-
Хайлефлокс
- LevofloxacinМеждународное название
- Антибактериальные средства группы хинолонов.Фарм. группа
- J01MA12ATС-код
- по рецептуУсловие продажи
- 4 предложения от 550,00 до 950,00 грн.Наличие в аптеках
|
ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування препарату
ХАЙЛЕФЛОКС
(HILEFLOX)
|
|||
|
Склад:
діюча речовина: левофлоксацин;
1 таблетка містить 250 мг, 500 мг або 750 мг левофлокса цину гемі гідрату у перерахуванні на 100 % левофлоксацин;
допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, повідон, магнію стеарат, тальк, натрію крохмальгліколят;
склад оболонки: гідроксипропилм етилцелюлоза, ізопропанол, дихлорметан, тальк, титану діоксид (Е 171), полі етиленгліколь 6000 (макрогол 6000), барвник жовтий захід (Е 110). |
|||
| Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою. | |||
|
Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони. Код АТС J01M А 12. |
|||
|
Клінічні характеристики.
Показання. У дорослих з інфекціями легкого або помірного ступеня тяжкості таблетки Хайлефлокс призначають для лікування таких інфекцій, спричинених чутливими до левофлокса цину мікро організмами: гострі синусити, загострення хронічних бронхітів, пневмонії, ускладнені та неускладнені інфекції сечовивідного тракту (у тому числі пієлонефрити), інфекції шкіри і м`яких тканин, хронічний бактеріальний простатит. |
|||
|
Протипоказання. Підвищена чутливість до левофлокса цину або до інших хінолонів, епілепсія, хворі зі скаргами на побічні реакції з боку сухожиль після попереднього застосування хінолонів, діти і підлітки віком до 18 років, вагітність, період годування груддю. |
|||
|
Спосіб застосування та дози. Таблетки Хайлефлокс приймають 1 або 2 рази на добу. Доза залежить від типу і тяжкості інфекції. Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Рекомендовано продовжувати лікування Хайлефлокс принаймні протягом
48-72 годин після нормалізації температури тіла або підтвердженого мікробіологічними тестами знищення збудників.
Таблетки Хайлефлокс слід ковтати, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Для зручності дозування таблетку можна розділити за допомогою риски для розподілу. Приймати їх можна як разом з їдою, так і в інший час.
Стосовно дозування слід дотримуватись таких рекомендацій для дорослих пацієнтів з нормальною функцією нирок, у яких кліренс креатині ну становить понад 50 мл/хвилину:
Показання
|
Добова доза | Кількість прийомів на добу | Тривалість лікування |
| Гострі синусити | 500 мг | 1 раз | 10-14 днів |
| Загострення хронічного бронхіту | 250-500 мг | 1 раз | 7-10 днів |
|
Не госпітальні пневмонії |
500 мг | 1-2 рази | 7-14 днів |
| Неускладнені інфекції сечовивідних шляхів | 250 мг | 1 раз | 3 дні |
| Хронічний бактеріальний простатит | 500 мг | 1 раз | 28 днів |
| Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів включно з пієлонефритом | 250 мг | 1 раз | 7-10 днів |
|
Інфекції шкіри і м`яких тканин |
250-500 мг | 1-2 рази | 7-14 днів |
|
*У комбінації з антибіотиками з дією на анаеробні збудники.
Дозування для пацієнтів з порушеною функцією нирок, у яких кліренс креатині ну менше 50 мл/хвилину:
Кліренс креатині ну
|
Режим дозування (залежно від тяжкості інфекції та нозологічної форми) |
||
| 50-20 мл/хв | 250 мг/24 год | 500 мг/24 год | 500 мг/12 год |
|
перша доза: 250 мг наступні: 125 мг/24 год |
перша доза: 500 мг наступні: 250 мг/24 год |
перша доза: 500 мг наступні: 250 мг/12 год |
|
| 19-10 мл/хв |
перша доза: 250 мг наступні: 125 мг/48 год |
перша доза: 500 мг наступні: 125 мг/24 год |
перша доза: 500 мг наступні: 125 мг/12 год |
|
<10 мл/хв, (а також при гемодіалізі та ХАПД 1)
|
перша доза: 250 мг наступні: 125 мг/48 год |
перша доза: 500 мг наступні: 125 мг/24 год |
перша доза: 500 мг наступні: 125 мг/24 год |
|
1 – Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні.
Дозування для пацієнтів з порушеною функцією печінки. Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується в печінці та виводиться переважно через нирки.
Дозування для пацієнтів літнього віку. Якщо ниркова функція не порушена, немає потреби в корекції дози.
У випадку коли разова доза 250 мг недостатня, а доза 500 мг – завелика для хворого, можна застосовувати таблетки по 750 мг розділивши їх навпіл з метою отримання разової дози 375 мг.
|
|||
|
Побічні реакції.
Побічні реакції описуються у відповідності до класів систем органів MedRA, наведених нижче.Частотність визначається, виходячи з наступного умовного позначення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, ≤1/100), рідко (≥1/10000, ≤1/1000), дуже рідко (≤1/10000), невідомо (не може бути оцінено, виходячи з наявних даних). У рамках кожної класифікації частотності небажані ефекти наведено у порядку зменшення ступеня серйозності.
Інфекції та інвазії
Нечасто: мікози (та активація росту інших резистентних мікро організмів).
Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи
Нечасто: лейкопенія, еозинофілі я.Рідко: тромбоцит опенія, нейтропенія. Дуже рідко: агранулоцит оз. Частотність невідома: панцитопенія, гемолітична анемія.
Розлади імунної системи
Дуже рідко: анафілактичний шок (див. розділ «Особливості застосування»).Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді виникати навіть після прийому першої дози. Частотність невідома: підвищена чутливість (гіпер чутливість) (див. розділ «Особливості застосування»).
Розлади метаболізму та харчування
Нечасто: анорексія.Дуже рідко: гіпоглікемія, особливо у пацієнтів, хворих на діабет (див. розділ «Особливості застосування»).
Психічні розлади
Нечасто: безсоння, нервовість.Рідко: психотичні розлади, депресія, сплутана свідомість, тривожність, ажитація, занепокоєність. Дуже рідко: психотичні реакції з само деструктивною поведінкою, включаючи суїцидальну спрямованість мислення чи дій (див. розділ «Особливості застосування»), галюцинації.
Розлади нервової системи
Нечасто: запаморочення, головний біль, сонливість.Рідко: конвульсії, тремор, парестезія. Дуже рідко: сенсорна чи сенсомоторна периферична нейропатія, дисгевзія (суб’єктивний розлад смаку), включаючи агевзію (втрата смаку), паросмія (порушення нюху), включаючи аносмію (відсутність нюху).
Розлади зору
Дуже рідко: зорові порушення.
Розлади слуху та вушного лабіринту
Нечасто: вертиго.Дуже рідко: порушення слуху Частотність невідома: дзвін у вухах.
Серцеві розлади
Рідко: тахікардія.Частотність невідома: подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (див. розділ «Особливості застосування» (Подовження інтервалу QT) та розділ «Передозування»).
Васкулярні розлади
Рідко: гіпотензії.
Дихальні, грудні та медіастинальні розлади
Рідко: бронхоспазми, диспное.Дуже рідко: алергічний пневмоніт.
Шлунково-кишкові розлади
Часто: діарея, нудота.Нечасто: блювання, болі в животі, диспепсія, здуття живота, запори. Рідко: діарея геморагічна, що у дуже рідкісних випадках може свідчити про ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт.
Гепатобіліарні розлади
Часто: підвищення показників печінкових ензимів (АЛТ/АСТ, лужна фосфатаза, ГГТП)Нечасто: підвищення білірубіну крові. Дуже рідко: гепатит. Частотність невідома: повідомлялося про випадки жовтяниці та тяжке ураження печінки, включаючи випадки гострої печінкової недостатності при прийомі левофлокса цину, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями (див. розділ «Особливості застосування»).
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин
Нечасто: висипання, свербіж.Рідко: уртикарія. Дуже рідко: ангіо невротичний набряк, підвищена чутливість до сонячного та ультрафіолетового випромінювання. Частотність невідома: токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, ексудативна багато формна еритема, гіпергідроз. Іноді можуть виникати шкірно-слизові реакції навіть після прийому першої дози.
Порушення з боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини
Рідко: ураження сухожиль (див. розділ «Особливості застосування), у тому числі їх запалення (тендиніт) (наприклад, ахіллового сухожилля), артралгія, міалгія.Дуже рідко: розрив сухожилля (див. розділ «Особливості застосування). Ця небажана побічна дія може виявитися протягом 48 годин від початку лікування та уразити ахіллове сухожилля обох ніг. Можлива м’язова слабкість, яка може мати особливе значення для хворих на тяжку міастенію gravis. Частотність невідома: ураження мускулатури (рабдоміоліз).
Порушення з боку нирок та сечовидільної системи
Нечасто: підвищені показники креатині ну в сироватці крові.Дуже рідко: гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок інтерстиціального нефриту).
Загальні розлади та стани на місці введення засобу
Нечасто: астенія.Дуже рідко: пірексія. Частотність невідома: біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках). Серед інших небажаних побічних ефектів, що асоціюються з прийомом фторхінолону, наступні:
|
|||
|
Передозування. Найважливіші передбачувані симптоми передозування препарату Хайлефлокс стосуються центральної нервової системи (запаморочення, порушення свідомості та судомні напади); реакції з боку шлунково-кишкової системи, такі як нудота та ерозія слизових оболонок. Згідно з результатами досліджень при застосуванні доз, вищих за терапевтичні, спостерігалося подовження QT-інтервалу. У випадках передозування необхідно проводити ретельне спостереження за пацієнтом, включаючи ЕКГ. Лікування – симптоматичне. У разі гострого передозування призначається промивання шлунка. Для захисту слизової шлунка застосовуються антацидні засоби. Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз або ХАПД, не є ефективним для виведення левофлокса цину з організму. Не існує жодних специфічних антидотів. |
|||
|
Застосування у період вагітності або годування груддю. Через відсутність досліджень і можливе ушкодження хінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, Хайлефлокс не можна призначати вагітним та жінкам, які годують груддю. Якщо під час лікування препаратом Хайлефлокс діагностується вагітність, про це слід повідомити лікаря.
Діти. Застосування препарату Хайлефлокс протипоказано дітям та підліткам віком до
18 років, оскільки не виключене ушкодження суглобового хряща. |
|||
|
Особливості застосування. При дуже тяжкому перебігу запалення легенів, викликаному пневмококами, препарат Хайлефлокс може не дати оптимального терапевтичного ефекту.
Госпітальні інфекції, викликані P. aeruginosa, можуть потребувати комбінованої терапії.
Тендиніт та розриви сухожиль
Рідко можуть траплятися випадки тендиніту. Найчастіше це стосується ахіллового сухожилля та може призвести до розриву сухожилля. Ризик тендиніту та розриву сухожилля збільшується у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів, які приймають кортикостероїди. Тому необхідним є ретельне спостереження за такими пацієнтами, якщо їм призначають препарат Хайлефлокс. Пацієнтам слід проконсультуватися з лікарем, якщо вони спостерігають симптоми появи тендиніту. При підозрі на тендиніт лікування препаратом Хайлефлокс слід негайно припинити та розпочати належне лікування (наприклад, забезпечивши іммобілізацію сухожилля).
Захворювання, викликані Clostridium difficile
Діарея, особливо у тяжких випадках, персистуюча та/чи геморагічна, під час чи після лікування таблетками Хайлефлокс, може бути симптомами хвороби, викликаної Clostridium difficile, найбільш тяжкою формою якої є псевдомембранозний коліт. Якщо виникають підозри на псевдомембранозний коліт, слід негайно припинити прийом таблеток Хайлефлокс, і пацієнтів слід без затримки лікувати підтримуючими засобами ± специфічна терапія (наприклад, пероральний прийом ванкоміцину). Засоби, що пригнічують моторику кишечнику, протипоказані у цій клінічній ситуації.
Пацієнти, схильні до судом
Таблетки Хайлефлокс протипоказані пацієнтам з епілепсією в анамнезі, та, як у випадку з іншими хінолонами, слід застосовувати з надзвичайною обережністю пацієнтам, схильним до судом, таким як пацієнти з попередніми ураженнями центральної нервової системи, при одночасній терапії фенбуфеном та подібними до нього не стероїдними протизапальними лікарськими засобами чи ліками, що підвищують судомну готовність (знижують судомний поріг), такими як теофілін (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У випадку появи конвульсій лікування левофлоксацином слід припинити.
Пацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази
Пацієнти з латентними чи наявними дефектами активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можуть бути схильними до гемолітичних реакцій при лікуванні антибактеріальними засобами групи хінолінів, і, таким чином, левофлоксацин їм слід застосовувати з обережністю.
Пацієнти з нирковою недостатністю
Оскільки левофлоксацин виводиться переважно нирками, потрібна корекція дози для хворих із порушеною функцією нирок (нирковою недостатністю) (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Реакції підвищеної чутливості (гіпер чутливості)
Левофлоксацин може час від часу викликати серйозні потенційно фатальні реакції підвищеної чутливості (наприклад, ангіо невротичний набряк аж до анафілактичного шоку), після застосування початкової дози (див. розділ «Побічні реакції»). У цьому випадку пацієнтам слід припинити лікування негайно і звернутися до лікаря.
Гіпоглікемія
Як у випадку з усіма хінолонами, повідомлялося про випадки гіпоглікемії, особливо у пацієнтів, хворих на цукровий діабет, які отримували супутню терапію гіпоглікемічними засобами перорально (наприклад, глібенкламідом), чи інсуліном. Рекомендується ретельне спостереження за рівнями глюкози в крові у хворих на цукровий діабет (див. розділ «Побічні реакції»).
Профілактика фото сенсибілізації
Хоча фото сенсибілізація виникає дуже рідко при прийомі левофлокса цину, з метою її уникнення пацієнтам не рекомендується без особливої потреби піддаватися дії сильних сонячних променів чи штучного УФ випромінювання (наприклад, лампи штучного ультрафіолетового випромінювання, солярій).
Пацієнти, які отримували антагоністи вітаміну К
Внаслідок можливого збільшення показників коагуляцій них тестів (ПЧ/міжнародне нормалізаційне співвідношення) і/або кровотечі у пацієнтів, які приймали Хайлефлокс у поєднанні з антагоністом вітаміну К (наприклад, варфарином), за коагуляцій ними тестами слід спостерігати, якщо ці лікарські засоби застосовуються одночасно (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Психотичні реакції
Повідомлялося про психотичні реакції у пацієнтів, які приймають хінолони, включаючи левофлоксацин. У дуже рідкісних випадках вони прогресували до суїцидальних думок та само деструктивної поведінки, іноді лише після прийому єдиної дози левофлокса цину (див. розділ «Побічні реакції»). У випадку, якщо у пацієнта виникають ці реакції, прийом левофлокса цину слід припинити та вдатися до відповідних заходів. Рекомендується з обережністю застосовувати левофлоксацин пацієнтам з психотичними розладами чи пацієнтам з психічними захворюваннями в анамнезі.
Подовження інтервалу QT
Слід з обережністю відноситися до застосування фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, пацієнтам з відомими факторами ризику для подовження інтервалу QT, такими як, наприклад:
– вроджений синдром подовження інтервалу QT;
– супутнє застосування лікарських засобів, відомих своєю здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад, проти аритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди);
– не скоригований електролітний дисбаланс (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія);
– у пацієнтів літнього віку;
– хвороба серця (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія) (див. розділ «Спосіб застосування та дози» ( Пацієнти літнього віку), розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», розділ «Побічні реакції», розділ «Передозування»).
Периферична нейропатія
Повідомлялося про сенсорну чи сенсомоторну периферичну нейропатію у пацієнтів, які приймали фторхінолони, включаючи левофлоксацин, яка може швидко наставати. Прийом левофлокса цину слід припинити, якщо у пацієнта спостерігаються симптоми нейропатії, щоб попередити виникнення не зворотного стану.
Опіати
У пацієнтів, які отримували левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може дати хибно-позитивний результат. Може виникнути необхідність підтвердити позитивні результати на опіати за допомогою більш специфічних методів.
Гепатобіліарні порушення
Повідомлялося про випадки некротичного гепатиту, аж до печінкової недостатності, що загрожує життю, при прийомі левофлокса цину, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад, сепсисом (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід порекомендувати припинити лікування та звернутися до свого лікаря, якщо виникають такі прояви та симптоми хвороби печінки як анорексія, жовтяниця, чорна сеча, свербіж чи болі в області живота.
|
|||
|
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або іншими механізмами. Пацієнтам, які керують транспортними засобами, працюють з машинами та механізмами, слід враховувати можливі небажані дії щодо нервової системи (запаморочення, закляклість, сонливість, сплутаність свідомості, розлади зору та слуху, розлади процесів руху також під час ходьби). |
|||
|
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Вплив інших лікарських засобів на препарат Хайлефлокс
Солі заліза, антациди, що містять магній та алюміній
Всмоктування левоксацину значно зменшується, коли одночасно з таблетками Хайлефлокс приймають солі заліза та антациди, що містять магній чи алюміній. Таблетки Хайлефлокс слід приймати не менш ніж за 2 години до чи через 2 години після прийому препаратів, що містять двовалентні чи тривалентні катіони, такі як солі заліза чи антациди, що містять магній чи алюміній (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Не було виявлено взаємодії з карбонатом кальцію.
Сукральфат
Біодоступність таблеток Хайлефлокс значно зменшується при одночасному застосуванні препарату з сукральфатом. Якщо пацієнтові необхідно отримувати як сукральфат, так і Хайлефлокс, краще приймати сукральфат через 2 години після прийому таблеток Хайлефлокс (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Теофілін, фенбуфен чи подібні не стероїдні протизапальні лікарські засоби
Не було виявлено фармакокінетичної взаємодії левофлокса цину з теофіліном. Проте можливе суттєве зниження судомного порогу при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном, не стероїдними протизапальними препаратами та іншими агентами, які зменшують судомний поріг. Концентрація левофлокса цину у присутності фенбуфену була приблизно на 13 % вищою, ніж при прийомі лише левофлокса цину.
Пробенецид і циметидин
Пробенецид та циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлокса цину. Нирковий кліренс левофлокса цину знижується у присутності циметидину на 24 % та пробенециду на 34 %. Це тому, що обидва препарати здатні блокувати канальцеву секрецію левофлокса цину. Однак при дозах, випробуваних у дослідженні, не є вірогідним, щоб статистично значущі кінетичні відмінності мали клінічну значимість. Слід з обережністю відноситися до одночасного прийому левофлокса цину з лікарськими засобами, що впливають на канальцеву секрецію, такими як пробенецид та циметидин, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю.
Інша інформація
У дослідженнях клінічної фармакології було продемонстровано, що на фармакокінетику левофлокса цину не було спричинено ніякого клінічно значущого впливу при прийомі левофлокса цину разом з наступними лікарськими засобами: карбонатом кальцію, дигоксином, глібенкламідом, ранітидином.
Вплив препарату Хайлефлокс на інші лікарські засоби
Циклоспорин
Період напів виведення циклоспорину збільшується на 33 % при одночасному прийомі з левофлоксацином.
Антагоністи вітаміну К
При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад, варфарином), повідомлялося про підвищення коагуляцій них тестів (ПЧ/ міжнародне нормалізаційне співвідношення) і/або кровотечі, які можуть бути вираженими. Зважаючи на це, пацієнтам, які отримують паралельно антагоністи вітаміну К, необхідно здійснювати контроль показників коагуляції (див. розділ «Особливості застосування»).
Лікарські засоби, що подовжують інтервал QT
Левофлоксацин, подібно до інших фторхінолонів, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби, відомі своєю здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад, проти аритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти та макроліди). (Див. розділ «Особливості застосування» (Подовження інтервалу QT)).
Інші форми взаємодії
Прийом їжі
Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з харчовими продуктами. Таблетки Хайлефлокс таким чином можна приймати незалежно від прийому їжі.
|
|||
|
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Левофлоксацин – це синтетичний антибактеріальний засіб із групи фторхінолонів, та є S-енантіомером рацемічної суміші лікарського засобу офлокса цину.
Механізм дії.
У якості антибактеріального препарату з групи фторхінолонів левофлоксацин діє на комплекс ДНК-ДНК-гірази та топоізомеразу ІV.
Співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка
Ступінь бактеріальної активності левофлокса цину залежить від співвідношення максимальної концентрації у сироватці крові (Сmax) чи площі під фармакокінетичною кривою (АUC) та мінімальною інгібуючою (подавляючою) концентрацією (МІК (МПК)).
Механізм резистентності
Основний механізм резистентності є наслідком мутації у генах gyr-A. In vitro існує перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами.
Завдяки механізму дії зазвичай не існує перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими класами протибактеріальних засобів.
Межові значення
Рекомендовані Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST) межові значення МІК для левофлокса цину, що відділяють чутливі мікро організми від організмів помірно чутливих (помірно резистентних) та помірно чутливі від резистентних організмів, представлені у нижче наведеній таблиці тестування МІК (мг/л).
Клінічні межові значення МІК EUCAST для левофлокса цину (20.06.2006): Патоген |
Чутливі | Резистентні | |
| Enterobacteriacae | ≤ 1 мг/л | > 2 мг/л | |
| Pseudomonas spp. | ≤ 1 мг/л | > 2 мг/л | |
| Acinetobacter spp. | ≤ 1 мг/л | > 2 мг/л | |
| Staphylococcus spp. | ≤ 1 мг/л | > 2 мг/л | |
| S.pneumoniae1 | ≤ 2 мг/л | > 2 мг/л | |
| Streptococcus A, B, C, G | ≤ 1 мг/л | > 2 мг/л | |
|
H. influenzae M.catarrhalis2 |
≤ 1 мг/л | > 1 мг/л | |
| Межові значення, не пов’язані з видами3 | ≤ 1 мг/л | > 2 мг/л | |
|
1Межове значення МІК між чутливими та помірно чутливими (помірно резистентними) штамами було збільшено з 1,0 до 2,0 з метою стримування росту диких штамів цього мікро організму, що демонструють варіабельність даного параметра. Межові значення стосуються терапії високих доз. 2Штами з величинами МІК вище межового значення між чутливими та помірно чутливими (помірно резистентними) штамами є дуже рідкісними чи про них ще не повідомлялося. Тести на ідентифікацію та протимікробну чутливість на будь-якому такому ізоляті слід повторити, і якщо результат буде підтверджено, надіслати ізолят у довідкову лабораторію. 3 Межові значення МІК, не пов’язані з видами, було визначено переважно, виходячи з даних фармакокінетики/фармакодинаміки, та є незалежними від розподілу МІК певних видів. Вони є для використання лише для видів, яким не було визначено конкретне для виду межове значення, та не є для використання для видів, де тестування на чутливість не рекомендується чи для яких існує недостатньо доказів щодо сумнівних видів (Enterococcus, Neisseria, грам негативні анаероби). |
|||
|
Рекомендовані CLSI (Інститутом Клінічних та Лабораторних Стандартів, раніше NCCLS) межові значення МІК для левофлокса цину, що відділяють чутливі від проміжно чутливих організмів, та проміжно чутливі від резистентних організмів, представлено у нижче наведеній таблиці, для тестування МІК (мкг/мл) чи диско-дифузного методу (діаметр зони [мм] з використанням диску з левофлоксацином 5 мкг).
Рекомендовані CLSI межові значення МІК та диско-дифузного методу для левофлокса цину (М 100-S17, 2007):
Патоген |
Чутливі | Резистентні | |
| Enterobacteriacae |
≤ 2 мкг/мл ≥17 мм |
≥ 8 мкг/мл ≤ 13 мм |
|
| Не Enterobacteriacae |
≤ 2 мкг/мл ≥17 мм |
≥ 8 мкг/мл ≤ 13 мм |
|
| Acinetobacter spp. |
≤ 2 мкг/мл ≥17 мм |
≥ 8 мкг/мл ≤ 13 мм |
|
| Stenotrophomonas maltophilia |
≤ 2 мкг/мл ≥17 мм |
≥ 8 мкг/мл ≤ 13 мм |
|
| Staphylococcus spp. |
≤ 1 мкг/мл ≥19 мм |
≥ 4 мкг/мл ≤ 15 мм |
|
| Enterococcus spp. |
≤ 2 мкг/мл ≥17 мм |
≥ 8 мкг/мл ≤ 13 мм |
|
|
H. influenzae M.catarrhalis1 |
≤ 2 мкг/мл ≥17 мм |
||
| Streptococcus pneumoniae |
≤ 2 мкг/мл ≥17 мм |
≥ 8 мкг/мл ≤ 13 мм |
|
| Бета-гемолітичний Streptococcus |
≤ 2 мкг/мл ≥17 мм |
≥ 8 мкг/мл ≤ 13 мм |
|
| 1 Відсутність чи рідкісне поширення резистентних штамів попередньо виключає визначення будь-яких категорій результатів, інших, ніж «чутливі». Для штамів, що дають результати, які свідчать про «нечутливу» категорію, ідентифікація організмів та результати тестів на протимікробну чутливість мають бути підтверджені довідковою лабораторією, використовуючи еталонний метод розведень CLSI. | |||
|
Антибактеріальний спектр
Поширеність резистентності може варіювати географічно та з часом для вибраних видів, і бажано отримати локальну інформацію про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. При необхідності слід звернутися за порадою до спеціаліста, коли місцева поширеність резистентності є такою, що корисність агента щонайменше при деяких типах інфекцій є сумнівною.
Зазвичай чутливі види
Аеробні грам позитивні бактерії
Staphylococcus aureus* метицилін-чутливий, Staphylococcus saprophyticus, Streptococci, група С і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae*, Streptococcus pyogenes*
Аеробні грам негативні бактерії
Burkholderia cepacia**, Eikenella corrodens, Haemophilus influenzae*, Haemophilus para- influenzae*, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae*, Moraxella catarrhalis*, Pasteurella multocida, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri
Анаеробні бактерії
Peptostreptococcus
Інші
Chlamydophila pneumoniae*, Chlamydophila psittaci, Chlamidia trachomatis, Legionella pneumophila*, Mycoplasma pneumoniae*, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum
|
|||
|
Види, для яких набута (вторинна) резистентність може бути проблематичною
Аеробні грам позитивні бактерії
Enterococcus faecalis*, Staphylococcus aureus метицилін-резистентний, Staphylococcus coagulase spp.
Аеробні грам негативні бактерії
Acinetobacter baumannii*, Citrobacter freundii*, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae*, Escherichia coli*, Morganella morganii*, Proteus mirabilis*, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa*, Serratia marcescens*
Анаеробні бактерії
Bacteroides fragilis, Bacteroides ovatus** , Bacteroides thetaiotamicron** , Bacteroides vulgatus**, Clostridium difficile**
|
|||
|
* Клінічна ефективність була продемонстрована для чутливих ізолятів у затверджених клінічних показаннях. ** природна проміжна чутливість.
Інші дані
Госпітальні інфекції, викликані P. aeruginosa, можуть потребувати комбінованої терапії.
Фармакокінетика.
Абсорбція
Левофлоксацин при пероральному прийомі швидко та майже цілком всмоктується, при цьому пікові концентрації у плазмі крові досягаються протягом 1 години. Абсолютна біодоступність становить приблизно 100 %.
Їжа майже не впливає на всмоктування левофлокса цину.
Розподіл
Приблизно 30-40 % левофлокса цину зв’язується з протеїном сироватки крові. Кумуляційний ефект левофлокса цину при застосуванні 500 мг 1 раз на добу багатократного прийому практично відсутній. Існує незначний, але передбачуваний кумуляційний ефект після прийому доз по 500 мг двічі на добу. Стабільний стан досягається протягом 3 днів.
Проникнення у тканини та рідини організму
Проникнення у слизову оболонку бронхів, бронхіальний секрет тканин легенів (БСТЛ)
Максимальна концентрація левофлокса цину у слизовій оболонці бронхів та бронхіальному секреті легенів після прийому 500 мг перорально становили 8,3 мкг/г та 10,8 мкг/мл відповідно. Ці показники досягалися протягом 1 години після прийому препарату.
Проникнення у тканини легенів
Максимальні концентрації левофлокса цину у тканинах легенів після прийому 500 мг перорально становили приблизно 11,3 мкг/г та досягалися через 4-6 годин після прийому препарату. Концентрація у легенях перевищує таку в плазмі крові.
Проникнення у вміст міхура
Максимальні концентрації левофлокса цину 4,0-6,7 мкг/мл у вміст міхура досягалися через 2-4 години після прийому препарату через 3 дні прийому препарату при дозах
500 мг 1 раз чи двічі на добу, відповідно.
Проникнення у цереброспінальну (спинномозкову) рідину
Левофлоксацин погано проникає у цереброспінальну рідину.
Проникнення у тканини простати
Після перорального прийому 500 мг левофлокса цину 1 раз на добу протягом 3 днів середні концентрації у тканині простати досягали 8,7 мкг/г, 8,2 мкг/г та 2,0 мкг/г відповідно через 2 години, 6 годин на 24 години; середній коефіцієнт концентрацій простата/плазма становив 1,84.
Концентрація у сечі
Середня концентрація у сечі через 8-12 годин після однократного прийому перорально дози 150 мг, 300 мг чи 500 мг левофлокса цину становили 44 мг/л, 91 мг/л та 200 мг/л відповідно.
Біо трансформація
Левофлоксацин метаболізується дуже незначною мірою, метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти становлять менше 5 % кількості препарату, що виділяється з сечею. Левофлоксацин є стерео хімічно стабільним та не підлягає інверсії хіральної структури.
Виведення
Після перорального та внутрішньо венного введення левофлоксацин виводиться з плазми крові відносно повільно (період напів виведення становить 6-8 годин). Виведення відбувається зазвичай через нирки (понад 85 % введеної дози).
Немає суттєвої різниці щодо фармакокінетики левофлокса цину після внутрішньо венного та перорального введення, що свідчить про те, що ці шляхи (пероральний та внутрішньо венний шляхи введення) є взаємозамінними.
Лінійність
Левофлоксацин слідує лінійній фармакокінетиці у діапазоні 50-600 мг.
Пацієнти з нирковою недостатністю
На фармакокінетику левофлокса цину впливає ниркова недостатність. При зниженні функції нирок, знижується ниркове виведення та кліренс, а періоди напів виведення збільшуються, як видно з нижче наведеної таблиці:
Кліренс креатині ну (мл/хв) |
< 20 | 20-40 | 50-80 |
| Нирковий кліренс (мл/хв) | 13 | 26 | 57 |
| Період напів виведення (години) | 35 | 27 | 9 |
|
Пацієнти літнього віку
Немає значних відмінностей у фармакокінетиці левофлокса цину у молодих пацієнтів та пацієнтів літнього віку, крім відмінностей, пов’язаних із кліренсом креатині ну.
Гендерні відмінності
Окремий аналіз щодо пацієнтів жіночої та чоловічої статі продемонстрував незначні відмінності у фармакокінетиці левофлокса цину залежно від статі. Не існує доказів того, що ці гендерні відмінності є клінічно значущими.
|
|||
|
Фармацевтичні характеристики.
основні фізико-хімічні властивості
таблетки по 250 мг: |
таблетки овальної форми, вкриті плівковою оболонкою від світло-оранжевого до оранжевого кольору, із двоопуклою поверхнею, з розділювальною борозенкою; | ||
| таблетки по 500 мг: | таблетки овальної форми, вкриті плівковою оболонкою від світло-оранжевого до оранжевого кольору, із двоопуклою поверхнею, розділювальною борозенкою; | ||
| таблетки по 750 мг: | таблетки овальної форми, вкриті плівковою оболонкою від світло-оранжевого до оранжевого кольору, із двоопуклою поверхнею, розділювальною борозенкою. | ||
|
Термін придатності. 3 роки. |
|||
|
Умови зберігання. Зберігати у захищеному від світла та вологи, недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25 оС. |
|||
|
Упаковка.
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою по 500 мг № 5 (5х 1) та № 10 (5х 2) у блістері та № 100 та № 500 у контейнері пластиковому; таблетки, вкриті плівковою оболонкою по 250 мг № 10 (10х 1) у блістері; таблетки, вкриті плівковою оболонкою по 750 мг № 5 (5х 1) у блістері та № 100 у контейнері пластиковому. |
|||
|
Категорія відпуску. За рецептом. |
|||
|
Виробник. “HiGlance Laboratories Pvt Ltd”, Індія. |
|||
|
Місцезнаходження.
Е-11,12, 13 Site-B, UPSIDC, Surajpur, Greated Noida (U.P)-201306, Індія.
1204, 12th Floor, Hemkunt Chambers-89, Nehru Place, New Delhi – 110019, Індія.
|
СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:
табл. п/плен. оболочкой 250 мг блистер, № 10
| Левофлоксацин | 250 мг |
№ UA/10395/01/01 от 29.01.2010 до 29.01.2015
табл. п/плен. оболочкой 500 мг блистер, № 5, № 10
табл. п/плен. оболочкой 500 мг контейнер, № 100, № 500
| Левофлоксацин | 500 мг |
№ UA/10395/01/02 от 29.01.2010 до 29.01.2015
табл. п/плен. оболочкой 750 мг блистер, № 5
табл. п/плен. оболочкой 750 мг контейнер, № 100
| Левофлоксацин | 750 мг |
№ UA/10395/01/03 от 29.01.2010 до 29.01.2015
ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:
Фармакодинамика. Левофлоксацин — это синтетическое антибактериальное средство группы фторхинолонов, S-энантиомер рацемической смеси лекарственного средства офлоксацина.
Механизм действия
В качестве антибактериального препарата группы фторхинолонов левофлоксацин действует на комплекс ДНК-гиразы и топоизомеразу IV.
Соотношение фармакокинетика/фармакодинамика
Степень антибактериальной активности левофлоксацина зависит от соотношения Cmax в сыворотке крови или AUC и минимальной ингибирующей концентрации (МИК).
Механизм резистентности
Основной механизм резистентности является следствием мутации в генах gyr-А. In vitro существует перекрестная резистентность между левофлоксацином и другими фторхинолонами.
Благодаря механизму действия обычно нет перекрестной резистентности между левофлоксацином и другими классами антибактериальных средств.
Пограничные значения
Рекомендованные Европейским комитетом по тестированию антимикробной чувствительности (EUCAST) пограничные значения МИК для левофлоксацина, разграничивающие чувствительные микроорганизмы от организмов умеренно чувствительных (умеренно резистентных) и умеренно чувствительные от резистентных организмов, представлены в таблице тестирования МИК (мг/л) ниже.
Клинические пограничные значения МИК EUCAST для левофлоксацина (20.06.2006):
| Возбудитель | Чувствительные | Резистентные |
|---|---|---|
| Enterobacteriacae | ≤1 мг/л | >2 мг/л |
| Pseudomonas spp. | ≤1 мг/л | >2 мг/л |
| Acinetobacter spp. | ≤1 мг/л | >2 мг/л |
| Staphylococcus spp. | ≤1 мг/л | >2 мг/л |
| S.pneumoniae1 | ≤2 мг/л | >2 мг/л |
| Streptococcus А, В, С, G | ≤1 мг/л | >2 мг/л |
| Н. influenzae M.catarrhalis2 | ≤1 мг/л | >1 мг/л |
| Пограничные значения, не связанные с видами3 | ≤1 мг/л | >2 мг/л |
1Пограничное значение МИК между чувствительными и умеренно чувствительными (умеренно резистентными) штаммами было повышено с 1,0 до 2,0 с целью сдерживания роста диких штаммов этого микроорганизма, демонстрирующих вариабельность данного параметра. Пограничные значения касаются терапии в высоких дозах.
2Штаммы с величинами МИК выше пограничного значения между чувствительными и умеренно чувствительными (умеренно резистентными) штаммами очень редкие или о них до настоящего времени не сообщалось. Тесты на идентификацию и противомикробную чувствительность на любом таком изоляте следует повторить, и если результат будет подтвержден, прислать изолят в справочную лабораторию.
3Пограничные значения МИК, не связанные с видами, определены преимущественно исходя из данных фармакокинетики/фармакодинамики, и являются независимыми от МИК для определенных видов. Они используются только для видов, у которых не было определено конкретное для вида пограничное значение, и не пригодны для использования для видов, у которых тестирование на чувствительность не рекомендуется или для которых существует недостаточно доказательств относительно сомнительных видов (Enterococcus, Neisseria, грамотрицательные анаэробы).
Рекомендованные CLSI (Институтом клинических и лабораторных стандартов, ранее NCCLS) пограничные значения МИК для левофлоксацина, разграничивающие чувствительные от промежуточно чувствительных организмов, и промежуточно чувствительные от резистентных организмов, представлены в таблице ниже для тестирования МИК (мкг/мл) или диско-диффузного метода (диаметр зоны (мм) с использованием диска с левофлоксацином 5 мкг).
Рекомендованные CLSI пограничные значения МИК и диско-диффузного метода для левофлоксацина (M100-S17, 2007):
| Возбудитель | Чувствительные | Резистентные |
|---|---|---|
| Enterobacteriacae | ≤2 мкг/мл ≥17 мм | ≥8 мкг/мл ≤13 мм |
| Не Enterobacteriacae | ≤2 мкг/мл ≥17 мм | ≥8 мкг/мл ≤13 мм |
| Acinetobacter spp. | ≤2 мкг/мл ≥17 мм | ≥8 мкг/мл ≤13 мм |
| Stenotrophomonas maltophilia | ≤2 мкг/мл ≥17 мм | ≥8 мкг/мл ≤13 мм |
| Staphylococcus spp. | ≤1 мкг/мл ≥19 мм | ≥4 мкг/мл ≤15 мм |
| Enterococcus spp. | ≤2 мкг/мл ≥17 мм | ≥8 мкг/мл ≤13 мм |
| H. influenzae M.catarrhalis1 | ≤2 мкг/мл ≥17 мм | |
| Streptococcus pneumoniae | ≤2 мкг/мл ≥17 мм | ≥8 мкг/мл ≤13 мм |
| β-гемолитический Streptococcus | ≤2 мкг/мл ≥17 мм | ≥8 мкг/мл ≤13 мм |
1Отсутствие или редкая выявляемость резистентных штаммов предварительно исключает определение любых категорий результатов, отличных от «чувствительные». Для штаммов, которые дают результаты, свидетельствующие о нечувствительной категории, идентификация организмов и результаты тестов на противомикробную чувствительность должны быть подтверждены справочной лабораторией, использующей эталонный метод разведений CLSI.
Антибактериальный спектр
Распространенность резистентности может варьировать географически и со временем для выбранных видов, желательно получить локальную информацию о резистентности, особенно при лечении тяжелых инфекций. При необходимости следует проконсультироваться со специалистом, когда местная распространенность резистентности такова, что эффективность препарата по меньшей мере при некоторых типах инфекций сомнительна.
Обычно чувствительные виды
Аэробные грамположительные бактерии
Staphylococcus aureus* метициллинчувствительный, Staphylococcus saprophytics, Streptococci, группа C и G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae*, Streptococcus pyogenes*.
Аэробные грамотрицательные бактерии
Burkholderia cepacia**, Eikenella cor rodens, Haemophilus influenzae*, Haemophilus para-influenzae*, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae*, Moraxella catarrhalis*, Pasteurella multocida, Proteus vulgaris, Providencia rettigeri.
Анаэробные бактерии
Peptostreptococcus.
Другие
Chlamydophila pneumoniae*, Chlamydophila psittaci, Chlamidia trachomatis, Legionella pneumophila*, Mycoplasma pneumoniae*, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum.
Виды, для которых возможна приобретенная (вторичная) резистентность
Аэробные грамположительные бактерии
Enterococcus faecalis*, Staphylococcus aureus метициллин-резистентный, Staphylococcus coagulase spp.
Аэробные грамотрицательные бактерии
Acinetobacter baumannii*, Citrobacter freundii*, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomérons, Enterobacter cloacae*, Escherichia coli*, Morganella morganii*, Proteus mirabilis*, Providencia Stuartii, Pseudomonas aeruginosa*, Serratia marcescens*.
Анаэробные бактерии
Badetaides fragilis, Bacteroides ovatus**, Bacteroides thetaiotamicron**, Bacteroides vulgatus**, Clostridium difficile**.
*Клиническая эффективность продемонстрирована для чувствительных изолятов для утвержденных клинических показаний.
**Естественная промежуточная чувствительность.
Другие данные
Госпитальные инфекции, вызванные Р. aeruginosa, могут требовать комбинированной терапии.
Фармакокинетика
Абсорбция
Левофлоксацин при пероральном приеме быстро и почти полностью всасывается, при этом Cmax в плазме крови достигается на протяжении 1 ч. Абсолютная биодоступность составляет около 100%. Пища почти не влияет на всасывание левофлоксацина.
Распределение
Около 30–40% левофлоксацина связывается с протеином сыворотки крови. Кумуляции левофлоксацина при применении 500 мг 1 раз в сутки при многократном приеме практически нет. Существует незначительный, но предвиденный кумуляционный эффект после приема 500 мг 2 раза в сутки. Стабильное состояние достигается на протяжении 3 дней.
Проникновение в ткани и жидкости организма
Проникновение в слизистую оболочку бронхов, бронхиальный секрет тканей легких. Cmax левофлоксацина в слизистой оболочке бронхов и бронхиальном секрете легких после приема 500 мг перорально составляла 8,3 и 10,8 мкг/мл соответственно. Эти показатели достигались на протяжении 1 ч после приема препарата.
Проникновение в ткани легких
Cmax левофлоксацина в тканях легких после приема 500 мг перорально составляла около 11,3 мкг/г и достигалась через 4–6 ч после приема препарата. Концентрация в легких превышает таковую в плазме крови.
Проникновение в содержимое мочевого пузыря
Cmax левофлоксацина 4,0–6,7 мкг/мл в содержимом мочевого пузыря достигалась через 2–4 ч после приема препарата на протяжении 3 дней в дозе 500 мг 1 или 2 раза в сутки соответственно.
Проникновение в СМЖ
Левофлоксацин плохо проникает в СМЖ.
Проникновение в ткани предстательной железы
После перорального приема 500 мг левофлоксацина 1 раз в сутки на протяжении 3 дней средние концентрации в тканях предстательной железы достигали 8,7; 8,2 и 2,0 мкг/г соответственно через 2; 6 и 24 ч; средний коэффициент концентраций предстательная железа/плазма крови — 1,84.
Концентрация в моче
Средняя концентрация в моче через 8–12 ч после однократного приема перорально дозы 150; 300 или 500 мг левофлоксацина составляли 44; 91 и 200 мг/л соответственно.
Биотрансформация
Левофлоксацин очень незначительно метаболизируется, метаболитами являются дисметил-левофлоксацин и левофлоксацин-N-оксид. Эти метаболиты составляют менее 5% количества препарата, который выделяется с мочой. Левофлоксацин стереохимически стабилен и не подвергается инверсии хиральной структуры.
Выведение
После перорального и в/в введения левофлоксацин выводится из плазмы крови относительно медленно (Т½ составляет 6–8 ч). Выделяется обычно почками (>85% введенной дозы).
Нет существенного различия в фармакокинетике левофлоксацина после в/в и перорального введения, что свидетельствует о взаимозаменяемости этих путей введения препарата.
Линейность
Левофлоксацин характеризуется линейной фармакокинетикой в диапазоне доз 50–600 мг.
Пациенты с почечной недостаточностью
На фармакокинетику левофлоксацина влияет почечная недостаточность. При снижении функции почек снижается элиминация почками и клиренс, а Т½ увеличивается, как указано в таблице ниже:
| Клиренс креатинина, мл/мин | <20 | 20–40 | 50–80 |
|---|---|---|---|
| Почечный клиренс, мл/мин | 13 | 26 | 57 |
| Т½, ч | 35 | 27 | 9 |
Пациенты пожилого возраста
Нет значительных отличий в фармакокинетике левофлоксацина у молодых пациентов и пациентов пожилого возраста, кроме отличий, связанных с клиренсом креатинина.
Пол
Отдельный анализ относительно пациентов женского и мужского пола продемонстрировал незначительные отличия в фармакокинетике левофлоксацина в зависимости от пола. Нет доказательств того, что эти отличия клинически значимы.
ПОКАЗАНИЯ:
у взрослых лечение инфекций легкой или умеренной тяжести, вызванных чувствительными к левофлоксацину микроорганизмами: острый синусит, обострение хронического бронхита, пневмония, осложненные и неосложненные инфекции мочевыводящего тракта (в том числе пиелонефрит), инфекции кожи и мягких тканей, хронический бактериальный простатит.
ПРИМЕНЕНИЕ:
таблетки Хайлефлокс принимают 1 или 2 раза в сутки. Доза зависит от типа и тяжести инфекции. Продолжительность лечения зависит от течения болезни. Рекомендовано продолжать прием Хайлефлокса по крайней мере на протяжении 48–72 ч после нормализации температуры тела или подтвержденного микробиологическими тестами отсутствия возбудителя заболевания.
Таблетки Хайлефлокс глотают, не разжевывая, запивая достаточным количеством жидкости. Для удобства дозирования таблетку можно разделить с помощью черточки. Принимать можно независимо от приема пищи.
Относительно дозирования следует соблюдать такие рекомендации для взрослых пациентов с нормальной функцией почек, у которых клиренс креатинина >50 мл/мин:
| Показание | Суточная доза | Кратность приема в сутки | Продолжительность лечения |
|---|---|---|---|
| Острый синусит | 500 мг | 1 раз | 10–14 дней |
| Обострение хронического бронхита | 250–500 мг | 1 раз | 7–10 дней |
| Негоспитальная пневмония | 500 мг | 1–2 раза | 7–14 дней |
| Неосложненные инфекции мочевыводящих путей | 250 мг | 1 раз | 3 дня |
| Хронический бактериальный простатит | 500 мг | 1 раз | 28 дней |
| Осложненные инфекции мочевыводящих путей, включая пиелонефрит | 250 мг | 1 раз | 7–10 дней |
| Инфекции кожи и мягких тканей* | 250–500 мг | 1–2 раза | 7–14 дней |
*В комбинации с антибиотиками с действием на анаэробные возбудители.
Дозирование у пациентов с нарушением функции почек, у которых клиренс креатинина <50
| Клиренс креатинина | Дозирование ( в зависимости от тяжести инфекции и нозологической формы) | ||
|---|---|---|---|
| 50–20 мл/мин | 250 мг/24 ч | 500 мг/24 ч | 500 мг/12 ч |
| первая доза: 250 мг; следующие: 125 мг/24 ч | первая доза: 500 мг; следующие: 250 мг/24 ч | первая доза: 500 мг; следующие: 250 мг/12 ч | |
| 19–10 мл/мин | первая доза: 250 мг; следующие: 125 мг/48 ч | первая доза: 500 мг; следующие: 125 мг/24 ч | первая доза: 500 мг; следующие: 125 мг/12 ч |
| <10 мл/мин, (а также при гемодиализе и ХАПД*) | первая доза: 250 мг; следующие: 125 мг/48 ч | первая доза: 500 мг; следующие: 125 мг/24 ч | первая доза: 500 мг; следующие: 125 мг/24 ч |
*После гемодиализа или хронического амбулаторного перитонеального диализа (ХАПД) дополнительные дозы не требуются.
Дозирование для пациентов с нарушением функции печени. Коррекция дозы не требуется, поскольку левофлоксацин незначительно метаболизируется в печени и выводится преимущественно с мочой.
Дозирование для пациентов пожилого возраста. Если функция почек не нарушена, нет потребности в коррекции дозы.
В случае когда разовая доза 250 мг недостаточна, а доза 500 мг — высокая для больного, можно применять таблетки по 750 мг, разделив их пополам с целью получения разовой дозы 375 мг.
ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:
повышенная чувствительность к левофлоксацину или другим хинолонам, эпилепсия, побочные реакции со стороны сухожилий после предыдущего применения хинолонов, у детей и подростков в возрасте до 18 лет, период беременности и кормления грудью.
ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:
побочные реакции описываются в соответствии с классами систем органов MedRA, приведенными ниже. Частота определена следующим образом: очень часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), редко (≥1/10 000, <1/1000), очень редко (<1/10 000), частота неизвестна (невозможно определить по имеющимся данным).
В рамках каждой частоты нежелательные эффекты приведены в порядке уменьшения серьезности.
Инфекции и инвазии: нечасто — микозы (и активация роста других резистентных микроорганизмов).
Со стороны системы крови и лимфатической системы: нечасто — лейкопения, эозинофилия; редко — тромбоцитопения, нейтропения; очень редко — агранулоцитоз; частота неизвестна — панцитопения, гемолитическая анемия.
Со стороны иммунной системы: очень редко — анафилактический шок (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ). Анафилактические и анафилактоидные реакции могут иногда возникать даже после приема первой дозы. Частота неизвестна — повышенная чувствительность (гиперчувствительность) (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Со стороны метаболизма и питания: нечасто — анорексия; очень редко — гипогликемия, особенно у пациентов с сахарным диабетом (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Психические нарушения: нечасто — бессонница, раздражительность; редко — психотические нарушения, депрессия, спутанность сознания, тревожность, ажитация, беспокойство; очень редко — психотические реакции с членовредительством, включая суицидальные мысли или действия (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ), галлюцинации.
Со стороны нервной системы: нечасто — головокружение, головная боль, сонливость; редко — судороги, тремор, парестезии; очень редко — сенсорная или сенсомоторная периферическая нейропатия, дисгевзия (субъективное нарушение вкуса), включая агевзию (отсутствие вкуса), паросмия (нарушение обоняния), включая аносмию (отсутствие обоняния).
Со стороны органа зрения: очень редко — нарушения зрения.
Со стороны органа слуха и лабиринта: нечасто — вертиго; очень редко — нарушение слуха; частота неизвестна — звон в ушах.
Со стороны сердца: редко — тахикардия; частота неизвестна — удлинение интервала Q–T на ЭКГ (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ и ПЕРЕДОЗИРОВКА).
Со стороны сосудов: редко — артериальная гипотензия.
Со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения: редко — бронхоспазм, диспноэ; очень редко — аллергический пневмонит.
Со стороны ЖКТ: часто — диарея, тошнота; нечасто — рвота, боль в животе, диспепсия, вздутие живота, запор; редко — геморрагическая диарея, что очень редко может свидетельствовать об энтероколите, включая псевдомембранозный колит.
Гепатобилиарные нарушения: часто — повышение показателей печеночных ферментов (АлАТ/АсАТ, ЩФ, гамма-глутамилтранспептидаза); нечасто — повышение билирубина крови; очень редко — гепатит; частота неизвестна — сообщалось о желтухе и тяжелом поражении печени, включая случаи острой печеночной недостаточности при приеме левофлоксацина, преимущественно у пациентов с тяжелыми основными заболеваниями (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Со стороны кожи и подкожных тканей: нечасто — высыпания, зуд; редко — крапивница; очень редко — ангионевротический отек, повышенная чувствительность к солнечному и ультрафиолетовому излучению; частота неизвестна — токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла), синдром Стивенса — Джонсона, экссудативная мультиформная эритема, гипергидроз. Иногда могут возникать реакции со стороны кожи и слизистых оболочек даже после приема первой дозы.
Со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани: редко — поражение сухожилий (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ), в том числе тендинит (например ахиллова сухожилия), артралгия, миалгия; очень редко — разрыв сухожилия (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ). Это побочное действие может возникать на протяжении 48 ч от начала лечения и поражать ахиллово сухожилие обеих ног. Возможна мышечная слабость, которая может иметь особое значение у больных с тяжелой миастенией гравис. Частота неизвестна — поражение мышц (рабдомиолиз).
Со стороны почек и мочевыделительной системы: нечасто — повышение креатинина в плазме крови; очень редко — ОПН (например вследствие интерстициального нефрита).
Общие нарушения и в месте введения: нечасто — астения; очень редко — анорексия; частота неизвестна — боль (включая боль в спине, груди и конечностях).
Других побочные эффекты, которые ассоциируются с приемом фторхинолона: экстрапирамидные симптомы и другие нарушения координации движений, гиперсенситивный васкулит, приступ порфирии у пациентов с порфирией.
ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:
при очень тяжелом течении пневмонии, вызванной пневмококком, препарат Хайлефлокс может не дать оптимального терапевтического эффекта.
Госпитальные инфекции, вызванные P. aeruginosa, могут требовать комбинированной терапии.
Тендинит и разрывы сухожилий. Редко может возникать тендинит, чаще всего ахиллова сухожилия и может привести к его разрыву. Риск возникновения тендинита и разрыва сухожилия повышается у пациентов пожилого возраста и у принимающих ГКС. Поэтому необходимо тщательное наблюдение таких пациентов, если им назначают препарат Хайлефлокс. Следует проконсультироваться с врачом, если возникают симптомы тендинита. При подозрении на тендинит лечение препаратом Хайлефлокс следует немедленно прекратить и начать соответствующее лечение (например обеспечив иммобилизацию сухожилия).
Заболевания, вызванные Clostridium difficile. Диарея, особенно в тяжелых случаях, персистирующая и/или геморрагическая, во время или после лечения препаратом Хайлефлокс, может быть симптомом заболевания, вызванного Clostridium difficile, наиболее тяжелой формой которого является псевдомембранозный колит. При подозрении на псевдомембранозный колит следует немедленно прекратить прием препарата Хайлефлокс и начать поддерживающую и специфическую терапию (например пероральный прием ванкомицина). Средства, подавляющие моторику кишечника, противопоказаны в этой клинической ситуации.
Пациенты с повышенной судорожной готовностью. Хайлефлокс противопоказан пациентам с эпилепсией в анамнезе и как и другие хинолоны следует применять с особой осторожностью у пациентов, предрасположенных к судорогам, например с поражениями ЦНС в анамнезе, при одновременной терапии фенбуфеном и подобными НПВП или лекарственными средствами, повышающими судорожную готовность (снижают судорожный порог), такими как теофиллин (см. ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ). При возникновении судорог лечение левофлоксацином следует прекратить.
Пациенты с недостаточностью глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы. Пациенты с латентным или явным нарушением активности глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы могут быть предрасположены к гемолитическим реакциям при лечении антибактериальными средствами группы хинолинов, поэтому левофлоксацин у таких пациентов следует применять с осторожностью.
Пациенты с почечной недостаточностью. Поскольку левофлоксацин выделяется преимущественно почками, необходима коррекция дозы для больных с нарушением функции почек (почечной недостаточностью) (см. ПРИМЕНЕНИЕ).
Реакции повышенной чувствительности (гиперчувствительности). Левофлоксацин может иногда вызвать серьезные угрожающие жизни реакции повышенной чувствительности (например ангионевротический отек вплоть до анафилактического шока) после применения начальной дозы (см. ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ). В этом случае следует немедленно прекратить лечение и обратиться к врачу.
Гипогликемия. Как и с другими хинолонами, сообщалось о гипогликемии, особенно у пациентов с сахарным диабетом, которые получали сопутствующую терапию пероральными гипогликемизирующими средствами (например глибенкламидом) или инсулином. Рекомендуют тщательное наблюдение за уровнем глюкозы в крови у больных сахарным диабетом (см. ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ).
Профилактика фотосенсибилизации. Хотя фотосенсибилизация возникает очень редко при приеме левофлоксацина, с целью ее предотвращения пациентам не рекомендуют без особой потребности подвергаться действию солнечных лучей или искусственного УФ-излучения (например лампы искусственного УФ-излучения, солярий).
Пациенты, принимавшие антагонисты витамина К. Вследствие возможного увеличения показателей коагуляционных тестов (протромбиновое время/МНО) и/или кровотечения у пациентов, которые принимали Хайлефлокс в сочетании с антагонистом витамина К (например варфарином), следует контролировать коагуляционные тесты, если эти лекарственные средства применяют одновременно (см. ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ).
Психотические реакции. Сообщалось о психотических реакциях у пациентов, принимавших хинолоны, включая левофлоксацин. Очень редко они прогрессировали до суицидальных мыслей и поведения, иногда после приема одной дозы левофлоксацина (см. ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ). Если у пациента возникают эти реакции, прием левофлоксацина следует прекратить и принять соответствующие меры. Рекомендуют с осторожностью применять левофлоксацин у пациентов с психотическими нарушениями или психическими заболеваниями в анамнезе.
Удлинение интервала Q–T. Следует с осторожностью применять фторхинолоны, включая левофлоксацин, у пациентов с известными факторами риска удлинения интервала Q–T, такими как, например: врожденный синдром удлинения интервала Q–T; сопутствующее применение лекарственных средств, удлиняющих интервал Q–T (например противоаритмические средства класса ІА и III, трициклические антидепрессанты, макролиды); некорректированный электролитный дисбаланс (например гипокалиемия, гипомагниемия); у пациентов пожилого возраста; заболевания сердца (например сердечная недостаточность, инфаркт миокарда, брадикардия) (см. ПРИМЕНЕНИЕ, ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ, ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ и ПЕРЕДОЗИРОВКА).
Периферическая нейропатия. Сообщалось о быстровозникающей сенсорной или сенсомоторной периферической нейропатии у пациентов, принимавших фторхинолоны, включая левофлоксацин. Прием левофлоксацина следует прекратить, если у пациента возникают симптомы нейропатии для предупреждения развития необратимого состояния.
Опиаты. У пациентов, получавших левофлоксацин, определение опиатов в моче может дать ложноположительный результат. Может возникнуть необходимость подтвердить положительные результаты на опиаты с помощью более специфических методов.
Гепатобилиарные нарушения. Сообщалось о случаях некротического гепатита, вплоть до угрожающей жизни печеночной недостаточности при приеме левофлоксацина, преимущественно у пациентов с тяжелыми основными заболеваниями, например сепсисом (см. ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ). Пациентам следует рекомендовать прекратить лечение и обратиться к врачу, если возникают такие проявления и симптомы заболевания печени, как анорексия, желтуха, темная моча, зуд или боль в области живота.
Период беременности и кормления грудью. Из-за отсутствия исследований и возможного повреждения хинолонами суставного хряща в растущем организме, Хайлефлокс нельзя назначать в период беременности и кормления грудью. Если во время лечения препаратом Хайлефлокс диагностируется беременность, об этом следует сообщить врачу.
Дети. Применение препарата Хайлефлокс противопоказано у детей и подростков в возрасте до 18 лет, поскольку не исключено повреждение суставного хряща.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами и работе с другими механизмами. При управлении транспортными средствами и работе с механизмами следует учитывать возможные побочные эффекты со стороны нервной системы (головокружение, заторможенность, сонливость, спутанность сознания, нарушения зрения и слуха, нарушения движения также во время ходьбы).
ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:
влияние других лекарственных средств на препарат Хайлефлокс
Соли железа, антациды, содержащие магний и алюминий
Всасывание левоксацина значительно уменьшается, когда одновременно с таблетками Хайлефлокс принимают соли железа и антациды, содержащие магний или алюминий. Таблетки Хайлефлокс следует принимать не менее чем за 2 ч до или через 2 ч после приема препаратов, содержащих двух- или трехвалентные катионы, такие как соли железа или антациды, содержащие магний или алюминий (см. ПРИМЕНЕНИЕ). Не выявлены взаимодействия с карбонатом кальция.
Сукральфат
Биодоступность таблеток Хайлефлокс значительно уменьшается при одновременном применении препарата с сукральфатом. Если пациенту необходимо применение сукральфата и препарата Хайлефлокс, лучше принимать сукральфат через 2 ч после приема таблеток Хайлефлокс (см. ПРИМЕНЕНИЕ).
Теофиллин, фенбуфен или подобные НПВП
Не было выявлено фармакокинетического взаимодействия левофлоксацина с теофиллином. Однако возможно существенное снижение судорожного порога при одновременном применении хинолонов с теофиллином, НПВП и другими средствами, снижающими судорожный порог. Концентрация левофлоксацина в присутствии фенбуфена была приблизительно на 13% выше, чем при приеме только левофлоксацина.
Пробенецид и циметидин
Пробенецид и циметидин статистически достоверно влияют на выведение левофлоксацина. Почечный клиренс левофлоксацина снижается в присутствии циметидина на 24% и пробенецида на 34%, поскольку оба препарата способны блокировать канальцевую секрецию левофлоксацина. Однако при дозах, применявшихся в исследовании, не является достоверным, что статистически значимые кинетические отличия были клинически значимыми. Следует с осторожностью относиться к одновременному приему левофлоксацина с лекарственными средствами, влияющими на канальцевую секрецию, такими как пробенецид и циметидин, особенно у пациентов с почечной недостаточностью.
Другие лекарственные средства
В клинических исследованиях продемонстрировано, что на фармакокинетику левофлоксацина не оказывал значимого влияния прием левофлоксацина вместе со следующими лекарственными средствами: карбонат кальция, дигоксин, глибенкламид, ранитидин.
Влияние препарата Хайлефлокс на другие лекарственные средства
Циклоспорин
Т½ циклоспорина увеличивается на 33% при одновременном приеме с левофлоксацином.
Антагонисты витамина К
При одновременном применении с антагонистами витамина К (например варфарином) сообщалось о повышении коагуляционных тестов (протромбиновое время/МНО) и/или кровотечении, которые могут быть выраженными. Поэтому у пациентов, которые параллельно принимают антагонисты витамина К, необходимо осуществлять контроль показателей коагуляции (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Лекарственные средства, удлиняющие интервал Q–T
Левофлоксацин, подобно другим фторхинолонам, следует применять с осторожностью у пациентов, принимающих лекарственные средства, способные удлинять интервал Q–T (например противоаритмические средства класса ІА и III, трициклические антидепрессанты и макролиды) (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Другие формы взаимодействия. Прием пищи. Не отмечено клинически значимого взаимодействия с пищевыми продуктами. Поэтому таблетки Хайлефлокс можно принимать независимо от приема пищи.
ПЕРЕДОЗИРОВКА:
основные симптомы передозировки препарата Хайлефлокс — со стороны ЦНС (головокружение, нарушение сознания и судорожные приступы), реакции со стороны ЖКТ — тошнота и эрозии слизистых оболочек. Согласно результатам исследований при применении препарата в дозах, превышающих терапевтические, отмечали удлинение интервала Q–T. При передозировке необходимо проводить тщательное наблюдение пациента, включая ЭКГ.
Лечение симптоматическое. В случае острой передозировки назначается промывание желудка. Для защиты слизистой оболочки желудка применяют антацидные средства.
Гемодиализ, в том числе перитонеальный диализ или ХАПД, неэффективен. Специфического антидота нет.
УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:
в защищенном от света и влаги месте при температуре не выше 25 °С.
Реклама
