Глимепирид - инструкция по применению

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

ГЛІМЕПІРИД-ЛУГАЛ

(GLIMEPIRIDE-LUGAL)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: glimepiride; транс-3-етил-2,5-дигідро-4-метил-N-[2-[4-[[[[(4-метилциклогексил) аміно]карбоніл]аміно]сульфоніл]феніл]етил]-2-оксо-1Н-пірол-1-карбоксамід;

основні фізико-хімічні властивості:

Глімепірид-Лугал по 2 мг – таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, з рискою, білого або майже білого кольору. На поверхні таблеток допускається наявність шорсткості та мармуровості;

Глімепірид-Лугал по 3 мг – таблетки плоско циліндричної форми, з фаскою, білого або майже білого кольору. На поверхні таблеток допускається наявність шорсткості та мармуровості;

Глімепірид-Лугал по 4 мг – таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, з рискою, білого або майже білого кольору. На поверхні таблеток допускається наявність шорсткості та мармуровості;

склад: 1 таблетка містить глімепіриду 2 мг або 3 мг, або 4 мг;  

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, полівінілпіролідон, натрію лаурилсульфат, кросповідон, магнію стеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Пероральні гіпоглікемізуючі препарати. Похідні сульфонілсечовини. Код АТС А 10В В 12.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Пероральний гіпоглікемізуючий засіб, похідне сульфонілсечовини ІІІ покоління. Стимулює секрецію інсуліну b-клітинами підшлункової залози, збільшує вивільнення інсуліну, підвищує чутливість периферичних тканин до інсуліну. Максимальний ефект досягається через 2 - 3 год і триває більше  
24 год.

Фармакокінетика. При прийомі внутрішньо глімепірид всмоктується повністю, прийом їжі не впливає значною мірою на всмоктування. Максимальна концентрація в сироватці крові досягається через 2,5 год після прийому внутрішньо. Об'єм розподілу низький (8,8 л), кліренс - 48 мл/хв, зв’язування з білками плазми - понад 99%, період напів виведення - близько 5 – 8 год. Після прийому препарату у високих дозах період напів виведення збільшується. Метаболізується в печінці до гідроксильованих похідних глімепіриду, котрі виявляються як у сечі (близько 58% одноразової дози препарату), так і у випорожненнях
(35 – 40%). Значущої різниці у фармакокінетиці препарату при одноразовому прийомі та при застосуванні протягом декількох днів 1 раз на добу не виявлено. Не кумулює. Фармакокінетичні параметри схожі у пацієнтів різної статі та віку. У пацієнтів з порушеннями функції нирок (з низьким кліренсом креатині ну) спостерігається тенденція до збільшення кліренсу глімепіриду та зниження його середньої концентрації в крові, тобто відсутній   ризик кумулювання препарату.

Показання для застосування. Інсулін незалежний цукровий діабет.

Спосіб застосування та дози. Застосовують внутрішньо, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини, перед їдою, одноразово. Початкову та підтримуючу дозу встановлюють індивідуально. На початку лікування або при переведенні хворого з іншого гіпоглікемізуючого засобу призначають по 1 мг (1/2 таблетки по 2 мг) 1 раз на добу. При необхідності добову дозу можна поступово підвищити на 1 мг за 1 – 2 тижні до дози 4 – 6 мг. Максимальна добова доза – 8 мг. Зазвичай добову дозу призначають в один прийом.

Побічна дія. Гіпоглікемія, нудота, блювання, відчуття дискомфорту в епігастральній ділянці, біль у животі, діарея, підвищення активності трансаміназ, холестаз, жовтяниця, гепатит, тромбоцит опенія, лейкопенія, анемія, гранулоцит опенія, агранулоцит оз, панцитопенія; гемолітична анемія, минучі порушення зору, шкірний свербіж, кропив’янка, висип, зрідка – диспное, зниження артеріального тиску, шок, алергічний васкуліт, фото сенсибілізація, гіпонатріємія.

Протипоказання. Кето ацидоз, прекома, кома, печінкова та/або ниркова недостатність (у тому числі у хворих, що перебувають на гемодіалізі), період вагітності та грудного годування, підвищена чутливість до компонентів препарату та інших похідних сульфонілсечовини та сульфаніламідів, дитячий вік. Глімепірид-Лугал не призначений для лікування інсулінозалежного цукрового діабету І типу.

Передозування. Гіпоглікемія, яка супроводжується підвищеним потовиділенням, відчуттям тривоги, тахікардією, підвищенням артеріального тиску, підсиленим серцебиттям, болем у ділянці серця, аритмією; головний біль, запаморочення, булімія, нудота, блювання, апатія, сонливість, неспокій, агресивність, порушення концентрації уваги, депресія, тремор, парези, порушення чутливості, судоми центрального генезу. Іноді клінічна картина гіпоглікемії може нагадувати інсульт. Можливий розвиток коми.

Лікування: призначають глюкозу всередину або внутрішньо венно. У тяжких випадках пацієнта необхідно госпіталізувати. При гіпоглікемічній комі проводять інфузійну терапію 50% розчином глюкози з подальшими інфузіями менш концентрованого (10%) розчину глюкози для підтримання рівня глюкози в крові в межах 5,5 ммоль/л.  

Особливості застосування. З обережністю призначають пацієнтам із супутніми захворюваннями ендокринної системи, які впливають на обмін вуглеводів (наприклад, порушення функції щитовидної залози, адреногіпофізарна або адренокортикальна недостатність).

Дози препарату залежать від рівня глюкози в крові. Глімепірид-Лугал слід приймати у призначених дозах та в призначений час. Під час лікування необхідний регулярний контроль рівня глюкози в крові та сечі, що дасть змогу виявити первинну або вторинну резистентність до препарату, а також (кожні 3-6 міс) оцінювати концентрацію глікозильованого гемоглобіну.

У стресових ситуаціях (при травмі, оперативному втручанні, інфекційних захворюваннях, які супроводжуются пропасницею) може виникнути необхідність у тимчасовому переведенні хворого на інсулін.

Слід враховувати, що симптоми гіпоглікемії можуть бути приховані або відсутні у пацієнтів похилого віку з вегетативною нейропатією або тих, які отримують одночасне лікування блокаторами β-адренорецепторів, резерпіном, клонідином, гуанетидином або іншими симпатолітиками.

При недостатньому ефекті або зниженні дії при тривалій терапії рекомендується комбінація з інсуліном або з метформіном.

У випадку компенсації цукрового діабету підвищується чутливість до інсуліну, у зв’язку з чим у процесі лікування може знизитися потреба у препараті. Щоб уникнути розвитку гіпоглікемії необхідно своєчасно знизити дозу або відмінити Глімепірид-Лугал. Корекцію дози слід проводити також при зміні маси тіла пацієнта або його способу життя, або при появі інших факторів, що сприяють появі гіпо- або гіперглікемії.

Алкоголь може посилювати або послаблювати гіпоглікемізуючу дію препарату.

Ймовірність гіпоглікемії підвищують пропускання прийому їжі після застосування препарату, дефіцит калорій у харчуванні, важкі та тривалі фізичні навантаження. Гіпоглікемію можна усунути негайним прийомом вуглеводів.

На початку лікування, при переході з одного лікарського засобу на інший або при нерегулярному прийомі препарату Глімепірид-Лугал, може мати місце (зумовлене гіпо- або гіперглікемією) порушення здатності керувати автомобілем або обслуговувати різні машини та механізми.

Вагітність та лактація. У випадку запланованої вагітності або при її настанні жінку слід перевести на інсулін.

Глімепірид виділяється з материнським молоком. У зв’язку з цим у період грудного годування слід перевести жінку на інсулін або відмовитися від грудного годування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Посилення гіпоглікемізуючої дії препарату відбувається при одночасному прийомі з інсуліном та іншими протидіабетичними засобами (метформіном, акарбозою), інгібіторами АПФ, алопуринолом, анаболічними стероїдами та чоловічими статевими гормонами, хлорамфеніколом, похідними кумарину, циклофосфамідом, дізопірамідом, фенфлураміном, фенірамідолом, фібратами, флуоксетином, гуанетидином, ізофосфамідами, інгібіторами МАО, міконазолом, ПАСК, пентоксифиліном (при ін’єкційному введенні у високих дозах), фенілбутазоном, азапропазоном, оксифенбутазоном, пробеніцидом, сульфаніламідами, саліцилатами, сульфінпіразоном, хінолонами, тетрациклінами.

Гіпоглікемічний ефект препарату послаблюють ацетазоламід, барбітурати, кортикостероїди, діазоксид, діуретики, епінефрин та інші симпатоміметики, глюкагон, проносні засоби (після тривалого застосування), нікотинова кислота (у високих дозах), препарати статевих гормонів (естрогенів, прогестагенів), фенотіазин, фенітоїн, рифампіцин, гормони щитовидної залози.

Блокатори Н₂-рецепторів, клонідин та резерпін можуть як послабити, так і посилити гіпоглікемізуючу дію глімепіриду.

На фоні прийому глімепіриду може спостерігатися посилення або послаблення дії похідних кумарину.

Умови і термін зберігання. При температурі від 15 ⁰С до 25 ⁰С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 2 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 10 таблеток у контурній чарунковій упаковці; по 3 контурні чарункові упаковки в пачці.

Виробник. ВАТ “Луганський хіміко-фармацевтичний завод”.

Адреса. 91019,   Україна, м. Луганськ, вул. Кірова, 17.

Фармакологические свойства

пероральное гипогликемизирующее средство, производное сульфонилмочевины III поколения. Стимулирует секрецию инсулина β-клетками поджелудочной железы, увеличивает высвобождение инсулина, повышает чувствительность тканей к инсулину. Максимальный эффект достигается через 2–3 ч и продолжается более 24 ч.
При приеме внутрь глимепирид полностью всасывается, прием пищи не оказывает значительного влияния на всасывание. Максимальная концентрация в сыворотке крови достигается через 2,5 ч после приема внутрь. Объем распределения низкий (8,8 л), клиренс — 48 мл/мин, связывание с белками плазмы крови 99%, период полувыведения — около 5–8 ч. После приема препарата в высоких дозах период полувыведения увеличивается. Метаболизируется в печени до гидроксилированных производных глимепирида, которые выявляют как в моче (около 58% однократной дозы препарата), так и в кале (35–40%). Значимых различий в фармакокинетике препарата при однократном приеме и при применении в течение нескольких дней 1 раз в сутки не выявлено. Не кумулирует. Фармакокинетические параметры сходны у пациентов разного пола и возраста. У пациентов с нарушениями функции почек (с низким клиренсом креатинина) отмечают тенденцию к повышению клиренса глимепирида и снижению его средней концентрации в крови, то есть отсутствует риск кумуляции препарата.

Показания

инсулиннезависимый сахарный диабет.

Применение

применяют внутрь перед едой, не разжевывая, запивая достаточным количеством жидкости, однократно. Начальную и поддерживающую дозу устанавливают индивидуально. В начале лечения или при переводе больного с другого гипогликемизирующего средства назначают по 1 мг (1/2 таблетки по 2 мг) 1 раз в сутки. При необходимости суточную дозу можно постепенно повышать на 1 мг и в течение 1–2 нед достичь дозы 4–6 мг. Максимальная суточная доза — 8 мг. Как правило, суточную дозу назначают в 1 прием.

Противопоказания

кетоацидоз, прекома, кома, печеночная и/или почечная недостаточность (в том числе у больных, находящихся на гемодиализе); период беременности и кормления грудью; повышенная чувствительность к компонентам препарата, другим производным сульфонилмочевины и сульфаниламидам; детский возраст. Глимепирид-Лугал не предназначен для лечения инсулинзависимого сахарного диабета I типа.

Побочные эффекты

гипогликемия, тошнота, рвота, ощущение дискомфорта в эпигастральной области, боль в животе, диарея, повышение активности печеночных трансаминаз, холестаз, желтуха, гепатит, тромбоцитопения, лейкопения, анемия, гранулоцитопения, агранулоцитоз, панцитопения, гемолитическая анемия; транзиторные нарушения зрения; кожный зуд, крапивница, сыпь; редко — диспноэ, снижение АД, шок, аллергический васкулит, фотосенсибилизация, гипонатриемия.

Особые указания

Период беременности и кормления грудью. В случае планируемой беременности или при ее наступлении женщину следует перевести на инсулин.
Глимепирид выделяется с грудным молоком. В связи с этим в период кормления грудью следует перевести женщину на инсулин или отказаться от грудного вскармливания.
С осторожностью назначают пациентам с сопутствующими заболеваниями эндокринной системы, влияющими на углеводный обмен (например нарушения функции щитовидной железы, аденогипофизарная или адренокортикальная недостаточность).
Дозы препарата зависят от уровня глюкозы в крови. Глимепирид-Лугал следует принимать в назначенных дозах и назначенное время. Во время лечения необходим регулярный контроль уровня глюкозы в крови и моче, что позволяет выявить первичную или вторичную резистентность к препарату, а также (каждые 3–6 мес) оценивать концентрацию гликозилированного гемоглобина.
В стрессовых ситуациях (при травме, оперативном вмешательстве, инфекционных заболеваниях, сопровождающихся лихорадкой) может возникнуть необходимость во временном переводе больного на инсулин.
Следует учитывать, что симптомы гипогликемии могут быть сглажены или отсутствовать у пациентов пожилого возраста с вегетативной нейропатией или получающих одновременное лечение блокаторами β-адренорецепторов, резерпином, клонидином, гуанетидином или другими симпатолитиками.
При недостаточном эффекте или снижении действия в результате длительной терапии препаратом рекомендуется комбинация с инсулином или метформином.
В случае компенсации сахарного диабета и повышения чувствительности к инсулину в процессе лечения может снизиться потребность в препарате. Во избежание развития гипогликемии необходимо своевременно снизить дозу или отменить Глимепирид-Лугал. Коррекцию дозы следует проводить также при изменении массы тела пациента или его образа жизни либо при появлении других факторов, способствующих появлению гипо- или гипергликемии.
Алкоголь может изменять (усиливать или ослаблять) гипогликемизирующее действие препарата.
Вероятность гипогликемии повышает пропуск приема пищи после применения препарата, дефицит калорий в питании, тяжелые и продолжительные физические нагрузки. Гипогликемию можно устранить немедленным приемом углеводов.
В начале лечения при переходе с одного лекарственного средства на другое или при нерегулярном приеме препарата Глимепирид-Лугал возможно нарушение способности управлять транспортными средствами или работать с потенциально опасными механизмами, обусловленное гипо- или гипергликемией.

Взаимодействия

усиление гипогликемизирующего действия препарата происходит при одновременном приеме с инсулином и другими противодиабетическими средствами (метформином, акарбозой), ингибиторами АПФ, аллопуринолом, анаболическими стероидами и мужскими половыми гормонами, хлорамфениколом, производными кумарина, циклофосфамидом, дизопирамидом, фенфлурамином, фенирамидолом, фибратами, флуоксетином, гуанетидином, изофосфамидами, ингибиторами МАО, миконазолом, ПАСК, пентоксифиллином (при инъекционном введении в высоких дозах), фенилбутазоном, азапропазоном, оксифенбутазоном, пробеницидом, сульфаниламидами, салицилатами, сульфинпиразоном, хинолонами, тетрациклинами.
Гипогликемический эффект препарата ослабляют ацетазоламид, барбитураты, кортикостероиды, диазоксид, диуретики, эпинефрин и другие симпатомиметики, глюкагон, слабительные средства (после длительного применения), никотиновая кислота (в высоких дозах), препараты половых гормонов (эстрогенов, прогестагенов), фенотиазин, фенитоин, рифампицин, гормоны щитовидной железы.
Блокаторы Н2-рецепторов, клонидин и резерпин могут как ослаблять, так и усиливать гипогликемизирующее действие глимепирида.
На фоне приема глимепирида могут отмечать усиление или ослабление действия производных кумарина.

Передозировка

гипогликемия, сопровождающаяся повышенным потоотделением, чувством тревоги, тахикардией, повышением АД, сердцебиением, болью в области сердца, аритмией; головной болью, головокружением, булимией, тошнотой, рвотой, апатией, сонливостью, беспокойством, агрессивностью, нарушением концентрации внимания, депрессией, тремором, парезами, нарушением чувствительности, судорогами центрального генеза. Иногда клиническая картина гипогликемии может напоминать инсульт. Возможно развитие комы.
Лечение: назначают глюкозу внутрь или в/в. В тяжелых случаях пациента необходимо госпитализировать. При гипогликемической коме проводят инфузионную терапию 50% р-ром глюкозы с последующими инфузиями менее концентрированного (10%) р-ра глюкозы для поддержания уровня глюкозы крови в пределах 5,5 ммоль/л.

Условия хранения

при температуре 15–25 °С.