ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЛІТІЮ КАРБОНАТ

(LITHIUM CARBONICUM)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: lithium, літію карбонат;

основні фізико-хімічні властивості: білі або кремові таблетки у формі плоского диску з краєм, на одній із сторін напис LC;

склад: 1 таблетка містить літію карбонату 250 мг;

допоміжні речовини: лактоза, крохмаль картопляний, магнію стеарат, тальк, кремнію діоксид колоїдний, полівінілпіролідон.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. Код АТС N05A N01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Механізм дії літію до кінця не встановлений. Припускають, що літій блокує транспорт натрію в нейрони, що, у свою чергу, пригнічує залежне від деполяризації (тобто кальцій-залежне) вивільненнянорадреналіну та дофаміну (не впливаючи при цьому на вивільнення серотоніну). Вважають також, що літій пригнічує зворотній захват цих катехоламінів.

У пацієнтів з біполярними або уніполярними афективними розладами літій сприяє зникненню симптомів манії та попереджує їх розвиток, а також попереджує фазу депресії або зменшує її симптоми при обох типах афективних розладів, стабілізуючи настрій хворого.

У здорових людей літій не спричинює психотропної дії.

Солі літію пригнічують дію АДГ (вазопресину) та вплив тиреотропногогормону (ТТГ) на щитовидну залозу, що може призводити до певних побічних явищ.

У нирках та щитовидній залозі солі літію пригнічують дію антидіуретичного гормону та тиреотропного гормону на аденілатциклазу.

Фармакокінетика. Літію карбонат майже повністю абсорбується зі шлунково-кишкового тракту, проте абсорбція проходить повільно і триває приблизно 8 годин. Максимальна концентрація в крові спостерігається через 2-4 години. Об´ ємрозподілу становить приблизно 0,7 л/кг. Літій не зв´ язується з білками імайже повністю (95%) виводиться з сечею (4-5% препарату виводяться з потом). Період напів виведення тривалий і становить близько 19 годин, хоча цей показник дуже різниться в різних людей (від 13 до 33 годин). В умовах дефіциту натрію таводи реабсорбція літію у проксимальних канальцях нирок посилюється, елімінація подовжується (нормальна швидкість елімінації становить приблизно 30мл/кг/год.), що призводить до більш високих концентрацій літію в сироватці. Улюдей похилого віку швидкість виведення літію з сечею зменшується, періоднапів виведення подовжується. При лікуванні маніакальних розладів терапевтична концентрація літію в сироватці повинна становити 0,8-1,2 ммоль/л, а для профілактики манії ефективними є концентрації 0,5-0,8 ммоль/л.

Зважаючи навузький терапевтичний індекс літію карбонату, добову дозу слід визначати, базуючися на вимірах концентрації літію в сироватці (останній контроль – через 12 годин після останньої дози препарату) та на самопочутті пацієнта під час терапії.

Терапевтичний ефект настає через 1-3 тижні після початку лікування.

Показання для застосування. Літію карбонат призначений для лікування маніакальної фази біполярного афективного розладу, для профілактики рецидиву епізодів біполярного афективного розладу, а також для зменшення інтенсивності та частоти наступних епізодів манії у пацієнтів з маніакальними епізодами ванамнезі. Літію карбонат також застосовують для профілактики фази депресії у пацієнтів з уніполярним афективним розладом.

Спосіб застосування та дози.

Через вузький терапевтичний діапазон концентрацій літію дози препарату мають підбиратися індивідуально, базуючися на концентрації літію в сироватці та клінічному ефекті.

Загальна добова доза, як правило, становить від 0,5 до 1,25 г літію карбонату (за кілька приймань). Лікування потрібно починати з низької добової дози, а потім поступово її збільшувати. Під час початкового періоду лікування концентрацію літію в сироватці слід контролю вати не рідше одного разу на тиждень. Оптимальна концентрація літію – від 0,5 до 0,8 ммоль/л. Після досягнення потрібноїконцентраціії контрольні аналізи можна проводити рідше – раз на місяць або разна два місяці. У період ремісії концентрацію літію в сироватці можна визначати кожні 2-3 місяці.

При тяжких маніакальних розладах рекомендованою дозою є 1,5-2,0 г на добу, при цьому концентрація літію в сироватці має перебувати в межах 0,6-1,2 ммоль/л. Після полегшення тяжких симптомів дозу літію карбонату слід негайно зменшити.

Загальну добову дозу літію карбонату потрібно приймати не менш ніж за три приймання. У випадку, якщо одна доза була пропущена, не слід подвоювати наступну дозу.

Побічна дія.

Шлунково-кишкові розлади, м´ язова слабкість, відчуття втоми часто спостерігаються на початку лікування, проте при його продовженні ці симптоми зникають.

Частота і тяжкість побічних явищ залежать від чутливості хворого долітію та концентрації літію в сироватці.

Спостерігали такі побічні ефекти терапії літієм:

Центральна та периферична нервова система: псевдотумор мозку, м´ язовий тремор (крупно розмашистий тремор та фібриляції), атаксія, атетоз, підвищені сухожилкові рефлекси, екстра пірамідні симптоми, нетримання сечі та калу, судоми, сонливість, де зорієнтованість, порушення пам´ яті, кома, зорові розлади, розлади мовлення, головний біль.

Серцево-судинна система: аритмії, гіпотензія, непритомність, брадикардія, порушення функції синусового вузла, судинна недостатність, периферичні набряки.

Шлунково-кишковий тракт: нудота, блювання, діарея, біль у животі, анорексія, набряк слинних залоз.

Сечостатева система: глюкозурія, зниження кліренсу креатині ну, альбумінурія, олігурія, симптоми діабету (поліурія, полідипсія).

Шкіра: випадання волосся, вугрі, псоріаз, свербіж, висип, вкривання виразками, гіперкератоз, фолікуліт.

Вегетативна нервова система: сухість у роті, імпотенція.

Ендокринні залози: базедова хвороба, гіпотироїдизм, гіпертироїдизм.

Інші: зниження маси тіла, гіперглікемія, гіперкальціємія, алергічний васкуліт, анемія, лейкопенія, лейкоцитоз, набряк, розлад смаку, карієс.

Побічні ефекти, спричинені літієм, більш виражені у пацієнтів похилого віку, ніж у молодих, незважаючи на однакову концентрацію літію в сироватці.

Протипоказання.

Гіпер чутливість до активної речовини або допоміжних інгредієнтів, тяжка ниркова недостатність, недавній інфаркт міокарда, органічна патологія мозку, лейкози, вагітність (через ембріотоксичну дію у першому триместрі) та грудне вигодовування (літій виводиться з молоком).

Препарат протипоказаний дітям.

Передозування.

У випадку гострого передозування можуть спостерігатися блювання, діарея, дискінезія, судоми, кома, аритмії та серцево-судинний колапс. Ці явища можуть бути небезпечними для життя. Інтенсивність проявів пропорційна концентрації літію в сироватці.

При тривалому лікуванні симптоми отруєння розвиваються поступово. Причинами цього можуть бути нерегулярне приймання препарату, водно-електролітний дисбаланс у результаті мінливого надходження натрію хлору, підвищене виведення натрію під дією діуретиків або надмірного потовиділення.

Рівень літію в сироватці у межах 1,5-2 ммоль/л (через 12 годин після застосування останньої дози) може викликати діарею, тремор та фібриляцію, м´ язову слабкість, розлади мовлення та атаксію.

Концентрація літію в сироватці, вища за 2-3 ммоль/л, може мати наслідком сплутаність свідомості, судоми, розлади пам´ яті, ністагм, комута смерть.

Лікування передозування.

Специфічного антидоту літію не існує. При менш тяжких випадках отруєння достатньо припинення лікування на 1-2 дні та збільшеного надходження натрію хлориду (відновлювати терапію можна тільки у менших дозах, при цьомуобов´ язково контролюючи концентрацію літію в сироватці). У тяжких випадках необхідне промивання шлунка, підтримання водно-електролітного балансута функціонування дихальної і серцево-судинної систем. Обов´ язковими є стимуляція виведення літію (а саме гемодіаліз або форсований діурез з манітолом) і одночасне збільшення надходження натрію в організм.

Особливості застосування. Слід обережно застосовувати літій у пацієнтів з хворобою Паркінсона, гіпотиреоїдизмом, порушенням функціїсинусового вузла та атріовентрикулярної провідності, епілепсією, псоріазом, вродженою м´ язовою слабкістю, діабетом та шизофренією.

Оскільки літій блокує реабсорбцію натрію у ниркових канальцях, під час лікування препаратом слід забезпечити адекватне надходження в організм натрію та води.

При діареї або надмірному потовиділенні (наприклад, при інфекційних захворюваннях) може бути необхідним зменшення дози або тимчасове припинення лікування.

У хворих похилого віку кліренс літію карбонату може зменшуватися до 50%, тому необхідне пропорційне зменшення дози препарату. Крім того, концентрації літію в плазмі, які нормально переносять пацієнти більш молодого віку, можуть викликати побічні явища у хворих літнього віку (головним чином це проявляється дисфункціямицентральної нервової системи).

Вагітність та лактація. Препарат належить до категорії Dщодо застосування під час вагітності. Літій проходить крізь плаценту. Призначення літію вагітним жінкам, особливо під час першого триместру вагітності, збільшує ризик уроджених вад, особливо патології серцево-судинної системи.

Літій можна призначати вагітним жінкам тільки за умови абсолютних показань і неможливості призначити альтернативне лікування (або наявності протипоказань до інших видів лікування).

Літій проникає в грудне молоко жінок, які годують груддю, тому грудне вигодовування під час лікування літієм протипоказане.

Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами. Під час лікування тяжких загострень хвороби керування автомобілем та іншими механізмами протипоказане. При профілактичному застосуванні літію хворі повинні консультуватися зі своїм лікарем щодо цього питання.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Діуретики, особливо тіазиди та амілорид, дієта з низьким вмістом натрію та підвищені втрати натрію (наприклад, внаслідок надмірного потовиділення), затримують виведення літію і збільшують ризик його накопичення.

Не стероїдні протизапальні препарати (наприклад, індометацин, ібупрофен), тетрацикліни, метилдопа та інгібітори АПФ можуть пригнічувати виведення літію зсечею.

Одночасне застосування літію і галоперидолу може призводити доенцефалопатії, що характеризується втомлюваністю, сонливістю, гарячкою, м´ язовим тремором, дезорієнтацією, екстра пірамідними симптомами, лейкоцитозом, підвищеним рівнем та активністю ферментів плазми, підвищенням рівнів сечовини та азоту крові і ранковою гіперглікемією. Інколи енцефалопатіяможе призводити до необоротного пошкодження мозку. Аналогічна взаємодія можливаі з іншими нейролептиками.

Літію карбонат посилює та подовжує дію м´ язових релаксантів, незалежно від їх механізму дії, – як недеполяризуючих (панкуроніум) тадеполяризуючих (сукцинілхолін) препаратів, а в поодиноких випадках провокує прояв симптомів уродженої м´ язової слабкості. Літій підсилює пригнічуючу дію високих доз йодиду на щитовидну залозу. Повідомляли, що літій пригнічує діюамфетамінів.

Флуоксетин, метилдопа та метронідазол можуть збільшувати концентрацію літію в крові і таким чином підвищувати ризик побічних і токсичних ефектів лікування літієм.

Хлорпромазин та інші похідні фенотіазинів можуть загострюватиекстра пірамідні симптоми та потенціювати нейротоксичну дію літію. Одночасне призначення літію та трициклічних антидепресантів може провокувати маніакальні або маніакально-депресивні стани.

Ксантини (тобто амінофілін, кофеїн, теофілін) та інші препарати злужною реакцією (наприклад, натрію карбонат) і сечовина можуть прискорювати виведення літію, зменшуючи таким чином його концентрацію в сироватці.

Вплив літію на результати лабораторних досліджень: літій може підвищувати концентрації глюкози, паратгормону та кальцію в плазмі.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі нижче 25°С, усухому місці, недоступному для дітей.

Термін придатності – 3 роки.

Действующее вещество (МНН) Лития карбонат (Lithium carbonate)
Применение: Маниакальная фаза биполярного психоза, профилактика обострений маниакально-депрессивного психоза, агрессивность при психопатиях и хроническом алкоголизме, привыкание к психотропным препаратам, сексуальные отклонения, синдром Меньера, мигрень.

Противопоказания: Гиперчувствительность, тяжелые заболевания почек и/или печени, тяжелые сердечно-сосудистые заболевания, беременность, кормление грудью (обязательно прекращение грудного вскармливания).

Побочные действия: Диарея, тошнота, рвота, сухость во рту, умеренная полиурия, дисфункция почек, нарушение сердечного ритма, торможение гемопоэза, деятельности щитовидной железы, слабый тремор рук, сонливость, алопеция, акне.

Взаимодействие: При одновременном назначении с нейролептиками и антидепрессантами возможно нарастание массы тела, с антипиретиками и слабительными — увеличение потери жидкости и снижение переносимости. Не рекомендуется сочетать с диуретиками, т.к. снижается канальцевая реабсорбция натрия и создается опасность гипонатриемии. НПВС замедляют экскрецию лития.

Передозировка: Симптомы: нарушение речи, гиперрефлексия, тонические и эпилептические судороги, олигурия, потеря сознания, коллапс, кома.
Лечение: симптоматическое.

Способ применения и дозы: Внутрь, во время еды, запивая водой или молоком. Взрослым назначают в дозе, регулярный прием которой обеспечивает равновесную концентрацию в крови в пределах 0,6–1,0 ммоль/л в течение более 6 мес для проявления профилактического действия; при дозе 1 г/сут концентрация стабилизируется через 10–14 дней. Даже при выраженном улучшении не следует прерывать лечение во избежание рецидива. У детей концентрация лития в крови должна быть в пределах 0,5–1,0 ммоль/л.

Меры предосторожности: Пропущенные дозы не возмещают. Рекомендуется постепенно отменять лечение путем увеличения интервалов между приемами и постепенным снижением дозы. Нельзя применять при нарушениях водно-солевого баланса (бессолевой диете, дефиците натрия, диарее, рвоте). До лечения необходимо определить Cl креатинина (должен быть не более 0,17 мл/с) и величину остаточного азота, провести ЭКГ-анализ и общий анализ крови с определением СОЭ, а затем регулярно не менее 1 раза в месяц, контролировать уровень лития в крови через 12 ч после приема последней дозы.