Миртазапин - инструкция по применению

Искать лекарство в аптеках:
Корзина резервированияРезервирование
Лекарства от А до Я

Каталог лекарств
Поиск лекарств → Миртазапин - инструкция

  • Миртазапин

    Миртазапин
    • Mirtazapine
      Международное название
    • Антидепрессанты
      Фарм. группа
    • N06AX11
      ATС-код
    • по рецепту
      Условие продажи
    • Нет в продаже
      Наличие в аптеках

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

МІРТАЗАПІН
(MIRТАZAРІN)
Склад:
Діюча речовина: міртазапін;
1 таблетка містить 30 мг міртазапіну;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, лактози моногідрат (висушений розпилювальним способом) магнію стеарат, гіпромелоза 2910 5 ср, титану діоксид (E 171), макрогол 400, макрогол 6000, заліза оксид жовтий (E 172), заліза оксид червоний (E172).
Лікарська форма.
Таблетки, вкриті оболонкою.
 
Фармакотерапевтична група.
Антидепресанти.
Код АТС N06A X11.  
 
Клінічні характеристики.
Показання.
Депресивні стани.
 
Протипоказання.

Підвищена   чутливість до міртазапіну або будь-яких інших речовини, що входять до складу препарату.
Спосіб застосування та дози.
Таблетки слід ковтати цілими, не розжовуючи, і запивати достатньою кількістю рідини. Таблетки приймають незалежно від прийому їжі.
Початкова доза Міртазапіну для дорослих становить 15 мг або 30 мг один раз на добу перед сном. Підтримуюча доза зазвичай становить 15 – 45 мг препарату на добу.
Для пацієнтів літнього віку рекомендована доза така сама, як і для дорослих. З метою досягнення задовільного та безпечного результату зміна або збільшення дози для пацієнтів літнього віку повинні здійснюватися під суворим наглядом лікаря.
Ниркова і печінкова недостатність: виведення міртазапіну може уповільнюватися у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю, що необхідно враховувати при призначенні препарату цій категорії пацієнтів.
Таблетки Міртазапіну рекомендується приймати один раз на добу, оскільки період напів виведення становить 20-40 годин. Препарат слід приймати у вигляді разової дози безпосередньо перед сном. Добову дозу можна також розділити на дві дози, які приймають вранці і ввечері перед сном. Більшу дозу необхідно прийняти ввечері.
Антидепресивний ефект міртазапіну стає очевидним, як правило, через 1-2 тижні лікування.   Лікування адекватними дозами приводить до позитивної відповідної реакції на лікування через 2-4 тижні. За відсутності у пацієнта відповідної реакції на лікування дозу можна збільшити до максимально допустимої дози. Після досягнення оптимального клінічного ефекту і при відсутності у пацієнта симптомів захворювання, лікування слід продовжувати ще протягом 4-6 місяців. Після цього лікування можна припинити при поступовому зниженні дози.
За відсутності у пацієнта відповідної реакції на лікування при застосуванні максимальної дози протягом  2-4 тижнів, лікування слід припинити, поступово знижуючи дозу. Поступове зниження дози необхідно для того, щоб уникнути синдрому відміни препарату.
 
Побічні реакції.
У пацієнтів з депресією проявляються ознаки і симптоми, пов’язані з основним захворюванням. Тому іноді важко встановити, які симптоми пов’язані з основним захворюванням і які симптоми спричинені застосуванням міртазапіну.
Органи   кровотворення і лімфатична система:

Рідко (> 1/10 000, < 1/1000): пригнічення кровотворення (еозинофілі я, гранулоцит опенія, агранулоцит оз, а пластична анемія, тромбоцит опенія).

Ендокринні порушення:

Рідко (> 1/10 000, < 1/1000): гіпонатріємія.
Порушення обміну речовин і харчування
Часто (> 1/100, < 1/10): підвищення апетиту і збільшення маси тіла.

Психічні порушення:

Рідко (> 1/10 000, < 1/1000):   манія, збентеження,   галюцинації, тривожність*, безсоння*, нічні жахи/ яскраві сновидіння.
(*Тривожність і безсоння, які можуть бути симптомами депресії, можуть розвиватися і посилюватися. При лікуванні міртазапіном про розвиток і посилення таких симптомів як тривожність і безсоння повідомлялося дуже рідко).

Розлади нервової ситеми:

Часто (> 1/100, < 1/10): сонливість (яка може знижувати концентрацію уваги)   спостерігається зазвичай протягом перших декількох тижнів лікування (зниження дози препарату не призводить до зменшення седативного ефекту, але може   зменшити ефективність антидепресанта); запаморочення, головний біль.
Рідко (> 1/10 000, < 1/1000): судоми (напади), тремор, міоклонус, парестезії,   синдром сіпання ніг.
Порушення з боку серцево-судинної системи:
Рідко (> 1/10 000, < 1/1000): (ортостатична) гіпотензія.
Розлади травного   тракту:
Іноді (> 1/1000, < 1/100): нудота.
Рідко (> 1/10 000, < 1/1000): сухість в роті, діарея.
Порушення з боку печінки:
Рідко (> 1/10 000, < 1/1000): підвищення рівня печінкових трансаміназ.

Шкіра і підшкірні тканини:

Рідко (> 1/10 000, < 1/1000): екзантема.

Скелетно-м’язова система:

Рідко (> 1/10 000, < 1/1000): артралгія, міалгія.
Інші:
Часто (> 1/100, < 1/10): генералізований або локальний набряк і пов’язане з ним збільшення маси тіла;
Рідко (> 1/10 000, < 1/1000): стомлюваність.
Хоча міртазапін не спричиняє залежності, пост маркетинговий досвід показує, що різке припинення лікування після тривалого застосування препарату іноді може призводити до синдрому відміни. Більшість реакцій синдрому відміни помірні і проходять самостійно. До них належать нудота, занепокоєння, збудження. Тому припиняти лікування міртазапіном слід поступово.  
У разі появи будь-яких небажаних явищ необхідно звернутися до   лікаря !
Передозування.
Симптоми: пригнічення центральної нервової системи із дезорієнтацією і тривалим седативним ефектом, що супроводжується тахікардією та слабкою гіпо- або гіпертензією.
Лікування: промивання шлунка, застосування активованого вугілля та відповідне симптоматичне лікування для підтримання функцій життєво важливих органів і систем.
 
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Адекватні дані щодо застосування міртазапіну у вагітних жінок відсутні.   Дослідження на тваринах не показали будь-яких тератогенних ефектів препарату   або токсичного впливу на репродуктивну функцію, які б мали клінічну значущість. Потенційний ризик застосування препарату у людей відсутній.   Застосування Міртазапіну можливе лише в тому випадку,   коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини.  
Хоча експерименти на тваринах показали, що міртазапін лише в дуже малих кількостях виділяється в грудне молоко, застосування міртазапіну у жінок, які годують груддю, не рекомендується. Дані про застосування міртазапіну у жінок під час годування груддю відсутні.
 
Діти.
Безпеку та ефективність міртазапіну у дітей не вивчали, тому цей препарат не рекомендується застосовувати в педіатрії.
 
Особливі заходи безпеки.
Пацієнти зі спадковою непереносимістю   галактози, дефіцитом Lapp-лактази або мальабсорбцією глюкозо-галактози не повинні застосовувати цей лікарський засіб, оскільки він містить лактозу.
 
Особливості застосування.

В осіб, які приймали міртазапін, спостерігалося пригнічення функції кісткового мозку, що проявлялося гранулоцит опенією або агранулоцит озом. Ці явища з'являлися, як правило, через 4-6 тижнів і зникали здебільшого після припинення лікування. В клінічних дослідженнях міртазапіну рідко повідомлялося також про оборотний агранулоцит оз. Слід звертати увагу на такі симптоми, як підвищення температури тіла, біль у горлі, стоматит та інші ознаки і симптоми, які нагадують інфекцію. При появі таких симптомів лікування слід припинити і зробити повний аналіз крові.

Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю і під пильним контролем лікаря пацієнтам з:

  • епілепсією або органічним ураженням мозку: хоча клінічний досвід показує, що епілептичні напади під час лікування міртазапіном спостерігалися рідко. Як і при застосуванні інших антидепресантів, міртазапін слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з епілептичними нападами в анамнезі.   У разі розвитку нападів або якщо частота нападів підвищується лікування слід припинити. Слід уникати застосування антидепресантів у пацієнтів з нестабільними епілептичними нападами; за пацієнтами з контрольованою епілепсією необхідний пильний контроль;
  • печінковою або нирковою недостатністю;
  • захворюваннями серця (наприклад, порушення провідності, стенокардія, недавно перенесений інфаркт міокарда), що потребує звичайних заходів і дотримання обережності під час сумісного застосування з іншими лікарськими засобами;
  • гіпотензією.

Як і при застосуванні інших антидепресантів, слід дотримуватись обережності при призначенні   міртазапіну пацієнтам з:

  • порушеннями сечовипускання, такими як гіперплазія передміхурової залози (хоча міртазапін чинить лише незначну антихолінергічну дію);
  • гострою закрито кутовою глаукомою і підвищеним внутрішньо очним тиском (під час лікування міртазапіном ризик цих проблем дуже малий із-за незначного антихолінергічного ефекту міртазапіну);
  • обструкцією травного тракту або непрохідністю (під час лікування міртазапіном ризик цих проблем дуже малий із-за незначного антихолінергічного ефекту міртазапіну);
  • цукровим діабетом. У пацієнтів з цукровим діабетом антидепресанти можуть впливати на контроль глікемії. Тому може бути необхідним регулювання дози інсуліну і/або пероральних гіпоглікемічних   засобів   та пильний контроль за пацієнтом.
  • При розвитку жовтяниці лікування слід одразу ж припинити.
  • Як і при застосуванні інших антидепресантів, під час лікування міртазапіном необхідно враховувати наступне:
  • при застосуванні антидепресантів пацієнтами з шизофренією або іншими психічними розладами можуть посилюватись психотичні симптоми і маревні ідеї;
  • під час лікування депресивної фази маніакально-депресивного психозу може відбутись прогресу вання депресивної фази до маніакальної; у разі розвитку маніакальних реакцій лікування слід припинити;
  •     існуючий ризик суїциду: як і в разі застосування всіх інших антидепресантів,   протягом цього періоду пацієнти повинні знаходитись під пильним спостереженням лікаря. Можливість суїциду притаманна депресії і може зберігатися до настання істотної ремісії. На підставі загального клінічного досвіду лікування депресії встановлено,   що ризик суїциду може   збільшуватися на ранніх стадіях одужання.   Якщо це можливо, пацієнт повинен бути забезпечений, особливо на початку лікування, лише обмеженою кількістю таблеток міртазапіну.    
  • хоча антидепресанти не викликають звикання, раптове припинення тривалого лікування може спричинити неспокій, тривогу, нудоту, головний біль і нездужання;
  • пацієнти літнього віку мають здебільшого підвищену чутливість до препарату, особливо відносно появи побічних ефектів антидепресантів. У клінічних дослідженнях міртазапіну частота побічних реакцій у пацієнтів літнього віку була не вищою, ніж у пацієнтів інших вікових груп. Однак, досвід все ще обмежений.

Під час лікування препаратом не рекомендується вживати спиртні напої.                                         

Не слід порушувати правила застосування лікарського засобу, це може зашкодити здоров’ю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або   іншими механізмами.

Міртазапін незначною мірою впливає на концентрацію уваги,   особливо на початку лікування. Це повинно враховуватися перед виконанням роботи, яка потребує особливої концентрації уваги, як наприклад керування авто транспортом і робота зі складними механізмами.   Сонливість, побічна дія, яка спостерігається часто, також представляє ризик у цій ситуації.  
 
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій.

Фармакологічні взаємодії

Міртазапін не можна призначати разом з інгібіторами МАО та протягом 2- х тижнів після їх відміни.
Міртазапін може підвищувати седативні властивості бензодіазепінів та інших седативних препаратів. Слід дотримуватись обережності при сумісному застосуванні цих лікарських засобів, оскільки це може призвести до посилення побічних реакцій з боку центральної нервової системи.
Міртазапін може посилювати депресивну дію алкоголю на центральну нервову систему і навпаки. Тому пацієнти повинні уникати вживання алкогольних напоїв при лікуванні препаратом.
При сумісному застосуванні міртазапіну з іншими серотонінергічними лікарськими засобами (наприклад SSRIs), існує ризик взаємодії, який може призвести до розвитку серотонін ового синдрому. Із досвіду пост маркетингового застосування очевидно, що серотонін овий синдром розвивася дуже рідко у пацієнтів, які лікувалися одним міртазапіном або у комбінації з SSRIs.   Якщо подібна комбінація вважалася терапевтично доцільною, з обережністю слід провести корекцію дози і встановити пильне спостереження за пацієнтами.
При сумісному застосуванні міртазапіну і літію у людей ніякі клінічно значущі ефекти або зміни фармакокінетичних параметрів не спостерігалися.  

Фармакокінетичні взаємодії

Міртазапін майже повністю метаболізується CYP 2D6 і CYP 3А 4, і меншою мірою CYP 1А 2. Дослідження взаємодії у здорових добровольців показали, що пароксетин, інгібітор CYP 2D6 не впливає на фармакокінетичні параметри міртазапіну при рівноважній концентрації.     Одночасне застосування з міртазапіном потужного інгібітора цитохрому CYP 3А 4 - кетоконазолу, збільшує максимальні рівні в плазмі   та AUC міртазапіну приблизно на 40% і 50%, відповідно. Слід дотримуватись обережності при сумісному застосуванні міртазапіну з потужними інгібіторами   цитохрому CYP 3А 4, протеазними інгібіторами ВІЛ, азоловими протигрибковими препаратами, еритроміцином або нефазодоном, хоча клінічна значущість таких метаболічних взаємодій ще точно не встановлена.
Карбамазепін, індуктор  CYP 3А 4, збільшує кліренс міртазапіну майже вдвічі з відповідним зниженням його концентрацій у плазмі від 45% до 60%. Тому в разі одночасного призначення міртазапіну з карбамазепіном або з іншими препаратами, які прискорюють метаболізм міртазапіну (наприклад рифампіцину або фенітоїну) в печінці, дозу міртазапіну слід збільшити. Після відміни супутнього препарату дозу міртазапіну знову слід зменшити.
При одночасному застосуванні з циметидином біологічна доступність міртазапіну зростає більше, як на 50%. Тому при сумісному застосуванні з циметидином дозу міртазапіну можна зменшити, а після відміни циметедину знову збільшити.
У дослідженнях взаємодії in vivo міртазапін не впливав на фармакокінетичні параметри рисперидону (субстрат CYP 2D6) або пароксетину (субстрат і інгібітор CYP 2D6), карбамазепіну (субстрат і індуктор CYP 3А 4), амітриптиліну та циметидину.
Міртазапін в дозі 30 мг один раз на добу сричиняв статистично достовірне   збільшення INR у пацієнтів, які лікувалися варфарином. Отже, при більш високих дозах міртазапіну не може бути виключений більш виражений ефект. Тому при одночасному призначенні міртазапіну з варфарином рекомендується проводити моніторинг протромбі нового часу.
 
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Міртазапін є пресинаптичним антагоністом a2-рецепторів, який підвищує норадренергічну та серотонінергічну передачу в центральній нервовій системі. Серотонінергічний ефект є результатом специфічної дії на 5-НТ1-рецептори, оскільки міртазапін блокує 5-НТ2- та 5-НТ3-рецептори. Обидва енантіомери міртазапіну є активними агентами.  S (+)-енантіомер блокує a2 і 5-НТ2-рецептори, тоді як R (-) енантіомер – 5-НТ3-рецептори. Седативна дія міртазапіну – це результат його антагоністичного впливу на гістамінові Н1-рецептори. У терапевтичних дозах практично не має антихолінергічної активності і практично не впливає на серцево-судинну систему.
Фармакокінетика.
Абсорбція. Після перорального застосування міртазапін швидко і добре всмоктується (його біодоступність становить 50 %), досягаючи максимальної концентрації в плазмі крові приблизно через 2 год. Прийом їжі не впливає на фармакокінетичні параметри міртазапіну.
Розподіл. З білками плазми зв'язується приблизно 85 % міртазапіну. Постійна концентрація у плазмі досягається через 3-4 дні, після чого накопичення не відбувається. При застосуванні міртазапіну в рекомендованих дозах фармакокінетичні параметри змінюються лінійно.
Метаболізм і виведення. Період напів виведення становить 20 - 40 год; іноді спостерігались набагато триваліші періоди – до 65 год, але в молодих людей були зареєстровані більш короткі періоди напів виведення. Міртазапін активно метаболізується і виводиться із сечею та калом протягом декількох днів. Основними метаболічними шляхами є деметилювання і окислення з подальшою кон'югацією. У дослідженнях печінкових мікросом людини in vitro було показано, що ферменти CYP2D6 і CYP1A2 цитохрому P450 беруть участь   в утворенні   метаболіта 8-гідрокси-міртазапіну, тоді як фермент  CYP3A4 вважається відповідальним за утворення  N-диметил і N-оксид-метаболітів.   Дим етильований метаболіт має фармакологічну активність і такий самий фармакокінетичний профіль, як і початкова сполука.
У пацієнтів з печінковою або нирковою недостатністю кліренс міртазапіну може бути знижений.
 
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: круглі таблетки червоно-коричневого кольору.
На одному боці таблетки риска та маркування: номер «9» з однієї сторони риски та номер «3» - з іншої сторони. На іншому боці таблетки маркування: номер «7207».
Несумісність. Не відзначалася.
 
Термін придатності.
3 роки.
 
Умови зберігання.

Не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Препарат не слід застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.


Упаковка. По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери в пачці
 
Категорія відпуску. За рецептом.
 
Виробник. ТЕВА Фармацевті кал Індастріз Лтд., Ізраїль (TEVA Pharmaceutical Industries Ltd, Israel)
 
Місцезнаходження.  Ізраїль, м. Кфар Саба, вул. Хашикма, 64 (64 HaShikma Street, Kfar Saba, Israel)
 



 

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. п/плен. оболочкой 15 мг блистер, № 20

 Миртазапин 15 мг

№ UA/4430/01/01 от 11.05.2011 до 11.05.2016

табл. п/плен. оболочкой 30 мг блистер, № 20

 Миртазапин 30 мг

№ UA/4430/01/02 от 11.05.2011 до 11.05.2016

табл. п/плен. оболочкой 45 мг блистер, № 20

 Миртазапин 45 мг

№ UA/4430/01/03 от 11.05.2011 до 11.05.2016

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

миртазапин является активным центральным пресинаптическим антагонистом α2-рецепторов, который повышает норадренергическую и серотонинергическую передачу в ЦНС. Усиление серотонинергической передачи происходит исключительно через 5-НТ1-рецепторы, поскольку миртазапин блокирует 5-НТ2- и 5-НТ3-рецепторы. В этом эффекте принимают участие оба энантиомера миртазапина. S(+)-энантиомер блокирует α2 и 5-НТ2-рецепторы, а R(-)-энантиомер — 5-НТ3-рецепторы. Кроме того, миртазапин блокирует Н1-рецепторы, что предопределяет его седативные свойства. В терапевтических дозах практически не проявляет антихолинергической активности и не влияет на сердечно-сосудистую систему.
После перорального применения миртазапин быстро и хорошо всасывается (биологическая доступность составляет около 50%), достигая Cmax в плазме крови приблизительно через 2 ч. Почти 85% миртазапина связывается с белками плазмы крови. Средний T½ − 20–40 ч; зафиксированы случаи, когда T½ составлял 65 ч; более короткий T½ обычно наблюдается у молодых пациентов. Более длительный T½ позволяет принимать препарат 1 раз в сутки. Стабильная концентрация достигается через 3–4 сут, после чего аккумуляция проходит. В пределах рекомендованной дозы фармакокинетические показатели миртазапина имеют линейную зависимость от принятой дозы препарата. Прием пищи не влияет на фармакокинетику миртазапина.
Миртазапин активно метаболизируется и выводится из организма с мочой и калом на протяжении нескольких дней. Основными путями биотрансформации являются деметилирование и окисление с дальнейшей конъюгацией. Данные in vitro (микросомы печени) указывают, что ферменты CYP 2D6 и CYP 1A2 цитохрома P450 участвуют в формировании 8-гидроксиметаболита миртазапина, а CYP 3A4 формирует N-диметил- и N-оксидметаболитов. N-диметилметаболит фармакологически активен и проявляет аналогичное фармакологическое действие, что и исходное вещество.
Клиренс миртазапина может уменьшаться при почечной или печеночной недостаточности.

ПОКАЗАНИЯ:

лечение глубокой депрессии.

ПРИМЕНЕНИЕ:

взрослые. Эффективная суточная доза обычно 15–45 мг; начальная доза — 15 или 30 мг. Если начальная доза составляет 15 мг, а суточная — 15 или 45 мг, применяют таблетки соответствующего дозирования. Миртазапин начинает проявлять эффект после 1–2 нед лечения. Терапия адекватной дозой должна стать причиной положительного ответа на протяжении 2–4 нед. При недостаточной реакции дозу можно повысить. Если на протяжении следующих 2–4 нед необходимого эффекта не выявляют, препарат следует отменить.
Пациенты пожилого возраста. Рекомендованная доза аналогична для взрослых. С целью достижения удовлетворительного и безопасного результата, повышение дозы для пациентов пожилого возраста осуществляют под строгим контролем врача.
Почечная недостаточность. Клиренс миртазапина может снижаться у пациентов с почечной недостаточностью умеренной или тяжелой степени (клиренс креатинина <40 мл/мин). Назначая Миртазапин Сандоз этой категории пациентов, следует контролировать клиренс креатинина.
Печеночная недостаточность. Клиренс миртазапина может снижаться у пациентов с печеночной недостаточностью. Этот факт необходимо учитывать, назначая Миртазапин Сандоз этой категории пациентов, особенно с печеночной недостаточностью тяжелой степени. Назначают Миртазапин Сандоз, начиная с минимальной дозы и контролируя клиренс миртазапина, особенно в случае повышения дозы.
T½ миртазапина 20–40 ч, поэтому его можно применять 1 раз в сутки.
Желательно применять препарат в одно время, на ночь перед сном. Суточную дозу препарата можно разделить на 2 приема (утром и вечером; большую часть дозы следует принимать на ночь).
Таблетки следует применять внутрь, глотать, не разжевывая; при необходимости – запивать водой.
Пациентов с депрессией лечат на протяжении продолжительного периода, не менее 6 мес, до полного исчезновения симптомов.
Прекращать лечение миртазапином рекомендуется постепенно, во избежание симптомов отмены.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к миртазапину или к любому компоненту препарата; в период беременности и кормления грудью; возраст до 18 лет.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

у пациентов с депрессией были выявлены симптомы, которые могут быть связаны с самым заболеванием. Однако иногда сложно определить, какие именно симптомы являются проявлением болезни, а какие – результатом лечения препаратом Миртазапин Сандоз.
Наиболее распространенными побочными реакциями, которые возникают у более чем 5 % пациентов, которых лечат препаратом Миртазапин Сандоз: сонливость, седация, сухость во рту, увеличение массы тела, повышение аппетита, головокружение и повышенная утомляемость.
Со стороны крови и лимфатической системы: частота неизвестна – угнетение деятельности костного мозга (гранулоцитопения, агранулоцитоз, апластическая анемия, тромбоцитопения), эозинофилия.
Метаболизм и нарушение питания: очень часто – увеличение массы тела, повышение аппетита; частота неизвестна – гипонатриемия.
Психические нарушения: часто – нарушение сна, спутанность сознания, беспокойство, бессонница; иногда – ночные кошмары, мания, ажитация, галлюцинации, психомоторное возбуждение (в том числе акатизия, гиперкинезия); частота неизвестна — суицидальные мысли, поведение.
Со стороны ЦНС: очень часто — сонливость, седация, головная боль; часто — летаргия, головокружение, тремор; иногда — парестезия, повышенная утомляемость ног, синкопе; редко — миоклония; частота неизвестна — судороги (кровоизлияния), серотониновый синдром, парестезии слизистой оболочки полости рта.
Сосудистые нарушения: часто — ортостатическая гипотензия; иногда — артериальная гипотензия.
Со стороны ЖКТ: очень часто — сухость во рту; часто — тошнота, диарея, рвота; иногда — гипестезия слизистой оболочки полости рта; частота неизвестна — отек слизистой оболочки полости рта.
Со стороны гепатобилиарной системы: редко — повышение активности трансаминаз в сыворотке крови.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: часто — экзантема; частота неизвестна — синдром Стивенса — Джонсона; буллезный дерматит; мультиформная эритема; токсический эпидермальный некролиз.
Со стороны опорно-двигательного аппарата и соединительной ткани: часто — артралгия, миалгия, боль в спине.
Со стороны эндокринной системы: частота неизвестна — нарушение секреции антидиуретического гормона.
Общие нарушения: часто — периферические отеки, повышенная утомляемость.
Следует отметить, что снижение дозы обычно не приводит к уменьшению сонливости/седатации, но может снизить эффективность антидепрессанта.
Возбуждение и бессонница, которые могут быть симптомами депрессии, могут ухудшиться вследствие лечения антидепрессантами, в том числе миртазапином.
Случаи суицидальных мыслей и поведения отмечали на протяжении терапии миртазапином или после прекращения лечения.
Выявляли временное повышение уровня трансаминазы и γ-глутамилтрансферазы (однако не сообщалось о побочных реакциях).

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

Суицид/суицидальные мысли или клиническое ухудшение
Депрессия связана с повышенным риском суицидальных мыслей, нанесением себе вреда, суицида (случаи, связанные с суицидом). Этот риск отмечают до возникновения выраженной ремиссии. Поскольку улучшение может не наступить на протяжении первых недель или более лечения, пациенты должны находиться под строгим контролем врача до наступления улучшения. Согласно общему клиническому опыту, риск суицида может повышаться на ранних стадиях выздоровления.
Известно, что пациенты с суицидальными попытками в анамнезе, или пациенты, которые проявляют выраженную степень суицидального мышления еще до начала терапии, имеют высокий риск возникновения суицидальных мыслей или попыток самоубийства и должны находиться под строгим контролем на протяжении всего лечения. Анализ клинических исследований антидепрессантов, которые применяются взрослыми с психическими расстройствами, свидетельствует о повышенном риске развития суицидального поведения при приеме антидепрессантов по сравнению с пациентами в возрасте <25 лет, которые получали плацебо.
Во время терапии антидепрессантами необходим строгий контроль пациентов с высоким риском суицидального поведения, особенно в начале терапии и после изменения дозирования. Пациентов следует предупреждать о необходимости обращать внимание на любые клинические проявления, суицидальное поведение или мысли и непривычные изменения в поведении и обращаться за медицинскими рекомендациями немедленно, если такие симптомы возникли.
Принимая во внимание возможность самоубийства, особенно в начале лечения, пациенту необходимо давать минимально необходимое количество таблеток Миртазапина Сандоз.
Угнетение деятельности костного мозга
Во время лечении препаратом Миртазапин Сандоз сообщалось об угнетении деятельности костного мозга, что обычно проявляется гранулоцитопенией или агранулоцитозом.
Сообщалось об отдельных случаях агранулоцитоза, они обычно обратимы, но иногда — с летальными последствиями (преимущественно у пациентов в возрасте >65 лет). Врач должен обращать внимание на такие симптомы, как лихорадка, боль в горле, стоматит или другие признаки инфекции. Когда возникают такие симптомы, лечение следует прекратить и сделать анализ крови.
Желтуха
Лечение необходимо прекратить при появлении желтухи.
Состояния, при которых необходим строгий контроль врача
Осторожное дозирование, а также регулярное и тщательное наблюдение необходимы пациентам со следующими состояниями:

  • эпилепсия и органические поражения головного мозга. Миртазапин Сандоз следует применять с особой осторожностью пациентам с эпилептическими приступами в анамнезе. Лечение следует прекратить пациентам, у которых развиваются эпилептические приступы или когда отмечают повышение частоты эпилептических приступов;
  • печеночная недостаточность: после перорального применения 15 мг миртазапина его клиренс уменьшается приблизительно на 35% у больных с печеночной недостаточностью легкой или умеренной тяжести по сравнению с пациентами с нормальной функцией печени. Средняя плазменная концентрация миртазапина увеличивается приблизительно на 55%. Назначая 30 мг миртазапина, следует учитывать соотношение польза/потенциальный риск для пациента;
  • почечная недостаточность: после одноразового перорального применения 15 мг миртазапина пациентами с почечной недостаточностью умеренной степени (10 мл/мин ≤ клиренс креатинина <40 мл/мин) или тяжелой степени (клиренс креатинина <10 мл/мин) клиренс миртазапина снизился приблизительно на 30 и 50% соответственно по сравнению со здоровыми пациентами. Средняя концентрация миртазапина в плазме крови повысилась на 55 и 115% соответственно. Не было никаких значительных отличий у пациентов с почечной недостаточностью легкой степени (40 мл/мин ≤ клиренс креатинина <80 мл/мин) по сравнению с контрольной группой. Назначая 30 мг миртазапина, следует учитывать соотношение польза/потенциальный риск для пациента и контролировать клиренс креатинина;
  • заболевания сердца, такие как нарушение проводимости, стенокардия и недавно перенесенный инфаркт миокарда. В этих случаи сопутствующую терапию следует назначать с осторожностью;
  • артериальная гипотензия;
  • сахарный диабет: у пациентов с сахарным диабетом антидепрессанты могут влиять на уровень глюкозы в крови. Может возникнуть необходимость в коррекции дозы инсулина и/или пероральных гипогликемических препаратов и рекомендуется тщательное наблюдение.

Как и при применении других антидепрессантов, необходимо принять во внимание следующее:

  • при применении антидепрессантов у пациентов с шизофренией или другими психическими расстройствами могут обостряться психотические симптомы; могут стать более интенсивными параноидальные мысли;
  • при лечении депрессивной фазы биполярного расстройства она может перейти в маниакальную фазу. Необходимо тщательно наблюдать пациентов с маниакальными или гипоманиакальными проявлениями в анамнезе. Применение миртазапина следует прекратить, если пациент входит в маниакальную фазу;
  • хотя привыкание к препарату Миртазапин Сандоз не возникает, постмаркетинговый опыт применения показывает, что внезапное прекращение лечения после продолжительного применения может иногда приводить к появлению симптомов отмены. Большинство реакций отмены проявляются незначительными клиническими симптомами и проходят сами. Среди разных симптомов отмены, о которых сообщалось, наиболее частыми были головокружение, возбуждение, беспокойство, головная боль и тошнота. Хотя о них сообщалось как о симптомах отмены, следует помнить, что они могут быть связаны с ходом основного заболевания. Рекомендуется постепенно прекращать лечение миртазапином;
  • необходима осторожность при лечении пациентов с расстройствами мочевыделения, в том числе как следствия гипертрофии предстательной железы, пациентов с острой закрытоугольной глаукомой и повышенным внутриглазным давлением (однако влияние препарата Миртазапин Сандоз маловероятно вследствие его очень низкой антихолинергической активности);
  • акатизия/психомоторное возбуждение: применение антидепрессантов связано с развитием акатизии, что характеризовалась субъективно неприятным или тревожным возбуждением и необходимостью часто двигаться вместе с невозможностью спокойно сидеть или стоять. Вероятнее всего, эти симптомы могут возникнуть на протяжении первых нескольких недель лечения, поэтому повышение дозы может вредить здоровью.

Гипонатриемия. Были отдельные сообщения о гипонатриемии при применении миртазапина, что связано с неадекватной секрецией антидиуретического гормона (АДГ). Пациенты пожилого возраста или лица, применяющие сопутствующую терапию, которая может вызвать гипонатриемию, требуют особого контроля.
Серотониновый синдром
Взаимодействие с серотонинергическими активными веществами: серотониновый синдром может возникнуть, когда селективные ингибиторы обратного захвата серотонина применяют сочетанно с другими серотонинергическими активными веществами. Симптомами серотонинового синдрома могут быть гипертермия, ригидность мышц, миоклония, автономная нестабильность с возможными быстрыми колебаниями жизненно важных показателей. Изменения психического состояния включают спутанность сознания, раздраженность и высокое возбуждение, которое прогрессирует до делирия и комы. Серотониновый синдром возникает очень редко у пациентов, которые получают лечение только препаратом Миртазапин Сандоз.
Пациенты пожилого возраста
Назначая Миртазапин Сандоз пациентам пожилого возраста, следует помнить о нежелательных эффектах, которые проявляются на фоне применения антидепрессантов. Возникновение побочных реакций у лиц пожилого возраста отмечали не чаще, чем у пациентов других возрастных категорий.
Лактоза
Препарат содержит лактозу, поэтому его не следует назначать пациентам с редчайшими наследственными формами непереносимости галактозы, дефицитом лактазы или синдромом глюкозо-галактозной мальабсорбции.
Применение в период беременности и кормления грудью. Безопасность и эффективность применения Миртазапина Сандоз в период беременности не установлены, поэтому препарат не следует назначать беременным. Неизвестно, проникает ли миртазапин в грудное молоко, поэтому во время лечения кормление грудью следует прекратить.
Дети. Миртазапин Сандоз не применяют для лечения детей. Поведение, связанное с суицидом (попытки самоубийства и суицидальные мысли), враждебность (преимущественно агрессия, оппозиционное поведение и гнев) чаще всего выявляли среди детей и подростков, которых лечили антидепрессантами. Если, основываясь на клинической необходимости, было принято решение о терапии антидепрессантами — пациента необходимо тщательно наблюдать в связи с возможным возникновением суицидальных симптомов. Кроме этого, данные по безопасности применения у детей и подростков в период роста, созревания, когнитивного и поведенческого развития отсутствуют.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Миртазапин Сандоз влияет на способность управлять транспортными средствами и работать с другими механизмами — может ухудшаться концентрация внимания (особенно на начальной стадии лечения). Пациентам, применяющим Миртазапин Сандоз, следует избегать выполнения потенциально опасных видов деятельности, которые требуют концентрации внимания.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

Фармакодинамические взаимодействия
Миртазапин не следует принимать одновременно с ингибиторами МАО или на протяжении 2 нед после окончания терапии. После завершения лечения миртазапином должно пройти около 2 нед, прежде чем пациенты смогут применять ингибиторы МАО.
Кроме того, одновременный прием миртазапина с селективными ингибиторами обратного захвата серотонина и другими серотонинергическимии активными веществами (L-триптофан, триптан, трамадол, линезолид, венлафаксин, литий и препараты, содержащие зверобой (Hypericum perforatum), может привести к возникновению эффектов, обусловленных серотонином. При комбинированном применении этих активных веществ с миртазапином рекомендуется соблюдать осторожность и находиться под строгим медицинским наблюдением.
Миртазапин может усиливать седативные свойства бензодиазепинов и других седативных препаратов (в частности большинства антипсихотиков, антагонистов H1-рецепторов, опиоидов).
Миртазапин Сандоз может усиливать депрессивное действие алкоголя на ЦНС, поэтому пациентам следует воздержаться от употребления алкоголя на период лечения препаратом.
Миртазапин в дозе 30 мг 1 раз в сутки вызывает небольшое, но статистически значимое увеличение международного нормализованного индекса у пациентов, которых лечили варфарином. Рекомендуется контролировать его в случае сопутствующего применения варфарина с миртазапином в связи с возможным его увеличением.
Фармакокинетические взаимодействия
Карбамазепин и фенитоин, индукторы CYP 3A4 увеличивают клиренс миртазапина приблизительно в 2 раза и, как следствие, средняя концентрация миртазапина в плазме крови уменьшается на 60 и 45% соответственно. Когда карбамазепин или любой другой индуктор печеночного метаболизма (например рифампицин) добавляют к терапии миртазапином, дозу последнего следует повысить. Если лечение таким препаратом прекращается, может возникнуть необходимость в снижении дозы миртазапина.
Сопутствующее применение мощного ингибитора CYP 3A4 кетоконазола повышало Cmax в плазме крови и AUC миртазапина приблизительно на 40 и 50% соответственно.
При применении циметидина (слабого ингибитора CYP 1A2, CYP 2D6 и CYP 3A4) с миртазапином средние плазменные концентрации миртазапина могут повыситься более чем на 50%. Следует снизить дозу при сочетанном применении миртазапина с мощными ингибиторами CYP 3A4, ингибиторами ВИЧ-протеазы, азольными противогрибковыми средствами, эритромицином, циметидином или нефазодоном.
Не выявлено какого-нибудь клинически значимого фармакокинетического взаимодействия при одновременном применении миртазапина с пароксетином, амитриптилином, рисперидоном или литием.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

опыт относительно передозировки препаратом Миртазапин Сандоз свидетельствует, что отмечали симптомы легкой степени. Сообщалось об угнетении ЦНС с дезориентацией и продолжительной седатацией, что сопровождалось тахикардией и незначительной артериальной гипо- или гипертензией. Однако возможны более тяжелые последствия (включая летальные) при применении в дозе, намного выше терапевтической, особенно при смешанных передозировках.
При передозировке пациентам следует проводить соответствующую симптоматическую терапию и поддерживать жизненные функции организма. Можно применять активированный уголь или сделать промывание желудка.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при температуре до 25 °С.





 



Реклама
Поиск лекарств в аптеках