введення препарату слід враховувати основну рекомендацію: вводити не більше 1 ОД іміглюцерази на 1 кг маси тіла хворого за 1 хв.

Щоб не знищувати розчин, який залишився у флаконі, його можна додати до разової дози препарату, визначеної для кожного хворого, але слід враховувати, що загальна кількість іміглюцерази, введеної за місяць, повинна чітко відповідати дозі, розрахованій індивідуально для кожного пацієнта.

Побічні реакції.

Побічні ефекти, наведені у таблиці нижче та класифіковані по системам органів і частотою проявів (поширені (≥1/100 до <1/10) й поодинокі (≥1/1000 до <1/100)). В межах кожної групи, побічні ефекти розташовані у послідовності зменшення частоти виникнення ускладнень.

У незначної кількості хворих, які отримували Церезим, спостерігалися небажані побічні ефекти,   пов'язані   з   процедурою   внутрішньо венного   введення   розчину   іміглюцерази: дискомфорт, свербіж, печіння, набряк або стерильний абсцес у місці венопункції.

До симптомів гіпер чутливості, що були виявлені приблизно у 3 % пацієнтів після початку введення   препарату,   належать   свербіж,   припливи   крові,   кропив’янка/ангіоедема, відчуття дискомфорту у грудній клітці, тахікардія, цианоз, порушення функції дихання, парастезії, в поодиноких випадках - гіпотензія. Поява зазначених ознак гіпер чутливості потребує відміни препарату та звернення до лікаря.

Передозування. Повідомлень щодо передозування препарату дотепер не надходило.

Застосування в період вагітності   та годування груддю.

Вплив іміглюцерази на вагітність достовірно не відомий.

Дослідження на тваринах не можуть достовірно продемонструвати вплив на вагітність; розвиток ембріона/плода; пологи; розвиток новонародженого. Потенціайний ризик для людини невідомий.

Церезим можна застосовувати під час вагітності лише при його абсолютній необхідності (коли показання і потреба є добре виваженими, і лікар встановив що необхідність лікування для матері є важливішою за потенційний ризик).

Невідомо, чи виділяється активна речовина у грудне молоком, тому лікар повинен виважено підходити до призначення Церезиму жінкам у період годування груддю.

Діти. Рекомендації такі ж   як і для дорослих (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Особливості застосування.

Спеціальні попередження та застережні заходи.

Спеціальна примітка для пацієнтів, котрі притримуються натрієвої дієти - даний лікарський засіб містить NaCl і призначається в 0,9 % розчині натрію хлориду. Після розчинення до концентрації 200 ОД імігліцерази в 5мл, розчин буде містити 0,62 ммоль натрію.

Гіпер чутливість.

Встановлено, що протягом першого року терапії, IgG антитіла до іміглюцерази утворюються приблизно у 15 % пацієнтів. Зазвичай антитіла до Церезиму утворюються дуже рідко протягом перших 6 місяців, а ніж після 12 місяців терапії. Такі хворі з підозрою на зниження ефективності терапії мають підвищений ризик щодо виникнення реакцій гіпер чутливості та потребують ретельного спостереження щодо утворення IgG антитіл до іміглюцерази.

Пацієнти з антитілами до Церезиму (іміглюцерази) мають високий ризик виникнення реакцій гіпер чутливості. Якщо хворий мав в анамнезі реакції, які спричиняли гіпер чутливість, пропонується   визначення   наявності   антитіл до   іміглюцерази.   Як і будь-який інший білковий продукт, що вводиться внутрішньо венно,   Церезим може викликати дуже серйозні алергічні реакції, такі як гіпер чутливість. Якщо у пацієнта виникла дана реакція, введення Церезиму треба негайно припинити, і рекомендується проведення симптоматичної терапії. Невідкладна медична допомога має бути надана у відповідності до існуючих медичних стандартів.  

Пацієнти,   в   яких   визначалися   антитіла або   спостерігалися   ознаки   гіпер чутливості до цередази   (альглюцерази),   повинні   перебувати   під   особливо   ретельним   наглядом   при лікуванні Церезимом (іміглюцеразою).

Легенева гіпертензія

Легенева гіпертензія належить до відомих ускладнень при хворобі Гоше. Вона проявляється у пацієнтів, які отримують або не отримують ферментозамісну терапію. Причинно-наслідковий зв'язок між цим ускладненням та лікуванням іміглюцеразою не встановлений.

Проте хворих, в анамнезі яких є відомості щодо легеневої гіпертензії, слід особливо ретельно

спостерігати на предмет наявності легеневої гіпертензії.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з   іншими механізмами.

Церезим не впливає або справляє незначний вплив на здатність керувати транспортом та працювати зі складними   механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дослідження щодо взаємодії з іншими лікарськими засобами не проводилися.

Несумісність з іншими препаратами.

За відсутності досліджень несумісності, не слід змішувати Церезим з іншими лікарськими засобами в одній ін фузійній системі.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Фермент іміглюцераза (рекомбінантна макрофаг-націлена β-глюко-цереброзидаза) каталізує гідроліз гліколіпіду глюкоцереброзиду на глюкозу та церамід відповідно з нормальним шляхом деградації ліпідів клітинної мембрани. Глюкоцереброзид вперше був отриманий із гемопоетичних клітин. Хвороба Гоше характеризується функціональною недостатністю активності β-глюкоцереброзидази, що призводить до накопичення ліпіду глюкоцереброзиду в макрофагах, які стають переповненими. Такі макрофаги мають назву " клітини Гоше", вони зазвичай виявляються у печінці, селезінці та кістковому мозку, іноді - у легенях, нирках та кишечнику. До вторинних гематологічних проявів хвороби Гоше належать виражена анемія і тромбоцит опенія, які поєднуються з характерною прогресуючою гепатоспленомегалією. Скелетні ускладнення як наслідки хвороби Гоше мають загальний характер і найчастіше призводять до інвалідизації хворих. До таких ускладнень належать остеонекроз, остеопенія з вторинними переломами кісток, недостатнє ре моделювання, остеосклероз та кісткові кризи.

Спеціальні клінічні дослідження впливу Церезиму на неврологічні прояви хвороби не проводились.     Тому     неможливо     навести     жодних     висновків     щодо ефективності ферментозамісної терапії при неврологічних проявах.

До клінічні дослідження безпечності.

До клінічні дослідження хронічної токсичності та мутагенності одно- і багаторазових доз іміглюцерази не виявили особливої небезпечності препарату для людини.

Фармакокінетика.    Стабільна   ферментна   активність іміглюцерази в 4 дозах (7,5; 15; 30; 60 ОД/кг) досягається через 30 хв після внутрішньо венного введення Церезиму протягом 1 години. Припинення інфузії призводить до швидкого зниження ферментної активності в плазмі, при   цьому   період   напів виведення   іміглюцерази коливається в межах   від  3,6   до

10,4 хв.   Середнє   значення показника   плазматичного   кліренсу досягає   14,5 ± 4,0 (9,8 - 20,3) мл/хв/кг. Об'єм розподілу іміглюцерази становить 0,12 ± 0,02 (0,09 - 0,15) л/кг.

Ці дані не розглядаються як залежні від дози або тривалості інфузії, оскільки тількі 1 або 2 хворих були обстежені при кожній дозі і швидкості інфузії.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:     ліофілізований   порошок   білого   або   білуватого кольору для розчинення водою для ін'єкцій і подальшого розведення 0,9 % розчином натрію хлориду.

Несумісність. За відсутності досліджень несумісності не слід змішувати Церезим з іншими лікарськими засобами в одній ін фузійній системі.

Термін придатності. Термін придатності закритих флаконів - 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці!

Нативний препарат слід зберігати у холодильнику при температурі від 2 °С до 8 °С.

З мікро біологічної точки зору розчинений Церезим має бути застосований негайно. У

противному разі     умови зберігання залишаються на відповідальності користувача і не

повинні перевищувати 24 години при температурі від 2 °С до 8 °С у місці, захищеному від світла.

Упаковка. У флаконах по 20 мл; по 1 флакону в коробці.

Категорія   відпуску. За рецептом.

Виробники.

1. Джензайм Лтд, 37 Холландс Роуд, Хаверхілл, Суффолк СВ 9 8PU, Велика Британія.

Genzyme Ltd., 37 Hollands Road, Haverhill, Suffolk CB9 8PU, United Kingdom.

2. Джензайм Корпорейшн., Солджерс Філд Роуд 500, Аллстон, МА 02134, США.

Genzyme Corp., 500 Soldiers Field Road, Allston, MA 02134, USA.

Заявник. Джензайм Юроп Б. В., Гуіміір 10,1411 ДД Наарден, Нідерланди. Genzyme Europe В. V., Gooimeer 10, 1411 DD Naarden, The Netherland.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

ЦЕРЕЗИМ 200 ЕД

пор. д/п конц. д/р-ра д/инф. 200 ЕД фл., № 1

№ UA/8659/01/01 от 15.07.2008 до 15.07.2013

ЦЕРЕЗИМ 400 ЕД

пор. д/п конц. д/р-ра д/инф. 400 ЕД фл., № 1, № 5

№ UA/8659/01/02 от 15.07.2008 до 15.07.2013

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Фермент имиглюцераза (рекомбинантная макрофаг-нацеленная β-глюко-цереброзидаза) катализирует гидролиз гликолипида глюкоцереброзида на глюкозу и церамид в соответствии с нормальным путем деградации липидов клеточной мембраны. Глюкоцереброзид впервые был получен из гемопоэтических клеток. Болезнь Гоше характеризуется функциональной недостаточностью активности β-глюкоцереброзидазы, что приводит к накоплению липида глюкоцереброзида в макрофагах, которые становятся переполненными. Такие макрофаги носят название «клетки Гоше», они обычно определяются в печени, селезенке и костном мозгу, иногда в легких, почках и кишечнике. Вторичные гематологические проявления болезни Гоше включают тяжелую анемию и тромбоцитопению, которые сочетаются с характерной прогрессирующей гепатоспленомегалией. Изменения костей являются общими и наиболее часто инвалидизирующими последствиями болезни Гоше. К ним относятся: остеонекроз, остеопения со вторичными патологическими переломами, недостаточное ремоделирование, остеосклероз и костные кризы.
Специальные клинические исследования влияния Церезима на неврологические проявления болезни не проводились. Поэтому невозможно сделать никаких выводов относительно эффективности ферментозаместительной терапии при неврологических проявлениях.
Доклинические исследования безопасности. Доклинические исследования хронической токсичности и мутагенности одно- и многократных доз имиглюцеразы не выявили особой опасности препарата для человека.
Фармакокинетика. Стабильная ферментная активность имиглюцеразы в 4 дозах (7,5; 15; 30; 60 ЕД/кг массы тела) достигается через 30 мин после в/в введения Церезима на протяжении 1 ч. Прекращение инфузии приводит к быстрому снижению ферментной активности в плазме крови, при этом T_1/2 имиглюцеразы колеблется в пределах 3,6–10,4 мин. Среднее значение показателя плазматического клиренса достигает 14,5±4,0 (9,8–20,3) мл/мин/кг. Объем распределения имиглюцеразы составляет 0,12±0,02 (0,09–0,15) л/кг.
Эти данные не рассматриваются как зависимые от дозы или продолжительности инфузии, поскольку только 1 или 2 больных были обследованы при применении каждой из доз и скорости инфузии.

ПОКАЗАНИЯ:

Церезим (имиглюцераза) показан для продолжительной ферментозаместительной терапии больных с подтвержденным диагнозом болезни Гоше ненейронопатического типа (тип 1) или хронического нейронопатического типа (тип 3), имеющих клинически значимые неневрологические проявления болезни.
К неневрологическим проявлениям болезни Гоше относятся:
•анемия (после исключения других ее причин, в частности дефицита железа);
•тромбоцитопения;
•болезни костей (после исключения других причин, в частности дефицита витамина D);
•гепато- или спленомегалия.

ПРИМЕНЕНИЕ:

лечение Церезимом допускается только под наблюдением врача, хорошо осведомленного с особенностями течения болезни Гоше.
Дозирование для взрослых, детей и больных пожилого возраста.
В связи с гетерогенностью и мультисистемностью болезни Гоше доза Церезима определяется индивидуально для каждого больного с учетом клинических проявлений заболевания.
Доказана эффективность диапазона доз Церезима относительно некоторых или всех неневрологических проявлений болезни. Применение начальной дозы 60 ЕД/кг при однократном введении с интервалом 2 нед приводит к улучшению гематологических и висцеральных параметров через 6 мес от начала терапии, а дальнейшее лечение Церезимом останавливает прогрессирование или уменьшает тяжесть поражений костной системы.
Введение минимальной дозы 2,5 ЕД/кг 3 раза в неделю или 15 ЕД/кг 1 раз в 2 нед приводит к улучшению гематологических параметров и уменьшению проявлений органомегалии, однако не влияет на костную симптоматику.
Наиболее изучена и наиболее удобна для пациента стандартная схема лечения Церезимом: однократная в/в инфузия препарата каждые 2 нед.
На протяжении курса лечения доза Церезима должна корригироваться (снижаться или повышаться) согласно изменениям клинического состояния больного. Как правило, обследование пациентов проводят 1 раз в 6–12 мес.
Эффективность Церезима у пациентов с неврологическими симптомами хронической нейронопатической болезни Гоше не исследована. Поэтому никакой специальный дозовый режим не может быть рекомендован при данных проявлениях болезни.
После растворения и разведения препарат назначается путем в/в инфузии продолжительностью 1–2 ч. Соответствующая доза Церезима может быть введена со скоростью не больше 1 единицы имиглюцеразы на 1 кг массы тела больного за 1 мин.
Приготовление инфузионного р-ра с использованием асептических методов.
Каждый флакон предназначен только для однократного применения.
Порошок для приготовления концентрата для р-ра для инфузий должен быть растворен водой для инъекций, и в дальнейшем разбавлен 0,9% р-ром натрия хлорида для в/в введений.
Растворение.
Церезим 200 ЕД. Растворить содержимое флакона путем добавления к порошку 5,1 мл воды для инъекций. Не вводить воду сильной струей; перемешивать содержимое флакона осторожно, не допуская образования пузырьков.
Вследствие растворения образуется 5,3 мл р-ра (рН≈6,1).
Церезим 400 ЕД.Растворить содержимое флакона путем добавления к порошку 10,2 мл воды для инъекций. Не вводить воду сильной струей; перемешивать содержимое флакона осторожно, не допуская образования пузырьков.
Вследствие растворения образуется 10,6 мл р-ра (рН≈6,1).
После растворения получен прозрачный бесцветный р-р без каких-либо включений. Дальше образованный р-р подвергается разведению. Перед дальнейшим разведением следует визуально убедиться в отсутствии в каждом из флаконов, предназначенном для инфузии, посторонних частиц, а также изменения цвета р-ра. Не применять инфузионный р-р при наличии в нем примесей, посторонних частиц или при изменении его цвета.
После растворения быстро развести содержимое флакона непосредственно перед инфузией.
Хранение р-ра для дальнейшего применения не допускается. Приготовленный р-р необходимо применять сразу.
Разведение. Раскрытый Церезим содержит 40 ЕД имиглюцеразы в 1 мл. Из каждого предназначенного для введения флакона отобрать по 5 мл р-ра (что соответствует 200 ЕД имиглюцеразы) или 10 мл р-ра (что соответствует 400 ЕД имиглюцеразы) и перенести в отдельную стерильную емкость. Развести весь р-р препарата 0,9% р-ром натрия хлорида для в/в инъекций до общего объема 100–200 мл и осторожно перемешать приготовленный р-р.
Рекомендуется ввести больному розведенный р-р Церезима не позже 3 ч после приготовления. Разведенный р-р остается химически стабильным на протяжении 24 ч при условии его хранения при температуре 2–8 °С в защищенном от света месте. Степень микробного загрязнения препарата зависит от соблюдения условий асептики во время процедуры приготовления инфузионного р-ра.
Введение. Церезим вводят в/в путем инфузии на протяжении 1-2 ч. При определении скорости введения препарата следует учитывать основную рекомендацию: вводить не больше 1 ЕД имиглюцеразы на 1 кг массы тела больного за 1 мин.
Чтобы не уничтожать р-р, оставшийся во флаконе, его можно добавить к разовой дозе препарата, определенной для каждого больного, но следует учитывать, что общее количество имиглюцеразы, введенной за месяц, должно четко соответствовать дозе, рассчитанной индивидуально для каждого пациента.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к активному веществу препарата или любому его компоненту.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

побочные эффекты классифицированы по системам органов и частоте проявлений: часто (≥1/100 — <1/10) и иногда (≥1/1000 — <1/100)). В пределах каждой группы побочные эффекты расположены в последовательности снижения частоты их возникновения.
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: иногда — головокружение, головная боль, парестезии.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: иногда — тахикардия, цианоз, приливы, гипотензия.
Со стороны дыхательной системы: часто — респираторные симптомы.
Со стороны ЖКТ: тошнота, рвота, абдоминальные спазмы, диарея.
Со стороны кожи и подкожных тканей: крапивница/ангиоэдема, зуд, жжение.
Со стороны опорно-двигательного аппарата и соединительной ткани: иногда — артралгия.
Организм в целом — общие расстройства и нарушения в месте введения: иногда — дискомфорт, жжение в месте введения, отек или стерильный абсцесс, ощущение дискомфорта в грудной клетке, лихорадка, тремор, повышенная утомляемость.
У незначительного количества больных, применявших Церезим, наблюдались побочные эффекты, связанные с процедурой в/в введения р-ра имиглюцеразы: дискомфорт, зуд, жжение, отек или стерильный абсцесс в месте венопункции.
К симптомам гиперчувствительности, выявленным приблизительно у 3% пациентов после начала введения препарата, относятся зуд, приливы крови, крапивница/ангиоеэдема, ощущение дискомфорта в грудной клетке, тахикардия, цианоз, нарушение функции дыхания, парастезии, в единичных случаях — гипотензия. При появлении указанных симптомов гиперчувствительности необходимо отменить прием препарата и обратиться к врачу.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

Специальные предупреждения. Специальное примечание для пациентов, придерживающихся низконатриевой диеты — данное лекарственное средство содержит NaСl и назначается в 0,9% р-ре натрия хлорида. После растворения до концентрации 200 ЕД имиглицеразы в 5 мл, р-р будет содержать 0,62 ммоль натрия.
Гиперчувствительность. Установлено, что на протяжении 1-го года терапии IgG-антитела к имиглюцеразе образуются у приблизительно 15% пациентов. Обычно антитела к Церезиму образуются более редко на протяжении первых 6 мес, чем после 12 мес терапии. У таких больных с подозрением на снижение эффективности терапии отмечают повышенный риск относительно возникновения реакций гиперчувствительности, они нуждаются в тщательном наблюдении относительно образования IgG-антител к имиглюцеразе.
Пациенты с антителами к Церезиму (имиглюцеразе) имеют высокий риск возникновения реакций гиперчувствительности. Если у больного в анамнезе были реакции, вызванные гиперчувствительностью, следует определить наличие антител к имиглюцеразе. Как и любой другой белковый продукт, который вводится в/в, Церезим может вызвать очень серьезные аллергические реакции, такие как гиперчувствительность. Если у пациента возникла реакция гиперчувствительности, введение Церезима следует немедленно прекратить, рекомендуется проведения симптоматической терапии. Должна быть оказана неотложная медицинская помощь в соответствии с существующими медицинскими стандартами.
Пациенты, у которых определялись антитела или наблюдались признаки гиперчувствительности к цередазе (альглюцеразе), должны находиться под особенно строгим наблюдением при лечении Церезимом (имиглюцеразой).
Легочная гипертензия Легочная гипертензия относится к известным осложнениям при болезни Гоше. Она проявляется у пациентов, которые получают или не получают ферментозаместительную терапию. Причинно-следственная связь между этим осложнением и лечением имиглюцеразой не установлена.
Однако больных, в анамнезе которых есть сведения относительно легочной гипертензии, следует особенно тщательно наблюдать относительно наличия легочной гипертензии.
Применение в период беременности и кормления грудью. Влияние имиглюцеразы на беременность достоверно неизвестно.
Исследования на животных не могут достоверно продемонстрировать влияние препарата на течение беременности, развитие эмбриона/плода, период родов и развитие новорожденного. Потенциальный риск для человека неизвестен.
Церезим можно применять в период беременности лишь при его абсолютной необходимости (когда необходимость применения для матери превышает потенциальный риск для плода/ребенка).
Неизвестно, выделяется ли активное вещество в грудное молоком, поэтому врач должен взвешенно подходить к назначению Церезима женщинам в период кормления грудью.
Дети. Рекомендации такие же, как и для взрослых (см. ПРИМЕНЕНИЕ).
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с механизмами. Церезим не влияет или оказывает незначительное влияние на способность управлять транспортными средствами и работать со сложными механизмами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

исследования относительно взаимодействия с другими лекарственными средствами не проводились.
Несовместимость с другими препаратами.При отсутствии исследований несовместимости не следует смешивать Церезим с другими лекарственными средствами в одной инфузионной системе.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

сообщений относительно передозировки препарата до настоящего времени не поступало.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

нативный препарат хранить в холодильнике при температуре 2–8 °С.
С микробиологической точки зрения вскрытый Церезим следует применить немедленно, в случае необходимости срок хранения не должен превышать 24 ч при температуре от 2–8 °С в защищенном от света месте.