Касарк - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

КАСАРК

(СASARK)

Склад:

діюча речовина: candesartan;  

1 таблетка містить кандесартану цилексетилу, у перерахуванні на 100 % речовину, 16 мг або 32 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; крохмаль кукурудзяний; повідон; кальцію кармелоза (кальцію карбоксим етилцелюлоза); магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

Прості препарати антагоністів ангіотензину ІІ. Код АТС С 09С А 06.

Клінічні характеристики.

Показання.

Есенціальна гіпертензія (можна застосовувати як самостійно, так і в комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами).

Протипоказання.

Гіпер чутливість до компонентів препарату. Тяжка печінкова недостатність та/або застій жовчі (холестаз). Вагітність, період годування груддю. Дитячий вік.

Спосіб   застосування   та   дози.

Застосовують внутрішньо, незалежно від прийому їжі. У разі необхідності застосування меншої дози слід застосовувати інший препарат кандесартану з можливістю даного дозування.

Доза підбирається індивідуально. Рекомендована початкова доза та звичайна підтримуюча доза становить 8 мг 1 раз на добу. Дозу можна підвищувати до 16 мг 1 раз на добу. Якщо достатній контроль артеріального тиску (АТ) не досягається через 4 тижні лікування дозою 16 мг 1 раз на добу, то дозу можна підвищити до максимальної дози 32 мг 1 раз на добу. Якщо контроль артеріального тиску не досягається з цією дозою, слід розглянути доцільність альтернативних методів лікування.

Терапію слід коригувати відповідно до реакції артеріального тиску. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 4 тижнів від початку лікування.

Для пацієнтів літнього віку, а також для пацієнтів з помірними порушеннями функцій нирок та печінки коригування початкової дози не потрібне.

У пацієнтів з нирковою недостатністю, включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, початкова доза становить 4 мг. Дозу слід титрувати відповідно до реакції. Досвід застосування   пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю або нирковою недостатністю кінцевої стадії (кліренс креатині ну < 15 мл/хв) є обмеженим.

Пацієнтам з печінковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості рекомендується початкова доза 2 мг 1 раз на добу. Дозу можна коригувати відповідно до реакції. Досвід застосування   пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю відсутній.

Антигіпертензивний ефект кандесартану   менш виражений у афро американських пацієнтів, ніж у пацієнтів європеоїдної раси. Отже, необхідність титрування препарату у бік збільшення та супутня терапія для контролю АТ може виникати частіше для афро американських пацієнтів, ніж для пацієнтів європеоїдної раси.

Пацієнтам із серцевою недостатністю звичайна рекомендована початкова доза становить 4 мг 1 раз на добу. Титрування у бік збільшення до цільової дози 32 мг 1 раз на добу або найвищої дози, що переноситься, здійснюється шляхом подвоєння дози через проміжки часу, що становлять щонайменше   2 тижні.

Для пацієнтів, у яких існує ризик артеріальної гіпотензії, наприклад, для пацієнтів з можливим зменшенням об’єму циркулюючої рідини, слід розглядати початкову дозу 4 мг.

Побічні реакції.

Найчастіше зустрічаються наступні побічні реакції: втомлюваність, периферійні набряки, біль у грудях, головний біль, бронхіт, кашель, синусит, нудота, біль у животі, діарея, блювання, артралгія, альбумінурія.

Рідше спостерігаються такі побічні реакції, зазначені нижче.

Загальний стан: астенія, жар, підвищена пітливість.

З боку центральної і периферичної нервової системи: парестезія, вертиго, відчуття тривоги, депресивний стан, сонливість, запаморочення, головний біль.

З боку травної системи: диспепсія, гастроентерит, нудота.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, посилення серцебиття, артеріальна гіпотензія.

З боку метаболічних процесів: підвищення кліренсу фосфокінази, гіперглікемія, гіпертри гліцеридемія, гіперурикемія, гіперкаліємія, гіпонатріємія.

З боку кістково-м’язової системи: міалгія, артралгія, біль у спині.

З боку кровоносної системи: носова кровотеча.

З боку дихальної системи: задишка, інфекції дихальних шляхів.

З боку сечостатевої системи: гематурія, ниркова недостатність.

Алергічні реакції: шкірні висипання.

Інші зафіксовані явища спостерігалися ще рідше: стенокардія, інфаркт міокарда, набряк Квінке.

Результати лабораторних досліджень.

При застосуванні інших інгібіторів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи спостерігалося невелике зниження гемоглобіну. Спостерігалося підвищення рівня креатині ну, сечовини або калію та зниження рівня натрію, підвищення АЛТ. Для пацієнтів, які приймають Касарк, постійний моніторинг лабораторних показників зазвичай не є необхідним. Проте пацієнтам з нирковою недостатністю рекомендується періодично проводити моніторинг рівня калію та креатині ну в сироватці крові.

Передозування.

Симптоми: виражена артеріальна гіпотензія, запаморочення, тахікардія.

При виникненні симптоматичної артеріальної гіпотензії слід розпочати симптоматичне лікування та відстеження життєво важливих функцій. Пацієнта слід покласти на спину з трохи піднятими ногами.

Якщо цього недостатньо, слід збільшити об’єм плазми шляхом інфузії, наприклад, ізотонічного сольового розчину. Якщо вищезазначених заходів недостатньо, можна застосовувати симптоматичні лікарські засоби. Кандесартан не виводиться за допомогою гемодіалізу.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Касарк протипоказаний в період вагітності або годування груддю. Якщо вагітність настає під час лікування, застосування препарату необхідно негайно припинити. За необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити годування груддю.

Діти.

Не застосовують у педіатричній практиці.

Особливості застосування.

Ниркова недостатність

Як і в випадку з іншими препаратами, які інгібують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, можна очікувати змін ниркової функції у схильних до цього пацієнтів, які приймають Касарк.

При застосуванні Касарку у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та нирковою недостатністю рекомендується періодичний моніторинг рівня калію та креатині ну в сироватці крові. Досвід застосування у хворих з тяжкою нирковою недостатністю чи нирковою недостатністю в термінальній стадії (кліренс креатині ну < 15 мл/хв) обмежений. У цих пацієнтів необхідно титрувати Касарк в поєднанні з моніторингом АТ.

Оцінка стану пацієнтів із серцевою недостатністю повинна включати в себе періодичну оцінку ниркової функції, особливо у пацієнтів літнього віку старше 75 років та у хворих з нирковою недостатністю. Під час титрування дози Касарку рекомендується моніторинг рівня креатині ну та калію в сироватці крові. Клінічні дослідження за участю пацієнтів із серцевою недостатністю не включали осіб з рівнем креатині ну в сироватці крові 265 ммоль/л (3 мг/дл).

Супутня терапія інгібіторами АПФ при серцевій недостатності

Ризик побічних ефектів, особливо при недостатності ниркової функції та гіперкаліємії, може підвищуватись при застосуванні кандесартану в комбінації з інгібітором АПФ. Ці пацієнти потребують регулярного та ретельного спостереження.

Гемодіаліз

Під час проведення гемодіалізу АТ може бути особливо чутливим до блокади рецептора АТ 1 внаслідок зменшення об’єму плазми крові та активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, слід уважно титрувати Касарк® та ретельно контролю вати АТ.

Стеноз ниркової артерії

Інші лікарські засоби, які впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, наприклад, інгібітори АПФ, можуть підвищувати рівень сечовини крові та креатині ну сироватки крові у пацієнтів з білатеральним стенозом ниркової артерії чи стенозом артерії єдиної нирки. Подібний ефект можна очікувати при застосуванні антагоністів рецептора ангіотензину ІІ.

Трансплантація нирки

Досвід застосування Касарку у пацієнтів, що недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній.

Артеріальна гіпотензія

Під час застосування Касарку у пацієнтів з серцевою недостатністю може виникнути артеріальна гіпотензія. Як це описується для інших препаратів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, артеріальна гіпотензія також може виникнути у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та зниженим об’ємом циркулюючої крові, наприклад, у тих, хто застосовує діуретики в високих дозах. На початку терапії слід дотримуватись обережності та намагатися корегувати гіповолемію.

Анестезія та хірургічні втручання

У пацієнтів, які отримують лікування антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ, артеріальна гіпотензія може розвинутися під час анестезії та хірургічного втручання внаслідок блокади ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. В дуже рідкісних випадках артеріальна гіпотензія може бути настільки тяжкою, що потребує застосування внутрішньо венних рідин та/чи вазопресорів.

Стеноз аорти та мі трального клапана (обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія)

Як і у випадку з іншими судинорозширювальними засобами, необхідно дотримуватись особливої обережності при лікуванні хворих з гемодинамічно значущим стенозом аорти чи мі трального клапана, чи обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.

Первинний гіперальдостеронізм

Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай не реагують на антигіпертензивні лікарські засоби, які діють шляхом інгібування ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Таким чином, застосовувати Касарк® не рекомендується.

Гіперкаліємія

Досвід застосування інших лікарських засобів, які впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, припускає, що супутнє застосування Касарку® одночасно з калій зберігаючи ми діуретиками, калієвими добавками, замінниками солі, які містять калій, чи іншими лікарськими засобами, які можуть підвищити рівень калію (наприклад, гепарин), може призвести до підвищення рівня калію в сироватці крові у пацієнтів з артеріальною гіпертензією.

У хворих із серцевою недостатністю, які приймають Касарк®, може виникнути гіперкаліємія. Під час лікування препаратом у пацієнтів з серцевою недостатністю рекомендується періодично контролю вати рівень калію в сироватці крові, особливо якщо цей препарат застосовується одночасно з інгібіторами АПФ та калій зберігаючи ми діуретиками, наприклад, зі спіролактоном.

Загальні

У пацієнтів, в яких судинний тонус та функція нирок залежать переважно від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, пацієнти з тяжкою застійною серцевою недостатністю або з наявністю захворювання нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), лікування іншими лікарськими засобами, що впливають на цю систему, асоціювалося з гострою артеріальною гіпотензією, азотемією, олігурією або, у рідких випадках, із гострою нирковою недостатністю. Можливість подібних ефектів не можна виключати при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Як і у випадку з будь-яким іншим антигіпертензивним препаратом, надмірне зниження АТ у пацієнтів з ішемічною кардіопатією або ішемічним цереброваскулярним захворюванням може призвести до інфаркту міокарда   або інсульту.

Касарк не слід приймати пацієнтам із рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, лактазною недостатністю Лаппа чи мальабсорбцією глюкози-галактози.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Препарат може знижувати психомоторні реакції, необхідні при виконанні потенційно небезпечних завдань, таких як керування транспортними засобами або робота зі складними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Клінічно значущої лікарської взаємодії виявлено не було. Сполуки, які вивчалися у фармакокінетичних дослідженнях, включали гідрохлортіазид, варфарин, дигоксин, пероральні контрацептиви (етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламід, ніфедипін та еналаприл.

Кандесартан незначною мірою виводиться шляхом печінкового метаболізму (CYP2C9). Наявні дослідження взаємодії вказують на відсутність впливу на CYP2C9 та CYP3А 4, проте вплив на інші ізоферменти цитохрому Р 450 невідомий.

Антигіпертензивний ефект кандесартану може посилюватись іншими лікарськими засобами, які знижують АТ, незалежно від того, призначені вони як антигіпертензивний засіб чи за іншими показаннями.

Досвід застосування інших лікарських засобів, які впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, припускає, що супутнє застосування калій зберігаючих діуретиків, калієвих добавок, замінників солі, що містять калій, чи інших лікарських засобів, які можуть підвищити рівень калію (наприклад, гепарин), може призвести до підвищення рівня калію в сироватці крові.

Існують повідомлення про зворотне підвищення концентрації літію в сироватці крові та його токсичності під час супутнього застосування літію з інгібіторами АПФ. Подібний ефект може виникнути з антагоністами рецептора ангіотензину ІІ. Тому при одночасному застосуванні рекомендується ретельний моніторинг рівня літію в сироватці крові.

При одночасному застосуванні антагоністів рецептора ангіотензину ІІ з не стероїдними протизапальними засобами (наприклад, селективними інгібіторами ЦОГ-2, ацетил саліциловою кислотою (> 3 г/день) та неселективними не стероїдними протизапальними засобами) може виникнути послаблення антигіпертензивного ефекту.

Як і у випадку з інгібіторами АПФ, супутнє застосування антагоністів рецептора ангіотензину ІІ та не стероїдних протизапальних засобів може підвищити ризик погіршення ниркової функції, включаючи можливу ГНН та підвищення рівня калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів з порушенням ниркової функції. Цю комбінацію застосовують обережно, особливо в осіб літнього віку. Пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини, а також слід враховувати необхідність моніторингу ниркової функції на початку супутньої терапії та періодично протягом всього курсу лікування.

Прийом їжі не впливає на біодоступність кандесартану.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Фармакологічна дія – антигіпертензивна. У процесі всмоктування у шлунково-кишковий тракт кандесартану цилексетил (проліки) піддається гідролізу з утворенням активної форми – кандесартану. Селективно блокує АТ₁-рецептори ангіотензину ІІ, утворює з ними міцний зв’язок з подальшою повільною дисоціацією. Запобігає розвитку ефектів ангіотензину ІІ – вазоконстрикції, підвищенню АТ, стимуляції синтезу та вивільненню альдостерону, вазопресину, катехоламінів, реабсорбції натрію, посиленню серцевих скорочень. Зменшує загальний периферичний опір судин (ЗПОС), підвищує нирковий кровотік, підтримує (або підвищує) клуб очкову фільтрацію. Спричиняє компенсаторне підвищення активності реніну плазми, концентрацію ангіотензину І і ІІ. Кандесартан як селективний антагоніст рецепторів ангіотензину ІІ не впливає на метаболізм брадикініну та інших пептидів, тому добре переноситься. Гіпотензивний ефект розвивається поступово і триває до 24 годин. Виражений терапевтичний ефект зазвичай досягається через 2-4 тижні після початку лікування.

Фармакокінетика.

Абсорбція та розподіл

Після перорального застосування кандесартану цилексетил перетворюється на активну речовину кандесартан. Абсолютна біодоступність таблетки становить 14 %. Середня пікова концентрація в сироватці (С_max) досягається через 3 - 4 години після прийому таблетки. Концентрації кандесартану в сироватці зростають лінійно з підвищенням доз у межах терапевтичної дози. Різниці у фармакокінетиці кандесартану, яка була б пов’язана зі статтю, не спостерігалося. Прийом їжі не має суттєвого впливу на такий показник фармакокінетики кандесартану, як площа під кривою «концентрація в сироватці-час» (AUC).

Кандесартан значною мірою зв’язується з білками плазми (понад 99 %). Видимий об’єм розподілу кандесартану становить 0,1 л/кг.

Метаболізм та виведення

Кандесартан, головним чином, виводиться у незміненому стані з сечею та жовчю і лише незначною мірою метаболізується в печінці. Час кінцевого напів виведення кандесартану становить приблизно 9 годин. Після прийому багаторазових доз акумуляція не відбувається.

Загальний   плазмовий кліренс кандесартану становить приблизно 0,37 мл/хв/кг, а нирковий кліренс – приблизно 0,19 мл/хв/кг. Виведення кандесартану нирками відбувається як шляхом гломерулярної фільтрації, так і активної тубулярної секреції. Після прийому пероральної дози ¹⁴С-маркованого кандесартану цилексетилу приблизно 26 % дози виводиться з сечею у вигляді кандесартану та 7 % – у   вигляді неактивного метаболіту, хоча приблизно 56 % дози виявляється у фекаліях у вигляді кандесартану та 10 % – у вигляді неактивного метаболіту.

Фармакокінетика в особливих категорій пацієнтів

В осіб літнього віку (старше 65 років) С_max та AUC кандесартану підвищені приблизно на 50 % та 80 % відповідно порівняно з   молодими пацієнтами. Проте реакція АТ та частота виникнення побічних ефектів є однаковими після прийому встановленої дози Касарку у молодих пацієнтів та осіб літнього віку.

У пацієнтів з нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості, порівняно з пацієнтами з нормальною нирковою функцією, С_max та AUC кандесартану підвищувались під час багаторазового прийому доз приблизно на 50 % та 70 % відповідно, проте показник періоду напів виведення залишався незмінним. Відповідні зміни у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю становили приблизно 50 % та 110 % відповідно. Кінцевий період напів виведення кандесартану був приблизно подвоєний у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. Показник AUC кандесартану у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, був подібним до того, що спостерігався у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю.

У пацієнтів з печінковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості спостерігалося підвищення показника AUC кандесартану на 23 %.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:  

КАСАРК, таблетки по 16 мг: таблетки білого кольору, круглої форми з двоопуклою поверхнею.

КАСАРК, таблетки по 32 мг: таблетки білого кольору, круглої форми з двоопуклою поверхнею, з рискою з одного боку.

Термін придатності. 2 роки від дати виготовлення in bulk.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці, при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери в пачці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

ВАТ «Київ медпрепарат».

Місцезнаходження.

Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. 8 мг, № 10, № 30

Прочие ингредиенты: лактоза, крахмал кукурузный, гидроксипропилцеллюлоза низкозамещенная, кальция карбоксиметилцеллюлоза, магния стеарат, макрогол (ПЭГ 6000).

№ UA/6972/01/01 от 27.08.2007 до 27.08.2012

табл. 16 мг, № 30

Прочие ингредиенты: лактоза, крахмал кукурузный, гидроксипропилцеллюлоза низкозамещенная, кальция карбоксиметилцеллюлоза, магния стеарат, макрогол (ПЭГ 6000).

№ UA/6972/01/02 от 07.10.2010 до 07.10.2015

табл. 32 мг, № 30

Прочие ингредиенты: лактоза, крахмал кукурузный, гидроксипропилцеллюлоза низкозамещенная, кальция карбоксиметилцеллюлоза, магния стеарат, макрогол (ПЭГ 6000).

№ UA/6972/01/03 от 07.10.2010 до 07.10.2015

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Фармакологическое действие — антигипертензивное. В процессе всасывания в ЖКТ кандесартана цилексетил (пролекарство) подвергается гидролизу с образованием активной формы — кандесартана. Селективно блокирует АТ₁-рецепторы ангиотензина II, образует с ними прочную связь с последующей постепенной диссоциацией. Препятствует развитию эффектов ангиотензина II — вазоконстрикции, повышению АД, стимуляции синтеза и высвобождения альдостерона, вазопрессина, катехоламинов, реабсорбции натрия, усилению ЧСС. Снижает ОПСС, повышает почечный кровоток, поддерживает (или повышает) клубочковую фильтрацию. Компенсаторно повышает активность ренина в плазме крови, концентрации ангиотензина І и ІІ. Кандесартан как селективный антагонист рецепторов ангиотензина ІІ не влияет на метаболизм брадикинина и других пептидов, поэтому хорошо переносится. Гипотензивный эффект развивается постепенно и длится до 24 ч. Выраженный терапевтический эффект обычно достигается через 2–4 нед после начала лечения.
Фармакокинетика
Абсорбция и распределение. После перорального приема кандесартана цилексетил превращается в активное вещество кандесартан. Абсолютная биодоступность таблетки составляет 14%. С_max в плазме крови достигается через 3–4 ч после приема таблетки. Концентрации кандесартана в плазме крови повышаются линейно с повышением доз в пределах терапевтической дозы. Разницы в фармакокинетике кандесартана, которая была бы связана с полом, не отмечали. Прием пищи существенно не влияет на такой показатель фармакокинетики кандесартана, как AUC.
Кандесартан в высокой степени связывается с белками плазмы крови (более 99%). Кажущийся объем распределения кандесартана составляет 0,1 л/кг.
Метаболизм и выведение. Кандесартан в основном выводится из организма с мочой и желчью в неизмененном виде и лишь в незначительной степени метаболизируется в печени. Время конечного Т_½ кандесартана составляет приблизительно 9 ч. После многократного приема кумуляции не происходит.
Общий плазменный клиренс кандесартана составляет около 0,37 мл/мин/кг, при этом почечный клиренс — около 0,19 мл/мин/кг. Выделение кандесартана почками происходит как путем гломерулярной фильтрации, так и активной тубулярной секреции. После приема пероральной дозы ¹⁴С-меченного кандесартана цилексетила около 26% введенного количества выводится с мочой в виде кандесартана и 7% — в виде неактивного метаболита, хотя около 56% дозы выявляется в кале в виде кандесартана и 10% — в виде неактивного метаболита.
Фармакокинетика у особых категорий пациентов
У пациентов пожилого возраста (старше 65 лет) С_max и AUC кандесартана увеличиваются приблизительно на 50 и 80% соответственно, по сравнению с молодыми пациентами. Однако реакция АД и частота возникновения побочных эффектов одинаковы после применения рекомендованной дозы Касарка у молодых пациентов и у лиц пожилого возраста.
У пациентов с почечной недостаточностью от легкой до средней тяжести по сравнению с пациентами с нормальной функцией почек, С_max и AUC кандесартана повышались при многократном приеме приблизительно на 50 и 70% соответственно, однако показатель Т_½ оставался неизменным. Соответствующие изменения у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью составляли около 50 и 110% соответственно. Окончательный Т_½ кандесартана был приблизительно удвоен у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью. Показатель AUC кандесартана у пациентов, находящихся на гемодиализе, был подобен таковому у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью.
У пациентов с печеночной недостаточностью от легкой до средней тяжести отмечали повышение показателя AUC кандесартана на 23%.

ПОКАЗАНИЯ:

эссенциальная гипертензия. Сердечная недостаточность и нарушение систолической функции левого желудочка (снижение фракции выброса левого желудочка ≤40%) — в качестве дополнительной терапии к лечению ингибиторами АПФ или в случае непереносимости ингибиторов АПФ.

ПРИМЕНЕНИЕ:

внутрь независимо от приема пищи. В случае необходимости применения в более низкой дозе следует применять другой препарат кандесартана с возможностью данной дозировки.
Доза подбирается индивидуально. Рекомендуемая начальная и обычная поддерживающая доза составляет 8 мг 1 раз в сутки. Дозу можно повышать до 16 мг 1 раз в сутки. Если достаточный контроль АД не достигается через 4 нед лечения в дозе 16 мг 1 раз в сутки, то дозу можно повысить до максимальной дозы 32 мг 1 раз в сутки. Если контроль АД не достигается при применении в этой дозе, следует рассмотреть целесообразность альтернативных методов лечения.
Терапию следует корригировать в соответствии с АД. Максимальный антигипертензивный эффект достигается на протяжении 4 нед от начала лечения.
Для пациентов пожилого возраста, а также для больных с умеренными нарушениями функции почек и печени корригировать начальную дозу нет необходимости.
У пациентов с почечной недостаточностью, включая пациентов, находящихся на гемодиализе, начальная доза составляет 4 мг. Дозу следует титровать в соответствии с клиническим ответом. Опыт применения у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью или почечной недостаточностью терминальной стадии (клиренс креатинина <15 мл/мин) ограничен.
Пациентам с печеночной недостаточностью от легкой до умеренной тяжести рекомендуется начальная доза 2 мг 1 раз в сутки. Дозу можно корректировать в соответствии с клиническим ответом. Опыт применения у пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью отсутствует.
Антигипертензивный эффект кандесартана менее выражен у пациентов негроидной расы по сравнению с пациентами европеоидной расы. Следовательно, необходимость титрования дозы препарата в сторону повышения и сопутствующей терапии для контроля АД может возникать чаще для пациентов негроидной, чем для таковых европеоидной расы.
Пациентам с сердечной недостаточностью обычная рекомендуемая начальная доза составляет 4 мг 1 раз в сутки. Титрование в сторону повышения до целевой дозы 32 мг 1 раз в сутки или наиболее высокой переносимой дозы происходит путем удвоения дозы через интервалы, которые составляют не менее 2 нед.
Для пациентов, у которых существует риск артериальной гипотензии, например, для пациентов с возможным уменьшением объема циркулирующей жидкости, следует рассматривать начальную дозу 4 мг.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к компонентам препарата, период беременности и кормления грудью, детский возраст, тяжелая печеночная недостаточность и/или холестаз.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

чаще всего отмечают следующие побочные реакции: утомляемость, периферические отеки, боль в груди, головную боль, бронхит, кашель, синусит, тошноту, боль в животе, диарею, рвоту, артралгию, альбуминурию.
Реже отмечают следующие побочные реакции:
Общее состояние: астения, ощущение жара, повышенная потливость.
Со стороны ЦНС: парестезия, вертиго, ощущение тревоги, депрессивное состояние, сонливость, головокружение, головная боль.
Со стороны пищеварительной системы: диспепсия, гастроэнтерит, тошнота.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: тахикардия, усиление сердцебиения, артериальная гипотензия.
Со стороны метаболических процессов: повышение клиренса фосфокиназы, гипергликемия, гипертриглицеридемия, гиперурикемия, гиперкалиемия, гипонатриемия.
Со стороны костно-мышечной системы: миалгия, артралгия, боль в спине.
Со стороны системы крови: носовое кровотечение.
Со стоны дыхательной системы: одышка, инфекции дыхательных путей.
Со стороны мочеполовой системы: гематурия, почечная недостаточность.
Аллергические реакции: кожные высыпания.
Другие зафиксированные реакции отмечали еще реже: стенокардия, инфаркт миокарда, отек Квинке.
Результаты лабораторных исследований
При применении других ингибиторов ренин-ангиотензин-альдостероновой системы отмечали незначительное снижение гемоглобина. Выявляли повышение уровня креатинина, мочевины или калия и снижение уровня натрия, повышение АлАТ. Для пациентов, принимающих Касарк, необходимости в постоянном мониторинге лабораторных показателей обычно нет. Однако, у пациентов с почечной недостаточностью рекомендуют периодически проводить мониторинг уровня калия и креатинина в сыворотке крови.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

Почечная недостаточность
Как и в случае с другими препаратами, ингибирующими ренин-ангиотензин-альдостероновую систему, можно ожидать изменения функции почек у предрасположенных к этому пациентов, принимающих Касарк.
При применении Касарка у пациентов с АГ и почечной недостаточностью рекомендуется периодический мониторинг уровня калия и креатинина в сыворотке крови. Опыт применения у больных с тяжелой почечной недостаточностью или почечной недостаточностью терминальной стадии (клиренс креатинина <15 мл/мин) ограничен. У этих пациентов необходимо титровать Касарк в сочетании с мониторингом АД.
Оценка состояния пациентов с сердечной недостаточностью должна включать периодическую оценку функции почек, особенно у лиц пожилого возраста старше 75 лет и у больных с почечной недостаточностью. Во время титрования дозы Касарка рекомендуется мониторинг уровня креатинина и калия в сыворотке крови. Клинические исследования при участии пациентов с сердечной недостаточностью не включали лиц с уровнем креатинина в сыворотке крови 265 ммоль/л (3 мг/дл).
Сочетанная терапия ингибитором АПФ при сердечной недостаточности
Риск возникновения побочных эффектов, особенно при поченой недостаточности и гиперкалиемии, может повыситься при применении кандесартана в комбинации с ингибитором АПФ. Эти пациенты требуют регулярного и тщательного наблюдения.
Гемодиализ
Во время проведения диализа АД может быть особенно чувствительным к блокаде рецептора АТ₁ вследствие уменьшения объема плазмы крови и активации ренин-ангиотензин-альдостероновой системы. Для пациентов, находящихся на гемодиализе, необходимо внимательно титровать дозу Касарка и тщательно контролировать АД.
Стеноз почечной артерии
Другие лекарственные средства, влияющие на ренин-ангиотензин-альдостероновую систему, например, ингибиторы АПФ, могут повышать уровень мочевины и креатинина в сыворотке крови у пациентов с билатеральным стенозом почечной артерии или стенозом почечной артерии единственной почки. Подобный эффект можно ожидать при применении антагонистов рецепторов ангиотензина II.
Трансплантация почки
Опыт применения Касарка у пациентов, недавно перенесших трансплантацию почки, отсутствует.
Артериальная гипотензия
Во время применения Касарка у пациентов с сердечной недостаточностью может возникнуть артериальная гипотензия. Как это описывается для других препаратов, влияющих на ренин-ангиотензин-альдостероновую систему, артериальная гипотензия также может возникнуть у пациентов с АГ и сниженным объемом циркулирующей крови, например, у принимающих диуретики в высоких дозах. В начале терапии следует соблюдать осторожность и попытаться корректировать гиповолемию.
Анестезия и хирургические вмешательства
У пациентов, получающих лечение антагонистами рецепторов ангиотензина II, артериальная гипотензия может развиться во время анестезии и хирургического вмешательства вследствие блокады ренин-ангиотензин-альдостероновой системы. В очень редких случаях артериальная гипотензия может быть настолько тяжелой, что потребуется в/в применение жидкости и/или вазопрессоров.
Стеноз аорты и митрального клапана (обструктивная гипертрофическая кардиомиопатия)
Как и в случае с другими сосудорасширяющими средствами, особую осторожность необходимо соблюдать при лечении пациентов с гемодинамическим значимым стенозом аорты или митрального клапана или обструктивной гипертрофической кардиомиопатией.
Первичный гиперальдостеронизм
Пациенты с первичным гиперальдостеронизмом обычно не реагируют на антигипертензивные лекарственные средства, действующие путем ингибирования ренин-ангиотензин-альдостероновой системы. Поэтому применять Касарк не рекомендуется.
Гиперкалиемия
Опыт применения других лекарственных средств, влияющих на ренин-ангиотензин-альдостероновую систему, предполагает, что одновременное применение Касарка с калийсберегающими диуретиками, добавками и заменителями соли, содержащими калий, или другими лекарственными средствами, которые могут повысить уровень калия (например гепарин), может привести к повышению уровня калия в сыворотке крови у пациентов с АГ.
У больных с сердечной недостаточностью, принимающих Касарк, может возникать гиперкалиемия. Во время лечения Касарком у пациентов с сердечной недостаточностью рекомендуют периодически контролировать уровень калия в сыворотке крови, особенно если этот препарат принимают одновременно с ингибиторами АПФ и калийсберегающими диуретиками, например, со спиронолактоном.
Общие
У пациентов, чей сосудистый тонус и функция почек зависят преимущественно от активности ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (например пациенты с тяжелой застойной сердечной недостаточностью или заболеваниями почек, включая стеноз почечной артерии), лечение другими лекарственными средствами, влияющими на эту систему, ассоциировалось с острой артериальной гипотензией, азотемией, олигурией или, в редких случаях — с ОПН. Возможность подобных эффектов нельзя исключать при применении антагонистов рецепторов ангиотензина ІІ. Как и в случае с каким-либо другим антигипертензивным препаратом, чрезмерное снижение АД у пациентов с ишемической кардиомиопатией или ишемическим цереброваскулярным заболеванием может привести к инфаркту миокарда или инсульту.
Касарк не следует принимать пациентам с редкими наследственными заболеваниями непереносимости галактозы, лактазной недостаточностью Лаппа или мальабсорбцией глюкозы-галактозы.
Период беременности и кормления грудью. Касарк противопоказан в период беременности и кормления грудью. Если беременность наступает во время лечения, применение препарата необходимо немедленно прекратить. При необходимости применения препарата в период кормления грудью следует прекратить кормление грудью.
Дети. Не применяется в педиатрической практике.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Препарат может снижать психомоторные реакции, необходимые при выполнении потенциально опасных видов деятельности, таких как управление транспортными средствами или работа со сложными механизмами.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

клинически значимого лекарственного взаимодействия выявлено не было. В клинических фармакокинетических исследованиях изучены гидрохлоротиазид, варфарин, дигоксин, пероральные контрацептивы (этинилэстрадиол/левоноргестрел), глибенкламид, нифедипин и эналаприл.
Кандесартан в незначительной степени выводится путем печеночного метаболизма (CYP 2C9). Существующие исследования взаимодействия свидетельствуют об отсутствии влияния на CYP 2C9 и CYP 3А4, тем не менее влияние на другие изоферменты цитохрома Р450 неизвестны.
Антигипертензивный эффект кандесартана может усиливаться другими лекарственными средствами, способными снижать АД, независимо от того, назначены они как антигипертензивное средство или по другим показаниям.
Опыт применения других лекарственных средств, влияющих на ренин-ангиотензин-альдостероновую систему, предполагает, что сочетанное применение калийсберегающих диуретиков, добавок и заменителей соли, содержащих калий, или других лекарственных средств, которые могут повысить уровень калия (например гепарин), может привести к повышению уровня калия в сыворотке крови.
Существуют сообщения об обратимом повышении концентрации лития в сыворотке крови и его токсичности во время одновременного применения лития с ингибиторами АПФ. Подобный эффект может возникнуть с антагонистами рецепторов ангиотензина II. Поэтому при одновременном применении рекомендуется тщательный мониторинг уровня лития в сыворотке крови.
При одновременном применении антагонистов рецепторов ангиотензина II с НПВП (например селективными ингибиторами ЦОГ-2, ацетилсалициловой кислотой (>3 г/сут) и неселективными НПВП) может уменьшаться выраженность антигипертензивного эффекта.
Как и в случае с ингибиторами АПФ, при сочетанном применении антагонистов рецепторов ангиотензина II и НПВП может повышаться риск ухудшения функции почек, включая возможную ОПН и повышение уровня калия в сыворотке крови, особенно у пациентов с нарушением функции почек. Эту комбинацию применяют с осторожностью, особенно у лиц пожилого возраста. Пациенты должны употреблять достаточное количество жидкости, а также следует учитывать необходимость мониторинга функции почек в начале сочетанной терапии и периодически на протяжении всего курса лечения.
Прием пищи не влияет на биодоступность кандесартана.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

Симптомы: выраженная артериальная гипотензия, головокружение, тахикардия.
Лечение: при возникновении симптоматической артериальной гипотензии следует начинать симптоматическую терапию и проводить мониторинг жизненно важных функций. Пациента следует уложить на спину с приподнятыми ногами.
Если этого недостаточно, следует увеличить объем плазмы путем инфузии, например, изотонического солевого р-ра. Если вышеперечисленных методов недостаточно, можно применять симптоматические лекарственные средства. Кандесартан не выводится с помощью гемодиализа.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °С.