Карбидопа и леводопа - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

КАРБІДОПА І ЛЕВОДОПА-ТЕВА

(CARBIDOPA AND LEVODOPA-TEVA)

Склад:

діюча речовина: 1 таблетка містить карбідопи 25 мг, леводопи 250 мг;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний преже латинізований, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, індигокармін (Е 132).

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Допамінергічні засоби. Леводопа з інгібітором декарбоксил ази. Код АТС N04B A02.

Клінічні характеристики.

Показання.

Хвороба та синдром Паркінсона.

Протипоказання.

Одночасне застосування інгібіторів моноамін оксидази (за винятком низьких доз   окремих інгібіторів моноамін оксидази-В) та Карбідопа і Леводопа (їх застосування слід припинити принаймні за два тижні до початку прийому Карбідопи та Леводопи); закрито кутова   глаукома; надмірна чутливість до активних компонентів або до будь-якого з компонентів препарату; важкі серцеві розлади; психози; злоякісна меланома або підозра на меланому; дитячий вік; період вагітності або годування груддю.

Спосіб застосування та дози.

Пацієнти, які не отримують леводопу: для пацієнтів, які розпочинають прийом препарату, початкова доза становить ½ таблетки один або два рази на добу. Якщо необхідно, можна додати ще ½ таблетки щоденно, або кожного наступного дня до досягнення необхідної кількості карбідопи.

Терапевтична дія препарату проявляється в той самий день, інколи вже після однієї дози. Повна ефективна доза препарату досягається протягом семи днів у порівнянні з тижнями та місяцями застосування леводопи окремо.

Пацієнти, які отримують леводопу: прийом леводопи слід припинити принаймні за
12 годин (24 години для повільного пристосування) до початку терапії препаратом Карбідопа і Леводопа-Тева. Найлегшим шляхом є прийом препарату вранці, при цьому вночі леводопу не застосовують. Доза препарату має бути приблизно 20 % попередньої щоденної дози леводопи.

Початкова доза. Пацієнти, які отримують менше 1 500 мг леводопи на день, початкова добова доза має бути 75-100 мг карбідопи та 300-400 мг леводопи (застосовують препарат з дозуванням у співвідношенні карбідопи/леводопи 1:4) за 3-4 прийоми на день. Пацієнти, які отримують більше ніж 1 500 мг леводопи на день, початкова доза препарату для них – 1 таблетка препарату 3-4 рази на добу.

Підтримуюча доза. Терапія з застосуванням препарату Карбідопа і Леводопа-Тева має враховувати індивідуальні особливості пацієнтів, дозування має поступово змінюватись залежно від   терапевтичного ефекту.

У разі, коли необхідна більша кількість леводопи,   дозу препарату можна збільшити до
1 таблетки 3-4 рази на добу. При необхідності дозу можна збільшувати по ½ чи по цілій таблетці кожної наступної доби (максимальна добова доза – 8 таблеток).

Коли переведення пацієнта з леводопи на препарат Карбідопа і Леводопа-Тева поєднується з іншими інгібіторами декарбоксил ази, застосування препаратів слід припинити принаймні за 12 годин до початку застосування препарату Карбідопа і Леводопа-Тева. Застосування препарату слід розпочинати з дози, що відповідає кількості леводопи/інгібітору декарбоксил ази в попередніх препаратах.

Пацієнти, які отримують інші протипаркінсонічні препарати: комбінація препарату з інгібіторами моноамін оксидази-В (МАО-В) здатна підвищити ефективність препарату Карбідопа і Леводопа-Тева в контрольованих випадках акінезії та/чи дискінезії.

Застосування інших стандартних протипаркінсонічних препаратів, що відрізняються від     леводопи, можна продовжувати при призначенні карбідопи та леводопи, хоча дозу цих препаратів чи дозу леводопи треба буде змінити.

Вживання літніми пацієнтами: даний препарат використовується літніми пацієнтами.

Побічні реакції.

Побічні ефекти, що виникають при застосуванні препарату, часто пов'язують з нейрофармакологічною діяльністю допаміну. Зазвичай ці реакції усуваються або знижуються шляхом зниження дози. Найрозповсюдженішими є випадки дискінезії, включаючи хореподібні, дистонічні та інші неконтрольовані рухи. Спазм м’язів та блефароспазм є свідченнями того, що дозу слід зменшити.

Іншими серйозними побічними ефектами є ментальні зміни, включаючи параноїдальне мислення та психози; депресію з або без суїцидальних тенденцій; деменцію. Зустрічаються випадки патологічного азарту, підвищеного лібідо та гіперсексуальності серед пацієнтів, особливо при великих дозах; ці прояви зникали при зниженні дози або припиненні терапії з застосуванням препарату.

Часто зустрічається, але менш серйозним побічним ефектом є нудота.

Нечасто виникають – серцеві розлади та/чи прискорене серцебиття, ортостатична гіпотензія, брадокінетичні прояви (феномен «включення-вимкнення»), анорексія, блювання, запаморочення та сонливість.

Рідко зустрічаються кишково-шлункові кровотечі, розвиток виразки дванадцяти палої кишки, гіпертензія, флебіти, лейкопенія, гемолітична та не гемолітична анемія, тромбоцит опенія, агранулоцит оз, біль у грудній клітині, диспное та парестезія.

Дуже рідко – конвульсії.

Інші побічні ефекти, які пов'язують з   прийомом леводопи та її комбінацією:

Розлад нервової системи – атаксія, оніміння, підвищений тремор рук, посмикування м’язів, м'язові спазми, тризм, активація латентного синдрому Горнера.

Психічні розлади – збентеження, безсоння, нічні кошмари, галюцинації, манії, збудження, схвильованість, ейфорія, дуже рідко – падіння, порушення ходи.

Розлади з боку шлунково-кишкового тракту – сухість у роті, гіркий присмак у роті, гіперсалівація, дисфагія, бруксизм, гикавка, біль у животі, запор, діарея, метеоризм, відчуття печіння на язиці.

Розлади обміну речовин, метаболізму –   втрата або збільшення ваги, набряки.

Розлади з боку шкіри і підшкірних тканин – гіперемія, пітливість, забарвлення поту у темний колір, висипи, випадіння волосся.

Алергічні реакції: ангіо невротичний набряк, кропив’янка, хвороба Шенлейна-Геноха;

Розлад сечовидільної системи – затримка виведення сечі, нетримання сечі, темний колір сечі, пріапізм.

Розлади зору – диплопія, нечітке бачення, мідріаз, окуло моторний криз.

Інші побічні ефекти – слабкість, запаморочення, виснаження, головний біль, дистонія, дискомфорт, припливи крові до обличчя, порушення дихання, нейролептичні злоякісні синдроми, злоякісна меланома.

Лабораторні показники: підвищення показників функції печінки таких, як лужна фосфатаза, аланін амінотрансфер аза (АлАТ), аспартатамінотрансфер аза (АсАТ), лактатдегідрогеназа, білірубін, азот сечовини крові, креатинін, сечова кислота, позитивний тест Кумбса; Рідко відмічали   зниження гемоглобіну та   гематокриту, підвищення рівня глюкози у сироватці, лейкоцитоз, бактеріурію, гематурію.

Леводопа асоціюється із сонливістю, і дуже рідко співвідносять випадки сонливості вдень та раптові засинання з уживанням леводопи.

Передозування.

Найчастіше спостерігаються порушення серцевого ритму, неконтрольовані рухи, тонічний блефороспазм.

Лікування при передозуванні препарату симптоматичне, як і при передозуванні леводопи; однак, піридоксин не є ефективним при нейтралізації дії препарату. Необхідно зробити електрокардіограму, в разі необхідності – провести анти аритмічну терапію.

Слід брати до уваги вірогідність того, що пацієнт застосовував також і інші препарати. Даних стосовно застосування діалізу немає.  

Застосування в   період   вагітності   або   годування груддю.

Хоча вплив препарату на перебіг вагітності невідомий, однак і леводопа і її комбінації з карбі допою викликали вади розвитку внутрішніх органів та скелета в експерименті на тваринах. Тому не слід застосовувати препарат в період вагітності.

У разі необхідності застосування препарату жінкам, що годують груддю, на період лікування необхідно припинити годування груддю.

Діти.

Безпека препарату для дітей не встановлена, тому його не рекомендують призначати пацієнтам віком до 18 років.

Особливості застосування.

Препарат не слід застосовувати для лікування екстра пірамідних реакцій, що виникли внаслідок застосування лікарських засобів.

Препарат слід уважно призначати пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями та захворюваннями нирок, печінки, дихальних шляхів, бронхіальної астми, ендокринних захворювань; пептичної виразки.

Пацієнтам під час призначення початкової дози з інфарктом міокарда,   перед серцевою, вузловою та вентрикулярною аритмією призначають препарат у разі, якщо хворий перебуватиме під постійним наглядом лікаря і буде контролю ватися його серцева функція.

Якщо необхідна загальна анестезія, застосування препарату можливє, якщо пацієнт може приймати ліки перорально.

Лікар має звернути увагу на можливість розвитку психічних змін, депресій із суїцидальними тенденціями та інші прояви антисоціальної поведінки. Пацієнтів з наявними психозами слід лікувати обережно.

Серед пацієнтів, яких попередньо лікували лише леводопою,   можуть спостерігатись дискінезія, оскільки карбідопа дозволяє леводопі у більшій кількості досягти мозку і, таким чином, сформуватися більшій кількості допаміну. Поява дискінезії вимагає зменшення дози.

Так само як і леводопа, препарат може спричиняти неконтрольовані рухи та психічні розлади. Пацієнти, які мали неконтрольовані рухи та психози під час лікування леводопою, потребують особливої уваги, у разі застосування Карбідопи і Леводопи. Такі реакції спричиняються збільшенням допаміну у мозку, що є наслідком призначення леводопи, а використання Карбідопи і Леводопи може викликати рецидив. При різкому припиненні застосування протипаркінсонічних препаратів спостерігається синдром   схожий на нейролептичний злоякісний синдром, включаючи м’язову ригідність, підвищення температури тіла, психічні зміни та збільшення вмісту креатинфосфокінези в сироватці крові, особливо коли пацієнтів лікували з застосуванням антипсихотичних засобів. Тому   необхідно наглядати за пацієнтами при будь-якому різкому припиненні чи зміні дозування препарату Карбідопа і Леводопа-Тева, особливо за тими, які також отримують нейролептики.

Призначати одночасно психоактивні препарати, такі як фенотіазини або бутирофенони, слід з обережністю. Пацієнтів з конвульсіями в анамнезі лікувати треба з обережністю.

Так само, як і для леводопи, потрібні періодичні перевірки печінкової, кровотворної, серцево-судинної та ниркової функцій протягом усього лікування.

Пацієнтам з хронічною відкритокутовою глаукомою слід призначати препарат з обережністю за умови постійного контролю внутрішньо очного тиску та ретельного нагляду його змінами під час лікування.

Лабораторні дослідження:   зазвичай вміст креатині ну та сечовини нижчі, ніж при призначенні леводопи. Транзиторні аномалії включають збільшений вміст сечовини в крові, аланін амінотрансфер ази, аспартатамінотрансфер ази, лактатдегідрогенази, білірубіну, алкалаїнфосфатази, протеїн зв’язаний йод.

Спостерігається зниження гемоглобіну, гематокриту, збільшення глюкози в сироватці крові та збільшення білих кров'яних тілець, збільшення кількості бактерій та крові в сечі.

Зустрічаються позитивні тести на антитіла еритроцитів як при використанні Карбідопи і Леводопи, так і при використанні лише леводопи, але гемолітична анемія практично не зустрічається.

Карбідопа і Леводопа можуть спричинити хибно позитивний результат, при вимірюванні кетонів у сечі використовується лакмусовий тест; ця реакція не змінюється при кип’ятінні сечі. Використання методів із застосуванням глюкози оксидази може дати хибно негативний результат при дослідженні на глюкозурію.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Враховуючи, що в чутливих хворих при застосуванні препарату можуть виникнути побічні реакції (запаморочення, галюцинації, неконтрольовані рухи, сонливість, випадки раптового сну, нестійке бачення) на час прийому препарату слід утримуватися від керування транспортними засобами та виконання інших робіт, що потребують концентрації уваги.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Необхідно з обережністю призначати препарат у випадках, якщо наступні препарати застосовують одночасно з Карбі допою і Леводопою:

Антигіпертензивні препарати. У пацієнтів, які отримували деякі антигіпертензивні препарати, додавання комбінацій леводопи з інгібітором декарбоксил ази викликало розвиток симптоматичної ортостатичної гіпотензії, тому на початку лікування препаратом може виникнути потреба у корегуванні дози антигіпертензивного препарату.

Антидепресанти. Є незначна кількість повідомлень про негативні реакції, включаючи гіпертензію та дискінезію, викликані одночасним застосуванням трициклічних антидепресантів та препаратів леводопи з карбі допою.

Анестетики. Супутнє застосування анестетик ів може викликати аритмію.

Антихолінергічні засоби. Можуть діяти синергістично разом з леводопою для зниження тремору, і ця особливість часто використовується для підвищення терапевтичного ефекту; однак вони можуть загострити неконтрольовані рухи. У великих дозах вони також можуть знизити позитивний ефект леводопи шляхом уповільнення її абсорбції, таким чином збільшуючи шлунковий метаболізм препарату.

Інші медичні препарати. фенотіазини, бензодіазептини, бутирофенони, фенітоїн та папаверин можуть знизити терапевтичний ефект леводопи. Метаболізм леводопи підвищується при застосуванні анти конвульсивних препаратів.

З огляду на те, що леводопа конкурує з певними амін окислотами, у деяких пацієнтів, які дотримуються високо протеїнової дієти, може погіршитись засвоєння препарату.

Додавання карбідопи запобігає збільшенню рівня метаболізму леводопи в допамін, що спричиняється дією вітаміну В₆.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.  Комбінований протипаркінсонічний засіб, що містить метаболічний попередник допаміну – леводопу та інгібітор периферичної допа-декарбоксил ази – карбідопу.

Як припускають, симптоми хвороби Паркінсона пов’язані з недостатньою кількістю дофаміну. У нормі дофамін виконує функцію нейромедіатора та виробляється у певних клітинах мозку, що контролюють м’язову активність. Рухові розлади вважають наслідком дофамінової недостатності.

Протипаркінсонічна дія леводопи обумовлена її перетворенням у допамін шляхом декарбоксилювання безпосередньо у центральній нервовій системі (ЦНС), що призводить до поповнення дефіциту допаміну у нервових клітинах.

Карбідопа, яка не проникає через гематоенцефалічний бар’єр, перешкоджає екстра церебральному декарбоксилюванню леводопи, завдяки чому надходження леводопи до мозку та перетворення її у допамін у ЦНС збільшується, що призводить до зменшення симптомів хвороби Паркінсона у багатьох пацієнтів.

Фармакокінетика.  Леводопа і Карбідопа добре абсорбуються, максимальна концентрація препарату в плазмі крові досягається через 1-3 годин. Період напіврозпаду леводопи становить приблизно дві години при наявності карбідопи. Як результат дії карбідопи, виведення леводопи з плазми знижується на 50 %. У присутності карбідопи леводопа головним чином перетворюється на амін окислоти та меншою мірою – на деривати катехоламіну. Всі метаболіти карбідопи та леводопи виводяться з сечею.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

Блакитні з вкрапленнями, круглі плоскі зі скошеними краями таблетки, гладенькі з одного боку, з рискою – з другого, з написом «93» над рискою та «294» – під рискою.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці та в оригінальній упаковці.

Упаковка.  По 10 таблеток у блістері; по 5 або 10 блістерів у пачці.

Категорія відпуску.  За рецептом.

Виробник.      

ТЕВА Фармацевті кал Індастріз Лтд.

(TEVA Pharmaceutical Industries Ltd.).

Місцезнаходження.

Вул. ХаШикма 64, а/c 353, 44102 Кфар-Саба, Ізраїль.

(64, HaShikma Street, P.O. Box 353, 44102 Kfar-Saba, Israel).

КАРБИДОПА И ЛЕВОДОПА-ТЕВА (CARBIDOPA ET LEVODOPA-TEVA) Teva     N04B A02

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. 25 мг + 250 мг, № 10, № 50, № 100

 Карбидопа 25 мг  Леводопа 250 мг

Прочие ингредиенты: крахмал кукурузный прежелатинизированный, крахмал кукурузный, целлюлоза микрокристаллическая, магния стеарат, индигокармин (Е132).

№ UA/9969/01/01 от 25.08.2009 до 25.08.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Комбинированный противопаркинсонический препарат, содержащий метаболический предшественник допамина — леводопу и ингибитор периферической допадекарбоксилазы — карбидопу.
Предполагают, что симптомы болезни Паркинсона связаны с недостаточным количеством допамина. В норме допамин выполняет функцию нейромедиатора и синтезируется в определенных клетках мозга, контролирующих мышечную активность. Двигательные нарушения считают следствием допаминовой недостаточности.
Противопаркинсоническое действие леводопы обусловлено ее преобразованием в допамин путем декарбоксилирования непосредственно в ЦНС, что приводит к восполнению дефицита допамина в нервных клетках.
Карбидопа не проникает через ГЭБ и препятствует экстрацеребральному декарбоксилированию леводопы, благодаря чему поступление леводопы в головной мозг и преобразование ее в допамин в ЦНС повышается, что приводит к уменьшению выраженности симптомов болезни Паркинсона у многих пациентов.
Фармакокинетика. Леводопа и карбидопа хорошо абсорбируются, максимальная концентрация препарата в плазме крови достигается через 1–3 ч. Период полураспада леводопы составляет около 2 ч в присутствии карбидопы. В результате действия карбидопы выведение леводопы из плазмы крови снижается на 50%. В присутствии карбидопы леводопа в основном метаболизируется до аминокислот и в незначительном количестве — до дериватов катехоламина. Все метаболиты карбидопы и леводопы выводятся с мочой.

ПОКАЗАНИЯ:

болезнь и синдром Паркинсона.

ПРИМЕНЕНИЕ:

Пациенты, не принимающие леводопу. Для пациентов, начинающих прием препарата, начальная доза составляет 1/2 таблетки 1–2 раза в сутки. При необходимости можно добавлять еще 1/2 таблетки каждый последующий день до достижения необходимой дозы карбидопы.
Терапевтическое действие препарата проявляется в тот же день, иногда уже после одной дозы. Полная эффективная доза препарата достигается на протяжении 7 дней по сравнению с неделями и месяцами применения леводопы отдельно.
Пациенты, принимающие леводопу. Прием леводопы необходимо прекратить по крайней мере за 12 ч (24 ч для медленной адаптации) до начала терапии препаратом Карбидопа и Леводопа-Тева. Обычно препарат принимают утром, при этом ночью леводопу не применяют. Доза препарата должна составлять около 20% предыдущей суточной дозы леводопы.
Начальная доза. Пациенты, принимающие <1500 мг леводопы в сутки: начальная суточная доза должна составлять 75–100 мг карбидопы и 300–400 мг леводопы (применяют препарат с дозированием карбидопы/леводопы в соотношении 1:4), разделенная на 3–4 приема. Пациенты, принимающие >1500 мг леводопы в сутки: начальная доза препарата — 1 таблетка 3–4 раза в сутки.
Поддерживающая доза. При терапии Карбидопой и Леводопой-Тева следует учитывать индивидуальные особенности пациента, дозирование нужно постепенно менять в зависимости от терапевтического эффекта.
При необходимости применения леводопы в более высокой дозе, дозу препарата можно повысить до 1 таблетки 3–4 раза в сутки. При необходимости дозу можно повышать по 1/2–1 таблетке каждые сутки (максимальная суточная доза — 8 таблеток).
В случае переведения пациента на препарат Карбидопа и Леводопа-Тева с леводопы в сочетании с другими ингибиторами декарбоксилазы, применение препаратов следует прекратить по крайней мере за 12 ч до начала применения препарата Карбидопа и Леводопа-Тева. Применение препарата начинают с дозы, эквивалентной количеству леводопы/ингибитора декарбоксилазы в предыдущих препаратах.
Пациенты, принимающие другие противопаркинсонические препараты. Комбинация препарата с ингибиторами МАО-В может повысить эффективность препарата Карбидопа и Леводопа-Тева в контролируемых случаях акинезии и/или дискинезии. Применение других стандартных противопаркинсонических препаратов (кроме леводопы) можно продолжать при назначении карбидопы и леводопы, хотя дозу этих препаратов или дозу леводопы необходимо изменить.
Препарат можно применять у пациентов пожилого возраста.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

одновременное применение с ингибиторами МАО (за исключением применения отдельных ингибиторов МАО-В в низких дозах), их применение следует прекратить по крайней мере за 2 нед до начала приема карбидопы и леводопы); закрытоугольная глаукома; повышенная чувствительность к активным компонентам или любому компоненту препарата; тяжелые нарушения функции сердца; психозы; злокачественная меланома или подозрение на меланому; детский возраст; период беременности и кормления грудью.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

побочные эффекты, возникающие при применении препарата, часто связывают с нейрофармакологическим действием допамина. Обычно эти реакции устраняются или уменьшается их выраженность при снижении дозы. Самые частые — случаи дискинезии, включая хореподобные, дистонические и другие непроизвольные движения. Развитие спазма мышц и блефароспазма свидетельствует о том, что дозу следует снижать.
Другими серьезными побочными эффектами являются изменения мышления, включая параноидальное мышление и психозы, депрессию с или без суицидальных тенденций, деменцию. Встречаются случаи патологического азарта, повышенного либидо и гиперсексуальности, особенно при применении препарата в высоких дозах; эти проявления исчезали при снижении дозы или прекращении терапии препаратом.
Часто встречающимся, но менее серьезным побочным эффектом является тошнота.
Нечасто возникают нарушения со стороны сердца и/или тахикардия, ортостатическая гипотензия, брадикинетические проявления (феномен «включение—выключение»), анорексия, рвота, головокружение и сонливость.
Редко отмечают желудочно-кишечные кровотечения, развитие язвы двенадцатиперстной кишки, АГ, флебиты, лейкопению, гемолитическую и негемолитическую анемию, тромбоцитопению, агранулоцитоз, боль в грудной клетке, диспноэ и парестезию.
Очень редко — конвульсии.
Другие побочные эффекты, которые связывают с приемом леводопы и ее комбинаций:
Со стороны нервной системы: атаксия, онемение, тремор рук, подергивание мышц, спазмы мышц, тризм, активация латентного синдрома Горнера.
Психические нарушения: бессонница, кошмарные сновидения, галлюцинации, мании, возбуждение, взволнованность, эйфория, очень редко — падения, нарушение походки.
Со стороны ЖКТ: сухость во рту, горький привкус во рту, гиперсаливация, дисфагия, бруксизм, икота, боль в животе, запор, диарея, метеоризм, ощущение жжения на языке.
Со стороны обмена веществ, метаболизма: уменьшение или увеличение массы тела, отеки.
Со стороны кожи и подкожных тканей: гиперемия, гипергидроз, окраска пота в темный цвет, сыпь, выпадение волос.
Аллергические реакции: ангионевротический отек, крапивница, болезнь Шенлейна — Геноха;
Со стороны мочевыделительной системы: задержка мочи, недержание мочи, окрашивание мочи в темный цвет, приапизм.
Со стороны органа зрения: диплопия, нечеткое зрение, мидриаз, окуломоторный криз.
Другие побочные эффекты: слабость, головокружение, истощение, головная боль, дистония, дискомфорт, приливы крови к лицу, нарушение дыхания, нейролептические злокачественные синдромы, злокачественная меланома.
Лабораторные показатели: повышение показателей функции печени (ЩФ, АлАТ, АсАТ, ЛДГ, билирубина), азота мочевины крови, креатинина, мочевой кислоты, положительный тест Кумбса. Редко отмечали снижение гемоглобина и гематокрита, гипергликемию, лейкоцитоз, бактериурию, гематурию.
Применение леводопы ассоциируется с сонливостью. С применением леводопы очень редко отождествляют случаи сонливости днем и внезапные засыпания.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

препарат не следует применять для лечения экстрапирамидных реакций, возникающих вследствие применения лекарственных средств.
С осторожностью применяют препарат у пациентов с сердечно-сосудистыми заболеваниями и заболеваниями почек, печени, дыхательных путей, с БА, эндокринными заболеваниями, пептической язвой.
У пациентов с инфарктом миокарда, предсердной, узловой и вентрикулярной аритмией применяют препарат в случае, если при применении начальной дозы они будут находиться под постоянным наблюдением врача и будет контролироваться функция сердца.
При необходимости проведения общей анестезии, применение препарата возможно при условии, что пациент может принимать препарат перорально.
Необходимо учитывать возможность развития психических изменений, депрессии с суицидальными тенденциями и другие проявления антисоциального поведения. При лечении пациентов с психозами следует соблюдать осторожность.
Среди больных, у которых до терапии препаратом применяли только леводопу, может развиваться дискинезия, поскольку карбидопа позволяет леводопе достигать тканей головного мозга в более высокой концентрации и, таким образом, способствует образованию большего количества допамина. Развитие дискинезии требует снижения дозы.
Как и леводопа, препарат может вызывать непроизвольные движения и психические нарушения. Пациенты, у которых во время лечения леводопой возникали непроизвольные движения и психозы, требуют особого внимания при применении Карбидопы и Леводопы-Тева. Развитие таких реакций связано с повышением концентрации допамина в головном мозгу при применении леводопы, а применение Карбидопы и Леводопы-Тева может вызвать рецидив. При резком прекращении применения противопаркинсонических препаратов отмечают синдром, подобный злокачественному нейролептическому синдрому, включая ригидность мышц, повышение температуры тела, психические изменения и повышение уровня КФК в плазме крови, особенно при терапии с применением антипсихотических средств. Поэтому необходимо наблюдение за состоянием пациента при резком прекращении или изменении дозы Карбидопы и Леводопы-Тева, а также при одновременном применении нейролептиков.
С осторожностью применяют одновременно с психоактивными препаратами (фенотиазины или бутирофеноны). У пациентов с судорогами в анамнезе препарат применяют с осторожностью.
Как и при применении леводопы, необходимо периодически контролировать функцию печени и почек, а также кроветворной, сердечно-сосудистой системы на протяжении всего лечения препаратом.
Пациентам с хронической открытоугольной глаукомой назначают препарат с осторожностью и при условии постоянного контроля ВГД и тщательного наблюдения за его изменениями во время лечения.
Лабораторные показатели: обычно уровень креатинина и мочевины ниже, чем при применении леводопы. Транзиторные изменения включают повышение концентрации мочевины в плазме крови, АлАТ, АсАТ, ЛДГ, билирубина, алкалинфосфатазы, протеинсвязанного йода.
Выявляют снижение уровня гемоглобина, гематокрита, гипергликемию и лейкоцитоз, бактериурию, гематурию.
Возможны положительные тесты на антитела к эритроцитам как при использовании Карбидопы и Леводопы-Тева, так и при использовании только леводопы, но гемолитическая анемия практически не встречается.
При применении Карбидопы и Леводопы может быть ложноположительный результат определения кетонов в моче с помощью лакмусового теста; эта реакция не изменяется при кипячении мочи. При определении глюкозы в моче с применением метода, основанного на ферментной реакции оксидазы глюкозы, может быть ложноотрицательный результат.
Дети. Безопасность препарата для детей не установлена, поэтому его не рекомендуют применять у пациентов в возрасте до 18 лет.
Период беременности и кормления грудью. Влияние препарата на течение беременности неизвестно, однако и леводопа, и ее комбинации с карбидопой вызывали пороки развития внутренних органов и скелета в эксперименте на животных. Поэтому не следует применять препарат в период беременности.
В случае необходимости применения препарата в период кормления грудью на период лечения кормление грудью необходимо прекратить.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами и работе с другими механизмами
Учитывая, что у чувствительных пациентов при применении препарата могут возникать побочные реакции (головокружение, галлюцинации, непроизвольные движения, сонливость, случаи внезапного засыпания, нечеткость зрения), на время приема препарата следует воздержаться от управления транспортными средствами и выполнения других работ, требующих концентрации внимания.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

необходимо с осторожностью применять препарат одновременно с:
•антигипертензивными препаратами. У пациентов, принимавших некоторые антигипертензивные препараты, добавление комбинаций леводопы с ингибитором декарбоксилазы вызывало развитие симптоматической ортостатической гипотензии, поэтому в начале лечения препаратом может возникнуть потребность в коррекции дозы антигипертензивного препарата;
•антидепрессантами. Есть незначительное количество сообщений о негативных реакциях, включая АГ и дискинезию, вызванных одновременным применением трициклических антидепрессантов и препаратов леводопы с карбидопой;
•анестетиками. Одновременное применение анестетиков может вызвать аритмию;
•антихолинергическими средствами. Могут действовать синергично с леводопой в отношении снижения тремора, и эта особенность часто используется для повышения терапевтического эффекта; однако они могут заострить непроизвольные движения. В высоких дозах они также могут снизить положительный эффект леводопы путем замедления ее абсорбции, таким образом повышая желудочный метаболизм препарата;
•другими лекарственными средствами. Фенотиазины, бензодиазепины, бутирофеноны, фенитоин и папаверин могут снизить терапевтический эффект леводопы. Метаболизм леводопы повышается при применении антиконвульсивных препаратов.
Учитывая то, что леводопа конкурирует с определенными аминокислотами, у некоторых пациентов, придерживающихся диеты с высоким содержанием протеинов, может ухудшиться абсорбция препарата.
Добавление карбидопы предотвращает повышение уровня метаболизма леводопы в допамин, что вызывается действием витамина В6.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

чаще всего выявляют нарушения сердечного ритма, непроизвольные движения, тонический блефароспазм.
Лечение при передозировке препарата симптоматическое, как и при передозировке леводопы; однако пиридоксин неэффективен для нейтрализации действия препарата. Необходим контроль ЭКГ, в случае необходимости — проведение антиаритмической терапии.
Следует учесть возможность того, что пациент применял также и другие препараты. Данных относительно использования диализа нет.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в оригинальной упаковке при температуре до 25 °С.