Каверджект - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

КАВЕРДЖЕКТ

(СAVERJECT)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: alprostadil; (11α, 13E, 15S)-11, 15 дигідрокси-9-оксопрост-13-ен-1-oєва кислота;

основні фізико-хімічні властивості: білий або майже білий порошок; прозора безбарвна рідина зі слабким запахом бензилового спирту (для розчинника);

склад: 1 флакон містить 10 мкг алпростадилу;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, натрію цитрат.

розчинник: спирт бензиловий, вода для   ін’єкцій

Форма випуску. Порошок ліофілізований для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються при порушеннях ерекції, аналог простагландину Е₁. Код АТС G04B E01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Алпростадил є природною формою простагландину Е₁ (ПГЕ₁). Препарат має широкий спектр фармакологічної дії, серед яких найважливішими є вазодилатація і пригнічення агрегації тромбоцитів. У дослідженнях на тканинах тварин in vitro алпростадил послаблює ретрактор і кавернозні тіла статевого члена. Препарат також спричиняє in vitro релаксацію ізольованих препаратів людських кавернозних тіл, а також сегментів артерій, які перебувають в стані скорочення під впливом норадреналіну або простагландину F_2α. В дослідженнях in vivo алпростадил збільшував приплив артеріальної крові до кавернозних тіл. Вираження і тривалість релаксації гладеньких м’язів кавернозних тіл у тварин було дозозалежним.

Алпростадил спричиняє ерекцію шляхом релаксації трабекулярних гладеньких м’язів і дилатації кавернозних артерій. Це спричиняє розширення лакун кавернозних тіл і затримку крові внаслідок скорочення венул під білковою оболонкою, що має назву корпоральний вено-оклюзивний механізм.

Фармакокінетика. Абсорбція. Для лікування еректильної дисфункції алпростадил застосовують у вигляді ін’єкцій в кавернозні тіла. Абсолютна біодоступність препарату не встановлена.

Розподіл. Після інтракавернозної ін’єкції 20 мкг алпростадилу середня концентрація препарату в периферичній плазмі через 30 і 60 хв. після введення (89 і 102 пікограм/мл відповідно) суттєво не відрізнялася від вихідної концентрації ендогенного алпростадилу (96 пікограм/мл). У плазмі алпростадил переважно зв’язується з альбуміном (81% зв’язаного препарату) і дещо менше з IV-4 фракцією α-глобуліну. Суттєвого зв’язування з еритроцитами і лейкоцитами не відбувалося.

Метаболізм. Алпростадил швидко розпадається на складники, які в подальшому перед виділенням метаболізуються. Після внутрішньо венного введення приблизно 80% циркулюючого препарату метаболізується при першому проходженні через легені, головним чином шляхом β- і ω-оксидації. Тому після інтракавернозного введення відбувається дуже швидкий метаболізм алпростадилу, що потрапляє в системну циркуляцію. Первинними метаболітами препарату є 15-кето-ПГЕ₁, 15-кето-13,14-дигідро-ПГЕ₁ і 13,14-дигідро-ПГЕ₁. На відміну від 15-кето-ПГЕ₁ і 15-кето-13,14-дигідро-ПГЕ₁, які зберігають майже повну біологічну активність, 13,14-дигідро-ПГЕ₁ дуже слабко зменшує артеріальний тиск і майже не пригнічує агрегацію тромбоцитів. Після внутрішньо венного або внутрішньо артеріального введення алпростадилу рівень цього метаболіту подібний до рівня ПГЕ₁, тоді як рівень 15-кето-13,14-дигідро-ПГЕ₁, основного циркулюючого метаболіту, майже в 10 разів вищий. Концентрація 15-кето-ПГЕ₁ в плазмі була на незначному рівні. Після інтракавернозного введення 20 мкг алпростадилу периферичні рівні 15-кето-13,14-дигідро-ПГЕ₁ зростає з досягненням пікової концентрації через 30 хв. після ін’єкції і повертається до вихідного рівня   через 60 хв., коли рівні препарату в периферичній крові суттєво не відрізняються від вихідних. Плазмова концентрація 13,14-дигідро-ПГЕ₁ не визначалася.

Виділення. Метаболіти алпростадилу головним чином виділяються нирками, причому майже 90% введеного внутрішньо венно препарату виділяються з сечею протягом доби. Решта введеної дози виділяється з калом. Доказів затримки препарату чи його метаболітів у тканинах організму після внутрішньо венного застосування не отримано. У дорослих чоловіків 70–90% алпростадилу екстенсивно утримується і метаболізується при першому проходженні через легені, що зумовлює тривалість періоду метаболічного на півжиття менше 1 хв.

Залежність фармакокінетики від віку і раси. Можливі особливості фармакокінетики алпростадилу залежно від віку і раси не досліджували.

Залежність фармакокінетики від погіршання функції нирок чи печінки. Легеневий метаболізм першого проходження є головним фактором що впливає на системний кліренс препарату. Хоч фармакокінетика алпростадилу у пацієнтів з нирковою чи печінковою недостатністю ретельно не досліджували, малоймовірно, що погіршання функції нирок чи печінки буде суттєво впливати на фармакокінетику алпростадилу.

Показання для застосування. Лікування порушень ерекції нейрогенної, судинної, психогенної або змішаної етіології.

Може бути корисним доповненням до інших діагностичних тестів при діагностиці порушень ерекції.

Спосіб застосування та дози. Каверджект застосовують шляхом прямої інтракавернозної ін’єкції. Рекомендується використання голки 27–30G довжиною ½ дюйма. Доза Каверджекту кожному хворому підбирається індивідуально шляхом обережного титрування під спостереженням лікаря.

Перша ін’єкція Каверджекту виконується в маніпуляційному кабінеті спеціально підготованим персоналом. Ін’єкції, виконані самостійно хворим можуть бути розпочаті тільки після проведення докладного інструктажу хворого і освоєння техніки ін’єкцій. Лікар повинен уважно оцінити навички хворого і його здатність до проведення даної процедури. Внутрішньо кавернозне введення повинне проводитися з дотриманням стерильності. Місце введення звичайно обирають на дорсолатеральній частині проксимальної третини статевого члена. Слід уникати потрапляння у видимі вени та періодично змінювати бік статевого члена, в який проводиться ін'єкція.

Флакон з отриманим розчином Каверджекту призначений лише для одноразового застосування і після використання викидається. Слід також проінструктувати хворого про правила знищення голки, шприца і флакона.

Початковий підбір дози у кабінеті лікаря

Хворий повинен знаходитися у кабінеті лікаря, доки не настане повної детумесценції. Якщо на початкову дозу реакція відсутня, то наступна більша доза може бути введена через 1 годину. При наявності відповіді інтервал між дозами повинен становити не менше 1 дня.

Еректильна дисфункція судинної, психогенної або змішаної етіології. Добір дози слід починати з 2,5 мкг Каверджекту. Якщо отримано недостатній ефект, дозу можна збільшити на 2,5 мкг до 5 мкг, потім до 10 мкг залежно від вираженості ерекції так, щоб тривалість ерекції була достатньою для проведення статевих зносин, але не більше 60 хв. Якщо після застосування 2,5 мкг препарату ефекту не отримано, наступна доза може бути збільшена до 7,5 мкг з подальшим збільшенням на 5–10 мкг.

Еректильна дисфункція лише неврогенної етіології (внаслідок ушкодження спинного мозку). Підбір дози починають з 1,25 мкг Каверджекту. Доза може бути збільшена на 1,25 мкг до 2,5 мкг, з подальшим збільшенням на 2,5 мкг до досягнення дози 5 мкг, потім доза може бути збільшена на 5 мкг, доки тривалість ерекції не буде достатньою для проведення статевих зносин, але не більше 60 хв.

Якщо ерекція триває більше години, дозу Каверджекту слід зменшити. Лікування самоін’єкціями у домашніх умовах повинно розпочинатися з дози, встановленої у кабінеті лікаря. У разі необхідності дозу збільшують лише після консультації лікаря. Титрування дози в домашніх умовах здійснюють за вищевказаною схемою. Слід обирати найменшу ефективну дозу. Препарат застосовують не частіше 3 разів на тиждень і не раніше доби після останньої ін’єкції. Застосування препарату має на меті досягнення оптимальної тривалості ерекції 5–20 хв.

Ефективність тривалого застосування Каверджекту більше 6 місяців вивчали в неконтрольованих дослідженнях самоін’єкцій. Середня доза апростадилу в кінці 6 місяця становила 20,7 мкг. У більшості випадків підтримуюча доза становила 5–20 мкг. Застосування підтримуючої дози більше 60 мкг не рекомендовано.

Застосування Каверджекту як додаткового засобу діагностики еректильної дисфункції. У простій пробі при еректильній дисфункції (фармакологічна проба) у хворого спостерігають   розвиток   ерекції   після   внутрішньо кавернозного   введення Каверджекту. Розширенням можливостей такої проби є використання Каверджекту на додаток до дуплексного або доплерівського ультразвукового дослідження, проба на вимивання ксенону-133, радіоізотопна фалографія і артеріографія статевого члена, які дають змогу візуалізувати і оцінити стан судинного русла статевого члена. При будь-якому з цих досліджень слід використовувати одноразову дозу Каверджекту, яка викликає ерекцію.

Нагляд за курсом лікування. Слід здійснювати пильне і безперервне спостереження за хворими, які беруть участь у програмі самостійного лікування ін’єкціями препарату, особливо у початковому періоді лікування, оскільки у цей період може бути потрібною зміна дози Каверджекту.

Побічна дія. Небажаною реакцією, яка зустрічається найчастіше після внутрішньо кавернозної ін'єкції Каверджекту, є біль у статевому члені, яка розвинулася майже в 11% випадків. На біль скаржилася майже третина пацієнтів, однак лише 3% хворих припинили лікування із-за болю у статевому члені. Фіброз статевого члена, у тому числі ангуляція, фіброзні вузли і хвороба Пейроні виникли у 3% пацієнтів, однак в ході клінічного дослідження, яке тривало 18 місяців, фіброз статевого члена розвинувся лише у 8% пацієнтів.

Гематома і екхімози у місці ін'єкції, пов'язана скоріше з технікою ін'єкції, а не з дією Каверджекту, розвинулися у 3% і 2% хворих відповідно. Частота тривалої ерекції (визначається як ерекція, що триває від 4 до 6 годин) становила 4%. Частота пріапізму (визначається як ерекція, що триває 6 годин і більше) становила 0,4%. У більшості випадків спостерігалося самостійне розслаблення статевого члена.

В 1% хворих спостерігалися такі небажані реакції, як баланіт, геморагії у місці ін'єкції, запалення у місці ін'єкції, свербіж і набряк місця ін'єкції, кровотечі з уретри, відчуття жару у статевому члені, оніміння, грибкова інфекція, подразнення, підвищена чутливість, фімоз, свербіж, еритема, венозна кровотеча, болісна ерекція та порушення еякуляції.

Наступні системні побічні явища відзначалися менш ніж в 1% хворих і розглядалися як імовірно пов'язані із застосуванням Каверджекту: біль у яєчках, зміни калитки (почервоніння, біль, спермтоцеле, набряк), гематурія, зміни яєчок (відчуття жару, набряк, потовщення), порушення сечовипускання, прискорення сечовипускання, нетримання сечі, біль у ділянці таза, гіпотонія, вазодилатація, периферичні судинні розлади, суправентрикулярна екстрасистолія, вазовагальні реакції, гіпестезія, негенералізована слабкість, потовиділення, висипання, свербіж поза місцем введення, нудота, сухість в роті, збільшення креатині ну в сироватці, судоми литок і мідріаз.

Зміни гемодинаміки, які виявлялися зниженням артеріального тиску і прискоренням пульсу, спостерігалися в ході клінічних досліджень головним чином при дозах Каверджекту більше 20 і 30 мкг відповідно і були дозозалежними. Однак ці зміни, як правило, не мали клінічного значення; лише 3 пацієнти припинили лікування внаслідок симптоматичної гіпотензії

Каверджект не мав суттєвого впливу на результати лабораторних досліджень сироватки і сечі.  

Протипоказання. Гіпер чутливість до препарату; захворювання, які можуть сприяти виникненню пріапізму, такі як серпоподібно клітинна анемія, мієломна хвороба або лейкоз; анатомічні деформації статевого члена, такі як ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні. Не слід призначати Каверджект чоловікам з імплантатом статевого члена, а також тим, яким протипоказане або не рекомендується статеве життя.

Передозування. Під час клінічних досліджень не було випадків передозування   Каверджекту™. Якщо після інтракавернозного введення препарату виникають явища передозування, пацієнт повинен знаходитися під спостереженням лікаря, доки не зникнуть системні ефекти та/або не настане детумесценція статевого члена. Проводять симтоматичне лікування системних ефектів.

Особливості застосування. До призначення Каверджекту слід провести діагностику і лікування причин еректильної дисфункції. Після внутрішньо кавернозного введення Каверджекту може розвинутися пріапізм (ерекція тривалістю більше 6 годин). З метою зменшення ризику слід обирати найменшу ефективну дозу і попередити пацієнта, що він повинен повідомляти лікаря про всі випадки ерекції тривалістю більше 4 годин. Лікування пріапізму проводиться відповідно до загальноприйнятих методик.

Після внутрішньо кавернозного введення Каверджекту може розвинутися фіброз статевого члена, включаючи ангуляцію, утворення фіброзних вузлів і хворобу Пейроні. Ризик розвитку фіброзу зростає при тривалому застосуванні препарату. Для виявлення ознак фіброзу статевого члена і хвороби Пейроні рекомендується регулярне обстеження хворих з пильним оглядом статевого члена. У хворих з розвитком ангуляції, фіброзу печеристих тіл або хвороби Пейроні лікування Каверджектом слід припинити.

Оскільки в поодиноких випадках може виникати незначна кровотеча з місця введення препарату, пацієнтів слід попередити про необхідність запобігання інфекціям, які передаються статевим шляхом, ВІЛ та іншим трансмісивним інфекціям. Хворі, які приймають антикоагулянти, такі як варфарин або гепарин, можуть мати більшу схильність до кровотечі після інтракавернозної ін’єкції.

Вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами. Вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами невідомий.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Формалізованих досліджень можливих реакції фармакокінетичної взаємодії Каверджекту з іншими препаратами не проводили.

Під час клінічних досліджень одночасне застосування антигіпертензивних засобів, діуретиків, протидіабетичних засобів (у тому числі інсуліну) або нестеродних протизапальних засобів не впливало не ефективність і безпечність Каверджекту. Ефективність і безпечність одночасного застосування Каверджекту та інших вазоактивних засобів не досліджували.

Умови і термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці температурі

15–25º С.

Термін придатності – 2 роки.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. Флакон з порошком 10 мкг Каверджекту + шприц з розчинником.

Назва фірми–виробника. Пфайзер Менюфекчуринг Бельгія Н. В., Бельгія.

Адреса. Rijksweg 12, 2870, Puurs, Belgium.

Каверджект

Международное наименование:

Алпростадил (Alprostadil)

Групповая принадлежность:

Вазодилатирующее средство, препарат ПГЕ1

Описание действующего вещества (МНН):

Алпростадил

Лекарственная форма:

лиофилизат для приготовления раствора для внутрикавернозного введения

Фармакологическое действие:

Аналог естественного PgE1, обладает сосудорасширяющим (на уровне артериол, прекапиллярных сфинктеров, мышечных артерий), антиагрегантным и ангиопротекторным действием. При интракавернозном введении блокирует альфа1-адренорецепторы в тканях, расслабляет мускулатуру кавернозных тел, увеличивает кровоток и микроциркуляцию. Расширение кавернозных артерий и сосудов трабекулярной гладкой мускулатуры пещеристых тел приводит к быстрому увеличению притока крови и дилатации лакунарных пространств в пещеристых телах. Венозный отток через сосуды, расположенные под белочной оболочкой, ограничивается, что и стимулирует развитие эрекции (т.н. "корпоральный венооклюзионный механизм"). Начало действия - 5-10 мин, продолжительность - 1-3 ч.

Показания:

Нарушение эректильной функции полового члена нейрогенной, сосудистой, психогенной или смешанной этиологии. Проведение фармакологической пробы при диагностике нарушений эректильной функции.

Противопоказания:

Гиперчувствительность, серповидно-клеточная анемия, миеломная болезнь, лейкоз, анатомические деформации полового члена (ангуляция, кавернозный фиброз, болезнь Пейрони, стриктура мочеиспускательного канала, гипоспадия); возраст до 18 лет и пожилой возраст (старше 75 лет); мужчинам, которым противопоказана или не рекомендуется половая жизнь. Наличие имплантата полового члена.C осторожностью. Тромбоцитопения, полицитемия, тромбофлебит, венозный тромбоз (в т.ч. предрасположенность), повышенная вязкость крови, баланит, уретрит.

Побочные действия:

Местные реакции (наиболее часто) - боли и жжение в половом члене, гематома (2-3%) и экхимоз в месте введения (связан с неправильной техникой введения), чрезмерно длительная эрекция (длительность 4-6 ч); фиброз полового члена (в т.ч. ангуляция), образование фиброзных узелков, болезнь Пейрони (3-8%). Редко (менее 1%) - приапизм (длительность эрекции более 6 ч - 0.4%), баланит, геморрагии в месте инъекции; воспаление, зуд и отек места инъекции, кровотечение из мочеиспускательного канала, ощущение теплоты в половом члене, онемение, развитие грибковой инфекции, аллергические реакции, фимоз, зуд, гиперемия кожи, болезненная эрекция, нарушение эякуляции. Системные эффекты (редко - менее 1%) - боль и отек мошонки и тестикул, ощущение теплоты в яичках, сперматоцеле, учащение мочеиспускания, императивные позывы к мочеиспусканию, боль в животе, снижение АД, тахикардия, суправентрикулярная экстрасистолия, вазовагальные реакции, гипестезия, миастения, гипергидроз, сыпь, генерализованный зуд, тошнота, сухость во рту, гиперкреатининемия, судороги икроножных мышц, мидриаз.Передозировка. Симптомы: боль в половом члене, длительная эрекция и/или приапизм (больной должен сообщать врачу о случаях длительной эрекции, сохраняющейся 6 ч и более), необратимое ухудшение эректильной функции. Лечение: если эрекция длится менее 6 ч, необходимо врачебное наблюдение, поскольку часто происходит спонтанная регрессия; если больше 6 ч - провести интракавернозное введение препаратов с альфа-адреномиметическим действием (например эфедрин, эпинефрин, фенилэфрин, этилэфрин), выполнить аспирацию крови из кавернозных тел или провести хирургическое лечение.

Способ применения и дозы:

Интракавернозно. Дозу подбирают индивидуально до достижения минимальной эффективной дозы (появление эрекции длительностью не более 1 ч и достаточной для проведения полового акта). Во время подбора дозы больной должен находиться под наблюдением врача до исчезновения эрекции. При неэффективности первой дозы вторую, более высокую, вводят не ранее чем через 1 ч. При неэффективности второй дозы третью, более высокую, вводят не ранее чем через 1 сут. При нарушении эрекции нейрогенного генеза (например при повреждении спинного мозга) рекомендуемая начальная доза - 1.25 мкг. При каждом последующем введении дозу препарата можно увеличивать в 2 раза, но не более чем на 5 мкг, до достижения минимальной эффективной дозы. При нарушениях эрекции сосудистой, психогенной или смешанной этиологии начальная доза - 2.5 мкг. При каждом последующем введении дозу увеличивают в 2 раза, но не более чем на 5-10 мкг, до достижения минимальной эффективной дозы. Кратность инъекций составляет не более 1 раза в сутки и 3 раз в неделю. При использовании в качестве диагностического средства рекомендуется использовать однократную дозу, которая вызывает эрекцию. Поддерживающая терапия: лечение самоинъекциями в домашних условиях должно начинаться с дозы, установленной в кабинете врача. Флакон с разведенным препаратом предназначается для однократного использования и после использования выбрасывается.

Особые указания:

При внутрикавернозном введении первые инъекции должны проводиться в кабинете врача специально подготовленным медицинским персоналом, до начала терапии провести диагностику поддающихся лечению причин нарушения эрекции. Место введения обычно располагается на дорсо-латеральной части проксимальной трети полового члена. Следует периодически менять сторону полового члена, в которую проводится инъекция. Необходимо избегать попадания в видимые вены. Кожа в месте инъекции должна быть подвегнута антисептической обработке спиртом. Лечение самоинъекциями в домашних условиях может быть начато только после проведения подробного инструктажа и освоения пациентом техники самоинъекции. Лечение начинают с дозы, подобранной врачом. Следует осуществлять тщательное и непрерывное наблюдение за больными, участвующими в программе лечения самоинъекциями. Рекомендуется посещать лечащего врача не менее 1 раза в 3 мес. Коррекция дозы должна проводиться только врачом. В настоящее время отсутствует опыт интракавернозного введения пациентам моложе 18 лет и старше 75 лет. Не предназначен для одновременного применения с др. ЛС для лечения нарушений эрекции. Пациенты, у которых эрекция затягивается больше 4 ч, должны срочно связаться со своим лечащим врачом. Особый контроль необходим у пациентов: с нарушениями свертывающей системы крови или получающих терапию, влияющую на свертывание крови; получающих ингибиторы МАО и в случае затянувшейся эрекции пролеченных альфа-адреностимуляторами (может развиться гипертонический криз); с ИБС, ХСН или легочным заболеванием (сексуальная стимуляция и половые сношения могут привести к ухудшению сердечной и/или легочной ситуации). Нельзя применять у пациентов со склонностью к наркомании и/или с нарушениями психики или интеллекта (для предотвращения неправильного применения препарата) и у пациентов с венерическими заболеваниями, синдромом иммунодефицита или СПИДом. Следует строго соблюдать соответствие используемой лекарственной формы алпростадила конкретным показаниям для его применения.

Взаимодействие:

Совместное назначение с гипотензивными ЛС, диуретиками, НПВП, инсулином и пероральными гипогликемическими ЛС не влияет на эффективность и безопасность алпростадила при интракавернозном введении. Фармацевтически несовместим с др. растворами.