Гентамицина сульфат - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ГЕНТАМІЦИНУ СУЛЬФАТ

(GENTAMYCINI SULFAS)

Загальна характеристика:

міжнародна назва:  gentamicin;

основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна або злегка зеленкувата рідина;

склад: 1 мл розчину містить гентаміцину сульфату в перерахуванні на гентаміцин та безводну речовину 0,04 г;

допоміжні речовини:   натрію піросульфіт, динатрієва сіль етилендіамінтетраоцтової кислоти, вода для ін”єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Аміноглікозиди. Гентаміцин. Код АТС J01GB03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Гентаміцин є антибіотиком групи аміноглікозидів з широким спектром дії. Механізм дії пов”язаний з інгібуванням рибосомальних субодиниць 30S. Тести  in vitro підтверджують його активність відносно різних видів   грам позитивних та грам негативних мікро організмів: Escherichia coli, Proteus spр. (індол позитивний та індол негативний), Pseudomonas aeruginosa, Klebsiella spр., Enterobacter spр.,Serratia spр., Citrobacter spр., Salmonella spр., Shigella spр. і Staphylococcus spр. (включаючи пеніцилін- та метицилінстійкі штами). Нижче вказані мікро організми, як правило, стійкі до Гентаміцину: Streptococcus pneumoniae, більшість інших видів стрептококів,   ентерококів, Neisseria meningitidis, Treponema pallidum та анаеробні мікро організми, такі як Bacteroides spр. або Clostridium  spр.

Фармакокінетика. Гентаміцин легко абсорбується, досягаючи максимальної концентрації у плазмі крові через 30 – 60 хв після внутрішньом’язового введення.

Терапевтичні концентрації у крові зберігаються протягом 6 – 8 год.

При внутрішньо венному краплинному введенні концентрація антибіотика у плазмі крові протягом перших годин перевищує концентрацію, яка досягається після внутрішньом”язового застосування препарату.   Зв’язок з білками становить 0 – 10%.

У терапевтичних концентраціях визначається у тканині нирок, легень, у плевральному та перитонеальному ексудатах. У нормі Гентаміцин при парентеральному введенні погано проходить через гематоенцефалічний бар’єр, але при менінгіті концентрація в спинно-мозковій рідині підвищується. Препарат   виділяється з грудним молоком.

Приблизно 70 % Гентаміцину протягом доби екскретується у незмінному стані в сечу за допомогою клуб очкової фільтрації. Період напів виведення з плазми становить приблизно 2 год. При порушенні видільної функції нирок істотно підвищується концентрація і збільшується період напів виведення Гентаміцину.

Показання для застосування. Враховуючи особливості його терапевтичної широти,   Гентаміцину сульфат слід застосовувати у тих випадках, коли мікро організми резистентні до більш безпечних антибіотиків.   Гентаміцин призначають для лікування інфекцій, що викликані чутливими до нього збудниками, у тому числі:

• септицемія (включаючи неонатальний сепсис);

• хронічні інфекції сечовивідних шляхів;

• інфекційні захворювання нижніх відділів дихальних шляхів;

• інфекційні захворювання шкіри, кісток, м’яких тканин; інфіковані опікові рани;

• інфекційні захворювання ЦНС (включаючи менінгіт) у комбінації з ß-лактам ними антибіотиками;

• інфекції черевної порожнини (включаючи перитоніт);

• інфекції, що супроводжуються захворюваннями, які порушують опірність організму людини (лейкемія, діабет, терапія кортикостероїдами і т. ін.). У цих випадках Гентаміцин, як правило,   застосовується у комбінації з b-лактам ними антибіотиками;

• профілактика інфекційних ускладнень у перед- та після операційний період.

Спосіб застосування та дози. Гентаміцин застосовують внутрішньом’язово або внутрішньо венно. Доза, спосіб введення та інтервали між введеннями залежать від тяжкості захворювання і стану пацієнта. Дозовий режим розраховується,   виходячи з маси тіла пацієнта.

Дорослі. Звичайна добова доза Гентаміцину для пацієнтів з помірними та   серйозними інфекціями становить 3 мг/кг маси тіла внутрішньом’язово, розподілена на 2 – 3 введення. Максимальна добова доза для дорослих становить  5 мг/кг маси тіла, розподілена на  3 – 4 введення.

Звичайна тривалість застосування препарату для всіх пацієнтів – 7 – 10 діб.

При тяжких та ускладнених інфекціях курс терапії може бути продовжений за необхідністю. У таких випадках рекомендується здійснювати контроль за функцією нирок, слуху та вестибулярного апарату, оскільки токсичність препарату проявляється після його застосування більше ніж 10 діб.  

Розрахунок маси тіла, на яку необхідно призначати Гентаміцин.

Дозу розраховують за фактичною масою тіла (ФМТ), якщо у пацієнта немає надлишкової ваги (тобто додатково не більше 20% до ідеальної маси тіла (ІМТ)). Якщо пацієнт має надлишок ваги, доза розраховується на таку масу тіла (ДМТ) за формулою:

ДМТ= ІМТ + 0,4 (ФМТ – ІМТ).

Діти. Дітям віком до 3 років Гентаміцину сульфат призначають виключно за життєвими показаннями. Добові дози становлять: новонародженим та дітям грудного віку – 2 – 5 мг/кг, дітям віком від 1 до 5 років – 1,5 – 3 мг/кг, 6 – 14 років – 3 мг/кг. Максимальна добова доза для дітей всіх вікових груп становить 5 мг/кг. Препарат вводять 2 – 3 рази на добу.

При порушенні функції нирок необхідно змінити режим дозування препарату так, щоб він гарантував терапевтичну адекватність лікування. При кожній можливості слід контролю вати концентрацію Гентаміцину у сироватці крові. Через 30 – 60 хв. після внутрішньом’язового введення сироваткові концентрації повинні становити 5 – 10 мкг/мл.

Початкова разова доза для пацієнтів зі стабільною ХНН становить від 1 до 1,5 мг/кг маси тіла, в подальшому дозу та інтервал між введеннями визначають залежно від кліренса креатині ну.

Дорослим пацієнтам з бактеріальною інфекцією,   яким необхідний діаліз, призначають               1 – 1,5 мг Гентаміцину на кг маси тіла наприкінці кожного діалізу.

Для внутрішньо венного введення дозу препарату розводять розчинником. Звичайний об’єм розчинника (стерильний фізіологічний розчин або 5% глюкоза) для дорослих становить 50 – 300 мл, для дітей об’єм розчинника треба відповідно зменшити. Тривалість внутрішньо венної інфузії 1 – 2 години. Концентрація Гентаміцину у розчині не повинна перевищувати 1 мг/мл (0,1%).

Побічна дія. Ото токсичність (ушкодження восьмої пари черепно-мозкових нервів): може розвиватися зниження гостроти слуху і ураження вестибулярного апарату (при симетричному ураженні вестибулярного апарату ці порушення у деяких випадках на перших етапах можуть бути навіть непоміченими). Особливий ризик може викликати подовжений курс лікування Гентаміцином – 2 – 3 тижні.

Нефро токсичність: частота та ступінь тяжкості ушкоджень нирок залежать від величини разової дози, тривалості лікування та індивідуальних особливостей пацієнта, якості контролю над терапією та одночасного прийому інших нефротоксичних лікарських засобів. Ураження нирок проявляється протеїнурією, азотемією, рідше – олігурією і, як правило, носить зворотний характер.

Інші побічні ефекти, які відзначаються рідко: підвищення рівня сироваткових трансаміназ (АЛТ, АСТ), білірубіну, ретикулоцитів, а також тромбоцит опенія, гранулоцит опенія, анемія, зниження рівня кальцію у сироватці, шкірні висипи, кропив’янка, свербіж, пропасниця, головний біль, блювання, м'язовий біль.

Дуже рідко виникають такі побічні ефекти: нудота, підвищене слиновиділення, втрата апетиту, втрата ваги, пурпура, набряк гортані, біль у суглобах, гіпотензія та сонливість, можливі блокада нервово-м”язової провідності та пригнічення дихання.

У місці внутрішньом”язового введення Гентаміцину можлива болючість, при внутрішньо венному введені – розвиток флебітів та пери флебітів.

Протипоказання. Виражені порушення функції нирок (гостра та хронічна ниркова недостатність), підвищена чутливість організму до Гентаміцину та інших антибіотиків аміно глікозидного ряду. Дітям до 3-х років.

Препарат не призначають також при захворюваннях слухового нерва та вестибулярного апарата, при азотемії, міастенії.

Період вагітності (особливо І триместр) та період лактації. Попереднє лікування ото токсичними лікарськими засобами.

Передозування. У разі передозування або при виникненні токсичних реакцій з ознаками або симптомами нефротоксичності чи ото токсичності та нервово-м'язової блокади з дихальною недостатністю виведенню Гентаміцину з плазми крові може сприяти гемодіаліз, при перитонеальному діалізі швидкість виведення препарату значно нижча. У новонароджених можливе проведення обмінного переливання   крові.

Особливості застосування. У пацієнтів із захворюваннями нирок необхідно регулярно контролю вати сироваткові концентрації Гентаміцину та функцію нирок, а також слуху.

Симптоми порушення функції нирок або ушкодження слухового чи вестибулярного апарату потребують припинення терапії Гентаміцином або, у виключних випадках, тільки корекції його дози.

Гентаміцин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з дегідратацією, ботулізмом, паркінсонізмом чи гіпокальціємією, а також у хворих літнього віку. Ризик ото токсичності зростає при зневодненні організму та в осіб похилогоі старечого віку. У зв”язку з цим останні мають вживати достатню кількість рідини.

Хворі, що мають захворювання нирок, втрату слуху, запаморочення чи шум у вухах, особливо чутливі до Гентаміцину.

У зв'язку з невеликим клінічним досвідом не рекомендується вводити всю добову дозу Гентаміцину при таких станах:

• опіки площею більше 20%;

• цистофіброз;

• асцит;

• ендокардит;

• хронічна ниркова недостатність із застосуванням гемодіалізу;

• сепсис.

При тривалому застосуванні доза препарату повинна бути такою, яка б забезпечувала рівень   концентрації   Гентаміцину   у   крові, що не перевищує максимально допустимий. Для цього у хворих, віднесених до групи ризику, у період лікування необхідно контролю вати рівень концентрації Гентаміцину в крові.

Період вагітності та лактації. При призначенні вагітним жінкам Гентаміцин може чинити шкідливий вплив на плід (ото токсичність).

При вагітності препарат проникає через гематоенцефалічний бар”єр і в амніотичну рідину.

У разі годування дитини грудним молоком та необхідності призначення за показаннями Гентаміцину матері слід або припинити годування груддю або відмінити цей антибіотик.

Вплив на здатність керувати автомобілем. Даних про вплив на здатність керувати автомобілем або механізмами немає. Однак у деяких пацієнтів Гентаміцин у високих дозах може викликати порушення рівноваги, що супроводжується нудотою та запамороченням, навіть після відміни лікування, що робить небезпечним керування автомобілем та роботу з механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.   Слід уникати одночасного призначення з сильнодіючими діуретиками (фуросемід, етакринова кислота), оскільки останні можуть підсилити ото токсичний та нефротоксичний ефект.   Можливе виникнення порушень функції дихання внаслідок нейром’язової блокади у хворих, яким одночасно з Гентаміцином призначають міо релаксанти (сукцинілхолін, тубо курарин, декаметоній), анестетики та попереднє масивне переливання крові з цитратним антикоагулянтом. Застосування солей кальцію та антихолін естеразних засобів може усунути явища нейром’язової блокади.

Слід уникати одночасного та/або послідовного системного або місцевого застосування інших нейротоксичних та/або нефротоксичних засобів, таких як цисплатин, цефалоридин, аміно глікозидні антибіотики, полі міксин В, колістин, ванкоміцин.

Ризик порушення функції нирок збільшується при одночасному застосуванні разом з Гентаміцином індометацину та інших не стероїдних протизапальних лікарських засобів, а також хінідину, циклофосфану, гангліоблокаторів, верапамілу, поліглюкіну. Гентаміцин збільшує токсичність дигоксину.

При одночасному введенні аміноглікозидів та пеніциліні в зменшується період напів виведення і знижується їх вміст у сироватці крові.

Зменшення періоду напів виведення відбувається у пацієнтів з вираженими порушеннями функції нирок при комбінованому застосуванні карбеніциліну з Гентаміцином.

При змішуванні в одному об’ємі аміноглікозидів з антибіотиками b-лактамної групи (пеніциліни, цефалоспорини) можлива взаємна інактивація. Також фармацевтично несумісний з алефотерицином, гепарином.

Умови та термін зберігання.   Зберігати у захищеному від світла місці при температурі             від 15 до 25°С.   Зберігати у недоступному для дітей місці.

Термін придатності –  2 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 2 мл розчину в ампулі; по 10 ампул у коробці.  

Виробник. РУП “Бєлмедпрепарати”.

Адреса. Республіка Білорусь, 220007, м. Мінськ, вул. Фабриціуса, 30.

Фармакодинамика. Гентамицин является антибиотиком группы аминогликозидов с широким спектром действия. Механизм действия связан с ингибированием рибосомальных субъединиц 30S. Тесты іn vitro подтверждают его активность относительно разных видов грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов: Escherichia coli, Proteus spp. (индолположительных и индолотрицательных), Pseudomonas aeruginosa, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Salmonella spp., Shigella spp. и Staphylococcus spp. (включая пенициллин- и метициллинустойчивые штаммы).
Ниже перечисленные микроорганизмы, как правило, устойчивые к гентамицину: Streptococcus pneumoniae, большинство других видов стрептококков, энтерококков, Neisseria meningitides, Treponema pallidum и анаэробные микроорганизмы, такие как Baаcteroides spp. или Clostridium sрр.
Фармакокинетика. Гентамицин легко абсорбируется, достигая максимальной концентрации в плазме крови через 30–60 мин после в/м введения.
Терапевтические концентрации в крови сохраняются на протяжении 6–8 ч.
При в/в капельном введении концентрация антибиотика в плазме крови в течение первых часов превышает концентрацию, которая достигается после в/м применения препарата. Связывание с белками плазмы крови составляет 0–10%.
В терапевтических концентрациях определяется в ткани почек, легких, в плевральном и перитонеальном экссудатах. В норме гентамицин при парентеральном введении плохо проникает через ГЭБ, но при менингите концентрация в СМЖ повышается. Препарат проникает в грудное молоко.
Около 70% гентамицина на протяжении суток экскретируется в неизмененном состоянии в мочу путем клубочковой фильтрации. Период полувыведения из плазмы крови составляет приблизительно 2 ч. При нарушении выделительной функции почек существенно повышается концентрация и увеличивается период полувыведения гентамицина.

учитывая границы терапевтической широты гентамицина, его следует применять в тех случаях, когда микроорганизмы резистентны к другим антибиотикам. Гентамицина сульфат назначают для лечения инфекций, вызванных чувствительными к нему возбудителями, в том числе:
сепсис;
инфекции мочевыводящих путей;
заболевания нижних отделов дыхательных путей;
инфекционные заболевания кожи, костей, мягких тканей;
инфицированные ожоговые раны;
инфекционные заболевания ЦНС (менингит) в комбинации с бета-лактамными антибиотиками;
инфекции брюшной полости (перитонит).

Гентамицина сульфат может применяться в/м или в/в.
Доза, способ введения и интервалы между введениями зависят от тяжести заболевания и состояния пациента.
Режим дозирования
Взрослые. Обычная суточная доза препарата для пациентов с умеренным и тяжелым течением инфекционного процесса составляет 3 мг/кг массы тела в/м или в/в в 2–3 введения. Максимальная суточная доза для взрослых составляет 5 мг/кг массы тела в 3–4 введения.
Обычная продолжительность применения препарата для всех пациентов — 7–10 сут.
При необходимости в случае тяжелых и осложненных инфекций курс терапии может быть продлен. В таких случаях рекомендуется осуществлять контроль за функцией почек, слухового и вестибулярного аппарата, поскольку токсическое действие препарата проявляется после его применения более чем через 10 сут.
Расчет массы тела, на которую необходимо назначать гентамицин.
Дозу рассчитывают по фактической массе тела (ФМТ), если у пациента нет избыточной массы (то есть дополнительно не более 20% к идеальной массе тела (ИМТ)). Если у пациента имеется избыток массы тела, доза рассчитывается на долженствующую массу тела (ДМТ) по формуле:
ДМТ = ИМТ + 0,4 (ФМТ — ИМТ).
Дети. Детям в возрасте до 3 лет гентамицина сульфат назначают исключительно по жизненным показаниями. Суточная доза составляет: у новорожденных и детей грудного возраста — 2–5 мг/кг, у детей в возрасте 1 года–5 лет — 1,5–3 мг/кг, 6–14 лет — 3 мг/кг. Максимальная суточная доза у детей всех возрастных групп составляет 5 мг/кг. Препарат вводят 2–3 раза в сутки.
При нарушении функции почек необходимо изменить режим дозирования препарата так, чтобы он гарантировал терапевтическую адекватность лечения. Необходимо контролировать концентрацию гентамицина в сыворотке крови. Через 30–60 мин после в/в или в/м введения концентрация препарата в сыворотке крови должна составлять 5–10 мкг/мл. Начальная разовая доза гентамицина для пациентов со стабильным течением ХПН составляет 1–1,5 мг/кг массы тела, дальнейшую дозу и интервал между введениями определяют в зависимости от клиренса креатинина.

Взрослым пациентам с бактериальной инфекцией, которым необходимо проведение диализа, назначают 1–1,5 мг гентамицина на 1 кг массы тела в конце каждого диализа.
При перитонеальном диализе у взрослых прибавляют 1 мг гентамицина к 2 л диализного р-ра.
При в/в введении обычный объем растворителя (0,9% р-р натрия хлорида или 5% р-р глюкозы) составляет 50–300 мл для взрослых, для детей объем растворителя должен быть соответственно уменьшен. Продолжительность в/в инфузии 1–2 ч, препарат вводят со скоростью 60–80 капель в 1 мин.
Концентрация гентамицина в р-ре не должна превышать 1 мг/мл — 0,1%.
В/в введение препарата проводят на протяжении 2–3 сут, после чего переходят на в/м инъекции.

выраженные нарушения функции почек (ОПН и ХПН), повышенная чувствительность организма к гентамицину и другим антибиотикам аминогликозидного ряда.
Препарат не назначают также при заболеваниях слухового нерва и вестибулярного аппарата, при азотемии, миастении.

Ототоксичность (повреждение VIII пары черепно-мозговых нервов): может развиваться снижения остроты слуха и поражение вестибулярного аппарата (при симметричном поражении вестибулярного аппарата эти нарушения в некоторых случаях на первых этапах могут быть даже незамеченными). Особый риск может вызвать продленный курс лечения гентамицином — 2–3 нед.
Нефротоксичность: частота и степень тяжести повреждений почек зависят от величины разовой дозы, продолжительности лечения и индивидуальных особенностей пациента, качества контроля над терапией и одновременного приема других нефротоксических лекарственных средств.
Поражение почек проявляется протеинурией, азотемией, реже — олигурией и, как правило, носит обратимый характер.
Другие побочные эффекты, которые отмечаются редко: повышение уровня сывороточных трансаминаз (АлАТ, АсАТ), билирубина, ретикулоцитов, а также тромбоцитопения, гранулоцитопения, анемия, снижение уровня кальция в сыворотке крови, кожная сыпь, крапивница, зуд, лихорадка, головная боль, рвота, мышечная боль.
Очень редко возникают такие побочные эффекты: тошнота, повышенное слюноотделение, потеря аппетита, уменьшение массы тела, пурпура, отек гортани, боль в суставах, артериальная гипотензия и сонливость, возможны блокада нервно-мышечной проводимости и угнетения дыхания.
В месте в/м введения гентамицина возможна болезненность, при в/в введении — развитие флебитов и перифлебитов.

у пациентов с заболеваниями почек необходимо регулярно контролировать концентрацию гентамицина в сыворотке крови и функцию почек, а также слухового и вестибулярного аппарата.
При появлении симптомов нарушения функции почек или повреждения слухового или вестибулярного аппарата необходимо срочное прекращении терапии гентамицином или в исключительных случаях — коррекция его дозы.
Гентамицина сульфат следует применять с осторожностью у пациентов с дегидратацией, ботулизмом, паркинсонизмом или гипокальциемией, а также у больных пожилого возраста.
Пациенты с заболеванием почек, потерей слуха, головокружением или шумом в ушах, особенно чувствительны к гентамицину.
В связи с небольшим клиническим опытом не рекомендуется введение всей суточной дозы гентамицина сульфата при таких состояниях:
ожоги площадью 20%;
цистофиброз;
асцит;
эндокардит;
ХПН с применением гемодиализа;
сепсис.
При продолжительном применении доза препарата должна обеспечивать уровень концентрации гентамицина в крови, не превышающий максимально допустимый. Для этого у больных, отнесенных в группу риска, в период лечения необходимо контролировать уровень концентрации гентамицина в крови.
Период беременности и кормления грудью. При назначении женщинам в период беременности гентамицин может оказывать вредное влияние на плод (ототоксичность), в связи с чем гентамицин назначают женщинам в период беременности исключительно по жизненными показаниями. Препарат проникает через гематоплацентарный барьер и в амниотическую жидкость.
При кормлении ребенка грудным молоком и одновременной необходимости назначения гентамицина сульфата матери следует либо прекратить кормление грудью, либо отменить прием этого антибиотика.
Детям в возрасте до 3 лет назначают исключительно по жизненным показаниям.
Влияние на способность управлять транспортными средствами или работать с другими механизмами. Данных о влиянии на способность управлять транспортными средствами или работать с механизмами нет. Однако у некоторых пациентов применение гентамицина сульфата в высоких дозах может вызвать нарушение равновесия, что сопровождается тошнотой и головокружением, даже после отмены лечения.

следует избегать одновременного назначения с сильнодействующими диуретиками (фуросемид, этакриновая кислота), поскольку последние могут усилить ототоксический и нефротоксический эффект. Возможно возникновение нарушений функции дыхания вследствие нейромышечной блокады у больных, которым одновременно с гентамицином назначаются миорелаксанты (сукцинилхолин, тубокурарин, декаметоний), анестетики или в анамнезе отмечается предыдущее массивное переливание крови с применением цитратного антикоагулянта. Применение солей кальция и антихолинэстеразных средств может ликвидировать явления нейромышечной блокады.
Следует избегать одновременного и/или последовательного системного или местного применения других нейро- и/или нефротоксичных средств, таких как цисплатин, цефалоридин, аминогликозидные антибиотики, полимиксин В, колистин, ванкомицин.
Риск нарушения функции почек повышается при одновременном применении с гентамицином индометацина и другими НПВП, а также хинидином, циклофосфаном, ганглиоблокаторами, верапамилом, полиглюкином. Гентамицин провышает токсичность дигоксина.
При одновременном введении аминогликозидов и пенициллинов уменьшается период полувыведения и снижается их содержание в сыворотке крови.
Уменьшение периода полувыведения происходит у пациентов с выраженными нарушениями функции почек при комбинированном применении карбенициллина с гентамицином.
При смешивании в одном объеме антибиотиков группы аминогликозидов с антибиотиками бета-лактамной группы (пенициллины, цефалоспорины) возможна взаимная инактивация. Также гентамицин фармакологически несовместим с амфотерицином, гепарином.

в случае передозировки или при возникновении токсических реакций с признаками или симптомами нефротоксичности или ототоксичности и нервно-мышечной блокады с дыхательной недостаточностью выведению гентамицина из плазмы крови может способствовать проведение гемодиализа, при перитонеальном диализе скорость выведения препарата значительно ниже. У новорожденных возможно проведение обменного переливания крови.
Лечение симптоматическое.

в защищенном от света месте при комнатной температуре 15–25 °С.