Клацид - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

КЛАЦИД

(KLACID)

Склад.

Діюча речовина: 1 таблетка містить кларитроміцину 250 мг;

допоміжні речовини: натрію кроскармелоза, крохмаль преже латинізований, целюлоза мікрокристалічна, хіноліновий жовтий (Е 104), кремнію діоксид, повідон, кислота стеаринова, магнію стеарат, тальк;

оболонка таблетки: гіпромелоза, сорбітанолеат, пропіленгліколь, титану діоксид (Е 171), ванілін, хіноліновий жовтий (Е 104), гідроксипропіл целюлоза, кислота сорбінова.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

Протимікробні засоби для системного застосування. Макроліди. Код АТС J01F A09.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування інфекцій, спричинених чутливими до кларитроміцину мікро організмами.

• Інфекції нижніх дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія тощо).

• Інфекції верхніх дихальних шляхів (синусит, фарингіт тощо).

• Інфекції шкіри та м’яких тканин (фолікуліт, еризипелоїд тощо).

• Дисеміновані або локалізовані мікобактеріальні інфекції, спричинені Mycobacterium avium або Mycobacterium intracellulare. Локалізовані інфекції, спричинені Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum або Mycobacterium kansasii.

• Профілактика дисемінованих інфекцій, спричинених комплексом Mycobacterium avium (МАК) у ВІЛ-інфікованих пацієнтів із кількістю CD₄-лімфоцитів ≤ 100/мм³.

• Ерадикація H. pylori у пацієнтів з виразкою дванадцяти палої кишки при пригніченні секреції соляної кислоти, яке справляють омепразол або ланзопразол (активність кларитроміцину проти H. pylori є вищою при нейтральному pH, ніж при кислому pH).

• Лікування одонтогенних інфекцій.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до макролідних антибіотиків та інших компонентів препарату.

Супутнє застосування кларитроміцину та будь-якого з наступних препаратів: астемізол, цизаприд, пімозид, терфенадин та ерготамін або дигідроерготамін.

Спосіб застосування та дози.

Рекомендована доза кларитроміцину для дорослих та дітей від 12 років становить 250 мг два рази на день, при більш тяжких інфекціях дозу можна збільшити до 500 мг два рази на день. Звичайна тривалість лікування становить від 5 до 14 днів, за винятком лікування не госпітальної пневмонії та синуситів, які потребують 6 – 14 днів терапії.

Клацид можна застосовувати незалежно від прийому їжі, оскільки їжа не впливає на біодоступність кларитроміцину.

Застосування у пацієнтів із мікобактеріальною інфекцією.

Рекомендована доза для дорослих становить 500 мг два рази на день.

Лікування МАК інфекцій у хворих на СНІД продовжується стільки, скільки триває клінічна та мікробіологічна ефективність препарату. Кларитроміцин слід застосовувати у комплексі з іншими антимікобактеріальними засобами.

Тривалість лікування інших не туберкульозних мікобактеріальних інфекцій визначається лікарем індивідуально.

Профілактика МАК інфекцій: рекомендована доза кларитроміцину для дорослих становить 500 мг два рази на день.

Лікування одонтогенних інфекцій.

Застосовується по 250 мг два рази на день протягом 5 днів.

Ерадикація H. pylori у пацієнтів із виразкою дванадцяти палої кишки (дорослі).

Потрійна терапія (7 – 14 днів)

Кларитроміцин (500 мг) два рази на день, ланзопразол 30 мг два рази на день, та амоксицилін 1000 мг два рази на день упродовж 7 – 14 днів.

Потрійна терапія (7 днів)

Кларитроміцин (500 мг) два рази на день, ланзопразол 30 мг два рази на день та метронідазол 400 мг два рази на день упродовж 7 днів.

Потрійна терапія (7 днів)

Кларитроміцин (500 мг) два рази на день, омепразол 40 мг на день та амоксицилін 1000 мг два рази на день або метронідазол 400 мг два рази на день упродовж 7 днів.

Потрійна терапія (10 днів)

Кларитроміцин (500 мг) два рази на день слід застосовувати разом з амоксициліном 1000 мг два рази на день та омепразолом 20 мг на день упродовж 10 днів.

Подвійна терапія (14 днів)

Звичайна доза кларитроміцину становить 500 мг три рази на день упродовж 14 днів. Кларитроміцин слід застосовувати разом з омепразолом 40 мг один раз на день внутрішньо. Базове дослідження проводилося с омепразолом 40 мг один раз на день упродовж 28 днів. Підтримуючі дослідження проводилися з омепразолом 40 мг один раз на день упродовж 4 днів.

Щодо подальшої інформації стосовно дозування омепразолу див. Інструкцію для медичного застосування омепразолу.

Застосування в осіб похилого віку: як для дорослих.

Застосування у пацієнтів із нирковою недостатністю: зазвичай в коригуванні дози не має потреби за винятком пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатині ну < 30 мл/хв.). Якщо потрібне коригування, то дозу слід зменшити вполовину, наприклад 250 мг один раз на день або 250 мг два рази на день при більш тяжких інфекціях. У таких пацієнтів тривалість лікування не повинна перевищувати 14 днів.

Побічні реакції.

Кларитроміцин зазвичай переноситься добре.

У таблиці 1 представлені побічні явища, що виникли у пацієнтів, які застосовували кларитроміцин під час клінічних досліджень. Побічні явища розподілені за системами органів і частотою виникнення (1–10 % – часті).

Таблиця 1

Органи і системи організму	Частота виникнення	Побічні явища
Порушення з боку центральної нервової системи	часто	головний біль, зміна смаку
Порушення з боку травної системи	часто	діарея, нудота, біль у животі, диспепсія, блювання
Лабораторні дослідження	часто	підвищення активності печінкових ферментів

У таблиці 2 представлені побічні реакції, що виникли при пост маркетинговому застосуванні різних лікарських форм і дозувань кларитроміцину, у тому числі негайного вивільнення.

Таблиця  2

Органи і системи організму	Побічні реакції
Інфекції та   інвазії	кандидоз ротової порожнини
Порушення з боку крові і лімфатичної системи	лейкопенія, тромбоцит опенія
Порушення з боку імунної системи	анафілактичні реакції, гіпер чутливість
Порушення метаболізму і харчування1	гіпоглікемія
Порушення психіки	психози, галюцинації, дезорієнтація, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, тривожність, безсоння, кошмарні сновидіння
Порушення з боку центральної нервової системи	судоми, запаморочення, агевзія (втрата смакової чутливості), аносмія, дизгевзія (порушення смакової чутливості), паросмія
Порушення з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини	міалгія
Порушення з боку органа слуху і лабіринт ні порушення	втрата слуху (зазвичай відновлювався після відміни терапії), запаморочення, шум у вухах
Карді альні порушення2	піруетна шлуночкова тахікардія (torsade de pointes), подовження інтервалу QT, шлуночкова тахікардія
Порушення з боку травної системи	гострий панкреатит, глосит, стоматит, зміна кольору язика, зміна кольору зубів
Порушення гепатобіліарної системи3	печінкова недостатність, гепатит, холестатичний гепатит, холестатична жовтяниця, гепатоцелюлярна жовтяниця, порушення функції печінки
Порушення з боку шкіри і підшкірної клітковини	синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, кропив'янка, висип
Порушення з боку нирок і сечовидільної системи	інтерстиціальний нефрит
Лабораторні дослідження	підвищення креатині ну крові, підвищення активності печінкових ферментів
1 – були рідкісні повідомлення про випадки гіпоглікемії, у тому числі на фоні застосування пероральних гіпоглікемічних препаратів або інсуліну. 2 – як і при застосуванні інших макролідів, при лікуванні кларитроміцином рідко повідомлялося про подовження інтервалу QT, шлуночкової тахікардії і піруетної тахікардії (torsade de pointes). 3 – дуже рідко повідомлялося про розвиток фатальної печінкової недостатності, зазвичай на тлі тяжких супутніх захворювань і застосування інших лікарських засобів.

Повідомлялося про розвиток колхіцинової токсичності (у тому числі зі смертельним кінцем) при сумісному застосуванні кларитроміцину і колхіцину, особливо у пацієнтів літнього віку, у тому числі на тлі ниркової недостатності.

Пацієнти з порушенням імунної системи.

У хворих на СНІД та інших пацієнтів з порушенням імунної системи, які застосовували високі дози кларитроміцину довше, ніж рекомендовано для лікування мікобактеріальних інфекцій, не завжди можна відрізнити побічні реакції, пов’язані із застосуванням препарату, та симптоми основного або супутніх захворювань.

У дорослих хворих, які отримували кларитроміцин у добовій дозі 1000 мг, найчастішими побічними ефектами були нудота, блювання, спотворення смаку, біль у животі, діарея, висип, здуття живота, головний біль, запор, порушення слуху, підвищення вмісту АЛТ та АСТ. Не часто виникали диспное, безсоння та сухість у роті. У 2 – 3 % пацієнтів спостерігалося значне підвищення рівнів АЛТ та АСТ та значне зниження кількості лейкоцитів та тромбоцитів у крові. У декількох пацієнтів спостерігалося підвищення вмісту сечовини крові.

Передозування.

Існуючі повідомлення вказують на те, що передозування кларитроміцином може спричинити появу симптомів з боку шлунково-кишкового тракту. У одного пацієнта з біполярним психозом в анамнезі, який прийняв 8 грамів кларитроміцину, розвилися зміни розумового стану, параної дна поведінка, гіпокаліємія та гіпоксемія. Побічні реакції, що супроводжують передозування, слід лікувати за допомогою промивання шлунку та симптоматичної терапії. Як і у випадку з іншими макролідами, малоймовірно, щоб гемодіаліз або перітонеальний діаліз суттєво впливали на вміст кларитроміцину в сироватці крові.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Безпека застосування кларитроміцину у період вагітності та годування груддю не встановлена. Тому кларитроміцин не слід застосовувати у період вагітності та годування груддю, за виключенням випадків, коли користь від застосування буде перевищувати ризик. Деякі дослідження на тваринах свідчили про ембріотоксичний ефект, але лише при дозах, що були явно токсичними для матерів.

Кларитроміцин виділяється в грудне молоко.

Діти.

Дітям віком до 12 років слід застосовувати препарат у формі суспензії.

Особливості застосування.

Тривале або повторне застосування антибіотиків може спричинювати надмірний ріст нечутливих бактерій і грибів. При виникненні суперінфекції слід припинити застосування кларитроміцину і почати відповідну терапію.

Про розвиток діареї від легкого ступеня тяжкості до псевдомембранозного коліту з фатальним кінцем, спричиненого Clostridium difficile (CDAD), повідомлялося при застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі кларитроміцину. Слід завжди пам'ятати про можливість розвитку діареї, спричиненої Clostridium difficile, у всіх пацієнтів з діареєю після застосування антибіотиків. Крім того, необхідно ретельно зібрати анамнез, оскільки про розвиток діареї, спричиненої Clostridium difficile, повідомлялося навіть через 2 місяці після застосування антибактеріальних препаратів.

Повідомлялося про посилення симптомів myasthenia gravis у пацієнтів, які застосовували кларитроміцин.

Препарат виводиться печінкою і нирками. Слід бути обережним при застосуванні препарату у пацієнтів із недостатністю функції печінки, із середнім або тяжким ступенем недостатності функції нирок.

Слід звернути увагу на можливість перехресної резистентності між кларитроміцином і іншими макролідами, а також лінкоміцином і кліндаміцином.

У невеликої кількості пацієнтів може розвинутися резистентність мікро організмів H. pylori до кларитроміцину.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Вплив малоймовірний. Однак необхідно бути уважним при керуванні авто транспортом та іншими механізмами у зв`язку з можливістю виникнення побічних реакцій з боку нервової системи, таких як судоми, запаморочення, галюцинації, сплутаність свідомості та інш.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Кларитроміцин не взаємодіє з пероральними контрацептивами.

Застосування нижчезазначених препаратів суворо протипоказано через можливий розвиток тяжких наслідків взаємодії.

Підвищення рівнів цизаприду, пімозиду й терфенадину в сироватці крові спостерігалося при їх супутньому застосуванні з кларитроміцином, що може спричинити подовження інтервалу QT і появу аритмій, у тому числі шлуночкової тахікардії, фібриляції шлуночків і torsade de pointes. Подібні ефекти відмічалися і при сумісному застосуванні астемізолу та інших макролідів.

Ерготамін/дигідроерготамін

Одночасне застосування кларитроміцину й ерготаміну або дигідроерготаміну асоціювалося з появою ознак гострого ерготизму, що характеризувалося вазоспазмом та ішемією кінцівок і інших тканин, включаючи центральну нервову систему.

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику кларитроміцину.

Вплив наступних лікарських засобів на концентрацію кларитроміцину в крові відомий або припускається, тому може знадобитися зміна дози або застосування альтернативної терапії.

Ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин

Потужні індуктори ферментів цитохрому Р₄₅₀, такі як ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин можуть прискорювати метаболізм кларитроміцину, зменшуючи його концентрацію в плазмі крові, але збільшуючи концентрацію 14-ОН-кларитроміцину – мікро біологічно активного метаболіту. Оскільки мікробіологічна активність кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину різна по відношенню до різних бактерій, очікуваний терапевтичний ефект може бути не досягнутий через спільне застосування кларитроміцину та індукторів ферментів цитохрому Р₄₅₀.

Флюконазол

Рівноважні концентрації активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину значно не змінювалися при сумісному застосуванні з флюконазолом. Зміна дози кларитроміцину не потрібна.

Ритонавір

Застосування ритона віру й кларитроміцину призводило до значного пригнічення метаболізму кларитроміцину. C_max кларитроміцину підвищувалося на 31 %, C_min - на 182 % і AUC – на 77 %. Відмічалося повне пригнічення утворення 14-ОН-кларитроміцину. Через велике терапевтичне вікно зменшення дози кларитроміцину у пацієнтів з нормальною функцією нирок не потрібне. Проте у пацієнтів з нирковою недостатністю необхідне коригування дози: для пацієнтів з CL_CR 30 – 60 мл/хв дозу кларитроміцину необхідно знизити на 50 %. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (CL_CR < 30 мл/хв) дозу кларитроміцину необхідно знизити на 75 %. Дози кларитроміцину, що перевищують               1 г/день, не слід застосовувати разом з ритонавіром.

Вплив кларитроміцину на фармакокінетику інших лікарських засобів.

Анти аритмічні засоби

Існують пост маркетингові повідомлення про розвиток піруетної шлуночкової тахікардії, що виникла при одночасному застосуванні кларитроміцину з хінідином або дизопірамідом. Рекомендується проводити ЕКГ-моні торування для своєчасного виявлення подовження інтервалу QT. Під час терапії кларитроміцином слід стежити за концентраціями цих препаратів в сироватці крові.

CYP3A|

Спільне застосування кларитроміцину, відомого інгібітору ферменту CYP3A, і препарату, що головним чином метаболізується CYP3A, може призвести до підвищення концентрації останнього в плазмі крові, що, в свою чергу, може підсилити або подовжити його терапевтичний ефект і ризик виникнення побічних реакцій.

Слід бути обережними при застосуванні кларитроміцину у пацієнтів, які отримують терапію лікарськими засобами – субстратами CYP3A, особливо якщо CYP3A-субстрат має вузький терапевтичний діапазон (наприклад, карбамазепін) і екстенсивно метаболізується цим ензимом.

Може знадобитися зміна дози, і, по можливості, ретельний моніторинг сироваткових концентрацій лікарського засобу, що метаболізується CYP3A у пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин.

Відомо (або припускається), що такі лікарські препарати або групи препаратів метаболізуються одним і тим же CYP3A ізоферментом: альпразолам, астемізол, карбамазепін, цилостазол, цизаприд, циклоспорин, дизопірамід, алкалоїди ріжків, лов астатин, метил преднізолон, мідазолам, омепразол, пероральні антикоагулянти (наприклад, варфарин), пімозид, хінідин, рифабутин, сильденафіл, симвастатин, такролімус, терфенадин, тріазолам і вінбластин. Подібний механізм взаємодії відмічений при застосуванні фенітоїну, теофіліну і вальпроату, що метаболізуються іншим ізоферментом системи цитохрому Р₄₅₀.

Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази

Як і інші макроліди, кларитроміцин спричиняв підвищення концентрації інгібіторів           ГМГ-КоА-редуктази, таких як лов астатин і симвастатин. Рідко повідомлялося про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при сумісному застосуванні цих лікарських засобів.

Омепразол

Застосування кларитроміцину в комбінації з омепразолом у дорослих здорових добровольців призводило до підвищення рівноважних концентрацій омепразолу. При застосуванні тільки омепразолу середнє значення рН шлункового соку при вимірюванні протягом 24 годин становило 5,2, при сумісному застосуванні омепразолу з кларитроміцином – 5,7.

Пероральні антикоагулянти

Комбіноване застосування кларитроміцину і пероральних антикоагулянтів може потенціювати ефект останніх, що потребує ретельного контролю протромбі нового часу у пацієнтів.

Сильденафіл, тадалафіл і варденафіл

Існує ймовірність збільшення плазмових концентрацій інгібіторів фосфодіестерази (сильденафілу, тадалафілу і варденафілу) при їх сумісному застосуванні з кларитроміцином, що може потребувати зменшення дози інгібіторів фосфодіестерази.

Теофілін, карбамазепін

Результати клінічних досліджень показали, що існує незначне, але статистично значуще збільшення концентрації теофіліну або карбамазепіну в плазмі крові при їх одночасному застосуванні з кларитроміцином.

Толтеродин

Зниження дози толтеродинуу може бути необхідним при його застосуванні з кларитроміцином.

Тріазолбензодіазепіни (наприклад, альпразолам, мідазолам, тріазолам)

Слід уникати комбінованого застосування перорального мідазоламу і кларитроміцину. При внутрішньо венному застосуванні мідазоламу з кларитроміцином слід проводити ретельний моніторинг пацієнта для своєчасного коригування дози.

Слід дотримуватися таких самих запобіжних заходів при застосуванні інших бензодіазепінів, які метаболізуються CYP3A, включаючи тріазолам і альпразолам. Для бензодіазепінів, елімінація яких не залежить від CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), розвиток клінічно значущої взаємодії з кларитроміцином малоймовірний.

Є пост маркетингові повідомлення про лікарську взаємодію і розвиток побічних явищ з боку центральної нервової системи (такі як сонливість і сплутаність свідомості) при сумісному застосуванні кларитроміцину і тріазоламу. Слід спостерігати за пацієнтом, враховуючи можливість збільшення фармакологічних ефектів з боку ЦНС.

Інші види взаємодій

Колхіцин

Колхіцин є субстратом CYP3A і P-глікопротеїну (Pgp). Відомо, що кларитроміцин та інші макроліди здатні пригнічувати CYP3A і Pgp. При одночасному застосуванні кларитроміцину і колхіцину пригнічення Pgp і CYP3A кларитроміцином може призвести до підвищення експозиції колхіцину. Необхідно спостерігати за станом пацієнтів щодо виявлення клінічних симптомів токсичності колхіцину.

Дигоксин

При пост маркетинговомуу спостереженні повідомлялося про підвищення концентрації дигоксину в сироватці крові пацієнтів, які застосовували кларитроміцин спільно з дигоксином. У деяких пацієнтів розвинулися ознаки дигіталісної токсичності, у тому числі потенційно фатальні аритмії. Слід ретельно контролю вати концентрації дигоксину в сироватці крові пацієнтів при його застосуванні з кларитроміцином.

Зидовудин

Одночасне застосування таблеток кларитроміцину негайного вивільнення і зидовудину у ВІЛ-інфікованих пацієнтів може спричиняти зниження рівноважних концентрацій зидовудину в сироватці крові. Цього великою мірою можна уникнути шляхом дотримання інтервалу між прийомами кларитроміцину і зидовудину. Про таку взаємодію при застосуванні суспензії кларитроміцину та зидовудіну або дідеоксиназину у дітей не повідомлялося.

Можлива також двобічно спрямована лікарська взаємодія між кларитроміцином і атазановіром, інтраконазолом, саквінавіром.

Верапаміл

Повідомлялося про розвиток артеріальної гіпотензії, брадиаритмії та лактоацидозу при сумісному застосуванні кларитроміцину та верапамілу.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Кларитроміцин – напівсинтетичний антибіотик групи макролідів. Антибактеріальна дія кларитроміцину визначається його зв’язуванням з 5OS-рибосомальною субодиницею чутливих бактерій і пригніченням біосинтезу білка. Препарат виявляє високу ефективність in vitro проти широкого спектру аеробних та анаеробних грам позитивних та грам негативних мікро організмів, у тому числі госпітальних штамів. Мінімальні пригнічу вальні концентрації (МПК) кларитроміцину зазвичай в два рази нижчі за МПК еритроміцину.

Кларитроміцин in vitro високоефективний проти Legionella pneumophila і Mycoplasma pneumonie. Діє бактерицидно відносно H. Pylori, активність кларитроміцину є вищою при нейтральному pH, ніж при кислому pH. In vitro та in vivo дані свідчать про високу ефективність кларитроміцину щодо клінічно значущих штамів мікобактерій. Дослідження in vitro показали, що штами Enterobacteriaceae і Pseudomonas, як і грам негативні бактерії, що не продукують лактозу, нечутливі до кларитроміцину.

Мікробіологія

Кларитроміцин активний in vitro і в клінічній практиці відносно більшості штамів таких мікро організмів.

Аеробні грам позитивні мікро організми:

Staphylococcus aureus

Streptococcus pneumoniae

Streptococcus pyogenes

Listeria monocytogenes.

Аеробні грам негативні мікро організми:

Haemophilus influenzae

Haemophilus parainfluenzae

Moraxella catarrhаlis

Neisseria gonorrhоeae

Legionella pneumophila

Інші мікро організми:

Mycoplasma pneumoniae

Chlamydia pneumoniae (TWAR)

Мікобактерії:

Mycobacterium leprae

Mycobacterium kansasii

Mycobacterium chelonae

Mycobacterium fortuitum

Mycobacterium avium сomplex (MAC), які включають Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare.

Бета-лактамази мікро організмів не впливають на ефективність кларитроміцину.

Більшість метицилін- та оксацилінрезистентних штамів стафілококів не чутливі до кларитроміцину.

Helicobacter

H. Pylori

Кларитроміцин активний in vitro відносно більшості штамів таких мікро організмів, однак клінічна ефективність та безпека його застосування не встановлені.

Аеробні грам позитивні мікро організми:

Streptococcus agalactiae

Streptococci (групи C,F,G)

Viridans group streptococci.

Аеробні грам негативні мікро організми:

Bordetella pertussis

Pasteurella multocida

Інші мікро організми:

Chlamydia trachomatis

Анаеробні грам позитивні мікро організми:

Clostridium perfringens

Peptococcus niger

Propionibacterium acnes

Анаеробні грам негативні мікро організми:

Bacteriodes melaninogenicus

Спірохети: Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum

Кампілобактерії:

Campylobacter jejuni.

Кларитроміцин чинить бактерицидну дію проти кількох штамів бактерій: Haemophilus influenzae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, H. pylori та Campylobacter spp.

Основним метаболітом кларитроміцину в організмі людини є мікро біологічно активний 14-гідроксикларитроміцин (14-ОН-кларитроміцин). Для більшості мікро організмів мікробіологічна активність метаболіту дорівнює або в 1 – 2 рази слабше за материнську субстанцію, за винятком H. influenzae, проти якого ефективність метаболіту в 2 рази вища. В умовах in vitro та in vivo материнська субстанція і її основний метаболіт виявляють або адитивний, або синергічний ефект проти H. іnfluenzae, залежно від штаму мікро організму.

Фармакокінетика.

Кларитроміцин швидко та добре абсорбується з шлунково-кишкового тракту після перорального застосування препарату у формі таблеток. Мікро біологічно активний метаболіт 14-гідроксикларитроміцин утворюється шляхом метаболізму першого проходження. Кларитроміцин можна застосовувати незалежно від прийому їжі, оскільки їжа не впливає на біодоступність таблеток кларитроміцину. Їжа незначно затримує початок абсорбції кларитроміцину та утворення 14-гідроксиметаболіту. Фармакокінетика кларитроміцину нелінійна; проте рівноважна концентрація досягається в межах 2 днів застосування препарату. При застосуванні 250 мг два рази на день 15 – 20 % незміненого препарату виводиться з сечею. При дозі 500 мг два рази на день виведення препарату з сечею інтенсивніше (приблизно 36 %). 14-гідроксикларитроміцин є основним метаболітом, що виводиться з сечею у кількості 10 – 15 % від застосованої дози. Більша частина залишку дози виводиться з фекаліями, переважно із жовчю. 5 – 10 % вихідної сполуки виявляється в фекаліях.

При застосуванні 500 мг кларитроміцину три рази на день концентрації кларитроміцину в плазмі крові підвищуються у порівнянні з дозою 500 мг два рази на день.

Концентрації кларитроміцину в тканинах в кілька разів перевищують концентрацію препарату у крові. Підвищені концентрації були виявлені як у тонзилярній, так і у легеневій тканинах. Кларитроміцин при терапевтичних дозах на 80 % зв’язується з білками плазми крові.

Кларитроміцин проникає в слизову оболонку шлунка. Вміст кларитроміцину в слизовій оболонці та тканині шлунка вищий при застосуванні кларитроміцину разом із омепразолом, ніж при моно терапії кларитроміцином.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості.

Жовті, овалоїдної форми таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С.

Упаковка.

10 таблеток   в блістері. По 1 блістеру в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Абботт С. р. л., Італія /Abbott S.r.l., Italy.

Місцезнаходження. Віа Понтіна, Kм 52, 04010 Камповерде ді Апріліа ЛТ, Італія / Via

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

КЛАЦИД^®

табл. п/плен. оболочкой 250 мг, № 10

Кларитромицин

250 мг

№ UA/2920/03/01 от 22.07.2008 до 22.07.2013

гран. д/п сусп. 125 мг/5 мл фл. 60 мл, № 1

гран. д/п сусп. 125 мг/5 мл фл. 100 мл, № 1

Кларитромицин

125 мг/5 мл

№ UA/2920/04/01 от 02.06.2009 до 02.06.2014

гран. д/п сусп. 250 мг/5 мл фл. 60 мл, № 1

гран. д/п сусп. 250 мг/5 мл фл. 100 мл, № 1

Кларитромицин

250 мг/5 мл

№ UA/2920/04/02 от 02.06.2009 до 02.06.2014

КЛАЦИД В.В.

пор. лиофил. д/п р-ра д/инф. 500 мг фл., № 1

Кларитромицин

500 мг

№ UA/2920/02/01 от 01.08.2006 до 01.08.2011

КЛАЦИД СР

табл. пролонг. дейст., п/о 500 мг, № 5, № 7, № 14

Кларитромицин

500 мг

№ UA/2920/01/01 от 17.03.2010 до 17.03.2015

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Кларитромицин — полусинтетический антибиотик группы макролидов. Антибактериальное действие кларитромицина определяется его связыванием с 50S-рибосомальной субъединицей чувствительных бактерий и угнетением биосинтеза белка.
Препарат выявляет высокую эффективность in vitro в отношении широкого спектра аэробных и анаэробных грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов, включая госпитальные штаммы. Минимальная ингибирующая концентрация (МИК) кларитромицина обычно в 2 раза ниже, чем МИК эритромицина.
Кларитромицин in vitro высокоэффективен в отношении Legionella pneumophila и Mycoplasma pneumonie. Действует бактерицидно против H. pylori, активность кларитромицина при нейтральном значении рН выше, чем при кислом рН. In vitro и in vivo данные свидетельствуют о высокой эффективности кларитромицина против клинически значимых штаммов микобактерий. Результаты исследования in vitro показали, что штаммы Enterobacteriaceae и Pseudomonas, как и грамотрицательные бактерии, не продуцирующие лактозу, нечувствительны к кларитромицину.
Кларитромицин активен in vitro и в клинической практике относительно большинства штаммов следующих микроорганизмов.
Аэробные грамположительные микроорганизмы: Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Listeria monocytogenes.
Аэробные грамотрицательные микроорганизмы: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhоeae, Legionella pneumophila.
Другие микроорганизмы: Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae (TWAR).
Микобактерии: Mycobacterium leprae, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium avium сomplex (MAC), которые включают Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare.
β-лактамазы микроорганизмов не влияют на эффективность кларитромицина.
Большинство метициллин- и оксациллинрезистентых штаммов стафилококков нечувствительны к кларитромицину.
Helicobacter: H. pylori.
Кларитромицин активен in vitro относительно большинства штаммов таких микроорганизмов, однако клиническая эффективность и безопасность его применения не установлены.
Аэробные грамположительные микроорганизмы: Streptococcus agalactiae, Streptococci (группы C, F, G), Viridans group streptococci.
Аэробные грамотрицательные микроорганизмы: Bordetella pertussis, Pasteurella multocida.
Другие микроорганизмы: Chlamydia trachomatis.
Анаэробные грамположительные микроорганизмы: Clostridium perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium acnes.
Анаэробные грамотрицательные микроорганизмы: Bacteriodes melaninogenicus, Chlamydia trachomatis
Спирохеты: Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum.
Кампилобактерии: Campylobacter jejuni.
Кларитромицин оказывает бактерицидное действие относительно нескольких штаммов бактерий: Haemophilus influenzae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, H. pylori и Campylobacter spp.
Основным метаболитом кларитромицина в организме человека является микробиологически активный 14-ОН-кларитромицин. Для большинства микроорганизмов микробиологическая активность метаболита равна или в 2 раза ниже, чем у материнской субстанции, за исключением H. influenzae, в отношении которого эффективность метаболита в 2 раза выше. В условиях in vitro и in vivo материнская субстанция и ее основной метаболит выявляют либо аддитивный, либо синергический эффект в отношении H. іnfluenzae в зависимости от штамма микроорганизма.
Фармакокинетика. Кларитромицин быстро и хорошо абсорбируется в ЖКТ после перорального применения препарата. Микробиологически активный метаболит 14-гидроксикларитромицин образуется путем метаболизма первого прохождения. Кларитромицин можно применять независимо от приема пищи, поскольку пища не влияет на биодоступность таблеток кларитромицина. Пища незначительно задерживает начало абсорбции кларитромицина и образование 14-гидроксиметаболита. Фармакокинетика кларитромицина является нелинейной; однако равновесная концентрация достигается в пределах 2 дней применения препарата. При применении 250 мг 2 раза в сутки 15–20% неизмененного препарата выводится с мочой. При дозе 500 мг 2 раза в сутки выведение препарата с мочой составляет большую величину (приблизительно 36%). 14-гидроксикларитромицин является основным метаболитом, который выводится с мочой в количестве 10–15% введенной дозы. Большая часть остатка дозы выводится с калом, преимущественно с желчью. 5–10% исходного соединения обнаруживается в кале.
При применении 500 мг кларитромицина 3 раза в сутки концентрация кларитромицина в плазме крови повышается по сравнению с дозой 500 мг 2 раза в сутки.
Концентрация кларитромицина в тканях в несколько раз превышает концентрацию препарата в крови. Повышенная концентрация была обнаружена как в тонзиллярной, так и в легочной тканях. Кларитромицин в терапевтических дозах на 80% связывается с белками плазмы крови.
Кларитромицин проникает в слизистую оболочку желудка. Содержание кларитромицина в слизистой оболочке и ткани желудка выше при применении кларитромицина совместно с омепразолом, чем при монотерапии кларитромицином.
Кинетика кларитромицина таблеток пролонгированного действия сравнивалась с таковой для таблеток немедленного высвобождения по 250 и 500 мг. Величина абсорбции была эквивалентна при применении эквивалентных доз. Абсолютная биодоступность составляет около 50%. При многократном приеме препарата кумуляции не выявлено и характер метаболизма в организме человека не изменяется.
Здоровые субъекты
После приема кларитромицина таблеток пролонгированного действия внутрь после еды по 500 мг/сут равновесная C_max кларитромицина и 14-ОН-кларитромицина в плазме крови составляет 1,3 и 0,48 мкг/мл соответственно. T_1/2 препарата и его метаболита составлял соответственно 5,3 и 7,7 ч. После приема 1000 мг Клацида СР в сутки (2 таблетки по 500 мг) равновесная C_max кларитромицина и 14-ОН-кларитромицина составляет в среднем 2,4 мкг/мл и 0,67 мкг/мл соответственно. T_1/2 материнской субстанции и ее основного метаболита составляет 5,8 и 8,9 ч соответственно. Время достижения C_max в сыворотке крови при приеме 500 и 1000 мг/сут достигалось через 6 ч. Равновесная концентрация 14-ОН-кларитромицина не повышается пропорционально дозе кларитромицина, а T_1/2 кларитромицина и его основного метаболита увеличивается с повышением дозы. Нелинейный характер фармакокинетики кларитромицина связан с уменьшением образования 14-гидроксилированного и N-деметилированного метаболитов при применении более высоких доз.
С мочой выводится около 40% дозы кларитромицина, через кишечник — 30%.
Пациенты
Кларитромицин и его 14-ОН-метаболит широко распределяются в тканях и жидкостях организма. После перорального приема содержание кларитромицина в СМЖ остается невысоким (1–2% уровня в сыворотке крови при нормальном состоянии ГЭБ). Концентрация кларитромицина в тканях обычно в несколько раз выше, чем в сыворотке крови.
Нарушение функции печени
У пациентов с умеренным или тяжелым нарушением функции печени, но с сохраненной функцией почек, коррекции дозы кларитромицина не требуется.
Нарушение функции почек
При нарушении функции почек повышается С_mix и С_max в плазме крови, T_1/2 и АUС кларитромицина и 14-ОН-кларитромицина. Константа элиминации и выведения с мочой уменьшается. Степень изменения этих показателей зависит от степени нарушения функции почек — чем тяжелее нарушение, тем более выражены изменения показателей.
Пациенты пожилого возраста
У пациентов пожилого возраста уровень кларитромицина и 14-ОН-кларитромицина в крови выше, а выведение медленнее по сравнению с таковым у пациентов молодого возраста. Изменение фармакокинетики у людей пожилого возраста связано в первую очередь с нарушением функционального состояния почек, а не с возрастом пациента.
При парентеральном введении Кларитромицин и его основной активный 14-ОН-метаболит хорошо распределяются во всех тканях и жидких средах организма. Концентрация в тканях, как правило, в несколько раз выше, чем в сыворотке крови. Максимальная концентрация регистрировалась в печени и легких. Ниже приведены примеры значений концентрации в тканях и в сыворотке крови:

Концентрация (после введения 250 мг каждые 12 ч)
Вид ткани	Ткань, мкг/г	Сыворотка крови, мкг/мл
Миндалины	1,6	0,8
Легкие	8,8	1,7

С_max кларитромицина составляет от 5,16 и 9,40 мкг/мл после инфузии 500 мг и 1000 мг кларитромицина в течение 1 ч соответственно. С_max 14-ОН-кларитромицина составляют 0,66 мкг/мл после инфузии 500 мг и 1,06 мкг/мл после введения 1000 мг кларитромицина.
T_1/2 кларитромицина зависит от дозы препарата и составляет 3,8–4,5 ч. T_1/2 14-ОН-кларитромицина составляет 7,3 ч (при введении 500 мг) и 9,3 ч (при введении 1000 мг).
В равновесном состоянии значения AUC с повышением дозы изменялись непропорционально, то есть отмечена нелинейная зависимость значений AUC от 22,29 ч•мкг/мл до 53,26 ч•мкг/мл при введении доз 500–1000 мг/ч соответственно. Значения AUC 14-ОН-кларитромицина находились в пределах от 8,16 ч•мкг/мл до 14,76 ч•мкг/мл.

ПОКАЗАНИЯ:

Клацид порошок лиофилизированный для приготовления р-ра для инфузий
Лечение инфекций, вызванных чувствительными к кларитромицину микроорганизмами.
Инфекции нижних дыхательных путей.
Инфекции верхних дыхательных путей.
Инфекции кожи и мягких тканей.
Диссеминированные или локализованные микобактериальные инфекции, вызванные Mycobacterium avium или Mycobacterium intracellulare. Локализованные инфекции, вызванные Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum или Mycobacterium kansasii.
Клацид таблетки
Лечение инфекций, вызванных чувствительными к кларитромицину микроорганизмами.
Инфекции нижних дыхательных путей (бронхит, пневмония и др.).
Инфекции верхних дыхательных путей (синусит, фарингит и др.).
Инфекции кожи и мягких тканей (фолликулит, эризипелоид и др.).
Диссеминированные или локализованные микобактериальные инфекции, вызванные Mycobacterium avium или Mycobacterium intracellulare. Локализованные инфекции, вызванные Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum или Mycobacterium kansasii.
Профилактика диссеминированных инфекций, вызванных комплексом Mycobacterium avium (МАК) у ВИЧ-инфицированных пациентов с количеством CD4-лимфоцитов ≤100/мм³.
Эрадикация H. pylori у пациентов с пептической язвой двенадцатиперстной кишки при угнетении секреции соляной кислоты, которое оказывают омепразол или ланзопразол (активность кларитромицина против H. pylori при нейтральном значении рН выше, чем при кислом рН).
Лечение одонтогенных инфекций.
Клацид СР таблетки пролонгированного действия
Лечение инфекций, вызванных чувствительными к кларитромицину микроорганизмами.
Инфекции нижних дыхательных путей (бронхит, пневмония и др.).
Инфекции верхних дыхательных путей (синусит, фарингит и др.).
Инфекции кожи и мягких тканей (фолликулит, эризипелоид и др.).
Клацид гранулы для приготовления суспензии
Инфекции, вызванные чувствительными к кларитромицину микроорганизмами.
Инфекции нижних дыхательных путей (бронхит, пневмония и др.).
Инфекции верхних дыхательных путей (фарингит и др.).
Острый средний отит.
Инфекции кожи и мягких тканей (импетиго, фолликулит, воспаление подкожной клетчатки, абсцессы и др.).
Диссеминированные или локализованные микобактериальные инфекции, вызванные Mycobacterium avium или Mycobacterium intracellulare. Локализованные инфекции, вызванные Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum або Mycobacterium kansasii.

ПРИМЕНЕНИЕ:

Клацид таблетки
Рекомендованная доза кларитромицина для взрослых и детей в возрасте старше 12 лет составляет 250 мг 2 раза в сутки, при более тяжелых инфекциях дозу можно повысить до 500 мг 2 раза в сутки. Обычная продолжительность лечения составляет 5–14 дней, за исключением лечения негоспитальной пневмонии и синуситов, которые требуют 6–14 дней терапии.
Клацид можно применять независимо от приема пищи, поскольку пища не влияет на биодоступность кларитромицина.
Применение у пациентов с микобактериальной инфекцией
Рекомендованная доза для взрослых составляет 500 мг 2 раза в сутки.
Лечение МАК-инфекций у больных СПИДом продолжается столько, сколько длится клиническая и микробиологическая эффективность препарата. Кларитромицин следует применять в комплексе с другими антимикобактериальными средствами.
Продолжительность лечения других нетуберкулезных микобактериальных инфекций определяется врачом в индивидуальном порядке.
Профилактика МАК-инфекций: рекомендованная доза кларитромицина для взрослых составляет 500 мг 2 раза в сутки.
Лечение одонтогенных инфекций
Применяется по 250 мг 2 раза в сутки в течение 5 дней.
Эрадикация H. pylori у пациентов с пептической язвой двенадцатиперстной кишки (взрослые)
Тройная терапия (7–14 дней)
Кларитромицин (500 мг) 2 раза в сутки, ланзопразол 30 мг 2 раза в сутки и амоксициллин 1000 мг 2 раза в сутки в течение 7–14 дней.
Тройная терапия (7 дней)
Кларитромицин (500 мг) 2 раза в сутки, ланзопразол 30 мг 2 раза в сутки и метронидазол 400 мг 2 раза в сутки в течение 7 дней.
Тройная терапия (7 дней)
Кларитромицин (500 мг) 2 раза в сутки, омепразол 40 мг в сутки и амоксициллин 1000 мг 2 раза в сутки или метронидазол 400 мг 2 раза в сутки в течение 7 дней.
Тройная терапия (10 дней)
Кларитромицин (500 мг) 2 раза в сутки следует применять вместе с амоксициллином 1000 мг 2 раза в сутки и омепразолом 20 мг в сутки в течение 10 дней.
Двойная терапия (14 дней)
Обычная доза кларитромицина составляет 500 мг 3 раза в сутки в течение 14 дней. Кларитромицин следует применять вместе с омепразолом 40 мг 1 раз в сутки внутрь. Базовое исследование проводилось с омепразолом 40 мг 1 раз в сутки в течение 28 дней. Поддерживающие исследования проводились с омепразолом 40 мг 1 раз в сутки в течение 4 дней.
Относительно дальнейшей информации по дозировке омепразола см. Инструкцию для медицинского применения омепразола.
Применение у лиц пожилого возраста: как для взрослых.
Применение у пациентов с почечной недостаточностью: обычно проведения коррекции дозы не требуется за исключением пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина <30 мл/мин.). Если коррекция необходима, то дозу следует снизить в 2 раза, например 250 мг 1 раз в сутки или 250 мг 2 раза в сутки при более тяжелых инфекциях. У таких пациентов продолжительность лечения не должна превышать 14 дней.
Клацид СР таблетки пролонгированного действия
Рекомендуемая доза кларитромицина для взрослых и детей в возрасте старше 12 лет составляет 500 мг 1 раз в сутки во время еды. При более тяжелых инфекциях дозу можно повысить до 1000 мг 1 раз в сутки (2 таблетки по 500 мг). Обычная продолжительность лечения составляет 5–14 дней, за исключением лечения негоспитальной пневмонии и синуситов, которые требуют 6–14 дней терапии.
Таблетки следует глотать целыми не разжевывая.
Применение у пациентов с почечной недостаточностью: данная форма препарата не применяется у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина <30 мл/мин), так как она не позволяет адекватно снизить дозу. У таких пациентов применяют таблетки кларитромицина немедленного высвобождения (Клацид таблетки по 250 мг). У пациентов со средней тяжестью почечной недостаточности (клиренс креатинина 30–60 мл/мин) дозу снижают на 50% максимальной дозы кларитромицина — 1 таблетка пролонгированного действия в сутки.
Клацид гранулы для приготовления суспензии
Для лечения немикобактериальных инфекций рекомендованная для детей доза Клацида в форме суспензии составляет от 7,5 мг/кг 2 раза в сутки до максимальной — 500 мг 2 раза в сутки. Длительность лечения обычно составляет 5–10 дней в зависимости от вида возбудителя и тяжести течения заболевания. Суспензию применяют независимо от приема пищи (можно принимать с молоком).
Таблица 1
Дозирование препарата в зависимости от массы тела ребенка

Масса тела* ребенка, кг	Количество суспензии Клацида 125 мг/5 мл (2 раза в сутки)	Количество суспензии Клацида 250 мг/5 мл (2 раза в сутки)
8–11	2,5	1,25
12–19	5,0	2,5
20–29	7,5	3,75
30–40	10,0	5,0

*Детям с массой тела до 8 кг дозу необходимо рассчитывать на килограмм массы тела (7,5 мг/кг 2 раза в сутки).
Дозирование при почечной недостаточности
Детям с клиренсом креатинина >30 мл/мин доза Клацида должна быть снижена на 50%. Лечение должно продолжаться не более 14 дней.
Микобактериальные инфекции
Для лечения микобактериальных инфекций рекомендованная для детей доза Клацида в виде суспензии составляет от 15 до 30 мг/кг/сут, распределенная на 2 приема.
Лечение продолжают до тех пор, пока наблюдается клиническая эффективность от применения препарата (может понадобиться добавление других антимикобактериальных препаратов).
Таблица 2
Дозирование, рекомендованное для детей с микобактериальной инфекцией, в зависимости от массы тела

Масса тела* ребенка, кг	Количество суспензии Клацида 250 мг/5 мл (в сутки)
	15 мг/кг	30 мг/кг
8–11	2,5	5,0
12–19	5,0	10,0
20–29	7,5	15,0
30–40	10,0	20,0

*Детям с массой тела до 8 кг дозу необходимо рассчитывать на килограмм массы тела (15–30 мг/кг/сут).
Способ приготовления суспензии
Для приготовления суспензии необходимо добавить воду во флакон, содержащий гранулы, до метки на нем и хорошо встряхнуть. При необходимости добавить воду до указанной метки.
Перед каждым применением препарата следует интенсивно встряхивать флакон с приготовленной суспензией.
Клацид порошок лиофилизированный для приготовления р-ра для инфузий
Для взрослых средняя доза составляет 500 мг 2 раза в сутки с интервалом 12 ч в виде в/в длительной (в течение 60 мин) инфузии после разведения препарата в необходимом количестве инфузионного р-ра.
Клацид В.В. не применяется для болюсного или в/м введения.
Применение у пациентов с микобактериальной инфекцией: больным с локализованными и диссеминированными микобактериальными инфекциями, вызванными M. аvium, M. Intracellulare M. chelonae, M. fortuitum, M. kansasii, рекомендованная доза кларитромицина для взрослых составляет 1 г в сутки в виде 2 инфузий.
Лечение продолжают в течение 2–5 дней в зависимости от тяжести состояния больного, а затем по возможности переходят на прием препарата для перорального применения.
Применение у пациентов с почечной недостаточностью: у пациентов с почечной недостаточностью (клиренс креатинина <30 мл/мин) доза кларитромицина должна быть снижена до половины обычной рекомендованной дозы.
Приготовление инфузионного р-ра
Подготовить начальный р-р Клацида В.В. для в/в введения, добавляя 10 мл стерильной воды для инъекций во флакон с 500 мг кларитромицина. Применять только стерильную воду для инъекций, поскольку другие растворители могут привести к образованию осадка. Не применять растворители, содержащие консерванты или неорганические соли.
Химическая и физическая стабильность р-ра сохраняется в течение 48 ч при хранении при температуре 5 °С и 24 ч — при 25 °С. С микробиологической точки зрения, приготовленный р-р препарата должен сразу же использоваться. Если он не будет использован немедленно, следует обеспечить его хранение в асептических условиях, не дольше 24 ч при температуре 2–8 °С.
Перед введением начальный р-р Клацида В.В. (500 мг в 10 мл воды для инъекций) следует развести минимум в 250 мл одного из следующих растворителей: 5% декстроза в лактатном р-ре Рингера, 5% декстроза, лактатный р-р Рингера, 5% декстроза в 0,3% р-ре хлориде натрия, Нормосол-М в 5% декстрозе, Нормосол-R в 5% декстрозе, 5% декстроза в 0,45% р-ре натрия хлорида и 0,9% р-р натрия хлорида.
Химическая и физическая стабильность полученного р-ра сохраняется в течение 48 ч при хранении при температуре 5 °С и 6 ч — при 25 °С. С микробиологической точки зрения, приготовленный р-р должен сразу же использоваться. Если р-р не будет использован немедленно, следует обеспечить его хранение в асептических условиях. Р-р остается стабильным в течение 24 ч при температуре 2–8 °С.
Никакие лекарственные средства или реагенты не должны добавляться к инфузионному р-ру Клацида В.В., пока не будет определено их влияние на химическую и физическую стабильность р-ра антибиотика.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к макролидным антибиотикам и другим компонентам препарата.
Одновременное применение кларитромицина с каким-либо из следующих препаратов: астемизол, цизаприд, пимозид, терфенадин и эрготамин или дигидроэрготамин.
Клацид СР таблетки пролонгированного действия: пациентам с клиренсом креатинина <30 мл/мин (так как эта форма препарата не позволяет снизить дозу 500 мг/сут).

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

ниже представлены побочные явления, возникшие при применении кларитромицина в/в или внутрь. Побочные явления распределены по системам органов и по частоте возникновения (1–10% — частые).
Нарушения со стороны ЦНС: часто — головная боль, изменение вкуса.
Нарушения со стороны ЖКТ: часто — диарея, тошнота, боль в животе, диспепсия, рвота.
Общие нарушения и реакции в месте введения: часто — воспаление в месте введения, боль при пальпации, флебит, боль (при инфузионном введении кларитромицина).
Лабораторные исследования: часто — повышение активности печеночных ферментов.
Далее представлены побочные реакции, возникшие при постмаркетинговом применении различных лекарственных форм и дозировок кларитромицина, в том числе порошка лиофилизированного.
Инфекции и инвазии: кандидоз ротовой полости.
Нарушения со стороны системы крови и лимфатической системы: лейкопения, тромбоцитопения.
Нарушения со стороны иммунной системы: анафилактические реакции, гиперчувствительность.
Нарушения метаболизма и питания: гипогликемия (редко — гипогликемии, в том числе на фоне применения пероральных гипогликемических препаратов или инсулина).
Нарушения психики: психозы, галлюцинации, дезориентация, спутанность сознания, деперсонализация, депрессия, тревожность, бессонница, кошмарные сновидения.
Нарушения со стороны ЦНС: судороги, головокружение, агевзия (потеря вкусовой чувствительности), аносмия, дизгевзия (нарушение вкусовой чувствительности), паросмия.
Нарушения со стороны костно-мышечной системы: миалгия.
Нарушения со стороны органа слуха: потеря слуха (обычно восстанавливался после отмены терапии), головокружение, шум в ушах.
Кардиальные нарушения: желудочковая тахикардия типа «пируэт» (torsade de pointes), удлинение интервала Q–T, желудочковая тахикардия (как и при применении других макролидов, при лечении кларитромицином редко сообщалось об удлинении интервала Q–T, желудочковой тахикардии и тахикардии типа «пируэт» (torsade de pointes)).
Нарушения со стороны ЖКТ: острый панкреатит, глоссит, стоматит, изменение цвета языка, изменение цвета зубов.
Нарушения гепатобилиарной системы: печеночная недостаточность, гепатит, холестатический гепатит, холестатическая желтуха, гепатоцеллюлярная желтуха, нарушение функции печени (очень редко сообщалось о развитии фатальной печеночной недостаточности, обычно на фоне тяжелых сопутствующих заболеваний и/или применения других лекарственных средств).
Нарушения со стороны кожи и подкожной клетчатки: синдром Стивенса — Джонсона, токсический эпидермальный некролиз, крапивница, сыпь.
Нарушения со стороны почек и мочевыделительной системы: интерстициальный нефрит.
Лабораторные исследования: повышение уровня креатинина в крови, повышение активности печеночных ферментов.
Сообщалось о развитии колхициновой токсичности (в том числе с фатальным исходом) при сочетанном применении кларитромицина и колхицина, особенно у пациентов пожилого возраста, в том числе на фоне почечной недостаточности.
Пациенты с нарушением иммунной системы
У больных СПИДом и других пациентов с нарушением иммунной системы, применявших кларитромицин в высоких дозах дольше, чем рекомендуется для лечения микобактериальных инфекций, не всегда можно отличить побочные реакции, связанные с применением препарата, и симптомы основного или сопутствующих заболеваний.
У взрослых больных, которые получали кларитромицин в суточной дозе 1000 мг, наиболее частыми побочными эффектами были тошнота, рвота, нарушение вкуса, боль в животе, диарея, сыпь, вздутие живота, головная боль, запор, нарушение слуха, повышение уровня АлАТ и АсАТ. Нечасто возникали диспноэ, бессонница и сухость во рту. У 2–3% пациентов наблюдали значительное повышение уровня АлАТ и АсАТ и значительное снижение количества лейкоцитов и тромбоцитов в крови. У нескольких пациентов отмечали повышение уровня мочевины в крови.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

длительное или повторное применение антибиотиков может вызвать избыточный рост нечувствительных бактерий и грибов. При возникновении суперинфекции следует прекратить применение кларитромицина и начать соответствующую терапию.
О развитии диареи от легкой степени тяжести до псевдомембранозного колита с фатальным исходом, вызванного Clostridium difficile, сообщалось при применении практически всех антибактериальных препаратов, в том числе кларитромицина. Следует всегда помнить о возможности развития диареи, вызванной Clostridium difficile, у всех пациентов с диареей после применения антибиотиков. Кроме того, необходимо тщательно собирать анамнез, так как о развитии диареи, вызванной Clostridium difficile, сообщалось спустя 2 мес после применения антибактериальных препаратов.
Сообщалось об усилении симптомов миастении (myasthenia gravis) у пациентов, получающих кларитромицин.
Препарат выводится печенью и почками. Следует соблюдать осторожность при применении препарата у пациентов с недостаточностью функции печени, со средней или тяжелой недостаточностью функции почек.
Следует обратить внимание на возможность перекрестной резистентности между кларитромицином и другими макролидами, а также линкомицином и клиндамицином.
У небольшого количества пациентов может развиться резистентность микроорганизмов H. pylori к кларитромицину.
Период беременности и кормления грудью. Безопасность применения кларитромицина в период беременности и кормления грудью не установлена. Потому кларитромицин не следует применять в период беременности и кормления грудью, за исключением случаев, когда польза от применения будет превышать риск.
Кларитромицин выделяется в грудное молоко.
Дети. Детям в возрасте до 12 лет следует применять препарат в форме суспензии. Данных по в/в применению кларитромицина у детей недостаточно.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работу с другими механизмами. Влияние маловероятно. Однако необходимо быть внимательным во время управления транспортными средствами и другими механизмами в связи с возможностью возникновения побочных реакций со стороны нервной системы, таких как судороги, головокружение, галлюцинации, спутанность сознания и др.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

кларитромицин не взаимодействует с пероральными контрацептивами.
Применение следующих препаратов строго противопоказано из-за возможного развития тяжелых последствий взаимодействия.
Повышение уровня цизаприда, пимозида и терфенадина в сыворотке крови наблюдалось при их сочетанном применении с кларитромицином, что может привести к удлинению интервала Q–T и появлению аритмий, в том числе желудочковой тахикардии, фибрилляции желудочков и аритмии по типу «пируэт». Подобные эффекты отмечали и при сочетанном применении астемизола и других макролидов.
Эрготамин/дигидроэрготамин
Одновременное применение кларитромицина и эрготамина или дигидроэрготамина ассоциировалось с признаками острого эрготизма, что характеризовалось вазоспазмом и ишемией конечностей и других тканей, включая ЦНС.
Влияние других лекарственных средств на фармакокинетику кларитромицина
Влияние следующих лекарственных средств на концентрацию кларитромицина в крови известно или предполагается, поэтому может понадобиться изменение дозы или применение альтернативной терапии.
Эфавиренз, невирапин, рифампицин, рифабутин и рифапентин
Мощные индукторы ферментов цитохрома Р450, такие как эфавиренз, невирапин, рифампицин, рифабутин и рифапентин, могут повышать метаболизм кларитромицина, снижая его концентрацию в плазме крови, но повышая концентрацию 14-ОН-кларитромицина — микробиологически активного метаболита. Так как микробиологическая активность кларитромицина и 14-ОН-кларитромицина разная по отношению к различным бактериям, ожидаемый терапевтический эффект может быть не достигнут вследствие сочетанного применения кларитромицина и индукторов ферментов цитохрома Р450.
Флуконазол
Равновесные концентрации активного метаболита 14-ОН-кларитромицина значительно не изменялись при одновременном применении с флуконазолом. Изменения дозы кларитромицина не требуется.
Ритонавир
Применение ритонавира и кларитромицина приводило к значительному угнетению метаболизма кларитромицина. C_max кларитромицина повышалась на 31%, C_min — на 182% и AUC увеличивалась на 77%. Отмечалось полное угнетение образования 14-ОН-кларитромицина. Из-за большого терапевтического диапазона снижение дозы кларитромицина у пациентов с нормальной функцией почек не требуется. У пациентов с почечной недостаточностью необходима коррекция дозы: при клиренсе креатинина 30–60 мл/мин дозу кларитромицина необходимо снизить на 50% максимальной дозы; при клиренсе креатинина <30 мл/мин — на 75%, при этом препарат в форме таблеток пролонгированного действия не следует применять, так как данное дозирование не позволяет адекватно снизить дозу. У этой группы пациентов могут применяться таблетки кларитромицина немедленного высвобождения (Клацид таблетки по 250 мг) или в/в введение Клацида В.В. Дозы кларитромицина, превышающие 1 г/сут, не следует применять одновременно с ритонавиром.
Влияние кларитромицина на фармакокинетику других лекарственных средств
Антиаритмические средства
Существуют постмаркетинговые сообщения о развитии желудочковой аритмии по типу «пируэт», возникшей при одновременном применении кларитромицина с хинидином или дизопирамидом. Рекомендуется проводить ЭКГ-мониторирование для своевременного выявления удлинения интервала Q–T. Во время терапии кларитромицином следует следить за концентрацией этих препаратов в сыворотке крови.
CYP 3A
Одновременное применение кларитромицина, известного ингибитора фермента CYP 3A, и препарата, в основном метаболизирующегося посредством CYP 3A, может привести к повышению концентрации последнего в плазме крови, что в свою очередь может усилить или продлить его терапевтический эффект и повысить риск возникновения побочных реакций.
Следует соблюдать осторожность при применении кларитромицина у пациентов, получающих терапию лекарственными средствами — субстратами CYP 3A, особенно если CYP 3A-субстрат имеет узкий терапевтический диапазон (например карбамазепин) и/или экстенсивно метаболизируется этим энзимом.
Может понадобиться изменение дозы и по возможности тщательный мониторинг сывороточных концентраций лекарственного средства, метаболизирующегося CYP 3A у пациентов, которые одновременно применяют кларитромицин.
Известно (или предполагается), что следующие лекарственные препараты или группы препаратов метаболизируются одним и тем же CYP 3A-изоферментом: альпразолам, астемизол, карбамазепин, цилостазол, цизаприд, циклоспорин, дизопирамид, алкалоиды спорыньи, ловастатин, метилпреднизолон, мидазолам, омепразол, пероральные антикоагулянты (например варфарин), пимозид, хинидин, рифабутин, сильденафил, симвастатин, такро