Граноцит: инструкция по применению, описание, показания, противопоказания, наличие в аптеках. Где купить препарат Граноцит в Украине

Поиск лекарств → Граноцит - инструкция

Граноцит
- Lenograstim
  Международное название
- Цитокины и иммуномодуляторы
  Фарм. группа
- L03AA10
  ATС-код
- по рецепту
  Условие продажи
- 26 предложений от 1 450,00 до 11 500,00 грн.
  Наличие в аптеках

Инструкция: украинская, русская

Аналоги

Цены в аптеках

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ГРАНОЦИТ^® 34

(GRANOCYTE^® 34)

Загальна характеристика:

міжнародна назва: ленограстім;

основні фізико-хімічні властивості: ліофілізований порошок або маса білого кольору;

склад: 1 флакон містить 33,6 млн міжнародних одиниць (МО) або

263 мкг ленограстіму;

допоміжні речовини: манітол, L-аргінін, L-фенілаланін, L-метіонін,

полісорбат 20, кислота хлористоводнева.

Розчинник препарату: вода для ін`єкцій - до 1 мл (склад на одну ампулу).

Форма випуску. Порошок ліофілізований для приготування розчину для ін`єкцій (підшкірних ін`єкцій або внутрішньо венних інфузій).

Фармакотерапевтична група. Колонієстимулюючі фактори. Код АТС L03A A10.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Ленограстім належить до групи цитокінів – біологічно активних протеїнів, які регулюють ріст і диференціацію клітин. Ленограстім – рекомбінантний глікопротеїд (rHuG - CSF), еквівалент людського гранулоцитарного колонієстимулюючого чинника, отриманого з культури клітин CHU-2 людини. Ленограстім є високо очищеним рекомбінантним протеїном, що складається із 174 амін окислот і гліколізований в ділянці TR 133. Він належить до групи цитокінів, які чинять стимулюючий вплив на клітини-попередники лейкопоезу. Ленограстім викликає значне збільшення кількості нейтрофілів у периферичній крові. Збільшення рівня нейтрофілів є дозозалежним у діапазоні доз від 1мкг/кг/добу до 10 мкг/кг/добу. Повторне введення препарату в рекомендованих дозах посилює цей ефект. Нейтрофіли, які утворюються під впливом ленограстіму, мають нормальні фагоцитуючі властивості і хемотаксис.

Використання Граноциту^® 34 як самостійного засобу, так і після хіміотерапії призводить до мобілізації в периферичну кров ауто логічних стовбурових клітин-попередників (АСКП), які можуть бути зібрані і введені пацієнту після хіміотерапії як замінюю чий або доповнюю чий пересадку кісткового мозку засіб.

Реінфузовані АСКП, одержані після мобілізації Граноцитом^®34, відновлюють гемопоез і скорочують період приживлення трансплантанта порівняно з таким при ауто логічній трансплантації кісткового мозку. Застосування Граноциту^® 34 для лікування пацієнтів, яким проводиться трансплантація кісткового мозку або цитотоксична хіміотерапія, призводить до значного зменшення тривалості нейтропенії і пов`язаних з нею ускладнень.

Фармакокінетика. Фармакокінетика ленограстіму – дозо - та часозалежна. При повторному введенні (внутрішньо венно або підшкірно) максимальна концентрація (у момент закінчення внутрішньо венної інфузії або після підшкірного введення) у плазмі прямо пропорційна введеній дозі. У рекомендованих дозах біодоступність препарату становить 30%. Об`єм розподілу дорівнює приблизно 1 л/кг маси тіла. Період напів виведення становить 3-4 години, а при досягненні рівноважної концентрації в плазмі при повторних внутрішньо венних введеннях він скорочується до 1-1,5 години. Із сечею виводиться лише незначна кількість препарату в незміненому вигляді (менше 1%); вважається, що в організмі ленограстим розкладається до пептидів.

Показання для застосування. Граноцит^® 34 використовують:

– для зменшення нейтропенії і пов`язаних з нею ускладнень у хворих з не мієлоїдними новоутвореннями, при трансплантації ауто логічного або алло генного кісткового мозку;

– для зменшення тривалості нейтропенії і пов`язаних з нею ускладнень у хворих з не мієлоїдними новоутвореннями, які лікуються за допомогою різноманітних цитотоксичних схем хіміотерапії, що спричинюють значне збільшення частоти фебрильної нейтропенії;

– для мобілізації в периферичну кров ауто логічних стовбурових клітин-попередників (АСКП).

Спосіб застосування та дози. З метою зменшення вираженої нейтропенії і пов`язаних з нею ускладнень у хворих ( з не мієлоїдними новоутвореннями), які лікуються за допомогою різноманітних цитотоксичних схем хіміотерапії, рекомендована доза Граноциту^® 34 становить 150 мкг (19 200 000 МО) /м² поверхні тіла на добу, що еквівалентно 5 мкг (640 000 МО)/кг/добу.

Максимальна доза препарату становить 40 мкг/кг/добу.

Граноцит^® 34 застосовують наступного дня після закінчення курсу хіміотерапії і вводять препарат підшкірно, 1 раз на добу, щоденно аж до досягнення стабільного показника нормальної кількості нейтрофілів у периферичній крові. Тривалість безперервного застосування препарату (у режимі 1 раз на добу, щоденно) не повинна перевищувати 28 днів.

Для приготування ін`єкційного розчину вміст флакона з Граноцитом^® 34 асептично розчиняють водою для ін`єкцій з ампули з розчинником, яка додається до препарату, обережно струшують флакон протягом 5 секунд і, пересвідчившись, що розчин є прозорим і не містить жодних включень, вводять підшкірно в дозі, призначеній лікарем.

При трансплантації ауто логічного або алло генного кісткового мозку Граноцит^® 34 застосовують наступного після процедури дня. Вводять його в дозі 150 мкг (19 200 000 МО) /м²/добу або 5 мкг (640 000 МО)/кг/добу внутрішньо венно протягом 30 хвилин, щоденно аж до досягнення стабільного показника нормальної кількості нейтрофілів у периферичній крові.

Для приготування розчину для внутрішньо венної інфузії вміст флакону з Граноцитом^® 34 асептично розчиняють спочатку водою для ін`єкцій з ампули з розчинником, яка додається до препарату, а потім одержаний розчин вводять у флакон зі 100 мл 0,9% розчину натрію хлориду.

В усіх випадках внутрішньо венного введення Граноциту^® 34 вміст 1 флакона слід розводити в об`ємі не більшому, ніж 100 мл 0,9% розчину натрію хлориду.

Для мобілізації в периферичну кров ауто логічних стовбурових клітин-попередників (АСКП) Граноцит^® 34 слід вводити після завершення хіміотерапії, щоденно, в рекомендованій дозі 150 мкг (19 200 000 МО) /м²/добу або 5 мкг (640 000 МО)/кг/добу шляхом підшкірної ін`єкції, починаючи з наступного дня після завершення хіміотерапії і до досягнення стабільного показника нормальної кількості нейтрофілів у периферичній крові.

Лейкаферез слід проводити у час, коли вже спостерігається збільшення кількості лейкоцитів або після визначення рівня CD34⁺-клітин загальновизнаним методом. Для пацієнтів, у яких не проводилась тривала хіміотерапія, часто достатньо одного сеансу лейкаферезу для досягнення прийнятного мінімуму, а саме: > 2,0х 10⁶ CD34⁺- кл/ кг.

Для мобілізації в периферичну кров ауто логічних стовбурових клітин- попередників (АСКП) за допомогою введення лише Граноциту^® 34 препарат слід вводити щоденно, в рекомендованій дозі 10 мкг ( 1 280 000 млн МО) /кг/добу шляхом підшкірної ін`єкції 1 раз на добу, протягом 4 - 6 днів. Лейкаферез слід проводити між 5-м і 7-м днем від початку введення Граноциту^® 34. Для пацієнтів, у яких не проводилась тривала хіміотерапія, часто достатньо одного сеансу лейкаферезу для досягнення прийнятного мінімуму, а саме: > 2,0х 10⁶ CD34⁺- кл/ кг.

Для здорових донорів застосовують дозу 10 мкг/ кг/добу шляхом підшкірної ін`єкції 1 раз на добу, протягом 5-6 днів, що дозволяє досягти мобілізації

> 3,0х 10⁶ CD34⁺- кл/ кг у 83% донорів при однократному лейкаферезі і у 97% донорів – при двократному лейкаферезі.

Вибір методу мобілізації.

Клінічні дослідження, проведені в межах однорідної популяції пацієнтів, показали, що мобілізація АСКП була ефективнішою за умови застосування Граноциту^® 34 після хіміотерапії, ніж при застосуванні лише Граноциту^® 34. Проте вибір методу мобілізації слід обговорювати з урахуванням усієї мети лікування і для кожного пацієнта індивідуально.

Попереднє застосування цитотоксичних препаратів.

У пацієнтів, яким проводилась тривала мієлосупресивна терапія, можливо, не буде досягнуто достатнього рівня мобілізації АСКП з прийнятним мінімумом клітин (> 2,0х 10⁶ CD34⁺- кл/ кг) і адекватною гематологічною ре конституцією. У лікувальному плані для пацієнта слід заздалегідь визначити програму трансплантації АСКП і особливу увагу приділити кількості АСКП, мобілізованих перед проведенням високодозної хіміотерапії. Якщо ця кількість є незначною, слід відмовитись від планованої трансплантаціїї АСКП і застосувати іншу форму лікування.

Визначення кількості мобілізованих АСКП.

Особливу увагу слід звернути на метод підрахунку мобілізованих АСКП, оскільки одержані в різних лабораторіях результати цитофлоуметричного аналізу кількості CD34⁺- клітин відрізняються. Рекомендований мінімум

(> 2,0х 10⁶ CD34⁺- кл/ кг) базується на опублікованому досвіді досягнення адекватної гематологічної ре конституції.

Лікування Граноцитом^® 34 слід проводити лише в умовах гематологічного центру і/або за участю досвідченого онколога/гематолога.

Побічна дія. • При трансплантації кісткового мозку: зниження середнього рівня тромбоцитів, інфекція/запальний процес порожнини рота, підвищення температури тіла, діарея, висипання, біль у ділянці живота, блювання, алопеція, сепсис та інфекція.

• При нейтропенії, спричиненій проведенням хіміотерапії: алопеція, нудота, блювання, підвищення температури тіла, головний біль. Зазначені симптоми були подібними до тих, що спостерігались у пацієнтів з онкопатологією, які приймали хіміотерапію.

У пацієнтів, які приймали Граноцит^® 34, було відмічено незначне збільшення таких симптомів, як біль у кістках і локальні реакції у ділянці ін’єкції.

•При мобілізації АСПК: головний біль, біль у кістках, біль у спині, астенія, біль у животі, больовий синдром різної локалізації. Ризик виникнення больового синдрому підвищувався у пацієнтів з високими рівнями лейкоцитів, особливо коли він становив ≥ 50 х 10⁹/л. Лейкоцитоз ≥ 50 х 10⁹/л спостерігався у 24% донорів, а пов’язана з проведенням аферезу тромбоцит опенія (тромбоцитів < 100 х 10⁹/л) – у 42%.

Спостерігалось транзиторне підвищення АсАТ і/або АлАТ, лужної фосфатази.

• Інші небажані ефекти.

Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції, включаючи поодинокі випадки анафілактичного шоку.

Порушення з боку легень: зрідка відмічались легеневі інфільтрати; в деяких випадках – з розвитком дихальної недостатності та респіраторного дистрес-синдрому дорослих, який може бути фатальним.

Порушення з боку шкіри та підшкірної жирової клітковини: дуже рідко – шкірний васкуліт.

Були відмічені поодинокі випадки синдрому Sweet, вузлової еритеми та гангренозної піодермії. Ці випадки були переважно описані в пацієнтів з гематологічними злоякісними новоутвореннями – станами, які, як відомо, пов’язані з нейтрофільним дерматозом, але також у випадках нейтропенії, не пов’язаної зі злоякісними новоутвореннями.

Були також відмічені виняткові випадки синдрому Лайєлла.

Лабораторні показники: випадки транзиторного підвищення рівня ЛДГ відмічались дуже часто. Звичайно під час лікування ленограстімом спостерігались випадки підвищення АсАТ, АлАТ і/або лужної фосфатази. У більшості випадків функціональні порушення з боку печінки проходили після відміни ленограстіму.

Селезінка: відмічено декілька випадків спленомегалії та поодинокі випадки розриву селезінки як у здорових донорів, так і у пацієнтів, які отримували G-CSF.

Протипоказання. Граноцит^® 34 не слід використовувати : 1) для лікування пацієнтів з підвищеною чутливістю до ленограстиму або до будь-якого іншого компонента препарату; 2) при мієлоїдних новоутвореннях; 3) одночасно з проведенням цитотоксичної хіміотерапії (перше введення Граноциту^® 34 дозволяється не раніше, ніж через 24 години після останнього введення протипухлинного засобу). 4) Граноцит^® 34 не слід використовувати з метою інтенсифікації хіміотерапії, тобто не дозволяється збільшення доз протипухлинних засобів і скорочення періодів між їх введеннями відносно встановлених (рекомендованих) режимів.

Завжди слід пам`ятати: застосування Граноциту^® 34 дозволяє зменшити явища лише мієлотоксичності, тоді як інші прояви токсичності, що можуть спостерігатися внаслідок застосування хіміотерапії (анемія, тромбоцит опенія, кардіо токсичність та ін.), лишаються незмінними.

Передозування. При введенні препарату пацієнтам у дозі до 40 мкг/кг/добу окрім болю у м`язах і кістках будь-яких побічних токсичних ефектів не виникало. Терапія – симптоматична.

Особливості застосування. Слід дотримуватись обережності при призначенні препарату хворим з мієлодиспластичним синдромом і при всіх передпухлинних станах мієлоїдного кровотворення.

При лікуванні Граноцитом^® 34 слід систематично контролю вати картину периферичної крові з підрахунком кількості лейкоцитів і тромбоцитів. Якщо кількість лейкоцитів перевищить рівень 50,0х 10⁹/л, застосування Граноциту^® 34 слід негайно припинити. Однак при використанні Граноциту^® 34 з метою мобілізації АСКП показник, при якому слід припинити застосування препарату, становить 70,0х 10⁹/л і більше.

Розпочинати лікування Граноцитом^® 34 слід не раніше, ніж через 24 години після останнього введення протипухлинного засобу.

Ефективність і безпека застосування Граноциту^® 34 у хворих з тяжкою нирковою або печінковою недостатністю не встановлені.

У пацієнтів зі значно зниженим рівнем клітин-попередників мієлоїдного ряду (наприклад унаслідок попередньої інтенсивної променевої терапії або хіміотерапії) реакція нейтрофілів є інколи зниженою і безпека використання Граноциту^® 34 не встановлена.

Було відмічено декілька випадків спленомегалії та поодинокі випадки розриву селезінки як у здорових донорів, так і у пацієнтів після застосування факторів стимуляції колонії гранулоцитів (G-CSFs). Унаслідок цього слід уважно контролю вати розміри селезінки (наприклад за допомогою клінічних методів дослідження та УЗД). Слід розглянути можливість діагнозу розриву селезінки, коли повідомляють про біль у лівій верхній частині живота або про біль у ділянці верхівки плеча.

Безпека застосування Граноциту^® 34 при лікуванні вагітних не встановлена, тому слід зважувати і співвідношу вати можливий ризик для плоду і очікувану терапевтичну користь препарату для вагітної.

Жінкам, які годують груддю, призначення Граноциту^® 34 не рекомендовано, оскільки невідомо, чи проникає препарат у грудне молоко.

У дітей, яким проводилась трансплантація кісткового мозку, безпека і ефективність застосування Граноциту^® 34 доведені для пацієнтів старше 2 років.

У здорових донорів не слід проводити аферез, якщо рівень тромбоцитів становить менше 75,0 х 10⁹/л.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Безпека використання Граноциту^® 34 при застосуванні протипухлинних засобів з кумулятивною або переважно тромбоцитарною токсичністю (наприклад нітрозосечовина, мітоміцин) не встановлена. Введення Граноциту^® 34 може навіть посилити токсичність цих препаратів, особливо щодо тромбоцитарного паростка системи кровотворення.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище +25°С. Не заморожувати. Зберігати в місцях, недоступних для дітей.

Термін придатності – 2 роки.

У розведеному стані препарат зберігає свою стабільність протягом 24 годин при кімнатній температурі.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. Флакони з ліофілізованим порошком, до яких додаються ампули з розчинником (вода для ін`єкцій).

Кількість флаконів в упаковці – 5. Кількість ампул з розчинником – 5.

Зовнішня упаковка – картонна коробка.

Виробник. “Шугаї – Авентіс”, Франція на заводі “Авентіс Фарма Спесіаліте”, Франція за ліцензією “Шугаї Фармасьютікал Ко. Лтд”, Токіо, Японія.

Адреса. 20 Avenue Raymond Aron 92165 Antony Cedex – France.

ГРАНОЦИТ
(GRANOCYTE)

lenograstim

Представительство:
САНОФИ-АВЕНТИС

Владелец регистрационного удостоверения:
AVENTIS PHARMA SPECIALITES,
для Laboratoire AVENTIS,

код ATX: L03AA10

Форма выпуска, состав и упаковка

Лиофилизированный порошок для инъекций в виде белой лиофилизированной массы или порошка.

	1 фл.
ленограстим	33.6 млн.МЕ (263 мкг)

Вспомогательные вещества: D-маннитол, полисорбат 20, L-аргинин, L-фенилаланин, L-метионин, кислота хлороводородная.

Растворитель: вода д/и - 1 мл.

Флаконы (5) в комплекте с растворителем (амп. 5 шт.) - упаковки контурные пластиковые (1) - пачки картонные.

Клинико-фармакологическая группа: Стимулятор лейкопоэза

Регистрационные №№:

лиоф. порошок д/инъекц. 33.6 млн.МЕ: фл. 5 шт. в компл. с растворителем - П №013473/01-2001, 12.11.01^ППР

Фармакологическое действие

Рекомбинантный человеческий гранулоцитарный колониестимулирующий фактор (белок из группы цитокинов). Оказывает стимулирующее и дифференцирующее действие на клетки-предшественники нейтрофильного ряда, что приводит к значительному нарастанию числа активных нейтрофилов в периферической крови уже в течение первых 24 ч. Существует прямая зависимость между нейтрофильным ответом и концентрацией препарата в плазме крови. Повторные введения препарата вызывают дополнительное увеличение содержания нейтрофилов в крови. Нейтрофилы, продуцируемые в ответ на введение Граноцита, обладают нормальными хемотаксическими свойствами и фагоцитарной активностью. Граноцит способен стимулировать пролиферацию эндотелиальных клеток человека.

Применение Граноцита, как после химиотерапии, так и независимо от нее, приводит к выходу в периферическую кровь клеток-предшественников гемопоэза, которые могут быть выделены из крови как самих пациентов, так и здоровых доноров и в/в введены больному после высокодозной химиотерапии с целью восстановления поврежденного кроветворения вместо трансплантации костного мозга или в дополнение к ней.

Показано, что введение больному аутологичных клеток-предшественников гемопоэза из периферической крови, полученных с помощью стимуляции Граноцитом, способствует более быстрому восстановлению кроветворения по сравнению с аутотрансплантацией костного мозга, что также существенно уменьшает продолжительность тромбоцитопении.

Фармакокинетика

Фармакокинетические показатели Граноцита зависят от дозы препараты и продолжительности его введения.

Всасывание

При повторном введении (в/в и п/к) C_max пропорциональна введенной дозе. При использовании рекомендуемой дозы биодоступность препарата составляет 30%. При повторном двукратном введении препарата не выявлено его кумуляции.

Распределение

Среднее время удержания в организме при п/к введении составляет 7 ч. V_d - примерно 1 л/кг.

Метаболизм

Ленограстим биотрансформируется до пептидов.

Выведение

T_1/2 при п/к введении составляет 3-4 ч, при в/в - 1-1.5 ч. С мочой в неизмененном виде выводится менее 1% от введенной дозы.

Показания

- для сокращения периода нейтропении и связанных с ней осложнений (у больных с немиелопролиферативными новообразованиями, которым проводилась миелосупрессивная терапия с последующей трансплантацией костного мозга, и у находящихся в группе повышенного риска развития продолжительной выраженной нейтропении);

- для уменьшения продолжительности выраженной нейтропении и связанных с ней осложнений после стандартной миелосупрессивной химиотерапии;

- для мобилизации периферических клеток - предшественников гемопоэза в периферической крови.

Режим дозирования

При пересадке костного мозга, при стандартной химиотерапии цитотоксическими средствами и для мобилизации клеток-предшественников гемопоэза в периферической крови после применения цитостатиков препарат назначают в дозах из расчета 150 мкг (19.2 млн.МЕ)/м² поверхности тела, что эквивалентно 5 мкг (0.64 млн.МЕ)/кг массы тела/сут. Введение препарата начинают на следующий день после проведения трансплантации костного мозга или окончания химиотерапии. Препарат вводят ежедневно п/к (при трансплантации костного мозга может вводиться в виде 30-минутной в/в инфузии) до тех пор, пока, после наступления ожидаемого снижения уровня лейкоцитов, их количество не восстановится до нормального показателя. Длительность непрерывного применения препарата не должна превышать 28 дней.

Для проведения мобилизации клеток-предшественников гемопоэза в периферической крови без применения цитостатиков рекомендуемая доза препарата составляет 10 мкг (1.28 млн.МЕ)/кг массы тела/сут, ежедневно п/к в течение 4-6 дней.

Лейкаферез следует проводить после восстановления количества лейкоцитов или после определения в крови CD34⁺-клеток. У пациентов, которые не получали ранее массивной химиотерапии, часто достаточно проведения одного лейкафереза для получения минимально необходимого количества клеток ≥2х10⁶ CD34⁺-клеток/кг массы тела.

У здоровых доноров применение препарата п/к в течение 5-6 дней в дозе 10 мкг (1.28 млн.МЕ)/кг массы тела позволяло получить ≥3х10⁶ CD34⁺-клеток/кг массы тела в результате одного лейкафереза в 83% случаев и в результате двух лейкаферезов в 97% случаев.

Специальных исследований у лиц пожилого возраста не проводилось. В связи с этим рекомендаций по поводу изменения режима дозирования у пациентов пожилого возраста нет.

Правила приготовления раствора для инъекций

Содержимое 1 ампулы растворителя (1 мл воды для инъекций) следует добавить во флакон с лиофилизированным порошком. Осторожно перемешать до полного растворения (около 5 сек). Сильно не встряхивать. Набрать в шприц необходимое количество раствора и ввести п/к.

Для в/в применения полученный раствор следует разбавить 0.9% раствором натрия хлорида или 5% раствором декстрозы до концентрации не менее, чем 0.32 млн.МЕ/мл (2.5 мкг/мл), но не более чем в 100 мл вышеперечисленных растворов. Вводится в/в капельно в течение 30 мин.

Приготовленный раствор следует использовать как можно быстрее.

Побочное действие

При применении Граноцита у здоровых доноров наиболее часто возникающими побочными эффектами являлись головная боль у 30%, боль в костях у 23%, боль в пояснице у 17%, астения у 11%, боли в животе у 6% лиц. Также сообщалось о развитии фарингитов у 7% и ларингитов у 6% лиц. Риск возникновения болей был выше у лиц, имеющих высокие значения количества лейкоцитов в крови, особенно, если количество лейкоцитов превышало 50 000/мкл (отмечалось у 24% доноров), и связанная с аферезом тромбоцитопения (количество тромбоцитов менее 100 000/мкл) наблюдалась у 42% доноров. Преходящее повышение уровня АСТ и/или АЛТ наблюдалось у 12%, а преходящее повышение уровня щелочной фосфатазы - у 16% доноров.

Наблюдающиеся при трансплантации костного мозга такие побочные эффекты как инфекционно-воспалительные поражения полости рта, лихорадка, диарея, боли в животе, рвота, сыпь, алопеция, сепсис и инфекции, связаны с режимами кондиционирования, а не с приемом Граноцита. Влияние Граноцита на частоту появления и выраженность острой и хронической реакции "трансплантат против хозяина" достоверно не определено.

При применении Граноцита при нейтропении, вызванной химиотерапией, обычно наблюдаются побочные эффекты, характерные для приема цитостатиков. Несколько чаще отмечались боли в костях и реакции в месте инъекций (гиперемия, отечность). Сообщалось о появлении инфильтратов в легких, которые в нескольких случаях привели к развитию легочной недостаточности или дистресс-синдрома у взрослых.

При появлении на фоне применения Граноцита таких симптомов, как кашель, лихорадка, одышка, в сочетании с рентгенологическими изменениями и нарушениями дыхательной функции следует назначить соответствующую терапию и рассмотреть вопрос о прекращении введения Граноцита.

Противопоказания

- повышенная чувствительность к основному действующему веществу или другим компонентам препарата;

- беременность;

- лактация;

- миелоидные новообразования (за исключением первично выявленного острого миелобластного лейкоза);

- первично выявленный острый миелобластный лейкоз у больных не старше 55 лет с благоприятными цитогенетическими прогностическими признаками.

Беременность и лактация

Противопоказано применение Граноцита при беременности.

При необходимости применения препарата в период лактации грудное вскармливание следует прекратить.

Особые указания

Лечение Граноцитом должно проводиться под наблюдением врача-онколога (гематолога).

Гранулоцитарный колониестимулирующий фактор (Г-КСФ) способен усиливать рост миелоидных опухолевых клеток in vitro, подобное же действие in vitro может проявляться и на некоторые опухолевые клетки не миелоидного ряда.

Не установлена эффективность и безопасность Граноцита при миелодиспластическом синдроме, вторичном остром миелобластном лейкозе или хроническом миелолейкозе. Поэтому пациентам с вышеперечисленной патологией Граноцит назначать не следует. Особое внимание требуется при диагностировании острого миелобластного лейкоза. Этот диагноз должен быть четко дифференцирован от бластного криза хронического миелолейкоза.

Влияние Граноцита на прогрессирование миелодиспластического синдрома и трансформацию его в миелолейкоз установлено не было. Граноцит должен применяться с особой осторожностью при всех предопухолевых поражениях миелоидного ростка костного мозга. Так как некоторые опухоли могут, как исключение, нести Г-КСФ-рецептор, следует соблюдать осторожность в случае неожиданного рецидива опухоли после лечения Г-КСФ.

Ни у одного из 174 пациентов, получавших Граноцит в дозе 5 мкг/кг/сут (0.64 млн.МЕ/кг/сут) по поводу пересадки костного мозга, количество лейкоцитов не превышало 50 000/мкл. Менее чем у 5%, получавших Граноцит в дозе 5 мкг/кг/сут (0.64 млн.МЕ/кг/сут) после цитотоксической химиотерапии число лейкоцитов было равно или превышало 70 000/мкл. При этом никаких побочных явлений, непосредственно связанных с лейкоцитозом, не наблюдалось.

В связи с потенциальным риском, связанным с появлением выраженного лейкоцитоза, во время лечения Граноцитом следует регулярно контролировать количество лейкоцитов в крови. Если количество лейкоцитов достигает 50 000/мкл, применение Граноцита должно быть немедленно прекращено.

Во время применения Граноцита для мобилизации клеток-предшественников гемопоэза в периферической крови, препарат не должен вводиться в случае повышения количества лейкоцитов свыше 70 000/мкл.

Особое внимание при трансплантации костного мозга должно уделяться контролю количества тромбоцитов в периферической крови, т.к. их уровень при применении Граноцита может быть более низким, чем обычно.

Граноцит не должен быть использован с целью уменьшения установленных интервалов между курсами химиотерапии и/или с целью увеличения доз химиопрепаратов, т.к. Граноцит уменьшает только миелотоксичность и не влияет на другие побочные действия цитостатиков.

В связи с повышенной чувствительностью быстро делящихся миелоидных клеток к цитотоксической химиотерапии, использование Граноцита не рекомендуется позднее чем за 24 ч до и ранее чем через 24 ч после окончания химиотерапии.

Мобилизация клеток-предшественников гемопоэза в периферической крови при использовании Граноцита после химиотерапии по сравнению с применением только одного Граноцита выше. Однако выбор между обоими методами мобилизации должен проводиться индивидуально для каждого пациента с учетом всех целей лечения.

У пациентов, которым была проведена массивная миелосупрессивная терапия, может не наблюдаться достаточной для получения минимально необходимого количества клеток мобилизации клеток-предшественников гемопоэза в периферической крови, и, следовательно, адекватного восстановления кроветворения.

У пациентов со значительным снижением количества стволовых клеток в костном мозге (вследствие предшествующей интенсивной лучевой или химиотерапии), нейтрофильный ответ иногда может быть снижен, безопасность применения Граноцита в таких случаях не установлена.

Программа трансплантации клеток-предшественников гемопоэза должна планироваться на ранних этапах курсового лечения пациентов, и особое внимание следует обращать на количество мобилизованных клеток-предшественников гемопоэза в периферической крови перед применением химиотерапии в высоких дозах. Если количество полученных клеток невелико, трансплантация клеток-предшественников гемопоэза должна быть заменена другими методами лечения.

Так как результаты анализов по определению CD34⁺ клеток, проведенных методом проточной цитометрии, в различных лабораториях различаются, особое внимание следует уделять методам количественного определения полученных клеток-предшественников.

Рекомендации о минимально необходимом количестве клеток (>2х10⁶ CD34⁺ клеток на кг массы тела) основано на опубликованных данных по опыту достижения адекватного восстановления кроветворения. Введение большего количества CD34⁺ клеток приводит к более быстрому восстановлению кроветворения, включая количество тромбоцитов.

Так как абсолютная безопасность мобилизации клеток - предшественников кроветворения у здоровых доноров не доказана эта процедура должна осуществляться в соответствии с правилами, установленными законодательством.

Процедуру мобилизации клеток-предшественников гемопоэза следует проводить только у доноров, у которых результаты клинических и лабораторных исследований подходят для донорства костного мозга.

Лейкаферез не следует проводить донорам, которые принимают антикоагулянты или имеют нарушения гемостаза. Если требуется проведение более одного лейкафереза, то особое внимание следует обратить на тех доноров, у которых число тромбоцитов перед проведением лейкафереза было 100 000/мкл.

В целом лейкаферез не следует проводить при показателе числа тромбоцитов <75 000/мкл. По возможности следует избегать установки центрального венозного катетера.

Эффективность и безопасность Граноцита в группе доноров старше 60 лет не оценивалась. В связи с этим у этой возрастной группы доноров не рекомендуется применять Граноцит для забора клеток-предшественников гемопоэза. Также не cтоит проводить процедуру мобилизации клеток-предшественников гемопоэза у подростков.

По данным долговременного наблюдения (продолжительность до 6 лет) за небольшим числом доноров поражения печени отмечено не было. Несмотря на это возможен риск стимуляции злокачественных клонов миелоидных клеток. В связи с этим рекомендуется вести систематическое наблюдение за этими лицами с ведением соответствующей документации в центрах по проведению лейкафереза.

Пересадка аллогенных клеток-предшественников гемопоэза, мобилизованных Граноцитом, может сопровождаться повышенным риском развития хронической реакции "трансплантат против хозяина". Данные долгосрочного наблюдения за функционированием трансплантата немногочисленны.

До настоящего времени не изучена эффективность и безопасность применения Граноцита у пациентов с тяжелыми нарушениями функции печени и почек.

Передозировка

Эффекты, возникающие при передозировке препарата Граноцит, не изучены.

У людей применение препарата в дозе до 40 мкг/кг/сут не сопровождалось появлением токсических побочных эффектов, за исключением скелетно-мышечных болей. Увеличение количества лейкоцитов на пятый день лечения до 50 000/мкл наблюдается у каждого третьего больного, получавшего Граноцит в максимальной дозе 40 мкг/кг/сут (5.12 млн. МЕ/кг/сут).

Прекращение лечения Граноцитом обычно ведет к 50% снижению числа нейтрофилов в периферической крови в течение 1-2 дней, затем этот показатель возвращается к норме в течение 1-7 дней.

Лекарственное взаимодействие

Возможные взаимодействия Граноцита с другими факторами, стимулирующими кроветворение, и цитокинами до настоящего времени в клинических исследованиях не изучались.

Безопасность применения Граноцита в сочетании с противоопухолевыми препаратами с кумулятивной токсичностью на костный мозг или преобладающей токсичностью на его тромбоцитарный росток (нитрозомочевина, митомицин С) не установлена. Применение Граноцита даже может привести к увеличению токсичности этих веществ, особенно в отношении тромбоцитов.

Условия и сроки хранения

Препарат следует хранить при температуре от 2° до 25°C; не замораживать. Стабильность Граноцита не нарушается при кратковременном воздействии на флаконы температуры до 30°C (не более 14 дней). Срок годности - 2 года. Граноцит должен быть восстановлен и/или разведен не ранее чем за 24 ч до введения, при этом раствор следует хранить в холодильнике при температуре от 2° до 8°C.

Условия отпуска из аптек

Препарат отпускается по рецепту.

Граноцит - инструкция по применению

Граноцит