Камагра - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування

КАМАГРА

(KAMAGRA)

Склад:

діюча речовина: sildenafil;

1 таблетка містить силденафілу цитрату у перерахуванні на силденафіл 50 мг або 100 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, натрію крохмальгліколят, повідон,   тальк,   покриття  Instacoat  Sol  IC-S-3788  (зелений): тальк, гіпромелоза, полі- етиленгліколь,   титану діоксид (E 171), хіноліновий жовтий (Е 104), діамантовий синій (Е 133).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.  

Фармакотерапевтична група.

Засоби, що застосовуються при порушенні ерекції. Код АТС G04B Е 03.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування порушень ерекції, що визначаються як нездатність досягти та підтримати ерекцію статевого члена, необхідну для успішного статевого акту.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої або будь-якої допоміжної речовини.

Завдяки впливу на обмін оксиду азоту/цГМФ силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів при їх одноразовому або тривалому застосуванні, тому його спільне призначення з донорами оксиду азоту, органічними нітратами або органічними нітритами у будь-якій формі постійно або періодично протипоказане.

Препарати для лікування порушень ерекції, в тому числі силденафіл, не повинні застосовувати пацієнтами, для яких сексуальна активність не бажана (наприклад, пацієнти з тяжкими формами серцево-судинних захворювань, такими як нестабільна стенокардія або тяжка серцева недостатність).

Прийом Камагри протипоказаний пацієнтам, які втратили зір на одному оці через неартеріальну передню ішемічну оптичну нейропатію, незалежно від того, чи сталося це через попередній прийом інгібітору ФDE5.

Прийом силденафілу протипоказаний пацієнтам, у яких безпека застосування даного препарату не вивчалася: пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки, з артеріальною гіпотензією (артеріальний тиск < 90/50 мм рт. ст.), з нещодавно перенесеним інсультом або інфарктом міокарда та відомими спадковими дегенеративними захворюваннями сітківки, такими як пігментний ретиніт (менша частина таких пацієнтів має генетичне захворювання фосфодіестераз сітківки).

Спосіб застосування та дози.

Таблетки призначені для перорального прийому. Для реалізації ефекту cилденафілу необхідне статеве збудження.

Застосування дорослим. Рекомендована доза для дорослих становить 50 мг, яку приймають за необхідності приблизно за 1 годину до сексуальних дій. Враховуючи ефективність і переносимість, дозу можна збільшити до 100 мг або зменшити до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Максимальна рекомендована частота прийому – 1 раз на добу. Активність Камагри може виявлятися через більший термін при прийомі з їжею, порівняно з прийомом натщесерце.

Застосування пацієнтами з порушеннями функції нирок. Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатині ну становить 30 - 80 мл/хв) режим дозування не змінюється. Оскільки у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатині ну < 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижений, застосування препарату потрібно починати з дози 25 мг.

Застосування пацієнтами з порушеннями функції печінки. Оскільки у пацієнтів з печінковою недостатністю кліренс силденафілу знижений, наприклад, при цирозі, застосування препарату потрібно починати з дози 25 мг.

Застосування у пацієнтів, які використовують інші види лікування. Враховуючи ступінь взаємодії у пацієнтів, котрі отримують супутню терапію ритонавіром, рекомендується не перевищувати максимальну одноразову дозу 25 мг силденафілу протягом 48 годин. Початкова доза 25 мг повинна рекомендуватися пацієнтам, які отримують супутнє лікування інгібіторами CYP3A4 (наприклад, еритроміцин, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол).

З метою зменшення ризику розвитку постуральної гіпотензії слід досягти стабілізації стану пацієнтів на тлі терапії альфа-блокаторами до застосування Камагри. Крім того, слід розпочати призначення препарату з найменших доз.

Застосування пацієнтам літнього віку. Для пацієнтів літнього віку зміна дозування не потрібна.

За необхідності застосування дози препарату менше 50 мг призначають силденафіл у відповідній лікарській формі та дозі.

Побічні реакції.

Побічні явища були транзиторними, легкими та помірними. Під час досліджень частота і тяжкість зростали при збільшенні дози.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, атаксія, невралгія, нейропатія, парестезія, тремор, запаморочення, порушення сну, безсоння, зниження рефлексів, підвищення чутливості, гіпестезія, дисфазія, астенія.

З боку серцево-судинної системи: стенокардія, атріовентрикулярна блокада, синкопе, тахікардія, відчуття серцебиття, артеріальна гіпотензія, постуральна гіпотензія, ішемія міокарда, тромбоз церебральних судин, серцева недостатність, порушення електрокардіограми.

З боку травного тракту: диспепсія, блювання, глосит, коліт, гастрит, гастро ентероколіт, езофагіт, стоматит, діарея, сухість у роті, гінгівіт, порушення функції печінки, гемороїдальна кровотеча.

З боку дихальної системи: ларингіт, фарингіт, синусит, бронхіт, продуктивний кашель, біль у грудній клітці, риніт.

З боку кістково-м’язової системи: артрити, артрози, міалгія, розрив сухожилля, тендосиновіїти, синовіїти, біль у кістках, міастенія.

З боку системи крові: анемія, лейкопенія, носові кровотечі.

З боку порушення обміну: порушення обміну вуглеводів, гіперглікемія, гіпоглікемія, гіперурикемія.

З боку органа зору: затуманення зору, підвищена чутливість до світла, хроматопсія, мідріаз, кон’юнктивіти, біль в очах, відчуття сухості в очах.  

З боку імунної системи: алергічні реакції – анафілактичний шок, ангіо невротичний набряк, шкірні висипання (кропив’янка, дерматит, ексфоліативний епідермальний некроз); гарячка.

З боку репродуктивної   системи:  пролонгована ерекція та/або пріапізм.

З боку сечовидільної системи: інфекція сечовивідних шляхів; цистит, ніктурія, частішання   сечовиділення, затримка сечі.

Передозування.

У дослідженнях на здорових добровольцях при одноразовому прийомі препарату у дозах до 800 мг негативні явища були подібними до таких при прийомі Камагри у найнижчих дозах, але зустрічалися частіше. У разі передозування проводять стандартне симптоматичне лікування. Застосування діалізу не збільшує кліренс силденафілу, оскільки останній активно зв’язується з білками плазми і не виводиться з сечею.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат не застосовують жінкам.

Діти.

Не застосовують дітям віком до 18 років.

Особливості застосування.

Для діагностики порушень ерекції, визначення їх можливих причин та вибору адекватного лікування необхідно зібрати повний медичний анамнез та   провести ретельне фізичне обстеження пацієнта. Сексуальна активність становить певний ризик за наявності захворювань серцево-судинної системи. Через це перед початком лікування з приводу порушень ерекції необхідне кардіологічне обстеження хворого.

Після широкого застосування препарату в практиці надійшли повідомлення про серйозні порушення   з   боку   серцево-судинної   системи,   які   включали   стенокардію,   інфаркт міокарда, раптову коронарну смерть, шлуночкові аритмії, геморагічний інсульт, минаючі ішемію, артеріальну гіпер- або гіпотензію. Вказані випадки переважно розвивалися під час або відразу після сексуальної активності. У більшості пацієнтів (але не у всіх) були наявні фактори ризику розвитку захворювань серцево-судинної системи.

Препарати, призначені для лікування порушення ерекції, з обережністю застосовують у хворих   з   анатомічною   деформацією   статевого   члена,   наприклад,   при   ангуляції, кавернозному фіброзі (хвороба Пейроні) та в осіб із захворюваннями, що сприяють розвитку пріапізму (серпоподібно клітинна анемія, множинна мієлома або лейкоз). Відомостей про безпеку застосування Камагри при пептичній виразці та геморагічному діатезі   не   існує,   тому   хворим   з   такою   патологією   препарат призначають   з обережністю.

У невеликої кількості хворих зі спадковим пігментним ретинітом відзначені спадкові порушення фосфодіестераз сітківки. Відомості про безпеку застосування Камагри у хворих з пігментним ретинітом відсутні, тому препарат у них слід застосовувати з обережністю.

Препарати, призначені для лікування порушень ерекції, не слід призначати чоловікам, для яких сексуальна активність не бажана.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами. Оскільки під час клінічних випробувань силденафілу спостерігалися запаморочення та порушення зору, не слід керувати транспортом та працювати з потенційно небезпечними механізмами до з'ясування індивідуальної реакції на препарат.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Застосування пацієнтами, які отримують інші ліки.

За винятком ритона віру, одночасне призначення якого із силденафілом не рекомендується, для хворих, які приймають супутнє лікування інгібіторами CYP3А 4, передбачається початкова доза силденафілу 25 мг.

Вплив інших препаратів на силденафіл. Дослідження in vitro: метаболізм силденафілу опосередковується, головним чином, цитохромом Р₄₅₀ (CYP), а саме: його ізоформами 3А 4 (основний шлях) та 2С 9 (другорядний шлях). Отже, інгібітори цих ізоферментів можуть зменшити виведення силденафілу.

Дослідження in vivo: фармакокінетичний аналіз результатів клінічного дослідження в окремих групах пацієнтів продемонстрував зменшення кліренсу силденафілу при одночасному застосуванні його з інгібіторами CYP 3А 4 (такими як кетоконазол, еритроміцин, циметидин).

Циметидин (800 мг), неспецифічний інгібітор CYP, при супутньому прийомі у здорових добровольців спричиняє збільшення концентрації силденафілу в плазмі на 56 %. Хоча частота небажаних явищ при одночасному прийомі з інгібіторами CYP 3А 4 у цих пацієнтів не зростала, початкова доза силденафілу повинна становити 25 мг.

При застосуванні разової дози 100 мг Камагри з еритроміцином, специфічним інгібітором CYP 3А 4 (500 мг двічі на добу, 5 днів), системна доза силденафілу (AUC) збільшувалася на 182 %. Одночасний прийом інгібітору ВІЛ-протеази саквінавіру (1200 мг тричі на добу), який також є інгібітором CYP 3А 4, призводив до збільшення максимальної концентрації (С_max) силденафілу на 140 %, AUC – на 210 %.

Камагра не впливала на фармакокінетику сиквінавіру. Сильні інгібітори CYP 3А 4, такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть виявляти виразніші ефекти. Одночасний прийом інгібітору ВІЛ-протеази ритона віру, який є високо специфічним інгібітором Р₄₅₀, на стадії рівноважних концентрацій (500 мг двічі на добу) із силденафілом (100 мг одноразово) призводить до 300 % збільшення (у 4 рази) максимальної концентрації силденафілу і 1000 % збільшення (в 11 разів) AUC силденафілу у плазмі крові. Через 24 години концентрації силденафілу в плазмі були приблизно 200 нг/мл, у той час як при застосуванні силденафілу окремо ці концентрації становили 5 нг/мл. Це пов’язано з ритонавірзумовленими ефектами на ізоферменти Р₄₅₀.

Силденафіл не впливає на фармакокінетику ритона віру. Базуючись на цих результатах, одночасне призначення силденафілу та ритона віру не рекомендується, і в жодному разі доза силденафілу не повинна перевищувати 25 мг протягом 48 годин.

Грейпфрутовий сік, який є слабким інгібітором CYP 3A4, впливає на метаболізм у стінці кишечнику та може призвести до невеликого підвищення рівня силденафілу в плазмі. Разовий прийом антациду (гідроксид магнію/гідроксид алюмінію) не впливав на біодоступність силденафілу.

Специфічні дослідження щодо вивчення взаємодії між усіма медичними препаратами не проводились. За даними фармакокінетичного аналізу окремих груп пацієнтів, інгібітори CYP2С 9 (такі як тол бутамід, варфарин), інгібітори CYP2D6 (такі як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазид і споріднені діуретики, петльові та калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, блокатори кальцієвих каналів, антагоністи бета-адренорецепторів або стимулятори метаболізму CYP450 (такі як рифампіцин, барбітурати) не впливали на фармакокінетику силденафілу.

У здорових добровольців не доведений вплив азитроміцину (500 мг на добу протягом 3 днів) на AUC, C_max, T_max, швидкість виведення та період на півжиття силденафілу або його основних метаболітів. Безпека й ефективність комбінації силденафілу з іншими засобами, призначеними для лікування порушень ерекції, не вивчались. Отже, призначення таких комбінацій не рекомендується. Одночасне призначення силденафілу та ритона віру не рекомендується.

Дослідження in vitro на тромбоцитах людини свідчать, що силденафіл підсилює антиагрегантні властивості нітропрусиду натрію. Інформація щодо безпеки застосування препарату Камагра пацієнтами із захворюваннями, що супроводжуються кровотечею, або з активними виразками органів травлення, відсутня. Тому призначення силденафілу таким хворим можливе лише після ретельної оцінки ризику та користі.

Вплив Камагри  на інші препарати. Дослідження in vitro: силденафіл є слабким інгібітором ізоформ цитохрому Р₄₅₀, а саме: 1А 2, 2С 9, 2С 19, 2D6, 2Е 1 та 3А 4 (IC50 > 150 mM). При застосуванні його в рекомендованих дозах C_max силденафілу в плазмі досягає приблизно 1 mМ, отже малоймовірно, що Камагра здатна змінити виведення субстратів цих ізоферментів.

Дослідження in vivo:   ознак   суттєвої   взаємодії силденафілу (50 мг) з тол бутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг), кожен з яких метаболізується CYP2С 9, не виявлено.

Силденафіл (50 мг) не призводить до збільшення тривалості кровотечі, спричиненої ацетил саліциловою кислотою (150 мг).

Силденафіл (50 мг) не підсилював гіпотензивного ефекту алкоголю у здорових добровольців, які мали максимальний рівень алкоголю в крові 0,08 % (80 мг/дл).

Не помічено взаємодії силденафілу (100 мг) та амлодипіну у хворих на артеріальну гіпертензію. Середнє додаткове зниження артеріального тиску було 8 mmHg систолічного та 7 mmHg - діастолічного.

Силденафіл (100 мг) не змінює рівноважну фармакокінетику інгібіторів ВІЛ-протеаз, саквінавіру та ритона віру, які є інгібіторами CYP3A4.

Завдяки відомим ефектам на шляху обміну оксиду азоту/цГМФ силденафіл підсилює гіпотензивний ефект нітратів. Отже, застосування силденафілу у поєднанні з нітратами або донорами оксиду азоту в будь-яких формах протипоказано.

Коли α-блокатор доксазозин (4 мг) і силденафіл (25 мг) застосовувались одночасно хворим на доброякісну гіперплазію простати, простежувалося додаткове зменшення артеріального тиску на 7 mmHg систолічного та 7 mmHg – діастолічного. Протягом перших 4 годин після спільного прийому вищезазначених препаратів відмічалися нечасті випадки постуральної гіпотензії.

Одночасний прийом Камагри і α-блокаторів може спричиняти симптоматичну гіпотензію у деяких пацієнтів.

Аналіз безпеки показав відсутність різниці в профілі побічних реакцій у пацієнтів, які приймають силденафіл окремо та з антигіпертензивними препаратами.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Камагра – пероральний препарат, що застосовується для лікування порушень ерекції у чоловіків. Препарат являє собою цитратну сіль силденафілу, селективний інгібітор циклічної гуанозинмоно фосфат (цГМФ) специфічної фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ 5).

Камагра не має безпосереднього релаксуючого ефекту на ізольовані кавернозні тіла людини, але значно підвищує релаксуючий ефект закису азоту (NO) шляхом пригнічення ФДЕ 5, яка відповідальна за розщеплення цГМФ у кавернозних тілах. При активації метаболічного шляху NO/цГМФ, що відбувається при сексуальній стимуляції, пригнічення ФДЕ 5 силденафілом призводить до підвищення концентрації цГМФ у кавернозних тілах. Отже, для того, щоб Камагра чинила свою позитивну фармакологічну дію, необхідне сексуальне збудження.

Дослідження in vitro продемонстрували, що силденафіл є селективним відносно ФДЕ 5. Його вплив на ФДЕ 5 сильніший, ніж вплив інших відомих фосфодіестераз (у 10 разів сильніший, ніж ФДЕ 6, у 80 разів – ніж ФДЕ 1, у 700 разів – ніж ФДЕ 2, ФДЕ 3, ФДЕ 4, ФДЕ 7 – ФДЕ 11). Зокрема силденафіл має у 400 разів кращу селективність відносно ФДЕ 5, ніж ФДЕ 3, цГМФспецифічної ізоформи фосфодіестерази, яка бере участь у процесах регуляції серцевих скорочень.

У здорових добровольців при разовому прийомі 100 мг силденафілу препарат не спричиняв клінічно суттєвих змін ЕКГ. Застосування силденафілу призводило до легкого або помірного зниження артеріального тиску, яке у більшості випадків не впливало на клінічний ефект. Середнє максимальне зниження систолічного артеріального тиску у положенні на спині після прийому перорально 100 мг препарату становило 8,4 мм рт. ст. Відповідна   зміна   діастолічного   артеріального тиску у положенні на спині становила 5,5 мм рт. ст. Такі зниження артеріального тиску пояснюються судинорозширювальним ефектом силденафілу, який, можливо, зумовлюється підвищеними концентраціями цГМФ у гладких м’язах судин. Більше, ніж звичайно, артеріальний тиск знижувався у пацієнтів, які одночасно приймали нітрати.

Всмоктування. Силденафіл швидко всмоктується після прийому внутрішньо з абсолютною біодоступністю приблизно 40 % (25 - 63 %). Силденафіл пригнічує ФДЕ 5 фермент in vitro до 50 % при концентрації 3,5 nM. Середня концентрація в плазмі після застосування силденафілу у дозі 100 мг – майже 18 ng/mL або 38 nM. Максимальні концентрації, які спостерігались у плазмі, реєструвались через 30 - 120   хв  (у середньому 60 хв) після перорального прийому натщесерце. У випадках, коли препарат приймають разом із дуже жирною їжею, швидкість всмоктування зменшується   і затримка максимального часу дорівнює, в середньому, 60 хв, а зменшення максимальної концентрації – в середньому 29 %.

Розподіл. Середній об’єм розподілу силденафілу у рівноважному стані (Vss) дорівнює 105 л, що свідчить   про   його   проникнення   у   тканини.   Як силденафіл, так і його головний циркулюючий N-дисметиловий метаболіт приблизно на 96 % зв’язаний з білками плазми. Зв’язування з білками не залежить від загальних концентрацій препарату.

У   здорових   добровольців,   які отримували   силденафіл  (один раз у дозі 100 мг), через 90 хв після прийому препарату в еякуляті було зареєстровано менше 0,0002 % речовини (у середньому 188 нг) від прийнятої дози.

Метаболізм. Силденафіл метаболізується, головним чином, ізоферментами печінки, локалізованими в мікро сомах, CYP3А 4 (головний шлях) та CYP2С 9 (другорядний шлях). Головний циркулюючий метаболіт утворюється внаслідок N-диметиляції силденафілу. Цей метаболіт характеризується селективністю до ФДЕ 5, подібною до силденафілу, але його активність відносно ФДЕ 5 in vitro становить приблизно 50 % від селективності вихідного препарату. Концентрації цього метаболіту в плазмі становлять приблизно 40 % від відповідних концентрацій силденафілу. N-дисметиловий метаболіт метаболізується і далі, його кінцевий час напів виведення дорівнює приблизно 4 години.

Виведення. Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/год з кінцевим терміном напів виведення 3 - 5 годин. При пероральному застосуванні силденафіл екскретується у вигляді метаболітів, головним чином з фекаліями (приблизно 80 % прийнятої дози) і меншою мірою – з сечею (приблизно 13 % прийнятої дози).

Фармакокінетика у пацієнтів спеціальних груп.

Пацієнти літнього віку. Здорові добровольці літнього віку (старше 65 років) мали знижені   показники кліренсу силденафілу, а концентрації силденафілу та його N-дисметилового метаболіту були приблизно на 40 % більші, ніж у здорових молодих добровольців віком 18 - 45 років. Аналіз великої кількості досліджень показав, що вік не має клінічно важливого значення для частоти побічних явищ.

Пацієнти з недостатністю функції нирок. У добровольців з легкою та помірною (кліренс креатині ну дорівнює 30 - 80 мл/хв) недостатністю функції нирок фармакокінетика силденафілу не змінювалася після прийому внутрішньо разової дози препарату 50 мг. У добровольців з тяжкою недостатністю функції нирок (кліренс креатині ну < 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижувався, що призводило до збільшення AUC (100 %) та С_max (88 %), порівняно з добровольцями такого ж віку, які не мали порушень функції нирок.

Пацієнти з недостатністю функції печінки. У добровольців з легким та помірним цирозом печінки (Чайлд-П’юд А і В) кліренс силденафілу зменшувався, що було причиною збільшення AUC (84 %) та максимальної концентрації (47 %), порівняно із здоровими добровольцями такого ж віку. Фармакокінетика силденафілу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки не вивчалась.

Дані до клінічних досліджень, що базувались на загальноприйнятих дослідженнях безпеки, токсичності доз, що повторюються, генотоксичності, канцерогенності та токсичного впливу на репродукцію, не показали особливого ризику для людини.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: ромбовидної форми таблетки, вкриті оболонкою, зеленого   кольору, з тисненням «ар» з одного боку   та «KGR 50»  – з іншого.

ромбовидної форми таблетки, вкриті оболонкою, зеленого   кольору, з тисненням «ар» з одного боку   та «KGR 100» – з іншого.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 30 °С.

Зберігати у   недоступному для дітей   місці.

Упаковка.   По 1 або 4 таблетки у блістері; по 1 блістеру в картонній упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Аджанта Фарма Лімітед.

Місцезнаходження. Б-4/5/6, М. І. Д. С. Ерія, Пайтхан-431 128, Діст. Аурангабад, Індія.

Камагра Желе

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

гель д/перорал. прим. 50 мг/5 г пакет 5 г, № 1, № 50

№ UA/9293/02/01 от 18.08.2009 до 18.08.2014

гель д/перорал. прим. 100 мг/5 г пакет 5 г, № 1, № 50

№ UA/9293/02/02 от 18.08.2009 до 18.08.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Сильденафил является пероральным препаратом, который применяется для лечения нарушений эрекции у мужчин. Препарат — цитратная соль сильденафила, селективный ингибитор цГМФ специфической фосфодиэстеразы-5 (ФДЭ-5).
Физиологический механизм эрекции полового члена состоит в освобождении оксида азота (NO) в кавернозном теле при сексуальной стимуляции. NO активирует фермент гуанилатциклазу, что служит причиной повышения уровня цГМФ, расслабления гладких мышц кавернозного тела и усиления к ним притока крови.
Сильденафил не оказывает непосредственного релаксирующего влияния на изолированное кавернозное тело человека, однако значительно повышает эффективность NO путем угнетения ФДЭ-5, отвечающей за расщепление цГМФ в кавернозном теле. Когда при сексуальной стимуляции происходит локальное освобождение NO, угнетение ФДЭ-5 сильденафилом приводит к повышению концентрации цГМФ в кавернозном теле, вследствие чего происходит расслабление гладких мышц и усиливается прилив крови к кавернозному телу. Применение сильденафила в рекомендуемых дозах будет неэффективным без сексуальной стимуляции.
Исследованиями in vitro установлено, что сильденафил обладает селективностью в отношении ФДЭ-5. Его влияние на ФДЭ-5 более выражено, чем в отношении других известных ФДЭ (в 10 раз сильнее, чем в отношении ФДЭ-6, в 80 раз — по сравнению с ФДЭ-1, в 700 раз — по сравнению с ФДЭ-2, ФДЭ-3, ФДЭ-4, ФДЭ-7–11. В частности, сильденафил имеет в 400 раз лучшую селективность относительно ФДЭ-5, чем ФДЭ-3, цГМФ специфической изоформы ФДЭ, которая принимает участие в процессах регуляции сердечных сокращений.
Нарушение зрения. При применении сильденафила в дозе 100 мг у некоторых пациентов через 1 ч выявлено (с помощью теста «Famsworth-Munsell 100») легкое преходящее нарушение различения цветов (синего/зеленого); через 2 ч после приема препарата эти нарушения исчезают. Вероятным механизмом нарушения цветного зрения считают угнетение ФДЭ-6, которая принимает участие в процессе передачи света в сетчатке. Результаты исследования in vitrо показывают, что эффект сильденафила на ФДЭ-6 в 10 раз уступает его активности относительно ФДЭ-5. Сильденафил не влияет на остроту зрения, контрастность восприятия, электроретинограмму, внутриглазное давление или пупилометрию.
Эффективность. Эффективность сильденафила, которую оценивали относительно способности препарата обеспечивать наступление и сохранение эрекции, достаточной для проведения полового акта, была продемонстрирована и сохранялась при продолжительном применении препарата (1 год).
В исследовании при приеме сильденафила в дозах 25, 50, 100 мг улучшение эрекции отмечали в 62; 74; 82% соответственно. Кроме улучшения эректильной функции, анализ международного индекса эректильной функции показал, что лечение сильденафилом усиливает оргазм и чувство удовлетворения от полового акта. При лечении сильденафилом улучшение было отмечено у 59% больных сахарным диабетом; у 43% пациентов, перенесших радикальную простатэктомию, у 83% больных с травмой спинного мозга.
Фармакокинетика. В пределах рекомендованного диапазона доз фармакокинетика сильденафила пропорциональна дозе. Препарат выводится из организма преимущественно путем биотрансформации в печени (в основном при участии цитохрома P450 3A4) с образованием активного метаболита со свойствами, подобными сильденафилу.
Всасывание. Сильденафил быстро всасывается после приема внутрь с абсолютной биодоступностью в среднем 41% (25–63%). Сильденафил угнетает ФДЭ-5 фермент in vitro до 50% при концентрации 3,5 нМ. Средняя концентрация в плазме крови после применения сильденафила в дозе 100 мг около 18 нг/мл или 38 нМ. C_max в плазме крови достигается через 30–120 мин (в среднем через 60 мин) после перорального приема натощак. В случае, если препарат принимают с жирной пищей, скорость всасывания снижается и время достижения C_max в плазме крови увеличивается в среднем на 60 мин, а C_max в плазме крови снижается в среднем на 29%, однако степень абсорбции не нарушается (AUC уменьшалась на 11%).
Распределение. Средний объем распределения сильденафила в равновесном состоянии (Vss) — 105 л, что свидетельствует о его проникновении в ткани. Как сильденафил, так и его главный циркулирующий N-дисметиловый метаболит, приблизительно на 96% связан с белками плазмы крови.
Связывание с белками не зависит от общих концентраций препарата.
У здоровых добровольцев, которые получали сильденафил (1 раз в дозе 100 мг), через 90 мин после приема препарата в эякуляте было зарегистрировано <0,0002% вещества (в среднем 188 нг) принятой дозы.
Метаболизм. Сильденафил метаболизируется главным образом изоферментами печени, локализованными в микросомах, CYP 3A4 (главный путь) и CYP 2C9 (второстепенный путь).
Главный циркулирующий метаболит образовывается вследствие N-диметиляции сильденафила. Этот метаболит характеризуется селективностью к ФДЭ-5, подобной сильденафилу, но его активность относительно ФДЭ-5 in vitro составляет около 50% селективности исходного препарата. Концентрации этого метаболита в плазме крови составляют около 40% соответствующих концентраций сильденафила. N-дисметиловый метаболит метаболизируется и в дальнейшем, конечный Т_½ составляет около 4 ч.
Выведение. Общий клиренс сильденафила составляет 41 л/ч, Т_½ — 3–5 ч. При пероральном применении сильденафил экскретируется в виде метаболитов, главным образом с калом (около 80% принятой дозы) и в меньшей степени — с мочой (около 13% принятой дозы).
Фармакокинетика у специальных групп пациентов
Пациенты пожилого возраста. У здоровых добровольцев пожилого возраста (65 лет и старше) отмечали сниженные показатели клиренса сильденафила, а концентрации сильденафила и его N-дисметилового метаболита приблизительно на 90% выше, чем у здоровых добровольцев молодого возраста (18–45 лет). Учитывая возрастную зависимость в связывании белков, повышение концентрации свободного сильденафила в плазме крови составляет почти 40%.
Пациенты с недостаточностью функции почек. У добровольцев с легкой (клиренс креатинина 50–80 мл/мин) и умеренно выраженной (клиренс креатинина 30–49 мл/мин) недостаточностью функции почек фармакокинетика сильденафила после приема внутрь в разовой дозе 50 мг не изменялась. У добровольцев с тяжелой (клиренс креатинина ≤30 мл/мин) недостаточностью функции почек клиренс сильденафила снижался, что приводило к увеличению AUC (на 100%) и повышению C_max в крови (на 88%) по сравнению с добровольцами того же возраста без нарушений функции почек. Кроме того, значения AUC и C_max в крови для Ν-дисметилового метаболита значительно повышались (соответственно на 200 и 79%) у пациентов с тяжелыми нарушениями функции почек по сравнению с пациентами с нормальной функцией почек.
Пациенты с недостаточностью функции печени. У добровольцев с легким и умеренно выраженным циррозом печени (функциональный класс А и В по классификации Чайлд-Пью) клиренс сильденафила снижался, что приводило к увеличению AUC (на 84%) и повышению C_max в плазме крови (на 47%) по сравнению c таковыми у добровольцев того же возраста без печеночной недостаточности. Фармакокинетику сильденафила у пациентов с тяжелыми нарушениями функции печени не изучали (класс С по Чайлд-Пью).
Результаты доклинических исследований, которые базировались на общепринятых исследованиях безопасности, токсичности доз, которые повторяются, генотоксичности, канцерогенности и токсического влияния на репродукцию, не выявили особого риска для человека.

ПОКАЗАНИЯ:

лечение нарушений эрекции, которые определяются как неспособность достичь и поддержать эрекцию полового члена, необходимую для успешного полового акта. Для эффективного действия Камагра Желе необходимо сексуальное возбуждение.

ПРИМЕНЕНИЕ:

таблетки предназначены для перорального приема. Для реализации эффекта сильденафила необходимо половое возбуждение.
Применение у взрослых. Рекомендуемая доза для взрослых составляет 50 мг, которую принимают по необходимости приблизительно за 1 ч до сексуальной активности. Учитывая эффективность и переносимость, дозу можно повышать до 100 мг. Максимальная рекомендуемая доза составляет 100 мг. Максимальная рекомендуемая частота приема — 1 раз в сутки. Время проявления активности Камагры Желе может увеличиваться при приеме с пищей по сравнению с приемом натощак.
Применение у пациентов пожилого возраста. Для пациентов пожилого возраста изменения дозирования не требуется.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

применение сильденафила противопоказано пациентам с повышенной чувствительностью к действующему веществу или к любому другому компоненту препарата.
Благодаря влиянию на обмен NO/цГМФ, сильденафил усиливает гипотензивное действие нитратов при их одноразовом или продолжительном применении, поэтому его одновременное применение с донаторами NO, органическими нитратами или органическими нитритами в любой форме постоянно или периодически противопоказано.
Препараты для лечения нарушений эрекции, в том числе сильденафил, не следует применять у пациентов, для которых сексуальная активность нежелательна (например пациенты с тяжелыми формами сердечно-сосудистых заболеваний, такими как нестабильная стенокардия или тяжелая сердечная недостаточность).
Прием сильденафила противопоказан пациентам с потерей зрения на один глаз вследствие неартериальной передней ишемической оптической нейропатии, независимо от того, произошло ли это вследствие приема ингибитора ФДЭ-5 или нет.
Безопасность сильденафила не изучали в таких подгруппах пациентов, и потому его применение противопоказано: пациентам с тяжелыми нарушениями функции печени, с артериальной гипотензией (АД <90/50 мм рт. ст.), с недавно перенесенным инсультом или инфарктом миокарда и с известными наследственными дегенеративными заболеваниями сетчатки, такими как пигментный ретинит (у небольшого числа таких пациентов отмечают генетическое заболевание ФДЭ сетчатки).

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

были транзиторными, легкими или умеренно выраженными. Во время исследований частота и тяжесть побочных эффектов увеличивались при повышении дозы. Природа побочных эффектов в исследованиях с вариабельной дозой, которая в большей степени отображала рекомендованный режим дозирования, была подобной исследованиям с фиксированной дозой. Наиболее часто отмечали такие побочные эффекты, как головная боль и приливы.
Очень часто отмечали такие побочные явления (>1/10)
Со стороны нервной системы: головная боль.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: вазодилатация (приливы).
Часто (1/100–1/10)
Со стороны нервной системы: головокружение.
Со стороны органа зрения: аномальное зрение (затуманенность зрения, повышенная чувствительность к свету), хроматопсия (умеренной степени, транзиторная, главным образом цветное зрение).
Со стороны сердечно-сосудистой системы: пальпитация (ощущение сердцебиения).
Со стороны дыхательной системы: ринит (заложенность носа).
Со стороны ЖКТ: диспепсия.
При применении препарата в дозах, превышающих рекомендуемые, побочные эффекты подобны, но возникают чаще.
Применение сильденафила не влияет на частоту заболеваемости инфарктом миокарда и показатель летальности от сердечно-сосудистых заболеваний.
В послерегистрационный период выявляли нетипичные или малораспространенные реакции на фоне приема препарата.
Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности (включая кожные высыпания).
Со стороны нервной системы: эпилептический приступ, рецидив эпилептического приступа.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: тахикардия, гипотензия, синкопе, носовые кровотечения.
Со стороны ЖКТ: рвота.
Со стороны органа зрения: боль в глазах, покраснение глаз.
Со стороны репродуктивной системы: пролонгированная эрекция и/или приапизм.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

для диагностики нарушений эрекции, определения возможных причин заболевания и назначения адекватного лечения необходимо тщательно изучить историю болезни пациента и провести тщательное медицинское обследование. Для эффективности действия сильденафила необходима сексуальная стимуляция.
С сексуальной активностью связана определенная степень риска из-за возможности возникновения сердечного приступа. Прежде чем начать курс любого лечения нарушений эрекции, врач должен проверить состояние сердечно-сосудистой системы пациента. Препараты, предназначенные для лечения эректильной дисфункции, не следует применять у пациентов, для которых сексуальная активность нежелательна.
В период после внедрения препарата в широкую медицинскую практику сообщалось о серьезных сердечно-сосудистых осложнениях, которые по времени совпадают с приемом сильденафила. К ним относятся инфаркт миокарда, внезапная сердечная смерть, вентрикулярная аритмия, цереброваскулярная геморрагия и транзиторная ишемическая атака. У большинства из этих пациентов отмечали в анамнезе сердечно-сосудистые факторы риска. Преобладающее количество таких случаев выявляли на протяжении или сразу после сексуальной нагрузки, незначительную часть — через короткий период после приема сильденафила без сексуальной активности. Другие случаи зафиксированы через часы или дни после использования сильденафила и сексуальной нагрузки. Таким образом, невозможно установить прямую зависимость таких случаев от применения сильденафила, сексуальной нагрузки, сопутствующих сердечно-сосудистых заболеваний, комбинации этих факторов или других факторов. У здоровых добровольцев при разовом приеме сильденафила в дозах до 100 мг не выявлено клинически существенных изменений ЭКГ. Среднее максимальное снижение систолического АД в положении лежа после перорального приема препарата в дозе 100 мг составляло 8,34 мм рт. ст. Соответствующее изменение диастолического АД в положении лежа составляло 5,3 мм рт. ст. Ниже, чем всегда, но кратковременно АД снижалось у пациентов, которые одновременно принимали нитраты.
В исследованиях сильденафил проявлял системное вазодилататорное действие, которое приводило к преходящему снижению АД. Этот эффект имеет небольшое значение или вообще не приводит к каким-либо последствиям у большинства пациентов. Тем не менее, при назначении сильденафила врач должен тщательно взвешивать риск побочных проявлений вазодилататорного действия препарата у пациентов с определенными сопутствующими заболеваниями, особенно на фоне сексуальной активности. Повышенная чувствительность к вазодилататорам отмечена у больных с левожелудочковой обструкцией (аортальный стеноз, обструктивная гипертрофическая кардиомиопатия), а также со множественными проявлениями системной атрофии, которые отмечаются в отдельных случаях и проявляются тяжелыми нарушениями вегетативного контроля АД.
Сильденафил в дозе 100 мг 1 раз в сутки при пероральном приеме у пациентов с тяжелыми заболеваниями сердца (стеноз >70% как минимум одной коронарной артерии) снижает показатели среднего систолического АД покоя и диастолического АД на 7 и 6% соответственно по сравнению с исходным уровнем. Среднее легочное систолическое давление снижается на 9%. Сильденафил не оказывает никакого эффекта на сердечный выброс и кровоток в стенозированных коронарных артериях вследствие улучшения (приблизительно на 13%) аденозинстимулированного резерва кровотока (в коронарных артериях с и без стеноза).
У больных с эректильной дисфункцией и стабильной стенокардией, которые регулярно принимали антиангинальные препараты (за исключением нитратов) и применяли сильденафил 100 мг 1 раз в сутки внутрь, было отмечено увеличение продолжительности тредмил-теста (19,9 с; 95% доверительный интервал 0,9–38,9 с) и среднего времени выполнения упражнения до обострения симптомов стенокардии 423,6 и 403,7 с по сравнению с плацебо.
У пациентов с сопутствующей АГ, которые одновременно принимают 2 и более антигипертензивных препарата, сильденафил в дозе 100 мг 1 раз в сутки внутрь улучшал эрекцию на 71%, увеличивал количество успешных сексуальных попыток на 62%. Количество побочных эффектов было одинаковым по сравнению с пациентами в других популяциях, которые принимали 3 и более антигипертензивных препарата.
Во всех исследованиях с использованием ингибиторов ФДЭ-5, включая сильденафил, сообщалось о неартериальной передней ишемической невропатии зрительного нерва (NAION), что является причиной снижения или потери зрения. У большинства этих пациентов отмечали такие факторы риска, как уменьшенное соотношение глубина/площадь («застойный диск»), возраст старше 50 лет, сахарный диабет, АГ, заболевание коронарных сосудов, гиперлипидемия и курение. Не было установлено причинных связей между применением ингибиторов ФДЭ-5 и возникновением NAION. Врач должен предупредить пациентов, у которых уже выявляли проявления NAION, о возможном рецидиве NAION. Пациенты должны быть предупреждены о необходимости немедленно обратиться к врачу в случае внезапного ухудшения зрения.
У пациентов с возрастной дегенерацией сетчатки сильденафил в дозе 100 мг 1 раз в сутки внутрь переносился хорошо и не вызывал клинического эффекта при исследовании зрительных функций в тестах (острота зрения, сетка Амслера, распознавание цвета, «искусственный поток света», периметрия по Гамфрею и фотостресс).
Сильденафил рекомендуется применять с осторожностью пациентам, которые одновременно применяют блокаторы α-адренорецепторов, поскольку в некоторых случаях это может привести к симптоматической гипотензии. Для того чтобы минимизировать риск развития постуральной гипотензии, следует достичь стабилизации показателей АД с помощью блокаторов α-адренорецепторов до применения сильденафила. Следует начинать применение сильденафила с низких доз. Кроме того, врачи должны информировать пациентов о том, что делать в случае возникновения симптомов постуральной гипотензии.
У некоторых пациентов с врожденным пигментным ретинитом отмечены генетические дефекты ФДЭ сетчатки. Нет никакой информации относительно безопасности назначения сильденафила пациентам с пигментным ретинитом, поэтому этой группе пациентов сильденафил следует назначать с осторожностью.
Исследование тромбоцитов человека in vitro свидетельствует, что сильденафил усиливает антиагрегационный эффект натрия нитропруссида (донатора NO). Нет информации о безопасности относительно назначения сильденафила пациентам со склонностью к кровотечению или с острой язвой желудка, поэтому этой группе пациентов сильденафил следует назначать с осторожностью.
Препараты, предназначенные для лечения нарушений эрекции, необходимо применять с осторожностью у пациентов с анатомическими деформациями пениса (такими как ангуляции, кавернозные фиброзы или болезнь Пейрони) или пациентам с заболеваниями, которые могут привести к развитию приапизма (такие как серповидноклеточная анемия, множественная миелома или лейкемия).
Безопасность и эффективность комбинаций сильденафила с другими видами лечения эректильной дисфункции не изучались, поэтому использовать такие комбинации не рекомендуется.
После перорального приема разовой дозы 100 мг сильденафила не отмечено никакого влияния на подвижность и морфологические свойства сперматозоидов у здоровых добровольцев.
О внезапном снижении и потере слуха сообщалось в незначительном количестве случаев в постмаркетинговых исследованиях при применении ингибиторов ФДЭ-5, включая сильденафил.
У большей части этих пациентов отмечали факторы риска внезапного снижения или потери слуха. Причинных связей применения ингибиторов ФДЭ-5 и внезапного снижения или потери слуха у пациентов не установлено. В случае внезапного снижения и потери слуха пациентам следует рекомендовать прекратить применение сильденафила и немедленно проконсультироваться с врачом.
Применение пациентами с нарушениями функции почек. У пациентов с почечной недостаточностью легкой и средней тяжести (клиренс креатинина 30–80 мл/мин) режим дозирования не меняется. Поскольку у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина <30 мл/мин) клиренс сильденафила снижен, применение препарата следует начинать с дозы 25 мг.
Применение пациентами с нарушениями функции печени. Поскольку у пациентов с печеночной недостаточностью клиренс сильденафила снижен, например при циррозе, применение препарата необходимо начинать с дозы 25 мг.
Применение у пациентов, которые используют другие виды лечения. Учитывая степень взаимодействия у пациентов, которые получают сопутствующую терапию ритонавиром, не рекомендуется превышать максимальную разовую дозу 25 мг сильденафила на протяжении 48 ч. Начальную дозу 25 мг необходимо рекомендовать пациентам, которые получают сопутствующее лечение ингибиторами CYP 3A4 (например эритромицин, саквинавир, кетоконазол, итраконазол).
С целью снижения риска развития постуральной гипотензии следует достичь стабилизации состояния пациентов при терапии блокаторами α-адренорецепторов до применения сильденафила. Кроме того, следует начинать прием препарата с минимальных доз.
Период беременности и кормления грудью. Сильденафил не предназначен для применения у женщин.
Дети. Сильденафил не показан для приема лицами в возрасте младше 18 лет.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Исследования влияния препарата на способность управлять транспортными средствами и работать с механизмами не проводили. Поскольку во время клинических исследований сильденафила отмечали головокружение и нарушение зрения, пациенты должны знать свою реакцию на прием Камагры Желе, прежде чем управлять транспортными средствами или работать с механизмами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

Влияние других препаратов на сильденафил
Исследования in vitro: метаболизм сильденафила опосредуется главным образом цитохромом Р450 (CYP), в частности его изоформами 3А4 (основной путь) и 2С9 (второстепенный путь). Таким образом, ингибиторы этих изоферментов могут уменьшить элиминацию сильденафила, индукторы этих ферментов могут увеличить его выведение.
Исследования in vivo: популяционный фармакокинетический анализ результатов клинического исследования продемонстрировал снижение клиренса сильденафила при одновременном применении его с ингибиторами CYP 3A4 (такими как кетоконазол, эритромицин, циметидин). Циметидин (800 мг), ингибитор цитохрома Р450 и неспецифический ингибитор CYP 3A4 при одновременном назначении здоровым добровольцам в дозе 50 мг вызывал повышение концентрации сильденафила в плазме крови на 56%. В случае применения сильденафила в дозе 100 мг одновременно с эритромицином, специфическим ингибитором CYP 3A4 (500 мг 2 раза в сутки в течение 5 дней), отмечали увеличение AUC сильденафила на 182%.
Одновременное назначение ингибитора ВИЧ-протеазы саквинавира (1200 мг 3 раза в сутки), который является также ингибитором CYP 3A4, и сильденафила приводило к повышению C_max сильденафила в сыворотке крови на 140% и к увеличению AUC на 210%. Сильденафил не влияет на фармакокинетику саквинавира. Сильные ингибиторы CYP 3A4, такие как кетоконазол и итраконазол, проявляют более выраженное действие.
Одновременный прием ритонавира — ингибитора протеазы ВИЧ, который является высокоспецифическим ингибитором Р450, в равновесном состоянии (500 мг 2 раза в сутки) с сильденафилом (100 мг однократно) приводит к повышению до 300% (в 4 раза) C_max сильденафила в плазме крови и к увеличению на 1000% (в 11 раз) AUC сильденафила в плазме крови. Через 24 ч концентрация сильденафила в плазме крови составляла около 200 нг/мл, тогда как в случае приема только сильденафила его концентрация составляла 5 нг/мл. Это обусловлено влиянием ритонавира на изоферменты Р450. Сильденафил не влияет на фармакокинетику ритонавира. Когда доза сильденафила для субъектов, которые получают ингибитор CYP 3A4, применялась согласно рекомендациям, концентрация сильденафила в плазме крови не превышала 200 нМ для любого пациента и препарат имел хорошую толерантность.
Однократный прием антацида (гидроксид магния/гидроксид алюминия) не влияет на биодоступность сильденафила.
Ингибиторы CYP 2C9 (такие как толбутамид, варфарин), ингибиторы CYP 2D6 (такие как селективные ингибиторы обратного захвата серотонина, трициклические антидепрессанты), тиазидные и тиазидоподобные диуретики, ингибиторы АПФ, блокаторы кальциевых каналов, не влияли на фармакокинетику сильденафила.
У здоровых добровольцев не доказано влияние приема азитромицина (500 мг/сут на протяжении 3 дней) на AUC, C_max в крови и время ее достижения, клиренс и Т_½ сильденафила или его основных метаболитов.
Влияние сильденафила на другие препараты
Исследования in vitro: cильденафил является слабым ингибитором изоформ цитохрома Р450, а именно изоферментов 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 и ЗА4 (IK50 >150 μМ). В случае применения его в рекомендуемых дозах C_max сильденафила в плазме крови достигает около 1 μМ, потому маловероятно, что сильденафил способен изменить фармакокинетику субстратов этих изоферментов.
Исследования in vivo: сильденафил усиливает гипотензивный эффект при кратковременном и продолжительном применении нитратов, поэтому одноразовое или курсовое применение донаторов NO, органических нитратов или органических нитритов в любых формах с сильденафилом противопоказано.
Когда сильденафил (25; 50 и 100 мг) применяли у больных с доброкачественной гиперплазией простаты одновременно с терапией блокатором α-адренорецепторов доксазозином (4 и 8 мг), которая поддерживалась на стабильном уровне, прослеживалось дополнительное снижение АД на 7/7, 9/5 и 8/4 мм рт. ст. соответственно и средние дополнительные сокращения АД 6/6, 11/4 и 4/5 мм рт. ст. соответственно. Когда сильденафил и доксазозин назначали одновременно пациентам, стойким к доксазозин-терапии, отмечены нечастые случаи симптоматической постуральной гипотензии. Ее признаками являются головокружение и нарушение координации при действии света, но без потери сознания. Сопутствующее лечение сильденафилом пациентов, которые применяют α-адреноблокаторную терапию, может привести к возникновению симптоматической гипотензии у некоторых пациентов.
Признаков существенного взаимодействия сильденафила (50 мг) с толбутамидом (250 мг) или варфарином (40 мг), каждый из которых метаболизируется CYP 2C9, не выявлено.
Сильденафил (100 мг) не изменяет равновесного состояния фармакокинетики ингибиторов ВИЧ-протеазы, саквинара и ритонавира, которые являются ингибиторами CYP 3A4.
Сильденафил (50 мг) не приводит к увеличению продолжительности кровотечения, вызванного ацетилсалициловой кислотой (150 мг).
Сильденафил (50 мг) не усиливал гипотензивного эффекта алкоголя у здоровых добровольцев, которые имели максимальный уровень алкоголя в крови 0,08% (80 мг/дл).
Не отмечено взаимодействия сильденафила (100 мг) и амлодипина у больных с АГ. Среднее дополнительное снижение систолического АД — 8 мм рт. ст. и диастолического — 7 мм рт. ст.
Анализ безопасности показал отсутствие отличия в профиле побочных реакций у пациентов, принимающих сильденафил как монотерапию и сочетанно с антигипертензивными препаратами.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

в исследованиях на здоровых добровольцах при однократном приеме препарата в дозах до 800 мг побочные эффекты были подобны тем, которые отмечали при приеме сильденафила в более низких дозах, но частота их развития и степень тяжести повышались. В случае передозировки при необходимости проводят симптоматическую терапию. Диализ не ускоряет элиминацию препарата, поскольку сильденафил прочно связывается с белками плазмы крови и не выводится с мочой.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при температуре до 25 °С.