Кветирон - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

КВЕТИРОН   25

(QUETIRON 25)

КВЕТИРОН 100

(QUETIRON 100)

КВЕТИРОН 200

(QUETIRON 200)

Склад.

Діюча речовина: кветіапін;

1 таблетка містить кветіапіну фумарату в перерахуванні на кветіапін

25 мг, 100 мг або  200 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, кальцію гідроген фосфат дигідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят, повідон, магнію стеарат, покриття для нанесення оболонки Opadry II White (Кветирон 25, Кветирон 200), Opadry II Yellow (Кветирон 100).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. Код   АТС N05A H04.

Клінічні характеристики.

Показання.

Гострі та хронічні психози різної етіології, психози при шизофренії. Маніакальні епізоди, пов’язані з біполярними розладами. 

Протипоказання.

Підвищена індивідуальна чутливість до будь-якого з компонентів препарату.

Спосіб застосування та дози.

Таблетки Кветирон дорослі приймають внутрішньо 2 рази на добу під час їжі або між прийомами їжі. Дозу препарату і тривалість курсу лікування визначає лікар індивідуально для кожного пацієнта залежно від показань та ступеня тяжкості захворювання.

Дорослі

Курсове лікування гострих та хронічних психозів, у тому числі шизофренічних

У перші 4 дні терапії добова доза становить: 1-й день – 50  мг, 2-й  день – 100  мг,                  3-й день  – 200  мг, 4-й день – 300  мг. Починаючи з 4-ої доби дозу підвищують до  досягнення необхідного клінічного ефекту (в  межах від 300 до 450  мг/добу). Залежно від клінічної ефективності та  переносимості препарату добова доза Кветирону може становити від 150 мг до 750  мг.

Максимальна добова доза Кветирону для лікування шизофренії – 750 мг.

Курсове лікування маніакальних епізодів, асоційованих з біполярними розладами

Добова доза в перші 4 доби лікування становить: 1-й день – 100  мг, 2-й день – 200  мг,       3-й  день – 300  мг, 4-й день – 400  мг. В подальшому дозу підвищують (але не більше ніж на 200  мг щодня) до  800  мг/добу, починаючи з 6-го  дня лікування. Залежно від  клінічної ефективності та  переносимості препарату доза може становити від 200 до 800  мг/добу.

Максимальна добова доза Кветирону для лікування маніакальних епізодів – 800 мг.

Людям літнього віку Кветирон призначають з обережністю, особливо на початку курсу лікування. Для пацієнтів цієї вікової групи початкова доза не повинна перевищувати       25 мг/добу. Дозу слід підвищувати на 25-50 мг щоденно до досягнення ефективної, яка не повинна перевищувати дозу для молодих пацієнтів.

Побічні реакції.

При прийомі Кветирону найчастіше можуть спостерігатися: сонливість, запаморочення, сухість у роті, астенія легкого ступеня, запор, тахікардія, ортостатична гіпотензія та диспепсія.

Як і при застосуванні інших антипсихотичних препаратів, під час лікування Кветироном відзначаються запаморочення, злоякісний нейролептичний синдром, лейкопенія, периферичні набряки.

Частота виникнення небажаних реакцій, пов’язаних із лікуванням Кветироном, представлена у таблиці:

Примітки: 1 – див. розділ «Особливості застосування»; 2 – сонливість може відзначатися у перші два тижні лікування і, як правило, зникає при тривалому застосуванні Кветирону; 3 – під час проведення контрольованих клінічних досліджень кветіапіну не спостерігали жодного випадку тяжкої нейтропенії або агранулоцит озу. Можливі фактори ризику для розвитку лейкопенії та/або нейтропенії включають зменшену кількість білих кров’яних тілець до початку лікування та лейкопенію та/або нейропенію, обумовлені застосуванням лікарських препаратів в анамнезі; 4 – виникають, як правило, на початку лікування;           5 – безсимптомне підвищення рівнів сироваткових трансаміназ (АЛТ, АСТ) або гама-ГТ можуть спостерігатися в окремих пацієнтів; 6 – як і під час лікування іншими антипсихотичними препаратами, які мають альфа-адренергічну активність (блокують альфа-адренорецептори), Кветирон може спричиняти ортостатичну гіпотензію, яка проявляється запамороченням, тахікардією, а в деяких пацієнтів - втратою свідомості, особливо на початку лікування.

У період лікування Кветироном спостерігається незначне дозозалежне зниження рівня гормонів щитовидної залози, зокрема загального та вільного Т 4. Максимальне зниження загального та вільного Т 4 зареєстровано на 2 - 4 тижнях терапії, без подальшого зниження рівня гормонів при тривалому лікуванні. Практично в усіх випадках рівень   загального та вільного Т 4 повертався до початкового після припинення терапії Кветироном, незалежно від тривалості лікування.

При лікуванні Кветироном дуже рідко можуть спостерігатися гіперглікемія та загострення діабету.

Подібно до дії інших антипсихотичних препаратів, можливе збільшення маси тіла, здебільшого у перші тижні лікування.

Кветирон може спричиняти подовження інтервалу QT на ЕКГ, але в клінічних дослідженнях не було виявлено взаємозв’язку між тривалістю курсу лікування Кветироном та подовженням інтервалу QT.

Передозування.

Описані випадки прийому препаратів кветіапіну в дозі понад 20 г без фатальних наслідків та з повною клінічною реабілітацією. Проте існують також повідомлення про поодинокі випадки передозування, які призводили до коми або до смерті.

Симптоми: сонливість, седація, тахікардія та артеріальна гіпотензія як наслідок   підсилення відомих фармакологічних ефектів препарату.

Лікування: специфічного антидоту не існує. У випадках вираженої інтоксикації необхідно проводити інтенсивну симптоматичну медикаментозну терапію, а також відновлювати та контролю вати прохідність дихальних шляхів, адекватну вентиляцію та оксигенацію, діяльність серцево-судинної системи.

Ретельний медичний контроль за станом пацієнта повинен тривати до його повного одужання.

Застосування в період вагітності або   годування груддю.

Безпека та ефективність препарату в  період вагітності не досліджені, тому Кветирон слід призначати   лише у тих випадках, коли очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода.

Ступінь екскреції Кветирону в жіноче молоко не визначений, тому необхідно припинити годування груддю під час   лікування препаратом.

Діти.

Безпека та ефективність Кветирону для дітей не визначені, тому препарат не застосовують в педіатричній практиці.

Особливості застосування.  

Серцево-судинні захворювання

З особливою обережністю призначають препарат пацієнтам з кардіоваскулярними та цереброваскулярними захворюваннями та іншими станами, що спричиняють артеріальну гіпотензію.

Судомні напади

Як і при лікуванні іншими антипсихотичними препаратами, рекомендується бути обережними при лікуванні пацієнтів з наявністю судомних нападів в анамнезі.

Пізня дискінезія

Тривале застосування Кветирону, як і інших антипсихотичних засобів, може спричиняти пізню дискінезію. При появі симптомів пізньої дискінезії необхідно знизити дозу або припинити подальше лікування Кветироном.

Злоякісний нейролептичний синдром

Злоякісний нейролептичний синдром може бути пов’язаний з проведенням антипсихотичного лікування, включаючи лікування Кветироном. Клінічні прояви синдрому включають: гіпертермію, змінений психічний статус, м’язову ригідність, нестабільність вегетативної нервової системи, збільшення рівня креатинфосфокінази. У таких випадках лікування Кветироном повинно бути припинено та проведено симптоматичне лікування.

Раптове припинення приймання препарату

При різкій відміні високих доз препарату може спостерігатися синдром відміни – виникнення нудоти, блювання, безсоння. Відомі випадки загострення психотичних симптомів та появи мимовільних рухів (акатизії, дистонії, дискінезії). Враховуючи небезпеку розвитку зазначених реакцій, відміняти препарат слід поступово.

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози   застосовувати   Кветирон   не рекомендується.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або   роботі з іншими механізмами.

Кветирон може спричинити сонливість та запаморочення, тому в період лікування пацієнтам не рекомендується працювати з небезпечними механізмами, а також керувати транспортними засобами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Кветирон слід застосовувати з обережністю у комбінації з препаратами, що діють на центральну нервову систему. У зв'язку з цим під час лікування категорично заборонено вживання алкоголю.

Фармакокінетика літію при одночасному призначенні кветіапіну не змінюється.

Фармакокінетика вальпроату натрію та кветіапіну при одночасному застосуванні не змінюється.

Фармакокінетика кветіапіну істотно не змінюється при одночасному призначенні з рисперидоном або галоперидолом. Одночасний прийом кветіапіну і тіоридазину призводить до підвищення кліренсу кветіапіну.

Одночасне призначення кветіапіну та карбамазепіну (індуктора мікросомальних ферментів печінки) призводить до підвищення кліренсу кветіапіну. При одночасному призначенні кветіапіну і фенітоїну (або інших індукторів печінкових ферментів, таких як карбамазепін, барбітурати, рифампіцин) може істотно зменшитись системний вплив кветіапіну, отже, може виникнути необхідність у підвищенні дози кветіапіну для збереження контролю психотичної   симптоматики. Доза кветіапіну може бути знижена при відміні фенітоїну, карбамазепіну або інших індукторів печінкових ферментів, або заміні препаратом, який не має індукую чого впливу на мікросомальні ферменти печінки (наприклад, вальпроат натрію).

CYP 3А 4 є ключовим ферментом, який бере участь у цитохром Р₄₅₀-опосередкованому метаболізмі кветіапіну. Фармакокінетика кветіапіну істотно не змінюється при одночасному застосуванні з циметидином, який є інгібітором цитохрому Р₄₅₀. Одночасне призначення кветіапіну та антидепресанту іміпраміну (інгібітор CYP 2D6) або флуоксетину (інгібітор CYP 3A4 і CYP 2D6) не спричиняє значущих змін фармакокінетики. Одночасне призначення кетоконазолу призводить до збільшення середніх значень максимальної концентрації і площі під кривою залежності «концентрація-час» (AUC) кветіапіну на 235 % і 522 % відповідно та до зниження кліренсу на 84 %. Середній період напів виведення кветіапіну збільшується з 2,6 до         6,8 год, проте середнє значення часу досягнення максимальної концентрації залишається без змін. Рекомендується бути обережними при одночасному застосуванні кветіапіну і потенційних інгібіторів CYP 3A4 (азолові протигрибкові препарати і макролідні антибіотики), при цьому слід розглянути можливість зменшення доз кветіапіну.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.  

Кветирон – атиповий антипсихотичний препарат, що взаємодіє з різними типами нейротрансміттерних рецепторів. Кветирон має вищу спорідненість з рецепторами серотоніну (5-НТ₂), ніж з рецепторами допаміну D₁ і D₂ в головному мозку, має високу спорідненість з гістаміновими та альфа₁-адренорецепторами, але меншу спорідненість з альфа₂-адренорецепторами. Вплив кветіапіну на рецептори 5-НТ₂ і D₂ продовжується до 12 годин, що підтверджується даними позитроноемісійної томографії. Препарат не має спорідненості з М-холінорецепторами та бензодіазепіновими рецепторами. Кветирон проявляє антипсихотичну активність.

При вивченні екстра пірамідних симптомів в експерименті було встановлено, що кветіапін спричиняє лише слабку каталепсію при введенні дози, яка ефективно блокує допамінові D₂-рецептори. Кветіапін обумовлює селективне зниження активності мезолімбічних А 10 допамінергічних нейронів порівняно з А 9 нігростріатальними моторними нейронами. Частота розвитку екстра пірамідних симптомів при застосуванні кветіапіну в дозі            75 – 750 мг/добу не відрізняється від такої при застосуванні плацебо або антихолінер-гічних препаратів.

Кветіапін не зумовлює підвищення рівня пролактину в сироватці крові.

Фармакокінетика.

При прийомі внутрішньо кветіапін добре всмоктується та активно метаболізується. Прийом їжі не має суттєвого впливу на біодоступність препарату. Основні метаболіти не мають вираженої фармакологічної активності. Період напів виведення становить приблизно 7 годин. Приблизно 83 % кветіапіну зв'язується з білками плазми крові. Препарат зберігає ефективність при прийманні  2 рази на добу.

Фармакокінетика кветіапіну лінійна, відмінностей фармакокінетики препарату у чоловіків і жінок немає. Середній кліренс кветіапіну у пацієнтів літнього віку на 30 – 50 % менший, ніж у пацієнтів віком 18–65 років. Кліренс кветіапіну знижений на 25 % у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатині ну менше 30 мл/хв) та у пацієнтів з ураженням печінки (компенсований алкогольний цироз). Менше 5 % кветіапіну не метаболізується і виводиться у незміненому стані. Приблизно 73 % кветіапіну екскретується із сечею та 21 % – з калом. Ключовим ферментом метаболізму кветіапіну     є CYP 3A4. Кветіапін і деякі його метаболіти чинять слабку інгібуючу дію на ферменти цитохрому Р₄₅₀ – 1А 2, 2С 9, 2С 19, 2D6 і 3А 4, але тільки в концентрації, що в 10 – 50 разів перевищує ту, яка досягається при застосуванні звичайних доз (300–450 мг/добу). In vitro не встановлено здатності кветіапіну спричиняти значне пригнічення активності цитохрому Р₄₅₀ та впливати на метаболізм інших лікарських засобів.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

Кветирон 25: круглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою білого кольору.

Кветирон 100: круглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою жовтого кольору, з рискою.

Кветирон 200: круглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою білого кольору, з рискою.

Термін придатності. 3 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці, у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °C.

Упаковка.

Кветирон 25: по 30 таблеток у блістері; по 1 блістеру в пачці картонній.

Кветирон 100, Кветирон 200: по 10 таблеток у блістері; по 1 або 3 блістери в пачці картонній.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

ТОВ «Фарма Старт», Україна.

Місцезнаходження.

Україна, 03124, м. Київ, бул. І. Лепсе, 8.

Фармакодинамика. Кветирон — атипичный антипсихотический препарат, взаимодействующий с разными типами нейротрансмиттерных рецепторов. Кветирон имеет более высокое сродство к рецепторам серотонина (5-НТ2), чем к рецепторам допамина D1 и D2 в головном мозгу, высокое сродство к гистаминовым и α₁-адренорецепторам, но меньшее сродство к α₂-адренорецепторам. Влияние кветиапина на рецепторы 5-НТ2 и D2 длится до 12 ч, что подтверждается данными позитронно-эмиссионной томографии. Препарат не имеет сродства к М-холинорецепторам и бензодиазепиновым рецепторам. Кветирон проявляет антипсихотическую активность.
При изучении экстрапирамидных симптомов в эксперименте установлено, что кветиапин является причиной лишь слабой каталепсии при введении дозы, эффективно блокирующей допаминовые D2-рецепторы. Кветиапин обусловливает селективное снижение активности мезолимбических А10 допаминергических нейронов по сравнению с А9 нигростриатальными моторными нейронами. Частота развития экстрапирамидных симптомов при применении кветиапина в дозе 75–750 мг/сут не отличается от таковой при применении плацебо или антихолинергических препаратов.
Кветиапин не обусловливает повышения уровня пролактина в сыворотке крови.
Фармакокинетика. При приеме внутрь кветиапин хорошо всасывается и активно метаболизируется. Прием пищи не оказывает существенного влияния на биодоступность препарата. Основные метаболиты не обладают выраженной фармакологической активностью. Период полувыведения составляет около 7 ч. Около 83% кветиапина связывается с белками плазмы крови. Препарат сохраняет эффективность при приеме 2 раза в сутки.
Фармакокинетика кветиапина линейная, отличий фармакокинетики препарата у мужчин и женщин нет. Средний клиренс кветиапина у пациентов пожилого возраста на 30–50% меньше, чем у пациентов в возрасте 18–65 лет. Клиренс кветиапина снижен на 25% у пациентов с тяжелыми нарушениями функции почек (клиренс креатинина ≤30 мл/мин) и у больных с поражением печени (компенсированный алкогольный цирроз). ≤5% кветиапина не метаболизируется и выводится в неизмененном виде. Около 73% кветиапина экскретируется с мочой и 21% с калом. Ключевым ферментом метаболизма кветиапина является CYP 3A4. Кветиапин и некоторые его метаболиты оказывают слабое ингибирующее действие на ферменты цитохрома Р450 — 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 и 3А4, но только в концентрации, которая в 10–50 раз превышает достигающуюся при применении в обычных дозах (300–450 мг/сут). In vitro не установлена способность кветиапина значительно угнетать активность цитохрома Р450 и влиять на метаболизм других лекарственных средств.

острые и хронические психозы различной этиологии, психозы при шизофрении; маниакальные эпизоды, связанные с биполярными расстройствами.

таблетки Кветирон взрослые принимают внутрь 2 раза в сутки во время или между приемами пищи. Дозу препарата и продолжительность курса лечения определяет врач индивидуально для каждого пациента в зависимости от показаний и степени тяжести заболевания.
Взрослые
Курсовое лечение острых и хронических психозов, в том числе шизофренических. В первые 4 дня терапии суточная доза составляет: 1-й день — 50 мг, 2-й — 100 мг, 3-й — 200 мг, 4-й — 300 мг. Начиная с 4-х суток дозу повышают до достижения необходимого клинического эффекта (в пределах 300–450 мг/сут). В зависимости от клинической эффективности и переносимости препарата суточная доза Кветирона может составлять 150–750 мг.
Максимальная суточная доза Кветирона для лечения шизофрении — 750 мг.
Курсовое лечение маниакальных эпизодов, ассоциированных с биполярными расстройствами. Суточная доза в первые 4 сут лечения составляет: 1-й день — 100 мг, 2-й — 200 мг, 3-й — 300 мг, 4-й — 400 мг. В дальнейшем дозу повышают (но не больше чем на 200 мг ежедневно) до 800 мг/сут, начиная с 6-го дня лечения. В зависимости от клинической эффективности и переносимости препарата доза может составлять 200–800 мг/сут.
Максимальная суточная доза Кветирона для лечения маниакальных эпизодов — 800 мг.
Людям пожилого возраста Кветирон назначают с осторожностью, особенно в начале курса лечения. Для пациентов этой возрастной группы начальная доза не должна превышать 25 мг/сут. Дозу нужно повышать на 25–50 мг ежедневно до достижения эффективной, которая не должна превышать дозу для молодых пациентов.

повышенная индивидуальная чувствительность к любому компоненту препарата.

при приеме Кветирона чаще всего могут отмечать сонливость, головокружение, сухость во рту, астению легкой степени, запор, тахикардию, ортостатическую гипотензию и диспепсию.
Как и при применении других антипсихотических препаратов, во время лечения Кветироном отмечают головокружение, злокачественный нейролептический синдром, лейкопению, периферические отеки.
Частота возникновения побочных реакций, связанных с лечением Кветироном, представлена в таблице:

Примечания: 1см. раздел ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ; 2сонливость могут отмечать в первые 2 нед лечения, которая, как правило, исчезает при продолжительном применении Кветирона; 3во время проведения контролируемых клинических исследований кветиапина не выявляли никаких случаев тяжелой нейтропении или агранулоцитоза. Вероятные факторы риска развития лейкопении и/или нейтропении включают снижение количества нейтрофилов до начала лечения и лейкопению и/или нейропению, обусловленные применением лекарственных препаратов в анамнезе; 4возникают, как правило, в начале лечения; 5бессимптомное повышение уровня сывороточных трансаминаз (АлАТ, АсАТ) или ГГТ могут отмечать у отдельных пациентов; 6как и во время лечения другими антипсихотическими препаратами, имеющими α-адренергическую активность (блокируют α-адренорецепторы), Кветирон может вызывать ортостатическую гипотензию, которая проявляется головокружением, тахикардией, а у некоторых пациентов — потерей сознания, особенно в начале лечения.
В период лечения Кветироном отмечают незначительное дозозависимое снижение уровня гормонов щитовидной железы, в частности общего и свободного Т4. Максимальное снижение общего и свободного Т4 зарегистрировано на 2–4-й неделе терапии, без дальнейшего снижения уровня гормонов при продолжительном лечении. Практически во всех случаях уровень общего и свободного Т4 возвращался к исходному после прекращения терапии Кветироном, независимо от продолжительности лечения.
При лечении Кветироном очень редко могут выявлять гипергликемию и обострение диабета.
Подобно действию других антипсихотических препаратов, возможно увеличение массы тела, в основном в первые недели лечения.
Кветирон может вызывать удлинение интервала Q–T на ЭКГ, но в клинических исследованиях не выявлена взаимосвязь между продолжительностью курса лечения Кветироном и удлинением интервала Q–T.

Сердечно-сосудистые заболевания
С особой осторожностью назначают препарат пациентам с кардиоваскулярными и цереброваскулярными заболеваниями и другими состояниями, вызывающими артериальную гипотензию.
Судорожные приступы
Как и при лечении другими антипсихотическими препаратами, рекомендуется быть осторожными при лечении пациентов с наличием судорожных приступов в анамнезе.
Поздняя дискинезия
Продолжительное применение Кветирона, как и других антипсихотических средств, может вызывать позднюю дискинезию. При появлении симптомов поздней дискинезии необходимо снизить дозу или прекратить дальнейшее лечение Кветироном.
Злокачественный нейролептический синдром
Злокачественный нейролептический синдром может быть связан с проведением антипсихотического лечения, включая лечение Кветироном. Клинические проявления синдрома включают гипертермию, изменение психического статуса, мышечную ригидность, лабильность вегетативной нервной системы, повышение уровня КФК. В таких случаях лечение Кветироном должно быть прекращено и проведено симптоматическое лечение.
Внезапное прекращение приема препарата
При резкой отмене высоких доз препарата могут отмечать синдром отмены — возникновение тошноты, рвоты, бессонницы. Известны случаи обострения психотических симптомов и появления непроизвольных движений (акатизии, дистонии, дискинезии). Учитывая опасность развития указанных реакций, отменять препарат нужно постепенно.
Препарат содержит лактозу, поэтому пациентам с наследственной непереносимостью галактозы применять Кветирон не рекомендуется.
Период беременности и кормления грудью. Безопасность и эффективность препарата в период беременности не исследованы, поэтому Кветирон нужно назначать лишь в тех случаях, когда ожидаемая польза для матери превышает возможный риск для плода.
Степень экскреции Кветирона в грудное молоко не определена, поэтому необходимо прекратить кормление грудью во время лечения препаратом.
Дети. Безопасность и эффективность Кветирона у детей не определены, поэтому препарат не применяют в педиатрической практике.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Кветирон может вызвать сонливость и головокружение, поэтому в период лечения пациентам не рекомендуется работать с опасными механизмами, а также управлять транспортными средствами.

Кветирон следует применять с осторожностью в комбинации с препаратами, действующими на ЦНС. В связи с этим во время лечения категорически запрещено употребление алкоголя.
Фармакокинетика лития при одновременном назначении кветиапина не изменяется.
Фармакокинетика вальпроата натрия и кветиапина при одновременном применении не меняется.
Фармакокинетика кветиапина существенным образом не меняется при одновременном назначении с рисперидоном или галоперидолом. Одновременный прием кветиапина и тиоридазина приводит к повышению клиренса кветиапина.
Одновременное назначение кветиапина и карбамазепина (индуктора микросомальных ферментов печени) приводит к повышению клиренса кветиапина. При одновременном назначении кветиапина и фенитоина (или других индукторов печеночных ферментов, таких как карбамазепин, барбитураты, рифампицин) возможно значительное уменьшение системного влияния кветиапина, поэтому может возникнуть необходимость в повышении дозы кветиапина для сохранения контроля психотической симптоматики. Доза кветиапина может быть снижена при отмене фенитоина, карбамазепина или других индукторов печеночных ферментов или замене препаратом, который не оказывает индуцирующего влияния на микросомальные ферменты печени (например вальпроат натрия).
CYP 3А4 является ключевым ферментом, принимающим участие в цитохром Р450-опосредованном метаболизме кветиапина. Фармакокинетика кветиапина существенно не меняется при одновременном применении с циметидином, который является ингибитором цитохрома Р450. Одновременное назначение кветиапина и антидепрессанта имипрамина (ингибитор CYP 2D6) или флуоксетина (ингибитор CYP 3A4 и CYP 2D6) не вызывает значимых изменений фармакокинетики. Одновременное назначение кетоконазола приводит к увеличению средних значений максимальной концентрации и AUC кветиапина на 235 и 522% соответственно и снижению клиренса на 84%. Средний период полувыведения кветиапина увеличивается с 2,6 до 6,8 ч, однако среднее значение периода достижения максимальной концентрации остается без изменений. Рекомендуется быть осторожными при одновременном применении кветиапина и потенциальных ингибиторов CYP 3A4 (азоловые противогрибковые препараты и макролидные антибиотики), при этом нужно рассмотреть возможность снижения доз кветиапина.

описаны случаи приема препаратов кветиапина в дозе 20 г без фатальных последствий и с полной клинической реабилитацией. Однако существуют также сообщения об единичных случаях передозировки, которые приводили к коме или смерти.
Симптомы: сонливость, седация, тахикардия и артериальная гипотензия как следствие усиления известных фармакологических эффектов препарата.
Лечение: специфического антидота нет. В случаях выраженной интоксикации необходимо проводить интенсивную симптоматическую медикаментозную терапию, а также восстанавливать и контролировать проходимость дыхательных путей, адекватную вентиляцию и оксигенацию, деятельность сердечно-сосудистой системы.
Тщательный медицинский контроль состояния пациента должен длиться до его полного выздоровления.

хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °C.