Корвазан - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування   препарату

КОРВАЗАН^®

(CORVASAN)

Склад:

діюча речовина: carvedilоl;

1 таблетка містить карведилолу  12,5 мг або 25 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, повідон, лактоза моногідрат, крохмаль картопляний, тальк, кальцію стеарат, Opadry II Pink.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група.   Блокатори α- та β-адренорецепторів.

Код АТС С 07А G02.

Клінічні характеристики.

Показання.

– Есенціальна гіпертензія (як моно- або комбінована терапія);

– хронічна стабільна стенокардія;

– хронічна серцева недостатність (додаткове лікування).

Протипоказання.

– Підвищена чутливість до карведилолу або до інших інгредієнтів препарату;

– бронхіальна астма або хронічний обструктивний процес у легенях;

– порушення функції печінки;

– виражена брадикардія (менше 50 ударів на хвилину);

– синдром слабкості синусного вузла;

– атріовентрикулярна блокада II-III ступеня (якщо не встановлений постійний водій ритму);

– декомпенсована серцева недостатність (IV клас за NYHA);

– кардіогенний шок;

– виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижчий за 85 мм рт. ст.);

– метаболічний ацидоз;

– стенокардія Принц метала;

– феохромоцитома;

– тяжкі порушення периферичного артеріального кровообігу;

– одночасне лікування верапамілом, дилтіаземом;

– галактоземія;

– періоди вагітності та годування груддю.  

Спосіб застосування та дози.

Препарат приймають внутрішньо, запиваючи достатньою кількістю рідини.

Тривалість терапії.

Лікування препаратом Корвазан^® проводиться тривало. Його не слід припиняти різко, необхідно поступово зменшувати дозу препарату з тижневими інтервалами. Це особливо важливо для хворих на ішемічну хворобу серця.

Есенціальная гіпертензія. Рекомендована початкова доза становить 12,5 мг 1 раз на добу в перші 2  дні, потім по 25 мг 1 раз на добу. При необхідності надалі дозу можна збільшувати з інтервалами не менше 2 тижнів, доводячи до вищої рекомендованої дози 50 мг 1 раз на добу (або розділеною на два прийоми).

Хронічна стабільна стенокардія. Рекомендована початкова доза становить 12,5 мг   двічі на добу в перші 2 дні, після цього – по 25  мг   двічі на добу. При необхідності згодом дозу можна збільшувати з інтервалами не менше двох тижнів, доводячи до вищої добової дози, що дорівнює 100 мг, розділеної на 2 прийоми.

Хронічна серцева недостатність. Дозу підбирають індивідуально, під ретельним наглядом лікаря. У хворих, які одержують препарати наперстянки, діуретики і інгібітори АПФ, слід стабілізувати їх дози до початку лікування препаратом Корвазан^®. Рекомендована початкова доза становить 3,125 мг (1/4 таблетки з дозуванням 12,5 мг, що ділиться рисками на 4 частини) двічі на добу протягом двох тижнів. При добрій переносимості дозу збільшують з інтервалами не менше ніж два тижні, до 6,25 мг (1/2 таблетки з дозуванням 12,5 мг, що ділиться рисками на 4  частини) двічі на добу, потім до 12,5 мг двічі на добу, потім - до 25 мг двічі на добу. Дозу слід збільшувати до максимальної, яка добре переноситься хворим. Рекомендована максимальна доза – 25 мг 2 рази на добу для всіх хворих на тяжку хронічну серцеву недостатність і для хворих із легким і помірним ступенем хронічної серцевої недостатності з масою тіла менше 85 кг. У пацієнтів з легкою і помірною хронічною серцевою недостатністю і масою тіла більше 85 кг рекомендована максимальна доза дорівнює 50 мг двічі на добу. Перед кожним збільшенням дози лікар має оглянути хворого для виявлення можливого наростання симптомів серцевої недостатності або вазодилатації. При транзиторному наростанні симптомів серцевої недостатності або затримці рідини слід збільшити дозу діуретиків, хоча іноді доводиться зменшити дозу препарата Корвазан^® або тимчасово відмінити його.

Якщо лікування препаратом Корвазан^® переривають більше, ніж на 1 тиждень, то його призначення відновлюють у меншій дозі, а потім збільшують відповідно до наведених вище рекомендацій. Якщо лікування препаратом Корвазан^® переривають більше ніж на 2 тижні, то його слід відновлювати в дозі 3,125 мг двічі на добу, потім підбирають дозу відповідно до наведених вище рекомендацій.

Симптоми вазодилатації можна усунути зменшенням дози діуретиків. Якщо симптоми зберігаються, можна зменшити дозу інгібітора АПФ (якщо хворий його приймає), а потім, при необхідності – дозу препарату Корвазан^®. В такій ситуації дозу препарату Корвазан^® не слід збільшувати, доки симптоми серцевої недостатності, що посилюється, або артеріальної гіпотензії не стабілізуються.  

Дози в особливих групах хворих.

Порушення функції нирок. Існуючі дані з фармакокінетики у хворих із різним ступенем порушення функції нирок (включаючи ниркову недостатність) дозволяють вважати, що хворим із помірною і тяжкою нирковою недостатністю корекції дози препарату Корвазан^® не потрібно.

Побічні реакції.

Частота ПР оцінюється таким чином:

Дуже часто (≥ 10 %), часто (≥1 %, < 10 %), нечасто (≥ 0,1%, <1 %), рідко (≥0,01 %, <1 %), дуже рідко, включаючи окремі випадки (0,01 %).

З боку центральної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, втома; рідко – депресія, порушення сну, парестезія, гіпестезія, вертиго.

З боку серцево-судинної системи: часто – постуральна гіпотензія, брадикардія, артеріальна гіпертензія, втрата свідомості, особливо спочатку лікування, стенокардія, підвищене серцебиття; рідко – периферичні порушення кровообігу (холодні кінцівки), переміжна кульгавість або хвороба Рейно, периферичний набряк, атріовентрикулярна блокада, прогресу вання серцевої недостатності.

З боку системи дихання: задишка, астма; рідко – закладеність носа.

З боку системи травлення: нудота, діарея, абдомінальний біль; рідко – сухість у роті, запор, блювання, періодонтит, мелена.

З боку шкіри: висип, зуд, кропив’янка, червоний плескатий лишай.

З боку органа зору: рідко –   сухість очей, порушення зору, подразнення очей.

Метаболічні порушення: збільшення маси тіла.  

З боку опорно-рухового апарату: рідко – біль у кінцівках, артралгія, судоми.

З боку сечостатевої системи: рідко – порушення сечовипускання, імпотенція.

Дуже рідко – порушення функції нирок у хворих із дифузним порушенням периферичних артерій, ниркова недостатність, гематурія, альбумінурія.

Лабораторні показники: рідко – підвищений рівень трансаміназ в сироватці крові, тромбоцит опенія, лейкопенія, анемія, зменшення рівня протромбіну, гіперглікемія у хворих на діабет, гіперхолестеринемія, глюкозурія, гіперкаліємія, гіпертри гліцеридемія, гіпонатріємія, підвищення рівнів лужної фосфатази, креатині ну, сечовини, гіперурикемія.

Інші побічні ефекти: рідко – грипоподібні симптоми, підвищення температури, дуже рідко – анафілактичні реакції, можливі прояви латентного діабету, симптоми існуючого діабету можуть посилитися під час терапії.

За винятком запаморочення, порушень зору і брадикардії, жоден із описаних вище побічних ефектів не є дозозалежним.

Передозування.

Симптоми: виражене зниження АТ, брадикардія, серцева недостатність, кардіогенний шок, зупинка серця; можливі порушення дихання, бронхоспазм, блювання, сплутаність свідомості і генералізовані судоми. Лікування: крім заходів загального характеру, необхідно проводити моніторинг і корекцію життєво важливих показників, при необхідності - у відділенні інтенсивної терапії. Можна використовувати наступні заходи:

а) покласти хворого на спину;

б) при вираженій брадикардії – атропін по 0,5-2 мг внутрішньо венно;

в) для підтримки серцево-судинної діяльності - глюкагон по 1-10 мг   внутрішньо венно струминно, потім по 2-5 мг на годину у вигляді тривалої інфузії;

г) симпатоміметики (добутамін, ізопреналін, орципреналін або адреналін) у різних дозах, залежно від маси тіла і терапевтичної ефективності.

При необхідності введення препаратів з позитивною інотропною дією призначають інгібітори фосфодіестерази. Якщо в клінічній картині передозування домінує артеріальна гіпотензія, вводять норадреналін; його призначають в умовах безперервного моніторингу показників кровообігу.

При резистентній до лікування брадикардії показане застосування штучного водія ритму.

При бронхоспазмі вводять бета-адреноміметики у вигляді аерозолю (при неефективності –внутрішньо венно) або амінофілkін внутрішньо венно. При судомах внутрішньо венно повільно вводять діазепам або клоназепам. Оскільки при важкому передозуванні із симптоматикою шоку можливе подовження періоду напів виведення карведилолу і виведення препарату із депо, необхідно продовжувати підтримуючу терапію досить тривалий час. Тривалість підтримуючої дезінтоксикаційної терапії залежить від тяжкості передозування, її слід продовжувати до стабілізації стану хворого.

Застосування в період вагітності або годування груддю. Вагітним не слід застосовувати Корвазан^®. Оскільки карведилол проникає в грудне молоко, під час годування груддю не слід застосовувати Корвазан^® або на час лікування матері переривають годування груддю.

Діти. Клінічні дані щодо ефективності та безпеки застосування препарату при лікуванні пацієнтів до 18 років відсутні.

Особливості застосування.

Ортостатична гіпотензія: на початку лікування при збільшенні дози препарату може спостерігатися ортостатична гіпотензія та запаморочення. Ризик гіпотензії вищий у пацієнтів із серцевою недостатністю і у пацієнтів літнього віку, які паралельно застосовують антигіпертензивні препарати або   діуретики. Щоб уникнути цих проявів, потрібно розпочинати лікування з найменшої дози, обережно підбираючи підтримуючу дозу та застосовувати препарат після їжі. Слід враховувати при недостатності лактази, галактоземії і синдромі порушення всмоктування глюкози/галактози, що до складу препарату Корвазан^® входить лактоза.

Хронічна серцева недостатність. У хворих із хронічною серцевою недостатністю в період підбору дози препарата Корвазан^® може відзначатися наростання симптомів серцевої недостатності або затримка рідини. При виникненні таких симптомів необхідно збільшити дозу діуретиків і не підвищувати дозу препарата Корвазан^® до стабілізації стану хворого. Іноді виникає необхідність у зменшені дози препарату Корвазан^® або в окремих випадках – тимчасово відмінити препарат. Подібні епізоди не перешкоджають подальшому правильному підбору дози препарату Корвазан^®. Корвазан^® з обережністю застосовують в комбінації з серцевими глікозидами (можливе надмірне уповільнення атріовентрикулярної провідності).

Функція нирок при хронічній серцевій недостатності. При призначенні препарату Корвазан^® хворим із хронічною серцевою недостатністю і низьким артеріальним тиском (систолічний АТ < 100  мм рт. ст.), ішемічною хворобою серця і дифузними змінами судин і/або нирковою недостатністю відзначалосяоборотне погіршення функції нирок. Дозу препарату регулюють залежно від функціонального стану нирок.

Хронічні обструктивні захворювання легенів. Хворим із хронічними обструктивними захворюваннями легенів (зокрема бронхоспастичним синдромом), які не отримують пероральних або інгаляційних проти астматичних препаратів, Корвазан^® призначають тільки в тому випадку, коли можливі переваги його застосування перевищують потенційний ризик. При наявності початкової схильності до бронхоспастичного синдрому при прийомі препарату Корвазан^® в результаті підвищення опору дихальних шляхів може розвинутися респіраторний дистрес-синдром. На початку прийому і при збільшенні дози препарату Корвазан^® цих хворих потрібно ретельно спостерігати, знижуючи дозу препарату при появі початкових ознак бронхоспазму.

З обережністю застосовують препарат при енфіземі легенів.

Цукровий діабет. З обережністю препарат призначають хворим на цукровий діабет, оскільки він може маскувати або послаблювати симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардію). У хворих із серцевою недостатністю і цукровим діабетом застосування препарату Корвазан^® може супроводжуватися декомпенсацією вуглеводного обміну.

Захворювання периферичних судин. Обережність необхідна при призначенні препарату Корвазан^® пацієнтам із захворюваннями периферичних судин (зокрема з синдромом Рейно), оскільки бета-адреноблокатори можуть підсилювати симптоми артеріальної недостатності.

Тиреотоксикоз. Як і інші бета-адреноблокатори, Корвазан^® може зменшувати враженість симптомів тиреотоксикозу.

Загальна анестезія і крупні хірургічні втручання. Обережність потрібна, якщо хворому, яким проводиться хірургічне втручання під загальною анестезією, через можливість сумації негативних ефектів препарату Корвазан^® і анестетик ів.

Брадикардія. Корвазан^® може спричиняти брадикардію. При зменшенні частоти серцевих скорочень менше 55 ударів у хвилину дозу препарату Корвазан^® слід знизити.

Підвищена чутливість. Необхідно бути обережними призначаючи Корвазан^® особам з анамне стичними вказівками на важкі реакції підвищеної чутливості або пацієнтам, які проходять курс десенсибілізації, оскільки бета-адреноблокатори можуть підвищити чутливість до алергенів та ступінь тяжкості анафілактичних реакцій.

Псоріаз. Хворим з анамне стичними вказівками на виникнення або загострення псоріазу при застосуванні бета-адреноблокаторів Корвазан^® можна призначати тільки після ретельного аналізу можливої користі і ризику.

Одночасне застосування блокаторів «повільних» кальцієвих каналів. У хворих, які одночасно приймають блокатори «повільних» кальцієвих каналів типу верапамілу або дилтіазему, а також інші анти аритмічні засоби, необхідно регулярно моні торувати ЕКГ та артеріальний тиск.

Феохромоцитома. Хворим на феохромоцитому до початку застосування будь-якого бета-адреноблокатора необхідно призначити альфа-адреноблокатор. Хоча Корвазан^® володіє як бета-, так і альфа-адреноблокуючи ми властивостями, досвіду його застосування таким хворим немає, тому його з обережністю слід призначати хворим з підозрою на феохромоцитому.

Стенокардія Принц метала. Неселективні бета-адреноблокатори можуть провокувати появу больових нападів у хворих із стенокардією Принц метала. Досвіду призначення препарату Корвазан^® цим пацієнтам немає. Хоча його альфа-адреноблокуючі властивості можуть запобігти подібній симптоматиці, призначати карведилол в таких випадках слід з обережністю. Застосовують з обережністю пацієнтам літнього віку, а також при депресії, міастенії.

Контактні лінзи. Особи, які користуються контактними лінзами, мають пам’ятати про можливість зменшення кількості слізної рідини.

Синдром відміни. Лікування препаратом Корвазан^® не можна переривати різко, особливо у хворих ішемічною хворобою серця. Відміна препарату Корвазан^® має бути поступовою (протягом 2 тижнів). При зберіганні на світлі можлива зміна кольору пігулок.

У разі потреби проведення хірургічного втручання із застосуванням анестезії необхідно попередити анестезіолога про попередню терапію препаратом Корвазан^®. У період лікування препаратом Корвазан^® не слід вживати алкоголь.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами. На початку лікування, а також при збільшенні дози препарату Корвазан^® в процесі лікування слід утримуватись від керування автомобілем та від інших видів діяльності, пов’язаних із необхідністю високої концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дигоксин. При одночасному застосуванні карведилолу і дигоксину концентрації дигоксину підвищуються приблизно на 15 %. На початку терапії карведилолом при підборі його дози або відміні препарату рекомендується регулярний контроль концентрації дигоксину в плазмі крові.

Інсулін або пероральні цукрознижувальні препарати. Препарати з бета-адреноблокуючи ми властивостями можуть підсилювати цукрознижувальну дію інсуліну або пероральних цукрознижувальних засобів. Симптоми гіпоглікемії, особливо тахікардія, можуть маскуватися або слабшати. Хворим, які одержують інсулін або пероральні цукрознижувальні препарати, рекомендується регулярний контроль глюкози крові.

Індуктори або інгібітори печінкового метаболізму. Рифампіцин знижує плазмові концентрації карведилолу приблизно на 70 %.

Препарати, що знижують вміст катехоламінів. Пацієнти, що приймають одночасно препарати з бета-адреноблокуючи ми властивостями, і препарати, що знижують вміст катехоламінів (наприклад, резерпін і інгібітори моноаміно оксидази), мають перебувати під ретельним наглядом у зв’язку з ризиком розвитку артеріальної гіпотензії і/або вираженої брадикардії.

Циклоспорин. При призначенні карведилолу пацієнтам, яким пересадили нирку, у яких розвинулося хронічне судинне відторгнення трансплантату, спостерігалось помірне підвищення середніх мінімальних концентрацій циклоспорину. Щоб підтримувати концентрації циклоспорину в терапевтичному діапазоні, приблизно у 30 % хворих дозу циклоспорину довелося зменшити (в середньому на 20 %), решті пацієнтів корекція дози не знадобилася. У зв’язку з вираженими індивідуальними коливаннями необхідної добової дози циклоспорину рекомендується ретельний моніторинг концентрації циклоспорину після початку терапії карведилолом та, при необхідності, відповідна корекція добової дози циклоспоріну.

Верапаміл, дилтіазем та інші анти аритмічні засоби (пропранолол, аміодарон). Одночасний прийом з карведилолом може підвищити ризик порушення атріовентрикулярної провідності.

Клонідин. Одночасне призначення клонідину з препаратами з бета-блокуючи ми властивостями може потенціювати антигіпертензивні і уповільнюючі серцевий ритм ефекти. Якщо планується припинити комбіновану терапію препаратом з бета-адреноблокуючи ми властивостями і клонідином, першим слід відміняти бета-адреноблокатор, а через кілька днів можна відмінити клонідин, поступово зменшуючи його дозу.

Блокатори «повільних» кальцієвих каналів. При одночасному призначенні карведилолу і дилтіазему відзначалися окремі випадки порушень провідності (рідко – з порушеннями показників гемодинаміки). Як і у випадку з іншими препаратами з бета-адреноблокуючи ми властивостями, призначення карведилолу разом з блокаторами «повільних» кальцієвих каналів типу верапамілу або дилтіазему рекомендується проводити під контролем ЕКГ і артеріального тиску.

Як і інші препарати з бета-адреноблокуючою активністю, карведилол може підсилювати дію інших антигіпертензивних засобів, що одночасно приймаються, або препаратів, які викликають гіпотензивний ефект як побічну дію.

Особливу увагу слід звертати при проведенні загальної анестезії на можливість синергічної негативної інотропної дії карведилолу і деяких анестетик ів.

Необхідно з обережністю застосовувати Корвазан^® одночасно з такими лікарськими засобами:

– із засобами, які впливають на ЦНС (снодійні, транквілізатори, трициклічні антидепресанти і етиловий спирт), – через можливість взаємного посилення ефектів;

– з не стероїдними протизапальними засобами - через зменшення гіпотензивної дії внаслідок зниження продукції простагландинів);

– з альфа- і бета-симпатоміме тиками (через можливий розвиток артеріальної гіпертензії, вираженої рефлекторної брадикардії та асистолії, а також зменшення бета-адреноблокуючої дії карведилолу;

– з ерготаміном (необхідно враховувати судинозвужувальний ефект ерготаміну);

– з похідними ксантину (амінофілін, теофілін) – через зменшення бета-адреноблокуючої дії.

Оскільки карведилол піддається окиснювальному метаболізму, його фармакокінетика може змінюватися при індукції або пригніченні ферментною системою цитохрому Р₄₅₀, тому потрібно враховувати вплив:

– барбітуратів (зменшують ефективність карведилолу);

– циметидину (збільшує біодоступність карведилолу на 30 %);

– інгібіторів ізоензиму CYР 2D6 (хінідин, флуоксетин, пароксетин, пропафенон): можна припустити підвищення концентрації R(+) енантіомера карведилолу;

Бета-адреноблокатори проходять крізь плацентарний бар’єр та можуть спричинювати гіпотензію, брадикардію та гіпоглікемію у плода.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Карведилол – комбінований α₁- та неселективний блокатор                              β-адренорецепторів без внутрішньої симпатоміметичної активності; співвідношення                  α₁- та β-блокуючої активності становить 1:100. Являє собою рацемічну суміш R(+) та S(-) енантіомерів. Внаслідок блокади α₁-адренорецепторів та частково блокування надходження кальцію в міоцити судин, викликає розширення периферичних судин та знижує їх опір плину крові. Має мембраностабілізувальні властивості. Має антиоксидантну дію, зменшує гіпертрофію лівого шлуночка, покращує діастолічну функцію лівого шлуночка (кардіопротекторна дія), знижує ступінь вираження проліферації клітин гладких м’язів судин, покращує функцію ендотелію (вазопротекторну дію).

При артеріальній гіпертензії знижує артеріальний тиск, не збільшуючи загального периферичного опору судин, не змінюючи ниркового кровотоку та не порушуючи функцію нирок. У хворих на ішемічну хворобу серця справляє проти ішемічну та антиангінальну дію. Не виявляє несприятливої дії на обмін ліпідів та глюкози, не впливає на рівень електролітів у плазмі крові, не змінює периферичного кровотоку. При хронічній серцевій недостатності Корвазан^® зменшує перед- і пост навантаження, збільшує фракцію викиду лівого шлуночка. За даними багато центрових досліджень, карведилол підвищує виживання хворих із застійною серцевою недостатністю.

Фармакокінетика. Після перорального прийому швидко всмоктується. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 1-2 години і має лінійну залежність від прийнятої дози. Абсолютна біодоступость препарату Корвазан^® становить приблизно 25-35 % за рахунок метаболізму при первинному проходженні через печінку. Біодоступність підвищується у пацієнтів із захворюваннями печінки і в осіб літнього віку (до 50 %). При одночасному прийомі карведилолу з їжею сповільнюється абсорбція препарату, але не зменшується її об’єм. З білками плазми крові зв’язується 98 % карведилолу. Тривалість дії – більш ніж 15 годин. При тривалій терапії кумуляція карведилолу не спостерігається. Метаболізується переважно в печінці шляхом окислення ароматичного кільця і глюкуронізації за участю цитохрому Р₄₅₀ 2D6. Утворюються три основних метаболіти, що володіють b- і слабкою a-адреноблокуючою активністю. Один з них – 4’-гідроксифенілкарведилол – за b-адреноблокуючою активністю майже в 13 разів перевершує початкове з’єднання. Проникає в грудне молоко. Виводиться переважно з жовчю і калом у вигляді метаболітів. Період напів виведення становить 7–11 годин для S-енантіомера і 5–9 годин – для R-енантіомера. Менше 2 % екскретується з сечею в незмінному стані.

Фармакокінетика в особливих групах пацієнтів

Хворі з порушенням функції нирок. При тривалій терапії карведилолом ауто регуляція кровотоку зберігається, клуб очкова фільтрація не змінюється. Ниркове виведення незміненого препарату у хворих із нирковою недостатністю зменшується, проте зміни фармакокінетичних параметрів при цьому виражені помірно.

Карведилол є ефективним препаратом для лікування хворих з артеріальною гіпертензією ниркового генезу («ниркова гіпертензія»), зокрема у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, а також у хворих, які перебувають на гемодіалізі або яким пересадили нирку. На підставі результатів, отриманих у порівняльних дослідженнях у хворих на гемодіалізі, був зроблений висновок, що карведилол ефективніший і краще переноситься ними, ніж блокатори «повільних» кальцієвих каналів.

Хворі з порушенням функції печінки. У хворих на цироз печінки системна біодоступність препарату збільшується на 80 %. Отже, карведилол протипоказаний хворим з клінічно маніфест ним порушенням функції печінки (див. розділ «Протипоказання»).

Хворі літнього і старечого віку. Вік не впливає на фармакокінетику карведилолу у хворих на артеріальну гіпертензію.

Діти. Дані з фармакокінетики препарату в осіб віком до 18 років в даний час обмежені.

Хворі на цукровий діабет. У хворих на цукровий діабет II типу (інсулін незалежний) і артеріальну гіпертензію карведилол не впливав на концентрацію глюкози в крові натщесерце і після їжі, рівень глікированого гемоглобіну (HtA1) або дозу цукрознижувальних препаратів.

У хворих на інсулін незалежний цукровий діабет карведилол не спричиняв достовірних змін показників тесту толерантності до глюкози. У хворих на артеріальну гіпертензію без цукрового діабету, які мали інсулінорезистентність (синдром X), карведилол покращував чутливість до інсуліну.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою рожевого кольору, з двоопуклою поверхнею, з рискою та написом «КМП» по обидва боки риски з одного боку таблетки (таблетки по 25 мг) або з двома рисками з одного боку таблетки (таблетки по 12,5  мг).

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці, при температурі не вище 25 °С.

Упаковка. По 10 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у блістері. 3 блістери в пачці.

Категорія   відпуску. За рецептом.

Виробник. ВАТ «Київ медпрепарат».

Адреса. Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. п/о 12,5 мг, № 10, № 30

Прочие ингредиенты: гранулак-70, целлюлоза микрокристаллическая, повидон низкомолекулярный, тальк, кальция стеарат, opadry II Pink.

№  UA/1371/01/02 от 07.07.2009 до 07.07.2014

табл. п/о 25 мг, № 10, № 30

Прочие ингредиенты: гранулак-70, целлюлоза микрокристаллическая, повидон низкомолекулярный, тальк, кальция стеарат, opadry II Pink.

№  UA/1371/01/01 от 07.07.2009 до 07.07.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Карведилол — препарат с сочетанным α₁-адреноблокирующим и неселективным β-адреноблокирующим действием без ВСА; соотношение α₁- и β-адреноблокирующей активности составляет 1:100. Представляет собой рацемическую смесь R(+) и S(-) энантиомеров. Вследствие блокады α₁-адренорецепторов вызывает расширение периферических сосудов и снижает ОПСС. Обладает мембраностабилизирующими свойствами. Оказывает антиоксидантное и кардиопротекторное действие, уменьшает гипертрофию левого желудочка, улучшает функциональные диастолические показатели левого желудочка сердца, уменьшает степень выраженности пролиферации гладкомышечных клеток сосудов, улучшает функцию эндотелия (вазопротекторное действие).
При АГ снижает АД, не изменяя почечный кровоток и не нарушая функцию почек. У пациентов с ИБС оказывает антиангинальное и противоишемическое действие. Не оказывает неблагоприятного влияния на обмен липидов и глюкозы, уровень электролитов в плазме крови, не изменяет периферический кровоток. При хронической сердечной недостаточности Корвазан снижает пред- и постнагрузку, увеличивает фракцию выброса левого желудочка. По данным многоцентровых исследований, карведилол способствует повышению выживаемости больных с застойной сердечной недостаточностью.
Фармакокинетика. После приема внутрь быстро всасывается. Максимальная концентрация в плазме крови достигается через 1–2 ч и линейно зависит от принятой дозы. Абсолютная биодоступность Корвазана составляет около 25–35% за счет метаболизма при первичном прохождении через печень. Биодоступность повышается у пациентов с заболеваниями печени и у лиц пожилого возраста (до 50%). При одновременном приеме карведилола с пищей замедляется абсорбция препарата, но не уменьшается ее объем. С белками плазмы крови связывается 98% карведилола. Продолжительность действия — >15 ч. При длительной терапии кумуляции карведилола не отмечено. Метаболизируется преимущественно в печени путем окисления ароматического кольца и глюкуронизации с участием цитохрома Р450 2D6.
Образуются три основных метаболита, обладающих β- и слабой α-адреноблокирующей активностью. Один из них — 4´-гидроксифенилкарведилол — по β-адреноблокирующей активности почти в 13 раз превосходит исходное соединение. Проникает в грудное молоко. Выводится преимущественно с желчью и калом в виде метаболитов. Период полувыведения составляет 7–11 ч для S-энантиомера и 5–9 ч — для R-энантиомера. Менее 2% экскретируется с мочой в неизмененном виде.
Фармакокинетика в особых группах больных
Больные с нарушением функции почек
При длительной терапии карведилолом ауторегуляция кровотока сохраняется, клубочковая фильтрация не изменяется. Почечное выведение неизмененного препарата у больных с почечной недостаточностью снижается, однако изменения фармакокинетических параметров при этом выражены умеренно.
Карведилол является эффективным препаратом для лечения больных с АГ почечного генеза (почечная гипертензия), в том числе у пациентов с ХПН, а также у больных, находящихся на гемодиализе или перенесших пересадку почки.
На основании результатов, полученных в сравнительных исследованиях у больных на гемодиализе, был сделан вывод, что карведилол более эффективен и лучше переносится ими, чем блокаторы медленных кальциевых каналов.
Больные с нарушением функции печени
У больных с циррозом печени системная биодоступность препарата увеличивается на 80%. Следовательно, карведилол противопоказан больным с клинически манифестным нарушением функции печени (см. ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ).
Больные пожилого возраста. Возраст не влияет на фармакокинетику карведилола у больных АГ.
Дети. Данные по фармакокинетике препарата у лиц в возрасте до 18 лет ограничены.
Больные сахарным диабетом. У больных сахарным диабетом 2 типа (инсулиннезависимым) и АГ карведилол не влиял на концентрацию глюкозы в крови натощак и после еды, уровень гликилированного гемоглобина (HtA1) или дозу сахароснижающих препаратов. У больных инсулиннезависимым сахарным диабетом карведилол не вызывал достоверных изменений показателей теста толерантности к глюкозе. У больных АГ без сахарного диабета с инсулинорезистентностью (синдром X), карведилол повышал чувствительность к инсулину.

ПОКАЗАНИЯ:

АГ (в качестве моно- или комбинированной терапии); ИБС (стенокардия), хроническая сердечная недостаточность.

ПРИМЕНЕНИЕ:

препарат принимают внутрь, запивая достаточным количеством жидкости.
Продолжительность терапии
Лечение препаратом Корвазан проводится длительно. Применение препарата не следует прекращать резко, необходимо постепенно снижать дозу препарата с недельными интервалами. Это особенно важно для больных с ИБС.
АГ. Рекомендованная начальная доза составляет 12,5 мг 1 раз в сутки в первые 2 дня, затем по 25 мг 1 раз в сутки. При необходимости дозу повышают с интервалами не менее 2 нед, доводя до высшей рекомендованной дозы 50 мг 1 раз в сутки (или разделенной на 2 приема).
ИБС. Рекомендованная начальная доза составляет 12,5 мг 2 раза в сутки в первые 2 дня, далее — по 25 мг 2 раза в сутки. При необходимости дозу можно повысить с интервалами не менее 2 нед, доводя до высшей суточной дозы — 100 мг, разделенной на 2 приема.
Хроническая сердечная недостаточность. Дозу подбирают индивидуально под контролем врача. У больных, получающих препараты наперстянки, диуретики и ингибиторы АПФ, следует стабилизировать дозы этих препаратов до начала приема Корвазана. Рекомендованная начальная доза составляет 3,125 мг (^1/₄ таблетки c дозировкой 12,5 мг, которая делится рисками на 4 части) 2 раза в сутки в течение 2 нед. При хорошей переносимости дозу повышают с интервалами не менее 2 нед до 6,25 мг (^1/₂ таблетки c дозировкой 12,5 мг, которая делится рисками на 4 части) 2 раза в сутки, затем до 12,5 мг 2 раза в сутки, доводя дозу до 25 мг 2 раза в сутки. Дозу следует повышать до максимальной, которая хорошо переносится больным. Рекомендованная максимальная доза — 25 мг 2 раза в сутки для всех больных с тяжелой хронической сердечной недостаточностью и для больных с легкой и умеренной хронической сердечной недостаточностью с массой тела <85 кг. У пациентов с легкой и умеренной хронической сердечной недостаточностью и массой тела >85 кг рекомендованная максимальная доза составляет 50 мг 2 раза в сутки. Перед каждым повышением дозы врач должен обследовать больного для выявления возможного усиления выраженности симптомов сердечной недостаточности или вазодилатации. При транзиторном нарастании симптомов сердечной недостаточности или задержке жидкости следует повысить дозу диуретика, хотя иногда приходится снизить дозу препарата Корвазан или временно отменить его.
Если лечение препаратом Корвазан прерывают более чем на 1 нед, то его назначение возобновляют в низкой дозе, а затем повышают в соответствии с приведенными выше рекомендациями. Если лечение препаратом Корвазан прерывают более чем на 2 нед, то его следует возобновлять в дозе 3,125 мг 2 раза в сутки, затем подбирают дозу в соответствии с приведенными выше рекомендациями.
Симптомы вазодилатации устраняют снижением дозы диуретика. Если симптомы сохраняются, можно снизить дозу ингибитора АПФ (если больной его принимает), а затем, при необходимости, дозу препарата Корвазан. В такой ситуации дозу препарата Корвазан не следует повышать, пока симптомы усиливающейся сердечной недостаточности или артериальной гипотензии не стабилизируются.
Дозы в особых группах больных
Нарушение функции почек. Данные по фармакокинетике у больных с различной степенью нарушения функции почек (включая почечную недостаточность) позволяют предполагать, что больным с умеренной и тяжелой почечной недостаточностью коррекции дозы препарата Корвазан не требуется.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к карведилолу или другим компонентам препарата, БА или ХОБЛ, тяжелая печеночная недостаточность, выраженная брадикардия (ЧСС <55 уд./мин), синдром слабости синусного узла, AV-блокада II–III степени, сердечная недостаточность в фазе декомпенсации (IV функциональный класс по NYHA), кардиогенный шок, выраженная артериальная гипотензия (систолическое АД <85 мм рт. ст.), метаболический ацидоз, стенокардия Принцметала, феохромоцитома, тяжелые нарушения периферического артериального кровообращения, одновременное лечение верапамилом, дилтиаземом, галактоземия, период беременности и кормления грудью.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

со стороны ЦНС: часто — головная боль, головокружение, повышенная утомляемость; редко — депрессия, нарушение сна, парестезия, гипестезия, вертиго;
со стороны сердечно-сосудистой системы: часто — постуральная гипотензия, брадикардия, АГ, потеря сознания, особенно в начале лечения, стенокардия, тахикардия; редко — периферические нарушения кровообращения, перемежающаяся хромота или болезнь Рейно, периферический отек, AV–блокада, прогрессирование сердечной недостаточности;
со стороны дыхательной системы: одышка, БА; редко — заложенность носа;
со стороны ЖКТ: тошнота, диарея, абдоминальная боль; редко — сухость во рту, запор, рвота, периодонтит, мелена;
со стороны кожи: сыпь, зуд, крапивница, красный плоский лишай;
со стороны органа зрения: редко — сухость глаз, нарушение зрения, раздражение глаз;
метаболические нарушения: увеличение массы тела;
со стороны костно-мышечной системы: редко — боль в конечностях, артралгия, судороги;
со стороны мочеполовой системы: редко — нарушение мочеиспускания, импотенция; очень редко — нарушение функции почек у больных с диффузным поражением периферических артерий, почечная недостаточность, гематурия, альбуминурия;
лабораторные показатели: редко — повышенный уровень трансаминаз в плазме крови, тромбоцитопения, лейкопения, анемия, снижение уровня протромбина, гипергликемия у больных диабетом, гиперхолестеринемия, глюкозурия, гиперкалиемия, гипертриглицеридемия, гипонатриемия, повышение уровня щелочной фосфатазы, креатинина, мочевины, гиперурикемия.
Другие побочные эффекты: редко — гриппоподобные симптомы, гипертермия, очень редко — анафилактические реакции, возможны проявления латентного сахарного диабета, симптомы существующего диабета могут усилиться во время терапии.
За исключением головокружения, нарушения зрения и брадикардии, ни один из описанных выше эффектов не является дозозависимым.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

ортостатическая гипотензия: в начале лечения при увеличении дозы препарата может наблюдаться ортостатическая гипотензия и головокружение. Риск гипотензии выше у пациентов с сердечной недостаточностью и у пациентов пожилого возраста, которые параллельно применяют антигипертензивные препараты или диуретики. Чтобы избежать этих проявлений, нужно начинать лечение с минимальной дозы, осторожно подбирая поддерживающую дозу и применять препарат после еды. Пациентам с недостаточностью лактазы, галактоземии и синдроме нарушения всасывания глюкозы/галактозы следует учитывать, что в состав препарата Корвазан входит лактоза.
Хроническая сердечная недостаточность. У больных с хронической сердечной недостаточностью в период подбора дозы препарата Корвазан могут отмечать увеличение выраженности симптомов сердечной недостаточности или задержку жидкости. При возникновении таких симптомов необходимо повысить дозу диуретиков и не повышать дозу препарата Корвазан до стабилизации состояния больного. Иногда возникает необходимость в снижении дозы препарата Корвазан или, в редких случаях, временной отмены препарата. Подобные эпизоды не препятствуют дальнейшему правильному подбору дозы препарата Корвазан. Корвазан с осторожностью используют в комбинации с сердечными гликозидами (возможно чрезмерное замедление атриовентрикулярной проводимости).
Функция почек при хронической сердечной недостаточности. При назначении препарата Корвазан больным с хронической сердечной недостаточностью и низким АД (систолическое АД <100 мм рт. ст.), ИБС и диффузными изменениями сосудов и/или почечной недостаточностью отмечали обратимое снижение функции почек. Дозу препарата регулируют в зависимости от функционального состояния почек.
ХОБЛ. Больным с ХОБЛ (в частности бронхоспастическим синдромом), не применяющим пероральные или ингаляционные противоастматические препараты, Корвазан назначают только в том случае, если возможная польза его применения превышает потенциальный риск. При склонности к бронхоспастическому синдрому при приеме препарата Корвазан в результате повышения сопротивления дыхательных путей может развиться респираторный дистресс-синдром. В начале приема и при повышении дозы препарата Корвазан этих больных необходимо тщательно наблюдать, снижая дозу препарата при появлении начальных признаков бронхоспазма. С осторожностью применяют препарат при энфиземе легких.
Сахарный диабет. С осторожностью препарат назначают больным сахарным диабетом, поскольку он может маскировать или уменьшать выраженность симптомов гипогликемии (особенно тахикардию). У больных с сердечной недостаточностью и сахарным диабетом применение препарата Корвазан может сопровождаться декомпенсацией углеводного обмена.
Заболевания периферических сосудов. Осторожность необходима при назначении препарата Корвазан пациентам с заболеваниями периферических сосудов (в частности с синдромом Рейно), поскольку блокаторы β-адренорецепторов могут усиливать симптомы артериальной недостаточности.
Тиреотоксикоз. Как и другие блокаторы β-адренорецепторов, Корвазан может уменьшать выраженность симптомов тиреотоксикоза.
Общая анестезия и обширные хирургические вмешательства. Необходимо соблюдать осторожность в случае если больному проводится хирургическое вмешательство под общей анестезией, из-за возможности суммации отрицательных эффектов препарата Корвазан и анестетиков. В случае необходимости проведения хирургического вмешательства с применением анестезии необходимо предупредить анестезиолога о предшествующей терапии препаратом Корвазан.
Брадикардия. Корвазан может вызвать брадикардию. При снижении частоты сердечных сокращений <55 уд./мин дозу препарата Корвазан следует снизить.
Повышенная чувствительность. Необходимо соблюдать осторожность при назначении препарата Корвазан лицам с анамнестическими указаниями на тяжелые реакции повышенной чувствительности или проходящим курс десенсибилизации, поскольку блокаторы β-адренорецепторов могут повышать чувствительность к аллергенам и степень тяжести анафилактических реакций.
Псориаз. Больным с анамнестическими указаниями на возникновение или обострение псориаза при применении блокаторов β-адренорецепторов Корвазан можно назначать только после тщательного анализа возможной пользы и риска.
Одновременный прием блокаторов медленных кальциевых каналов. У больных, одновременно принимающих блокаторы медленных кальциевых каналов типа верапамила или дилтиазема, а также другие антиаритмические препараты, необходим регулярный мониторинг ЭКГ и АД.
Феохромоцитома. Больным феохромоцитомой до начала применения любого блокатора β–адренорецептора необходимо назначить блокаторы α-адренорецепторов. Хотя Корвазан обладает как β-, так и α-адреноблокирующими свойствами, опыта его применения у таких больным нет, поэтому его с осторожностью следует назначать больным с подозрением на феохромоцитому.
Стенокардия Принцметала. Неселективные блокаторы β-адренорецепторов могут провоцировать появление болевых приступов у больных со стенокардией Принцметала. Опыта применения препарата Корвазан у таких пациентов нет. Хотя свойства препарата как блокатора α-адренорецепторов могут предупредить подобную симптоматику, назначать карведилол в таких случаях следует с осторожностью. Препарат применяют с осторожностью пациентам пожилого возраста, а также при депрессии, миастении.
Контактные линзы. Лица, пользующиеся контактными линзами, должны помнить о возможности уменьшения количества слезной жидкости.
Синдром отмены. Лечение препаратом Корвазан нельзя прерывать резко, особенно у больных с ИБС. Отмена препарата Корвазан должна быть постепенной (в течение 2 нед).
В период лечения препаратом Корвазан не следует употреблять алкоголь.
Период беременности и кормления грудью. Беременным не следует принимать Корвазан. Поскольку карведилол проникает в грудное молоко, во время кормления грудью не следует принимать Корвазан или на время лечения матери прерывают кормление грудью.
Дети. Клинические данные относительно эффективности и безопасности применения препарата у пациентов в возрасте до 18 лет отсутствуют.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами и работе с механизмами. В начале лечения при повышении дозы Корвазана в процессе лечения следует воздерживаться от управления автомобилем и других видов деятельности, связанных с необходимостью высокой концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
В период лечения Корвазаном не следует употреблять алкоголь.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

Дигоксин. При одновременном приеме карведилола и дигоксина концентрация дигоксина повышается примерно на 15%. В начале терапии карведилолом при подборе его дозы или отмене препарата рекомендуется регулярный контроль концентрации дигоксина в плазме крови.
Инсулин или пероральные гипогликемические препараты. Препараты со свойствами блокатора β-адренорецепторов могут усиливать гипогликемическое действие инсулина или пероральных гипогликемических средств. Симптомы гипогликемии, особенно тахикардия, могут маскироваться или ослабевать. Больным, получающим инсулин или пероральные гипогликемические препараты, рекомендуется регулярный контроль глюкозы крови.
Индукторы или ингибиторы печеночного метаболизма. Рифампицин снижает плазменные концентрации карведилола примерно на 70%.
Препараты, снижающие содержание катехоламинов. Пациенты, принимающие одновременно препараты со свойствами блокатора β-адренорецепторов, и препараты, снижающие содержание катехоламинов (например резерпин и ингибиторы МАО), должны находиться под постоянным контролем в связи с риском развития артериальной гипотензии и/или выраженной брадикардии.
Циклоспорин. При назначении карведилола пациентам, перенесшим пересадку почки, у которых развилось хроническое сосудистое отторжение трансплантата, отмечали умеренное повышение средних минимальных концентраций циклоспорина. Чтобы поддерживать концентрации циклоспорина в терапевтическом диапазоне, примерно у 30% больных возникла необходимость в снижении дозы циклоспорина (в среднем на 20%). В связи с выраженными индивидуальными колебаниями требуемой суточной дозы циклоспорина рекомендуется постоянный мониторинг концентрации циклоспорина после начала терапии карведилолом и, при необходимости, соответствующая коррекция суточной дозы циклоспорина.
Верапамил, дилтиазем и другие антиаритмические средства (пропранолол, амиодарон). Одновременный прием с карведилолом может повысить риск нарушения атриовентрикулярной проводимости.
Клонидин. Одновременное назначение клонидина с препаратами со свойствами блокатора β-адренорецепторов может потенцировать антигипертензивный и урежающий сердечный ритм эффекты. Если планируется прекратить комбинированную терапию препаратом со свойствами блокатора β–адренорецепторов и клонидином, первым следует отменять блокатор β–адренорецепторов, а через несколько дней можно отменить клонидин, постепенно снижая его дозу.
Блокаторы медленных кальциевых каналов. При одновременном назначении карведилола и дилтиазема отмечали случаи нарушений проводимости (редко — с нарушениями показателей гемодинамики). Как и в случае с другими блокаторами β–адренорецепторов, назначение карведилола вместе с блокаторами медленных кальциевых каналов типа верапамила или дилтиазема рекомендуется проводить под контролем ЭКГ и АД.
Как и другие блокаторы β–адренорецепторов, карведилол может усиливать действие других одновременно принимаемых антигипертензивных препаратов, которые оказывают гипотензивный эффект в качестве побочного действия.
Особое внимание при проведении общей анестезии следует обращать на возможность синергического отрицательного инотропного действия карведилола и некоторых анестетиков.
Необходимо соблюдать осторожность при применении Корвазана одновременно с такими лекарственными препаратами:
•препаратами, которые влияют на ЦНС (снотворные, транквилизаторы, трициклические антидепрессанты и этиловый спирт) — из–за возможного взаимного усиления эффектов;
•НПВП — из–за уменьшения выраженности гипотензивного эффекта вследствие снижения продукции простагландинов;
•α– и β–симпатомиметиками (из–за возможного развития АГ, выраженной рефлекторной брадикардии и асистолии, а также уменьшения выраженности β–адреноблокирующего действия карведилола;
•эрготамином (необходимо учитывать сосудосуживающий эффект эрготамина);
•производными ксантина (аминофиллин, теофиллин) — из–за уменьшения выраженности β–адреноблокирующего действия.
Так как карведилол подвергается окислительному метаболизму, его фармакокинетика может изменяться при индукции или угнетении ферментной системой цитохрома P450, поэтому необходимо учитывать влияние:
•барбитуратов (снижающих эффективность карведилола);
•циметидина (повышает биодоступность карведилола на 30%);
•ингибиторов изоэнзима CYP 2D6 (хинидин, флуоксетин, пароксетин, пропафенон): допустимо повышение концентрации R(+)энантиомера карведилола;
Блокаторы β–адренорецепторов проникают через плацентарный барьер и могут вызвать гипотензию, брадикардию и гипогликемию у плода.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

Симптомы: выраженное снижение АД, брадикардия, сердечная недостаточность, кардиогенный шок, остановка сердца; возможны нарушения дыхания, бронхоспазм, рвота, спутанность сознания и генерализованные судороги.
Лечение: помимо мероприятий общего характера, необходимо проводить мониторинг и коррекцию жизненно важных показателей, при необходимости — в отделении интенсивной терапии. Можно использовать следующие мероприятия:
а) уложить больного горизонтально на спину;
б) при выраженной брадикардии — атропин по 0,5–2 мг в/в;
в) для поддержания сердечно-сосудистой деятельности — глюкагон по 1–10 мг в/в струйно, затем по 2–5 мг/ч в виде длительной инфузии;
г) симпатомиметики (добутамин, изопреналин, орципреналин или эпинефрин) в различных дозах, в зависимости от массы тела и терапевтической эффективности.
При необходимости введения препаратов с положительным инотропным действием назначают ингибиторы фосфодиэстеразы. Если в клинической картине передозировки доминирует артериальная гипотензия, вводят эпинефрин; его назначают в условиях непрерывного мониторинга показателей кровообращения.
При резистентной к лечению брадикардии показано применение искусственного водителя ритма.
При бронхоспазме вводят β-адреномиметики в виде аэрозоля (при неэффективности — в/в) или аминофиллин в/в. При судорогах в/в медленно вводят диазепам или клоназепам. Поскольку при тяжелой передозировке с симптоматикой шока возможно удлинение периода полувыведения карведилола и выведения препарата, необходимо продолжать поддерживающую терапию длительное время. Продолжительность поддерживающей/дезинтоксикационной терапии зависит от тяжести передозировки, ее следует продолжать до стабилизации состояния больного.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в сухом, защищенном от света месте при температуре до 25 °C.