Карвидекс - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

КАРВИДЕКС

(CARVIDEX)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: карведилол; 1-(9Н-Карбазол-4-ілокси)-3-[[2-(2-метоксифенокси) етил]аміно]-2-пропанол;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору, круглі, з тисненням «R» на одному боці та, залежно від дози, на іншому боці мають тиснення: таблетки 6,25 мг - «253», таблетки 12,5 мг - «254»,

таблетки 25 мг - «255»;

склад: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 6,25 мг, 12,5 мг або 25 мг карведилолу;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний, повідон, магнію стеарат, барвник Opadry OY-58900 білий, полісорбат 80.

Форма випуску. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Засоби, які впливають на серцево-судинну систему. Комбіновані блокатори альфа- та бета-адренорецепторів. Код АТС СО 7А G02.

Фармакологічні властивості. Фармокодинаміка. Комбінований α1- та неселективний блокатор ß-адренорецепторів без ВСА (внутрішня симпатоміметична активність); співвідношення α1- і ß-адреноблокуючої активності становить 1:100. Має антиоксидантні властивості та помірно виражену антагоністичну активність відносно іонів кальцію. При довго тривалому застосуванні позитивно впливає на ліпідний спектр сироватки крові, не змінює рівень глюкози в крові, зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.

Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо швидко всмоктується. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 1-2 години. Абсолютна біодоступність карведилолу становить приблизно 25%-35% за рахунок метаболізму при первинному проходженні через печінку. Біодоступність збільшується у пацієнтів із захворюваннями печінки та в осіб літнього віку. У пацієнтів з цирозом печінки біодоступність препарату в чотири рази більш. Одночасний прийом з їжею не впливає на біодоступність та максимальну концентрацію, хоча час досягнення максимальної концентрації зменшується.

Приблизно 99% карведилолу зв’язується з білками плазми крові. Внаслідок демитилювання та гідроксилювання в печінці утворюються три метаболіти з більш вираженою ß-блокуючою активністю і антиоксидантною дією ніж у карведилолу. Середній період напів виведення становить від 6 до 10 годин. Виводиться переважно з жовчю та калом у вигляді метаболітів. Незначна частина екскретується з сечею.

Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія, хронічна серцева недостатність, ішемічна хвороба серця.

Спосіб застосування та дози.

Артеріальна гіпертензія. Дозу визначають індивідуально. Рекомендована початкова доза становить 12,5 мг 1 раз на добу (перші 7-14 днів), дозу можна розподілити на два прийоми по 6,25 мг, потім по 25 мг 1 раз на добу. Якщо необхідно, в подальшому дозу можна збільшувати з інтервалом не менше 2 тижнів, доводячи до максимальної рекомендованої дози 50 мг 1 раз на добу (або дозу можна поділити на два прийоми).

Ішемічна хвороба серця. Дозу визначають індивідуально. Рекомендована початкова доза становить 12,5 мг 2 рази на добу (перші 7-14 днів), після цього – по 25 мг 2 рази на добу. Якщо необхідно, в подальшому дозу можна збільшувати з інтервалом не менше 2 тижнів, доводячи до максимальної добової дози 100 мг, поділеної на два прийоми.

Хронічна серцева недостатність. Дозу підбирають індивідуально, під наглядом лікаря. Початкова доза становить 3,125 мг 2 рази на добу протягом двох тижнів. Якщо доза добре переноситься, її збільшують з інтервалами не менше 2 тижнів до 6,25 мг 2 рази на добу, потім - до 12,5 мг 2 рази на добу, далі – до 25 мг 2 рази на добу. Дозу слід збільшувати до максимальної, яка добре переноситься пацієнтом. Рекомендована максимальна доза 25 мг 2 рази на добу для всіх хворих з тяжкою хронічною серцевою недостатністю та хворих з легким та помірним ступенями хронічної серцевої недостатності із масою тіла менше         85 кг. У пацієнтів з легким та помірним ступенями хронічної недостатності і масою тіла більше 85 кг – рекомендована максимальна доза становить 50 мг 2 рази на добу. Перед тим як збільшити дозу, лікар повинен оглянути хворого для виявлення можливого зростання симптомів серцевої недостатності або вазодилатації.

Якщо необхідно припинити лікування Карвидексом, препарат відміняють поступово, протягом 1-2 тижнів. Якщо лікування переривають більш ніж на 2 тижні, то його слід починати з дози 3,125 мг 2 рази на добу, потім підбирають дозу відповідно до наведених вище рекомендацій. Препарат слід приймати під час їжі для уповільнення швидкості поглинання та зменшення проявів ортостатичних ефектів.

При необхідності застосування дози менше ніж 6,25 мг необхідно застосовувати таблетки з відповідним дозуванням.

Побічна дія. З боку ЦНС: головний біль, запаморочення, слабкість. Рідко – пригнічення настрою, порушення сну, парестезії, астенія.

З боку серцево-судинної системи: брадикардія, гіпотензія, ортостатичні реакції. Рідко – непритомність, порушення периферичного кровообігу (холодні кінцівки), загострення симптомів переміжної кульгавості або синдрому Рейно. В поодиноких випадках – порушення атріовентрикулярної провідності, прогресу вання серцевої недостатності.

З боку шлунково-кишкового тракту: сухість у роті, нудота, біль у шлунку, діарея, рідко – блювання, запор, підвищення рівня печінкових трансаміназ.

З боку обміну речовин: гіперглікемія, гіпоглікемія, збільшення маси тіла, гіперхолістеринемія.

З боку системи кровотворення: тромбоцит опенія, лейкопенія.

З боку системи сечовиділення: у пацієнтів з порушенням функцій нирок може спостерігатися погіршення ниркових функцій, в поодиноких випадках – ниркова недостатність, набряки.

З боку дихальної системи: закладеність носа, чхання, бронхоспастичні реакції.

Дерматологічні реакції: шкірні алергічні реакції (свербіж, кропив’янка), загострення екземи.

З боку органа зору: порушення зору, подразнення очей.

Інші: міалгія, артралгія, рідко – порушення потенції.

Протипоказання. Підвищена чутливість до карведилолу або до інших компонентів препарату, гостра та хронічна серцева недостатність в стадії декомпенсації, порушення функцій печінки, період вагітності та годування груддю, атріовентрикулярна блокада ІІ і ІІІ ступеня (якщо не встановлений постійний водій ритму), виражена брадикардія (менш 50 ударів за хвилину), синдром слабкості синусового вузла, синоатріальна блокада, виражена артеріальна гіпотензія, обструктивні захворювання дихальних шляхів, включаючи бронхоспазм та бронхіальну астму в анамнезі, дитячий вік до 18 років.

Передозування. Можливі виражена артеріальна гіпотензія, брадикардія, серцева недостатність, кардіогенний шок, порушення дихальної функції, блювання, сплутаність свідомості, генералізовані судоми, зупинка серця.

Лікування симптоматичне. Необхідно проводити моніторинг та корекцію показників життєво важливих функцій, при необхідності – у відділенні інтенсивної терапії.

Особливості застосування. Терапія карведилолом повинна проводитись довго тривало та не повинна різко припинятись, особливо у хворих на ішемічну хворобу серця, оскільки це може призвести до погіршення перебігу основного захворювання. У разі необхідності, зменшення дози препарату повинно бути поступовим, протягом 1-2 тижнів.

У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю при підборі дози можливо наростання симптомів серцевої недостатності, поява набряків. При наявності таких ознак необхідно урегулювати дозу сечогінного засобу, при цьому дозу карведилолу не слід збільшувати до досягнення клінічної стабільності. Іноді може з`явитись необхідність знизити дозу карведилолу або тимчасово перервати його застосування.

З обережністю препарат призначають хворим на цукровий діабет, оскільки він може маскувати або зменшувати симптоми гіпоглікемії. У хворих з серцевою недостатністю і цукровим діабетом застосування карведилолу може супроводжуватись декомпенсацією вуглеводного обміну. Рекомендовано на початку лікування при корекції дози і припиненні лікування карведилолом провести контроль рівня цукру в крові.

При призначенні карведилолу хворим з хронічною серцевою недостатністю та низьким артеріальним тиском (систолічний АТ < 100 мм рт. ст.), ішемічною хворобою серця та дифузними захворюваннями судин та/або нирковою недостатністю спостерігалось оборотне погіршення функції нирок. Дозу препарату слід регулювати залежно від функціонального стану нирок.

Слід з обережністю призначати карведилол пацієнтам із захворюваннями периферичних судин (також з синдромом Рейно), оскільки бета-адреноблокатори можуть посилювати симптоми артеріальної недостатності.

Карведилол, як і інші бета-адреноблокатори, може маскувати ознаки тиреотоксикозу. Різке припинення терапії карведилолом може супроводжуватися посиленням симптомів гіпертиреозу або прискорити настання тирео токсичного кризу.

Карведилол може спричиняти брадикардію, при зменшенні частоти серцевих скорочень нижче 55 ударів на хвилину, дозу карведилолу слід зменшити.

Слід бути особливо уважними до пацієнтів, яким проводиться хірургічне втручання під загальною анестезією, через можливість сумації негативних ефектів карведилолу і анестетик ів.

Слід з обережністю призначати карведилол особам з тяжкими реакціями підвищеної чутливості в анамнезі або які проходять курс десенсибілізації, оскільки бета-адреноблокатори можуть підвищити чутливість до алергенів та ступінь тяжкості анафілактичних реакцій.

Карведилол не застосовують у пацієнтів з феохромоцитомою, тому слід з обережністю призначати карведилол пацієнтам з підозрою на наявність феохромоцитоми.

Рекомендується бути обережними щодо призначення пацієнтам із стенокардією Принц метала, оскільки у цих пацієнтів препарати з неселективною ß-блокуючою дією можуть спричиняти спазм коронарних судин.

Слід уникати керування транспортними засобами і виконання складних видів робіт, якщо людина відчуває запаморочення, загальну слабкість або втому під час лікування карведилолом. Це особливо важливо на початку лікування та у поєднанні з прийомом алкоголю.

Взаємодія з лікарськими засобами. При одночасному прийомі карведилолу та дигоксину концентрація дигоксину збільшується. При одночасному застосуванні карведилолу та серцевих глікозидів може збільшуватися час атріовентрикулярної провідності. Тому на початку лікування карведилолом при підборі його дози або відміні препарату рекомендується регулярний контроль за концентрацією дигоксину в плазмі крові.

Карведилол може потенціювати дію інших антигіпертензивних засобів або препаратів, які чинять гіпотензивний ефект.

Існує вірогідність збільшення плазмової концентрації циклоспорину, якщо його приймають разом з карведилолом. Рекомендується проводити моніторинг концентрації циклоспорину після початку терапії карведилолом і, якщо необхідно, відповідну корекцію дози циклоспорину.

Особливу увагу слід звертати при проведенні загальної анестезії на можливість синергічної заперечної ізотропної дії карведилолу та деяких анестетик ів.

Препарати з бета-блокуючи ми властивостями можуть збільшувати цукрознижувальний ефект інсуліну або гіпоглікемічних препаратів, які приймають перорально.

Одночасне призначення клонідину і карведилолу може потенціювати антигіпертензивний і ефект карведилолу та спричиняти брадикардію. При відміні одночасної терапії з клонідином слід спочатку припинити лікування карведилолом, потім через декілька днів відмінити клонідин.

Індуктори мікросомальних печінкових оксидаз (фенобарбітал, рифампіцин) прискорюють метаболізм, знижуючи концентрацію карведилолу в плазмі, інгібітори мікросомальних печінкових оксидаз (циметидин) збільшують концентрацію препарату в плазмі крові.

При призначенні карведилолу разом із блокаторами каналів кальцію (верапаміл) або анти аритмічними препаратами І класу слід проводити моніторинг ЕКГ та кров`яного тиску, тому що спостерігались окремі випадки порушення провідності, коли карведилол застосовувався разом з дилтіаземом. Не слід призначати карведилол пацієнтам, яким вводять верапаміл або дилтіазем внутрішньо венно, оскільки це може призвести до розвитку вираженої брадикардії та артеріальної гіпотензії.

Препарати, які знижують вміст катехоламінів (резерпін, інгібітори моноаміно оксидази), збільшують ризик розвитку артеріальної гіпотензії та вираженої брадикардії.

Слід з обережністю призначати одночасно з карведилолом препарати, які інгібують активність ферментної системи цитохрому P450 2D6 (хінідин, пропафенон, трициклічні антидепресанти, омепразол), яка бере участь у метаболізмі карведилолу (може сприяти збільшенню ризику розвитку побічних ефектів карведилолу, особливо артеріальної гіпотензії).

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі до 25^оС. Термін придатності – 2 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 10 таблеток в стрипі, по 2 стрипа в картонній пачці.

Виробник. " Д-р Редді'с Лабораторіс Лтд", Індія.

Адреса. Сурвей № 42, 45&46, м. Бачупалі – 500 072 Андра Прадеш, Індія.

Фармокодинамика. Комбинированный α₁- и неселективный блокатор β-адренорецепторов без внутренней симпатомиметической активности; соотношение α₁- и β-адреноблокирующей активности составляет 1:100. Оказывает антиоксидантное действие и обладает умеренно выраженной антагонистической активностью в отношении ионов кальция. При длительном применении положительно влияет на липидный спектр плазмы крови, не влияет на уровень глюкозы в плазме крови, уменьшает гипертрофию левого желудочка.
Фармакокинетика. После приема внутрь быстро абсорбируется. C_max в плазме крови достигается через 1–2 ч. Абсолютная биодоступность карведилола составляет 25–35% за счет первичного метаболизма при прохождении через печень. Биодоступность повышается при заболеваниях печени и у лиц пожилого возраста; при циррозе печени биодоступность препарата в 4 раза выше. Одновременный прием с пищей не влияет на биодоступность и C_max, хотя время достижения C_max сокращается. Около 99% карведилола связывается с белками плазмы крови. Вследствие демитилирования и гидроксилирования в печени образуются 3 метаболита с более выраженной β-блокирующей активностью и антиоксидантным действием, чем у карведилола. T_½ составляет 6–10 ч. Выводится преимущественно с желчью и калом в виде метаболитов. Незначительная часть экскретируется с мочой.

АГ, хроническая сердечная недостаточность, ИБС.

АГ. Дозу определяют индивидуально. Рекомендуемая начальная доза составляет 12,5 мг 1 раз в сутки (первые 7–14 дней), дозу можно распределить на 2 приема по 6,25 мг; потом по 25 мг 1 раз в сутки. При необходимости в дальнейшем дозу можно повышать с интервалом не менее 2 нед, доводя до максимальной рекомендуемой дозы — 50 мг 1 раз в сутки (можно распределить на 2 приема).
ИБС. Дозу определяют индивидуально. Рекомендуемая начальная доза составляет 12,5 мг 2 раза в сутки (первые 7–14 дней), затем по 25 мг 2 раза в сутки. При необходимости в дальнейшем дозу можно повышать с интервалом не менее 2 нед, доводя до максимальной суточной дозы — 100 мг, разделенной на 2 приема.
Хроническая сердечная недостаточность. Дозу подбирают индивидуально под контролем врача. Начальная доза составляет 3,125 мг 2 раза в сутки в течение 2 нед. При хорошей переносимости дозу повышают с интервалами не менее 2 нед до 6,25 мг 2 раза в сутки, потом — до 12,5 мг 2 раза в сутки, затем — до 25 мг 2 раза в сутки. Дозу необходимо повышать до максимальной, хорошо переносимой пациентом. Рекомендуемая максимальная доза — 25 мг 2 раза в сутки при хронической сердечной недостаточности тяжелой степени и для пациентов с легкой и умеренной степенью хронической сердечной недостаточности с массой тела ≤85 кг. Для пациентов с легкой и умеренной степенью хронической сердечной недостаточности и массой тела 85 кг рекомендуемая максимальная доза составляет 50 мг 2 раза в сутки. Перед каждым повышением дозы необходимо убедиться в отсутствии возможного прогрессирования сердечной недостаточности или вазодилатации.
Если необходимо прекратить лечение Карвидексом, препарат отменяют постепенно на протяжении 1–2 нед. Если лечение перерывают более чем на 2 нед, то его необходимо начинать с дозы 3,125 мг 2 раза в сутки, затем дозу подбирают согласно вышеуказанным рекомендациям. Препарат необходимо принимать во время еды для замедления скорости всасывания и уменьшения проявлений ортостатических эффектов. При необходимости применения дозы ≤6,25 мг используют таблетированную форму с соответствующим дозированием.

повышенная чувствительность к карведилолу или другим компонентам препарата; острая и хроническая сердечная недостаточность в стадии декомпенсации; нарушение функций печени; период беременности и кормления грудью; AV-блокада II и III степени (если не установлен постоянный водитель ритма); выраженная брадикардия (≤50 уд./мин); синдром слабости синусного узла; синоатриальная блокада; выраженная артериальная гипотензия; обструктивные заболевания дыхательных путей, включая бронхоспазм и БА в анамнезе; возраст до 18 лет.

Со стороны ЦНС: головная боль, обморочные состояния, слабость; редко — снижение настроения, нарушение сна, парестезии, астения.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: брадикардия, гипотензия, ортостатические реакции; редко — нарушения сознания, нарушения периферического кровообращения (обострение симптомов перемежающейся хромоты или синдрома Рейно); в единичных случаях — нарушение AV-проводимости, прогрессирование сердечной недостаточности.
Со стороны ЖКТ: сухость во рту, тошнота, боль в желудке, диарея; редко — рвота, запор, повышение уровня печеночных трансаминаз.
Со стороны обмена веществ: гипергликемия, гипогликемия, увеличение массы тела, гиперхолестеринемия.
Со стороны системы кроветворения: тромбоцитопения, лейкопения.
Со стороны почек: при нарушении функций почек может прогрессировать их ухудшение; в единичных случаях — почечная недостаточность, отеки.
Со стороны дыхательной системы: заложенность носа, чиханье, бронхоспазм.
Со стороны кожи: кожные аллергические реакции (зуд, крапивница), обострение экземы.
Со стороны органа зрения: нарушение зрения, раздражение слизистой оболочки глаз.
Другие: миалгия, артралгия; редко — нарушение потенции.

терапию карведилолом необходимо проводить длительно. Не допускается резкая отмена препарата, особенно при ИБС, так как это может привести к ухудшению течения основного заболевания. В случае необходимости снижать дозу препарата следует постепенно на протяжении 1–2 нед. У пациентов с хронической сердечной недостаточностью при титровании дозы возможно прогрессирование симптомов сердечной недостаточности (возникновение отеков). В таком случае необходимо откорректировать дозу мочегонного средства, а дозу карведилола до достижения клинической стабильности повышать не следует. Иногда может появиться необходимость снизить дозу карведилола или временно прекратить его применение.
С осторожностью препарат назначают при сахарном диабете, так как он может маскировать или уменьшать проявления гипогликемии. При сердечной недостаточности и сопутствующем сахарном диабете применение карведилола может провоцировать декомпенсацию углеводного обмена. Рекомендовано до начала лечения, перед каждой коррекцией дозы и после прекращения приема карведилола провести контроль уровня сахара в плазме крови.
При назначении карведилола при хронической сердечной недостаточности и низком АД (систолическое АД ≤100 мм рт. ст.), ИБС и диффузных заболеваниях сосудов и/или почечной недостаточности наблюдается обратимое ухудшение функции почек. Дозу препарата необходимо регулировать в зависимости от функционального состояния почек.
Необходимо с осторожностью назначать карведилол при нарушениях периферического кровообращения (синдром Рейно), так как блокаторы β-адренорецепторов могут усиливать проявления артериальной недостаточности.
Карведилол, как и другие блокаторы β-адренорецепторов, может маскировать признаки тиреотоксикоза. Резкая отмена карведилола может сопровождаться усилением симптомов гипертиреоза или провоцировать тиреотоксический криз.
Применение карведилола может быть причиной брадикардии; при снижении ЧСС ≤55 уд./мин дозу карведилола следует снизить.
Необходимо быть предельно внимательными при проведении хирургических вмешательств с применением общей анестезии, так как возможна суммация негативных эффектов карведилола и анестетиков.
Следует с осторожностью назначать карведилол при тяжелых реакциях гиперчувствительности в анамнезе и при проведении специфической иммунотерапии, так как блокаторы β-адренорецепторов могут повысить чувствительность к аллергенам и степень тяжести анафилактических реакций.
Карведилол не применяют при феохромоцитоме, поэтому необходимо с осторожностью назначать карведилол пациентам с подозрением на наличие феохромоцитомы. Рекомендуется с особой осторожностью применять карведилол при стенокардии Принцметала, так как препараты с неселективной β-блокирующей активностью могут быть причиной спазма коронарных сосудов.
Необходимо воздерживаться от управления транспортными средствами и работы с другими механизмами, если появляются головокружение, общая слабость или утомляемость во время терапии карведилолом. Это особенно важно в начале лечения, а также в сочетании с приемом алкоголя.

при одновременном приеме карведилола и дигоксина концентрация дигоксина повышается; при сочетанном применении карведилола и сердечных гликозидов может увеличиваться время AV-проводимости, поэтому до начала применения карведилола, при титровании его дозы и отмене препарата рекомендуется регулярный контроль за концентрацией дигоксина в плазме крови.
Карведилол может потенцировать действие других антигипертензивных средств.
Имеет место достоверное повышение концентрации циклоспорина в плазме крови при его одновременном применении с карведилолом. Рекомендуется проводить мониторинг концентрации циклоспорина после начала терапии карведилолом и если необходимо — соответствующую коррекцию дозы циклоспорина.
При проведении общей анестезии особое внимание необходимо обращать на возможность синергизма отрицательного инотропного действия карведилола и некоторых анестетиков.
Препараты с β-блокирующей активностью могут повышать гипогликемизирующее действие инсулина или других противодиабетических препаратов для перорального применения.
Одновременное назначение клонидина и карведилола может потенцировать антигипертензивный эффект карведилола, а также быть причиной брадикардии. Для отмены обоих препаратов необходимо сначала прекратить применение карведилола, а через несколько дней отменить клонидин.
Индукторы микросомальных печеночных оксидаз (фенобарбитал, рифампицин) ускоряют метаболизм, снижая концентрацию карведилола в плазме крови; ингибиторы микросомальных печеночных оксидаз (циметидин) повышают концентрацию препарата в плазме крови.
При назначении карведилола сочетанно с блокаторами кальциевых каналов (верапамил) или антиаритмическими препаратами І класса необходимо проводить мониторинг ЭКГ и АД, так как зафиксированы частные случаи нарушения проводимости при применении карведилола одновременно с дилтиаземом. Не следует назначать карведилол пациентам, которые получали верапамил или дилтиазем в/в, так как это может привести к развитию выраженной брадикардии и артериальной гипотензии.
Препараты, снижающие уровень катехоламинов (резерпин, ингибиторы МАО), повышают риск развития артериальной гипотензии и выраженной брадикардии.
Необходимо с осторожностью назначать одновременно с карведилолом препараты, ингибирующие активность ферментной системы цитохрома Р450 2D6 (хинидин, пропафенон, трициклические антидепрессанты, омепразол), которая принимает участие в метаболизме карведилола (способствует повышению риска развития побочных эффектов карведилола, особенно артериальной гипотензии).

возможны выраженная артериальная гипотензия, брадикардия, сердечная недостаточность, кардиогенный шок, нарушение функций дыхательной системы, рвота, спутанность сознания, генерализованные судороги, остановка сердца.
Лечение симптоматическое. Необходимо проводить мониторинг и коррекцию показателей жизненно важных функций, при необходимости — госпитализация в отделение интенсивной терапии.

в сухом, защищенном от света месте при температуре до 25 °C.