ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
НЕБІВАЛ
(NEBIVAL)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: nebivolol; альфа, альфа'-[Імінобіс (метилен) біс[6-фтор-3,4-дигідро]-2H-1-бензопіран-2-метанол;
основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею з рискою, білого або майже білого кольору;
склад: 1 таблетка містить небівололу гідро хлориду у перерахуванні на небіволол 0,005 г (5 мг);
допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, натрію кроскармелоза, гідроксипропілм етилцелюлоза, полісорбат-80, целюлоза мікрокристалічна, аеросил, магнію стеарат.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Селективні блокатори b-адренорецепторів. Код АТС СО 7А В 12.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Кардіоселективний блокатор b1-адренорецепторів третього покоління з вазодилатуючими властивостями. Виявляє антигіпертензивну, антиангінальну та анти аритмічну дію. Являє собою рацемат двох енантіомерів, кожний з який має особливі властивості. D-небіволол є конкурентним високо селективним b1-адреноблокатором (спорідненість до b1-адренорецепторів у 293 рази вище, ніж до b2-адренорецепторів). Не взаємодіє з a-адренорецепторами. L-небіволол виявляє м'яку судинорозширювальну дію за рахунок модуляції вивільнення релаксуючого фактора – оксиду азоту (NO) з ендотелію судин. Антигіпертензивний ефект препарату обумовлений також зниженням активності ренін-ангіотензинової системи (не корелює зі зміною активності реніну в плазмі крові).
Володіє анти агрегатною дією, зменшує адгезію тромбоцитів, проявляючи антитромботичний ефект. Знижує потребу міокарда в кисні (зменшення частоти серцевих скорочень і зниження перед- і пост навантаження). Будучи потужним антиоксидантом, виявляє ангіопротекторний та антиатеросклеротичний ефекти.
Анти аритмічна дія обумовлена пригніченням патологічного автоматизму серця та уповільненням атріовентрикулярної провідності.
Знижує підвищений артеріальний тиск і частоту серцевих скорочень у спокої, при фізичному напруженні і стресі; зменшує кінцевий діастолічний тиск лівого шлуночка та, при тривалому застосуванні, загальний периферичний опір судин; поліпшує діастолічну функцію серця (знижує тиск наповнення), збільшує фракцію викиду. Зменшує частоту та тяжкість нападів стенокардії і підвищує переносимість фізичного навантаження. Не впливає на ліпідний спектр і рівень глюкози в крові, не володіє симпатоміметичною активністю.
Антигіпертензивний ефект розвивається через 2–5 днів, стабільна дія – через 1–2 місяці застосування. При тривалій терапії (3 роки) толерантність не розвивається.
Фармакокінетика. Після застосування внутрішньо незалежно від прийому їжі швидко абсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Біодоступність та метаболізм препарату визначаються генотипом пацієнта. Біодоступність становить в середньому 12% у осіб зі «швидким метаболізмом» (ефект першого проходження через печінку) і майже 100% – у осіб з «повільним метаболізмом». Максимальна концентрація в плазмі у осіб зі «швидким метаболізмом» досягається протягом 24 годин, гідроксиметаболітів – через кілька діб. Концентрація в плазмі становить 1–30 мкг/л пропорційно дозі. Зв'язування енантіомерів з білками плазми – близько 98%.
Метаболізується, частково з утворенням активних гідроксиметаболітів, шляхом аліциклічного та ароматичного гідроксилювання, N-де алкілування, глюкуронування. Швидкість ароматичного гідроксилювання генетично визначена окислювальним поліморфізмом і залежить від ізоферменту цитохрому CYP2D6.
Період напів виведення енантіомерів небівололу у осіб з «швидким метаболізмом» становить у середньому 10 годин, гідроксиметаболітів – 24 години. У осіб з «повільним метаболізмом» період напів виведення енантіомерів збільшується в 3–5 разів, період напів виведення гідроксиметаболітів – приблизно в 2 рази. Виводиться нирками (38%) і кишечником (48%).
Фармакокінетичні параметри не мають вікових і статевих розходжень.
Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія. Хронічна серцева недостатність у комбінації з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту, діуретиками, антагоністами ангіотензину II і/або препаратами наперстянки.
Спосіб застосування та дози. Призначають дорослим внутрішньо, 1 раз на добу, в один і той же час (бажано зранку) незалежно від прийому їжі, не розжовуючи, з достатньою кількістю рідини.
Артеріальна гіпертензія. Середня добова доза становить 2,5–5 мг (1/2–1 таблетка). Максимальна добова доза 10 мг. У хворих з нирковою недостатністю та у пацієнтів віком старше 65 років початкова добова доза становить 2,5 мг (1/2 таблетки).
Хронічна серцева недостатність. Початкова доза становить 2,5 мг/добу (1/2 таблетки). Залежно від чутливості та ефективності добова доза може бути поступово, з інтервалом 14 днів, збільшена до 5 мг (1 таблетка) за один прийом.
Побічна дія. З боку серцево-судинної системи: брадикардія, ортостатична гіпотензія, задишка, набряки, серцева недостатність, атріовентрикулярна блокада, порушення ритму серця, синдром Рейно, кардіалгія. З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, депресія, утома, парестезії, зниження здатності до концентрації уваги, сонливість, безсоння, «кошмарні» сновидіння, галюцинації. З боку системи травлення: нудота, запор, діарея, сухість у роті. Алергічні реакції: шкірний висип. Інші: бронхоспазм (у т. ч. при відсутності обструктивних захворювань легень в анамнезі), фото дерматоз, гіпергідроз, риніт.
Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату. Артеріальна гіпотензія, хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, ангіоспастична стенокардія (стенокардія Принц метала), кардіогенний шок, виражена брадикардія (частота серцевих скорочень менше 50 уд/хв), синдром слабкості синусового вузла, атріовентрикулярна блокада II-III ступеня; бронхіальна астма; феохромоцитома, тяжкі порушення функції печінки; облітеруючі захворювання периферичних судин (синдром переміжної кульгавості); міастенія, м'язова слабкість; депресія; внутрішньо венне введення верапамілу; дитячий та підлітковий вік до 18 років.
Передозування. Симптоми: блювання, нудота, ціаноз, гіпотензія, бронхоспазм, синусова брадикардія, атріовентрикулярна блокада, серцева недостатність, кардіогенний шок, втрата свідомості, кома, зупинка серця.
Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля. При вираженій артеріальній гіпертензії, брадикардії і тяжкій серцевій недостатності – введення з інтервалом 2–5 хв b-адреностимуляторів до досягнення бажаного ефекту, при відсутності позитивного ефекту, доцільне введення допаміну, добута міну або норадреналіну. Наступні заходи – призначення 1–10 мг глюкагону або установка транс венозного інтракардіального електростимулятора. При бронхоспазмі призначають стимулятори b2-адренорецепторів, внутрішньо венно; при шлуночкові й екстрасистолії – лідокаїн (анти аритмічні препарати IА класу вводити не можна); при наявності судом – діазепам, внутрішньо венно.
Особливості застосування. З обережністю препарат призначають при нирковій недостатності, при лікуванні пацієнтів старше 65 років (необхідно стежити за функцією нирок 1 раз на 4–5 місяців), при цукровому діабеті (можуть маскуватися ознаки гіпоглікемії), при гіперфункції щитовидної залози (маскується підвищення частоти серцевих скорочень), при алергічних захворюваннях (можливе посилення анафілактичних реакцій) і псоріазі (призначення можливе якщо очікуваний ефект терапії перевищує потенційний ризик для пацієнта). Моніторинг пацієнтів, які застосовують препарат, включає спостереження за частотою серцевих скорочень і артеріальним тиском (на початку лікування щоденно, далі – 1 раз на 3–4 місяці), вмістом глюкози в крові у хворих на цукровий діабет (1 раз на 4–5 місяців), функцією нирок у літніх хворих (1 раз на 4–5 місяців), станом периферичного кровообігу.
Під час вагітності і в період лактації призначають тільки сурово за показаннями, під контролем лікаря. Лікування слід перервати за 48–72 години до пологів. У випадках, коли це не можливо, необхідно забезпечити строге спостереження за новонародженими протягом 48–72 годин (можливий розвиток брадикардії, артеріальної гіпотензії, гіпоглікемії, паралічу дихання).
Припиняти лікування слід поступово, скорочуючи дозу протягом 10 днів, при лікуванні стенокардії – протягом 1–2 тижнів.
У курців ефективність препарату знижується. Хворі, які користуються контактними лінзами, повинні бути попереджені про можливість зменшення продукції слізної рідини.
Небіволол не впливає на психомоторні реакції, проте при виконанні потенційно небезпечних видів діяльності слід враховувати можливість виникнення побічних реакцій з боку нервової системи.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Можливе підсилення антигіпертензивного ефекту при спільному застосуванні з іншими антигіпертензивними засобами і нітрогліцерином (особливу обережність слід дотримувати при сполученні з празозином). Блокатори «повільних» кальцієвих каналів (верапаміл і дилтіазем) підсилюють блокаду атріовентрикулярної провідності; анти аритмічні засоби, резерпін, a-метилдопа, клонідин, гуанфацин – вираженість брадикардії; анестезуючі засоби – кардіодепресивний ефект з підвищенням ризику розвитку артеріальної гіпотензії. При спільному застосуванні із серцевими глікозидами можлива сумація негативного хронотропного і дромотропного ефекту. Клонідин підсилює синдром «відміни». Індуктори мікросомального окислювання (рифампіцин, барбітурати) знижують, а інгібітори мікросомального окислювання (циметидин) підвищують концентрацію небівололу в плазмі крові.
Препарат не потенціює дію інсуліну і пероральних цукрознижуючих засобів, проте може маскувати деякі симптоми гіпоглікемії (тахікардія).
Одночасний прийом алкоголю, фуросеміду або гідрохлоротіазиду не впливає на фармакокінетику небівололу. Небіволол не впливає на фармакокінетику і фармакодинаміку варфарину.
Одночасне призначення трициклічних антидепресантів, барбітуратів і похідних фенотіазину може підсилювати гіпотензивний ефект препарату.
Умови та термін зберігання. У сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25º С. Термін придатності – 2 роки.
Умови відпуску. За рецептом.
Упаковка. По 10 таблеток у контурній чарунковій упаковці; по 2 контурні чарункові упаковки у пачці.
Виробник. ЗАТ “Київський вітамінний завод”.
Адреса. 04073, м. Київ, вул. Копилівська, 38. Web-сайт: www.vitamin.com.ua
СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:
табл. 5 мг блистер, № 10, № 20
Небиволол | 5 мг |
Прочие ингредиенты: лактозы моногидрат, крахмал кукурузный, натрия кроскармеллоза, гидроксипропилметилцеллюлоза, полисорбат 80, целлюлоза микрокристаллическая, аэросил, магния стеарат.
№ UA/4979/01/01 от 10.08.2011 до 10.08.2016
ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:
Фармакодинамика. Небиволол является рацематом, который состоит из двух энантиомеров: SRRR-небиволола (D-небиволол) и RSSS-небиволола (L-небиволол). Он объединяет два фармакологических свойства:
При одноразовом и повторном применении небиволола снижается ЧСС в состоянии покоя и при нагрузке как у лиц с нормальным АД, так и у лиц с АГ. Антигипертензивный эффект при длительном лечении сохраняется. В терапевтических дозах α-адренергический антагонизм не выявлен. Во время краткосрочного и длительного лечения небивололом у больных с АГ снижается системное сосудистое сопротивление. Несмотря на снижение ЧСС, уменьшение сердечного выброса в состоянии покоя и при нагрузке ограничено по причине увеличения ударного объема. Клиническое значение этой гемодинамической разницы по сравнению с другими блокаторами β-адренорецепторов недостаточно изучено. У больных с АГ небиволол повышает реакцию сосудов на ацетилхолин, опосредованную монооксидом азота; у пациентов с дисфункцией эндотелия эта реакция снижена. Применение небиволола в качестве дополнения к стандартной терапии хронической сердечной недостаточности со снижением фракции выброса левого желудочка или без таковой существенно удлиняло время до наступления смерти или госпитализации, связанной с сердечно-сосудистой патологией. Действие небиволола не зависит от возраста, пола или показателя фракции выброса левого желудочка. У больных, получавших небиволол, установлено снижение частоты случаев внезапной смерти.
Фармакокинетика. После перорального приема происходит быстрое всасывание обоих энантиомеров небиволола.
На всасывание небиволола пища не влияет, поэтому его можно принимать независимо от еды. Небиволол метаболизируется в печени, в частности с образованием активных гидроксиметаболитов. Биодоступность перорально принятого небиволола составляет в среднем 12% у лиц с быстрым метаболизмом и является почти полной у лиц с медленным метаболизмом. Исходя из разницы скорости метаболизма, дозировку Небивала следует устанавливать в зависимости от индивидуальной потребности пациента; лицам с медленным метаболизмом необходимы более низкие дозы. У лиц с быстрым метаболизмом значения Т½ энантиомеров небиволола из плазмы крови составляют в среднем 10 ч, а у лиц с медленным метаболизмом эти значения в 3–5 раз выше. Концентрации в плазме крови, составляющие 1–30 мг небиволола, пропорциональны дозе. Возраст человека на фармакокинетику небиволола не влияет. Через 1 нед после применения 38% дозы выводится с мочой и 48% – с калом. Выведение неизмененного небиволола с мочой составляет менее 0,5% дозы.
ПОКАЗАНИЯ:
эссенциальная АГ. Хроническая сердечная недостаточность в качестве дополнения к стандартным методам лечения у больных в возрасте старше 70 лет.
ПРИМЕНЕНИЕ:
АГ. Взрослым пациентам принимать 1 таблетку (5 мг небиволола) в сутки, по возможности в одно и то же время. Препарат можно принимать во время еды. Гипотензивный эффект наступает через 1–2 нед лечения, но иногда оптимальное действие отмечают только через 4 нед. Небивал можно применять как для монотерапии, так и в комбинации с другими гипотензивными средствами. Дополнительный гипотензивный эффект выявляли при его комбинации с 12,5–25 мг гидрохлоротиазида.
Хроническая сердечная недостаточность. Лечение следует начинать с медленного титрования дозы до достижения индивидуальной оптимальной поддерживающей дозы. Таким больным назначают препарат в случае, если отмечена хроническая сердечная недостаточность без эпизодов ее острой декомпенсации в течение последних 6 нед. Врач должен иметь опыт лечения сердечной недостаточности. Больным, применяющим другие сердечно-сосудистые средства (диуретики, дигоксин, ингибиторы АПФ, антагонисты рецепторов ангиотензина ІІ), необходимо иметь уже подобранную дозу этих препаратов в течение последних 2 нед, прежде чем начнется их лечение Небивалом. Начальное титрование дозы следует проводить по нижеуказанной схеме, выдерживая при этом интервалы 1–2 нед и ориентируясь на переносимость дозы пациентом: 1,25 мг небиволола в сутки можно повысить до 5 мг/сут, а далее — до 10 мг 1 раз в сутки. Максимальная рекомендуемая доза составляет 10 мг/сут. В начале лечения и при каждом повышении дозы больной должен не менее 2 ч находиться под наблюдением опытного врача, чтобы убедиться в том, что клиническое состояние остается стабильным (особенно это касается АД, ЧСС, нарушения проводимости миокарда, а также увеличения выраженности симптомов сердечной недостаточности).
При необходимости уже достигнутую дозу можно поэтапно опять снизить или снова к ней вернуться. При увеличении выраженности симптомов сердечной недостаточности или при непереносимости препарата в фазе его титрования дозу небиволола рекомендуется сначала снизить или, в случае необходимости, немедленно его отменить (при появлении тяжелой АГ, усилении симптомов сердечной недостаточности с острым отеком легких, при появлении кардиогенного шока, симптоматической брадикардии или AV-блокады). Как правило, лечение хронической сердечной недостаточности небивололом продолжительное. Лечение небивололом не следует прекращать внезапно, поскольку это может привести к увеличению выраженности симптомов сердечной недостаточности. Если отмена препарата необходима, то дозу следует снижать поэтапно, на 50% за неделю.
Больные с почечной недостаточностью: рекомендуемая начальная доза составляет 2,5 мг/сут. При необходимости суточную дозу можно повысить до 5 мг.
Больные с печеночной недостаточностью: опыт применения препарата у таких пациентов ограничен, поэтому небиволол им противопоказан.
Больные пожилого возраста (старше 65 лет): поскольку титрование дозы осуществляется в индивидуальном порядке, коррекция дозы не требуется.
ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:
повышенная чувствительность к компонентам препарата. Печеночная недостаточность или нарушения функции печени, острая сердечная недостаточность; артериальная гипотензия (систолическое давление <90 мм рт. ст.); кардиогенный шок или эпизоды декомпенсации сердечной недостаточности, требующие в/в введения препаратов с положительным инотропным эффектом; брадикардия (ЧСС <60 уд./мин до начала лечения); синдром слабости синусного узла, включая синоаурикулярную блокаду; AV-блокада II–III степени (без искусственного водителя ритма); БА или бронхоспазм в анамнезе; нелеченная феохромоцитома; метаболический ацидоз; тяжелые нарушения периферического кровообращения.
ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:
побочные реакции по возможной частоте возникновения делятся на: распространенные (от 1/100 до 1/10), нераспространенные (от 1/1000 до 1/100), очень редко (<1/10 000).
АГ
Со стороны сердечно-сосудистой системы: нераспространенные — брадикардия, артериальная гипотензия, усиление перемежающейся хромоты, сердечная недостаточность, AV-блокада (или замедление AV-проводимости), нарушения ритма сердца, кардиалгия.
Со стороны ЦНС: распространенные — головная боль, головокружение, парестезии; нераспространенные — кошмарные сновидения, депрессия; очень редко — синкопе.
Со стороны ЖКТ: распространенные — тошнота, запор, диарея; нераспространенные — диспепсия, метеоризм, рвота.
Со стороны кожи: нераспространенные — зуд, эритематозная кожная сыпь; очень редко — обострение псориаза.
Со стороны иммунной системы: частота неизвестна — ангионевротический отек, реакции гиперчувствительности.
Со стороны системы дыхания: распространенные — одышка; нераспространенные — бронхоспазм.
Другие: распространенные — повышенная утомляемость, отеки; нераспространенные — нарушение зрения, импотенция.
Также есть сообщения о таких побочных реакциях, вызванных некоторыми блокаторами аденорецепторов: галлюцинации, психозы, спутанность сознания, похолодение/цианоз конечностей, синдром Рейно, сухость глаз и окуломукокутанная токсичность по практололовому типу.
Хроническая сердечная недостаточность
Самыми частыми побочными реакциями, о которых сообщали пациенты, получающие небиволол, были брадикардия и головокружение. Получена информация о следующих побочных реакциях: а) увеличение выраженности симптомов сердечной недостаточности; б) ортостатическая гипотензия; в) AV-блокада I степени; г) отеки нижних конечностей.
ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:
Анестезия. Поддержание блокады β-адренорецепторов снижает риск нарушений сердечного ритма во время введения в наркоз и интубации. При подготовке к хирургическому вмешательству не менее чем за 24 ч следует прекратить применение блокаторов β-адренорецепторов. Требуется осторожность при применении отдельных анестетиков, вызывающих угнетение миокарда, таких как циклопропан, эфир или трихлорэтилен. Появление вагусных реакций у пациента можно предупредить с помощью в/в введения атропина.
Сердце и сосуды. Как правило, пациентам с нелеченной хронической сердечной недостаточностью блокаторы β-адренорецепторов не следует назначать до тех пор, пока их состояние не станет стабильным.
Прекращать терапию блокаторами β-адренорецепторов у пациентов с ИБС следует постепенно, то есть в течение 1–2 нед. При необходимости, чтобы предотвратить обострение заболевания, рекомендуется одновременно начинать лечение препаратом-заместителем.
Блокаторы β-адренорецепторов могут вызывать брадикардию. Если пульс в состоянии покоя снижается до 50–55 уд./мин и/или у пациента развиваются симптомы, указывающие на брадикардию, дозу рекомендуется снизить.
Блокаторы β-адренорецепторов следует применять с осторожностью при лечении: а) пациентов с нарушениями периферического кровообращения (синдром Рейно, перемежающаяся хромота), поскольку может развиться обострение указанных заболеваний; б) пациентов с AV-блокадой I степени в связи с негативным влиянием блокаторов β-адренорецепторов на проводимость; в) больных стенокардией Принцметала вследствие беспрепятственной, опосредованной через α-адренорецепторы вазоконстрикции коронарных артерий (блокаторы β-адренорецепторов могут повышать частоту и длительность приступов стенокардии).
Обмен веществ и эндокринная патология. Небивал не влияет на содержание глюкозы в крови у больных сахарным диабетом. Несмотря на это, следует быть осторожным при применении его для лечения больных этой категории, поскольку небиволол может маскировать некоторые признаки гипогликемии, например, тахикардию и усиленное сердцебиение. Блокаторы β-адренорецепторов могут маскировать симптомы тахикардии при гиперфункции щитовидной железы. При внезапном прекращении терапии эти симптомы могут усилиться.
Дыхательные пути. Пациентам с обструктивными заболеваниями дыхательных путей блокаторы β-адренорецепторов следует применять с осторожностью, поскольку может усилиться констрикция дыхательных путей.
Другие. Прежде чем назначать блокаторы β-адренорецепторов больным с псориазом в анамнезе, следует тщательно взвесить соотношение между возможным риском и пользой от их применения. Блокаторы β-адренорецепторов могут повышать чувствительность к аллергенам и степень тяжести анафилактических реакций. Следует наблюдать пациентов с хронической сердечной недостаточностью, отменять препарат необходимо постепенно.
Следует с осторожностью применять препарат при феохромоцитоме, миастении, депрессии.
Из-за недостаточного опыта лечения препаратом пациентам в возрасте старше 75 лет следует применять препарат под тщательным наблюдением врача.
Препарат содержит лактозу, поэтому его не следует принимать больным с наследственной непереносимостью галактозы, дефицитом лактазы или синдромом мальабсорбции глюкозы-галактозы.
Применение в период беременности и кормления грудью. Фармакологические эффекты небиволола оказывают негативное действие на беременность, плод и младенца, поэтому его применяют только тогда, когда польза от применения для матери превышает потенциальный риск для плода. Если лечение небивололом необходимо, следует проводить наблюдение за маточно-плацентарным кровотоком и за ростом плода. При подтверждении негативного действия следует рассмотреть вопрос об альтернативном лечении. Необходимо тщательное наблюдение за новорожденным (следует учитывать, что такие симптомы, как гипогликемия и брадикардия, возможны в течение первых 3 сут). Во время лечения небивололом кормить грудью не рекомендуется.
Дети
Исследования по применению препарата у детей не проводились, поэтому этой возрастной группе препарат назначать не рекомендуется.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами и работе с другими механизмами
Следует учитывать, что иногда в начале лечения препаратом могут отмечать снижение АД, головокружение и ощущение усталости. До определения индивидуальной реакции пациента на препарат необходимо воздерживаться от управления транспортными средствами или работы с другими механизмами.
ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:
препарат нельзя применять в комбинации с:
Одновременное применение не рекомендуется:
При одновременном применении необходима осторожность:
При одновременном применении следует учитывать:
Взаимодействия, обусловленные фармакокинетикой препарата:
ПЕРЕДОЗИРОВКА:
при передозировке блокаторов β-адренорецепторов отмечаются: брадикардия, артериальная гипотензия, бронхоспазм, острая сердечная недостаточность. Лечение при передозировке: промывание желудка, назначение активированного угля и слабительных средств. Рекомендуется контроль уровня глюкозы в крови. При необходимости проводится интенсивная терапия в условиях стационара. При брадикардии рекомендуется введение атропина или метилатропина. Лечение артериальной гипотензии и шока следует проводить с помощью плазмы крови или плазмозаменителей и при необходимости — катехоламинов. β-Блокирующее действие можно прекратить медленным в/в введением изопреналина гидрохлорида, начиная с дозы 5 мкг/мин, или добутамина, начиная с дозы 2,5 мкг/мин, до достижения ожидаемого эффекта. Если такие меры не помогают, назначают глюкагон из расчета 50–100 мкг/кг, при необходимости инъекцию можно повторить в течение 1 ч и провести в/в инфузию глюкагона из расчета 70 мкг/кг/ч. В экстремальных случаях проводится искусственная вентиляция легких и подключение искусственного водителя ритма.
УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:
в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °С.