Домрид - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ДОМРИД^®

(DOMRID^®)

Склад:

діюча речовина: domperidone;

1 мл суспензії містить домперидону 1 мг;

допоміжні речовини: сахароза, полісорбат 80, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію карбоксиметилцелюлоза, натрію хлорид, пропіленгліколь, гліцерин, метилпарагідроксибензоат  (Е 218), пропілпарагідроксибензоат (Е 216), Понсо 4R (Е 124), смакова добавка полуниця, вода очищена.

Лікарська форма. Суспензія оральна.

Основні фізико-хімічні властивості: суспензія рожевого кольору з характерним запахом.

Фармакотерапевтична група.

Стимулятори перистальтики (пропульсанти). Код АТХ А03F А03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Домперидон – антагоніст дофаміну з протиблювальними властивостями. Домперидон незначною мірою проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Застосування домперидону дуже рідко супроводжується екстрапірамідними побічними діями, особливо у дорослих, але домперидон стимулює виділення пролактину з гіпофіза. Його протиблювальна дія, можливо, зумовлена поєднанням периферичної (гастрокінетичної) дії та антагонізму до рецепторів дофаміну у тригерній зоні хеморецепторів, що знаходиться поза гематоенцефалічним бар’єром у задній ділянці (area postrema). Дослідження на тваринах, а також низькі концентрації, що визначались у мозку, вказують на переважно периферичну дію домперидону на рецептори дофаміну.

Дослідження у людини показали, що при застосуванні внутрішньо домперидон підвищує тиск у нижніх відділах стравоходу, покращує антродуоденальну моторику та прискорює звільнення шлунка. Домперидон не впливає на шлункову секрецію.

Фармакокінетика.

Всмоктування.

Домперидон швидко абсорбується при пероральному прийомі натще, максимальна концентрація у плазмі крові досягається приблизно через 30-60 хвилин. Низька абсолютна біодоступність перорального домперидону (приблизно 15 %) зумовлена екстенсивним метаболізмом першого проходження у стінці кишечнику та у печінці. Хоча у здорових людей біодоступність домперидону збільшується при прийомі після їди, хворим зі скаргами на шлунково-кишковий тракт слід приймати домперидон за 15-30 хвилин до їди. Знижена кислотність шлунка зменшує абсорбцію домперидону. При пероральному прийомі препарату після їди максимальна абсорбція дещо уповільнюється, а площа під кривою (AUC) дещо збільшується.

Розподіл.

При пероральному прийомі домперидон не акумулюється і не індукує власний обмін; максимальний рівень у плазмі крові через 90 хвилин (21 нг/мл) після двотижневого перорального прийому по 30 мг на добу був майже таким самим, як після прийому першої дози (18 нг/мл). Домперидон на 91-93 % зв’язується з білками плазми крові. Дослідження розподілу домперидону, що були проведені на тваринах за допомогою препарату, міченого радіоактивним ізотопом, показали його значний розподіл у тканинах, але низьку концентрацію у мозку. У тварин невеликі кількості препарату проникають крізь плаценту.

Метаболізм

Домперидон швидко та екстенсивно метаболізується у печінці шляхом гідроксилювання та           N-деалкілування. Дослідження метаболізму in vitro з діагностичним інгібітором показали, що CYP3A4 є головною формою цитохрому P450, залученою до N-деалкілування, а CYP3A4,  CYP1A2 та CYP2E1 беруть участь в ароматичному гідроксилюванні домперидону.

Виведення.

Виведення із сечею та калом становить відповідно 31 % та 66 % від пероральної дози. Виділення препарату у незміненому вигляді становить невеликий відсоток (10 % з калом та приблизно 1 % – із сечею). Період напіввиведення з плазми крові після прийому разової дози становить 7-9 годин у здорових добровольців, але подовжений у хворих із тяжкою нирковою недостатністю.

Клінічні характеристики.

Показання.

Для полегшення симптомів нудоти та блювання, що тривають менше 48 годин.

Протипоказання.

Домрид^® протипоказаний:

- хворим зі встановленою підвищеною чутливістю до препарату або до допоміжних речовин;

- хворим із пролактин-секреторною пухлиною гіпофіза (пролактиномою);

- хворим із тяжкими або помірними порушеннями функції печінки та/або нирок (див. розділ «Особливості застосування»);

- хворим з відомим подовженням інтервалів серцевої провідності, зокрема QTс, хворим зі значними порушеннями балансу електролітів із фоновими хворобами серця, такими як застійна серцева недостатність (див. розділ «Особливості застосування»);

- хворим з печінковою недостатністю;

- якщо стимуляція рухової функції шлунка може бути небезпечною, наприклад, при шлунково-кишковій кровотечі, механічній непрохідності або перфорації;

- протипоказане одночасне застосування кетоконазолу, еритроміцину або інших сильнодіючих інгібіторів CYP3A4;

- протипоказане одночасне застосування лікарських засобів, які подовжують інтервал QT, таких як флуконазол, еритроміцин, ітраконазол, пероральний кетоконазол, посаконазол, ритонавір, саквінавір, телапревір, вориконазол, кларитроміцин, аміодарон, телітроміцин та ін. (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Антихолінергічні препарати можуть нейтралізувати антидиспептичну дію домперидону. У зв’язку з фармакодинамічною та/або фармакокінетичною взаємодіями підвищується ризик виникнення подовження QT-інтервалу.

Не слід приймати антацидні та антисекреторні препарати одночасно з домперидоном, оскільки вони знижують його біодоступність після прийому внутрішньо (див. розділ «Особливості застосування»).

Домперидон метаболізується переважно шляхом CYP3A4. За даними досліджень in vitro та у людини супутнє застосування лікарських засобів, що значним чином пригнічують цей фермент, може призвести до підвищення рівня домперидону у плазмі крові.

При застосуванні домперидону супутньо із потужними інгібіторами CYP3A4, здатними подовжувати інтервал QT, спостерігалися клінічно значущі зміни інтервалу QT. Тому застосування домперидону із певними препаратами протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

Супутнє застосування нижченаведених лікарських засобів разом з домперидоном протипоказане.

Усі лікарські засоби, які подовжують інтервал QT:

• антиаритмічні препарати класу ІА (наприклад, дизопірамід, хінідин, гідрохінідин);

• антиаритмічні препарати класу ІІІ (наприклад, аміодарон, дофетилід, дронедарон, ібутилід, соталол);

• деякі нейролептичні препарати (наприклад, галоперидол, пімозид, сертиндол);

• деякі антидепресанти (наприклад, циталопрам, есциталопрам);

• деякі антибіотики (наприклад, левофлоксацин, моксифлоксацин, еритроміцин, спіраміцин);

• деякі протигрибкові препарати (наприклад, пентамідин);

• деякі протималярійні препарати (наприклад, галофрантін, люмефантрін);

• деякі шлунково-кишкові препарати (наприклад, цизаприд, доласетрон, прукалоприд);

• деякі антигістамінні препарати (наприклад, мекітазин, мізоластин);

• деякі препарати, що застосовуються при онкологічних захворюваннях (наприклад, тореміфен, вандетаніб);

• деякі інші препарати (наприклад, бепридил, метадон, дифеманіл).

При одночасному пероральному застосуванні кетоконазолу або еритроміцину in vivo було підтверджено, що ці препарати значним чином пригнічують пресистемний метаболізм домперидону, опосередкований CYP3A4. При супутньому застосуванні 10 мг домперидону перорально 4 рази на добу та 200 мг кетоконазолу перорально 2 рази на добу в період спостереження було відзначено подовження  інтервалу QТc в середньому на 9,8 мсек; окремі значення коливалися від 1,2 до 17,5 мсек. При супутньому застосуванні 10 мг домперидону 4 рази на добу та 500 мг еритроміцину перорально 3 рази на добу інтервал QТc у період спостереження подовжувався в середньому на 9,9 мсек, інтервал окремих значень становив від 1,6 до 14,3 мсек. Рівноважні значення Cmax і AUC домперидону зростали приблизно втричі у кожному з цих досліджень взаємодії. Внесок підвищених плазмових концентрацій домперидону на спостережуваний ефект на QТc  невідомий. У цих дослідженнях у випадку монотерапії домперидоном (10 мг перорально 4 рази на добу) інтервал QТc подовжувався, в середньому, на 1,6 мсек (дослідження кетоконазолу) та 2,5 мсек (дослідження еритроміцину), в той час як застосування лише кетоконазолу (200 мг 2 рази на добу) або еритроміцину (500 мг 3 рази на добу) призводило до збільшення інтервалу QТc в період спостереження на 3,8 та 4,9 мсек відповідно.

У зв’язку з фармакодинамічною та/або фармакокінетичною взаємодіями підвищується ризик виникнення подовження QT-інтервалу.

Прикладами сильних інгібіторів CYP3A4, з якими не рекомендовано застосовувати Домрид^®:

• азольні протигрибкові препарати, такі як флуконазол*, ітраконазол, кетоконазол* і вориконазол*;

• макролідні антибіотики, такі як кларитроміцин* і еритроміцин*;

• інгібітори протеази;

• інгібітори ВІЛ-протеази, такі як ампренавір, атазанавір, фосампренавір, індинавір, нелфінавір, ритонавір і саквінавір;

• антагоністи кальцію, такі як дилтіазем і верапаміл;

• аміодарон*;

• амрепітант;

• нефазодон;

• телітроміцин*.

*- пролонгують інтервал QTc.

Одночасне застосування наступних речовин вимагає обережності.

Обережно застосовувати з препаратами, що спричиняють брадикардію і гіпокаліємію, а також з наступними макролідами, що можуть спричиняти подовження інтервалу QT: азитроміцин і рокситроміцин (кларитроміцин протипоказано, оскільки це – потужний інгібітор CYP3A4).

Слід з обережністю застосовувати домперидон супутньо з потужними інгібіторами CYP3A4, які не спричиняли подовжень інтервалу QT, такими як індинавір, і за пацієнтами слід пильно наглядати на випадок появи ознак чи симптомів небажаних реакцій.

Вищенаведений перелік є репрезентативним, але не є вичерпним.

Домрид^® можна поєднувати з:

- нейролептиками, дію яких він посилює;

-дофамінергічними агоністами (бромокриптином, L-допою), небажані периферичні дії яких,

такі як порушення травлення, нудоту, блювання, він пригнічує без нейтралізації основних

властивостей.

Оскільки домперидон чинить прокінетичну дію на шлунок, теоретично це може впливати на всмоктування пероральних препаратів, що застосовуються супутньо, зокрема на лікарські форми пролонгованого вивільнення або кишковорозчинні. Однак у пацієнтів, стан яких вже стабілізувався на тлі застосування дигоксину або парацетамолу, супутнє застосування домперидону не впливало на рівні цих препаратів у крові.

Особливості застосування.

Домрид^® не рекомендується застосовувати при захитуванні.

Домрид^® слід застосовувати з обережністю пацієнтам літнього віку або пацієнтам з наявними захворюваннями серця або із захворюваннями серця в анамнезі.

Серцево-судинні ефекти. Домперидон був пов’язаний з пролонгацією інтервалу QT на ЕКГ. Під час постмаркетингового спостереження спостерігалися дуже рідкісні випадки пролонгації QT та тріпотіння-мерехтіння шлуночків у пацієнтів, які приймали домперидон. Ці повідомлення включали інформацію про пацієнтів з іншими несприятливими чинниками ризику, електролітними порушеннями та супутньою терапією, які можуть бути сприяючими факторами. Подовження інтервалу QT, яке спостерігали у здорових осіб при застосуванні ними домперидону згідно з рекомендованим режимом дозування у звичайних терапевтичних дозах (по 10 або 20 мг 4 рази на день), не мало клінічного значення.

Застереження. Домперидон слід з обережністю застосовувати пацієнтам з легкими порушеннями функції печінки та/або нирок.

Через підвищений ризик шлуночкової аритмії Домрид^® не рекомендується застосовувати пацієнтам із подовженням інтервалів серцевої провідності, зокрема QTc, пацієнтам зі значними порушеннями балансу електролітів (гіпокаліємією, гіперкаліємією, гіпомагніємією) або брадикардією, або пацієнтам із фоновими хворобами серця, такими як застійна серцева недостатність. Відомо, що порушення балансу електролітів (гіпокаліємія, гіперкаліємія, гіпомагніємія) та брадикардія є станами, що підвищують проаритмогенний ризик.

У випадку появи ознак чи симптомів, що можуть бути пов’язані із серцевою аритмією, застосування препарату Домрид^® потрібно припинити, а пацієнту слід негайно проконсультуватися з лікарем.

Порушення функції нирок. Період напіввиведення домперидону при тяжкому порушенні функції нирок подовжений. При тривалому застосуванні частоту дозування домперидону слід зменшити до одного або двох разів на добу залежно від тяжкості порушення. Також може виникнути потреба в зниженні дози.

Антацидні або антисекреторні препарати не слід приймати одночасно з препаратом Домрид^®, оскільки вони знижують пероральну біодоступність домперидону (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). При сумісному застосуванні препарат Домрид^® слід приймати перед їжею, а антацидні або антисекреторні препарати – після їди.

Застосування з кетоконазолом. У дослідженнях взаємодії з пероральною формою кетоконазолу відзначалось подовження QT-інтервалу. Хоча значення цього дослідження чітко не встановлено, слід обрати альтернативне лікування, якщо показана протигрибкова терапія кетоконазолом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Слід враховувати наступну інформацію стосовно ризику розвитку ускладнень серцево-судинних захворювань, зумовлених лікарськими засобами, що містять домперидон:

• Деякі епідеміологічні дослідження показали, що домперидон може асоціюватися з підвищеним ризиком тяжких шлуночкових аритмій або раптової серцевої смерті.

• Ризик серйозних шлуночкових аритмій або раптової серцевої смерті може бути вищим у пацієнтів віком від 60 років або при пероральному застосуванні доз препарату більше 30 мг на добу. Тому слід з обережністю застосовувати Домрид^® пацієнтам літнього віку. Пацієнтам віком від 60 років перед прийомом препарату Домрид^® слід проконсультуватися з лікарем.

• Домперидон слід призначати дорослим та дітям у найнижчій ефективній дозі.

Співвідношення ризику та користі застосування домперидону залишається сприятливим.

Якщо у Вас встановлена непереносимість деяких цукрів, проконсультуйтеся з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб, оскільки препарат містить сахарозу. Препарат містить барвник понсо 4R, що може спричинити алергічні реакції, астматичний напад, особливо у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти. Метилпарагідроксибензоат і пропілпарагідроксибензоат, які містяться у складі препарату, можуть спричинити алергічні реакції (можливо, уповільнені).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Дані щодо постмаркетингового застосування домперидону вагітним жінкам обмежені. Тому Домрид^® у період вагітності слід призначати лише тоді, коли, на думку лікаря, очікуваний позитивний ефект для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Кількість домперидону, яка може потрапити в організм немовляти через грудне молоко, надзвичайно низька. Максимальна відносна доза для немовлят (%) оцінюється на рівні близько 0,1 % від дози для матері з поправкою на масу тіла. Невідомо, чи він шкодить немовляті, тому матерям, які приймають Домрид^®, варто утриматися від годування груддю. Після експозиції в результаті проникнення препарату у грудне молоко не можна виключити появу побічних ефектів, зокрема кардіологічних ефектів. Слід проявляти обережність у разі наявності чинників ризику подовження інтервалу QTc у дітей, які перебувають на грудному годуванні.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Враховуючи побічні дії з боку нервової системи, пацієнтам необхідно бути уважними при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Рекомендується приймати Домрид^® до їди. Якщо прийняти після їди, абсорбція лікарського засобу дещо сповільнюється.

Тривалість лікування не повинна перевищувати 1 тиждень.

Дорослі і діти віком від 12 років з масою тіла від 35 кг: по 10 мг (10 мл суспензії) до 3 разів на добу.

Максимальна добова доза – 30 мг (30 мл суспензії).

Діти віком до 12 років та діти віком від 12 років з масою тіла менше 35 кг: 0,25 мг (0,25 мл суспензії)/кг маси тіла до 3 разів на добу.

Максимальна добова доза – 0,75 мг (0,75 мл суспензії)/кг маси тіла.

Слід звернути увагу на те, що мірна ложка призначена для відмірювання 2,5 або 5 мл суспензії. Для відмірювання дози менше 1 мл можна застосовувати пластиковий разовий шприц без голки ємністю 2 мл.

Діти.

Домперидон слід призначати дітям у найнижчій ефективній дозі.

З обережністю призначати новонародженим та недоношеним дітям.

При застосуванні новонародженим, особливо недоношеним, та грудним дітям потрібно дуже уважно розраховувати призначену дозу. При підвищенні рекомендованої дози можуть виникати екстрапірамідні розлади.

Передозування.

Симптоми. Симптомами передозування можуть бути ажитація, порушення свідомості, судоми, сонливість, дезорієнтація та екстрапірамідні реакції, особливо у дітей.

Лікування. Специфічного антидоту домперидону немає, але у випадку значного передозування рекомендовано промивання шлунка протягом 1 години після прийому препарату та застосування активованого вугілля, а також пильне спостереження за пацієнтом та підтримуюча терапія. Антихолінергічні препарати, засоби для лікування хвороби Паркінсона можуть бути ефективними для контролю екстрапірамідних реакцій.

Побічні реакції.

За умови дотримання рекомендацій з дозування та тривалості лікування домперидон зазвичай переноситься добре і небажані явища виникають нечасто.

З боку імунної системи: алергічні реакції, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок, гіперчутливість.

З боку ендокринної системи: підвищення рівня пролактину.

Психічні розлади: нервозність, роздратованість, збудження, депресія, тривожність, зниження або відсутність лібідо.

З боку нервової системи: екстрапірамідні розлади, безсоння, запаморочення, спрага, судоми, млявість, головний біль, сонливість, акатизія.

З боку серцево-судинної системи: набряк, відчуття серцебиття, порушення частоти та ритму серцевих скорочень, подовження інтервалу QT (частота невідома), серйозні шлункові аритмії, шлуночкові аритмії на зразок «torsade de pointes»), раптова серцева смерть.

З боку шлунково-кишкового тракту: сухість у роті, короткочасні кишкові спазми, діарея, гастроінтестинальні розлади, включаючи абдомінальний біль, регургітацію, зміну апетиту, нудоту, печію, запор.

З боку органів зору: окулогірні кризи.

З боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж, висипання, кропив’янка, ангіоневротичний набряк.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: галакторея, збільшення молочних залоз/гінекомастія, чутливість молочних залоз, виділення з молочних залоз, аменорея, набряк молочних залоз, біль у ділянці молочних залоз, порушення лактації, нерегулярний менструальний цикл.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: біль у ногах.

З боку сечовидільної системи: затримка сечі, дизурія, часте сечовипускання.

Загальні розлади: астенія.

Інше: кон’юнктивіт, стоматит.

Зміни лабораторних показників: відхилення від норми показників функціональних тестів печінки, підвищення рівня АЛТ, АСТ і холестерину, підвищення рівня пролактину в крові.

Оскільки гіпофіз знаходиться поза гематоенцефалічним бар’єром, домперидон може спричинити підвищення рівня пролактину. У поодиноких випадках така гіперпролактинемія може призводити до нейроендокринних побічних ефектів, таких як галакторея, гінекомастія та аменорея.

У період постмаркетингового застосування препарату відмінностей у профілі безпеки застосування препарату  у дорослих та дітей відзначено не було, за винятком екстрапірамідних розладів та інших явищ, судом і збудження, пов’язаних із центральною нервовою системою, що спостерігалися переважно у дітей.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Після першого відкриття флакона препарат зберігати не більше 4 тижнів.

Упаковка.

По 60 мл або 100 мл у флаконах, або по 30 мл у банці. Кожен флакон або банка у картонній упаковці разом з мірною ложкою.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

ТОВ «КУСУМ ФАРМ».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Україна, 40020, Сумська область, м. Суми, вул. Скрябіна, 54.

Движение только в правильном направлени
ИНСТРУКЦИЯ
 для медицинского применения препарата
 ДОМРИД
(DOMRID)
 

Состав:
действующее вещество: domperidone;
 1 мл суспензии содержит домперидона 1 мг;
вспомогательные вещества: сахароза, полисорбат 80, кремния диоксид коллоидный безводный, натрия карбоксиметилцеллюлоза, натрия хлорид, пропиленгликоль, глицерин, метилпарагидроксибензоат (Е 218), пропилпарагидроксибензоат (Е 216), Понсо 4R (Е 124), вкусовая добавка клубника, вода очищенная.

Лекарственная форма. Суспензия оральная.

Фармакотерапевтическая группа.
Стимуляторы перистальтики (пропульсанты). Код АТС А03F А03.

Клинические характеристики.
Показания.
Взрослые
 - Тошнота и рвота;
 - ощущение переполнения в эпигастрии;
 - боль в верхней части живота;
 - изжога с забросом содержимого желудка в рот или без заброса.
Дети
 - Ослабление симптомов тошноты и рвоты.

Противопоказания.
 Повышенная чувствительность к компонентам препарата. Не следует применять препарат, если стимуляция двигательной функции желудка может быть опасной, например, при желудочно-кишечном кровотечении, механической непроходимости или перфорации.
 Пролактин-секреторная опухоль гипофиза (пролактинома).
 Одновременное применение кетоконазола, эритромицина или других сильнодействующих ингибиторов CYP3A4, лекарственных средств, которые удлиняют интервал QT, таких как флуконазол, вориконазол, кларитромицин, амиодарон, телитромицин (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).

Способ применения и дозы.
 Препарат рекомендуется принимать до еды. При приеме препарата после еды абсорбция несколько замедляется.
 Дозирование и срок лечения определяет врач в зависимости от клинической ситуации и характера течения заболевания.
Дозирование для взрослых и детей старше 12 лет с массой тела 35 кг и больше. Назначают по 10–20 мг (10–20 мл сиропа) 3–4 раза в сут. за 15–30 мин до еды и, в случае необходимости, перед сном.
 Максимальная суточная доза препарата – 80 мг (80 мл суспензии).
Дозирование для детей возрастом до 1 года. Назначают по 0,25 мг (0,25 мл суспензии) на 1 кг массы тела ребенка 3–4 раза в сут.
Дозирование для детей возрастом от 1 года до 12 лет. Назначают по 0,25–0,5 мг (0,25-0,5 мл суспензии) на 1 кг массы тела ребенка 3–4 раза в сут.
 Максимальная суточная доза – 2,4 мг (2,4 мл суспензии) на 1 кг массы тела ребенка, но не больше 80 мг в сут.
 Длительность первичного лечения – 4 недели. Врач определяет необходимость дальнейшего применения препарата.
 При почечной недостаточности необходимо уменьшить частоту приема препарата; при печеночной недостаточности препарат не следует назначать (см. раздел «Особенности применения»).
Следует обратить внимание на то, что мерная ложка предназначена для измерения 2,5 или 5 мл суспензии, т. е. для дозирования детям с массой тела от 4 кг. Детям с массой тела до 4 кг для измерения дозы меньше 1 мл можно применять пластиковый разовый шприц без иглы емкостью 2 мл.

Побочные реакции.
 Оценка частоты побочных реакций: очень часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); редко (≥ 1/10 000, < 1/1000); очень редко (< 1/10 000), включая единичные случаи.
Со стороны иммунной системы: очень редко – анафилактические реакции, включая анафилактический шок, ангионевротический отек, отек лица, рук, голеней или ступней, крапивница, аллергические реакции.
Со стороны эндокринной системы: редко – повышение уровня пролактина в плазме крови.
Психические нарушения: редко – нервозность; очень редко – ажитация.
Со стороны нервной системы: часто – сухость во рту, головная боль; нечасто – бессонница, головокружение, жажда, вялость, раздраженность, повышенная возбуждаемость; редко – экстрапирамидные расстройства; очень редко – сонливость, судороги.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: редко – отек, ощущение сердцебиения, нарушение частоты и ритма сердечных сокращений, удлинение интервала QT, желудочковые аритмии.
Со стороны пищеварительного тракта: редко – гастроинтестинальные расстройства, включая абдоминальную боль, диарею, региргутацию, изменение аппетита, тошноту, изжогу, запор; очень редко – кратковременные кишечные спазмы.
Со стороны кожи: редко – зуд, высыпания.
Со стороны репродуктивной системы и молочных желез: редко – галакторея, гинекомастия, аменорея.
Со стороны мочевыделительной системы: редко – частое мочеиспускание, дизурия.
Со стороны опорно-двигательной системы: редко – боль в ногах, астения.
Другие: редко – конъюнктивит, стоматит.
Лабораторные показатели: повышение уровня АЛТ, АСТ и холестерина.
 Поскольку гипофиз находится вне гематоэнцефалического барьера, домперидон может привести к повышению уровня пролактина. Редко гиперпролактинемия может приводить к нейроэндокринным побочным эффектам, таким как галакторея, гинекомастия и аменорея.
 Экстрапирамидные явления наблюдались очень редко у новорожденных и младенцев, особенно у взрослых. Эти побочные реакции исчезают спонтанно и полностью сразу после прекращения лечения.
 Другие побочные эффекты, связанные с нервной системой, – судороги, ажитация и сонливость наблюдались очень редко и преимущественно у младенцев и детей.

Передозировка.
Симптомы: сонливость, дезориентация и экстрапирамидные расстройства.
Лечение: специфического антидота не существует. В случае передозировки рекомендуется промывание желудка, применение активированного угля, тщательное наблюдение врача за пациентом и другие поддерживающие меры.
 Антихолинергические средства, препараты для лечения паркинсонизма или антигистаминные препараты с антихолинергическими свойствами могут быть эффективными для коррекции экстрапирамидных расстройств.

Применение в период беременности или кормления грудью.
 Существуют ограничения относительно применения домперидона беременным женщинам. Потенциальный риск для человека неизвестен. Поэтому Домрид можно назначать в период беременности лишь тогда, когда ожидаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода.
 Домрид экскретируется в грудное молоко (в основном в виде метаболитов). Концентрация домперидона в грудном молоке женщины составляет от 10 до 50% от концентрации в плазме крови и не превышает 10 нг/мл. В данное время не установлено, наносит ли это вред новорожденному.
 В случае необходимости применения препарата кормящим женщинам на период лечения необходимо прекратить кормление грудью.

Дети.
 С осторожностью назначают новорожденным и недоношенным детям.
 При применении новорожденным, особенно недоношенным, и грудным детям следует очень внимательно рассчитывать назначенную дозу. При повышении рекомендованной дозы могут возникать экстрапирамидные расстройства.

Особенности применения.
Применение Домрида совместно с кетоконазолом, эритромицином или другими потенциальными ингибиторами CYP3A4 может привести к удлинению интервала QT. Домрид необходимо с осторожностью применять пациентам с факторами риска пролонгации интервала QT, включая гипокалиемию, тяжелую гипомагниемию, органические заболевания сердца, одновременный прием лекарственных средств, которые удлиняют интервал QT. В исследованиях взаимодействия с пероральной формой кетоконазола отмечалось удлинение интервала QT. Хотя значение этого исследования четко не установлено, необходимо выбрать альтернативное лечение, если показана противогрибковая терапия кетоконазолом (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).
Применение при заболеваниях печени: учитывая высокий уровень метаболизма домперидона в печени, не следует назначать препарат больным с печеночной недостаточностью.
Применение при заболеваниях почек: у больных с тяжелой почечной недостаточностью (сывороточный креатинин >6 мг/100 мл, т. е. >0,6 ммоль/л) период полувыведения домперидона возрастает с 7,4 до 20,8 часов, но уровни препарата в плазме крови остаются ниже, чем у здоровых добровольцев. Поскольку незначительный процент препарата выводится почками в неизмененном виде, разовая доза препарата может не подлежать коррекции. Но при продолжительном применении домперидона больным с почечной недостаточностью частоту приема необходимо уменьшить до 1–2 раз в сут, в зависимости от тяжести нарушений функции почек. За такими пациентами необходимо установить регулярный медицинский контроль.
Важная информация о применении препарата детям первого года жизни.
 В связи с тем, что процессы метаболизма и функции гематоэнцефалического барьера в первые месяцы жизни развиты не полностью, детям грудного возраста препарат следует назначать с осторожностью и под строгим медицинским присмотром. Необходимо очень внимательно и четко определять разовую дозу препарата. Возможно усиление побочных реакций со стороны нервной системы, в частности в виде нарушений деятельности экстрапирамидной системы (см. раздел «Побочные реакции»).
 Домрид содержит сахарозу, что необходимо учитывать при назначении его больным сахарным диабетом.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или работе с другими механизмами.
Учитывая, что у чувствительных больных при применении препарата могут возникать побочные реакции (сонливость, экстрапирамидные побочные эффекты), на время приема препарата этим больным необходимо удерживаться от управления транспортными средствами и выполнения других работ, которые требуют повышенной концентрации внимания.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.
 Антихолинергические препараты могут нейтрализовать антидиспептическое действие препарата Домрид.
 При одновременном применении Домрида с циметидином или натрием бикарбонатом снижается биодоступность препарата Домрид.
 Не следует принимать антацидные и антисекреторные препараты одновременно с Домридом, поскольку они снижают его биодоступность после приема внутрь.
 Результаты исследований iп vitro свидетельствуют о том, что при одновременном применении домперидона с лекарственными средствами, которые в значительной степени угнетают изофермент CYP3A4, может повышаться уровень домперидона в плазме крови. Примером препаратов, которые ингибируют даный изофермент, могут быть противогрибковые препараты азалового ряда (кетоконазол, флуконазол, итраконазол, вориконазол), антибиотики группы макролидов (эритромицин, кларитромицин), ингибиторы ВИЧ-протеазы (ритонавир, ампренавир, атазанавир, фозампренавир, индинавир, саквинавир), антидепрессанты (нефазодон), антагонисты кальция (дилтиазем, верапамил), амиодарон, апрепитант, телитромицин.
 При одновременном применении Домрида с м-холинолитиками и наркотическими аналгетиками снижается влияние домперидона на моторно-эвакуаторную деятельность желудка и кишечника.
Применение с кетоконазолом. Во время проведения исследования взаимодействия домперидона с кетоконазолом in vivo выявлено, что кетоконазол ингибирует CYP3A4-зависимый первичный метаболизм домперидона, вследствие чего достигается приблизительно трехкратное увеличение площади под кривой «концентрация-время» (АUС) и пиковой концентрации (Сmax) в плазме крови домперидона. В исследовании взаимодействия домперидона и кетоконазола установлено, что при совместном применении домперидона в дозе 10 мг 4 раза в сут. и кетоконазола в дозе 200 мг 2 раза в сут. наблюдается удлинение интервала QT на ЭКГ на 10–20 мсек. При монотерапии домперидоном как в аналогичных дозах, так и при приеме суточной дозы 160 мг (что в 2 раза превышает максимально допустимую суточную дозу), не было зафиксировано клинически значимых изменений интервала QT.
 При необходимости одновременного применения кетоконазола с препаратом Домрид необходимо следить за динамикой изменений показателей ЭКГ и, при необходимости, проводить соответствующее корректирование дозового режима обоих препаратов или решить вопрос о целесообразности комбинированной терапии. Необходимо установить медицинское наблюдение за состоянием сердечно-сосудистой системы пациента.
 Одновременное применение Домрида пациентам, которые параллельно получают парацетамол и/или дигоксин, не влияло на уровень этих препаратов в крови.
 Домрид можно также совмещать с:
 - нейролептиками, действие которых он усиливает;
 - дофаминергическими агонистами (бромокриптином, леводопой), нежелательные периферические действия которых (нарушение пищеварения, тошнота, рвота) он угнетает без нейтрализации их основных свойств.

Фармакологические свойства.
Фармакодинамика. Домперидон – антагонист рецепторов допамина, прокинетик. Противорвотное действие обусловлено сочетанием периферического (гастрокинетичного) действия и антагонизма к рецепторам допамина (Д2) в триггерной зоне хеморецепторов. Домперидон повышает тонус в нижнем отделе пищевода, улучшает антродуоденальную подвижность и ускоряет испражнение желудка. Практически не влияет на желудочную секрецию.
Фармакокинетика. Домперидон быстро абсорбируется из кишечника после перорального приема натощак с достижением максимальных уровней в плазме крови через 30–60 мин. Сниженная кислотность желудка уменьшает абсорбцию домперидона.
 Биодоступность составляет приблизительно 15%. Пища в значительной степени уменьшает биодоступность домперидона.
 Связывание с белками крови составляет 91–93%.
 Препарат метаболизируется в печени путем гидроксилирования и N-дезалкилирования. При исследовании метаболизма препарата in vitro с применением диагностических ингибиторов было установлено, что изофермент 3А4 является основным изоферментом системы цитохрома Р450, который принимает участие в процессе N-дезалкилирования домперидона, тогда как изоферменты CYP3A4, CYP1A2, CYP2E1 принимают участие в процессе ароматического гидроксилирования домперидона. Препарат подвергается экстенсивному первичному метаболизму в стенке кишечника и в печени, что обуславливает его низкую биодоступность.
 Выводится почками (31%) и с фекалиями (66%). В неизмененном состоянии выводится лишь незначительный процент препарата (10% – с фекалиями и приблизительно 1% – почками).
 Период полувыведения домперидона из плазмы крови после приема разовой дозы составляет 7–9 часов.
 Домперидон практически не проникает через гематоэнцефалический барьер.

Фармацевтические характеристики.
Основные физико-химические свойства: суспензия розового цвета с характерным запахом.

Срок годности.
 2 года.

Условия хранения.
 Хранить при температуре не выше 25 °С в защищенном от света и недоступном для детей месте.
 После первого открытия флакона препарат хранить не больше 4 недель.

Упаковка.
 По 60 мл или 100 мл во флаконах. Каждый флакон в картонной коробке вместе с мерной ложкой.

Категория отпуска.
По рецепту.

Производитель.
 ООО «КУСУМ ФАРМ».

Месторасположение.
 ул. Скрябина, 54, г. Сумы, 40030, Украина.