Локсоф - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЛОКСОФ

(LOXOF)

Склад:

діюча речовина:  levofloxacin;

100 мл розчину містять левофлокса цину 500 мг;

допоміжні речовини: глюкоза безводна, кислота хлористоводнева, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Код АТС J01M A12.

Клінічні характеристики.

Показання.

Інфекції, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами.

1. Не госпітальна   пневмонія.

2. Ускладнені інфекції сечовивідного тракту, пієлонефрит.

3. Інфекції шкіри та м’яких тканин.

4. Хронічний бактеріальний простатит.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до левофлокса цину, інших фторхінолонів або до будь-якого інгредієнта препарату. Епілепсія. Ушкодження сухожилля, пов’язане з прийомом фторхінолонів. Період вагітності і годування груддю. Дитячий вік до 18 років.

Спосіб застосування та дози.

Розчин Локсоф необхідно вводити шляхом повільної внутрішньо венної інфузії 1 - 2 рази на день. Доза залежить від виду і тяжкості інфекції та від чутливості збудника. Звичайно після декількох днів лікування, якщо стан пацієнта дозволяє, можна перевести хворого з початкового внутрішньо венного   введення   на   пероральне приймання (таблетки левофлокса цину 250 мг або 500 мг). Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби і має становити не більше 14 днів. Введення препарату необхідно продовжувати не менш ніж 48 - 72 годин після зникнення клінічних ознак інфекції. Локсоф розчин для інфузій призначений тільки для повільного внутрішньо венного введення; його застосовують 1 - 2 рази на день. Тривалість введення не повинна бути менше 30 хв для дози 250 мг або 60 хв для дози 500 мг.

Дозування у пацієнтів з нормальною функцією нирок (тобто CL_CR > 50 мл/хв)

¹ У разі тяжкої інфекції варто розглянути можливість підвищення дози.

Дозування у пацієнтів з порушеною функцією нирок (кліренс креатині ну ≤ 50 мл/хв)

¹ Додаткових доз після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу не потрібно.

Для пацієнтів із порушеною функцією печінки корекція дози препарату не потрібна, оскільки левофлоксацин метаболізується печінкою у незначній мірі та екскретується в основному нирками.

Для пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок корекція дози препарату не потрібна.

При послідовних інфузіях Локсофу та інших лікарських засобів не можна вводити їх в одну вену.

Після розкриття флакона залишки препарату слід утилізувати.

Побічні реакції.

Побічні реакції оцінювалися за частотою виникнення: дуже часто – більш ніж 10 %, часто – від 1 до 10 %, іноді – від 0,1 до 1 %, рідко – від 0,01 до 0,1 %, дуже рідко – менше ніж 0,01 %; поодинокі випадки.

Алергічні реакції:  іноді  –   свербіж, висипи; рідко – кропив’янка, бронхоспазм/задишка; дуже рідко – ангіо невротичний набряк, артеріальна гіпотензія, анафілактичний шок, фото сенсибілізація; поодинокі випадки – тяжкі бульозні висипи, такі як синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ексудативна мультиформна еритема.

Такі реакції іноді можуть спостерігатися навіть після першої дози протягом кількох хвилин або годин після застосування.

З боку травного тракту, метаболізм: часто – нудота, діарея; іноді – анорексія, блювання, абдомінальний біль, диспепсія; рідко – діарея з домішками крові, що у поодиноких випадках може вказувати на ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт; дуже рідко – гіпоглікемія, особливо у хворих на цукровий діабет.

З боку центральної нервової системи: іноді – головний біль, запаморочення / вертиго, сонливість, безсоння; рідко – парестезія, тремор, сплутаність свідомості, судоми, тривожність, депресія, психотичні реакції, ажитація; дуже рідко – гіпостезія, зорові та слухові розлади, порушення смаку та сприйняття запахів, галюцинації, схильність до суїциду.

З боку серцево-судинної системи: рідко – тахікардія, артеріальна гіпотензія; дуже рідко – анафілактичний шок; поодинокі випадки – пролонгація QT-інтервалу.

З боку скелетно-м'язової системи: рідко – артралгія, міалгія, пошкодження сухожиль, включаючи тендиніт (наприклад, ахілове сухожилля); дуже рідко – розрив сухожилля (наприклад, ахілового); цей небажаний ефект може спостерігатися в межах 48 годин від початку лікування;   двобічна м’язова слабкість,   особливо небезпечна для пацієнтів зі злоякісною міастенією; в поодиноких випадках – рабдоміоліз.

З боку печінки, нирок: часто – підвищення рівня печінкових ферментів (наприклад, АЛТ/АСТ); нечасто – підвищення білірубіну, підвищення рівня креатині ну в сироватці; дуже рідко – реакції з боку печінки, такі як гепатит; гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок інтерстиціального нефриту).

З боку системи   крові: іноді – еозинофілі я, лейкопенія; рідко – нейтропенія, тромбоцит опенія; дуже рідко – агранулоцит оз; поодинокі випадки – гемолітична анемія, панцитопенія.

Інші: часто – біль, почервоніння у місці введення та   флебіт; іноді – астенія, кандидоз, надмірне розмноження інших резистентних мікро організмів; дуже рідко – алергічний пневмоніт, пропасниця.

Іншими небажаними ефектами, які асоціювалися із введенням фторхінолонів, можуть бути екстра пірамідні симптоми та інші розлади м’язової системи, алергічний васкуліт, напади порфірії у пацієнтів із порфірією.

Передозування.

Симптоми: сплутана свідомість, запаморочення, порушення свідомості та судомні напади, пролонгація інтервалу QT.

Лікування: симптоматичне і підтримуюче. Варто передбачити моніторинг ЕКГ, оскільки можливе виникнення пролонгації інтервалу QT. Левофлоксацин не видаляється ні шляхом гемодіалізу, ні шляхом перитонеального діалізу; специфічного антидоту не існує.

Особливості застосування.

При нозокоміальних інфекціях, спричинених Ps. aeruginosa і при тяжких випадках пневмококової пневмонії може знадобитися комбінована терапія. Необхідно дотримуватися рекомендованої швидкості введення розчину для інфузій  –   не   менше  30 хв   для   дози 250 мг та 60 хв для дози 500 мг. Якщо під час проведення інфузії відмічається немотивоване зниження артеріального тиску, введення препарату необхідно негайно припинити.

У поодиноких випадках у пацієнтів може виникати тендиніт. Найчастіше тендиніт вражає ахілове сухожилля та може призводити до розриву сухожилля. Ризик тендиніту та розриву сухожилля підвищується у людей літнього віку та у пацієнтів, які приймають кортикостероїди. Тому необхідно ретельно спостерігати за пацієнтами, які застосовують левофлоксацин. Пацієнти з симптомами тендиніту перед початком лікування повинні проконсультуватися з лікарем. Якщо підозрюється тендиніт, лікування препаратом варто негайно припинити та почати відповідне лікування ураженого сухожилля (наприклад, шляхом іммобілізації).

Діарея, особливо тяжка, персистуюча та/або з домішками крові під час або після лікування препаратом може свідчити про хворобу, асоційовану з Clostridium difficile, найтяжчою формою якої є псевдомембранозний коліт. Якщо підозрюється псевдомембранозний коліт, терапію препаратом варто негайно відмінити та без зволікання розпочати симптоматичне та специфічне лікування (наприклад, ванкоміцином). У цій клінічній ситуації протипоказані препарати, що пригнічують перистальтику.

Локсоф розчин для інфузій, як і інші хінолони, протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі, повинен застосовуватися з обережністю пацієнтами зі схильністю до судом, із ураженнями центральної нервової системи.

Одночасне лікування фенбуфеном та подібними не стероїдними протизапальними препаратами або препаратами, які знижують церебральний судомний поріг, такими як теофілін, також вимагає обережності.

Пацієнти з латентною або розвинутою недостатністю активності глюкозо-6-фосфат дегідрогенази можуть мати схильність до гемолітичних реакцій, якщо їх лікують хінолоновими антибактеріальними препаратами. Тому левофлоксацин у них варто застосовувати з обережністю. Хоча фото сенсибілізація зустрічається дуже рідко при застосуванні левофлокса цину, пацієнтам рекомендується уникати УФ-опромінення з метою запобігання фото сенсибілізації.

У випадку розвитку психотичних реакцій при прийомі хінолонів, в тому числі левофлокса цину, препарат варто відмінити та вдатися до відповідних заходів. З обережністю призначати Локсоф пацієнтам із психічними порушеннями або пацієнтам із психічними захворюваннями в анамнезі.

1 мл розчину препарату містить 50 мг (тобто 5 г/100 мл) глюкози. Це варто враховувати у пацієнтів, хворих на цукровий діабет або з іншими станами, які асоціюються з порушеннями толерантності до вуглеводів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

У деяких пацієнтів препарат може спричинити головний біль, запаморочення / вертиго, сонливість, безсоння, порушення зору, сплутаність свідомості, тому слід утримуватися від керування авто транспортом і роботи зі складними механізмами, що вимагають підвищеної уваги й швидкості психомоторних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Теофілін, фенбуфен або подібні не стероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ): левофлоксацин не виявив будь-яких фармакокінетичних взаємодій з теофіліном в одному клінічному дослідженні. Помітне зниження церебрального судомного порогу може спостерігатися при введенні хінолонів   одночасно з теофіліном, НПЗЗ або іншими препаратами, які знижують судомний поріг.

Пробенецид і циметидин: пробенецид і циметидин виявляють статистично достовірний вплив на елімінацію левофлокса цину; нирковий кліренс левофлокса цину знижувався циметидином (24 %) і пробенецидом (34 %). З обережністю слід вводити левофлоксацин одночасно з препаратами, які   впливають на секрецію ниркових канальців (пробенецид і циметидин), особливо пацієнтам із порушеною функцією нирок.

Циклоспорин: період напів виведення циклоспорину збільшується на 33 %, коли він вводиться одночасно з левофлоксацином.

Антагоністи вітаміну К: внаслідок можливого виникнення кровотечі у пацієнтів, які приймають левофлоксацин у комбінації з будь-яким антагоністом вітаміну К (наприклад, варфарином),   коагуляцій ні тести повинні контролю ватися, якщо ці препарати застосовуються одночасно.

Фармакокінетика левофлокса цину не змінювалася при сумісному введенні разом із такими препаратами: кальцію карбонатом, дигоксином, глібенкламідом, ранітидином, варфарином.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Левофлоксацин, як   і інші фторовані хінолони, блокує бактеріальну ДНК-гіразу, внаслідок чого порушує функцію ДНК бактерій. Локсоф активний відносно грам позитивних та грам негативних патогенних мікро організмів, включаючи штами, резистентні до пеніциліні в, цефалоспоринів та/або аміноглікозидів. Розвиток резистентності може значно впливати на чутливість до препарату саме місцевих штамів, таким чином, бажано при призначенні препарату враховувати цю інформацію, особливо у випадку лікування тяжких інфекцій. Локсоф має широкий спектр дії щодо мікро організмів:

чутливі мікро організми:

аеробні грам позитивні мікро організми: Enterococcus faecalis ¹, Staphylococcus aureus ¹ methi-S, Staphylococcus коагулазонегативний метицилінчутливий, Staphylococcus saprophyticus, Streptococci групп С и G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae ¹ peni-I/S/R, Streptococcus pyogenes¹;

аеробні грам негативні мікро організми: Acinetobacter baumannii ¹, Citrobacter freundii ¹, Eikenella corrodens, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae ¹, Escherichia coli¹, Haemophilus influenzae ¹ ampi-S/R, Haemophilus parainfluenzae ¹, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae ¹, Moraxella catarrhalis ¹ β+/β-, Moraxella morganii, Pasteurella multocida, Proteus mirabilis ¹, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa ¹, Serratia marcescens;

анаеробні мікро організми: Bacteroides fragilis, Clostridium perfringens, Peptostreptococcus;

інші мікро організми: Chlamydia pneumoniae ¹, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila ¹, Mycoplasma pneumoniae ¹, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum;

мікро організми з помірною чутливістю:

аеробні грам негативні мікро організми: Burkhoderia серасіа;

анаеробні мікро організми: Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotamicron, Bacteroides vulgatus, Clostridium difficile;

резистентні: Staphylococcus aureus¹ methi-R, Staphylococcus коагулазонегативний метицилінчутливий. (¹ Клінічна ефективність доведена в клінічних випробуваннях).

При нозокоміальних інфекціях, спричинених Ps. aeruginosa, може знадобитися комбінована терапія.

Фармакокінетика. Немає суттєвої різниці у фармакокінетиці левофлокса цину після внутрішньо венного та перорального   введення.

Після внутрішньо венного введення препарат накопи чується у слизовій оболонці бронхів та бронхіальному секреті тканини легенів (концентрація в легенях перевищує таку в плазмі), сечі.   У спинномозкову рідину левофлоксацин потрапляє погано.

Розподіл. Приблизно 30 - 40 % левофлокса цину зв’язується з протеїном сироватки. Кумуляційний ефект левофлокса цину при застосуванні терапевтичних доз практично відсутній.

Метаболізм.

Левофлоксацин метаболізується в дуже незначній   мірі, метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти складають   менше 5 %   кількості   препарату, що виділяється з сечею.

Виведення. Після внутрішньо венного введення левофлоксацин   виводиться з плазми відносно повільно (період   напів виведення   становить  6 - 8 годин), в основному, нирками (понад  85 %   введеної дози).

Пацієнти з нирковою недостатністю.

У пацієнтів з порушеною функцією нирок фармакокінетика левофлокса цину змінюється – ниркова елімінація і кліренс знижуються, а період напів виведення із плазми подовжується:

Пацієнти літнього віку.

Суттєвих відмінностей у фармакокінетиці левофлокса цину у молодих і літніх пацієнтів не спостерігається, окрім розходжень у кліренсі креатині ну.

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості: прозора, жовта або зеленкувато-жовта рідина.

Несумісність.

Дані щодо сумісності розчину для інфузій Локсофу з іншими розчинами для інфузій обмежені.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати!

Упаковка.

По 100 мл у флаконі № 1 у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Ранбаксі Лабораторіз Лімітед.

Місцезнаходження.

Plot No.90 to 92, A81, A82, AB, Neminagar, Gandhi Path, Jaipur, Rajasthan, India.

ЛОКСОФ
табл. п/плен. оболочкой 500 мг, № 5     

Левофлоксацин    500 мг
Прочие ингредиенты: целлюлоза микрокристаллическая, гипромеллоза, полисорбат 80.

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА: Фармакодинамика. Левофлоксацин, как и другие фторированные хинолоны, блокирует бактериальную ДНК-гиразу, вследствие чего нарушает функцию ДНК бактерий. Локсоф активен в отношении грамположительных и грамотрицательных патогенных микроорганизмов, включая штаммы, резистентные к пенициллинам, цефалоспоринам и/или аминогликозидам. Развитие резистентности может значительно влиять на чувствительность к препарату именно местных штаммов, таким образом, желательно при назначении препарата учитывать эту информацию, особенно в случае лечения тяжелых инфекций. Локсоф имеет широкий спектр действия относительно следующих микроорганизмов:
чувствительные микроорганизмы :
аэробные грамположительные микроорганизмы: Enterococcus faecalis1, Staphylococcus aureus1 methi-S, Staphylococcus коагулазонегативный метициллинчувствительный, Staphylococcus saprophyticus, Streptococci групп С и G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae1 peni-I/S/R, Streptococcus pyogenes1;
аэробные грамотрицательные микроорганизмы: Acinetobacter baumannii1, Citrobacter freundii1, Eikenella corrodens, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae1, Escherichia coli1, Haemophilus influenzae1 ampi-S/R, Haemophilus parainfluenzae1, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae1, Moraxella catarrhalis1 β+/β-, Moraxella morganii, Pasteurella multocida, Proteus mirabilis1, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa1, Serratia marcescens;
анаэробные микроорганизмы: Bacteroides fragilis, Clostridium perfringens, Peptostreptococcus;
другие микроорганизмы: Chlamydia pneumoniae1, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila 1, Mycoplasma pneumoniae1, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum;
микроорганизмы с умеренной чувствительностью :
аэробные грамнегативные микроорганизмы: Burkhoderia серасіа;
анаэробные микроорганизмы: Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotamicron, Bacteroides vulgatus, Clostridium difficile;
резистентные: Staphylococcus aureus1 methi-R, Staphylococcus коагулазонегативный метициллинчувствительный.
(1 Клиническая эффективность доказана в клинических испытаниях).
При нозокомиальных инфекциях, вызванных Ps. aeruginosa, может понадобиться комбинированная терапия.
Фармакокинетика. Нет существенной разницы в фармакокинетике левофлоксацина после в/в и перорального введения.
Перорально введенный левофлоксацин быстро и почти полностью всасывается с достижением максимальной концентрации в плазме крови в пределах 1 ч. Абсолютная биодоступность составляет около 100%. Левофлоксацин демонстрирует линейную фармакокинетику в диапазоне доз от 50 до 600 мг. Приблизительно 30–40% принятой дозы левофлоксацина связывается с белками сыворотки крови. При многократном введении 500 мг 1 раз в сутки продемонстрировано ничтожно малое накопление препарата. После приема дозы 500 мг 2 раза в сутки выявлено незначительное, но предвиденное накопление левофлоксацина. Устойчивая концентрация достигается в пределах 3 дней.
Проникновение в ткани и жидкости организма
Проникновение в бронхиальный секрет и секрет эпителиального слоя
Максимальная концентрация левофлоксацина в бронхиальном секрете эпителиального слоя после введения 500 мг перорально составляла 8,3 и 10,8 мкг/мл соответственно, достигалась в пределах 1 ч после введения.
Проникновение в легочную ткань
Максимальная концентрация левофлоксацина в легочной ткани после введения 500 мг перорально составляет 11,3 мкг/мл и достигалась через 4–6 ч после введения. Концентрация в легочной ткани стойко превышала концентрацию в плазме крови.
Проникновение в жидкость волдыря
Максимальная концентрация левофлоксацина около 4 и 6,7 мкг/мл в жидкости волдыря достигалась через 2–4 ч после 3-дневного введения 500 мг дозы 1–2 раза в сутки соответственно.
Проникновение в ткань предстательной железы
После перорального введения 500 мг дозы левофлоксацина 1 раз в сутки на протяжении 3 дней его средняя концентрация в ткани предстательной железы составляла 8,7; 8,2 и 2 мкг/г после 2; 6 и 24-го ч соответственно. Среднее соотношение концентрации препарата в предстательной железе и плазме крови составляет 1,84.
Концентрация в моче
Средняя концентрация в моче через 8–12 ч после перорального введения 150; 300 или 500 мг левофлоксацина составляла 44; 91 и 200 мг/л соответственно.
После в/в введения препарат накапливается в слизистой оболочке бронхов и бронхиальном секрете ткани легких (концентрация в легких превышает таковую в плазме крови), моче. В спинномозговую жидкость левофлоксацин проникает плохо.
Левофлоксацин метаболизируется в очень незначительной степени, метаболитами являются десметил-левофлоксацин и левофлоксацина N-оксид. Левофлоксацин экскретируется главным образом в виде неизмененного препарата с мочой, ≤5% введенной дозы составляют метаболиты препарата.
Левофлоксацин является стереохимически стабильным и не подвергается хиральной инверсии.
После перорального или в/в введения левофлоксацин относительно медленно элиминируется из плазмы крови. Средний период полувыведения левофлоксацина из плазмы колеблется в пределах 6–8 ч после одно- и многократного введения. Экскреция происходит в основном почечным путем (85% введенной дозы). Профиль концентрации левофлоксацина в плазме крови после в/в введения близок и сопоставим по AUC с профилем при пероральном применении левофлоксацина при условии введения в равных дозах (мг/мл). Таким образом, пероральный и в/в пути введения левофлоксацина можно считать взаимозаменяемыми.
Пациенты с почечной недостаточностью
У пациентов с нарушением функции почек фармакокинетика левофлоксацина изменяется — почечная элиминация и клиренс снижаются, а период полувыведения из плазмы крови увеличивается:
Клиренс креатинина, мл/мин    20    20–40    50–80
Клиренс ренальный, мл/мин    13    26    57
Период полувыведения, ч    35    27    9
Пациенты пожилого возраста
Существенных отличий в фармакокинетике левофлоксацина у пациентов молодого и пожилого возраста не отмечают, кроме расхождений в клиренсе креатинина.

ПОКАЗАНИЯ: инфекции, обусловленные чувствительными к препарату микроорганизмами:
• острый синусит;
• внегоспитальная превмония;
• инфекции кожи и мягких тканей;
• хронический бактериальный простатит;
• осложненные инфекции мочевыводящей системы.

ПРИМЕНЕНИЕ: Таблетки
Доза препарата зависит от вида и тяжести инфекции, а также от чувствительности возбудителя. Продолжительность терапии зависит от течения заболевания (см. таблицу ниже). Прием таблеток Локсофа, как и других антибактериальных средств, необходимо продолжать еще минимум 48–72 ч после нормализации температуры тела или получения доказательств эрадикации возбудителя болезни. Таблетки Локсофа необходимо глотать, не разжевывая, запивая достаточным количеством жидкости. Таблетки можно принимать во время еды или между приемами пищи. Таблетки Локсофа принимают не менее чем за 2 ч до или после применения солей железа, антацидов или сукральфата, поскольку прием последних может обусловить снижение всасывания препарата. Рекомендации относительно дозирования таблеток левофлоксацина:
Пациенты с нормальной функцией почек (клиренс креатинина 50 мл/мин)
Показания    Схема суточного дозирования (с учетом массы тела)    Продолжительность лечения, дней
Острый синусит    500 мг 1 раз в сутки    10–14
Внегоспитальная пневмония    500 мг 1–2 раза в сутки    7–14
Инфекции кожи и мягких тканей    500 мг или 1000 мг 1–2 раза в сутки    7–14
Хронический бактериальный простатит    500 мг 1 раз в сутки    28
Пациенты с нарушенной функцией почек (клиренс креатинина ≤50 мл/мин) нуждаются в применении препарата в другой лекарственной форме.
Дозирование для пациентов с нарушенной функцией печени
Для пациентов с нарушенной функцией печени коррекция дозы препарата не требуется, поскольку левофлоксацин метаболизируется печенью в незначительной степени и экскретируется в основном почками.
Дозирование для пациентов пожилого возраста
Для пациентов пожилого возраста с нормальной функцией почек коррекция дозы препарата не требуется.
Р-р для инфузий
Р-р Локсофа необходимо вводить путем медленной в/в инфузии 1–2 раза в сутки. Доза зависит от вида и тяжести инфекции и от чувствительности возбудителя. Обычно через несколько дней лечения, если состояние пациента позволяет, можно перевести больного с в/в введения на пероральный прием (таблетки левофлоксацина 250 или 500 мг). Продолжительность лечения зависит от течения болезни и составляет не более 14 дней. Введение препарата необходимо продолжать не менее 48–72 ч после исчезновения клинических признаков инфекции. Локсоф р-р для инфузий предназначен только для медленного в/в введения; его применяют 1–2 раза в сутки. Продолжительность введения не должна быть меньше 30 мин для дозы 250 мг или 60 мин — для дозы 500 мг.
Дозирование у пациентов с нормальной функцией почек (то есть клиренс креатинина 50 мл/мин)
Показания    Суточная дозовая схема (с учетом массы тела больного)
Внегоспитальная пневмония    500 мг 1–2 раза в сутки 7–14 дней
Осложненные инфекции мочевого тракта, включая пиелонефрит1    250 мг 1 раз в сутки 7–10 дней
Хронический бактериальный простатит    500 мг 1 раз в сутки 7–10 дней
Инфекции кожи и мягких тканей    500 мг 2 раза в сутки 7–14 дней
1 В случае тяжелой инфекции следует рассмотреть возможность повышения дозы.
Дозирование у пациентов с нарушенной функцией почек (клиренс креатинина ≤50 мл/мин)
Клиренс креатинина, мл/мин     Режим дозирования (в зависимости от тяжести инфекции)
50–20    Первая доза: 250 мг; следующие: 125 мг/24 ч    Первая доза: 500 мг, следующие: 250 мг/24 ч    Первая доза: 500 мг; следующие: 250 мг/12 ч
19–10    Первая доза: 250 мг; следующие: 125 мг/48 ч    Первая доза: 500 мг; следующие: 125 мг/24 ч    Первая доза: 500 мг; следующие: 125 мг/12 ч
≤10 (а также при гемодиализе и ХАПД1)    Первая доза: 250 мг; следующие: 125 мг/48 ч    Первая доза: 500 мг; следующие: 125 мг/24 ч    Первая доза: 500 мг; следующие: 125 мг/24 ч
1 Д ополнительные дозы после гемодиализа или хронического амбулаторного перитонеального диализа (ХАПД) не требуются.
Для пациентов с нарушенной функцией печени коррекция дозы препарата не требуется, поскольку левофлоксацин метаболизируется печенью в незначительной степени и экскретируется в основном почками.
Для пациентов пожилого возраста с нормальной функцией почек коррекция дозы препарата не требуется.
При последовательных инфузиях Локсофа и других лекарственных препаратов нельзя вводить их в одну вену.
После вскрытия флакона остатки препарата следует утилизировать.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ: повышенная чувствительность к левофлоксацину или другим фторхинолонам, любому компоненту препарата; эпилепсия; повреждение сухожилий, связанное с применением фторхинолонов; в период беременности и кормления грудью, детям в возрасте младше 18 лет.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ: Побочные реакции оценивали по частоте возникновения: очень часто — 10%, часто — 1, ≤10%, иногда — 0,1, ≤1%, редко — 0,01, ≤0,1%, очень редко — ≤ 0,01%; единичные случаи.
Аллергические реакции: иногда — зуд, кожная сыпь; редко — крапивница, бронхоспазм/одышка; очень редко — ангионевротический отек, артериальная гипотензия, анафилактический шок, фотосенсибилизация; единичные случаи — тяжелые буллезные высыпания, такие как синдром Стивенса — Джонсона, токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла), экссудативная мультиформная эритема.
Такие реакции иногда могут возникать даже после первой дозы препарата на протяжении нескольких минут или часов после применения.
Со стороны ЖКТ: часто — тошнота, диарея; иногда — анорексия, рвота, боль в животе, диспепсия; редко — диарея с примесью крови, которая может свидетельствовать об энтероколите (в единичных случаях), включая псевдомембранозный колит; очень редко — гипогликемия, особенно у больных сахарным диабетом.
Со стороны ЦНС: иногда — головная боль, головокружение, сонливость, бессонница; редко — парестезии, тремор, спутанность сознания, судороги, тревожность, депрессия, психотические реакции, ажитация; очень редко — гипоэстезия, зрительные и слуховые нарушения, нарушения вкуса и восприятия запахов, галлюцинации, склонность к суициду.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: редко — тахикардия, артериальная гипотензия; очень редко — анафилактический шок; единичные случаи — удлинение интервала Q–T.
Со стороны скелетно-мышечной системы: редко — артралгия, миалгия, повреждение сухожилий, включая тендинит (например ахиллово сухожилие); очень редко — разрыв сухожилия (например ахиллова); этот побочный эффект может развиваться в пределах 48 ч от начала лечения; мышечная слабость, особенно опасна для пациентов со злокачественной миастенией; в единичных случаях — рабдомиолиз.
Со стороны печени, почек: часто — повышение уровня печеночных ферментов (например АлАТ/АсАТ); нечасто — повышение уровня билирубина, креатинина в сыворотке крови; очень редко — реакции со стороны печени, такие как гепатит; развитие ОПН (например вследствие интерстициального нефрита).
Со стороны системы крови: иногда — эозинофилия, лейкопения; редко — нейтропения, тромбоцитопения; очень редко — агранулоцитоз; единичные случаи — гемолитическая анемия, панцитопения.
Прочие: часто — боль, покраснение в месте введения и флебит; иногда — астения, кандидоз, чрезмерное размножение резистентных микроорганизмов; очень редко — аллергический пневмонит, озноб.
Другими побочными эффектами, которые ассоциировались с введением фторхинолонов, были экстрапирамидные симптомы и другие проявления со стороны мышечной системы, аллергический васкулит, появление приступов порфирии у пациентов с клинически латентной порфирией.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ: при нозокомиальных инфекциях, вызванных Ps. Aeruginosa, и при тяжелых случаях пневмококковой пневмонии может понадобиться комбинированная терапия. Необходимо придерживаться рекомендованной скорости введения р-ра для инфузий — не менее 30 мин для дозы 250 мг и 60 мин — для дозы 500 мг. Если во время проведения инфузии отмечается немотивированное снижение АД, введение препарата необходимо немедленно прекратить.
В единичных случаях у пациентов может возникать тендинит. Чаще всего тендинит поражает ахиллово сухожилие и может приводить к разрыву сухожилия. Риск развития тендинита и разрыва сухожилия повышается у людей пожилого возраста и у пациентов, принимающих кортикостероиды. Поэтому необходимо тщательное наблюдение пациентов, получающих левофлоксацин. Пациенты с симптомами тендинита до начала лечения должны быть проконсультированы врачом. При подозрении на тендинит лечение препаратом следует немедленно прекратить и начать соответствующую терапию пораженного сухожилия (например иммобилизация).
Диарея, особенно тяжелая, персистирующая и/или с примесью крови во время или после лечения препаратом может свидетельствовать о болезни, ассоциированной с Clostridium difficile, наиболее тяжелой формой которой является псевдомембранозный колит. Если возникло подозрение на псевдомембранозный колит, терапию препаратом следует немедленно отменить и без промедления начать симптоматическое и специфическое лечения (например применение ванкомицина). В этой клинической ситуации противопоказаны препараты, угнетающие перистальтику.
Локсоф, как и другие хинолоны, противопоказан пациентам с эпилепсией в анамнезе, требует осторожности его применение у пациентов с поражением ЦНС, со склонностью к судорогам.
Следует быть осторожным при одновременном лечении с фенбуфеном и подобными НПВП или препаратами, снижающими церебральный судорожный порог, такими как теофиллин.
Пациенты с латентной или выраженной недостаточностью активности глюкозо-6-фосфат дегидрогеназы могут иметь склонность к гемолитическим реакциям, в случае проведения им терапии хинолоновыми антибактериальными препаратами. Поэтому левофлоксацин в таком случае следует применять с осторожностью. Хотя фотосенсибилизация развивается очень редко при применении левофлоксацина, пациентам рекомендуется избегать ультрафиолетового облучения с целью предотвращения фотосенсибилизации.
В случае развития психотических реакций при приеме хинолонов, в том числе левофлоксацина, препарат необходимо отменить и провести соответствующие мероприятия. Следует с осторожностью назначать Локсоф лицам с психическими нарушениями или пациентам с психическими заболеваниями в анамнезе.
1 мл р-ра препарата содержит 50 мг (5 г/100 мл) глюкозы. Это следует учитывать при назначении пациентам с сахарным диабетом или другими состояниями, которые ассоциируются с нарушением толерантности к углеводам.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами.
У некоторых пациентов применение препарата может обусловить головную боль, головокружение, сонливость, бессонницу, нарушение зрения, спутанность сознания, поэтому следует воздерживаться от работы, требующей повышенного внимания и скорости психомоторных реакций.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ: теофиллин, фенбуфен или подобные НПВП: не выявлено никаких фармакокинетических взаимодействий левофлоксацина с теофиллином в одном клиническом исследовании. Заметное снижение церебрального судорожного порога возможно при введении хинолонов одновременно с теофиллином, НПВП или другими препаратами, снижающими судорожный порог.
Пробенецид и циметидин: выявляют статистически достоверное влияние на элиминацию левофлоксацина; почечный клиренс левофлоксацина снижается под воздействием циметидина (24%) и пробенецида (34%). С осторожностью следует вводить левофлоксацин одновременно с препаратами, которые влияют на секрецию почечных канальцев (пробенецид и циметидин), особенно пациентам с нарушенной функцией почек.
Циклоспорин: период полувыведения циклоспорина увеличивается на 33%, если его вводят одновременно с левофлоксацином.
Антагонисты витамина К: вследствие возможного возникновения кровотечения у пациентов, которые принимают левофлоксацин в комбинации с любым антагонистом витамина К (например варфарином), следует контролировать состояние свертывающей системы крови в случае, если эти препараты применяют одновременно.
Фармакокинетика левофлоксацина не изменялась при сочетанном введении вместе с такими препаратами: кальция карбонат, дигоксин, глибенкламид, ранитидин, варфарин.
Несовместимость.
Данные относительно совместимости р-ра для инфузий Локсофа с другими р-рами для инфузий ограничены.

ПЕРЕДОЗИРОВКА: симптомы: спутанное сознание, головокружение, нарушение сознания и судорожные приступы, удлинение интервала Q–T на ЭКГ.
Лечение: симптоматическое и поддерживающее. Следует проводить мониторинг ЭКГ, поскольку возможно возникновение удлинения интервала Q–T. Левофлоксацин не удаляется ни путем гемодиализа, ни путем перитонеального диализа; специфического антидота не существует.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ: в сухом,защищенном от света месте при температуре не выше 25 °С.