Дуфастон - инструкция по применению

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

ДУФАСТОН

(DUPHASTON)

Склад.

Діючі речовини: 1 таблетка містить дидрогестерону 10 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, метилгідроксипропіл целюлоза, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, Опадрі Y-1-7000 білий.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Гормони статевих залоз і препарати, які застосовуються при патології статевої системи. Гестагени.

Код АТС G03D B01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Замісна гормональна терапія

Протидіє проліферативно му ефекту естрогенів на ендометрій під час замісної гормональної терапії в жінок з інтактною маткою в період менопаузи, що виникла внаслідок природних причин або хірургічного втручання.

Розлади внаслідок прогестеронової недостатності:      

• дисменорея;      

• ендометріоз;      

• вторинна аменорея;

• нерегулярні менструальні цикли;

• дисфункційні маткові кровотечі;      

• передменструальний синдром;

• загрозливий і звичний аборт, пов'язаний з доведеною прогестероновою недостатністю;

• безплідність, спричинена лютеїновою недостатністю.

Протипоказання.

Гіпер чутливість до активної речовини або до будь-якого іншого компонента препарату.

Встановлені або підозрювані прогестагензалежні новоутворення. Недіагностована вагінальна кровотеча.

Спосіб застосування та дози.

Для перорального застосування.

Замісна гормональна терапія:

• у комбінації з безперервною терапією естрогенами – 1 таблетка Дуфастону по 10 мг на добу щоденно протягом останніх 14 днів 28-денного циклу;

• у комбінації з циклічною терапією естрогенами – 1 таблетка Дуфастону по 10 мг на добу протягом останніх 12–14 днів прийому естрогенів;

• якщо результати біопсії ендометрія або УЗО свідчать про недостатню прогестагенну відповідь, необхідно підвищити дозу Дуфастону до 20 мг на добу.

Дисменорея: 10 мг 2 рази на добу з 5-го по 25-й день циклу.

Ендометріоз: 10 мг 2–3 рази на добу з 5-го по 25-й день циклу або постійно.

Дисфункційні кровотечі (для зупинки кровотечі): 10 мг 2 рази на добу протягом 5–7 днів.

Дисфункційні кровотечі (з метою профілактики кровотеч): 10 мг 2 рази на добу з 11-го по 25-й день циклу.

Аменорея: естрогени 1 раз на добу з 1-го по 25-й день   циклу в поєднанні з   Дуфастоном по  10 мг 2 рази на добу з 11-го по 25-й день циклу.

Передменструальний синдром: 10 мг два рази на добу з 11-го по 25-й день циклу.

Нерегулярність циклів: 10 мг 2 рази на добу з 11-го по 25-й день циклу.

Загроза аборту: 40 мг одноразово, далі по 10 мг кожні вісім годин до зникнення симптомів.

Запобігання звичним абортам: 10 мг 2 рази на день до 20-го тижня вагітності.

Безплідність, спричинена лютеїновою недостатністю: 10 мг 1 раз на день з 14-го по 25-й день циклу. Мінімальний курс лікування – 6 послідовних циклів. Рекомендується продовжувати лікування протягом перших місяців вагітності в тих самих дозах, що і при звичному аборті.

Побічні реакції.

За даними клінічних випробувань і/або пост маркетингового застосування Дуфастону, спостерігалися побічні ефекти, які упорядковані нижче таким чином: часті (>1/100, <1/10); нечасті (>1/1000, <1/100); рідкі (>1/10000, <1/1000); дуже рідкі (<1/10000), включаючи окремі побічні явища.

Кров і лімфатична система

Дуже рідкі: гемолітична анемія.

Імунна система

Дуже рідкі: реакції гіпер чутливості.

Нервова система

Часті: головний біль і мігрень.

Гепатобіліарна система

Нечасті: порушення функції печінки, що іноді супроводжуються слабкістю, нездужанням, жовтяницею та болем у животі.

Шкіра і підшкірні тканини

Нечасті: шкірні алергічні реакції (наприклад, висипання, свербіж і кропив’янка).

Дуже рідкі: ангіо невротичний набряк.

Репродуктивна система і молочні залози

Часті: проривні маткові кровотечі.

Нечасті: біль у молочних залозах/болісність молочних залоз.

Загальні симптоми і місцеві реакції

Дуже рідкі: набряки.

Інші побічні реакції, про які повідомлялося у зв'язку з терапією Дуфастоном з невідомою частотою:

• доброякісні, злоякісні новоутворення та новоутворення нез’ясованої природи – збільшення розміру прогестогензалежних новоутворень, наприклад менінгіом (див. розділ «Протипоказання»);

• при наявності депресії можливе погіршення стану.

Побічні реакції, асоційовані з естроген-прогестагеновим лікуванням (див. також розділ «Особливості застосування»):

• рак молочної залози;

• гіперплазія та карцинома ендометрія;

• пухлини, залежні від статевих гормонів (злоякісні/доброякісні);

• венозний тромбоз;

• інфаркт міокарда, інсульт.

Передозування.

Даних про наслідки передозування препарату в людей недостатньо. Дидрогестерон добре переноситься при прийманні внутрішньо (максимальна денна доза, прийнята людиною, становила 360 мг).

Повідомлень про шкідливі ефекти передозування не зареєстровано. Якщо значне передозування виявлено протягом 2 – 3 годин і лікування вважається необхідним, рекомендовано промивання шлунка. Специфічних антидотів не існує, і лікування повинно бути симптоматичним.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

За розрахунком приблизно 35 мільйонів жінок пройшли лікування дидрогестероном. Хоч кількість випадків застосування дидрогестерону під час вагітності важко підрахувати, можна припустити, що приблизно 9 мільйонів плодів піддавалися внутрішньо утробно впливу дидрогестерону (такі численні випадки застосування дидрогестерону під час вагітності пояснюються тим, що в багатьох країнах він має показання для застосування під час вагітності).

За даними спонтанних повідомлень, не виявлено доказів того, що дидрогестерон не можна застосовувати під час вагітності. У ході досліджень на тваринах не було встановлено прямого або непрямого негативного впливу на вагітність, ембріональний розвиток, розвиток плода або постнатальний розвиток. Дані про вплив препарату на пологи у тварин обмежені.

Дидрогестерон виділяється з материнським молоком. Ризик для дитини, що годується грудним молоком, не можна виключити, тому не слід приймати Дуфастон під час годування дитини груддю.

Дані про те, що Дуфастон знижує фертильність, відсутні.

Діти.

Через недостатні дані про безпеку та ефективність застосування Дуфастону  у дітей не рекомендується призначати препарат дітям молодше 18 років.

Особливості застосування.

Перед початком застосування дидрогестерону для лікування патологічної кровотечі слід з’ясувати причину кровотечі.

У рідких випадках лікування Дуфастоном може викликати порушення функції печінки, що супроводжуються клінічними симптомами. Тому Дуфастон слід з обережністю застосовувати в пацієнток з гострими захворюваннями печінки, а також за наявності захворювань печінки в минулому, якщо показники функції печінки не нормалізувалися. У разі виникнення тяжкої печінкової недостатності прийом препарату необхідно припинити.

У деяких пацієнток можуть виникати проривні кровотечі, яким можна запобігти збільшенням дози.

Стани, які потребують нагляду

За наявності порфірії, депресії в анамнезі та/або їх прогресу вання під час вагітності або попередньої гормональної терапії, пацієнтки повинні перебувати під ретельним спостереженням. Необхідно мати на увазі, що дані захворювання можуть рецидиву вати або їх перебіг може погіршуватися під час лікування Дуфастоном.

Інші стани

Пацієнткам з поодинокими спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, недостатність лактази, синдром Лаппа або мальабсорбція глюкози-галактози, не слід приймати цей препарат.

Для лікування симптомів дефіциту естрогену у жінок в пост менопаузі замісну гормональну терапію слід починати тільки у тому випадку, якщо у разі , якщо ці симптоми негативно впливають на якість життя. Періодично, не менше одного разу на рік, слід ретельно оцінювати переваги та недоліки замісної гормональної терапії. Лікування слід продовжувати тільки в тому випадку, якщо користь переважає ризик.

Медогляд/подальше лікарське спостереження

• Перед початком замісної гормональної терапії або при її відновленні після перерви вивчається медична карта пацієнтки (включаючи її сімейний анамнез). Враховуючи дані медичної карти, а також протипоказання і застереження до прийому препарату, слід провести об'єктивне обстеження пацієнтки (включаючи гінекологічний огляд і огляд молочних залоз). Під час лікування рекомендується проводити періодичні огляди, частота і характер яких залежать від індивідуальних особливостей пацієнтки. Жінок слід проінформувати, про які зміни в молочних залозах вони повинні повідомляти свого лікаря.

• Регулярні обстеження молочних залоз, включаючи мамографію, слід проводити відповідно до діючої практики скринінгу для здорових жінок і з урахуванням індивідуальних клінічних потреб пацієнтки.

Гіперплазія ендометрія

• Тривале застосування естрогену без додавання|добавляти| прогестагенів| підвищує ризик розвитку гіперплазії ендометрія і карциноми ендометрія у жінок з інтактною маткою. Цей ризик можна значною мірою усунути шляхом застосування естрогенної терапії протягом, як мінімум, 12 днів на цикл у поєднанні з прийомом прогестагену, такого як дидрогестерон.

Рак молочної залози

• Рандомізовані плацебо-контрольовані| дослідження продемонстрували, що у жінок, які приймають естроген, комбінації естрогену і прогестагену в рамках замісної гормональної терапії протягом декількох років, значно підвищується ризик розвитку раку молочної залози. Для будь-якої замісної гормональної терапії цей підвищений ризик виникає протягом двох років лікування і підвищується при продовженні терапії. Протягом двох (максимум 5) років після припинення лікування цей ризик повертається до вихідного рівня.

Венозна тромбоемболія

• Замісна гормональна терапія асоціюється з підвищеним відносним ризиком виникнення венозної тромбоемболії, тобто глибокого венозного тромбозу або емболії легеневої артерії. В ході одного рандомізованого контрольованого дослідження і епідеміологічних досліджень було виявлено, що у пацієнток, які одержують замісну гормональну терапію, ризик розвитку венозної тромбоемболії в 2-3 рази вищий, ніж у жінок, які не застосовують цей вид терапії. Ризик виникнення цієї хвороби вище в перший рік замісної гормональної терапії, ніж згодом.

• фактори ризику виникнення венозної тромбоемболії слідуючі:

- наявність тромбоемболії в анамнезі;

- генетична схильність до захворювання;

- сильне ожиріння (індекс маси тіла >30 кг/м²);

- системний червоний вовчак.

Єдиної думки щодо можливої ролі варикозного розширення вен у розвитку венозної тромбоемболії не існує.

• Підвищений ризик розвитку венозної тромбоемболії існує для пацієнток з повторною венозною тромбоемболією в анамнезі або встановленою тромбофілією. Замісна гормональна терапія може посилити цей ризик. Виходячи з анамнезу життя або сімейного анамнезу венозної тромбоемболії, а також повторного спонтанного аборту, перш за все слід провести обстеження, щоб виключити схильність до тромбофілії. Застосування замісної гормональної терапії у цих пацієнток протипоказане до тих пір, поки не будуть ретельно оцінені чинники ризику розвитку тромбофілії або не буде розпочата антикоагулянт на терапія. У жінок, які вже проходять антикоагулянт ну терапію, слід ретельно зважити переваги і недоліки замісної гормональної терапії.

• Ризик розвитку венозної тромбоемболії може тимчасово підвищитися при тривалій імобілізації, після перенесення серйозної травми або складної хірургічної операції. Як і щодо всіх прооперованих хворих, після операції слід приділяти особливу увагу профілактичним заходам для запобігання розвитку венозної тромбоемболії. Якщо після планової операції (зокрема операції у черевній порожнині або ортопедичної операції на нижніх кінцівках) очікується тривала імобілізація, то за 4-6 тижнів до операції слід призупинити замісну гормональну терапію і відновити її тільки після того, як жінка знову набуде повної рухливості.

•   Якщо венозна тромбоемболія розвивається після початку терапії, слід припинити прийом препарату. Пацієнток слід проінформувати, що вони повинні негайно звернутися до свого лікаря при виникненні потенційних тромбоемболічних симптомів (наприклад, хворобливе опухання ноги, раптовий біль у грудях або задишка).

Ішемічна хвороба серця

• Рандомізовані контрольовані дослідження не виявили будь-якої позитивної дії на розвиток ішемічної хвороби серця протягом лікування комбінацією кон’югованих естрогенів і медроксипрогестерону ацетату. Два великі клінічні дослідження продемонстрували можливість підвищеного ризику серцево-судинної захворюваності в перший рік лікування і відсутність будь-яких ознак загальної позитивної дії.

Гостре порушення мозкового кровообігу (інсульт)

• У ході одного великого рандомізованого клінічного дослідження у здорових жінок протягом лікування комбінацією кон’югованих естрогенів і медроксипрогестерону ацетату був виявлений підвищений ризик розвитку ішемічного гострого порушення мозкового кровообігу.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або іншими механізмами.

Дуфастон не впливає або має неістотний вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з машинами і механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій.

Дослідження взаємодії не проводилися.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Дидрогестерон – це активний при застосуванні внутрішньо гестаген, який спричиняє повну секреторну трансформацію ендометрія в естроген стимульованій матці і таким чином забезпечує захист проти зумовленого естрогенами ризику гіперплазії і/або карциноми ендометрія. Препарат призначений для лікування всіх випадків ендогенної недостатності прогестерону. Дидрогестерон не має естроген них, андроген них, анаболічних, кортикоїдних і термогенних властивостей.

Фармакокінетика.

При пероральному введенні в середньому 63 % дози виводиться із сечею. Повне виведення – через 72 години. Дидрогестерон повністю метаболізується. Основним його метаболітом є 20-альфа-дигідродидрогестерон (ДГД), який виділяється із сечею у зв'язаному з глюкуроновою кислотою стані. Загальною властивістю всіх метаболітів є зберігання структури 4,6-дієн-3-она вихідної речовини і відсутність 17-альфа-гідроксилювання, що пояснює відсутність у дидрогестероні естрогенного і андрогенного ефекту. Після перорального введення дидрогестерону концентрація в плазмі ДГД значно вища, ніж вихідної речовини. Співвідношення AUC (площа під кривою концентрації в плазмі) і Cmax (максимальна концентрація в плазмі) ДГД і дидрогестерону становить 40 і 25 відповідно.

Дидрогестерон швидко абсорбується. Максимальна концентрація дидрогестерону і ДГД досягається через 0,5–2,5 години. Середній період напів виведення становить 5–7 і 14–17 годин відповідно.

На відміну від прогестерону, дидрогестерон не екскретується із сечею у вигляді прегнандіолу. Таким чином, зберігається можливість визначити секрецію ендогенного прогестерону за екскрецією прегнандіолу.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: кругла, двоопукла, вкрита плівковою оболонкою, біла таблетка зі скошеним краєм, лінією для розлому, маркуванням у вигляді літери „S”, трикутником під нею з одного боку і „155” – з іншого боку по обидва боки від лінії для розлому; діаметр таблетки – 7 мм; маса таблетки – 144 мг; лінія для розлому призначена тільки для полегшення ковтання і не розділяє таблетку на рівні дози.

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30°С в сухому та недоступному для дітей місці. Для захисту від вологи блістер слід тримати в картонній коробці.

Упаковка. По 20 таблеток у блістері; по 1 блістеру в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом

Виробник. Солвей Біолоджікалз Б. В., Нідерланди.

Місцезнаходження.  Solvay Biologicals B.V., Veerweg 12, 8121 AA Olst, The Netherlands.

Адреса представництва в Україні:  04114 м. Київ, вул. Вишгородська, 63

тел.: (044) 224-53-00, 224-53-02, 224-53-03; адреса в Інтернеті: www.solvay-pharma.com.ua.

ДУФАСТОН® (DUPHASTON®)

DYDROGESTERONUM     G03D B01
Abbott Healthcare products

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА: 

табл. п/плен. оболочкой 10 мг, № 20 Дидрогестерон    10 мг


Прочие ингредиенты: лактозы моногидрат, метилгидроксипропилцеллюлоза, крахмал кукурузный, кремния диоксид коллоидный безводный, магния стеарат, макрогол 400, гипромеллоза, титана диоксид (Е171).

№  UA/3074/01/01 от 15.01.2008 до 15.01.2013

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА: 

Фармакодинамика. Дидрогестерон — это активный при пероральном приеме гестаген, который вызывает полную секреторную трансформацию эндометрия в эстрогенстимулированной матке и таким образом обеспечивает защиту от обусловленного эстрогенами повышения риска развития гиперплазии и/или карциномы эндометрия. Препарат применяют во всех случаях эндогенной недостаточности прогестерона. Дидрогестерон не имеет эстрогенных, андрогенных, анаболических, кортикоидных и термогенных свойств.
Фармакокинетика. При пероральном приеме препарата 63% дозы выводится с мочой. Полное выведение происходит через 72 ч. Дидрогестерон полностью метаболизируется. Основным его метаболитом является 20-α-дигидродидрогестерон (ДГД), который выводится с мочой в связанном с глюкуроновой кислотой состоянии. Общим свойством всех метаболитов является сохранение структуры 4,6-диен-З-она исходного вещества и отсутствие 17-α-гидроксилирования, что объясняет отсутствие у дидрогестерона эстрогенного и андрогенного эффекта. После перорального введения дидрогестерона концентрация ДГД в плазме крови значительно выше, чем исходного вещества. Соотношение значений AUC и максимальной концентрации в сыворотке крови ДГД и дидрогестерона составляет 40 и 25 соответственно.
Дидрогестерон быстро абсорбируется. Сmax дидрогестерона и ДГД достигается через 0,5–2,5 ч. Средний T1/2 составляет 5–7 и 14–17 ч соответственно.
В отличие от прогестерона дидрогестерон не экскретируется с мочой в виде прегнандиола. Таким образом, во время проведения терапии препаратом сохраняется возможность определения секреции эндогенного прогестерона по экскреции прегнандиола.

ПОКАЗАНИЯ: 

заместительная гормональная терапия противодействует пролиферативному эффекту эстрогенов на эндометрий во время заместительной гормональной терапии у женщин с интактной маткой в период менопаузы, которая возникла вследствие естественных причин или хирургического вмешательства.
Нарушения, возникшие вследствие прогестероновой недостаточности: дисменорея, эндометриоз, вторичная аменорея, нерегулярность менструального цикла, дисфункциональные маточные кровотечения, предменструальный синдром, угрожающий и привычный аборт, обусловленный прогестероновой недостаточностью, бесплодие вследствие лютеиновой недостаточности.

ПРИМЕНЕНИЕ: 

гормональная заместительная терапия: 
в сочетании с непрерывной терапией эстрогенами — 1 таблетка (Дуфастона 10 мг) в сутки ежедневно в течение последних 14 дней 28-дневного цикла;
в сочетании с циклической терапией эстрогенами — 1 таблетка (Дуфастона 10 мг) в сутки в течение последних 12–14 дней приема эстрогенов.
Если результаты биопсии эндометрия или УЗИ свидетельствуют о недостаточном прогестагеновом ответе, необходимо повысить дозу дидрогестерона до 20 мг/сут.
При дисменорее — 10 мг 2 раза в сутки с 5-го по 25-й день цикла.
При эндометриозе — 10 мг 2–3 раза в сутки с 5-го по 25-й день цикла или непрерывно.
При дисфункциональных маточных кровотечениях (для остановки кровотечения) — 10 мг 2 раза в сутки в течение 5–7 дней.
При дисфункциональных маточных кровотечениях (с целью профилактики кровотечений) — 10 мг 2 раза в сутки с 11-го по 25-й день цикла.
При аменорее — эстрогены 1 раз в сутки с 1-го по 25-й день цикла в сочетании с Дуфастоном по 10 мг 2 раза в сутки) с 11-го по 25-й день цикла.
При предменструальном синдроме — 10 мг 2 раза в сутки с 11-го по 25-й день цикла.
При нерегулярности менструального цикла — 10 мг 2 раза в сутки с 11-го по 25-й день цикла.
При угрозе аборта — 40 мг однократно, далее по 10 мг каждые 8 ч до исчезновения симптомов.
Для предупреждения привычных абортов — 10 мг 2 раза в сутки до 20-й недели беременности.
При бесплодии, вызванном лютеиновой недостаточностью — 10 мг 1 раз в сутки с 14-го по 25-й день цикла. Минимальная продолжительность лечения — 6 последовательных циклов. Рекомендуется продолжать лечение в течение первых месяцев беременности по схеме, описанной для предупреждения привычного аборта.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ: 

повышенная чувствительность к действующему веществу и компонентам препарата; установленные или подозреваемые прогестагензависимые новообразования; недиагностированное вагинальное кровотечение; применение эстрогенов в комбинации с прогестагенами, такими как дидрогестерон, в случае предупреждения гиперплазии эндометрия (у женщин, которые применяют эстрогены).

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ: 

Система кроветворения и лимфатическая система: очень редко — гемолитическая анемия.
Со стороны иммунной системы: очень редко — реакции повышенной чувствительности.
Со стороны ЦНС: часто — головная боль, мигрень.
Со стороны гепатобилиарной системы: нечасто — нарушения функции печени, которые сопровождаются слабостью, недомоганием, болью в области живота и желтухой.
Со стороны кожи и подкожных тканей: нечасто — аллергический дерматит (сыпь, крапивница, зуд), очень редко — ангионевротический отек.
Со стороны репродуктивной системы и молочных желез: часто — метроррагия, нечасто — боль в молочных железах.
Общие симптомы и местные реакции: очень редко — отеки.
Другие побочные реакции с неизвестной частотой проявлений: доброкачественные, злокачественные и новообразования неустановленной природы — увеличение размера новообразований, обусловленных прогестагеном (например менингиом), отечность молочных желез; увеличение выраженности симптомов депрессии.
Побочные реакции, ассоциированные с эстроген-прогестагеновой терапией: рак молочной железы; гиперплазия или карцинома эндометрия; гормонзависимые опухоли (злокачественные/доброкачественные); венозный тромбоз; инфаркт миокарда и инсульт.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ: 

перед началом применения дидрогестерона для лечения патологического кровотечения следует выяснить причину кровотечения.
В редких случаях лечения Дуфастоном может вызвать нарушение функции печени, которые сопровождаются клиническими симптомами. Поэтому Дуфастон необходимо с осторожностью применять у пациенток с острыми заболеваниями печени, а также при заболеваниях печени в прошлом, если показатели функции печени не нормализовались. В случае возникновения тяжелой печеночной недостаточности прием препарата необходимо прекратить. У некоторых пациенток могут возникать прорывные кровотечения, которые можно предотвратить повышением дозы.
Состояния, требующие наблюдения 
При наличии порфирии, депрессии в анамнезе и/или их прогрессирование во время беременности или предыдущей гормональной терапии, пациентки должны находиться под тщательным наблюдением. Необходимо иметь в виду, что данные заболевания могут рецидивировать или их течение может ухудшаться во время лечения Дуфастоном.
Другие состояния 
Пациенткам с наследственными заболеваниями, такими как непереносимость галактозы, недостаточность лактазы, синдром Лаппа или мальабсорбция глюкозы-галактозы, не рекомендуется принимать препарат.
Для лечения симптомов дефицита эстрогена у женщин в постменопаузальный период заместительную гормональную терапию необходимо начинать только в том случае, если эти симптомы отрицательно влияют на качество жизни. Периодически, не менее 1 раза в год, следует тщательно оценивать преимущества и недостатки заместительной гормональной терапии. Лечение нужно продолжать только в том случае, если польза преобладает над риском.
Медосмотр/дальнейшее медицинское наблюдение 
Перед началом заместительной гормональной терапии или при ее восстановлении после перерыва изучается медицинская карта пациентки (включая ее семейный анамнез). Учитывая данные медицинской карты, а также противопоказания и предостережения к приему препарата, необходимо провести объективное обследование пациентки (включая гинекологический осмотр и осмотр молочных желез). Во время лечения рекомендуется проводить периодические осмотры, частота и характер которых зависят от индивидуальных особенностей. Женщин следует проинформировать, что об изменениях в молочных железах они должны сообщать своему врачу.
Регулярные обследования молочных желез, включая маммографию, следует проводить согласно действующей практике скрининга для здоровых женщин и с учетом индивидуальных клинических потребностей пациентки.
Гиперплазия эндометрия 
Продолжительное применение эстрогена без прогестагенов повышает риск развития гиперплазии эндометрия и карциномы эндометрия у женщин с интактной маткой. Этот риск можно в значительной мере устранить путем применения эстрогенной терапии на протяжении, как минимум, 12 дней на цикл в сочетании с приемом прогестагена, такого как дидрогестерон.
Рак молочной железы 
Рандомизированные плацебо-контролируемые исследования продемонстрировали, что у женщин, принимающих эстроген, комбинации эстрогена и прогестагена или тиболона в рамках заместительной гормональной терапии на протяжении нескольких лет, значительно повышается риск развития рака молочной железы. Для любой заместительной гормональной терапии этот риск возникает на протяжении 2 лет лечения и повышается при продолжении терапии. На протяжении 2 (максимум 5) лет после прекращения лечения этот риск возвращается к исходному уровню.
Венозная тромбоэмболия 
Заместительная гормональная терапия ассоциируется с повышенным относительным риском развития венозной тромбоэмболии, то есть глубокого венозного тромбоза или эмболии легочной артерии. В ходе одного рандомизированного контролируемого исследования и эпидемиологических исследований было установлено, что у пациенток, получающих заместительную гормональную терапию, риск развития венозной тромбоэмболии в 2–3 раза выше, чем у женщин, которые не применяют этот вид терапии. Риск возникновения заболевания выше в первый год заместительной гормональной терапии.
Факторы риска возникновения венозной тромбоэмболии:
наличие тромбоэмболии в анамнезе;
генетическая предрасположенность к заболеванию;
ожирение (индекс массы тела >30 кг/м2);
системная красная волчанка.
Единого мнения относительно возможной роли варикозного расширения вен в развитии венозной тромбоэмболии не существует.
Повышенный риск развития венозной тромбоэмболии отмечают для пациенток с повторной венозной тромбоэмболией в анамнезе или установленной тромбофилией. Заместительная гормональная терапия может усилить этот риск. Исходя из наличия в семейном анамнезе венозной тромбоэмболии, а также повторного спонтанного аборта, прежде всего необходимо провести обследование, чтобы исключить склонность к тромбофилии. Применение заместительной гормональной терапии у этих пациенток противопоказано до тех пор, пока не будут тщательно оценены факторы риска развития тромбофилии или не будет начата антикоагулянтная терапия. У женщин, которые уже проходят антикоагулянтную терапию, следует тщательно взвесить преимущества и недостатки заместительной гормональной терапии.
Риск развития венозной тромбоэмболии может временно повыситься при продолжительной иммобилизации, после перенесенной серьезной травмы или сложной хирургической операции. Как и относительно всех прооперированных больных, после операции необходимо уделять особое внимание профилактическим мероприятиям по предотвращению развития венозной тромбоэмболии. Если после плановой операции (в частности, полостные операции или ортопедические операции на нижних конечностях) ожидается продолжительная иммобилизация, то за 4–6 нед до операции необходимо прервать заместительную гормональную терапию и восстановить ее только после того, как пациент приобретет полную подвижность.
Если венозная тромбоэмболия развивается после начала терапии, необходимо прекратить прием препарата. Пациентку следует проинформировать о необходимости обратиться к врачу при возникновении потенциальных тромбоэмболических симптомов (например болезненная отечность ног, внезапная боль в груди или одышка).
Ишемическая болезнь сердца 
Рандомизированные контролируемые исследования не оказали положительного действия на развитие ИБС на протяжении лечения комбинацией конъюгированных эстрогенов и медроксипрогестерона ацетата. Два больших клинических исследования продемонстрировали возможность повышенного риска развития сердечно-сосудистых заболеваний в первый год лечения и отсутствие любых признаков общего положительного действия.
Острое нарушение мозгового кровообращения (инсульт) 
В ходе одного большого рандомизированного клинического исследования у здоровых женщин на протяжении лечения комбинацией конъюгированных эстрогенов и медроксипрогестерона ацетата был установлен повышенный риск развития острого ишемического нарушения мозгового кровообращения.
Применение в период беременности и кормления грудью 
По расчетам около 35 млн женщин получали лечение дидрогестероном. Хоть количество случаев применения дидрогестерона во время беременности тяжело подсчитать, можно предположить, что около 9 млн плодов подвергались внутриутробному влиянию дидрогестерона (такие многочисленные случаи применения дидрогестерона во время беременности объясняются тем, что во многих странах он показан для применения в период беременности).
По данным спонтанных сообщений, до сих пор не выявлены доказательства того, что дидрогестерон нельзя применять во время беременности. Однако проведенные исследования на животных являются недостаточными для оценки течения беременности, принимая во внимание существенные различия в метаболических процессах у крыс и людей. Возможные риски для человека неизвестны.
Ограниченные данные относительно безопасности у животных указывают на то, что дидрогестерон имеет отдаленные эффекты на родовую деятельность, что обусловлено его прогестагенной активностью.
Дидрогестерон выделяется с материнским молоком. Риск для ребенка, который находится на грудном вскармливании, нельзя исключить, поэтому не следует принимать Дуфастон во время кормления ребенка грудью.
Данные о том, что Дуфастон снижает фертильность, отсутствуют.
Дети. 
Из–за недостаточности данных о безопасности и эффективности применения Дуфастона у детей не рекомендуется назначать препарат детям в возрасте до 18 лет.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или другими механизмами. Дуфастон не влияет или оказывает несущественное влияние на способность управлять автомобилем и работать с другими механизмами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ: 

не описаны.

ПЕРЕДОЗИРОВКА: 

данных о последствиях передозировки препаратом у людей недостаточно. Дидрогестерон хорошо переносится при приеме внутрь (максимальная доза составляла — 360 мг). Специфических антидотов нет, лечение симптоматическое. Вышеизложенную информацию также используют при передозировке у детей.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ: 

в оригинальной упаковке при температуре не выше 30 °С.