Глево - инструкция по применению

  ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ГЛЕВО В/В

(GLEVO I.V.)

Склад:

діюча речовина: levofloxacin;

1 мл розчину містить левофлокса цину 5 мг (у вигляді левофлoксацину гемі гідрату);

допоміжні речовини: натрію хлорид, кислоти лимонної моногідрат, натрію едетат, кислота хлористоводнева, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для внутрішньо венних інфузій.

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Фторхінолони. Код АТС J01M A12.

Клінічні характеристики.

Показання.

Інфекції, спричинені чутливими до препарату мікро організмами:

1) пневмонія;

2) ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, пієлонефрит;

3) інфекції шкіри та м’яких тканин;

4) хронічний бактеріальний простатит.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до левофлокса цину, інших фторхінолонів або до будь-якого інгредієнта препарату. Епілепсія. Ушкодження сухожилля, пов’язане з прийомом фторхінолонів. Період вагітності і годування груддю. Дитячий вік до 18 років.

Спосіб застосування та дози.

Розчин левофлокса цину необхідно вводити шляхом повільної внутрішньо венної інфузії 1 - 2 рази на день. Доза залежить від виду і тяжкості інфекції та від чутливості збудника. Звичайно після декількох днів лікування, якщо стан пацієнта дозволяє, можна перевести хворого з початкового внутрішньо венного   введення   на   пероральне приймання (таблетки левофлокса цину 250 мг або 500 мг). Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби і має становити не більше 14 днів. Введення препарату необхідно продовжувати не менш ніж 48 - 72 годин після зникнення клінічних ознак інфекції. Левофлоксацин, розчин для інфузій, призначений тільки для повільного внутрішньо венного введення, його застосовують 1 - 2 рази на день. Тривалість введення повинна бути не менше 30 хв для дози 250 мг або не менше 60 хв для дози 500 мг.

Дозування у пацієнтів з нормальною функцією нирок (тобто CL_CR > 50 мл/хв)

¹ У разі тяжкої інфекції слід розглянути можливість підвищення дози.

Дозування у пацієнтів з порушеною функцією нирок (кліренс креатині ну ≤ 50 мл/хв)

¹ Додаткових доз після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу не потрібно.

Для пацієнтів із порушеною функцією печінки коригування дози препарату не потрібне, оскільки левофлоксацин метаболізується печінкою у незначній мірі та екскретується, в основному, нирками.

Для пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок коригування дози препарату не потрібне.

При послідовних інфузіях препарату та інших лікарських засобів не можна вводити їх в одну вену.

Після розкриття флакона залишки препарату слід утилізувати.

Побічні реакції.

Алергічні реакції:  іноді  –   свербіж, висипи; рідко – кропив’янка, бронхоспазм/задишка; дуже рідко – ангіо невротичний набряк, артеріальна гіпотензія, анафілактичний шок, фото сенсибілізація; в поодиноких випадках – тяжкі бульозні висипи, такі як синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ексудативна мультиформна еритема.

Такі реакції іноді можуть спостерігатися навіть після першої дози протягом кількох хвилин або годин після застосування.

З боку травного тракту, метаболізм: часто – нудота, діарея; іноді – анорексія, блювання, абдомінальний біль, диспепсія; рідко – діарея з домішками крові, що в поодиноких випадках може вказувати на ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт; дуже рідко – гіпоглікемія, особливо у хворих на цукровий діабет.

З боку центральної нервової системи: іноді – головний біль, запаморочення/вертиго, сонливість, безсоння; рідко – парестезія, тремор, сплутаність свідомості, судоми, тривожність, депресія, психотичні реакції, ажитація; дуже рідко – гіпостезія, зорові та слухові розлади, порушення смаку та сприйняття запахів, галюцинації, схильність до суїциду.

З боку серцево-судинної системи: рідко – тахікардія, артеріальна гіпотензія; дуже рідко – анафілактичний шок; у поодиноких випадках – пролонгація QT-інтервалу.

З боку кістково-м'язової системи: рідко – артралгія, міалгія, пошкодження сухожиль, включаючи тендиніт (наприклад, ахілове сухожилля); дуже рідко – розрив сухожилля (наприклад, ахілового, цей небажаний ефект може спостерігатися в межах 48 годин від початку лікування);   двобічна м’язова слабкість,   особливо небезпечна для пацієнтів зі злоякісною міастенією; в поодиноких випадках – рабдоміоліз.

З боку печінки, нирок: часто – підвищення рівня печінкових ферментів (наприклад, АЛТ/АСТ); нечасто – підвищення білірубіну, підвищення рівня креатині ну в сироватці; дуже рідко – реакції з боку печінки, такі як гепатит; гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок інтерстиціального нефриту).

З боку системи   крові: іноді – еозинофілі я, лейкопенія; рідко – нейтропенія, тромбоцит опенія; дуже рідко – агранулоцит оз; у поодиноких випадках – гемолітична анемія, панцитопенія.

Інші: часто – біль, почервоніння у місці введення та   флебіт; іноді – астенія, кандидоз, надмірне розмноження інших резистентних мікро організмів; дуже рідко – алергічний пневмоніт, пропасниця.

Іншими небажаними ефектами, які асоціювалися із введенням фторхінолонів, можуть бути екстра пірамідні симптоми та інші розлади м’язової системи, алергічний васкуліт, напади порфірії в пацієнтів із порфірією.

Передозування.

Симптоми: сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості та судомні напади, пролонгація інтервалу QT.

Лікування: симптоматичне і підтримуюче. Варто передбачити моніторинг ЕКГ, оскільки можливе виникнення пролонгації інтервалу QT. Левофлоксацин не видаляється ні шляхом гемодіалізу, ні шляхом перитонеального діалізу; специфічного антидоту не існує.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Через відсутність досліджень і можливе ушкодження хінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, препарат не можна призначати у період вагітності та годування   груддю. Якщо під час лікування препаратом настала вагітність, про це слід повідомити лікарю.

Діти.

Дітям віком до 18 років не можна застосовувати препарат, оскільки не виключене ушкодження суглобового хряща.

Особливості застосування.

При нозокоміальних інфекціях, спричинених Ps. Aeruginosa, та при тяжких випадках пневмококової пневмонії може знадобитися комбінована терапія.

У поодиноких випадках у пацієнтів   може виникати тендиніт. Найчастіше тендиніт вражає ахілове сухожилля та може призводити до розриву сухожилля. Ризик тендиніту та розриву сухожилля підвищується у людей літнього віку та в пацієнтів, які приймають кортикостероїди. Тому необхідно ретельно спостерігати за пацієнтами, які застосовують левофлоксацин. Пацієнти з симптомами тендиніту перед початком лікування повинні проконсультуватися з лікарем. Якщо підозрюється тендиніт, лікування препаратом слід негайно припинити та почати відповідне лікування ураженого сухожилля (наприклад, шляхом іммобілізації).

Діарея, особливо тяжка, персистуюча та/або з домішками крові під час або після лікування препаратом може свідчити про хворобу, асоційовану з Clostridium difficile, найтяжчою формою якої є псевдомембранозний коліт. Якщо підозрюється псевдомембранозний коліт, терапію препаратом слід негайно відмінити та без зволікання розпочати симптоматичне та специфічне лікування (наприклад, ванкоміцином). У цій клінічній ситуації протипоказані препарати, що пригнічують перистальтику.

Левомак протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі та, як і інші хінолони, повинен застосовуватися з обережністю пацієнтами, схильними до судом, наприклад, із вже існуючими ураженнями центральної нервової системи.

Одночасне лікування фенбуфеном та подібними не стероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ) або препаратами, які знижують церебральний судомний поріг, такими як теофілін, також вимагає обережності.

Пацієнти з латентною або розвинутою недостатністю активності глюкозо-6-фосфат дегідрогенази можуть мати схильність до гемолітичних реакцій, якщо їх лікують хінолоновими антибактеріальними препаратами. Тому левофлоксацин у них слід застосовувати з обережністю.

Хоча фото сенсибілізація при застосуванні левофлокса цину зустрічається дуже рідко, пацієнтам рекомендується уникати УФ-опремінення з метою запобігання фото сенсибілізації. У випадку розвитку психотичних реакцій при прийомі хінолонів, у тому числі левофлокса цину, препарат слід відмінити та вдатися до відповідних заходів. З обережністю призначають Левомак пацієнтам із психічними порушеннями або пацієнтам із психічними захворюваннями в анамнезі.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

У деяких пацієнтів препарат може спричинити головний біль, запаморочення/вертиго, сонливість, безсоння, порушення зору, сплутаність свідомості, тому слід утримуватися від керування авто транспортом і роботи зі складними механізмами, що вимагають підвищеної уваги й швидкості психомоторних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Теофілін, фенбуфен або подібні НПЗЗ: левофлоксацин не виявив будь-яких фармакокінетичних взаємодій з теофіліном в одному клінічному дослідженні. Помітне зниження церебрального судомного порогу може спостерігатися при застосуванні хінолонів одночасно з теофіліном, НПЗЗ або іншими препаратами, які знижують судомний поріг.

Пробенецид і циметидин – виявляють статистично достовірний вплив на елімінацію левофлокса цину; нирковий кліренс левофлокса цину знижувався циметидином (24 %) і пробенецидом (34 %). З обережністю слід застосовувати левофлоксацин одночасно з препаратами, які   впливають на секрецію ниркових канальців (пробенецид і циметидин), особливо пацієнтам із порушеною функцією нирок.

Циклоспорин: період напів виведення циклоспорину збільшується на 33 %, коли він вводиться одночасно з левофлоксацином.

Антагоністи вітаміну К: внаслідок можливого виникнення кровотечі у пацієнтів, які приймають левофлоксацин у комбінації з будь-яким антагоністом вітаміну К (наприклад, варфарином), показники коагуляцій них тестів повинні контролю ватися, якщо ці препарати застосовуються одночасно.

Фармакокінетика левофлокса цину не змінювалася при сумісному введенні разом із такими препаратами: кальцію карбонатом, дигоксином, глібенкламідом, ранітидином, варфарином.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Левомак – антибіотик широкого спектра дії з групи хінолонів, що містить активну речовину – левофлоксацин. Левофлоксацин, як   і інші фторовані хінолони, блокує бактеріальну ДНК-гіразу, внаслідок чого порушує функцію ДНК бактерій. Левомак активний відносно грам позитивних та грам негативних патогенних мікро організмів, включаючи штами, резистентні до пеніциліні в, цефалоспоринів та/або аміноглікозидів. Розвиток резистентності може значно впливати на чутливість до препарату саме місцевих штамів, таким чином, при призначенні препарату бажано враховувати цю інформацію, особливо у випадку лікування тяжких інфекцій. Левофлоксацин має широкий спектр дії щодо мікро організмів як в умовах in vitro, так і in vivo: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, Viridans group streptococci, Enterobacter cloacae, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter sakazakii, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, Legionella pneumopnia, Moraxella catarrhalis, Proteus mirabilis, Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas fluorescens, Chlamydophila pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae, Acinetobacter anitratus, Acinetobacter baumannii, Acinetobacter calcoaceticus, Bordetella pertussis, Citrobacter diversus, Citrobacter freundii, Morganella morganii, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri et stuartii, Serratia marcescens, Clostridium perfringens.

Подібно до інших фторхінолонів, левофлоксацин неактивний   щодо спірохет.

Фармакокінетика. Немає суттєвої різниці щодо фармакокінетики левофлокса цину після внутрішньо венного та перорального застосування.

Всмоктування. При застосуванні внутрішньо левофлоксацин швидко та майже повністю всмоктується. Пік концентрації його в плазмі, який спостерігається   через  1 годину після   прийому. Абсолютна біодоступність – майже 100 %. Левофлоксацин підлягає лінійній фармакокінетиці в діапазоні 50 - 600 мг. Прийом їжі дещо впливає на всмоктування препарату.

Розподіл. Приблизно 30 - 40 % левофлокса цину зв’язується з протеїном сироватки. Кумуляційний ефект левофлокса цину при дозуванні 500 мг 1 раз на   добу не   має   клінічного   значення.   Існує незначна, але передбачувана його кумуляція при дозуванні 500 мг 2 рази на добу. Стабільні   показники   розподілу досягаються   протягом 3 діб.

Розподіл в тканинах та рідинах організму. Розподіл у слизовій бронхів і секреті бронхіального   епітелію. Максимальна концентрація левофлокса цину у слизовій бронхів та секреті бронхіального епітелію при дозі вище 500 мг per os становила 8,3 та 10,8 мг/мл відповідно.

Розподіл у тканині легенів. Максимальна концентрація левофлокса цину в тканині легенів при дозі понад 500 мг per os   становила приблизно  11,3 мг/мл та досягалась протягом 4 - 6 годин після введення. Концентрація в легенях постійно перевищувала таку в плазмі.

Розподіл у рідині пухирів. Максимальна концентрація левофлокса цину в рідині пухирів після   прийому  500 мг 1 - 2 рази на добу становила  6,7 мг/мл   відповідно.

Розподіл у спинномозковій   рідині. Левофлоксацин погано потрапляє у спинномозкову   рідину.

Розподіл у тканині простати. Після перорального прийому 500 мг левофлокса цину 1 раз на добу протягом 3 днів середні концентрації у тканині простати становили 8,7 мг/г, 8,2 мг/г та 2 мг/г відповідно через 2, 6 та 24 години; середнє співвідношення концентрації в простаті/плазмі – 1,84.

Концентрація в сечі. Середня концентрація левофлокса цину протягом 8 - 12 годин після одноразової дози 150 мг, 300 мг або 500 мг per os становила  44 мг/мл, 91 мг/мл та 200 мг/мл   відповідно.

Метаболізм. Левофлоксацин метаболізується дуже незначною мірою, метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти становлять менше 5 % кількості препарату, що виділяється з сечею.

Виведення. Після застосування внутрішньо левофлоксацин виводиться з плазми відносно повільно (період напів виведення становить 6 - 8 годин). Виведення здійснюється, в основному, нирками (понад 85 % введеної дози).

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин жовтого кольору.

Несумісність.

Левофлоксацин не можна змішувати з гепарином або розчинами, що мають лужну реакцію (наприклад, з розчином натрію бікарбонату).

Термін   придатності.

2 роки.

Умови зберігання.  

Зберігати в захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 500 мг/100 мл розчину у флаконах № 1, у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

ГЛЕНМАРК ФАРМАСЬЮТИКАЛЗ ЛТД.

Місцезнаходження.

Офіс: В 2, Mahalaxmi Chambers, 22, Bhulabhai Desai Road, Mumbai 400 026, India.

Завод: Satpur, Nasik – 422 007, Maharashtra, India.

Фармакологическое действие

Фармакологическое действие - противомикробное, бактерицидное широкого спектра.

Показания препарата Глево Инфекционно-воспалительные заболевания, вызванные чувствительными к препарату микроорганизмами: лор-органов, в т.ч. острый синусит; нижних дыхательных путей, в т.ч. обострение хронического бронхита, внебольничная пневмония; мочевыводящих путей и почек (неосложненные и осложненные инфекции), в т.ч. острый пиелонефрит; половых органов, в т.ч. простатит; кожи и мягких тканей (нагноившиеся атеромы, абсцесс, фурункулезы); интраабдоминальные инфекции в комбинации с ЛС, действующими на анаэробную микрофлору.

Противопоказания гиперчувствительность к левофлоксацину и другим фторхинолонам; эпилепсия; поражение сухожилий при ранее проводившемся лечении хинолонами; беременность; период лактации; детский и подростковый возраст до 18 лет. С осторожностью: пожилой возраст (высокая вероятность наличия сопутствующего снижения функции почек); дефицит глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы.

Способ применения и дозы Внутрь, 1 или 2 раза в день, не разжевывая и запивая достаточным количеством жидкости (от 0,5 до 1 стакана), можно принимать перед едой или между приемами пищи. Дозы определяются характером и тяжестью инфекции, а также чувствительностью предполагаемого возбудителя. Больным с нормальной или умеренно сниженной функцией почек (Cl креатинина >50 мл/мин) рекомендуется следующий режим дозирования препарата: Синусит: по 500 мг 1 раз в день — 10–14 дней. Обострение хронического бронхита: по 250 или 500 мг 1 раз в день — 7–10 дней. Внебольничная пневмония: по 500 мг 1–2 раза в день — 7–14 дней. Неосложненные инфекции мочевыводящих путей: по 250 мг 1 раз в день — 3 дня. Простатит: по 500 мг 1 раз в день — 28 дней. Осложненные инфекции мочевыводящих путей, включая пиелонефрит: по 250 мг 1 раз в день — 7–10 дней. Инфекции кожи и мягких тканей: по 250–500 мг 1–2 раза в день — 7–14 дней. Интраабдоминальная инфекция: по 500 мг 1 раз в день — 7–14 дней (в комбинации с антибактериальными препаратами, действующими на анаэробную флору). Таблица 1 Режим дозирования у больных с нарушенной функцией почек Cl креатинина, мл/мин 250 мг/24 ч 500 мг/24 ч 500 мг/12 ч первая доза:
250 мг первая доза:
500 мг первая доза:
500 мг 50–20 затем:
по 125 мг/24 ч затем:
по 250 мг/24 ч затем:
по 250 мг/12 ч 19–10 затем:
по 125 мг/48 ч затем:
по 125 мг/24 ч затем:
по 125 мг/12 ч <10 (включая гемодиализ и ПАПД) затем:
по 125 мг/48 ч затем:
по 125 мг/24 ч затем:
по 125 мг/24 ч   После гемодиализа или постоянного амбулаторного перитонеального диализа (ПАПД) не требуется введение дополнительных доз. При нарушении функции печени не требуется специального подбора доз, поскольку левофлоксацин метаболизируется в печени лишь в крайне незначительной мере. Для пациентов пожилого возраста не требуется изменения режима дозирования, за исключением случаев низкого Cl креатинина. Как и при применении других антибактериальных средств, лечение препаратом Глево рекомендуется продолжать не менее 48–78 ч после нормализации температуры тела или после достоверной эрадикации возбудителя. Если пропущен прием препарата, надо как можно скорее принять таблетку, пока не приблизилось время очередного приема. Далее продолжать принимать препарат по схеме.

Условия хранения препарата Глево В сухом, защищенном от света месте, при температуре не выше 25 °C.

Срок годности препарата Глево 2 года