Эфкур - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЕФКУР

(EFCURE)

Склад:

діюча   речовина: ефавіренз;

1 таблетка містить ефавірензу 600 мг;

допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза, натрій кроскармелоза, гідроксипропіл целюлоза, лактози моногідрат, натрій лаурилсульфат, магнію стеарат, опадрі жовтий 15B 82855.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група.   Противірусні засоби прямої дії. Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази. Код АТС J05AG03.

Клінічні характеристики.

Показання. ВІЛ-1 інфекція (у складі комбінованої терапії).

Протипоказання. Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату.

Одночасне застосування з терфенадином, астемізолом, цизапридом, мідазоламом, тріазоламом, похідними ріжків.

Вагітність, період годування груддю.

Діти з масою тіла < 40 кг.

Спосіб застосування та дози.

Ефкур застосовують незалежно від прийому їжі.

Рекомендована доза препарату у поєднанні з інгібітором протеаз і/або нуклеозидним аналогом інгібіторів зворотної транскриптази (НІЗТ) становить 600 мг перорально 1 раз на добу. Для поліпшення переносимості побічних ефектів з боку нервової системи, а також пацієнтам, які продовжують відчувати симптоми побічних ефектів, рекомендується приймати препарат безпосередньо перед сном протягом перших 2 - 4 тижнів терапії.

Супутня антиретровірусна терапія. Ефкур слід призначати у поєднанні з іншими антиретровірусними засобами.

Побічні реакції. Під час застосування препарату можуть виникнути свербіж, шкірні висипи, у поодиноких випадках - мультиформна еритема, синдром Стівенса–Джонсона, набряки.

З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, безсоння, сонливість, стомлюваність, зниження концентрації уваги, невралгії, парестезії, нейропатії, міопатія, атаксія, судоми, тремор.

З боку сечовидільної системи: гематурія, утворення конкрементів у нирках.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, діарея, запор.

З боку печінки і підшлункової залози: гепатит, панкреатит, гіпербілірубінемія, підвищення активності трансаміназ і амілази.

З боку ендокринної системи: гінекомастія.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія.

З боку психо-емоційної сфери: агресія, збудження, марення, емоційна лабільність, неврози, психози, маніакальні і параної дальні стани.

З боку органів чуття: порушення зору, шум у вухах.

Інші: ядуха, гіперглікемія, гіперхолестеролемія, гіпергліцеридемія, болі в суглобах і м’язах.

У хворих, які застосовують антиретровірусні препарати, може розвинутись порушення жирового обміну, що призводить до збільшення маси тіла, відкладання жиру на тулубі, шиї, обличчі. Причинно-наслідковий зв’язок, механізм виникнення і його віддалені наслідки поки що не описані.  

Передозування. Повідомлялось про посилення симптомів з боку нервової системи у пацієнтів, які випадково прийняли 600 мг препарату двічі на добу. В одного пацієнта виникли мимовільні скорочення м’язів.

Лікування передозування повинно включати симптоматичні заходи, моні торування життєвих ознак і спостереження клінічного стану пацієнта. Призначення активованого вугілля може практикуватися для сприяння виведенню не абсорбованого препарату.   Специфічного антидоту немає. Зважаючи на те, що ефавіренз значною мірою зв’язується з протеїнами, діаліз   не ефективний.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Адекватні і добре контрольовані дослідження препарату у вагітних не проводилися. Ефкур можна застосовувати під час вагітності лише в тому випадку, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Слід уникати вагітності жінкам, які застосовують ефавіренз. Бар’єрна контрацепція повинна завжди застосовуватись у поєднанні з іншими методами контрацепції (наприклад, із пероральними або іншими гормональними контрацептивами).

Невідомо, чи виділяється ефавіренз у грудне молоко. Оскільки встановлено, що у тварин речовина може виділятися в грудне молоко, рекомендують, щоб жінки, які приймають ефавіренз, не годували груддю немовлят. Для уникнення передачі ВІЛ-інфекції рекомендують, щоб за будь-яких обставин ВІЛ-інфіковані жінки не годували груддю своїх немовлят.

Діти.

Ефкур не призначається   дітям з масою тіла менше 40 кг. Їм призначають препарат в іншій лікарській формі.

Особливості застосування.

Хворим при появі тяжких шкірних висипів, що супроводжуються утворенням пухирів, відлущуванням, ураженням слизової оболонки або гарячкою, ефавіренз слід відмінити. При повторному призначенні ефавірензу рекомендується застосування відповідних антигістамінних препаратів та/або кортикостероїдів. При відміні лікування ефавірензом слід також розглянути можливість відміни всіх інших антиретровірусних препаратів з метою уникнення появи резистентних вірусів. Після зникнення симптомів підвищеної чутливості прийом антиретровірусних препаратів слід починати одночасно. Періодична моно терапія і послідовне повторне призначення антиретровірусних препаратів не рекомендуються у зв'язку зі збільшенням ймовірності появи вірусів-мутантів, стійких до вказаних препаратів.

З обережністю призначають хворим із печінковою недостатністю (у зв'язку з інтенсивним метаболізмом ефавірензу, що опосередкований цитохромом P₄₅₀, і обмеженим досвідом його застосування хворим із хронічними захворюваннями печінки).

Рекомендується постійно контролю вати показники активності печінкових ферментів у хворих з встановленим або підозрюваним діагнозом гепатиту В або С в анамнезі та у хворих, які застосовують інші лікарські засоби, які можуть чинити гепатотоксичну дію. При призначенні ефавірензу разом із ритонавіром рекомендується вести постійне спостереження за активністю печінкових ферментів.

У випадку стійкого підвищення сироваткових трансаміназ до рівня, що більш ніж у 5 разів перевищує верхню межу норми, слід зважити доцільність продовження лікування з невідомим ризиком значної гепатотоксичної дії.

Під час лікування рекомендується постійний контроль за рівнем холестерину крові.

Оскільки можлива взаємодія ефавірензу з пероральними контрацептивами вивчена не до кінця, додатково до пероральних протизаплідних засобів слід застосовувати надійний метод бар'єрної контрацепції.

Застосування ефавірензу в комбінації з саквінавіром як єдиним інгібітором протеази не рекомендується.

Пацієнти з психічними порушеннями в анамнезі піддаються більшому ризику тяжких психічних побічних ефектів, таких як маніакальні реакції, тяжка депресія та суїцид альні наміри. При виникненні тяжких психічних побічних ефектів пацієнта необхідно обстежити щодо наявності зв'язку цих ефектів із застосуванням ефавірензу і, якщо такий зв'язок встановлений, оцінити співвідношення користі і ризику подальшої терапії.

Не можна застосовувати для моно терапії засоби для лікування ВІЛ або додавати як єдиний засіб при неефективності інших засобів. При моно терапії ефавірензом швидко розвивається резистентність вірусу. Лікування ефавірензом завжди слід розпочинати в комбінації з одним або декількома новими антиретровірусними препаратами, яких хворий раніше не застосовував. При виборі нових антиретровірусних препаратів для застосування в комбінації з ефавірензом слід враховувати можливість перехресної резистентності вірусу.

Не можна призначати одночасно з терфенадином, астемізолом, цизапридом, мідазоламом або тріазоламом та алкалоїдами ріжків (конкуренція ефавірензу за CYP3A4 може привести до гальмування метаболізму цих препаратів і появи тяжких та/або небезпечних для життя побічних ефектів, зокрема серцевих аритмій, пролонгації седативного ефекту або пригнічення дихання).

Пацієнтів необхідно проінформувати про можливі неврологічні і психічні реакції, а також про потенційний адитивний вплив на центральну нервову систему при одночасному вживанні з алкоголем або психотропними препаратами.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами. Ефавіренз може спричиняти запаморочення, порушення концентрації та/або сонливість. Пацієнтів необхідно попередити про необхідність уникати керування автомобілем та роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Ефавіренз є індуктором CYP3A4. Інші речовини, які є субстратами CYP3A4, можуть мати знижені концентрації в плазмі при сумісному застосуванні з Ефкуром.

Ампренавір. Коли ампренавір (1200 мг кожні 12 годин) призначали разом з ефавірензом          (600 мг один раз на добу) ВІЛ-інфікованим особам, спостерігали зниження C_max (на 33 %), AUC (на 24 %) і C_min (на 43 %) ампренавіру. Хоча клінічне значення зниження концентрацій ампренавіру не встановлено, слід враховувати вираженість спостережуваної фармакокінетичної взаємодії при виборі режиму лікування, який включає ефавіренз і ампренавір.

Індинавір. Коли індинавір (800 мг кожні 8 годин) застосовували разом з Ефкуром, величини AUC і C_max індинавіру зменшилися приблизно на 31 % і 16 % відповідно, як результат індукції ензимів. Тому доза індинавіру повинна бути збільшена з 800 мг до 1000 мг кожні          8 годин у тих випадках, коли індинавір і Ефкур призначаються разом. Жодна корекція дози Ефкуру не потрібна при призначенні разом з індинавіром.

Ритонавір. Коли комбінацію Ефкуру 600 мг (один раз на добу перед сном) і ритона віру        500 мг (який призначали кожні  12 годин) вивчали у неінфікованих добровольців, комбінація не переносилася добре і асоціювалася з більшою частотою небажаних клінічних проявів (наприклад, запаморочення, нудоти, парестезії) і лабораторних порушень (підвищення рівня печінкових ензимів). Рекомендується моні торування печінкових ензимів при призначенні Ефкуру у комбінації з ритонавіром.

Саквінавір. Коли саквінавір (1200 мг 3 разі на день, у формі м’якого гелю) застосовували разом з Ефкуром, величини AUC і C_max саквінавіру зменшилися відповідно на 62 % і 45 -         50 %. Застосування Ефкуру в комбінації із саквінавіром як єдиним інгібітором протеази не рекомендують.

Рифампіцини. Рифампін зменшує AUC ефавірензу на 26 % і C_max – на 20 % у неінфікованих добровольців. Доза Ефкуру повинна бути збільшена до 800 мг на добу при призначенні разом із рифампіном. Жодна корекція дози рифампіну не рекомендується при призначенні разом зі Ефкуром. Рифабутин істотно не впливає на фармакокінетику ефавірензу. Відповідно до вищевикладених даних добова доза рифабутину має бути збільшена на 50 % при призначенні разом з ефавірензом, і доза рифабутину може бути збільшена удвічі для режимів, у яких рифабутин призначається два або три рази на тиждень у поєднанні з ефавірензом.

Кларитроміцин. Сумісне застосування 400 мг Ефкуру один раз на добу разом із кларитроміцином по 500 мг кожні 12 годин протягом семи днів призвело до істотного ефекту ефавірензу на фармакокінетику кларитроміцину. AUC і C_max кларитроміцину зменшилися відповідно на 39 % і 26 %, тоді як AUC і C_max гідроксиметаболіту кларитроміцину збільшилися відповідно на 34 % і 49 % при застосуванні у поєднанні з Ефкуром. Клінічне значення цих змін на рівні кларитроміцину в плазмі не відоме. У 46 % неінфікованих добровольців розвинувся висип при сумісному застосуванні Ефкуру і кларитроміцину. Жодна корекція дози Ефкуру не рекомендується при застосуванні разом із кларитроміцином. Слід розглянути альтернативні до кларитроміцину препарати.

Пероральні   контрацептиви. Вивчали лише етинілестрадіоловий компонент пероральних контрацептивів. Після єдиної дози етинілест радіолу AUC збільшився на 37 % під впливом ефавірензу. Жодних значущих змін C_max етинілест радіолу не спостерігали. З огляду на те, що можлива взаємодія ефавірензу з пероральними контрацептивами до кінця не з’ясована,   слід використовувати надійний метод бар’єрної контрацепції додатково до оральних контрацептивів.

Проти судомні засоби. Дослідження взаємодії ефавірензу і проти судомних засобів не проводилися. При застосуванні ефавірензу разом із проти судомними засобами, такими як карбамазепін, фенітоїн або фенобарбітал, існує можливість зменшення концентрацій кожного препарату в плазмі; з огляду на це, може бути потрібним періодичне моні торування рівнів у плазмі.

Метадон. У дослідженні ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які застосовують внутрішньо венні препарати, сумісне застосування ефавірензу і метадону призвело до зниження рівнів метадону в плазмі і зменшення ознак відміни опіатів. Для полегшення симптомів відміни доза метадону була збільшена в середньому на 22 %. Слід моні торувати пацієнтів для виявлення ознак відміни і збільшувати дозу метадону за потребою для полегшення симптомів відміни.

Звіробій (Hypericum perforatum). Під час прийому ефавірензу пацієнти не повинні застосовувати препарати, які містять звіробій, оскільки це може призвести до зниження концентрації ефавірензу в плазмі. Цей ефект, зумовлений індукцією CYP3A4, може спричинити втрату терапевтичного ефекту і формування резистентності.

Антидепресанти. Не спостерігали клінічно значущих ефектів на фармакокінетичні параметри при сумісному застосуванні пароксетину і ефавірензу. Не потрібна корекція доз ефавірензу і пароксетину при сумісному призначенні цих препаратів. Сертралін істотно не змінював фармакокінетику ефавірензу. Ефавіренз зменшував C_max, C24 i AUC сертраліну на 28,6 – 46,3 %. При застосуванні разом з ефавірензом доза сертраліну повинна бути підвищена, щоб компенсувати індукцію метаболізму сертраліну при одночасному прийомі ефавірензу.

Цетиризин. Цетиризин не виявляв клінічно значущого впливу на фармакокінетичні параметри ефавірензу. Ефавіренз зменшував C_max цетиризину на 24%, але не змінював AUC цетиризину. Не очікується, щоб ці зміни були клінічно значущими. При сумісному застосуванні ефавірензу і цетиризину не потрібна корекція доз обох препаратів.

Лоразепам. При застосуванні ефавірензу C_max i AUC лоразепаму збільшилися відповідно на 16,3 % і 7,3 %. Не очікується, щоб фармакокінетична взаємодія ефавірензу і лоразепаму була клінічно значущою. При сумісному призначенні ефавірензу і лоразепаму не потрібна корекція доз обох препаратів.

Взаємодія при тесті канабіноїду. Ефавіренз не зв’язується з канабіноїдними рецепторами. Про хибно позитивні результати канабіноїдного тесту в сечі повідомляли відносно неінфікованих добровольців, які приймали Ефкур. Хибно позитивні результати тесту спостерігали лише при випробуванні CEDIA DAU Multi-Level THC, яке застосовується для скринінгу, і не спостерігали при інших тестованих випробуваннях канабіноїду, включаючи ті, які застосовуються для доведення позитивних результатів.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ефавіренз - ненуклеозидний інгібітор зворотної транскриптази (ЗТ) людського вірусу імунодефіциту типу 1 (ВІЛ-1). Активність ефавірензу опосередкована в основному неконкурентним інгібуванням ЗТ ВІЛ-1. Ефавіренз не інгібує ЗТ ВІЛ-2 і людських клітинних ДНК полімераз альфа, бета, гамма і дельта.

Фармакокінетика. Їжа підвищує абсорбцію ефавірензу. При прийомі з їжею середнє збільшення становить 28  % площі під кривою і 79  % Cmax. Загальне зв’язування з білками становить 99  %. Елімінаційний період напів виведення становить 52–76 годин після введення одноразової дози. Ефавіренз метаболізується в печінці через систему цитохром P₄₅₀ (P₄₅₀CYP3A4 і P₄₅₀CYP2B6). Ефавіренз може індукувати власний метаболізм. Ниркова екскреція становить 14–34  %. Значна частина виводиться в незміненому вигляді. Екскреція з калом становить 16–61  %.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки овальної форми, вкриті плівковою оболонкою, жовтого кольору з написом «EF 600» на одному боці.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати в захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °C.

Упаковка. По 30 або 60 таблеток у поліетиленових флаконах. Флакон разом з інструкцією для застосування у картонній коробці.

Категорія відпуску.  За рецептом.

Виробник. Емкур Фармасьютікалс Лтд., Індія (Emcure Pharmaceuticals Ltd., India).

Місцезнаходження. Хіндіваді, Пуна-411 057, Індія

Инструкция отсутствует