Цитрамон форте - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЦИТРАМОН-ФОРТЕ

Склад лікарського засобу.

діючі речовини: 1 таблетка містить кислоти ацетил саліцилової – 0,32 г, парацетамолу – 0,24 г, кофеїну у перерахунку на суху речовину – 0,04 г;

допоміжні речовини: кислота лимонна, крохмаль картопляний, полівінілпіролідон низь комолекулярний медичний, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, какао.

Лікарська форма. Таблетки.

Таблетки світло-коричневого кольору з вкрапленням, з запахом какао; на одну з поверхонь нанесена риска.

Назва і місцезнаходження виробника.

ТОВ „Стиролбіофарм”.

Україна, 84610, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Горлівської дивізії, 97.

Фармакотерапевтична група. Аналгетики та антипіретики. Кислота ацетил саліцилова, комбінації без психолептиків.

Код АТС N02B A51.

Фармакологічні властивості. Комбінований препарат, дія якого обумовлена властивостями компонентів, які входять до його складу.

Кислота ацетил саліцилова має жарознижуючу та протизапальну дію, послабляє біль, особливо спричинений запальним процесом, а також помірковано пригнічує агрегацію тромбоцитів і тромбоутворення, поліпшує мікро циркуляцію у вогнищі запалення.

Парацетамол проявляє аналгетичну, жарознижуючу і слабку протизапальну дію, що пов'язано з його впливом на центр терморегуляції в гіпоталамусі та слабко вираженою здатністю інгібувати синтез простагландинів у периферичних тканинах.

Кофеїн підвищує рефлекторну збудливість спинного мозку, збуджує дихальний і судиноруховий центри, розширює кровоносні судини кісткових м'язів, головного мозку, серця, нирок, знижує агрегацію тромбоцитів; зменшує сонливість, почуття втоми, підвищує розумову та фізичну працездатність. У даній комбінації кофеїн у малій дозі практично не виявляє стимулюючої дії на центральну нервову систему (ЦНС), однак сприяє нормалізації тонусу судин мозку та прискоренню кровотоку.

Кофеїн і кислота лимонна забезпечують підвищення біодоступності не стероїдних протизапальних засобів.

Поєднання кислоти ацетил саліцилової та парацетамолу потенціює аналгетичний ефект препарату. Як аналгезивний так і антипіретичний ефекти кислоти ацетил саліцилової та парацетамолу підвищуються при приєднанні до комбінації кофеїну.

Кислота ацетил саліцилова при застосуванні перорально швидко всмоктується, достатня концентрація у крові спостерігається через 30 хвилин, максимальна – через 2 години. Частина препарату всмоктується у шлунку, більша частина – у тонкій кишці.

Парацетамол добре всмоктується у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту, метаболізується в печінці. Проникає через гематоенцефалічний бар’єр, потрапляє в спинномозкову рідину, у синовіальну рідину, виділяється в грудне молоко. Максимальний терапевтичний ефект розвивається через 30-60 хвилин після прийому. Максимальна концентрація препарату у крові спостерігається через 2-2,5 години. Період напів виведення становить 2-4 години. У здорових осіб виводиться з організму із сечею через 4-4,5 години, у людей з порушеннями функції нирок – через 8-12 годин.

Кофеїн підвищує секрецію шлунка. Механізм дії кофеїну зумовлений пригніченням ферменту фосфодіестерази, що призводить до накопичення всередині клітин циклічного аденозинмоно фосфату. Циклічний аденозинмоно фосфат стимулює метаболізм в органах та тканинах, у тому числі в м’язах та в центральній нервовій системі.

Із організму компоненти препарату та продукти метаболізму виводяться через нирки.

Показання для застосування.

Слабкий або помірний больовий синдром: головний або зубний біль, біль при первинній дисменореї; мігрень, артралгія, міалгія, невралгія, особливо захворювання запального походження (фронтит, гайморит, ревматичні захворювання), хвороби, що супроводжуються гіпертермією різної етіології (як жарознижувальний засіб).

Протипоказання.

- Гіпер чутливість до компонентів препарату та інших не стероїдних протизапальних засобів.

- Гострі пептичні виразки шлунка та 12-палої кишки, шлунково-кишкові кровотечі в анамнезі, гострий панкреатит.

- Бронхіальна астма, спричинена застосуванням саліцилатів або не стероїдних протизапальних лікарських засобів (НПЗЗ) в анамнезі.

- Порушення у системі зсідання крові: геморагічні хвороби (гемофілія, геморагічний діатез).

- Пригнічення кістково мозкового кровотворення (лейкопенія, анемія, в т. ч. гемолітична), гостра гематопорфірія.

- Виражена печінкова та/або ниркова недостатність.

- Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

- Комбінація з метотрексатом у дозуванні 15 мг/тиждень або більше (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

- Комбінація з інгібіторами моноамін оксидази (МАО) та протягом 2 тижнів після припинення застосування інгібіторів МАО (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

- Підвищена збудливість, безсоння, тромбоз, тромбофлебіт, епілепсія, гіпертиреоз, гіпертонія, атеросклероз, органічні захворювання серцево-судинної системи, декомпенсована серцева недостатність, порушення серцевої провідності, ішемічна хвороба серця, гіпертрофія передміхурової залози, тяжкі форми цукрового діабету, похилий вік, глаукома (у зв’язку з наявністю у таблетці кофеїну).

- Вагітность, період годування груддю.

- Вік до 16 років.

Належні заходи безпеки при застосуванні.

Надмірне вживання продуктів, які містять кофеїн (кава, чай) на фоні лікування може спричинити симптоми передозування.

Препарат застосовують з обережністю при: одночасному застосуванні антикоагулянтів; порушеннях функцій нирок і/або печінки з доброякісною гіпербілірубінемією, а також для лікування хворих похилого віку.

У пацієнтів з алергічними ускладненнями, у тому числі з бронхіальною астмою, алергічним ринітом, кропив'янкою, шкірним свербежем, набряком слизової оболонки і полінозом, а також при їх поєднанні з хронічними інфекціями дихальних шляхів та у хворих із гіперчутливістю до НПЗЗ на тлі лікування препаратом можливий розвиток бронхоспазму або нападу бронхіальної астми.

Слід з обережністю застосовувати препарат у хворих на подагру.

При тривалому призначенні препарату (понад 5 днів) необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. Тривале застосування аналгетиків, що містять парацетамол у високих кумулятивних дозах, в окремих випадках може призвести до медикаментозної нефропатії або необоротної ниркової недостатності. Тривале застосування аналгетиків для лікування головного болю може призвести до хронічного головного болю. Прийом препарату може спотворювати такі показники лабораторних досліджень: концентрація сечової кислоти в плазмі, концентрація гепарину в плазмі, концентрація теофіліну в плазмі, концентрація амін окислот у сечі, рівень цукру в крові при використанні оксидазо-пер оксидазного методу. У разі тривалого застосування препарату перед початком прийому ібупрофену пацієнт повинен проконсультуватися з лікарем.

Може змінити результати аналізів допінг-контролю спортсменів. Утрудняє встановлення діагнозу при «гострому животі».

Під час лікування слід відмовитися від вживання алкоголю (підвищення ризику розвитку гепатотоксичності).

При хірургічних операціях (включаючи стоматологічні) застосування препаратів, які містять ацетил саліцилову кислоту, може підвищити ймовірність появи/посилення кровотечі.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказаний у період вагітності.

У III триместрі вагітності прийом саліцилатів у високих дозах (більш ніж 300 мг/добу) може призвести до переношування вагітності та послаблення переймів під час пологів, а також до кардіопульмональної токсичності (передчасного закриття ductus arteriosus) у дітей.

Застосування кислоти ацетил саліцилової у великих дозах незадовго до пологів може призвести до внутрішньо черепних кровотеч, особливо в недоношених дітей.

При необхідності призначення препарату у періоді годування груддю, грудне вигодовування припиняють.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Препарат може впливати на швидкість нервово-м'язової передачі, у зв'язку із чим при лікуванні препаратом варто втриматися від керування авто транспортом і від роботи з небезпечними механізмами.

Діти.

Не слід застосовувати препарати, які містять кислоту ацетил саліцилову, дітям із гострою респіраторною вірусною інфекцією (ГРВІ), яка супроводжується або не супроводжується підвищенням температури тіла, без консультації з лікарем. При деяких вірусних захворюваннях, особливо грипі А, грипі В і вітряній віспі, існує ризик розвитку синдрому Рея, який потребує невідкладного медичного втручання. Якщо вказані стани супроводжуються тривалим блюванням, це може бути ознакою синдрому Рея.

Враховуючи вищезазначені причини, дітям віком до 16 років протипоказане застосування препарату.

Спосіб застосування та дози.

Препарат застосовують внутрішньо під час або після їди. Призначають дорослим та дітям старше 16 років по 1 таблетці 2-3 рази на день. Для купірування гострого болю – 2 таблетки одноразово. Максимальна добова доза становить 6 таблеток у 3 прийоми. Препарат не слід приймати понад       5-и днів як знеболювальний засіб й понад 3-х днів – як жарознижувальний (без призначення та нагляду лікаря).

Передозування.

Симптоми передозування можуть проявлятися при тривалому застосуванні препарату або в дозах, що у багато разів перевищують рекомендовану.

Симптоми передозування, обумовлені кислотої ацетил саліцилової.

Токсичність саліцилатів може бути результатом інтоксикації внаслідок тривалого застосування терапевтичних доз або гострої інтоксикації (при застосуванні >100 мг/кг/добу більше двох днів), що потенційно загрожує життю, від випадкового проковтування дітьми до випадкового отруєння.

Хронічне отруєння саліцилатами може проходити безсимптомно, бо не має специфічних симптомів. Інтоксикація саліцилатами середнього ступеня тяжкості, або саліцилізм, зазвичай розвивається лише після повторного застосування високих доз. Симптоми: запаморочення, шум у вухах, глухота, пітливість, нудота, блювання, головний біль та пригнічення свідомості можуть контролю ватись шляхом зниження дози. Шум у вухах може виникати при плазмовій концентрації від 150 до 300 мкг/мл. Більш тяжкі побічні ефекти виникають при концентрації понад 300 мкг/мл. Основною особливістю гострого отруєння є тяжке порушення кислотно-лужного балансу, яке може відрізнятися з віком та тяжкістю інтоксикації. Найрозповсюдженішою ознакою у дітей є метаболічний ацидоз. Тяжкість отруєння не можна оцінити, використовуючи лише дані плазмової концентрації. Всмоктування кислоти ацетил саліцилової може сповільнюватись внаслідок гальмування спорожнення шлунка, формування конкрементів у шлунку або внаслідок застосування препаратів, вкритих ентеросолюбтивною оболонкою. Невідкладна допомога при отруєнні кислотою ацетил саліциловою визначається ступенем тяжкості, стадією та клінічними симптомами, та відповідає стандартним методам надання невідкладної допомоги при отруєннях. Першочергові заходи мають бути спрямовані на прискорення виведення лікарського засобу, а також відновлення електролітного та кислотно-лужного балансу. Внаслідок комплексних патофізіологічних ефектів отруєння саліцилатами можуть виникнути деякі симптоми та лабораторні зміни. Отруєння легкого та середнього ступеня тяжкості: тахіпное, гіпервентиляція, дихальний алкалоз, пітливість, нудота, блювання. Лабораторні дані: алкалоз, лужна реакція сечі.

Тяжке отруєння: дихальний алкалоз з компенсаторним метаболічним ацидозом, гіперпірексія, відчуття шуму у вухах, глухота. Дихальна система: від гіпервентиляції, некардіогенного набряку легень до зупинки дихання та асфіксії; лабораторні дані - алкалоз, лужна реакція сечі. Серцевосудинна система: від порушень серцевого ритму, гіпотензії до зупинки серця. Втрата рідини та електролітів: дегідратація, олігурія, ниркова недостатність. Лабораторні дані – гіпокаліємія, гіпернатріємія, гіпонатріємія, порушення функції нирок. Порушення обміну глюкози, кетоз лабораторно проявляється у вигляді гіперглікемії, гіпоглікемії (особливо у дітей), підвищення рівня кетонових тіл. Шлунково-кишковий тракт: шлунково-кишкові кровотечі. Зміни з боку крові: від пригнічення функції тромбоцитів до коагулопатій.

Лабораторні дані – подовження протромбі нового часу, гіпопротромбінемія. Неврологічні: токсична енцефалопатія та пригнічення центральної нервової системи від млявості, пригнічення свідомості до коми та нападу судом.

Симптоми передозування, обумовлені парацетамолом.

Виявляється блідістю шкіри, анорексією, нудотою, блюванням, болем у животі, гепатонекрозом, підвищенням активності «печінкових» трансаміназ, збільшенням протромбі нового індексу.

Симптоми ураження печінки спостерігаються через 12-48 годин після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати і призвести до розвитку токсичної енцефалопатії з порушенням свідомості, в окремих випадках – з летальним кінцем. Гостра ниркова недостатність з гострим некрозом канальців може розвинутись навіть за відсутності тяжкого ураження нирок. Відзначалася також серцева аритмія. Ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, які прийняли більше 150 мг/кг маси тіла.

У разі передозування можуть спостерігатись підвищене потовиділення, психомоторне збудження або пригнічення центральної нервової системи, сонливість, порушення свідомості, порушення серцевого ритму, тахікардія, екстрасистолія, тремор, гіперрефлексія, судоми.

Лікування: промивання шлунка з подальшим застосуванням активованого вугілля, симптоматична терапія. Застосування метіоніну перорально або ацетил цистеїну внутрішньо венно є ефективним протягом 48 годин після передозування. Необхідно також вжити загально підтримуючих заходів. При необхідності застосовують альфа-адреноблокатори.

Симптоми передозування, обумовлені кофеїном.

Проявляється збудженням, запамороченням, прискореним диханням, блюванням, тремтінням, судомами, екстрасистолією.

Лікування: промивання шлунку, повторне призначення активованого вугілля, форсований лужний діурез, оксигенотерапія, гемодіаліз у важких випадках, інфузія рідини та електролітів. При судомах застосовують діазепам. Симптоматична терапія.

Побічні ефекти.

При застосуванні препарату в окремих хворих можуть спостерігатися побічні реакції, які характерні для препаратів кислоти ацетил саліцилової, парацетамолу або кофеїну:

з боку системи травлення: шлунково-кишкові розлади: диспепсія, печія, біль в епігастральній ділянці та абдомінальний біль, нудота, блювання; в окремих випадках – запалення та ерозивно-виразкові ураження травного тракту, які можуть в поодиноких випадках, спричинити шлунково-кишкові геморагії і перфорації з відповідними лабораторними показниками та клінічними проявами. Рідко – транзиторна печінкова недостатність із підвищенням рівня трансаміназ печінки, гепатонекроз (дозозалежний ефект);

з боку кровотворної системи: лейкопенія, агранулоцит оз, гемолітична анемія, метгемоглобінемія, сульфгемоглобінемія, при тривалому застосуванні у великих дозах – а пластична анемія, панцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцит опенія; геморагії можуть призвести до гострої і хронічної постгеморагічної анемії/залізо дефіцитної анемії (внаслідок так званої прихованої мікро кровотечі) з відповідними лабораторними проявами і клінічними симптомами, такими як астенія, блідість шкірного покриву, гіпоперфузія;

алергійні реакції: у пацієнтів з індивідуальною підвищеною чутливістю до саліцилатів можливий розвиток алергічних реакцій шкіри, включаючи такі симптоми, як гіперемія шкіри, відчуття жару, висип, кропив’янка, набряк, свербіж, ангіо невротичний набряк. У хворих на бронхіальну астму можливе збільшення частоти виникнення бронхоспазму; алергічних реакцій від незначного до помірного ступеня, які потенційно вражають шкіру, дихальні шляхи, шлунково-кишковий тракт і кардіоваскулярну систему, проявляються в вигляді висипу, кропів’янки, набряку, свербіжу, некардіогенного набряку легень. Дуже рідко спостерігали тяжкі реакції, включаючи анафілактичний шок;

дерматологічні реакції: мультиформна ексудативна еритема (у т. ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла);

з боку центральної і периферичної нервової системи: тремор, нервозність, занепокоєння, запаморочення і дзвін у вухах, порушення зору, що може свідчити про передозування, безсоння, підвищена збудливість, порушення орієнтації;

з боку сечостатевої системи: при прийомі великих доз – нефро токсичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз);

з боку серцево-судинної системи: короткочасна тахікардія та підвищення артеріального тиску, аритмія, відчуття серцебиття;

з боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми;

з боку системи згортання крові: внаслідок антиагрегантної дії на тромбоцити, гіпокоагуляції кислота ацетил саліцилова може підвищувати ризик розвитку кровотеч. Спостерігались такі кровотечі, як інтраопераційні геморагії, гематоми, кровотечі з органів сечостатевої системи, носові кровотечі, кровотечі з ясен, пурпура; рідко або дуже рідко – серйозні кровотечі, такі як геморагії шлунково-кишкового тракту, мозкові геморагії (особливо в пацієнтів із неконтрольованою артеріальною гіпертензією та/або при одночасному застосуванні антигемостатичних засобів), які в поодиноких випадках могли потенційно загрожувати життю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Протипоказані комбінації.

Застосування метотрексату в дозах 15 мг/тиждень і більше підвищує гематологічну токсичність метотрексату (зниження ниркового кліренсу метотрексату протизапальними агентами і витіснення саліцилатами метотрексату зі зв’язку з протеїнами плазми).

Одночасне застосування кофеїну з інгібіторами МАО може спричинити небезпечний підйом артеріального тиску.

Комбінації, які потрібно застосовувати з обережністю.

Кислота ацетил саліцилова.

Одночасне застосування ібупрофену перешкоджу є необоротному інгібуванню тромбоцитів кислотою ацетил саліциловою. Лікування ібупрофеном пацієнтів, які мають ризик кардіоваскулярних захворювань, може обмежувати кардіопротекторну дію ацетил саліцилової кислоти.

При одночасному застосуванні кислоти ацетил саліцилової та антикоагулянтів підвищується ризик розвитку кровотечі.

При одночасному застосуванні високих доз саліцилатів із НПЗЗ (завдяки взаємо посилюючому ефекту) підвищується ризик виникнення виразок і шлунково-кишкових кровотеч.

Одночасне застосування з урикозуричними засобами, такими як бензобромарон, пробенецид, знижує ефект виведення сечової кислоти (завдяки конкуренції виведення сечової кислоти нирковими канальцями).

При одночасному застосуванні з дигоксином концентрація останнього в плазмі підвищується внаслідок зниження ниркової екскреції.

При одночасному застосуванні високих доз кислоти ацетил саліцилової та пероральних антидіабетичних препаратів із групи похідних сульфонілсечовини або інсуліну посилюється гіпоглікемічний ефект останніх за рахунок гіпоглікемічного ефекту ацетил саліцилової кислоти і витіснення сульфонілсечовини, зв’язаної з протеїнами плазми.

Діуретичні засоби в комбінації з високими дозами ацетил саліцилової кислоти знижують фільтрацію клубочків завдяки зниженню синтезу простагландинів у нирках.

Системні глюкокортикостероїди (виключаючи гідрокортизон), які застосовуються для замісної терапії при хворобі Аддісона, в період лікування кортикостероїдами знижують рівень саліцилатів в крові та підвищують ризик передозування після закінчення лікування.

При застосуванні з кортикостероїдами підвищується ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі.

Кислота ацетил саліцилова посилює дію фенітоніну.

Ангіотензинперетворюючі ферменти (АПФ) у комбінації з високими дозами ацетил саліцилової кислоти спричиняють зниження фільтрації в клубочках внаслідок інгібування вазодилятаторних простагландинів та зниження антигіпертензивного ефекту.

При одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою кислота ацетил саліцилова витісняє її зі зв’язку з протеїнами плазми, підвищуючи токсичність останньої.

Етиловий спирт сприяє пошкодженню слизової оболонки шлунково-кишкового тракту і пролонгує час кровотечі внаслідок синергізму кислоти ацетил саліцилової і алкоголю.

Посилює дію гепарину, пероральних антикоагулянтів (похідних дику марину), резерпину, стероїдних гормонів й гіпоглікемічних засобів. Одночасне призначення з іншими не стероїдними протизапальними препаратами (ібупрофен), метотрексатом, трийодтироніном збільшує ризик розвитку побічних ефектів. Зменшує ефективність спіронолактону, фуросеміду, антигіпертензивних засобів, протиподагрічних препаратів, які сприяють виведенню сечової кислоти.

Парацетамол.

Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватись при одночасному застосуванні з домперідоном і зменшуватись при одночасному застосуванні з холестираміном. Парацетамол підвищує час виведення хлорамфеніколу в 5 разів. При повторному застосуванні парацетамол може підсилити дію непрямих антикоагулянтів (похідних дику марину). Антацидні лікарські засоби можуть зменшувати ступінь всмоктування сполучення, а також сповільнювати це всмоктування. Хронічне вживання алкоголю може збільшити гепато токсичність парацетамолу через надмірне утворення токсичного метаболіту – фенацетину (індукція CYP 2E1), а також спричинити виснаження глютатіонових депо в клітинах печінки. Крім того, індукторами CYP 2E1 є карбамазепін, барбітурати, ізоніазид, фенітоїн, рифампін, ритонавір і ін., які спричиняють таку ж дію, що хронічне споживання алкоголю. При одночасному застосуванні з глюкокортикоїдами (дексаметазон) підвищується ймовірність ульцерогенної та гепатотоксичної дії препарату, посилюється ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч. Сульфінпіразон може індукувати посилення утворення фенацетину. Парацетамол може знизити кліренс бусульфану. Тривале застосування парацетамолу разом з не стероїдними протизапальними засобами (НПЗС) або саліцилатами збільшує ризик розвитку токсичної нефропатії, а також ракових захворювань нирок і сечового міхура. Парацетамол може взаємодіяти з кумариновими та індадіоновими антикоагулянтами, підсилюючи їх гіпотромбінемічну відповідь, тому на підставі відповідного лабораторного контролю може бути необхідною модифікація дози. У великих концентраціях парацетамол може пригнічувати дію інсуліну. Метоклопрамід прискорює всмоктування парацетамолу.

Кофеїн.

Кофеїн підвищує ефект (покращує біодоступність) аналгетиків-антипіретиків, потенціює ефекти похідних ксантину, альфа- та бета-адреноміметиків, психостимулюючих засобів.

Циметидин, гормональні контрацептиви, ізоніазид посилюють дію кофеїну.

Кофеїн знижує ефект опіоїдних аналгетиків, анксіолітиків, снодійних і седативних засобів, є антагоністом засобів для наркозу та інших препаратів, що пригнічують центральну нервову систему, конкурентним антагоністом препаратів аденозину, аденозинтри фосфорної кислоти.

При одночасному застосуванні кофеїну з ерготаміном покращується всмоктування ерготаміну з шлунково-кишкового тракту, з тиреотропними засобами – підвищується тиреоїди ний ефект.

Кофеїн знижує концентрацію літію в крові.

Кофеїн з високою інтенсивністю метаболізується ферментами мікросом печінки, і це є визначальним чинником у взаємодіях кофеїну з іншими лікарськими препаратами за рахунок зниження або підвищення метаболізму цих сполучень. Певні антибіотики знижують кліренс кофеїну, тим самим, підвищуючи ризик токсичної дії цього сполучення. Найбільш важливі представники таких антибіотиків – ципрофлосацин, еноксацин, норфлоксацин, офлоксацин і еритроміцин. Супутнє застосування кофеїну з барбітуратами може послабити їх гіпнотичний та спазмолітичний ефект. Анти аритмічні препарати, наприклад, мексилетин, знижують кліренс кофеїну приблизно на 50 %, тим самим підвищуючи ризик токсичної дії цього сполучення. Супутнє застосування кофеїну з β-адрено блокаторами може призвести до взаємного пригнічення терапевтичного ефекту. При супутньому застосуванні з літієм кофеїн збільшує виведення цього сполучення із сечею і, отже, знижує його терапевтичний ефект.

Ефективність препарату може знижуватися при одночасному застосуванні з холистераміном, холінолітиками, антидепресантами, лужними речовинами.

Термін придатності. 2 роки. Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище               25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 6 таблеток у блістері, по 20 блістерів в пачці.

        По 12 таблеток у блістері, по 5 блістерів в пачці.

Категорія відпуску. По 6 та 12 таблеток у блістері - без рецепта.

                По 6х 20 та 12х 5 блістерів в пачці – за рецептом.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл., № 6, № 12, № 60, № 120

Прочие ингредиенты: кислота лимонная, крахмал картофельный, повидон, натрия кроскармеллоза, магния стеарат, какао.

№  UA/5094/01/01 от 21.12.2009 до 21.12.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Цитрамон-форте — комбинированный препарат, действие которого обусловлено свойствами входящих в него компонентов.
Кислота ацетилсалициловая оказывает жаропонижающее и противовоспалительное действие, уменьшает выраженность боли, особенно вызванной воспалительным процессом, а также умеренно подавляет агрегацию тромбоцитов и тромбообразования, улучшает микроциркуляцию в очаге воспаления.
Парацетамол проявляет анальгезирующее, жаропонижающее и слабое противовоспалительное действие, что связано с его влиянием на центр терморегуляции в гипоталамусе и слабовыраженной способностью ингибировать синтез простагландинов в периферических тканях.
Кофеин повышает рефлекторную возбудимость спинного мозга, возбуждает дыхательный и сосудодвигательный центры, расширяет кровеносные сосуды костных мышц, головного мозга, сердца, почек, снижает агрегацию тромбоцитов; уменьшает сонливость, чувство усталости, повышает умственную и физическую работоспособность. В данной комбинации кофеин в низкой дозе практически не оказывает стимулирующего действия на ЦНС, однако способствует нормализации тонуса сосудов мозга и ускорению кровотока.
Сочетание кислоты ацетилсалициловой и парацетамола потенцирует анальгезирующий эффект препарата. Как анальгезирующий, так и антипиретический эффекты кислоты ацетилсалициловой и парацетамола повышаются при присоединении к комбинации кофеина.
Фармакокинетика. Кислота ацетилсалициловая при пероральном приеме быстро всасывается, достаточную концентрацию в крови отмечают через 30 мин, максимальную — через 2 ч. Часть препарата всасывается в желудке, бо`льшая часть — в тонкой кишке.
Парацетамол хорошо всасывается в верхних отделах ЖКТ, метаболизируется в печени. Проникает через ГЭБ, попадает в СМЖ, в синовиальную жидкость, выделяется в грудное молоко. Максимальный терапевтический эффект развивается через 30–60 мин после приема. C_max препарата в крови отмечают через 2–2,5 ч. Т_½ составляет 2–4 ч. У здоровых лиц выводится из организма с мочой через 4–4,5 ч, у лиц с нарушениями функции почек — через 8–12 ч.
Кофеин повышает секрецию желудка. Механизм действия кофеина обусловлен угнетением фермента фосфодиэстеразы, что приводит к накоплению внутри клеток циклического аденозинмонофосфата. Циклический аденозинмонофосфат стимулирует метаболизм в органах и тканях, в том числе в мышцах и ЦНС.
Из организма компоненты препарата и продукты метаболизма выделяются почками.

ПОКАЗАНИЯ:

как симптоматическое средство при слабом или умеренном болевом синдроме: головная или зубная боль, боль при первичной дисменорее; мигрень, артралгия, миалгия, невралгия, особенно заболевания воспалительного происхождения (фронтит, гайморит, ревматические заболевания), болезни, которые сопровождаются гипертермией различной этиологии (как жаропонижающее средство).

ПРИМЕНЕНИЕ:

принимают внутрь во время или после еды. Назначают взрослым и детям в возрасте старше 16 лет по 1 таблетке 2–3 раза в сутки. Для купирования острой боли — 2 таблетки однократно. Максимальная суточная доза составляет 6 таблеток в 3 приема. Препарат не следует принимать больше 5 дней в качестве обезболивающего средства и больше 3 дней — в качестве жаропонижающего (без назначения и наблюдения врача).

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

• гиперчувствительность к компонентам препарата и другим НПВП;
• острая пептическая язва желудка и двенадцатиперстной кишки, желудочно-кишечные кровотечения в анамнезе, острый панкреатит;
• БА, вызванная применением салицилатов или НПВП в анамнезе;
• нарушение свертывания крови: геморрагические болезни (гемофилия, геморрагический диатез);
• угнетение костномозгового кроветворения (лейкопения, анемия, в том числе гемолитическая), острая гематопорфирия;
• выраженная печеночная и/или почечная недостаточность;
• дефицит глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы;
• комбинация с метотрексатом в дозе 15 мг/нед или выше (см. ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ);
• комбинация с ингибиторами МАО и на протяжении 2 нед после прекращения применения ингибиторов МАО (см. ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ);
• повышенная возбудимость, бессонница, тромбоз, тромбофлебит, эпилепсия, гипертиреоз, гипертония, атеросклероз, органические заболевания сердечно-сосудистой системы, декомпенсированная сердечная недостаточность, нарушение сердечной проводимости, ИБС, гипертрофия предстательной железы, тяжелые формы сахарного диабета, пожилой возраст, глаукома (в связи с наличием в таблетке кофеина);
• период беременности и кормления грудью;
• возраст до 16 лет.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

при применении препарата у отдельных больных могут отмечать побочные реакции, характерные при применении препаратов кислоты ацетилсалициловой, парацетамола или кофеина:
со стороны ЖКТ: желудочно-кишечные расстройства: диспепсия, жжение, боль в эпигастральной области и абдоминальная боль; в отдельных случаях — воспаление и эрозивно-язвенные поражения пищеварительного тракта, которые могут в отдельных случаях обусловить желудочно-кишечные геморрагии и перфорации, сопровождающиеся соответственными лабораторными показателями и клиническими проявлениями. Редко — транзиторная печеночная недостаточность с повышением уровня трансаминаз печени, гепатонекроз (дозозависимый эффект);
со стороны кроветворной системы: лейкопения, агранулоцитоз, гемолитическая анемия, метгемоглобинемия, сульфгемоглобинемия, при длительном применении в высоких дозах — апластическая анемия, панцитопения, нейтропения, лейкопения, тромбоцитопения; геморрагии могут привести к острой и хронической постгеморрагической анемии/железодефицитной анемии (в результате так называемого скрытого микрокровотечения) с соответствующими лабораторными проявлениями и клиническими симптомами, такими как астения, бледность кожных покровов, гипоперфузия;
аллергические реакции: у пациентов с индивидуальной гиперчувствительностью к салицилатам возможно развитие аллергических реакций кожи, включая такие симптомы, как гиперемия кожи, ощущение жара, сыпь, крапивница, отек, зуд, ангионевротический отек. У больных БА возможно повышение частоты возникновения бронхоспазма; аллергических реакций от незначительной до умеренной степени, которые потенциально поражают кожу, дыхательные пути, ЖКТ и кардиоваскулярную систему, проявляются в виде кожной сыпи, крапивницы, отека, зуда, некардиогенного отека легких. Очень редко отмечали тяжелые реакции, включая анафилактический шок;
дерматологические реакции: мультиформная экссудативная эритема (в том числе синдром Стивенса — Джонсона), токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла);
со стороны ЦНС и периферической нервной системы: тремор, нервозность, беспокойство, головокружение и звон в ушах, нарушение зрения, что может свидетельствовать о передозировке, бессоннице; повышенная возбудимость, нарушение ориентации;
со стороны мочеполовой системы: при приеме в высоких дозах — нефротоксичность (почечная колика, интерстициальный нефрит, папиллярный некроз);
со стороны сердечно-сосудистой системы: кратковременная тахикардия и повышение АД, аритмия, ощущение сердцебиения;
со стороны эндокринной системы: гипогликемия, вплоть до гипогликемической комы;
со стороны системы свертывания крови: в результате антиагрегантного действия на тромбоциты, гипокоагуляции кислота ацетилсалициловая может повышать риск развития кровотечений. Отмечали такие кровотечения, как интраоперационные геморрагии, гематомы, кровотечения из органов мочеполовой системы, носовые кровотечения, кровотечения из десен, пурпуру; редко или очень редко — серьезные кровотечения, такие как геморрагии ЖКТ, мозговые геморрагии (особенно у пациентов с неконтролируемой АГ и/или при одновременном применении антигемостатических средств), которые в отдельных случаях могли потенциально угрожать жизни.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

чрезмерное употребление кофеинсодержащих продуктов (кофе, чай) на фоне лечения может вызвать симптомы передозировки.
Препарат применяют с осторожностью при: одновременном применении антикоагулянтов; нарушениях функций почек и/или печени с доброкачественной гипербилирубинемией, а также у больных пожилого возраста.
У пациентов с аллергическими осложнениями, в том числе с БА, аллергическим ринитом, крапивницей, кожным зудом, отеком слизистой оболочки и поллинозом, а также при их сочетании с хроническими инфекциями дыхательных путей и у больных с гиперчувствительностью к НПВП на фоне лечения препаратом возможно развитие бронхоспазма или приступа БА.
Следует с осторожностью применять препарат у больных подагрой.
При длительном применении препарата (более 5 дней) необходим контроль картины периферической крови и функционального состояния печени. Длительное применение анальгетиков, которые содержат парацетамол в высоких кумулятивных дозах, в отдельных случаях может привести к медикаментозной нефропатии или необратимой почечной недостаточности. Длительное применение анальгетиков для лечения головной боли может привести к хронической головной боли. Прием препарата может искажать такие показатели лабораторных исследований: концентрация мочевой кислоты, гепарина, теофиллина в плазме крови, концентрация аминокислот в моче, уровень глюкозы в крови при использовании оксидазо-пероксидазного метода. В случае длительного применения препарата перед началом приема ибупрофена пациент должен проконсультироваться с врачом.
Может изменить результаты анализов допинг-контроля спортсменов. Затрудняет установление диагноза при остром животе.
Во время лечения следует отказаться от употребления алкоголя (повышение риска развития гепатотоксичности).
При хирургических операциях (включая стоматологические) применение препаратов, содержащих ацетилсалициловую кислоту, может повысить вероятность возникновения/усиления кровотечения.
Применение в период беременности и кормления грудью
Препарат противопоказан в период беременности.
В III триместр беременности прием салицилатов в высоких дозах (>300 мг/сут) может привести к перенашиванию беременности и ослаблению схваток во время родов, а также к кардиопульмональной токсичности (преждевременное закрытие ductus arteriosus) у детей.
Применение кислоты ацетилсалициловой в высоких дозах незадолго до родов может привести к внутричерепным кровотечениям, особенно у недоношенных детей.
При необходимости назначения препарата в период кормления грудью грудное вскармливание следует прекратить.
Дети. Не следует применять препараты, содержащие кислоту ацетилсалициловую, у детей с ОРВИ, которая сопровождается или не сопровождается повышением температуры тела, без консультации с врачом. При некоторых вирусных заболеваниях, особенно гриппе типов А, В и ветряной оспе, существует риск развития синдрома Рея, который требует безотлагательного медицинского вмешательства. Риск может быть повышен, если ацетилсалициловая кислота применяется как сопутствующее лекарственное средство, однако причинно-следственная связь в этом случае не доказана. Если указанные состояния сопровождаются длительной рвотой, это может быть признаком синдрома Рея.
Учитывая вышеуказанные причины, детям в возрасте до 16 лет применение препарата противопоказано.
Способность влиять на скорость реакций при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами
Препарат может влиять на скорость нервно-мышечной передачи, в связи с чем при лечении препаратом стоит воздержаться от управления транспортными средствами и от работы с опасными механизмами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

противопоказанные комбинации.
Применение метотрексата в дозах 15 мг/нед и выше повышает гематологическую токсичность метотрексата (снижение почечного клиренса метотрексата противовоспалительными агентами и вытеснение салицилатами метотрексата из связи с протеинами плазмы крови).
Одновременное применение кофеина с ингибиторами МАО может вызывать повышение АД.
Комбинации, которые следует применять с осторожностью
Кислота ацетилсалициловая
Одновременное применение ибупрофена препятствует необратимому ингибированию тромбоцитов кислотой ацетилсалициловой. Лечение ибупрофеном пациентов с риском кардиоваскулярных заболеваний может ограничивать кардиопротекторное действие ацетилсалициловой кислоты.
При одновременном применении кислоты ацетилсалициловой и антикоагулянтов повышается риск развития кровотечения.
При одновременном применении салицилатов в высоких дозах с НПВП (благодаря взаимоусиливающему эффекту) повышается риск возникновения язв и желудочно-кишечных кровотечений.
Одновременное применение с урикозуричными лекарственными средствами, такими как бензобромарон, пробенецид, снижает эффект выведения мочевой кислоты (благодаря конкуренции выведения мочевой кислоты почечными канальцами).
При одновременном применении с дигоксином концентрация последнего в плазме крови повышается в результате снижения почечной экскреции.
При одновременном применении кислоты ацетилсалициловой в высоких дозах и пероральных антидиабетических препаратов из группы производных сульфонилмочевины или инсулина усиливается гипогликемический эффект последних за счет гипогликемического эффекта ацетилсалициловой кислоты и вытеснения сульфонилмочевины, связанной с протеинами плазмы крови.
Диуретические средства в комбинации с высокими дозами ацетилсалициловой кислоты снижают клубочковую фильтрацию благодаря снижению синтеза простагландинов в почках.
Системные ГКС (исключая гидрокортизон), которые применяются для заместительной терапии при болезни Аддисона, в период лечения кортикостероидами снижают уровень салицилатов в крови и повышают риск передозировки по окончании лечения.
При применении с кортикостероидами повышается риск развития желудочно-кишечного кровотечения.
Кислота ацетилсалициловая усиливает действие фенитоина.
АПФ в комбинации с кислотой ацетилсалициловой в высоких дозах вызывают снижение фильтрации в клубочках в результате ингибирования вазодилататорных простагландинов и снижения антигипертензивного эффекта.
При одновременном применении с вальпроевой кислотой кислота ацетилсалициловая вытесняет ее из связи с протеинами плазмы крови, повышая токсичность последней.
Этиловый спирт способствует повреждению слизистой оболочки ЖКТ и пролонгирует время кровотечения в результате синергизма кислоты ацетилсалициловой и алкоголя.
Усиливает действие гепарина, пероральных антикоагулянтов (производных дикумарина), резерпина, стероидных гормонов и гипогликемических средств. Одновременное назначение с другими НПВП (ибупрофен), метотрексатом, трийодтиронином повышает риск развития побочных эффектов. Снижает эффективность спиронолактона, фуросемида, гипотензивных средств, противоподагрических препаратов, которые способствуют выведению мочевой кислоты.
Парацетамол
Скорость всасывания парацетамола может увеличиваться при одновременном применении с домперидоном и уменьшаться при одновременном применении с колестирамином. Парацетамол увеличивает T_½ хлорамфеникола в 5 раз. При повторном приеме парацетамол может усилить действие непрямых антикоагулянтов (производных дикумарина). Антацидные лекарственные средства могут уменьшать степень всасывания соединения, а также замедлять это всасывание. Хроническое употребление алкоголя может повысить гепатотоксичность парацетамола из-за избыточного образования токсичного метаболита — фенацетина (индукция CYP 2E1), а также повлечь истощение глутатионовых депо в клетках печени. Кроме того, индукторами CYP 2E1 являются карбамазепин, барбитураты, изониазид, фенитоин, рифампицин, ритонавир и др., которые вызывают такое же действие, как и хроническое употребление алкоголя. При одновременном применении с глюкокортикоидами (дексаметазон) повышаются вероятность ульцерогенного и гепатотоксического действия препарата, риск возникновения желудочно-кишечных кровотечений. Сульфинпиразон может индуцировать усиление образования фенацетина. Парацетамол может снизить клиренс бусульфана. Длительное применение парацетамола вместе с НПВП или салицилатами повышает риск развития токсической нефропатии, а также раковых заболеваний почки и мочевого пузыря. Парацетамол может взаимодействовать с кумариновыми и индадионовыми антикоагулянтами, усиливая их гипотромбинемическую реакцию, поэтому на основании соответствующего лабораторного контроля может возникнуть необходимость модификации дозы. В высоких концентрациях парацетамол может подавлять действие инсулина. Метоклопрамид ускоряет всасывание парацетамола.
Кофеин
Кофеин повышает эффективность (улучшает биодоступность) анальгетиков-антипиретиков, потенцирует эффекты производных ксантина, α- и β-адреномиметиков, психостимулирующих средств.
Циметидин, гормональные контрацептивы, изониазид усиливают действие кофеина.
Кофеин снижает эффективность опиоидных анальгетиков, анксиолитиков, снотворных и седативных средств, является антагонистом средств для наркоза и других препаратов, подавляющих ЦНС, конкурентным антагонистом препаратов аденозина, АТФ.
При одновременном применении кофеина с эрготамином улучшается всасывание эрготамина в ЖКТ, с тиреотропными средствами — повышается тиреоидный эффект.
Кофеин снижает концентрацию лития в крови.
Кофеин с высокой интенсивностью метаболизируется ферментами микросом печени, и это является определяющим фактором во взаимодействиях кофеина с другими лекарственными препаратами за счет снижения или повышения метаболизма этих соединений. Пероральные противозачаточные препараты снижают клиренс кофеина и увеличивают его Т_½. Определенные антибиотики снижают клиренс кофеина, тем самым повышая риск токсического действия этого соединения. Наиболее важные представители таких антибиотиков — ципрофлоксацин, эноксацин, норфлоксацин, офлоксацин и эритромицин. Одновременное применение кофеина с барбитуратами может ослабить их гипнотический и спазмолитический эффект. Антиаритмические препараты, например, мексилетин, снижают клиренс кофеина приблизительно на 50%, тем самым повышая риск токсического действия этого соединения. Сочетанное применение кофеина с блокаторами β-адренорецепторов может привести к взаимному угнетению терапевтического эффекта. При одновременном применении с литием кофеин увеличивает выведение этого соединения с мочой и, следовательно, снижает его терапевтический эффект.
Эффективность препарата может снизиться при одновременном применении с колестирамином, холинолитиками, антидепрессантами, щелочными веществами.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

симптомы передозировки могут проявиться при длительном применении препарата или в дозах, во много раз превышающих рекомендуемые.
Симптомы передозировки, обусловленной кислотой ацетилсалициловой
Токсичность салицилатов может быть результатом интоксикации вследствие длительного применения терапевтических доз или острой интоксикации (при применении >100 мг/кг/сут более 2 дней), что потенциально угрожает жизни, от случайного проглатывания детьми до случайного отравления.
Хроническое отравление салицилатами может проходить бессимптомно. Интоксикация салицилатами средней тяжести, или салицилизм, обычно развивается лишь после повторного применения в высоких дозах. Симптомы: головокружение, шум в ушах, глухота, повышенное потоотделение, тошнота, рвота, головная боль и спутанность сознания можно контролировать путем снижения дозы. Шум в ушах может возникать при плазменной концентрации 150–300 мкг/мл. Более тяжелые побочные эффекты возникают при концентрации свыше 300 мкг/мл. Основной особенностью острого отравления является нарушение кислотно-щелочного баланса, которое может отличаться с возрастом и тяжестью интоксикации. Наиболее распространенным признаком у детей является метаболический ацидоз. Тяжесть отравления нельзя оценить, используя лишь данные плазменной концентрации. Всасывание кислоты ацетилсалициловой может замедляться в результате торможения опорожнения желудка, формирования конкрементов в желудке или в результате применения препаратов, покрытых энтеросолюбтивной оболочкой. Неотложная помощь при отравлении кислотой ацетилсалициловой определяется степенью тяжести, стадией и клиническими симптомами, и отвечает стандартным методам оказания неотложной помощи при отравлениях. Первоочередные меры должны быть направлены на ускорение выведения лекарственного средства, а также возобновление электролитного и кислотно-щелочного баланса. В результате комплексных патофизиологических эффектов отравления салицилатами могут возникнуть некоторые симптомы и лабораторные изменения.
Отравление легкой и средней тяжести: тахипноэ, гипервентиляция, дыхательный алкалоз, повышенное потоотделение, тошнота, рвота. Лабораторные данные: алкалоз, щелочная реакция мочи.
Тяжелое отравление: дыхательный алкалоз с компенсаторным метаболическим ацидозом, гиперпирексия, ощущение шума в ушах, глухота. Дыхательная система — от гипервентиляции, некардиогенного отека легких до остановки дыхания и асфиксии; лабораторные данные — алкалоз, щелочная реакция мочи. Сердечно-сосудистая система — от нарушений сердечного ритма, гипотензии до остановки сердца. Потеря жидкости и электролитов — дегидратация, олигурия, почечная недостаточность. Лабораторные данные — гипокалиемия, гипернатриемия, гипонатриемия, нарушение функции почек. Нарушение обмена глюкозы, кетоз лабораторно проявляется в виде гипергликемии, гипогликемии (особенно у детей), повышения уровня кетоновых тел. ЖКТ — желудочно-кишечные кровотечения. Изменения со стороны крови — от подавления функции тромбоцитов до коагулопатий. Лабораторные данные — удлинение протромбинового времени, гипопротромбинемия. Неврологические — токсическая энцефалопатия и угнетение ЦНС, угнетение сознания до комы и судорог.
Симптомы передозировки, обусловленной парацетамолом
Проявляется бледностью кожи, анорексией, тошнотой, рвотой, болью в животе, гепатонекрозом, повышением активности печеночных трансаминаз, увеличением протромбинового индекса.
Симптомы поражения печени отмечают через 12–48 ч после передозировки. Могут возникать нарушение метаболизма глюкозы и метаболический ацидоз. При тяжелом отравлении печеночная недостаточность может прогрессировать и привести к развитию токсической энцефалопатии с нарушением сознания, в отдельных случаях — с летальным исходом. Острая почечная недостаточность с острым некрозом канальцев может развиться даже при отсутствии тяжелого поражения почек. Отмечали также сердечную аритмию. Поражение печени возможно у взрослых, принявших 10 г и больше парацетамола, и у детей, принявших более 150 мг/кг массы тела.
В случае передозировки могут выявлять повышенное потоотделение, психомоторное возбуждение или угнетение ЦНС, сонливость, нарушение сознания, нарушение сердечного ритма, тахикардию, экстрасистолию, тремор, гиперрефлексию, судороги.
Лечение: промывание желудка с последующим применением активированного угля, симптоматическая терапия. Применение метионина перорально или ацетилцистеина в/в эффективно на протяжении 48 ч после передозировки. Необходимо также проводить общеподдерживающие мероприятия. При необходимости применяют блокаторы α-адренорецепторов.
Симптомы передозировки, обусловленной кофеином
Проявляется возбуждением, головокружением, учащенным дыханием, рвотой, дрожанием, судорогами, экстрасистолией.
Лечение: промывание желудка, повторное назначение активированного угля, форсированный щелочной диурез, оксигенотерапия, гемодиализ в тяжелых случаях, инфузия жидкости и электролитов. При судорогах применяют диазепам. Симптоматическая терапия. Специфический антидот при передозировке парацетамолом — ацетилцистеин.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в сухом, защищенном от света месте при температуре до 25 °С.