Корзина резервированияРезервирование
Каталог лекарств
  • Мелперон

    Мелперон
    • Melperon
      Международное название
    • Антипсихотические средства
      Фарм. группа
    • N05AD03
      ATС-код
    • по рецепту
      Условие продажи
    • Нет в продаже
      Наличие в аптеках

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

Мелперон САНДОЗ


Склад.

Діюча речовина: мелперон;

1 таблетка містить мелперону (у формі гідро хлориду) 10, 25, 50, 100 мг.

Допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), магнію стеарат, метилгідроксипропіл целюлоза, полі етиленгліколь 4000, барвники: титану діоксид (Е 171), заліза оксид (Е 172).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

Антипсихотичні препарати. Похідні бутирофенону.

Код АТС N05A D03.

Клінічні характеристики.

Показання. Дисомнія, стан сплутаності свідомості, психомоторне збудження (особливо у хворих літнього віку та психічних хворих), психози, гіпофренія, деменція (зумовлена органічними ураженнями центральної нервової системи), неврози (якщо транквілізатори не можна застосовувати через непереносимість або ризик розвитку залежності) та алкоголізм.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до мелперону, інших бутирфенонів або до будь-якого з наповнювачів; гостра інтоксикація і коматозні стани, спричинені алкоголем, опіатами, снодійними та іншими психотропними препаратами, що знижують активність центральної нервової системи (нейролептики, антидепресанти, солі літію), тяжка печінкова недостатність.

Спосіб застосування та дози.

Доза Мелперону САНДОЗ має бути відкоригована з урахуванням індивідуальної переносимості, віку і маси тіла пацієнта, а також типу і тяжкості клінічної картини захворювання. Основний принцип, яким при цьому має керуватися лікар, — це максимально можливе зниження дози і тривалості лікування.

Добову дозу препарату слід поділити на декілька прийомів. Разову дозу краще приймати з їжею та (особливо за необхідності одержання седативного ефекту) перед сном. Не приймати препарат з кавою, чаєм або молоком.

Для отримання слабкого седативного і переважно анксіолітичного ефекту, що супроводжується поліпшенням настрою, зазвичай препарат застосовують у дозі 20–75 мг на добу. Для досягнення більш вираженого седативного ефекту можна ввечері прийняти препарат у вищій дозі.

Для пацієнтів з ажитацією і сплутаністю свідомості початкова доза Мелперону САНДОЗ становить 50–100 мг на добу. За необхідності вона може бути підвищена протягом кількох днів до 200 мг на добу. При деяких тяжких станах ажитації і сплутаності свідомості, асоційованих з агресивністю, а також ілюзорними та галюциногенними станами, добова доза препарату може бути підвищена до максимальної, яка становить 400 мг.

Період застосування Мелперону САНДОЗ зазвичай не обмежується. Необхідні антипсихотичні ефекти іноді можуть не виявлятися протягом 2–3 тиж терапії. Надалі залежно від індивідуальної реакції хворого, дозу можна знижувати.

При одночасному застосуванні препаратів літію дози обох лікарських засобів слід при можливості знизити.

Побічні реакції.

Препарат у терапевтичних дозах зазвичай не впливає або мінімально негативно впливає на функції дихання, кровообігу, перетравлювання їжі, сечовипускання і функції печінки.

Лише на початку лікування може виникати втома, а також у поодиноких випадках – гіпотензія або ортостатична дисрегуляція, або рефлекторне підвищення частоти серцевих скорочень. У пацієнтів з кардіопатією через регулярні періоди необхідний моніторинг ЕКГ, з огляду на повідомлення про виникнення в окремих випадках аритмії.

При прийомі препарату у високих дозах, а також залежно від індивідуальної реактивності організму, можуть відмічати порушення типу мимовільних рухів (екстра пірамідні розлади), що можуть проявлятися у формі ранньої дискінезії (спастичний прикус язика, спазм м’язів глотки, око обертальні кризи, кривошия, ригідність м’язів шиї, спазм щелепних м’язів), симптомів хвороби Паркінсона (тремтіння, ригідність), а також акатизії (гіперкінезії).

Ранню дискінезію і симптоми хвороби Паркінсона контролюють шляхом зниження дози препарату та/чи введення антихолінергічних антипаркінсонічних препаратів. Після відміни нейролептика ці симптоми повністю зникають. Лікування акатизії ускладнене. Першим пробним етапом може бути зниження дози препарату, якщо цього недостатньо, можна спробувати застосувати терапію седативними засобами, біпіриденом, снодійними препаратами або блокаторами бета-адренорецепторів.

Інколи простежувався тимчасовий зв’язок між виникненням ранньої дискінезії і прийомом мелперону. Однак у всіх цих випадках одночасно з цим препаратом або перед ним приймали інші лікарські засоби, для яких встановлена здатність спричиняти подібний побічний ефект. Дотепер його лікування не розроблено.

Зрідка можуть виявляти минуще підвищення активності печінкових ферментів, погіршення відтоку жовчі (внутрішньо печінковий холестаз), а також жовтуху.

Протягом терапії бутирофенонами зрідка відмічали алергічні реакції на шкірі (екзантему). Деколи при застосуванні мелперону можуть виявляти порушення з боку системи крові у формі лейкопенії, тромбоцит опенії і панцитопенії, і дуже рідко — агранулоцит оз.

У поодиноких випадках, особливо при лікуванні високоактивними нейролептиками у високих дозах, можуть виявляти потенційно летальний злоякісний нейролептичний синдром (з температурою вище 40 °С, ригідністю м’язів, вегетативною декомпенсацією з тахікардією і гіпертензією, пригніченням свідомості аж до коматозного стану), при якому необхідно негайно відмінити препарат. Як і при передозуванні, при цьому побічному явищі необхідно вжити екстренних медичних заходів.

В окремих випадках можуть відмічати дисменорею, галакторею, сексуальну дисфункцію і зменшення маси тіла.

Не можна виключати появу таких патологічних симптомів, як головний біль, порушення терморегуляції, акомодації, ксеростомія (сухість у роті), порушення функції нюху через закладеність носа, підвищення внутрішньо очного тиску, запор і порушення сечовипускання, нудота, блювання, діарея і відсутність апетиту.

Як і при застосуванні інших седативних психотропних препаратів, при прийомі мелперону існує ризик розвитку тромбозу вен нижніх кінцівок і таза, який необхідно враховувати при іммобілізації, постільному режимі та/чи схильності до цього побічного явища.

Передозування.

Через великий діапазон терапевтичних доз мелперону інтоксикацію виявляють лише при значному передозуванні. У разі передозування відмічали не всі перераховані нижче симптоми, але не можна виключити будь-якого з них, пов’язаного з профілем дії препарату.

Симптоми інтоксикації: сонливість аж до стану коми, іноді збудження та деліріозна сплутаність свідомості; антихолінергічні ефекти (помутніння зору, напади глаукоми, порушення перистальтики кишечнику, затримка сечовипускання); серцево-судинні (гіпотензія, тахікардія/брадикардія, шлуночкова тахіаритмія, серцева недостатність і недостатність кровообігу); гіпертермія або гіпотермія; тяжкі екстра пірамідні розлади (гострі дискінетичні або дистонічні симптоми, язико-глотковий синдром, спазми зору, спазми глотки або гортані); поодинокі порушення дихальної функції (ціаноз, пригнічення дихання, зупинка дихання, аспірація, пневмонія).

Лікування. Терапія симптоматична і базується на загальних принципах лікування інтоксикацій, але має певні особливості внаслідок швидкої абсорбції. Промивання шлунка корисне лише у разі ранньої постановки діагнозу; форсований діурез або діаліз малоефективні; при тяжких екстра пірамідних симптомах застосовують протипаркінсонічні засоби, наприклад, біпериден внутрішньо венно; спазму м’язів глотки можна запобігти інтубацією або використанням м’язового релаксанту короткої дії; при гіпотензії, для запобігання парадоксального підвищення тиску слід застосовувати препарати, подібні до норепінефрину (норадреналіну), і не можна призначати препарати, подібні до епінефрину (адреналіну); агоністи бета-адренорецепторів не можна приймати через те, що вони спричиняють вазодилатацію; антихолінергічні сипмтоми можна лікувати за допомогою введення фізостигміну саліцилату (1–2 мг внутрішньо венно; можливе повторне введення), однак загальноприйнятий режим дозування не рекомендується з огляду на виникнення серйозних побічних реакцій.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Мелперон САНДОЗ не рекомендується приймати під час вагітності, оскільки кількість спостережень про його безпеку для новонароджених явно недостатня.

Через відсутність даних щодо кількості активної субстанції, яка проникає у грудне молоко, за необхідності прийому препарату в цей період слід припинити годування груддю.

Діти.

Дітям до 12 років препарати мелперону приймати не можна.

Особливі заходи безпеки.

Препарат можна застосовувати з особливою обережністю при захворюваннях серця (навіть на початкових стадіях), нефармакогенних симптомах хвороби Паркінсона, вираженій гіпотензії або ортостатичній дисрегуляції, кількісних змінах з боку периферичної крові (лейкопенія, тромбопенія), пролактин-залежних пухлинах, наприклад, пухлинах молочних залоз.

Інформація для хворих на цукровий діабет

1 таблетка Мелперону САНДОЗ по 10, 25, 50, 100 мг містить менше 0,01 обмінної вуглеводної одиниці.

Особливості застосування.

При тестуванні на тваринах (при введенні у високих дозах) мелперон чинить проти судомну дію, отже, при терапевтичному застосуванні в умовах клініки зниження судомного порога препарату не передбачається. Отримані в клініці докази свідчать, що мелперон має властивості препарату для підтримувальної проти судомної терапії при спастичних станах, видимих на електроенцефалограмі, а також при епілептичних нападах в анамнезі. Проте пацієнтів з подібним анамнезом необхідно лікувати мелпероном лише у разі продовження проти судомної терапії.

Пацієнтам літнього і старечого віку фармакотерапію слід проводити з обережністю через їх набагато більшу чутливість до лікарських препаратів. Для них часто буває достатнім прийом у низьких дозах. Тільки в окремих випадках були повідомлення про виникнення пізніх дискінезій, тимчасово пов’язаних із застосуванням мелперону разом з іншими лікарськими препаратами, що потенційно здатні спричиняти розвиток пізньої дискінезії.

Хоча виникнення пізньої дискінезії внаслідок застосування препарату вивчено недостатньо, очевидно, що до неї схильні пацієнти літнього і старечого віку, особливо жінки. Ризик виникнення пізньої дискінезії й особливо її не зворотності, підвищується залежно від тривалості терапії і рівня дози нейролептиків. Однак пізня дискінезія може також розвиватися навіть після короткочасного лікування, а також при введенні препарату в низьких дозах. Лікування нейролептиками спочатку може маскувати симптоми пізньої дискінезії, що розпочинається, її можна виявити після відміни лікарського засобу.

До початку терапії мелпероном необхідно провести дослідження показників периферичної крові (включаючи розгорнуту формулу крові і кількість тромбоцитів). При відхиленні отриманих значень від нормальних лікування мелпероном можна проводити лише у разі нагальної потреби і при частому проведенні підрахунку клітин крові.

Пацієнта необхідно інформувати про неприпустимість самолікування анальгетиками за наявності пропасниці, гінгівіту і стоматиту, фарингіту або виразкового фарингіту, а також грипоподібних симптомів, особливо при їх виникненні протягом перших 3 міс після початку прийому препарату. При виникненні вищезазначених захворювань та симптомів пацієнт має негайно звернутися за консультацією до лікаря.

При наявності в анамнезі порушень функції нирок, печінки або системи крові, підбирати дозу мелперону слід з обережністю. При цьому необхідно регулярно проводити дослідження відповідних функцій через певні періоди.

Поява високої температури і ригідності м’язів можуть свідчити про наявність злоякісного нейролептичного синдрому, описаного вище, який часто неправильно діагностують як кат атонічну шизофренію. Через те, що в цьому випадку повторне введення нейролептиків може мати потенційно летальні наслідки, особливого значення набуває диференціальна діагностика (медичний анамнез, тест на ригідність, пропасниця, а також підвищення активності креатинкінази в крові або сечі).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами.

Антипсихотичні препарати, навіть при застосуванні за призначенням, можуть спричиняти порушення здатності керувати транспортними засобами та іншими складними механізмами. Особливо це проявляється при застосуванні препарату на фоні вживання алкоголю. З цієї причини, особливо протягом початкового періоду лікування, керування транспортними засобами та іншими складними механізмами має бути припинено. У кожному конкретному випадку лікар визначає доцільність вирішення цієї проблеми з урахуванням індивідуальної реакції хворого і дози препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Одночасний прийом алкоголю і мелперону може призвести до потенціювання ефекту алкоголю.

Комбіноване застосування з лікарськими препаратами, що пригнічують центральну нервову систему (снодійні, анальгетики, інші психотропні препарати, антигістамінні засоби), може призвести до підвищення седативного ефекту або пригнічення дихання. Прийом препарату в комбінації з трициклічними антидепресантами може призвести до реципрокного підвищення ефекту.

Ефект антигіпертензивних лікарських засобів може бути підвищений при поєднаному прийомі з мелпероном.

Одночасне застосування з антагоністами допаміну (наприклад леводопа) може призвести до послаблення ефекту агоніста допаміну.

Комбіноване застосування нейролептиків та інших антагоністів допаміну (наприклад метоклопраміду) може призвести до збільшення вираженості екстра пірамідних моторних ефектів.

При одночасному введенні мелперону з лікарськими засобами антихолінергічної дії (наприклад з атропіном) може призвести до підсилення антихолінергічних ефектів. Це може проявлятися у вигляді дизопії (порушення зору), підвищення внутрішньо очного тиску, ксеростомії (сухість у роті), підвищення частоти серцевих скорочень, запору, порушення сечовипускання, слиновиділення, утруднення мови, часткової амнезії і зниження потовиділення. Вираженість ефекту мелперону може бути зменшена внаслідок зниження абсорбції у травному тракті.

Бутирофенони можуть утворювати комплекси з кавою, чаєм і молоком, які погано розчиняються і внаслідок цього всмоктування препарату утруднюється.

Хоча при прийомі мелперону спостерігається тільки відносно невелике і короткочасне підвищення концентрації пролактину, ефект інгібіторів пролактину, таких як гонадорелін, може бути ослаблений. Подібної взаємодії з мелпероном дотепер не виявляли, але цілком виключити її не можна.

Незважаючи на те, що взаємодій мелперону з нижченаведеними лікарськими засобами дотепер не відмічали, цілком їх виключити не можна через наявність у мелперону a-адренергічного ефекту.

Стимулятори типу амфетаміну. Зниження стимулювального ефекту амфетаміну, антипсихотичного ефекту мелперону.

Епінефрин (адреналін). Парадоксальна гіпотензія, тахікардія.

Фенілефрин. Ослаблення ефекту фенілефрину.

Допамін. Периферична вазодилатація (наприклад ниркових артерій) або, при застосуванні високих доз допаміну, зниження вазоконстрикції під впливом мелперону. Внаслідок прийому мелперону може проявлятися антагоністична дія на периферичну вазодилатацію (наприклад ниркової артерії) або, у разі високої дози допаміну, вазоконстрикцію.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Діючою речовиною Мелперону САНДОЗ є мелперон (у формі гідро хлориду), який належить до групи бутирофенонів. Мелперон має характерну для препаратів цієї групи нейролептичну активність, яка коливається від незначної до помірної. Як свідчать результати досліджень на тваринах, бутирофенони блокують допамінові рецептори і в такий спосіб зменшують вираженість ефектів нейромедіатора допаміну. У тестах in vitro було встановлено, що ступінь зв’язування мелперону з D2-рецепторами майже у 200 разів менший ніж галоперидолу.

Поряд з допамінергічними властивостями мелперон також чинить виражену антисеротонінергічну дію.

Як центральний, так і периферичний антихолінергічний й антигістамінний ефекти мелперону важко піддаються оцінці.

Антипсихотичний ефект виявляють тільки при прийомі препарату у високих дозах.

Крім зазначених основних ефектів, типових для нейролептиків з низькою активністю, мелперон може також спричиняти міорелаксацію та чинити анти аритмічну дію.

На противагу іншим нейролептикам, мелперон у терапевтичних дозах не впливає негативно на рівень судомного мозкового порогу. На підставі відповідних досліджень було доведено, що незначне збільшення цього порогу ймовірне у випадку введення мелперону гідро хлориду в середніх терапевтичних дозах.

Вплив мелперону на екстра пірамідні моторні функції незначний.

Дані щодо застосування препарату в період вагітності і годування груддю відсутні.

Фармакокінетика. Після перорального застосування мелперон швидко і повністю всмоктується в кров і піддається інтенсивному метаболізму при першому проходженні через печінку.

Максимальні концентрації у плазмі крові визначають після перорального введення через 1–1,5 год.

З підвищенням дози відмічають нелінійне підвищення максимальних концентрацій препарату в плазмі крові, що вірогідно пов’язане з особливостями метаболізму в печінці.

Ступінь зв’язування з білками плазми крові становить 50% (18% з яких припадає на сироватковий альбумін).

Вживання їжі не впливає на абсорбцію препарату і рівень його концентрації у крові.

Мелперон швидко і майже повністю метаболізується в печінці. У дослідах на тваринах у сечі був ідентифікований ряд метаболітів. 5–10% активної речовини виводиться нирками у незміненому вигляді. Період напів виведення після одноразового перорального прийому становить приблизно 4–6 год. При повторному введенні період напів виведення зростає приблизно до 6–8 год.

Доступні дані свідчать, що на відміну від інших похідних бутирофенону, метаболізм мелперону не змінюється під впливом індукторів печінкових ферментів, таких як, наприклад, фенобарбітал, фенітоїн, карбамазепін.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 10 мг: від світло-жовтого до світло-коричневого кольору двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою, з гладкою поверхнею;

таблетки по 25 мг: від жовтуватого до коричнева того кольору, вкриті плівковою оболонкою, з рискою;

таблетки по 50 мг: від світло-жовтого до світло-коричневого кольору двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою, з гладкою поверхнею, з двома перпендикулярно пересіченими рисками на одному боці;

таблетки по 100 мг: від жовтуватого до коричнева того кольору, вкриті плівковою оболонкою, з двома перпендикулярно пересіченими рисками на одному боці.

Несумісність. Не виявляли.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка.

По 20 таблеток у блістері; по 2 блістери (2 × 10) у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Салютас Фарма ГмбХ, Німеччина, підприємство компанії Сандоз.

Місцезнаходження.

Д-39179 Барлебен, Отто-вон-Гюріке-Аллеє, 1, Німеччина.



 

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. п/плен. оболочкой 10 мг, № 20

 Мелперон 10 мг

№ UA/5405/01/01 от 16.11.2006 до 16.11.2011

табл. п/плен. оболочкой 25 мг, № 20

 Мелперон 25 мг

№ UA/5405/01/02 от 16.11.2006 до 16.11.2011

табл. п/плен. оболочкой 50 мг, № 20

 Мелперон 50 мг

№ UA/5405/01/03 от 16.11.2006 до 16.11.2011

табл. п/плен. оболочкой 100 мг, № 20

 Мелперон 100 мг

№ UA/5405/01/04 от 16.11.2006 до 16.11.2011

р-р д/перорал. прим. 5 мг/мл фл. 200 мл

р-р д/перорал. прим. 5 мг/мл фл. 300 мл

 Мелперон 5 мг/мл

№ UA/5405/02/01 от 11.06.2007 до 11.06.2012

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

мелперон относится к группе бутирофенонов, обладает характерной для препаратов этой группы нейролептической активностью, которая колеблется от незначительной до умеренной. Как свидетельствуют результаты экспериментальных исследований, бутирофеноны блокируют допаминовые рецепторы и таким образом уменьшают выраженность эффектов нейромедиатора допамина. В исследованиях in vitro было установлено, что степень связывания мелперона с D2-рецепторами почти в 200 раз меньше, чем галоперидола. Наряду с допаминергическими свойствами мелперон также оказывает выраженное антисеротонинергическое действие. Как центральный, так и периферический антихолинергический и антигистаминный эффекты мелперона тяжело поддаются оценке.
Антипсихотический эффект проявляется только при приеме препарата в высоких дозах.
Кроме указанных основных эффектов, типичных для нейролептиков с низкой активностью, мелперон может также вызывать миорелаксацию и оказывать антиаритмическое действие.
В противоположность другим нейролептикам, мелперон в терапевтических дозах не повышает порог судорожной готовности мозговых структур. Было доказано, что незначительное повышение этого порога возможно при введении мелперона гидрохлорида в средних терапевтических дозах.
Влияние мелперона на экстрапирамидные моторные функции незначительное.
После перорального применения мелперон быстро и полностью всасывается в кровь и подвергается интенсивному метаболизму первого прохождения. Cmax в плазме крови определяется через 1–1,5 ч.
С повышением дозы отмечают нелинейное повышение Cmax препарата в плазме крови, что связано с особенностями метаболизма в печени.
Степень связывания с белками плазмы крови составляет 50% (18% – сывороточный альбумин).
Прием пищи не влияет на абсорбцию препарата и уровень его концентрации в крови.
Мелперон быстро и почти полностью метаболизируется в печени. 5–10% активного вещества выделяется почками в неизменном виде. Т½ после одноразового перорального приема — 4–6 ч. При повторном введении Т½ увеличивается до 6–8 ч.
В отличие от других производных бутирофенона, метаболизм мелперона не изменяется под влиянием индукторов печеночных ферментов, таких как фенобарбитал, фенитоин, карбамазепин.

ПОКАЗАНИЯ:

дисомния, состояние спутанности сознания, психомоторное возбуждение, ажитация, особенно:
у психически больных пациентов пожилого возраста;
у больных с неврозами, психозами, олигофренией, деменцией, обусловленной органическими поражениями головного мозга (если транквилизаторы нельзя применять в связи с непереносимостью или риском развития зависимости);
у больных алкоголизмом.

ПРИМЕНЕНИЕ:

доза Мелперона САНДОЗ должна быть откорректирована с учетом индивидуальной переносимости, возраста и массы тела пациента, а также типа и тяжести клинической картины заболевания. Основной принцип, которым при этом должен руководствоваться врач, — это максимально возможное снижение дозы и уменьшение продолжительности лечения.
Для получения слабого седативного и преимущественно анксиолитического эффекта, который сопровождается улучшением настроения, препарат применяют в дозе 20–75 мг/сут. Для достижения более выраженного седативного эффекта вечером следует принять препарат в высокой дозе.
Для пациентов с ажитацией и спутанностью сознания начальная доза препарата составляет 50–100 мг/сут. В случае необходимости она может быть повышена на протяжении нескольких дней до 200 мг/сут. При некоторых тяжелых состояниях ажитации и спутанности сознания, ассоциированных с агрессивностью, а также иллюзорными и галлюциногенными состояниями, суточная доза препарата может быть повышена до максимальной, которая составляет 400 мг.
Суточную дозу препарата следует разделить на несколько приемов. Таблетки принимают с небольшим количеством жидкости после еды. Более высокую дозу мелперона лучше принять перед сном (особенно при необходимости получения седативного эффекта). Не принимать препарат с кофе, чаем или молоком.
Продолжительность применения препарата Мелперона САНДОЗ обычно не ограничивается. Необходимый антипсихотический эффект иногда может не проявляться на протяжении 2–3 нед терапии. В дальнейшем в зависимости от индивидуальной реакции больного дозу можно снижать.
При одновременном применении препаратов лития дозы обоих лекарственных средств следует по возможности снизить.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к мелперону, другим бутирофенонам или к любому из компонентов препарата; острая интоксикация и коматозные состояния, вызванные алкоголем, опиатами, снотворными и другими психотропными препаратами, которые снижают активность ЦНС (нейролептики, антидепрессанты, соли лития), тяжелая печеночная недостаточность, злокачественный нейролептический синдром в анамнезе.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

препарат в терапевтических дозах обычно не влияет или влияет незначительно на функции дыхания, кровообращения, пищеварения, мочеиспускания и функцию печени.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: очень редко – гипотензия, ортостатическая дисрегуляция, рефлекторное повышение ЧСС, аритмия, удлинение интервала Q–T на ЭКГ; в отдельных случаях отмечали желудочковую тахикардию типа torsade de pointes. Лечение мелпероном в таких случаях следует прекратить.
Со стороны ЦНС: усталость (в начале лечения), головная боль, непроизвольные движения (экстрапирамидные расстройства), могут проявляться в форме ранней дискинезии (спастический прикус языка, спазм мышц глотки, кривошея, ригидность мышц шеи, спазм челюстных мышц), синдром Паркинсона (дрожание, ригидность), акатизия (гиперкинезия). Иногда прослеживалась временная связь между возникновением ранней дискинезии и приемом мелперона. Однако во всех этих случаях одновременно с мелпероном или перед его приемом были другие лекарственные средства, которые способны вызывать подобный побочный эффект.
Со стороны ЖКТ: ксеростомия (сухость во рту), запор, тошнота, рвота, диарея, отсутствие аппетита.
Со стороны гепатобилиарной системы: редко – проходящее повышение активности печеночных ферментов, ухудшение оттока желчи (внутрипеченочный холестаз), желтуха.
Со стороны кожи: редко — аллергические реакции на коже (экзантема).
Со стороны крови и лимфатической системы: редко – лейкопения, тромбоцитопения, панцитопения; очень редко – агранулоцитоз.
Со стороны репродуктивной системы: в отдельных случаях возможно развитие дисменореи, галактореи, гинекомастии, сексуальной дисфункции.
Прочее: очень редко, особенно при лечении нейролептиками в высоких дозах, может проявляться потенциально летальный злокачественный нейролептический синдром (с температурой тела выше 40 °С, ригидностью мышц, вегетативной декомпенсацией с тахикардией и гипертензией, угнетением сознания до коматозного состояния), при этом необходимо немедленно отменить препарат. Необходимо принять экстренные медицинские меры.
Не исключают появление таких симптомов, как нарушение терморегуляции, аккомодации, мочеиспускания, снижение обоняния в связи с заложенностью носа, повышение внутриглазного давления, увеличение массы тела.
При приеме мелперона существует риск развития тромбоза вен нижних конечностей и таза, что необходимо учитывать при иммобилизации, постельном режиме и/или склонности к этому. Не исключается появление выраженной гипонатриемии.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

препарат следует применять с особой осторожностью при:

  • заболеваниях сердца (даже на начальных стадиях);
  • нефармакогенных симптомах болезни Паркинсона;
  • выраженной гипотензии или ортостатической дисрегуляции;
  • количественных изменениях со стороны периферической крови (лейкопении, тромбоцитопении);
  • пролактинзависимых опухолях, например опухолях молочной железы.

Предупредительные меры для пациентов группы риска
Мелперон проявляет противосудорожные свойства, однако в клинических условиях не снижает порог судорожной готовности головного мозга, поэтому может применяться у пациентов с эпилептическими приступами в анамнезе только в комплексе с противосудорожными препаратами.
Пациентам пожилого возраста лечение следует проводить с осторожностью в связи с более высокой чувствительностью к препарату. Часто достаточно приема в низких дозах.
При приеме препарата в высоких дозах, а также в зависимости от индивидуальной реакции организма возможны нарушения в виде непроизвольных движений (экстрапирамидные расстройства), что может проявляться в форме ранней дискинезии, симптомов болезни Паркинсона, а также акатизии (гиперкинезии). Раннюю дискинезию и симптомы болезни Паркинсона контролируют путем снижения дозы препарата и/или введения антихолинергических антипаркинсонических препаратов. После отмены нейролептика эти симптомы полностью исчезают. Лечение акатизии более сложное. На первом этапе может быть снижена доза препарата, если этого недостаточно, применяют терапию седативными средствами, бипериденом, снотворными препаратами или блокаторами β-адренорецепторов.
В отдельных случаях сообщалось о возникновении поздней дискинезии, связанной с применением мелперона одновременно с другими лекарственными средствами, которые потенциально способны ее вызывать.
Риск возникновения поздних дискинезий и особенно их необратимости, возрастает в зависимости от продолжительности терапии и дозы нейролептиков. К их развитию более склонны пациенты пожилого возраста, особенно женщины, однако поздние дискинезии могут также развиваться даже после кратковременного лечения, а также при введении препарата в низких дозах. Лечение нейролептиками в начале лечения может маскировать симптомы поздних дискинезий, которые проявляются после отмены препарата.
До начала лечения мелпероном необходимо провести анализ показателей периферической крови (включая развернутую формулу крови и количество тромбоцитов). При отклонении полученных значений от нормы, лечение мелпероном следует проводить лишь при постоянном контроле показателей крови.
У пациентов с кардиопатией необходим мониторинг ЭКГ (через равные интервалы), учитывая сообщение о возможности возникновения аритмии.
Пациента необходимо информировать о недопустимости самолечения анальгетиками при проявлении лихорадки, гингивита и стоматита, фарингита, ангины, а также при симптомах гриппа, особенно при их возникновении на протяжении первых 3 мес после начала лечения препаратом.
При нарушениях функции почек, печени или кровеносной системы в анамнезе, мелперон следует применять с осторожностью с регулярным мониторингом соответствующих функций.
Появление высокой температуры тела и ригидности мышц могут свидетельствовать о возникновении злокачественного нейролептического синдрома, который часто неправильно диагностируют как кататоничную шизофрению. Поскольку в этом случае повторное введение нейролептиков потенциально опасно, особое значения приобретает дифференциальная диагностика (медицинский анамнез, тест на ригидность, лихорадку, а также повышение активности креатинкиназы в сыворотке крови или моче).
Препарат содержит лактозу, поэтому пациентам с редчайшими наследственными формами непереносимости галактозы, недостаточностью лактазы или синдромом глюкозо-галактозной мальабсорбции не следует применять Мелперон САНДОЗ.
Применение в период беременности и кормления грудью. Опыт применения мелперона во время беременности ограничен, поэтому препарат не рекомендуется применять в этот период. Кормление грудью во время лечения препаратом необходимо прекратить.
Дети. Препарат не применяют у детей в возрасте до 12 лет.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или другими механизмами. Во время лечения следует воздержаться от управления транспортными средствами или работе с другими механизмами, поскольку возможно возникновение побочных реакций со стороны ЦНС и психики.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

одновременный прием алкоголя и мелперона может привести к потенциированию эффекта алкоголя.
Комбинированное применение с препаратами, подавляющими ЦНС (снотворные, анальгетики, другие психотропные препараты, антигистаминные лекарственные средства), может привести к повышению седативного эффекта или угнетения дыхания. Прием препарата в комбинации с трициклическими антидепрессантами может привести к реципрокному повышению эффекта.
Эффект антигипертензивных лекарственных средств может быть повышен при сочетанном приеме с мелпероном.
Одновременное применение с антагонистами допамина (например леводопа) может привести к снижению эффекта агониста допамина.
Комбинированное применение нейролептиков и других антагонистов допамина (например метоклопрамид) может привести к увеличению выраженности экстрапирамидных моторных эффектов.
При одновременном применении мелперона с лекарственными средствами антихолинергического действия (например с атропином) возможно усиление антихолинергических эффектов. Это может проявляться в виде дизопии (нарушение зрения), повышения внутриглазного давления, ксеростомии (сухость во рту), повышения ЧСС, запора, нарушения мочеиспускания, слюноотделения, затруднения речи, частичной амнезии и снижения потоотделения. Выраженность эффекта мелперона может снижаться вследствие снижения абсорбции его в ЖКТ.
Бутирофеноны могут образовывать комплексы с кофе, чаем и молоком, которые плохо растворяются и вследствие этого всасывание препарата затруднено.
Хотя при приеме мелперона отмечают относительно небольшое и кратковременное повышение концентрации пролактина, эффект ингибиторов пролактина, таких как гонадорелин, может быть ослаблен. Подобного взаимодействия с мелпероном не выявили, но исключить его нельзя.
Несмотря на то что взаимодействия мелперона с нижеперечисленными лекарственными средствами до сих пор не отмечали, их нельзя исключить в связи с наличием у мелперона α-адренергического эффекта.
Стимуляторы амфетаминового типа могут снижать антипсихотическое действие мелперона.
Эпинефрин — возможно возникновение парадоксальной гипотензии, тахикардии.
При одновременном применении с мелпероном возможно уменьшение выраженности эффекта фенилэфрина.
Одновременный прием мелперона и допамина может приводить к антагонистическому действию на периферическую вазодилатацию (например почечной артерии) или, в случае высокой дозы допамина, вазоконстрикцию.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

в связи с большим диапазоном терапевтических доз мелперона интоксикацию выявляют лишь при значительной его передозировке. В случае передозировки отмечали не все перечисленные ниже симптомы, но нельзя исключить любого из них, связанного с действием препарата.
Симптомы интоксикации: сонливость вплоть до состояния комы, иногда возбуждение и делириозная спутанность сознания; антихолинергические эффекты (помутнение зрения, глаукома, нарушение перистальтики кишечника, задержка мочеиспускания); сердечно-сосудистые (гипотензия, тахикардия/брадикардия, желудочковая тахиаритмия, сердечная недостаточность и недостаточность кровообращения); гипертермия или гипотермия; тяжелые экстрапирамидные расстройства (острые дискинетические или дистонические симптомы, языкоглоточный синдром, нарушение зрения, спазмы глотки или гортани); отдельные нарушения дыхательной функции (цианоз, угнетение дыхания, остановка дыхания, аспирация, пневмония).
Лечение. Терапия симптоматическая и базируется на общих принципах лечения интоксикации, но имеет определенные особенности вследствие быстрой абсорбции препарата. Промывание желудка эффективно лишь в случае раннего установления диагноза; форсированный диурез или диализ малоэффективны; при тяжелых экстрапирамидных симптомах применяют антипаркинсонические средства, например бипериден в/в; спазм мышц глотки можно предотвратить интубацией или использованием мышечного релаксанта короткого действия; при гипотензии для предотвращения парадоксального повышения давления следует применять препараты, подобные норэпинефрину и не назначать препараты, подобные эпинефрину; агонисты блокаторов β-адренорецепторов не назначают (вызывают вазодилатацию); антихолинергические симптомы можно устранить с помощью введения физостигмина салицилата (1–2 мг в/в; возможно повторное введение), однако общепринятый режим дозирования не рекомендуется, учитывая возникновение серьезных побочных реакций.

 



Реклама