Диаформин - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ДІАФОРМІН^®

(DIAFORMIN^®)

Склад:

діюча речовина: мetformin;

1 таблетка містить метформіну 500 мг;

допоміжні речовини: крохмаль картопляний, целюлоза мікрокристалічна 101, повідон, макрогол 4000, магнію стеарат;

1 таблетка містить метформіну 850 мг;

допоміжні речовини: крохмаль картопляний, лактози моногідрат (200), целюлоза мікрокристалічна (101), повідон, макрогол 4000, магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

Пероральні гіпоглікемізуючі засоби. Бігуаніди. Код АТС А 10В А 02.

Клінічні характеристики.

Показання.

• Цукровий діабет 2 типу (інсулін незалежний) у дорослих при неефективності дієтотерапії (особливо у хворих, що страждають на ожиріння).

• У комбінації з інсуліном – при цукровому діабеті І типу, особливо якщо виражений ступінь ожиріння, що супроводжується вторинною резистентністю до інсуліну.

Протипоказання.

• Діабетичний кето ацидоз;

• діабетична прекома;

• діабетична кома;

• порушення функції нирок (кліренс креатині ну < 60 мл/хв);

• гострі захворювання, що перебігають з ризиком розвитку порушень функції нирок: дегідратація (при блюванні, діареї), лихоманка, тяжкі інфекційні захворювання, стан гіпоксії (шок, сепсис, інфекції нирок, бронхолегеневі захворювання);

• клінічно виражені прояви гострих та хронічних захворювань, які можуть призвести до розвитку тканинної гіпоксії (дихальна недостатність, серцева недостатність, гострий інфаркт міокарда, гостре порушення мозкового кровообігу);

• гострі інфекції;

• серйозні хірургічні втручання і травми (коли є показання для проведення інсулінотерапії);

• порушення функції печінки;

• хронічний алкоголізм і гостре отруєння етанолом;

• лактат ацидоз (в тому числі в анамнезі);

• період не менше 2 днів до та протягом 2 днів після проведення радіоізотопних або рентгенологічних досліджень із введенням йодовмісних контрастних засобів;

• дотримання гіпокалорійної дієти (< 1000 ккал/добу);

• вагітність та період годування груддю;

• підвищена чутливість до компонентів препарату.

Не рекомендується застосовувати препарат у пацієнтів у віці від 60 років, які займаються важкою фізичною працею, що пов’язано з підвищеним ризиком розвитку у них молочнокислого ацидозу.

Спосіб застосування та дози.

Дозу препарату встановлює лікар індивідуально залежно від рівня глюкози в крові.

Початкова доза для дорослих становить 500-1000 мг/добу. Після 10-15 днів можливим є   подальше поступове збільшення дози залежно від рівня глікемії. Підтримуюча доза препарату звичайно становить 1500-2000 мг/добу. Максимальна доза – 3000 мг. Для зменшення побічних явищ з боку травного тракту добову дозу слід розділити на 2-3 прийоми.

Таблетки слід приймати не розжовуючи під час або після їди.

Тривалість лікування визначає лікар залежно від тяжкості та перебігу захворювання.

Побічні реакції.

З боку травного тракту: нудота, блювання, металевий присмак у роті, відсутність апетиту, метеоризм, діарея, біль у животі. Ці симптоми виникають особливо часто на початку лікування і, як правило, зникають самостійно. Дані симптоми зменшуються при призначенні антацидів, похідних атропіну або спазмолітиків. Для того, щоб уникнути розвитку цих побічних ефектів, рекомендується призначати Діаформін^® під час або наприкінці прийому їжі 2 - 3 рази на день. Якщо диспепсичні симптоми постійні, лікування Діаформіном^® слід припинити.

З боку обміну речовин: молочнокислий діатез (потребує відміни лікування); при тривалому лікуванні – гіповітаміноз В₁₂ (порушення всмоктування).

З боку системи кровотворення: в окремих випадках – мегалобластна анемія.

Алергічні реакції: висипи на шкірі.

Передозування.

Симптоми: при застосуванні метформіну у дозі 85 г не спостерігалось гіпоглікемії, однак відзначався розвиток лактат ацидозу. Ранніми симптомами якого є – нудота, блювання, діарея, підвищення температури тіла, біль в животі, біль у м’язах, в подальшому можливі часте дихання, запаморочення, порушення свідомості, розвиток коми.

Лікування: негайна відміна Діаформіну^®, госпіталізація, визначення концентрації лактату в крові; при необхідності проведення симптоматичної терапії. Для виведення з організму лактату та метформіну найєфективнішим є гемодіаліз.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Не призначати вагітним жінкам та жінкам, що годують груддю.

Діти. Не застосовувати для лікування дітей.

Особливості застосування.

Пацієнта слід попередити про необхідність припинення застосування препарату і звернення до лікаря при появі блювання, болю в животі, м’язового болю, загальної слабкості та сильного нездужання. Ці симптоми можуть бути ознакою лактат ацидозу, що починається.

Діаформін^® слід відмінити за 48 годин до початку та протягом 48 годин після проведення рентгенологічного дослідження (в тому числі урографія, внутрішньо венна ангіографія) із застосуванням рентгеноконтрастних засобів.

На фоні застосування Діаформіну^® слід утримуватись від прийому алкоголю.

Таблетки, що містять 850 мг метформіну, містять лактозу, тому пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні застосовувати препарат в цьому дозуванні.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботу з іншими механізмами.

Не впливає на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному застосуванні препарату Діаформін^® з даназолом можливий розвиток гіперглікемічного ефекту. При необхідності лікування даназолом і після припинення його застосування необхідна корекція дози Діаформіну^® під контролем рівня глікемії.

При одночасному застосуванні препарату Діаформін^® з алкоголем або етанолвмісними препаратами підвищується ризик розвитку лактат ацидозу під час гострої алкогольної інтоксикації, особливо при голодуванні чи дотриманні низькокалорійної дієти, а також при печінковій недостатності.

Хлорпромазин у великих дозах (100 мг/добу) знижує вивільнення інсуліну і підвищує рівень глюкози в крові. При одночасному застосуванні з нейролептиками і після припинення їх застосування необхідна корекція дози Діаформіну^® під контролем рівня глікемії.

Глюкокортикостероїди (для системного та місцевого застосування) знижують толерантність до глюкози і підвищують рівень глюкози в крові, в деяких випадках спричиняють кетоз. При необхідності застосування такої комбінації і після припинення прийому глюкокортикостероїдів потрібна корекція дози Діаформіну^® під контролем рівня глюкози крові.

При одночасному застосуванні «петлевих» діуретиків і Діаформіну^® є ризик розвитку лактат ацидозу через можливість виникнення функціональної ниркової недостатності. Не слід призначати Діаформін^®, якщо кліренс креатині ну < 60 мл/хв.

Діаформін^® слід відмінити за 48 годин до початку та протягом 48 годин після проведення рентгенологічного дослідження (в тому числі урографія, внутрішньо венна ангіографія) із застосуванням рентгеноконтрастних засобів.

Призначення ін’єкцій β₂-симпатоміметиків знижує гіпоглікемічну дію Діаформіну^® внаслідок стимуляції β₂-адренорецепторів. У цьому випадку слід контролю вати вміст глюкози в крові і при необхідності призначити інсулін.

Інгібітори АПФ та інші антигіпертензивні препарати можуть знижувати рівень глюкози в крові. При необхідності слід скоректувати дозу метформіну.

При одночасному застосуванні Діаформіну^® з похідними сульфонілсечовини, інсуліном, акарбозою і саліцилатами можливе підсилення гіпоглікемічної дії.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Метформін знижує гіперглікемію, не призводить до розвитку гіпоглікемії. На відміну від сульфонілсечовини не стимулює секрецію інсуліну і   не спричиняє гіпоглікемічного ефекту у здорових осіб.

Метформін підвищує чутливість периферичних рецепторів до інсуліну та утилізацію глюкози клітинами. Гальмує глюконеогенез у печінці. Затримує всмоктування вуглеводів у кишечнику. Спричиняє позитивний ефект на метаболізм ліпідів: знижує вміст загального холестерину, ліпопротеїнів низької щільності та три гліцеридів.

Фармакокінетика. Після   внутрішнього прийому метформін абсорбується зі шлунково- кишкового тракту майже повністю, у фекаліях виявляється 20-30 % дози. Абсолютна біодоступність становить від 50 до 60 %. При одночасному прийомі їжі абсорбція метформіну знижується і сповільнюється.

Метформін швидко розподіляється в тканинах, практично не зв'язується з білками плазми. Метформін піддається метаболізму незначною мірою і виводиться нирками.

Кліренс у здорових осіб становить 440 мл/хв (у 4 рази більше, ніж креатині ну), що свідчить про активну канальцеву секрецію. Період напів виведення становить приблизно 9-12 годин. При нирковій недостатності він збільшується, з’являється ризик кумуляції препарату.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки 500 мг білого або майже білого кольору, круглої форми, з плоско циліндричною поверхнею, з фаскою та рискою;

таблетки 850 мг білого або майже білого кольору, довгастої форми, з двоопуклою поверхнею, з рискою або без риски.

Термін придатності. 3 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Умови зберігання.   

В захищеному від світла місці при температурі не вище 25 ⁰С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток в блістері. По 3 або 6 блістерів, вкладених в пачку.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

ВАТ “Фармак”.

Місцезнаходження.

Україна, 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 63.

Фармакологические свойства

Фармакодинамика. ДиаформинTM является производным бигуанидов и относится к синтетическим пероральным гипогликемическим препаратам. Гипогликемический эффект обусловлен усилением поглощения и окисления глюкозы мышечной и жировой тканями, стимуляцией гликолиза в тканях, угнетением глюконеогенеза в печени и всасывания глюкозы в пищеварительном тракте. Он потенцирует периферическое действие эндогенного и экзогенного инсулина вследствие усиления его связывания с инсулиновыми рецепторами. ДиаформинTM позитивно влияет на липидный обмен: уменьшает гиперинсулинемию при ожирении путём угнетения секреции эндогенного инсулина, понижает содержание триглицеридов и холестерина в плазме крови, повышает концентрацию свободных жирных кислот и глицерина путём усиления липолиза. Препарат также вызывает образование лактатов, но умереннее, чем другие бигуаниды; усиливает фибринолиз и агрегацию тромбоцитов; уменьшает альбуминурию.

Фармакокинетика

Перорально назначенный препарат всасывается главным образом в тонком кишечнике. Биодоступность препарата в обычных дозах составляет 50-60%. Максимальная концентрация метформина (основного действующего вещества) в плазме крови (приблизительно 2 мкг/мл) определяется через 2-4 часа после приёма. Препарат всасывается в течение 6 часов. Метформин практически не связывается с белками плазмы. Распределение его происходит быстро, объём распределения составляет от 63 до 276 литров. Наибольшая концентрация метформина наблюдается в слюнных железах, кишечнике, почках, печени, эритроцитах. Препарат не метаболизируется в печени. Выводится через почки с мочой в неизменённом виде. Средний период полувыведения составляет от 1,5 до 4,5 часов. Незначительное количество метформина имеет период полувыведения 9-19 часов. Почечный клиренс составляет 350-550 мл/минуту. Способность к выделению метформина коррелирует с клиренсом креатинина. При нарушении функции почек возможна кумуляция препарата.

Показания к применению

Инсулинонезависимый диабет (II типа), особенно у пациентов с избыточным весом (при первичной и вторичной гиперлипопротеинемии), когда не удаётся достигнуть удовлетворительной компенсации нарушений обмена соответствующей диетой и физическими нагрузками. Инсулинозависимый диабет (I типа) в комбинации с инсулинотерапией. Метаболический синдром.

Способ применения и дозы

Дозы и режим приема препарата устанавливает врач с учётом индивидуальной потребности каждого больного. ДиаформинTM используется в качестве монотерапии или в сочетании с производными сульфонилмочевины. Таблетки принимают во время еды 2 - 3 раза в день. Максимальная суточная доза - 3 г. Лечение начинают с низкой дозы (0,5 г 1 - 2 раза в сутки), которую постепенно повышают до необходимой терапевтической дозы в течение периода от нескольких дней до двух недель. Выраженный терапевтический эффект наблюдается через 10 - 14 суток. Средняя поддерживающая доза - 1,5 г (по 1 таблетке 3 раза в день). При дозах, которые превышают 2,5 г ДиаформинаTM в сутки, дальнейшего повышения его эффективности не наблюдается.

При использовании ДиаформинаTM вместе с инсулином в первые 4 - 6 суток дозу последнего не меняют. В дальнейшем дозу инсулина постепенно снижают (на 4 - 8 МЕ в течение нескольких суток).

Побочное действие

Диспептические явления (тошнота, рвота, метеоризм, боли в животе, диарея, металлический привкус во рту) имеют место в начале лечения метформином у 5-20% пациентов. Эти симптомы постепенно исчезают в процессе дальнейшего лечения препаратом или при снижении его дозы. При продолжительном поносе препарат отменяют. Диспептические явления можно значительно уменьшить, если принимать препарат во время еды и назначать его в постепенно возрастающих дозах.

Вследствие угнетения метформином всасывания витамина В12 и фолиевой кислоты у отдельных пациентов может нарушаться гемопоэз и возникать мегалобластическая анемия. Кожные аллергические реакции возникают крайне редко.

ДиаформинTM может способствовать возникновению лактатацидоза у пациентов с почечной недостаточностью, болезнями печени, инфекциями, онкологическими заболеваниями, гиповитаминозами, после употребления алкоголя, пребывания под наркозом, у пожилых пациентов.

Противопоказания

Сахарный диабет, который компенсируется диетотерапией, использованием препаратов сульфонилмочевины или инсулина; Декомпенсированный сахарный диабет (кетоацидоз, гипергликемическая кома); Абсолютные показания для назначения инсулина; Беременность и кормление грудью, детский возраст; Острая фаза инфаркта миокарда, выраженная сердечная и дыхательная недостаточность; Лактатацидоз и состояния, которые повышают риск его развития (почечная недостаточность, цирроз печени, инфекции, лейкоз, гиповитаминоз В1, алкоголизм, наркоз, тяжелая физическая работа, пожилой возраст); Аллергия на препарат.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами

Во время проведения длительного лечения препаратом как назначение, так и отмена дополнительной медикаментозной терапии могут ухудшить состояние компенсации сахарного диабета. Возможно усиление сахароснижающего действия метформина при одновременном использовании лекарственных средств, которым свойственна гипогликемическая активность: инсулин, протидиабетические производные сульфонилмочевины, акарбоза, нестероидные противовоспалительные препараты из группы салицилатов и пиразолонов, ингибиторы моноаминоксидазы (ниаламид, бефол), окситетрациклины, производные клофибрата, циклофосфамида и его соединений. Симпатолитические средства (клонидин, резерпин, гуанетидин) и (-адреноблокаторы (анаприлин, атенолол) при продолжительном применении могут вызвать чрезмерную гипогликемию и влиять на субъективное восприятие её проявлений.

Циметидин, замедляя выведение метформина из организма, повышает риск возникновения лактатацидоза. Чрезмерное и хроническое употребление алкоголя может непредвиденным образом усиливать гипогликемическое действие метформина и его способность повышать содержание лактатов в сыворотке крови.

Гипогликемическое действие метформина может снижаться под влиянием глюкокортикоидных препаратов, комбинированных эстроген-гестагенных контрацептивов, адреналина и других симпатомиметических соединений, глюкагона, гормонов щитовидной железы, тиазидных и других диуретиков, диаксозида, фенотиазинов и производных никотиновой кислоты. Гуар (гуарем, хьюаровая смола) может снижать всасывание дианормета и этим ослаблять его действие.

Во время лечения ДиаформиномTM ускоряется выведение фенпрокумона и других производных кумарина. У пациентов, которым предварительно проводилась терапия кумаринами, в случае назначения или прекращения лечения ДиаформиномTM необходимо контролировать состояние системы гемокоагуляции.

Передозировка

Передозировка препарата редко приводит к гипогликемии. Она главным образом увеличивает риск возникновения лактатацидоза, который начинается с тошноты, рвоты, болей в животе, мышцах, после чего наблюдается гипервентиляция, потеря сознания и кома. Пациента необходимо немедленно доставить в больницу. Диагноз подтверждается определением уровня лактата и метформина в сыворотке крови. Наиболее действенным способом детоксикации является проведение гемодиализа. Наличие метформина в эритроцитах является признаком его кумуляции и требует проведения повторных гемодиализов. Симптоматическая терапия направлена на стабилизацию деятельности сердечно-сосудистой системы, коррекцию ацидоза, устранение гипоксии.

Особенности применения

В начале лечения больной диабетом должен быть проинформирован о действии препарата, особенностях его применения, возможных побочных эффектах, связанных с его приемом.

Внутривенное введение рентгенконтрастных веществ может увеличить риск возникновения острой почечной недостаточности. Поэтому лечение препаратом прерывают за 2 суток до введения контрастных веществ и возобновляют лишь через 2 суток после проведенного исследования.

При операциях под общим обезболиванием (наркозом), по причине возрастания риска возникновения почечной недостаточности, применение препарата также прерывают за 2 суток до операции и возобновляют через 2 суток после её проведения.

Если монотерапия препаратом или другими сахароснижающими препаратами не дает желаемого эффекта, возможно назначение комбинированной терапии этими средствами. В этом случае назначенная ранее доза препарата, который уже применялся, остается неизменной, а дополнительный препарат дают сначала в наименьшей дозе, которая постепенно повышается в зависимости от уровня глюкозы в крови. Комбинированная терапия проводится под строгим контролем врача.

Во время лечения препаратом необходимо регулярно контролировать содержание глюкозы в крови и моче, а также концентрацию гликозилированного гемоглобина.

При использовании препарата вместе с инсулином в первые 4-6 суток дозу последнего не изменяют. В дальнейшем дозу инсулина постепенно снижают (на 4-8 ЕД на протяжении нескольких суток). Такая комбинированная терапия проводится под строгим контролем врача.

Предостережения, которые касаются участия в дорожном движении и обслуживании автотранспорта. ДиаформинTM сам по себе не вызывает гипогликемии, однако при проведении комбинированной терапии метформином и препаратами сульфонилмочевины (или другими сахароснижающими препаратами) возникает угроза возникновения гипогликемии. Способность к концентрации внимания и рефлексы могут быть снижены в случае гипогликемии.

Условия и сроки хранения

Хранить в сухом, защищённом от света и недоступном для детей месте при температуре не выше 25 °С. Срок годности 2 года.

Условия отпуска

По рецепту.