Ципринол - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЦИПРИНОЛ®

(CIPRINOL®)

Склад:

діюча речовина: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 250 мг, 500 мг або 750 мг ципрофлоксацину у вигляді ципрофлоксацину гідрохлориду моногідрату;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, натрію крохмальгліколят (тип А), повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, тальк, титану діоксид (Е 171), гіпромелоза, пропіленгліколь.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Фторхінолони. Код АТС J01M A02.

Клінічні характеристики.

Показання.

Неускладнені та ускладнені інфекції, спричинені збудниками, чутливими до ципрофлоксацину.

• Інфекції дихальних шляхів: ципрофлоксацин можна рекомендувати для лікування пневмоній, спричинених Klebsiella spp., Enterobacter spp., Proteus spp., Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa, Haemophilus spp., Moraxella catarrhalis, Legionella та стафілококами.

• Інфекції середнього вуха (середній отит) та придаткових пазух носа (синусит), особливо інфекції, спричинені грамнегативними мікроорганізмами, зокрема Pseudomonas aeruginosa, або стафілококами.

• Інфекції очей.

• Інфекції нирок і сечовивідних шляхів.

• Інфекції статевих органів, включаючи аднексит, гонорею та простатит.

• Інфекції органів черевної порожнини (інфекції шлунково-кишкового тракту, жовчовивідних шляхів, перитоніт).

• Інфекції шкіри та м’яких тканин.

• Інфекції кісток та суглобів.

• Сепсис.

• Інфекції або високий ризик інфекцій (профілактика) у хворих з ослабленою імунною системою (у тому числі – під час лікування імунодепресантами та при нейтропенії).

• Вибіркова деконтамінація кишечнику під час лікування імунодепресантами.

• Профілактика інвазивних інфекцій, спричинених Neisseria meningitides.

При призначенні слід брати до уваги діючу інструкцію для медичного застосування для належного застосування антибактеріального засобу.

Діти

Ципрофлоксацин можна застосовувати дітям як препарат другої та третьої лінії для лікування ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів та пієлонефриту, спричинених Escherichia coli (у клінічних дослідженнях вік дітей, які одержували лікування, становив від 1 до 17 років), а також для лікування легеневих загострень, спричинених Pseudomonas aeruginosa, у дітей з муковісцидозом легень (у клінічних дослідженнях вік дітей, які одержували лікування, становив від 5 до 17 років).

Лікування ципрофлоксацином може бути призначене тільки після ретельної оцінки співвідношення ризик-користь через імовірність розвитку побічних ефектів з боку суглобів та/або навколишніх тканин.

Лікування дітей у рамках клінічних досліджень проводилося тільки за зазначеними вище показаннями. Клінічний досвід застосування ципрофлоксацину дітям за іншими показаннями обмежений.

Дорослі та діти

Зниження ризику виникнення або прогресування сибірки після аерогенного контакту з Bacillus anthracis.

Протипоказання.

Ципрофлоксацин не слід застосовувати при підвищеній чутливості до активної речовини препарату, або до інших препаратів групи фторхінолонів, або до іншого компонента препарату.

Одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане через клінічно значущі побічні ефекти (артеріальна гіпотензія, сонливість), пов’язані зі збільшенням концентрації тизанідину у плазмі крові.

Спосіб застосування та дози.

Режим дозування

Якщо не призначено інше, рекомендуються наступні добові дози.

Для дорослих

Таблиця 1.

	Таблетки, вкриті плівковою оболонкою (мг ципрофлоксацину)
Інфекції дихальних шляхів (залежно від тяжкості захворювання і збудника)	2 х 500 мг до 2 х 750 мг
Інфекції сечовивідних шляхів: – гострі, неускладнені; – цистит у жінок (до менопаузи); – ускладнені	2 х 250 мг до 2 х 500 мг разова доза 500 мг 2 х 500 мг до 2 х 750 мг
Гонорея: – екстрагенітальна; – гостра неускладнена	2 х 250 мг разова доза 500 мг
Інфекції статевих органів: – неускладнена гонорея (включаючи екстрагенітальні вогнища інфекції); – аднексит, простатит, орхоепідидиміт	1 х 500 мг 2 х 500 мг до 2 х 750 мг
Діарея	2 х 500 мг
Інші інфекції (див. розділ «Показання»)	2 х 500 мг
– При особливо тяжких, небезпечних для життя інфекціях, наприклад, при рецидивуючих інфекціях у хворих на муковісцидоз; – при інфекціях кісток і суглобів, септицемії, перитоніті, зокрема при наявності Pseudomonas, Staphylococcus або Streptococcus	2 х 750 мг
Профілактика інвазивних інфекцій, спричинених Neisseria meningitidis	1 х 500 мг

Додаткова інформація щодо окремих груп хворих

Діти та підлітки

• Ускладнення муковісцидозу

Наявні клінічні і фармакокінетичні дані свідчать на користь застосування ципрофлоксацину для лікування легеневих загострень, спричинених Pseudomonas aeruginosa у дітей та підлітків з муковісцидозом легень (віком від 5 до 17 років), для лікування ускладнень муковісцидозу легень, спричинених Pseudomonas aeruginosa (досвід застосування тільки дітям віком від 5 до 17 років), у дозі 20 мг ципрофлоксацину/кг маси тіла перорально 2 рази на добу (максимальна добова доза – 1500 мг ципрофлоксацину) або 10 мг ципрофлоксацину/кг маси тіла внутрішньовенно три рази на добу (максимальна добова доза – 1200 мг ципрофлоксацину).

• Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів та пієлонефрит

При ускладнених інфекціях сечовивідних шляхів та пієлонефриті доза становить 6-10 мг ципрофлоксацину/кг маси тіла внутрішньовенно кожні 8 годин, але не більше максимальної дози 400 мг, або 10-20 мг ципрофлоксацину/кг маси тіла перорально кожні 12 годин,  але не більше максимальної дози 750 мг.

Режим дозування для пацієнтів літнього віку (> 65 років)

При лікуванні пацієнтів літнього віку слід застосовувати якомога нижчі дози ципрофлоксацину, залежно від тяжкості захворювання і кліренсу креатиніну.

Режим дозування при порушенні функції нирок або печінки

У дорослих

• Порушення функції нирок

– При кліренсі креатиніну від 30 до 60 мл/хв/1,73 м² (помірна ниркова недостатність) або його концентрації у плазмі крові від 1,4 до 1,9 мг/100 мл максимальна добова доза ципрофлоксацину має становити 1000 мг на добу для перорального застосування.

– При кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв/1,73 м² (тяжка ниркова недостатність), або його концентрація у плазмі крові еквівалентна або більша 2 мг/100 мл, максимальна добова доза ципрофлоксацину має становити 500 мг на добу для перорального застосування.

• Порушення функції нирок та гемодіаліз

– При кліренсі креатиніну від 30 до 60 мл/хв/1,73 м² (помірна ниркова недостатність) або його концентрації у плазмі крові від 1,4 до 1,9 мг/100 мл максимальна добова доза ципрофлоксацину має становити 1000 мг на добу для перорального застосування.

– При кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв/1,73 м² (тяжка ниркова недостатність), або його концентрація у плазмі крові еквівалентна або більша 2 мг/100 мл, максимальна добова доза ципрофлоксацину має становити 500 мг на добу для перорального застосування.

• Порушення функції нирок та хронічний перитонеальний діаліз в амбулаторних умовах

– Пероральне застосування ципрофлоксацину у формі таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у дозі 1 таблетка по 500 мг ципрофлоксацину.

• Порушення функції печінки

Корекція дози не потрібна.

• Порушення функції нирок та печінки

– При кліренсі креатиніну від 30 до 60 мл/хв/1,73 м² (помірна ниркова недостатність) або його концентрації у плазмі крові від 1,4 до 1,9 мг/100 мл максимальна добова доза ципрофлоксацину має становити 1000 мг на добу для перорального застосування.

– При кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв/1,73 м² (тяжка ниркова недостатність), або його концентрація у плазмі крові еквівалентна або більша 2 мг/100 мл, максимальна добова доза ципрофлоксацину має становити 500 мг на добу для перорального застосування.

Немає досвіду застосування препарату дітям з порушеннями функції нирок або печінки.

Спосіб застосування

Таблетки ципрофлоксацину, вкриті плівковою оболонкою, слід ковтати не розжовуючи і запивати невеликою кількістю рідини.

Таблетки ципрофлоксацину, вкриті плівковою оболонкою, можна приймати незалежно від вживання їжі.

Прийом препарату натщесерце прискорює засвоєння активної речовини. У такому випадку таблетки ципрофлоксацину, вкриті плівковою оболонкою, не слід приймати одночасно із вживанням молочних продуктів або напоїв, збагачених мінералами (молоко, йогурт, апельсиновий сік, збагачений кальцієм). Проте кальцій, що міститься у раціоні, суттєво не впливає на всмоктування ципрофлоксацину.

Якщо тяжкість захворювання пацієнта або інші причини (наприклад, якщо хворий отримує ентеральне харчування) не дозволяють приймати таблетки ципрофлоксацину, вкриті оболонкою, рекомендується перейти на терапію внутрішньовенною лікарською формою ципрофлоксацину. Після внутрішньовенного введення можна продовжити лікування таблетованою формою препарату.

Тривалість лікування

Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, клінічного перебігу та результатів бактеріологічних досліджень. Важливо продовжувати лікування протягом принаймні 3 діб після нормалізації температури або зникнення клінічних симптомів. Середня тривалість лікування:

• 1 день при гострій неускладненій гонореї та циститі;

• до 7 днів при інфекціях нирок, сечовивідних шляхів та органів черевної порожнини;

• у хворих зі зниженим імунітетом лікування проводять протягом усього періоду нейтропенії;

• при остеомієліті курс терапії може бути продовжений до 2 місяців;

• 7-14 днів при всіх інших інфекціях.

При інфекціях, спричинених стрептококами, лікування слід продовжити як мінімум 10 днів для уникнення ризику розвитку ускладнень у віддаленому періоді.

При інфекціях, спричинених Chlamydia, курс лікування також має тривати щонайменше        10 днів.

Діти та підлітки

• Ускладнення муковісцидозу

При ускладненнях муковісцидозу легень, спричиненого Pseudomonas aeruginosa, у дітей (віком від 5 до 17 років) тривалість лікування становить 10-14 днів.

• Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів або пієлонефрит

При ускладнених інфекціях сечовивідних шляхів та пієлонефриті, спричинених Escherichia coli, курс лікування становить 10-21 днів.

Побічні реакції.

Небажані побічні реакції на препарат, засновані на всіх клінічних дослідженнях з ципрофлоксацином (оральна і парентеральна форма), класифіковані за категоріями частоти CIOMS III, наводяться нижче (загальна кількість досліджувальних n = 51721, дата блокування бази даних: 15 травня 2005).

Частоту небажаних побічних реакцій, про які повідомлялося з приводу ципрофлоксацину, узагальнено у нижченаведеній таблиці. У рамках кожного групування частоти випадків небажані побічні реакції наводяться у порядку зменшення серйозності.

Дуже часті (≥ 1/10); часті (≥ 1/100, < 1/10); нечасті (≥ 1/1000, ≤1/100); рідкі (≥ 1/10000,              ≤ 1/1000); дуже рідкі (≤ 1/10000), не відомо (не можна оцінити на основі наявних даних).

Небажані побічні реакції, ідентифіковані лише під час постмаркетингового дослідження і частота яких не може бути визначена, наводяться за позначенням «невідомо».

Таблиця 2.

Клас системи органів	Часті	Нечасті	Рідкі	Дуже рідкі	Невідомо
Інфекції та інвазії		Грибкові суперінфекції	Антибіотико-асоційований коліт (дуже рідко – з можливим летальним наслідком)
З боку кровотворної та лімфатичної систем		Еозинофілія	Лейкопенія, анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитоз	Гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (така, що загрожує життю),  пригнічення функції кісткового мозку (таке, що загрожує життю)
З боку імунної системи			Алергічні реакції, алергічний/ ангіоневротичний набряк	Анафілактичні реакції, анафілактич-ний шок (такий, що загрожує життю) і реакції, подібні до сироваткової хвороби
Розлади харчування та порушення обміну речовин		Анорексія	Гіперглікемія
Психічні розлади		Психомоторна збудливість/ тривожність	Сплутаність свідомості і дезорієнтація, неспокій, підвищена сонливість, депресія, галюцинації	Психози
З боку нервової системи		Головний біль, запаморочен-ня, розлади сну, порушення смаку	Парестезії, дизестезії, гіпестезії, тремор, судоми, вертиго	Мігрень, порушення координації, порушення нюху, гіперестезія, внутрішньо-черепна гіпертензія	Периферична нейропатія
З боку органів зору			Порушення зору	Порушення кольорового сприйняття
З боку органів слуху і рівноваги			Дзвін у вухах, глухота	Порушення слуху
З боку серцево-судинної системи			Тахікардія, вазодилатація, зниження артеріального тиску, непритомність	Васкуліт	Подовження інтервалу QT, шлуноч-кова аритмія, двонаправ-лена шлуночкова тахікардія*
З боку дихальної системи, органів грудної клітки і середостіння			Диспное (включаючи астматичні стани)
З боку шлунково-кишкового тракту	Нудота, діарея	Блювання, біль у ділянці шлунка і кишечнику, диспептичні розлади, метеоризм		Панкреатит
З боку печінки і жовчовивід-них шляхів		Швидкомину-ще підвищення рівня трансаміназ, гіпербілірубі-немія	Порушення функції печінки, жовтяниця, гепатит	Некроз печінки (який дуже рідко прогресує до печінкової недостатності, що загрожує життю)
З боку шкіри та підшкірно-жирової тканини		Висипання, свербіж, кропив’янка	Реакції фоточутливості	Петехії, мультиформна еритема, вузликова еритема, синдром Стівенса-Джонсона (з потенційною загрозою життю) і токсичний епідермальний некроліз (з потенційною загрозою життю)
З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини		Біль у ділянці скелетно-м’язової системи (наприклад, біль у ногах, біль у спині, біль у грудях), артралгії	Артрити, підвищення м’язового тонусу і судоми м’язів	М’язова слабкість, тендиніти, розриви сухожиль (переважно ахілових), загострення симптомів міастенії
З боку нирок та сечовидільної системи		Порушення   функції нирок	Ниркова недостатність, гематурія, кристалурія, тубулоінтерсти-ціальний нефрит
З боку організму в цілому, реакції у місці введення		Астенія, гарячка	Набряки, пітливість (гіпергідроз)	Порушення ходи
Відхилення лабораторних показників		Підвищення рівня лужної фосфатази в крові	Відхилення від норми рівня протромбіну, підвищення рівня амілази

* Ці стани відзначалися під час постмаркетингового періоду і спостерігалися переважно у пацієнтів з додатковим фактором ризику пролонгації інтервалу QT.

Наступні небажані побічні реакції належать до категорії підвищеної частотності у підгрупах пацієнтів, які отримують препарат внутрішньовенно або послідовно (після внутрішньовенного введення – пероральний режим):

Часті	Блювання, транзиторне збільшення активності трансаміназ, висипання
Нечасті	Тромбоцитопенія, тромбоцитоз, сплутаність свідомості і дезорієнтація, галюцинації, парестезії, дизестезії, судоми, вертиго, запаморочення, порушення зору, порушення слуху, тахікардія, вазодилатація, зниження артеріального тиску, транзиторна печінкова недостатність, жовтяниця, ниркова недостатність, набряки.
Рідкісні	Панцитопенія, пригнічення функції кісткового мозку, анафілактичний шок, психотичні реакції, мігрень, порушення нюху, порушення слуху, васкуліт, панкреатит, некроз печінки, петехії, розрив сухожилля.

Застосування дітям

Частота випадків артропатії, зазначена вище, засновується на основі даних, одержаних при дослідженнях дорослих пацієнтів. У дітей артропатія спостерігається часто.

Передозування.

Унаслідок гострого передозування при пероральному застосуванні у деяких випадках відзначалася оборотна токсична дія на паренхіму нирок.

Тому у випадку передозування, крім проведення звичайних заходів, рекомендується також контролювати функцію нирок та приймати антациди, що містять магній та кальцій, які знижують абсорбцію ципрофлоксацину.

За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться тільки невелика кількість ципрофлоксацину (< 10 %).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Оскільки безпека застосування ципрофлоксацину вагітним жінкам не була встановлена, і у зв’язку з тим, що дані випробувань на тваринах не дають можливість повністю виключити ймовірність пошкодження суглобних хрящів у новонароджених, ципрофлоксацин не можна призначати вагітним жінкам.

Випробування на тваринах не надали жодних доказів тератогенних ефектів (мальформацій) від застосування препарату.

Період годування груддю

Ципрофлоксацин проникає у грудне молоко. Через потенційний ризик пошкодження суглобних хрящів у новонароджених ципрофлоксацин не слід застосовувати під час годування груддю.

Діти.

Ципрофлоксацин можна застосовувати дітям як препарат другої та третьої лінії для лікування ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів та пієлонефриту, спричинених Escherichia coli (у клінічних дослідженнях вік дітей, які одержували лікування, становив від 1 до 17 років), а також для лікування легеневих загострень, спричинених Pseudomonas aeruginosa, у дітей з муковісцидозом легень (у клінічних дослідженнях вік дітей, які одержували лікування, становив від 5 до 17 років).

Лікування ципрофлоксацином може бути призначене тільки після ретельної оцінки співвідношення ризик-користь через імовірність розвитку побічних ефектів з боку суглобів та/або навколишніх тканин.

Лікування дітей у рамках клінічних досліджень проводилося тільки за зазначеними вище показаннями. Клінічний досвід застосування ципрофлоксацину дітям за іншими показаннями обмежений.

Особливості застосування.

Тяжкі інфекції та/або інфекції, спричинені грампозитивними та анаеробними бактеріями

Для лікування тяжких інфекцій та інфекцій, спричинених грампозитивними і анаеробними патогенними бактеріями ципрофлоксацин, слід застосовувати у комбінації з відповідними антибактеріальними засобами.

Пневмококи

Ципрофлоксацин не рекомендується для лікування пневмокових інфекцій через недостатню ефективність щодо бактерій групи Streptococcus pneumoniae.

Інфекції статевих органів

Інфекції статевих органів можуть бути спричинені резистентними до фторхінолонів ізолятами Neisseria gonorrhoeae. Якщо підозрюється, або відомо, що інфекції статевих органів спричинені N. gonorrhoeae, особливо важливо отримати інформацію про ступінь резистентності до ципрофлоксацину і підтвердити чутливість до препарату на основі результатів лабораторних досліджень.

Порушення серцевої діяльності

Ципрофлоксацин асоціюється з подовженням інтервалу QT на електрокардіограмі (див. розділ «Побічні реакції»). Загалом, пацієнти літнього віку можуть бути чутливіші до впливу препарату на інтервал QT. Слід з обережністю застосовувати ципрофлоксацин із супутніми препаратами, які можуть спричиняти пролонгацію інтервалу QT (наприклад, антиаритмічні препарати класу Іа або ІІІ), та хворим із факторами ризику щодо зазначених станів (наприклад, пролонгація QT в анамнезі, некоригована гіпокаліємія).

Діти та підлітки

Як і інші препарати цієї групи, доведено, що ципрофлоксацин може спричиняти артропатію опорних суглобів у молодих тварин. Аналіз наявних даних щодо безпеки застосування ципрофлоксацину хворим дітям, більшість із яких страждали на муковісцидоз, не надав жодних доказів пошкодження хрящової тканини або суглобів, асоційованого з лікуванням. Застосування ципрофлоксацину за іншими показаннями, окрім лікування легеневих загострень, спричинених Pseudomonas aeruginosa у дітей з муковісцидозом легень (віком 5-17 років), лікування ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів і пієлонефриту, спричинених E.coli (віком 1-17 років), і сибірської виразки після контакту не вивчалося. Клінічний досвід застосування ципрофлоксацину дітям за іншими показаннями обмежений.

Підвищена чутливість до препарату

У деяких випадках гіперчутливість та алергічні реакції можуть спостерігатися вже після першого прийому ципрофлоксацину, про що слід негайно повідомити лікаря.

У вкрай поодиноких випадках анафілактичні/анафілактоїдні реакції можуть прогресувати до стану шоку, що загрожує життю пацієнта. У деяких випадках вони спостерігаються вже після першого прийому ципрофлоксацину. У цих випадках прийом ципрофлоксацину необхідно призупинити і негайно провести медикаментозне лікування (лікування анафілактичного шоку).

Шлунково-кишковий тракт

У випадку виникнення протягом або після лікування тяжкої і стійкої діареї про це слід повідомити лікаря, оскільки цей симптом може маскувати тяжке шлунково-кишкове захворювання (наприклад, псевдомембранозний коліт, що може загрожувати життю з можливим летальним наслідком, яке вимагає негайного лікування. У таких випадках прийом ципрофлоксацину необхідно припинити і розпочати застосування відповідної терапії (наприклад, ванкоміцин, перорально, 4 х 250 мг/добу). Лікарські засоби, що інгібують перистальтику, протипоказані.

Може спостерігатися минуще збільшення активності трансаміназ, лужної фосфатази або холестатична жовтяниця, особливо у пацієнтів з попереднім ушкодженням печінки.

Кістково-м’язова система

При будь-яких ознаках тендиніту (наприклад, болюча припухлість, запалення) про це слід повідомити лікаря і припинити лікування антибіотиком. При цьому слід тримати уражену кінцівку у спокої і уникати невідповідного фізичного навантаження (оскільки може підвищитися ризик розриву сухожилля).

Розрив сухожилля (переважно ахіллового) спостерігався переважно при застосуванні препарату в осіб літнього віку або у зв’язку з попереднім лікуванням глюкокортикоїдами.  

Ципрофлоксацин слід з обережністю застосовувати пацієнтам із порушеннями з боку сухожиль в анамнезі, асоційованими  з лікуванням хінолінами.

Нервова система

Хворі на епілепсію і пацієнти, які мають в анамнезі порушення функції центральної нервової системи (наприклад, зниження судомного порога, судоми в анамнезі, зниження кровообігу в судинах мозку, зміни у структурі головного мозку або інсульт), можуть приймати ципрофлоксацин лише у випадку переважання очікуваної користі над можливим ризиком, оскільки такі хворі належать до групи ризику через можливі побічні реакції з боку центральної нервової системи.

У деяких випадках побічні реакції з боку центральної нервової системи спостерігаються вже після першого прийому ципрофлоксацину. У поодиноких випадках депресія або психоз можуть прогресувати до загрозливого життю пацієнта стану. У таких випадках прийом ципрофлоксацину необхідно припинити і негайно повідомити лікаря.

Шкіра і підшкірна клітковина

Було доведено, що ципрофлоксацин спричиняє виникнення реакцій фоточутливості, тому пацієнтам, які приймають ципрофлоксацин, слід уникати інтенсивного сонячного світла або ультрафіолетового опромінення. При виникненні реакцій фоточутливості (наприклад, подібних до сонячних опіків) терапію ципрофлоксацином слід припинити.

Цитохром P450

Відомо, що ципрофлоксацин є помірним інгібітором ензимів 1А2 цитохрому Р450. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні ципрофлоксацину і препаратів, які метаболізуються аналогічним ферментним шляхом (таких як теофілін, метилксантин, кофеїн, дулоксетин, клозапін). Збільшення концентрації цих препаратів у сироватці крові пов’язане з інгібуванням їх метаболічного кліренсу ципрофлоксацином, може викликати специфічні побічні ефекти.

Вплив на результати лабораторних аналізів

Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати посіву на флору Mycobacterium spp. шляхом пригнічнення росту в культурі мікобактерій, призводячи до хибнонегативних результатів аналізу посіву від пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Фторхінолони, до яких належить ципрофлоксацин, можуть впливати на здатність пацієнта керувати автомобілем і працювати з механізмами через реакції з боку ЦНС (див. розділ «Побічні реакції»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Антиаритмічні препарати класу Іа або ІІІ

Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні ципрофлоксацину і антиаритмічних препаратів класу Іа або ІІІ, оскільки ципрофлоксацин може посилювати пролонгацію інтервалу QT (див. розділ «Особливості застосування»).

Формування хелатного комплексу

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину (перорально) та лікарських засобів, що містять багатовалентні катіони, мінеральних добавок (наприклад, кальцію, магнію, алюмінію, заліза), фосфатзв’язуючих полімерів (наприклад, севеламеру, лантану карбонату), сукральфатів або антацидів, а також препаратів з великою буферною ємністю (наприклад, таблеток діданозину), що містять магній, алюміній або кальцій, знижується абсорбція ципрофлоксацину. У зв’язку з цим ципрофлоксацин слід приймати або за 1-2 години до або, принаймні, через 4 години після прийому цих препаратів.

Дане обмеження не стосується антацидів, що належать до класу блокаторів Н₂-рецепторів.

Харчові та молочні продукти

Слід уникати одночасного прийому ципрофлоксацину і молочних або збагачених мінералами продуктів (наприклад, молока, йогурту, апельсинового соку, збагаченого кальцієм). Решта продуктів з вмістом кальцію значною мірою не впливають на всмоктування ципрофлоксацину.

Пробенецид

Пробенецид сповільнює виведення ципрофлоксацину з жовчю. Одночасне застосування лікарських засобів, що містять пробенецид, та ципрофлоксацину призводить до підвищення рівня концентрації ципрофлоксацину у плазмі крові.

Метоклопрамід

Метоклопрамід прискорює всмоктування ципрофлоксацину (при пероральному введенні) що призводить до скорочення часу досягнення максимальної концентрації препарату у плазмі крові. На біодоступність ципрофлоксацину жодного впливу не спостерігалося.

Омепразол

Одночасне застосуванння ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять омепразол, призводить до незначного зниження С_max і зменшення збільшення показника «площа під кривою співвідношення концентрація-час (AUC)» ципрофлоксацину.

Тизанідин

У ході клінічного дослідження за участю здорових добровольців при одночасному застосуванні ципрофлоксацину і тизанідину виявлено збільшення концентрації тизанідину у плазмі крові (збільшення С_max у 7 разів, діапазон – 4-21 раз; збільшення показника AUC – в   10 разів, діапазон – 6-24 рази). Зі збільшенням концентрації тизанідину в сироватці крові асоціюються гіпотензивні та седативні побічні явища. Тому одночасне застосування ципрофлоксацину і лікарських засобів, що містять тизанідин, протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

Теофілін

Одночасне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять теофілін, може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну у плазмі крові, що, у свою чергу, може спричинити розвиток побічних реакцій. У поодиноких випадках такі побічні реакції можуть загрожувати життю або мати фатальний наслідок. Якщо одночасного застосування цих препаратів уникнути не можна, слід контролювати концентрацію теофіліну в сироватці крові та адекватно знижувати його дозу (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші похідні ксантину

Після одночасного застосування ципрофлоксацину та засобів, що містять кофеїн або пентоксифілін (окспентифілін), повідомлялося про підвищення концентрації цих похідних ксантину у сироватці крові.

Метотрексат

При одночасному призначенні ципрофлоксацину можливе уповільнення тубулярного транспорту (нирковий метаболізм) метотрексату, що може призводити до підвищення концентрації метотрексату у плазмі крові. При цьому може збільшуватися  ймовірність виникнення побічних токсичних реакцій, спричинених метотрексатом. У звязку з цим за пацієнтами, які одержують комбіновану терапію метотрексатом і ципрофлоксацином, слід здійснювати ретельне спостереження.

Нестероїдні протизапальні препарати

Дослідження на тваринах показали, що комбіноване застосування дуже високих доз хінолонів (інгібіторів гірази) і деяких нестероїдних протизапальних препаратів (виключаючи ацетилсаліцилову кислоту) може провокувати судоми.

Циклоспорин

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та циклоспорину спостерігалося транзиторне підвищення концентрації сироваткового креатиніну. Тому таким пацієнтам необхідний частий контроль показника концентрації сироваткового креатиніну (2 рази на тиждень).

Антагоністи вітаміну К

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антагоніста вітаміну К може посилюватися антикоагулянтна дія ципрофлоксацину. Ризик може варіюватися залежно від інфекції, віку, загального стану пацієнта, тому точний вплив ципрофлоксацину на підвищення значення міжнародного нормалізованого відношення (INR) оцінити складно. Слід здійснювати частий контроль INR під час і відразу після одночасного застосування ципрофлоксацину та антагоніста вітаміну К (наприклад варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону або флуїндіону).

Глібенкламід

В окремих випадках одночасне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять глібенкламід, може підвищити інтенсивність дії глібенкламіду (гіпоглікемія).

Дулоксетин

У ході клінічних досліджень було виявлено, що одночасне застосування дулоксетину та потужних інгібіторів ізоензиму CYP450 1A2 (таких як флювоксамін) може призвести до збільшення AUC і  С_max дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних щодо взаємодії з ципрофлоксацином, можна передбачити можливість взаємодії при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та дулоксетину (дів. розділ «Особливості застосування»). Ропінірол

У ході клінічних досліджень було виявлено, що одночасне застосування ропініролу з ципрофлоксацином, помірним інгібітором ізоензиму CYP450 1A2, призводить до збільшення і  С_max ропініролу на 60 % та 84 % відповідно. Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне коригування дози рекомендується здійснювати під час і одразу після одночасного застосування з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості застосування»).

Лідокаїн

Дослідження за участю здорових добровольців показали, що одночасне застосування лікарських засобів, що містять лідокаїн, та ципрофлоксацину, помірного інгібітора ізоензиму CYP450 1A2, зменшує кліренс лідокаїну, введеного внутрішньовенно, на 22 %. Хоча лікування з лідокаїном добре переносилося, після одночасного застосування з ципрофлоксацином може спостерігатися певна взаємодія, що може супроводжуватися побічними реакціями.

Клозапін

Після одночасного застосування 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном упродовж 7 днів сироваткові концентрації клозапіну і N-десметилклозапіну були підвищені на 29 % і 31 % відповідно. Клінічний нагляд та відповідне коригування дози клозапіну рекомендується здійснювати під час і одразу після сумісного введення з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості застосування»).

Силденафіл

Дослідження за участю здорових добровольців показали підвищення С_max і AUC силденафілу приблизно вдвічі після перорального застосування 50 мг одночасно з 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід з обережністю призначати одночасне застосування ципрофлоксацину із силденафілом, ретельно зважуючи ризик і користь.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Ципрофлоксацин іn vitro виявляє високу ефективність щодо широкого спектра грамнегативних і грампозитивних збудників. Механізм антибактеріальної дії обумовлений здатністю ципрофлоксацину пригнічувати топоізомерази ІІ типу (ДНК-гіразу та топоізомеразу ІV), необхідні в багатьох процесах, пов’язаних з ДНК, таких як реплікація, транскрипція, репарація і рекомбінація.

Механізм резистентності

Резистентність до ципрофлоксацину іn vitro зазвичай пов’язується з мутаціями сайту-мішені у  бактеріальних топоізомеразах і ДНК-гіразі шляхом багатоспупеневих мутацій. Одинарні мутації можуть скоріше призвести до зниження чутливості, а не до клінічної резистентності. Однак множинні мутації зазвичай спричиняють клінічну резистентність до ципрофлоксацину та перехресну резистентність до хінолонів.

Механізми резистентності, які інактивують інші антибіотики, такі як зниження проникності зовнішньої стінки бактерії (притаманне для Pseudomonas aeruginosa) та активне виведення препарату з клітини (ефлюкс), можуть вплинути  на чутливість до ципрофлоксацину. Повідомлялося про розвиток плазмід-опосередкованої резистентності, кодованої gnr геном антибіотикорезистентності. Механізми резистентності, якими інактивуються пеніциліни, цефалоспорини, аміноглікозиди, макроліти і тетрацикліни, можуть не впливати на антибактеріальну активність ципрофлоксацину. Організми, стійкі до цих препаратів, можуть бути чутливі до ципрофлоксацину.

Мінімальна бактерицидна концентрація (МВС), як правило, не перевищує мінімальну інгібуючу концентрацію (МІС) більш ніж у 2 рази.

Чутливість до ципрофлоксацину in vitro

Поширеність набутої резистентності виділених видів може варіюватися залежно від місцевості і часу, тому необхідна локальна інформація про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності слід звернутися за консультацією спеціалістів, коли місцева поширеність резистентності набула такого рівня, що користь від застосування засобу, принаймні, щодо деяких видів інфекцій, є сумнівною.

До ципрофлоксацину загалом чутливі in vitro наступні роди та види бактерій:

Аеробні грампозитивні мікроорганізми

Bacillus anthracis

Staphylococcus aureus    (метицилінчутливі ізоляти)

Staphylococcus saprophyticus

Streptococcus spp.

Аеробні грамнегативні мікроорганізми

Aeromonas spp.	Maraxella catarrhalis
Brucella spp.	Neisseria meningitides
Citrobacter koseri	Pasteurella spp.
Francisella tubarensis	Salmonella spp.*
Haemophilus ducreyi	Shigella spp.
Haemophilius influenza	Vibrio spp.
Legionella spp.	Yersinia pestis

Анаеробні мікроорганізми

Mobiluncus

Інші мікроорганізми

Chlamydia trachomatis

Chlamydia pneumonia

Mycoplasma hominis

Mycoplasma pneumonia.

Різну чутливість до ципрофлоксацину виявляють: Acinetobacter baumann, Burkholderia capacita, Campylobacter spp., Citrobacter freudii, Enterobacter  faecalis, Enterobacter aerogenes, Enterobacter clocae, Escherichia coli, Klebsiella oxytoca, Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp., Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas fluorescens, Serratia marcescens, Streptococcus pneumoniae, Peptostreptococcus spp., Propionibacterium acnes.

Вважається, що наступні мікроорганізми виявляють спадкову резистентність до ципрофлоксацину:

Staphylococcus aureus (метицилінрезистентні) та Stenotrophomonas maltophilia, Actinomyces, Enteroccus faecium, Listeria monocytogenes, Mycopolasma genitalium, Ureaplasma urealitycum, анаеробні мікроорганізми (за винятком Mobilincus, Peptostreptococcus, Propionibacterioum acnes).

Фармакокінетика.

Абсорбція

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

Після перорального застосування 250 мг або 500 мг, або 750 мг ципрофлоксацину в таблетках ципрофлоксацин швидко та повністю всмоктується, переважно з верхнього відділу тонкої кишки.

Максимальні концентрації у сироватці крові досягаються через 1-2 години.

Абсолютна біодоступність препарату становить приблизно 70-80 %. Максимальні концентрації у сироватці крові (C_max) і загальна площа під кривою концентрація/час (AUC) підвищувалися відповідно до дози.

Розподіл

Зв’язування ципрофлоксацину з білками є незначним (20-30 %), а речовина знаходиться у плазмі крові переважно в неіонізованій формі. Ципрофлоксацин може вільно дифундувати в позасудинний простір. Вагомий об’єм розподілу у стані стійкої рівноваги, який досягає            2-3 л/кг маси тіла, доводить, що ципрофлоксацин проникає у тканини у концентраціях, які можуть у багато разів перевищувати рівень препарату в сироватці крові.

Метаболізм

Були зафіксовані невеликі концентрації наступних чотирьох метаболітів: діетилципрофлоксацин (M1), сульфоципрофлоксацин (M2), оксоципрофлоксацин (M3) та формілципрофлоксацин (M4). Метаболіти M1-М3 виявляють in vitro антимікробну активність, подібну або нижчу  за активність налідіксової кислоти. М4 у найменшій кількості є еквівалентом норфлоксацину у плані антимікробної активності in vitro.

Виведення

Ципрофлоксацин виділяється здебільшого у незміненому вигляді як нирками, так і через кишечник.

Діти

У ході дослідження за участю дітей не спостерігалося вікової залежності C_max і показника AUC. Після багаторазового застосування препарату (10 мг/кг/3 рази на добу) значного підвищення C_max і AUC не спостерігалося. У 10 дітей, віком до 1 року з тяжким сепсисом, показник C_max становив 6,1  мг/л (діапазон 4,6-8,3 г/л) після годинної внутрішньовенної інфузії у дозі 10 мл/кг. Цей показник становив 7,2 мг/л (діапазон 4,7-11,8 мг/л) у дітей віком від 1 до  5 років. Значення AUC становили 17,4 мг*год/л (діапазон 11,8-32,0 мг*год/л) і 16,5 мг*год/л (діапазон 11,0-23,8 мг*год/л) у відповідних вікових групах. Ці значенння знаходяться в межах норми, яка була зафіксована у дорослих при терапевтичній дозі. Виходячи з групи пацієнтів та факмакокінетичного аналізу педіатричних хворих з різними інфекціями,  прогнозований середній період напіврозпаду у дітей становить приблизно 4-5 годин, а біодоступність суспензії для перорального застосування – приблизно 60 %.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 250 мг: круглі,  білого кольору таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з насічкою з одного боку;

таблетки по 500 мг: овальні,  білого кольору таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з насічкою з одного боку;

таблетки по 750 мг: овальні, білого кольору таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з насічкою з обох боків.

Термін придатності.  5 років.

Умови зберігання.

Таблетки по 250 мг та 500 мг: для лікарського препарату не потрібні спеціальні умови зберігання.

Таблетки по 750 мг: зберігати при температурі не вище 30 °C.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Таблетки по 250 мг та 500 мг: 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру в картонній коробці.

Таблетки по 750 мг: 10 таблеток у блістері; по 1 або по 2 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. КРКА, д.д., Ново место, Словенія.

Місцезнаходження.

Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія.

ЦИПРИНОЛ®
CIPRINOL®

Регистрационный номер: П N014323/02-220708

Торговое название препарата: Ципринол®

Международное непатентованное название: ципрофлоксацин

Лекарственная форма: концентрат для приготовления раствора для инфузий.

Состав
1 ампула содержит:
Активное вещество:
Ципрофлоксацин 100 мг
Вспомогательные вещества: молочная кислота, динатрия эдетат, кислота хлористоводородная концентрированная, вода для инъекций.

Описание
Прозрачный, бесцветный или слегка желтовато-зеленоватого цвета раствор.

Фармакотерапевтическая группа: противомикробное средство - фторхинолон.

Код АТХ: J01МА02.

Фармакологические свойства
Фармакодинамика
Противомикробный препарат широкого спектра действия из группы фторхинолонов. Действует бактерицидно. Препарат ингибирует фермент ДНК-гиразу бактерий, вследствие чего нарушаются репликация ДНК и синтез клеточных белков бактерий. Низкая токсичность для клеток макроорганизма объясняется отсутствием в них ДНК-гиразы. На фоне приема ципрофлоксацина не происходит параллельной выработки устойчивости к др. антибиотикам, не принадлежащим к группе ингибиторов гиразы, что делает его высокоэффективным по отношению к бактериям, которые устойчивы, например к аминогликозидам, пенициллинам, цефалоспоринам, тетрациклинам и многим др. антибиотикам. Ципрофлоксацин действует как на размножающиеся микроорганизмы, так и на находящиеся в фазе покоя. К ципрофлоксацину чувствительны грамотрицательные аэробные бактерии: энтеробактерии (Escherichia coli, Salmonella spp.,Shigella spp., Citrobacter spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Serratia marcescens, Hafnia alvei, Edwardsiella tarda, Providencia spp., Morganella morganii, Vibrio spp., Yersinia spp.), другие неотрицательные бактерии (Haemophilus spp., Pseudomonas aeruginosa, Moraxella catarrhalis, Aeromonas spp., Pasteurella multocida, Plesiomonas shigelloides, Campylobacter jejuni, Neisseria spp.); некоторые внутриклеточные возбудители: Legionella pneumophila, Brucella spp., Chlamydia trachomatis, Listeria monocytogenes, Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium avium (расположенная внутриклеточно).

К ципрофлоксацину чувствительны также грамположительные аэробные бактерии: Staphylococcus spp. (Staphylococcus aureus, Staphylococcus haemolyticus, Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus), Streptococcus spp. (Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae). Большинство стафилококков, устойчивых к метициллину, устойчивы и к ципрофлоксацину.

Чувствительность бактерий Streptococcus pneumoniae, Enterococcus faecalis умеренная. К препарату резистентны Corynebacterium spp., Bacteroides fragilis, Pseudomonas cepacia, Pseudomonas maltophilia, Ureaplasma urealyticum, Clostridium difficile, Nocardia asteroides. Действие препарата в отношении Treponema pallidum изучено недостаточно. Как in vitro, так и in vivo к ципрофлоксацину также чувствителен Bacillus anthracis.

Фармакокинетика
После внутривенной (в/в) инфузии 200 мг или 400 мг, время достижения максимальной концентрации (ТСmах) - 60 мин, максимальная концентрация (Сmах) - 2,1 мкг/мл и 4,6 мкг/мл соответственно. Объем распределения в организме варьирует от 1,74 до 5 л/кг, связь с белками плазмы - 19 - 40%.

Хорошо распределяется в тканях организма (исключая ткань, богатую жирами, например, нервную ткань). Содержание в тканях в 2-12 раз выше, чем в плазме.

Высокие концентрации препарата наблюдаются в желчи, легких, почках, печени, желчном пузыре, матке, семенной жидкости, ткани предстательной железы, миндалинах, эндометрии, фаллопиевых трубах и яичниках. Концентрация препарата в этих тканях выше, чем в сыворотке. Ципрофлоксацин также хорошо проникает в кости, глазную жидкость, бронхиальный секрет, слюну, кожу, мышцы, плевру, брюшину, лимфу. В спинномозговую жидкость проникает в небольшом количестве, где его концентрация при невоспаленных мозговых оболочках составляет 6-10% от таковой в сыворотке крови, а при воспаленных - 14-37%. Ципрофлоксацин также хорошо проникает через плаценту.

Концентрация ципрофлоксацина в нейтрофилах крови в 2-7 раз выше, чем в сыворотке. Метаболизируется в печени (15-30%) с образованием малоактивных метаболитов (даэтилципрофлоксацин, сульфоципрофлоксацин, оксоципрофлоксацин, формилципрофлоксацин).

При в/в введении период полувыведения (Т1/2) - 3 - 5 ч, при хронической почечной недостаточности (ХПН) - до 12 ч. Выводится в основном почками, путем тубулярной фильтрации и канальцевой секреции в неизменном виде (при в/в введении - 50-70%) и в виде метаболитов (при в/в введении - 10%), остальная часть - через желудочнокишечный тракт. Небольшое количество выводится с грудным молоком. После в/в введения концентрация в моче в течение первых 2 ч после введения почти в 100 раз больше, чем в сыворотке, что значительно превосходит минимальную подавляющую концентрацию (МПК) для большинства возбудителей инфекций мочевыводящих путей. Почечный клиренс - 3-5 мл/мин/кг; общий клиренс - 8-10 мл/мин/кг. При ХПН (клиренс креатинина (КК) - выше 20 мл/мин) процент выводимого через почки препарата снижается, но кумуляции в организме не происходит вследствие компенсаторного увеличения метаболизма препарата и выведения через кишечник.

Показания к применению

• Инфекционно-воспалительные заболевания, вызванные чувствительными к ципрофлоксацину микроорганизмами:
  • дыхательных путей: пневмония (за исключением пневмококковой пневмонии), острый бронхит и обострение хронического бронхита, бронхоэктатическая болезнь, муковисцидоз (если возбудителем являются грамотрицательные бактерии, особенно Pseudomonas aeruginosa);
  • уха, горла и носа: острый средний отит, синусит, мастоидит;
  • почек и мочевыводящих путей: неосложненные и осложненные инфекции нижних и верхних отделов мочевого тракта (уретрит, цистит, пиелонефрит);
  • органов малого таза и половых органов (эпидидимит, простатит, сальпингит, эндометрит, оофорит, тубулярный абсцесс и пельвиоперитонит, гонорея, мягкий шанкр, хламидиоз);
  • органов брюшной полости: перитонит, внутрибрюшинный абсцесс; холецистит, холангит (в комбинации с метронидазолом или клиндамицином), инфекционная диарея: сальмонеллез, кампилобактериоз, иерсиниоз, шигеллез, холера, брюшной тиф;
  • кожи и мягких тканей: инфицированные язвы, инфицированные раны, абсцессы, флегмона, инфекции наружного слухового прохода, инфицированные ожоги;
  • опорно-двигательного аппарата: остеомиелит, септический артрит;
• Сепсис, инфекции у больных со сниженным иммунитетом (на фоне терапии иммунодепрессантами или у пациентов с нейтропенией).
• Профилактика инфекций при хирургических вмешательствах (урологических, на желудочно-кишечном тракте (в комбинации с метронидазолом) и ортопедических).
• Профилактика и лечение легочной формы сибирской язвы.

Применение в педиатрии

Ципрофлоксацин не рекомендуется использовать у детей до 18 лет для лечения других инфекционных заболеваний, кроме:

• лечения и профилактики сибирской язвы (после предполагаемого или доказанного инфицирования Bacillus anthracis);
• терапия осложнений, вызванных Pseudomonas aeruginosa у детей с муковисцидозом легких от 5 до 17 лет.

Противопоказания

• Повышенная чувствительность к ципрофлоксацину или другим препаратам из группы хинолонов или любому другому компоненту препарата.
• Беременность и период лактации.
• Детский и подростковый возраст до 18 лет (кроме терапии осложнений, вызванных Pseudomonas aeruginosa у детей с муковисцидозом легких у детей от 5 до 17 лет; профилактики и лечения легочной формы сибирской язвы);
• Одновременный прием с тизанидином (риск выраженного снижения артериального давления (АД), сонливости).

С осторожностью: выраженный атеросклероз сосудов головного мозга, нарушение мозгового кровообращения, психические заболевания, эпилептический синдром, эпилепсия, выраженная почечная и/или печеночная недостаточность, пожилой возраст, дефицит глюкозо-6-фосфат-дегидрогеназы, терапия глюкокортикостероидами.

Способ применения и дозы
Назначается внутривенно, можно вводить в/в струйно, но более предпочтительно капельное введение в течение 30 минут (200 мг) и 60 минут (400 мг). Перед применением 1 ампулу концентрата для приготовления раствора для инфузий необходимо развести адекватным количеством инфузионного раствора: 0,9 % раствором натрия хлорида, раствором Рингера, 5 % и 10 % раствором декстрозы, 10 % раствором фруктозы, а также раствором, содержащим 5 % раствор декстрозы с 0,225 % или 0,45 % раствором натрия хлорида до минимального объема 50 мл. Доза ципрофлоксацина зависит от тяжести заболевания, типа инфекции, состояния организма, возраста, веса и функции почек у пациента. Рекомендуемые обычно дозы: для в/в введения разовая доза - 200 мг (при тяжелых инфекциях - 400 мг), кратность введения - 2 раза в сутки.

При необходимости в/в лечения особо тяжелых, угрожающих жизни или рецидивирующих инфекций, вызванных Pseudomonas spp., стафилококками или Streptococcus pneumoniae; сепсисе, перитоните, инфекции костей и суставов доза может быть увеличена до 0,4 г с кратностью введения до 3 раз в сутки.

При острой неосложненной гонорее - однократно, в/в 100 мг. Для профилактики послеоперационных инфекций - за 30 - 60 минут до операции в/в 200 - 400 мг; при продолжительной операции свыше 4 ч вводят повторно в той же дозе. Средняя продолжительность лечения: 1 день - при острой неосложненной гонорее; до 7 дней - при инфекциях почек, мочевыводящих путей и брюшной полости; в течение всего периода нейтропенической фазы - у больных с ослабленными защитными силами организма; но не более 2 мес - при остеомиелите и 7-14 дней - при всех остальных инфекциях. При стрептококковых инфекциях в связи с опасностью поздних осложнений, а так же при хламидийных инфекциях лечение должно продолжаться не менее 10 дней. У больных с иммунодефицитом лечение проводят в течение всего периода нейтропении. Лечение следует проводить еще не менее 3 дней после нормализации температуры тела или исчезновения клинических симптомов.

Пожилым пациентам дозу снижают на 30%.

При скорости клубочковой фильтрации (КК 31-60 мл/мин/1,73 кв.м или сывороточной концентрации креатинина от 1,4 до 1,9 мг 100 мл) максимальная суточная доза - 800 мг. Больным с тяжелой почечной недостаточностью (КК ниже 30 мл/мин/1,73 кв. м; концентрации креатинина выше 2 мг/100 мл) необходимо назначать половину суточной дозы, максимальная суточная доза - 400 мг. При перитоните у пациентов, находящихся на амбулаторном перитонеальном диализе, возможно интраперитонеальное введение ципрофлоксацина в дозе 50 мг 4 раза в сутки на 1 л диализата. Раствор для инфузии можно совмещать с 0,9 % раствором натрия хлорида, раствором Рингера, 5 % и 10 % раствором декстрозы, 10 % раствором фруктозы, а также раствором, содержащим 5 % раствор декстрозы с 0,225 % или 0,45 % раствором натрия хлорида. После в/в применения можно продолжить лечение перорально.

При легочной форме сибирской язвы (профилактика и лечение):

Взрослые: по 400 мг в/в 2 раза в сутки

Дети (от 5 до 17 лет): 10 мг/кг веса тела 2 раза в день. Не следует превышать максимальную разовую дозу - 400 мг в/в (максимальная суточная доза - 800 мг).

Лечение следует начинать сразу после предполагаемого или подтвержденного инфицирования. Общая продолжительность лечения ципрофлоксацином при легочной форме сибирской язвы составляет 60 дней.

При лечении осложнений, вызванных Pseudomonas aeruginosa, у детей с муковисцидозом легких от 5 до 17 лет рекомендуемая доза ципрофлоксацина составляет 10 мг/кг каждые 8 ч (не более 400 мг в/в каждые 8 ч). Продолжительность лечения 10-14 дней.

Побочное действие
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, диарея, рвота, боль в животе, метеоризм, анорексия, холестатическая желтуха (особенно у пациентов с перенесенными заболеваниями печени), гепатит, гепатонекроз, псевдомембранозный колит.

Со стороны центральной и периферической нервной системы: головокружение, головная боль, повышенная утомляемость, возбуждение, судороги, тревожность, тремор, бессонница, «кошмарные» сновидения, периферическая паралгезия (аномалия восприятия чувства боли), потливость, повышение внутричерепного давления, спутанность сознания, депрессия, галлюцинации, а также другие проявления психотических реакций (изредка прогрессирующие до состояний, в которых пациент может причинить себе вред, с суицидальными тенденциями), мигрень, обморочные состояния, тромбоз церебральных артерий.

Со стороны органов чувств: нарушение вкуса и обоняния, нарушения зрения (диплопия, изменение цветовосприятия), шум в ушах, снижение слуха.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: тахикардия, нарушения сердечного ритма, снижение артериального давления (АД), ощущение «приливов» крови к коже лица.

Со стороны кроветворной системы: лейкопения, гранулоцитопения, анемия, тромбоцитопения, лейкоцитоз, тромбоцитоз, гемолитическая анемия.

Со стороны мочевыделительной системы: гематурия, кристаллурия (прежде всего при щелочной моче и низком диурезе), гломерулонефрит, дизурия, полиурия, задержка мочи, альбуминурия, уретральные кровотечения, снижение азотовыделительной функции почек, интерстициальный нефрит.

Аллергические реакции: кожный зуд, крапивница, образование волдырей, сопровождающихся кровотечениями и маленьких узелков, образующих струпья, лекарственная лихорадка, точечные кровоизлияния (петехии), отек лица или гортани, одышка, эозинофилия, васкулит, экзантема, узловая эритема, экссудативная мультиформная эритема, синдром Стевенса-Джонсона (злокачественная экссудативная эритема), токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла), анафилактический шок.

Со стороны костно-мышечной системы: артралгия, артрит, тендовагинит, разрывы сухожилий, миалгия, отек в области сустава.

Прочие: общая слабость, потливость, суперинфекции (кандидоз), повышенная светочувствительность

Со стороны лабораторных показателей: гипопротромбинемия, повышение активности «печеночных» трансаминаз и щелочной фосфатазы, гиперкреатининемия, гипербилирубинемия, гиперурикемия, гипергликемия.

Местные: боль и жжение в месте введения, флебит.

Передозировка
Симптомы: тошнота, рвота, диарея, головная боль и головокружение, а в более тяжелых случаях спутанность, тремор, галлюцинации и судороги.

Лечение: симптоматическое, обеспечить достаточное поступление жидкости. Специфический антидот неизвестен. Гемодиализ не оказывает клинического эффекта при интоксикации.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами
Вследствие снижения активности процессов микросомального окисления в гепатоцитах, повышает концентрацию и удлиняет период полувыведения теофиллина и/или кофеина (и др. ксантинов), пероральных гипогликемических препаратов (глибенкламида - что может привести к гипогликемии), непрямых антикоагулянтов (варфарин и др.), способствует снижению протромбинового индекса (риск развития кровотечений).

Ципрофлоксацин повышает Сmах в 7 раз (от 4 до 21 раза) и AUC в 10 раз (от 6 до 24 раз) тизанидина, что повышает риск выраженного снижения АД и сонливости. Одновременный прием с нестероидными противовоспалительными препаратами (исключая ацетилсалициловую кислоту) - повышает риск развития судорог. При одновременном применении ципрофоксацина и циклоспорина усиливается нефротоксическое действие циклоспорина (необходим контроль уровня креатинина крови 2 раза в неделю).

Одновременный прием ципрофлоксацина и глюкокортикостероидов может увеличить риск возникновения разрыва сухожилий.

Одновременное назначение ципрофлоксацина и фенитоина может приводить к увеличению или снижению сывороточной концентрации фенитоина.

Совместное назначение урикозурических препаратов приводит к замедлению выведения (до 50%) и повышению плазменной концентрации ципрофлоксацина.

При сочетании с другими противомикробными препаратами (бета-лактамы, аминогликозиды, клиндамицин, метронидазол) обычно наблюдается синергизм: препарат может успешно применяться в комбинации с азлоциллином и цефтазидимом при инфекциях вызванных Pseudomonas spp.; с мезлоциллином, азлоциллином и другими бета-лактамными антибиотиками - при стрептококковых инфекциях; с изоксазолилпенициллинами и ванкомицином — при стафилококковых инфекциях; с метронидазолом и клиндамицином - при анаэробных инфекциях.

Инфузионный раствор фармацевтически несовместим со всеми инфузионными растворами и лекарственными средствами, которые физико-химически неустойчивы в кислой среде (рН инфузионного раствора ципрофлоксацина - 3,5 - 4,6).

Особые указания
Больным с эпилепсией, приступами судорог в анамнезе, сосудистыми заболеваниями и органическими поражениями мозга в связи с угрозой развития побочных реакций со стороны центральной нервной системы ципрофлоксацин следует назначать только по жизненным показаниям.

При возникновении во время или после лечения ципрофлоксацином тяжелой и длительной диареи следует исключить диагноз псевдомембранозного колита, который требует немедленной отмены препарата и назначения соответствующего лечения.

При возникновении болей в сухожилиях или при появлении первых признаков тендовагинита лечение следует прекратить в связи с тем, что описаны отдельные случаи воспаления (преимущественно у пожилых пациентов, одновременно получающих глюкокортикостероиды) и даже разрыва сухожилий во время лечения фторхинолонами. Во время терапии ципрофлоксацином рекомендуется избегать чрезмерных физических нагрузок.

В период лечения ципрофлоксацином, во избежание развития кристаллурии, недопустимо превышение рекомендованной суточной дозы. Также необходимо обеспечить прием достаточного количества жидкости (под контролем диуреза) для соблюдения нормального диуреза и поддержания кислой реакции мочи.

В период лечения ципрофлоксацином следует избегать ультрафиолетового облучения (в том числе контакта с прямыми солнечными лучами). В период терапии возможно увеличение протромбинового индекса (при проведении хирургических вмешательств следует контролировать состояние системы свертывания крови).

При одновременном введении ципрофлоксацина и лекарственного средства для общей анестезии из группы производных барбитуровой кислоты необходим постоянный контроль частоты сердечных сокращений (ЧСС), АД, ЭКГ. У пациентов с дефицитом глюкозо-6-фосфат-дегидрогеназы назначение Ципринола может стать причиной развития гемолитической анемии. Во время лечения пациенты не должны употреблять алкоголь.

Влияние на способность к управлению автотранспортом и другими механизмами
Пациентам, принимающим ципрофлоксацин, следует соблюдать осторожность при вождении автомобиля и занятиях другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенного внимания и быстроты психомоторных реакций (особенно при одновременном употреблении алкоголя).

Форма выпуска
Концентрат для приготовления раствора для инфузий, 10 мг/мл.

По 10 мл в ампулах из нейтрального прозрачного стекла. На ампулу нанесена цветная точка на месте разлома. По 5 ампул в блистере или по 5 ампул в пластиковую контурно-ячейковую упаковку. 1 блистер или 1 пластиковая контурно-ячейковая упаковка в пачку картонную вместе с инструкцией по применению.

Условия хранения
Хранить в защищенном от света месте, при температуре не выше 25 °С. Не замораживать! Хранить в недоступном для детей месте.

Срок годности
4 года.
Не использовать по истечении срока годности.

Условия отпуска из аптек
По рецепту.