Карветренд - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

КАРВЕТРЕНД

Склад:

діюча речовина: карведилол;

1 таблетка містить карведилолу 3,125мг або 6,25 мг, або 12,5 мг, або 25 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, гідроксипропіл целюлоза, крохмаль кукурудзяний, тальк, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат.

Лікарська форма.

Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

Сполучені блокатори α- і β-адренорецепторів. Код АТС C07A G02.

Клінічні характеристики.

Показання. Артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, хронічна серцева недостатність.

Протипоказання. Підвищена чутливість до карведилолу або інших компонентів препарату. Декомпенсована хронічна серцева недостатність, хронічні обструктивні захворювання легенів, бронхіальна астма, артріовентрикулярна блокада ІІ і ІІІ ступеня, брадикардія (< 50 ударів за хвилину), синдром слабкості синусового вузла, кардіогенний шок, виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск < 85 мм рт. ст.), печінкова недостатність, тяжкі порушення периферичного артеріального кровообігу. Вагітність і лактація. Дитячий вік до 18 років.

Спосіб застосування та дози. Таблетки Карветренду слід приймати, запиваючи достатньою кількістю рідини. Однак пацієнти із серцевою недостатністю повинні приймати Карветренд з їжею, щоб сповільнити його абсорбцію й, таким чином, зменшити ризик ортостатичної гіпотензії.

Артеріальна гіпертензія

Карветренд може застосовуватись самостійно або в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами, особливо тіазидовими діуретиками. Рекомендується прийом однієї дози 1 раз на добу, разова рекомендована доза – 25 мг, максимальна добова доза – 50 мг.

Дорослі: початкова рекомендована доза становить 12,5 мг 1 раз на добу протягом перших двох днів, потім – по 25 мг 1 раз на добу. За необхідності дозу можна збільшувати поступово з інтервалами у 2 тижні.

Літні пацієнти:   початкова рекомендована доза при артеріальній гіпертензії становить 12,5 мг 1 раз на добу, що також може бути достатнім і для тривалого лікування. За необхідності дозу можна збільшувати поступово з інтервалами у 2 тижні.

Ішемічна хвороба серця

Дорослі:   початкова   доза становить 12,5 мг 2 рази на добу в перші два дні, після цього – по 25 мг 2 рази на добу. Якщо необхідно, дозу можна збільшувати поступово з інтервалами в 2 тижні або ще рідше до рекомендованої максимальної дози 100 мг на добу, розділеної на 2 прийоми.

Літні пацієнти: початкова доза становить 12,5 мг 2 рази на добу в перші два дні. Після цього   рекомендована максимальна добова доза становить 25 мг 2 рази на добу.

Серцева недостатність

Початкова доза становить 3,125 мг 2 рази на добу протягом двох тижнів. При добрій переносимості дозу збільшують із інтервалами не менше двох тижнів, до 6,25 мг 2 рази на добу, потім – до 12,5 мг 2 рази на добу, потім – до 25 мг 2 рази на добу. Дозу варто збільшувати до максимальної, яку може переносити хворий. У пацієнтів із масою тіла менше 85 кг максимальна рекомендована доза становить 25 мг 2 рази на добу, а в пацієнтів з масою тіла понад 85 кг – 50 мг 2 рази на добу, з урахуванням індивідуальної чутливості. Підвищення дози до 50 мг двічі на добу повинно проводитися обережно під ретельним наглядом лікаря.

Якщо Карветренд був відмінений, лікування повинне знову починатися з дози 3,125 мг двічі на добу з поступовим підвищенням, як рекомендовано вище.

Побічні реакції.

З боку нервової системи:  головний біль, запаморочення, втрата свідомості, міастенія (частіше на початку лікування), порушення сну, депресія, парестезії.

З боку серцево-судинної системи: брадикардія, ортостатична гіпотензія, стенокардія, атріовентрикулярна блокада, зрідка – переміжна кульгавість, оклюзійні порушення, прогресу вання серцевої недостатності.

З боку травної системи: сухість у роті, нудота, блювання, біль у животі, діарея або запори, підвищення активності печнікових трансаміназ.

З боку органів кровотворення: тромбоцит опенія, лейкопенія.

З боку сечовидільної системи: тяжкі порушення функції нирок, набряки.

Алергічні реакції: екзантема, кропив’янка, свербіж, висипання, загострення псоріатичних висипань, чхання, закладеність носа, бронхоспазм, задишка (у схильних пацієнтів).

Інші: грипоподібний синдром, біль у кінцівках, зменшення сльозовиділення, збільшення маси тіла.

Передозування.

Симптоми: різка артеріальна гіпотензія, брадикардія, серцева недостатність, кардіогенний шок, зупинка серця; можливі порушення дихання, бронхоспазм, блювання, сплутаність свідомості, кома, судоми.

Лікування: необхідно проводити моніторинг і корекцію показників життєво важливих функцій, при необхідності у відділенні інтенсивної терапії. Слід вжити такі заходи:

а) атропіну – по 0,5 - 2 мг внутрішньо венно при вираженій брадикардії; б) глюкагон – по 1 - 10 мг внутрішньо венно струйно, потім по 2 - 5 мг на годину у вигляді інфузії для підтримки серцево-судинної діяльності; в) симпатоміметики (добутамін, ізопреналін або адреналін) у різних дозах, залежно від маси тіла й ефективності.

Якщо в клінічній картині передозування домінує вазодилатація, вводять норадреналін або етилефрин. При резистентній до лікування брадикардії показане застосування штучного водія ритму. При бронхоспазмі вводять бета-симпатоміметики у вигляді аерозолю (при неефективності – внутрішньо венно) або теофілін внутрішньо венно. У випадку судомів внутрішньо венно повільно вводять діазепам.

При тяжкому передозуванні із симптоматикою шоку підтримуючу терапію потрібно продовжувати досить довго, оскільки можна чекати подовження періоду напів виведення карведилолу і його перерозподілу із глибокого компартменту. Підтримуючі заходи варто продовжувати, доки стан пацієнта не стабілізується.

Карведилол активно зв’язується з білком, тому його не можливо видалити за допомогою діалізу.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Протипоказано.

Діти.

Препарат не рекомендовано приймати дітям віком до 18 років, оскільки немає досвіду застосування препарату цим пацієнтам.

Особливості застосування.

Тимчасове погіршення симптомів серцевої недостатності може спостерігатися на початку лікування або при підвищенні дози, особливо в пацієнтів із тяжкою формою серцевої недостатності та/або тих, які приймають великі дози діуретиків. Хоча це, зазвичай, не вимагає припинення лікування, дозу не слід збільшувати. Пацієнт повинен перебувати під наглядом лікаря/кардіолога щонайменше протягом двох годин після прийому початкової дози або підвищення дози. Перед кожним підвищенням дози варто робити перевірку з метою попередження можливого погіршення серцевої недостатності або симптомів надлишкової вазодилатації (ниркова функція, маса тіла, артеріальний тиск, пульс і ритм). Погіршення серцевої недостатності або затримка рідини лікуються підвищенням дози діуретика, а дозу карведилолу не підвищують або знижують до стабілізації клінічного стану хворого.   У разі брадикардії або подовження передсердно-шлуночкової провідності може виникнути необхідність знизити дозу карведилолу або тимчасово припинити лікування. Навіть у цих випадках можна успішно проводити підбір доз карведилолу.

Ниркова функція, тромбоцити і глюкоза повинні регулярно контролю ватися при бідборі дози. Однак після закінчення підбору доз частота контрольних обстежень може бути знижена.

Ниркова недостатність

У   пацієнтів   із   серцевою недостатністю і низьким тиском крові (систолічний тиск нижче 100 мм рт. ст.) може тимчасово погіршитися функція нирок під час лікування карведилолом.

Особливо це стосується пацієнтів, у яких є такі порушення, як, наприклад, коронарна хвороба серця, атеросклероз та/або раніше існуюче порушення функції нирок. Варто ретельно контролю вати функцію нирок під час титрації доз у таких пацієнтів. Якщо функція нирок значно погіршується, доза карведилолу повинна бути зменшена або лікування необхідно припинити.  

Помірна дисфункція печінки

Може знадобитися підбір дози.

У хворих на хронічні обструктивні захворювання легень, котрі не застосовують пероральних або інгаляційних препаратів, карведилол призначають тільки в тому випадку, якщо можливі переваги його застосування перевищують потенційний ризик. При наявності тенденції до бронхоспазму в результаті підвищення опору дихальних шляхів при прийомі   карведилолу може розвинутися респіраторний дистрес-синдром. На початку прийому і при збільшенні дози препарату за цими хворими потрібно ретельно спостерігати, знижуючи дозу препарату з появою початкових ознак бронхоспазму.

З обережністю препарат призначають хворим на цукровий диабет, оскільки він може маскувати   симптоми гіпоглікемії. На початку терапії карведилолом або при зміні його дози рекомендується частий самоконтроль глікемії і за необхідності – корекція дози цукрознижуючих препаратів.

Карведилол може зменшувати вираженість симптомів тиреотоксикозу і приховувати або зменшувати симптоми підвищеної активності щитовидної залози.

Препарат може спричиняти брадикардію. При зниженні пульсу до рівня менше 55 ударів на хвилину і симптомів, пов’язаних із брадикардією, дозу карведилолу варто зменшити.
Особи, які користуються контактними лінзами, повинні бути поінформовані про можливе зменшення сльозовиділення.

Варто бути обережним при призначенні Карветренду пацієнтам, які страждають на алергічні реакції, і тим, які проходять курс десенсибілізації, тому що b-блокатори можуть збільшувати чутливість до алергенів і посилювати анафілактичні реакції.

Варто бути обережним при призначенні b-блокаторів пацієнтам із псоріазом, тому що шкірні реакції можуть збільшуватися.

З обережністю слід призначати Карветренд пацієнтам із захворюваннями периферичних судин, оскільки b-блокатори можуть посилювати симптоми артеріальної недостатності і синдрому Рейно.

Пацієнти з повільним метаболізмом дебризохіну повинні перебувати під ретельним спостереженням лікаря на початку лікування.

Необхідна обережність при призначенні Карветренду хворим на лабільну і вторинну артеріальну гіпертензію, оскільки досвід його застосування для цих категорій пацієнтів не достатній.
Хворим на феохромоцитому до початку застосування будь-яких бета-блокаторів необхідно призначити альфа-адреноблокатор. Хоча карведилол має як бета-, так і альфа-блокуючі властивості, досвіду щодо його застосування для таких хворих немає, тому призначення   препарату хворим із підозрою на феохромоцитому повинно бути виваженим.

У зв’язку з негативною дромотропною дією, Карветренд повинен призначатися з обережністю пацієнтам із атріовентрикулярною блокадою серця першого ступеня.

b-блокатори знижують ризик аритмій при анестезії, однак ризик розвитку гіпотензій може   збільшитися, тому слід дотримуватися обережності при застосуванні певних анестетик ів.

Як й інші бета-блокатори, лікування карведилолом не повинне припинятися різко, у зв’язку з ризиком розвитку синдрому відміни. Лікування Карветрендом повинне припинятися поступово, протягом двох тижнів, тобто слід удвічі зменшувати добову дозу кожні три дні. За необхідності, одночасно може бути розпочата замісна терапія для запобігання загострення захворювання.

Літні пацієнти

Літні пацієнти можуть бути більш чутливі до дії Карветренду і тому повинні перебувати під спостереженням лікаря.

Препарат містить лактозу і сахарозу. Пацієнти з проблемами спадкової чутливості до галактози і фруктози, дефіцитом лактази, цукрози-ізомальтази або мальабсорбцією глюкози-галактози, що виникають рідко, не повинні приймати ці ліки.

- Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або іншими механізмами

Індивідуальна реакція на препарат   може змінити здатність реагування, тобто знизити здатність активної участі в дорожньому русі, керуванні автомобілем та іншими механізмами. Це особливо стосується початку лікування, зміни дозування, переходу на інші ліки або одночасного прийому алкоголю. Лікування Карветрендом вимагає регулярного лікарського спостереження.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному призначенні Карветренду, як й інших b-блокаторів, з антагоністами кальцію типу верапамілу або дилтіазему, а також анти аритмічними засобами, у тому числі аміодароном, через ризик виникнення порушення передсердно-шлуночкової провідності і   серцевої недостатності (синергічний ефект) необхідно ретельно контролю вати ЕКГ і артеріальний тиск. Під час лікування карведилолом ці препарати не слід призначати внутрішньо венно.

Циметидин повинен призначатися з обережністю, тому що дія Карветренду може підсилюватися.

Одночасне призначення резерпіну, гуанетидину, метилдопи, гуанфацину й інгібіторів моноаміно оксидази (виключення МАО-В інгібіторів) може спричинити додаткове зменшення серцевого ритму.  

Призначення дигідропіридинів та Карветренду повинне проводитися під ретельним спостереженням лікаря, тому що є повідомлення про серцеву недостатність і тяжку артеріальну гіпотензію.

Супутнє застосування нітратів із Карветрендом призводить до збільшення гіпотензивного ефекту.

Прийом Карветренду і дигоксину може збільшити час атріовентрикулярного проведення. Крім того, рівноважні мінімальні концентрації дигоксину у хворих на артеріальну гіпертензію зростають приблизно на 16% і дигітоксину – на 13%. Рекомендується контроль концентрації дигоксину в плазмі крові при початку, закінченні або регулюванні лікування карведилолом.

Карведилол може потенціювати дію антигіпертензивних засобів, що призначаються одночасно з ним (наприклад, антагоністи α₁-рецепторів) і ліків з антигіпертензивним додатковим ефектом, таких як барбітурати, фенотіазини, трициклічні антидепресанти, вазодилататори й алкоголь.

Рівень циклоспорину в плазмі збільшується, коли одночасно призначається Карветренд. Рекомендується ретельно стежити за концентраціями циклоспорину.

Препарат може підсилювати зниження рівня цукру в крові. Симптоми гіпоглікемії при цьому можуть бути замасковані. Тому необхідно регулярно контролю вати рівень глюкози в крові у пацієнтів, хворих на цукровий діабет.

У випадку припинення прийому Карветренду й клонідину приймання препарату повинно бути припинено за кілька днів до поступової відміни клонідину.

Рекомендується обережність   при застосуванні анестезії через синергічний, інотропний й гіпотензивний ефект Карветренду й деяких анестетик ів.

При одночасному прийомі Карветренду з не стероїдними протизапальними засобами, естрагенами і кортикостероїдами антигіпертензивний ефект препарату зменшується через затримку води й натрію.

Пацієнтам, які застосовують ліки, що стимулюють (наприклад, рифампіцин й барбітурати) або пригнічують (наприклад, циметидин, кетоконазол, флуоксетин, галоперидол, верапаміл, еритроміцин) цитохром ні P₄₅₀ ензими, необхідно ретельно спостерігати під час одночасного лікування Карветрендом, тому що концентрації карведилолу в сироватці можуть знижуватися першими із зазначених ліків і підвищуватися інгібіторами ензимів.

Одночасне застосування з симпатоміме тиками з альфа-мім етичним і бета-мім етичним ефектом може спричинити артеріальну гіпертензію й виражену брадикардію.

При сумісному застосуванні з ерготаміном посилюється вазоконстрикція.

Карведилол підсилює дію міо релаксантів.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Карведилол – препарат групи α- та β- адреноблокаторів без симпатоміметичної активності. Блокує α₁- β₁- і β₂-адренорецептори та має виражені антиоксидантні і антипроліферативні властивості, помірно виражену антагоністичну активність щодо іонів кальцію. Внаслідок кардіонеселективної блокади β-адренорецепторів препарат зменшує артеріальний тиск, помірно знижує провідність, силу і частоту серцевих скорочень та серцевий викид, знижує тиск у легеневих артеріях та в правому передсерді. Блокування α₁-адренорецепторів спричиняє розширення периферичних судин, знижує їх опір та пригнічує ренін-ангіотензин-альдостеронову систему. Завдяки цим ефектам карведилол знижує артеріальний тиск, зменшує навантаження на серцевий м’яз та запобігає розвитку нападів стенокардії. У пацієнтів з серцевою недостатністю карведилол сприяє збільшенню об’єму викиду крові лівим шлуночком. Внаслідок блокування β₂-адренорецепторів препарат може підвищувати тонус бронхів і судин мікроциркуляторного русла, а також тонус та перистальтику травної системи. Карведилол складається з двох ізомерів. Терапевтичний вплив на артеріальний тиск та частоту серцевих скорочень спостерігається через 1 - 2 год після прийому препарату.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та нормальною функцією нирок карведилол знижує судинний опір нирок, не змінюючи гломерулярної фільтрації, потоку плазми крізь нирки та виділення електролітів.

Фармакокінетика. Абсолютна біодоступність препарату – приблизно 25%. У хворих із порушеннями функції печінки біодоступність препарату зростає до 80%. Пік концентрації в сироватці досягається приблизно через годину. Співвідношення між дозою і концентрацією в сироватці лінійне. Прийом їжі не впливає на біодоступність, хоча збільшує час досягнення максимальної концентрації в плазмі. Карведилол є високоліпофільною сполукою. Приблизно 98 - 99% карведилолу   зв’язуються   з   білками   плазми.   Об’єм   його   розподілу  – приблизно 2 л/кг, у хворих на цироз печінки він вище. Карведилол піддається вираженій біо трансформації з утворенням низки метаболітів – 60 - 75% абсорбованого препарату, який метаболізується при “першому проходженні” через печінку.

Період напів виведення карведилолу становить 6 - 10 год. Плазмовий кліренс – 590 мл/хв. Виведення відбувається, гловним чином, з жовчю і калом. Невелика частина дози виводиться нирками у вигляді різних метаболітів. Препарат метаболізується в печінці, в основному, за рахунок оксидації ароматичного кільця і глюкуронідації. Метаболіти мають виражену антиоксидантну та адреноблокуючу дію. Препарат проникає через плацентарний бар’єр, виділяється з грудним молоком.

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості: білі або майже білі, круглі, двоопуклі таблетки з тисненням “СА 3” (для таблеток 3,125 мг), “СА 6” (для таблеток 6,25 мг), “СА 12” (для таблеток 12,5 мг), “СА 25” (для таблеток 25 мг) з одного боку.

Несумісність. Не виявлена.

Термін придатності.

3 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С.

Упаковка.

По 14 або 28 таблеток у блістері; по 2 або 1 блістеру у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробники.

ТОВ “ПЛІВА Хорватія”

“Пліва Краків”, Фармацевтичний Завод АТ.

Місцезнаходження.

10000 Загреб, вул. гр. Вуковара, 49,   Хорватія

31-546 Краків, вул. Могильська 80, Польща.

Фармакологические свойства

Фармакодинамика:
Оказывает сочетанное неселективное бета-блокирующее, альфа 1-блокирующее и антиоксидантное действие. Вазодилатирующий эффект связан, главным образом, с блокадой альфа-1 рецепторов. Благодаря вазодилатации снижает общее периферическое сосудистое сопротивление. Не обладает внутренней симпатомиметической активностью и, подобно пропранололу, оказывает мембраностабилизирующее действие.
Мощный антиоксидант, устраняет свободные кислородные радикалы. Сочетание вазодилатации и блокады бета-адренорецепторов оказывает следующее действие:
Совокупность сосудорасширяющего действия и бета-адреноблокирующих свойств карведилола приводит к тому, что у больных артериальной гипертензией снижение артериального давления (АД) не сопровождается одновременным увеличением общего периферического сопротивления, которое отмечается при приеме бета-адреноблокаторов; Карведилол незначительно уменьшает частоту сердечных сокращений (ЧСС), сохраняя при этом почечный кровоток и функцию почек. Так как периферический кровоток сохраняется, похолодания конечностей отмечается очень редко в отличие от больных, у которых лечение проводится бета-адреноблокаторами.
Антигипертензивный эффект развивается быстро - через 2-3 часа после однократного приема и продолжается в течение 24 часов. При продолжительном лечении максимальный эффект отмечается через 3-4 недели.
У больных ишемической болезнью сердца карведилол оказывает противоишемическое и антиангинальное действие. Снижает пред- и постнагрузку на сердце. Не оказывает выраженного влияния на липидный обмен и содержание ионов калия, натрия, магния в плазме крови.
У пациентов с нарушениями функции левого желудочка и/или недостаточностью кровообращения карведилол оказывает благоприятный эффект на гемодинамические показатели: повышает функцию выброса левого желудочка и уменьшает его размеры.
Благоприятный эффект карведилола на гемодинамику сердца, фракцию выброса левого желудочка наблюдается как при дилатационной кардиомиопатии, так и при ишемической форме сердечной недостаточности. При сердечной недостаточности карведилол уменьшает конечно-систолический и конечно-диастолический объем, а также периферическое и легочное сосудистое сопротивление. Фракция выброса и сердечный индекс при нормальной функции сердца не изменяются.
Действие карведилола более выражено у пациентов с тахикардией (частота сердечных сокращений более 82 уд/мин) и низкой фракцией выброса (менее 23%).
Во время лечения карведилолом соотношение холестерина липопротеидов высокой плотности/липопротеидов низкой плотности не изменяется.

Фармакокинетика
После приема внутрь карведилол быстро и почти полностью всасывается из желудочно-кишечного тракта. Максимальная концентрация в плазме крови достигается через 1 час после приема препарата. Биодоступность составляет 25%. Концентрация в плазме крови и доза находятся в линейной зависимости. Биодоступность и величина максимальной концентрации в плазме крови не зависят от приема пищи, увеличивается лишь время достижения максимальной концентрации.
Связь с белками плазмы крови высокая и составляет 98-99%. Объем распределения - около 2 л/кг и увеличивается (на 80 %) в случае нарушений функции печени (за счет уменьшения эффекта «первого прохождения» через печень).
Метаболизируется преимущественно в печени за счет интенсивного соединения с глюкуроновой кислотой. Путем деметилирования и гидроксилирования фенильного кольца образуются три активных метаболита, обладающих выраженным антиоксидантным и адреноблокирующим действием.
Период полувыведения карведилола составляет 6-10 часов, плазменный клиренс - около 590 мл/мин. Выводится в основном с желчью и небольшая часть - через почки.
Проникает через плацентарный барьер и выделяется с грудным молоком. Карведилол практически не удаляется из крови при гемодиализе.

Показания к применению

Артериальная гипертензия - в виде монотерапии и в комбинации с другими антигипертензивными средствами: Стабильная стенокардия Хроническая сердечная недостаточность (II и III стадии по NYHA)*, в комбинации с диуретиками, дигоксином или ингибиторами ангиотензин-превращающего фермента (АПФ) *NYHA - II (New York Heart Associatian): у больных в этой стадии в покое симптомов нет, умеренная физическая нагрузка сопровождается усталостью, сердцебиением и затруднением дыхания (короткий вдох)
*NYHA - III (New York Heart Associatian): в покое симптомов обычно нет. Небольшая физическая нагрузка вызывает симптомы, указанные выше.

Противопоказания

Повышенная чувствительность к карведилолу или другим компонентам препарата, Сердечная недостаточность в стадии декомпенсации Синдром слабости синусового узла, Атриовентрикулярная блокада II-III ст., за исключением больных с искусственным водителем ритма. Выраженная брадикардия (частота сердечных сокращений менее 50 уд/мин), Кардиогенный шок, Бронхиальная астма, Выраженные нарушения функции печени, Метаболический ацидоз, Беременность, Период лактации, Детский и юношеский возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены) Совместное внутривенное введение верапамила, дилтиазема или других антиаритмических средств (особенно антиаритмических средств I класса).

С осторожностью и под контролем проводить лечение больным с сахарным диабетом, при гипогликемии, тиреотоксикозе, феохромоцитоме (только стабилизированная назначением альфа-адреноблокаторов), окклюзионных заболеваниях периферических сосудов, атриовентрикулярной блокаде I степени, хронической обструктивной болезнью легких, стенокардии Принцметала, псориазе, нарушениях функции почек, депрессии, миастении, при лечении альфа-адреноблокаторами и альфа-адреномиметиками, при одновременном применении с препаратами наперстянки, диуретиками и/или ингибиторами моноаминооксидазы (МАО); лицам пожилого возраста, при обширных хирургических вмешательствах и общей анестезии,
При необходимости применения Карветренда в период лактации следует отказаться от грудного вскармливания.

Способ применения и дозы

Для приема внутрь. Таблетки запивают достаточным количеством жидкости. Следует учитывать, что у пожилых пациентов концентрация карведилола в плазме крови на 50% выше, чем у молодых.
Так как карведилол выводится в основном через ЖКТ, нарушение функции почек не сопровождается его кумуляцией.
При циррозе печени биодоступность карведилола в 4 раза, а максимальная концентрация в плазме крови в 5 раз выше, чем в норме.

Артериальная гипертензия
Взрослым: начальная доза - 12,5 мг один раз в день в течение первых 2-х дней. Затем по 25 мг однократно в день. В случае необходимости, дозу увеличивают. Максимальная доза - 50 мг/день однократно или в два приема (утром и вечером). Повышение дозировки должно проводиться постепенно с интервалом не менее 2-х недель.
У пожилых пациентов в ряде случаев доза 12,5 мг может быть эффективна.

Стенокардия
Взрослым: начальная доза - по 12,5 мг 2 раза в день в течение первых 2-х дней. Затем по 25 мг два раза (утром и вечером) в день. В случае необходимости дозу увеличивают с интервалом в 2 недели до максимальной, составляющей 100 мг/день, разделенной на 2 приема.
Для пациентов пожилого возраста максимальная суточная доза составляет 50 мг, разделенная на 2 приема.

Хроническая сердечная недостаточность
Дозу подбирают индивидуально. При увеличении дозы проводят тщательное мониторирование. Следует наблюдать за состоянием больного в течение первых 2-3 часов после первого приема или после первой увеличенной дозы. Дополнительное применение Карветренда требует стабильного клинического состояния. Доза и назначение других лекарственных средств, таких как дигоксин, диуретики и ингибиторы АПФ, должны быть зафиксированы до назначения Карветренда. Больные должны принимать таблетки во время еды (для уменьшения риска ортостатической гипотензии).
Рекомендуемая начальная доза 3,125 мг два раза в день в течение 14 дней. При хорошей переносимости препарата и необходимости увеличения дозировки препарат назначают в дозе 6,25 мг два раза в день, затем до 12,5 мг и затем до 25 мг два раза в день. Больным назначают максимально переносимую дозу. Максимально рекомендуемая доза - по 25 мг 2 раза в день для больных массой тела до 85 кг и по 50 мг дважды в день для больных с массой тела более 85 кг. Больным с сердечной недостаточностью с целью предотвращения ортостатической гипотензии рекомендуется принимать препарат во время еды. В начале лечения и до увеличения каждой дозы состояние больных следует контролировать, так как возможно ухудшение течения сердечной недостаточности. Может развиться задержка жидкости, а в связи с сосудорасширяющим действием - артериальная гипотензия и вялость. При задержке жидкости следует повысить дозы диуретиков, кроме того, может потребоваться временное снижение дозы Карветренда. В некоторых случаях лечение Карветрендом следует временно приостановить.

Побочное действие

В рекомендуемых дозах препарат хорошо переносится, однако в отдельных случаях возможны побочные эффекты:
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, сухость во рту, боль в животе, диарея или запор, рвота, повышение активности «печеночных» трансаминаз.
Со стороны центральной нервной системы: головная боль, головокружение, чувство усталости, потеря сознания, мышечная слабость (как правило, в начале лечения), нарушение сна, депрессия, парестезии.
Со стороны органов кроветворения: лейкопения, тромбоцитопения.
Аллергические реакции: экзатема, крапивница, зуд, высыпания, появление и/или обострение псориаза, чихание, заложенность носа, очень редко - анафилактоидная реакция.
Со стороны дыхательной системы: одышка, бронхоспазм (у предрасположенных пациентов).
Со стороны сердечно-сосудистой системы: брадикардия, ортостатическая гипотензия, стенокардия, атриовентрикулярная блокада, прогрессирование недостаточности кровообращения (холодные конечности), прогрессирование сердечной недостаточности, отеки нижних конечностей.
Со стороны обмена веществ: увеличение массы тела, нарушение углеводного обмена.
Прочие: изредка - обострение синдрома «перемежающейся» хромоты, синдрома Рейно, боли в конечностях, нарушение мочеиспускания, нарушение функции почек, гриппоподобный синдром, уменьшение слезовыделения.
Как и при применении других альфа-адреноблокаторов, может проявиться латентно текущий сахарный диабет или усилиться его симптоматика.

Передозировка

Симптомы: выраженное снижение артериального давления (систолическое давление 80 мм рт.ст. и ниже), брадикардия (менее 50 уд/мин), нарушения дыхательной функции (бронхоспазм), хроническая недостаточность кровообращения, кардиогенный шок, остановка сердца.

Лечение: в течение первых часов вызвать рвоту и промыть желудок.
Передозировка требует интенсивного лечения. Антидотом бета-адреноблокирующего действия является орципреналин или изопреналин 0,5-1 мг внутривенно и/или глюкагон в дозе 1-5 мг (максимальная доза 10 мг).
При выраженной брадикардии назначают внутривенно атропин в дозе 0.5-2 мг.
Для поддержания сердечной деятельности; внутривенно струйно (в течение 30 сек) вводят глюкагон, после чего проводят длительную инфузию из расчета 2-5 мг/час.
Если преобладает периферическое сосудорасширяющее действие (теплые конечности, помимо значительной артериальной гипотензии) необходимо назначить норадреналин в повторных дозах по 5-10 мкг или в виде инфузии - 5 мкг/мин.
Для купирования бронхоспазма назначают бета-адреномиметики (в виде аэрозоля или внутривенно) или аминофиллин внутривенно.
Если развиваются судороги, рекомендуется медленное введение диазепама или клоназепама.
В тяжелых случаях интоксикации, когда доминируют симптомы шока, лечение антидотами должно продолжаться пока не стабилизируется состояние больного, с учетом периода полувыведения карведилола 6-10 часов,
В отделении интенсивной терапии проводить контроль и коррекцию жизненно-важных показателей.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами

Карведилол может потенцировать действие других одновременно принимаемых антигипертензивных средств или препаратов, которые оказывают гипотензивный эффект (нитраты).
При совместном применении карведилола и дилтиазема могут развиваться нарушения проводимости сердца и нарушения гемодинамики.
При одновременном приеме карведилола и дигоксина увеличивается концентрация последнего и может увеличиваться время атриовентрикулярного проведения.
Карведилол может потенцировать действие инсулина и пероральных гипогликемических средств, при этом симптомы гипогликемии (особенно тахикардия) могут маскироваться, поэтому у больных сахарным диабетом рекомендуется регулярный контроль уровня сахара в крови.
Ингибиторы микросомалъного окисления (циметидин) усиливают, а индукторы (фенобарбитал, рифампицин) ослабляют гипотензивный эффект карведилола.
Препараты, снижающие содержание катехоламинов (резерпин, ингибиторы моноаминооксидазы), увеличивают риск развития артериальной гипотензии и выраженной брадикардии.
При одновременном применении циклоспорина увеличивается концентрация последнего (рекомендуется коррекция суточной дозы циклоспорина).
Одновременное назначение клонидина может потенцировать антигипертензивный и урежающий сердечный ритм эффекты карведилола.
Общие анестетики усиливают отрицательный инотропный и гипотензивный эффект карведилола.

Особые указания

Терапия должна проводиться длительно и не должна резко прекращаться, особенно у больных ишемической болезнью сердца, так как это может приводить к ухудшению течения основного заболевания. В случае необходимости снижение дозы препарата должно быть постепенным, в течение 1-2 недель.
В начале терапии Карветрендом или при повышении дозы препарата у пациентов, особенно пожилого возраста, может отмечаться избыточное снижение артериального давления, преимущественно при вставании. Необходима коррекция дозы препарата. У больных с хронической сердечной недостаточностью при подборе дозы возможно нарастание симптомов сердечной недостаточности, появление отеков. При этом не следует увеличивать дозу Карветренда, рекомендовано назначение больших доз диуретиков вплоть до стабилизации состояния больного.
Рекомендуется постоянное мониторирование электрокардиограммы и артериального давления при одновременном назначении Карветренда и блокаторов «медленных» кальциевых каналов, производных фенилалкиламина (верапамил) и бензотиазепина (дилтиазем), а также - с антиаритмическими средствами I класса.
Рекомендуется контролировать функцию почек у пациентов с хронической почечной недостаточностью, артериальной гипотонией и хронической сердечной недостаточностью.
В случае проведения хирургического вмешательства с использованием общей анестезии следует предупредить анестезиолога о предшествующей терапии Карведилолом.
Карветренд не влияет на концентрацию глюкозы в крови и не вызывает изменений показателей теста толерантности к глюкозе у больных инсулиннезависимым сахарным диабетом.
В период лечения избегать употребления этанола.
Больным с феохромоцитомой до начала терапии необходимо назначить альфа-адреноблокаторы.
Больным, носящим контактные линзы, следует учитывать, что препарат может вызвать уменьшение слезоотделения.
В случае снижения частоты сердечных сокращений (ЧСС) до уровня 55 уд./мин препарат следует отменить.
У лиц, страдающих аллергией или проходящих курс десенсибилизации, карведилол может повысить аллергочувствительность.
Не рекомендуется управлять автомобилем в начале терапии и при увеличении дозы Карветренда, Следует воздержаться от других видов деятельности, связанных с необходимостью высокой концентрации внимания и быстрых психомоторных реакций.
Следует хранить таблетки в картонной пачке, т.к. при хранении на свету возможно изменение цвета таблеток.

Форма выпуска

Таблетки по 3,125; 6,25; 12,5.
По 15 таблеток в блистер из ПВХ/ПВДХ/алюминиевой фольги.
По 2 блистера вместе с инструкцией по применению в картонную пачку.

Таблетки по 25 мг.
По 30 таблеток в блистер из ПВХ/ПВДХ/алюминиевой фольги.
1 блистер вместе с инструкцией по применению в картонную пачку.

Условия хранения

При температуре не выше 25°С, в защищенном от света месте.
Хранить в недоступном для детей месте.

Срок годности

3 года.
Не использовать позже даты, указанной на упаковке.

Условия отпуска из аптек

По рецепту.