Нетромицин - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

НЕТРОМІЦИН^®

NETROMYCIN^®

Склад:

діюча речовина: netilmicin sulphate;

1 мл розчину містить нетилміцину сульфат у кількості, еквівалентній 100 мг нетилміцину;

допоміжні речовини:

спирт бензиловий,   динатрію едетат, натрію мета бісульфіт (Е 223), натрію сульфіт безводний (Е 221), вода для ін’єкцій.

Лікарська форма.

Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Аміноглікозиди. Код АТС J01G B07.

Клінічні характеристики.

Показання.

Інфекційні захворювання, спричинені чутливими до нетилміцину штамами мікро організмів, у тому числі:

• бактеріємія, септицемія (включаючи сепсис новонароджених);

• тяжкі інфекційні захворювання дихальних шляхів;

• інфекції нирок та сечостатевих шляхів;

• інфекції шкіри та м’яких тканин;

• інфекції кісткової тканини та суглобів;

• опіки, рани, хірургічні інфекції;

• внутрішньочеревні інфекції (включаючи перитоніт);

• інфекції травного тракту

• гостра неускладнена гонорейна інфекція у чоловіків (уретра, пряма кишка) та жінок (уретра, шийка матки, пряма кишка) при незміненій функції нирок.

Протипоказання.

Гіпер чутливість або тяжкі токсичні реакції на нетилміцин або інші аміноглікозиди; непереносимість будь-якого компонента препарату.

Спосіб застосування та дози.

Перед початком лікування необхідно провести шкірну пробу на переносимість препарату.

Рекомендовані дози для внутрішньо венного та внутрішньом’язового введення ідентичні. Для розрахунку необхідної дози слід визначити масу тіла пацієнта до початку лікування. Доза аміноглікозиду для пацієнтів з надлишковою масою тіла повинна розраховуватись на основі оцінки нормальної/ідеальної маси тіла.

Нетроміцин® не слід змішувати з іншими препаратами. Препарат вводять окремо від інших відповідно до рекомендованих способів застосування та схем дозування.

Бажано визначати пікові та мінімальні концентрації Нетроміцин® в сироватці крові для впевненості в адекватному режимі дозування. При застосуванні Нетроміцин® 2 – 3 рази на добу пікова концентрація, що вимірюється через 30 хв. – 1 годину після введення, повинна становити 4 – 12 мкг/мл. Дозування слід відкоригувати таким чином, щоб пікова концентрація нетилміцину в сироватці не перевищувала 16 мкг/мл протягом тривалого часу. Мінімальні концентрації, що вимірюються перед наступним введенням, не повинні перевищувати 4 мкг/мл. При застосуванні Нетроміцин® 1 раз на добу допустима пікова концентрація 20 – 30 мкг/мл.

Зазвичай тривалість лікування становить 7 – 14 днів. У разі терапії ускладнених інфекцій може знадобитись триваліший курс лікування. За наявності ускладнень терапії слід знизити дозу.

Внутрішньом’язове введення. Пацієнти з нормальною функцією нирок.

Дорослі. Рекомендована доза Нетроміцин® при лікуванні хворих з інфекціями сечових шляхів або системними інфекціями, що не загрожують життю, становить 4 – 6 мг/кг/добу трьома рівними порціями кожні 8 годин, або двома рівними порціями кожні 12 годин, або один раз на добу. Як правило, у цьому діапазоні доз нижчі дози слід застосовувати при інфекціях сечових шляхів, а вищі – при системних інфекціях. В обох випадках доза має підбиратися з урахуванням ступеня тяжкості інфекції та стану хворого.

Для дорослих з масою тіла 50 – 90 кг може бути застосована доза в 150 мг кожні 12 годин або в 100 мг кожні 8 годин. Для дорослих, маса тіла яких менша або перевищує верхню вказану межу, дози розраховують у мг/кг нормальної/ідеальної маси тіла.

Пацієнтам, які страждають на інфекційні захворювання з високим ризиком летальності, можна застосовувати до 7,5 мг/кг/добу в трьох рівних дозах кожні 8 годин. Цю дозу слід зменшити до 6 мг/кг/добу або нижче при позитивній динаміці клінічних ознак (зазвичай через 48 годин).

Недоношені та доношені новонароджені віком до одного тижня: 6 мг/кг/добу (по 3 мг/кг кожні 12 годин).

Новонароджені віком старше одного тижня та немовлята: 7,5 – 9 мг/кг/добу (по 2,5– 3 мг/кг кожні 8 годин).

Діти старше 1 року: 6 – 7,5 мг/кг/добу (по 2 – 2,5 мг/кг кожні 8 годин).

Пацієнти з порушеною функцією нирок. При лікуванні хворих з порушеною функцією нирок дозування повинно підбиратися індивідуально. Якщо можна, слід контролю вати концентрацію нетилміцину в сироватці крові. Наведені нижче схеми застосування не повинні розглядатися як суворо встановлені; вони розраховані для випадків, коли визначення рівня нетилміцину в сироватці не можливе. У цьому випадку при стабільній функції нирок найбільш надійними з показників ступеня порушення ниркової функції, що є індикаторами для регулювання дози, є рівень креатині ну в сироватці та кліренс креатині ну.

Режим з перемінним інтервалом застосування препарату. Одним із методів підбору дози є збільшення інтервалу між введеннями препарату у звичайних дозах. Оскільки концентрація креатині ну в сироватці має високий ступінь кореляції з періодом напів виведення нетилміцину із сироватки, результати відповідних лабораторних досліджень можуть свідчити про необхідність регулювання інтервалу між прийомами препарату. Інтервал між введеннями встановлених доз (у годинах) може бути приблизно розрахований шляхом множення рівня креатині ну в сироватці (мг/100 мл) на 8. Так, наприклад, пацієнт з масою тіла 60 кг при рівні креатині ну в сироватці 3 мг/100 мл може одержати 120 мг препарату (2 мг/кг) кожні 24 години (3 х 8).

Режим з перемінною дозою. При лікуванні осіб, які страждають на тяжкі системні інфекційні захворювання та   порушення функцій нирок, може знадобитись більш часте введення антибіотика, але в менших дозах. У таких хворих слід визначати концентрацію нетилміцину в сироватці.

Запропоновані такі методи розрахунку доз:

1. Після застосування звичайної початкової дози або дози насичення визначають приблизну знижену дозу (при застосуванні з інтервалами 8 годин) шляхом ділення рекомендованої дози на рівень креатині ну в сироватці. Так, наприклад, після застосування початкової дози 120 мг (2 мг/кг) пацієнту з масою тіла 60 кг та з рівнем креатині ну в сироватці 3 мг/100 мл можна застосовувати по 40 мг препарату кожні 8 годин (120:3).

Рекомендації з регулювання дози для осіб з порушеною функцією нирок (введення кожні 8 годин після застосування звичайної початкової дози)

2. Якщо кліренс креатині ну відомий, підтримуюча доза, яку вводять кожні 8 годин, може бути розрахована за формулою:

*КК – кліренс креатині ну, мл/хв/1,73 м²

Початкова доза або доза насичення відповідає рекомендованій для пацієнта з нормальною функцією нирок.

Порушення функції нирок може призвести до необхідності   зменшення доз, рекомендованих для пацієнтів зі стабільним порушенням функції нирок.

Внутрішньо венне введення. Внутрішньо венне введення Нетроміцин® може бути особливо необхідним при лікуванні осіб, які страждають на септицемію або перебувають у стані шоку. Цьому методу може бути також віддано перевагу у випадках, коли пацієнт має   хронічну серцеву недостатність, гематологічні порушення, сильні опіки або знижену м’язову масу. При внутрішньо венному введенні дорослим одна доза Нетроміцин® може бути розведена в 50 - 200 мл стерильного 0,9% розчину натрію хлориду або стерильного 5 % водного розчину декстрози; при введенні немовлятам та дітям об’єм розчинника визначають відповідно до потреб пацієнта у рідині. Розчин можна вводити протягом 0,5 - 2 годин. За певних обставин доза Нетроміцин® може бути введена за 3 – 5 хв., безпосередньо у вену або у магістраль для внутрішньо венної ін’єкції.

Нетроміцин® фізично сумісний з переліченими нижче розчинами для парентерального введення і не втрачає своєї активності при концентрації 3 мг/мл (у розрахунку на основну речовину) при зберіганні в холодильнику або при кімнатній температурі протягом 7 днів.

Розчинники: вода для ін’єкцій, 0,9% розчин натрію хлориду, 3 % та 5 % розчин хлориду натрію для ін’єкцій; 5 % водний розчин декстрози, 5 % розчин декстрози з електролітом № 48, 5 % розчин декстрози з електролітом № 75, розчин для ін’єкцій, який містить 5 % декстрози та 0,9 % хлориду натрію, 50 % розчин декстрози для ін’єкцій; 5 % розчин бікарбонату натрію для ін’єкцій; 6 % розчин декстрану 75 в 5 % декстрозі; 10 % розчин декстрану 40; 10 % водний розчин декстрози; розчин Рінгера для ін’єкцій; розчин Рінгера з лактатом для ін’єкцій; розчин Рінгера з лактатом для ін’єкцій, що містить 5 % декстрози, 10 % фруктоза для ін’єкцій.

СПЕЦІАЛЬНІ СХЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ

Гонорея у чоловіків та жінок. Рекомендується одноразове внутрішньом’язове введення 300 мг Нетроміцин®. Препарат (100 мг/мл) слід вводити глибоко у верхньозовнішній квадрант сідниці, по половині дози в кожну сідницю. Для пацієнтів з низькою або великою масою тіла рекомендується підібрати дозу з урахуванням нормальної/ідеальної маси тіла.

Інфекції сечових шляхів. При неускладненій інфекції сечових шляхів, особливо у випадку хронічного перебігу та рецидиву без ознак ниркової недостатності, можна рекомендувати внутрішньом’язове введення добової дози Нетроміцин® 3 мг/кг, курс лікування - 7 – 10 днів.

Гемодіаліз. У дорослих пацієнтів з нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, кількість Нетроміцин®, що виводиться з крові, може варіювати залежно від декількох факторів, у тому числі від методу діалізу. При восьмигодинній тривалості процедури гемодіалізу концентрація Нетроміцин® в сироватці може знизитись приблизно на 63 %. При меншій тривалості гемодіалізу буде виведена менша кількість препарату. Рекомендована доза в кінці кожної процедури гемодіалізу становить 2 мг/кг. Для дітей може застосовуватись доза від 2 до 2,5 мг/кг залежно від тяжкості інфекції.

Побічні реакції.

Нефро токсичність. Негативна дія на нирки, зазвичай незначна, у поодиноких випадках спостерігалась при застосуванні нетилміцину. Така дія спостерігається частіше в осіб літнього віку, у пацієнтів з порушенням функції нирок в анамнезі, в осіб, які застосовували препарат протягом тривалого часу або в дозах, що перевищують рекомендовані, але в більшості випадків вона має оборотний характер.

Нейро токсичність. На відміну від інших аміноглікозидів, частота випадків вестибулярної та кохлеарної токсичності при застосуванні Нетроміцин® дуже мала. Симптоми спричиненої аміноглікозидами ото токсичності (запаморочення, шум у вухах, зниження слуху) зазвичай мають оборотний характер. Зниження слуху звичайно проявляється в ділянці високих частот. Деякі пацієнти, які відчували раніше нейротоксичні явища при застосуванні інших аміноглікозидів, не мали ускладнень при лікуванні Нетроміцин®.

Інші поодинокі випадки побічних реакцій, що могли бути спричиненими застосуванням нетилміцину, такі: головний біль, загальне нездужання, розлад зору, дезорієнтація, тахікардія, гіпотензія, відчуття серцебиття, тромбоцит оз, парестезія, висип, озноб, гарячка, затримка рідини, блювання, діарея. Дуже рідко повідомлялось про випадки анафілаксії.

При призначенні нетилміцину сульфату деяким дорослим та дітям, повідомлялось про виникнення стану, подібного до синдрому Фанконі, що супроводжувався аміноацидурією та метаболічним ацидозом.

Дуже рідко повідомлялось про розвиток синдрому Стівенса-Джонсона та токсичного епідермального некролізу у зв’язку із застосуванням аміноглікозидів, включаючи нетилміцин.

Зміни в результатах лабораторних аналізів, що могли бути пов’язаними із застосуванням нетилміцину, включають підвищення рівня цукру в крові, вмісту лужної фосфатази, сироваткової АСТ або АЛТ, білірубіну, калію, зміни інших показників функції печінки, зниження рівня гемоглобіну, кількості лейкоцитів та тромбоцитів, еозинофілію, анемію та подовження протромбі нового часу.

Місцеві реакції: Хоча місцева переносимість Нетроміцин®, як правило, добра, були поодинокі повідомлення про біль у місці ін’єкції або локальну реакцію. У дослідженнях було показано, що інтенсивність болю при внутрішньом’язовій ін’єкції нетилміцину була значно меншою, ніж при застосуванні амікацину.

Передозування.

У разі передозування або токсичної реакції виведенню нетилміцину сульфату з крові може сприяти гемодіаліз або перитонеальний діаліз. Однак при перитонеальному діалізі швидкість виведення значно нижча. Вказані процедури мають особливе значення для пацієнтів із порушеною функцією нирок.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Аміно глікозидні антибіотики проникають крізь плаценту та можуть спричинювати порушення розвитку плода при призначенні їх вагітним жінкам. Були повідомлення про тотальну необоротну білатеральну вроджену глухоту у дітей, матері яких застосовували аміноглікозиди, включаючи нетилміцин, протягом вагітності.

Якщо нетилміцин застосовується протягом вагітності або якщо пацієнтка завагітніла під час терапії нетилміцином, її слід проінформувати про потенційну небезпеку для розвитку плода.

Дослідження показали, що у матерів, які годують груддю, невелика кількість нетилміцину сульфату виділяється у грудне молоко. Зважаючи на можливість тяжких побічних ефектів, слід прийняти рішення про припинення годування груддю або про відміну застосування препарату.

Діти.

Діти належать до групи особливого ризику з виникнення нефротоксичності, тому рекомендується проводити ретельний клінічний моніторінг цієї категорії хворих.

Особливості застосування.

Перед початком лікування необхідно провести шкірну пробу на переносимість препарату.

Застосування Нетроміцин® рекомендується на початковій стадії лікування при підозрюваній або підтвердженій інфекції, спричиненій грам негативними мікро організмами. При підозрі на інфекцію, спричинену грам негативними мікро організмами, рішення про продовження застосування Нетроміцин® повинно бути засновано на результатах визначень чутливості мікро організмів, клінічної відповіді хворого та переносимості препарату.

У разі тяжких інфекцій, спричинених невідомими мікро організмами, Нетроміцин® може бути застосований на початковій стадії лікування разом із препаратами групи пеніциліні в або цефалоспоринів до одержання результатів визначення чутливості. При підозрі на інфікування анаеробними мікро організмами слід застосовувати відповідну антимікробну терапію в комбінації з Нетроміцин®. Після ідентифікації мікро організму та визначення його чутливості слід продовжувати застосування Нетроміцин® або інших відповідних антибіотиків.

Клінічні дослідження показали, що застосування Нетроміцин® ефективне у випадку інфекцій, спричинених мікро організмами, резистентними до інших аміноглікозидів, таких як канаміцин, гентаміцин, тобраміцин, сизоміцин та амікацин.

У зв’язку з тим, що Нетроміцин® виявив ефективність при лікуванні тяжких стафілококових інфекцій, його можна призначати у випадках, коли застосування пеніциліні в або інших потенційно менш токсичних препаратів протипоказано, а результати визначення чутливості бактерій та клінічні дані свідчать про доцільність його застосування. Можливе застосування Нетроміцин® у випадках змішаних інфекцій, спричинених чутливими штамами стафілококів та грам негативними мікро організмами.

Застосування нетилміцину сульфату може призвести до збільшення кількості нечутливих мікро організмів. У такому разі показана адекватна терапія.

Пацієнти, які отримують аміноглікозиди, повинні перебувати під постійним клінічним наглядом з огляду потенційної токсичності, пов’язаної із застосуванням цих препаратів.

При лікуванні рекомендується контролю вати функцію нирок та VIII пари черепно-мозкових нервів, особливо у хворих із відомим або підозрюваним зниженням функції нирок на початку або під час терапії. Періодично слід вимірювати рівень азоту сечовини в крові, а також рівень або кліренс креатині ну в сироватці. Рекомендується робити серійні аудіо грами, особливо у хворих групи ризику. При розвитку ото токсичності або нефротоксичності слід провести корекцію дози або припинити застосування препарату. Як і при застосуванні інших аміноглікозидів, у поодиноких випадках зміни функції нирок та VIII пари черепно-мозкових нервів можуть не проявлятися до завершення лікування. Порушення вестибулярної функції може мати тимчасовий характер через дію компенсаторних механізмів. Поодинокі випадки порушення кохлеарної функції зазвичай необоротні.

Слід контролю вати концентрації аміноглікозиду в сироватці крові для впевненості в адекватних кількостях антибіотика в крові та відсутності потенційно токсичних рівнів. При контролі пікових концентрацій нетилміцину дозу регулюють так, щоб не допустити тривалого перевищення рівня              16 мкг/мл. При контролі мінімальних концентрацій (безпосередньо перед введенням наступної дози) ці концентрації мають бути в межах 0,5 – 2 мкг/мл при застосуванні рекомендованих доз. Слід уникати рівня мінімальних концентрацій вище 4 мкг/мл. Підвищені пікові та/або мінімальні концентрації аміноглікозиду в сироватці крові можуть збільшити ризик виникнення токсичного впливу на нирки та VIII пару черепно-мозкових нервів.

В осіб із значними опіками шкіри зміни у фармакокінетиці можуть призвести до зниження концентрації аміноглікозидів у сироватці. У таких випадках вимірювання концентрацій нетилміцину в сироватці мають особливе значення, оскільки є основою для регулювання дози.

Антибіотики, що чинять нейротоксичну або нефротоксичну дії, можуть поглинатися в значних кількостях з поверхні тіла після місцевих зрошень або аплікацій. Слід враховувати потенційний токсичний ефект антибіотиків, які застосовують у такий спосіб.

Якщо комбінація з іншими потенційно нефро токсичними препаратами необхідна, слід ретельно контролю вати ниркову функцію за допомогою відповідних лабораторних тестів. Літній вік та зневоднення можуть призвести до збільшення ризику розвитку нефротоксичності у такому випадку.

Аміноглікозиди слід з обережністю застосовувати при лікуванні хворих із нервово-м’язовими порушеннями, такими як міастенія гравіс, паркінсонізм або дитячий ботулізм, так як теоретично ці препарати можуть призвести до більшої м’язової слабкості через потенційну курареподібну дію на нервово-м’язові синапси.

Була показана перехресна алергенність аміноглікозидів.

Під час терапії пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини.

Нетроміцин® для ін’єкцій містить натрію мета бісульфіт та натрію сульфіт; ці речовини можуть спричиняти у деяких чутливих осіб реакції алергічного типу, включаючи симптоми анафілаксії та астматичні напади, що загрожують або не загрожують життю.

Нетроміцин® для ін’єкцій може бути безбарвним (як вода) або мати блідо-жовтий колір. Розчини темно-жовтого кольору застосовувати не слід.

Застосування протягом тривалого часу та в дозах, що перевищують рекомендовані. Хоча пролонгований курс нетилміцину переноситься добре, важливо, щоб пацієнти, які перебувають на лікуванні довше стандартного часу (понад 7 – 10 днів) або застосовують дози, що перевищують рекомендовані вікові, вагові або рекомендовані при порушенні ниркової функції, ретельно обстежу валися з метою виявлення змін з боку функцій нирок, органа слуху та вестибулярного апарату; цій категорії хворих також слід періодично визначати рівень сироваткових електролітів.

Застосування в осіб літнього віку. У пацієнтів літнього віку існує підвищений ризик виникнення нефротоксичності, тому рекомендується проводити ретельний клінічний моніторинг хворих цієї категорії.

Люди літнього віку можуть мати знижену функцію нирок без відповідних змін за результатами скринінгових лабораторних аналізів, що зазвичай проводяться у таких ситуаціях (визначення рівня азоту сечовини в крові або креатині ну в сироватці). Тому більш інформативним може бути визначення кліренсу креатині ну.

Застосування з іншими антибіотиками. Нетроміцин® був ефективним при застосуванні сумісно з карбеніциліном або тикарциліном при лікуванні загрожуючих життю інфекцій, спричинених Pseudomonas aeruginosa. Показана також ефективність препарату при застосуванні разом з антибіотиком групи пеніциліні в для лікування ендокардиту, спричиненого штамами стрептококів. При підозрі на сепсис або стафілококову пневмонію у новонароджених зазвичай показано застосування пеніциліні в сумісно з нетилміцином.

При комбінації з іншими антибіотиками у пацієнтів з нормальною або порушеною функцією нирок рекомендовані дози Нетроміцину® не слід знижувати.

Визначення чутливості. Для визначення чутливості може бути застосований метод дисків, описаний Бауером та ін. На диску, який містить 30 мкг нетилміцину, повинна з’явитися зона інгібування розміром d ≥ 17 мм, що вказуватиме на чутливість ізолятів, крім Pseudomonas aeruginosa. Для Pseudomonas aeruginosa вказувати на чутливість мікро організму буде утворення зони розміром d ≥ 12 мм. Утворення зон розміром менше 12 мм для Pseudomonas aeruginosa та менше 17 мм для інших мікро організмів є показником того, що мікро організм може проявити резистентність.

Внаслідок того що бактерії роду Pseudomonas реагують інакше на дифузійний градієнт нетилміцину при визначенні чутливості методом агарових пластинок, ніж ентеробактерії та стафілококи, для диференціації чутливих та резистентних мікро організмів застосовують інші розміри зони. Така диференціація не означає, що клінічна активність може бути нижчою. Якщо розмір зони пригнічення росту при випробуванні на чутливість перебуває в межах від 12 до 17 мм, позитивний результат оксидазної проби разом з результатами інших процедур ідентифікації може вказувати на наявність чутливих бактерій Pseudomonas.

При деяких умовах, особливо у разі штамів Pseudomonas aeruginosa, бажано проведення додаткових визначень чутливості методом розведення в рідкому середовищі або методом розведення в агарі; з цією метою випускається стандартний розчин нетилміцину.

В передопераційний період застосування Нетроміцин® може бути розпочато до операції і тривати після операції для лікування підозрюваного або доведеного інфікування чутливими мікро організмами.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Нетроміцин® не впливає на швидкість реакції пацієнта при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами. Але, в поодиноких випадках, можуть виникнути запаморочення, шум у вухах, загальне знедужання, розлад зору, дезорієнтація, гіпотензія та парестезія.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Як і при застосуванні інших аміноглікозидів, слід уникати сумісного та/або послідовного системного або місцевого застосування інших потенційно нейротоксичних та/або нефротоксичних препаратів. Сумісне застосування Нетроміцин® з іншими потенційно нефро токсичними ліками підвищує ризик розвитку нефротоксичності. До цих препаратів належать аміноглікозиди, ванкоміцин, полі міксин В, колістин, органоплатини, метотрексат у високих дозах, іфосфамід, пентамідин, фоскарнет, низка противірусних препаратів (ацикловір, ганцикловір, адефовір, цидофовір, теновір), амфотерицин В, імуносупресанти такі, як циклоспорин, або такролімус та йодовмісні контрасні речовини.

Слід уникати сумісного застосування нетилміцину з діуретиками, такими як кислота етакринова або фуросемід, оскільки вказані діуретики самі можуть спричинити ото токсичну дію. Крім того, при внутрішньо венному введенні діуретики можуть підсилювати токсичність аміноглікозиду внаслідок зміни концентрації антибіотика в сироватці та тканинах.

Були повідомлення про збільшення нефротоксичності при сумісному застосуванні аміноглікозидів та деяких цефалоспоринів.

Слід зважати на можливість розвитку нервово-м’язової блокади та паралічу дихання при призначенні аміноглікозидів особам, які застосовують міо релаксанти, такі як сукцинілхолін, тубо курарин або декаметоній; анестетики або масивне переливання крові з цитратним антикоагулянтом.

Змішування in vitro аміноглікозиду з антибіотиками β-лактамної групи (пеніциліни або цефалоспорини) може призвести до значної інактивації. Є вказівки на те, що навіть при застосуванні аміноглікозиду та препарату пеніцилінової групи різними шляхами відбувається зменшення періоду напів виведення аміноглікозиду із сироватки або його вмісту в сироватці у пацієнтів із порушеною функцією нирок та у деяких осіб з нормальною функцією нирок. Зазвичай така інактивація аміноглікозиду має клінічне значення тільки при лікуванні осіб з тяжким порушенням функції нирок.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Нетилміцин є швидкодіючим бактерицидним антибіотиком, можливий механізм дії якого полягає у пригніченні нормального синтезу білка мікро організмів, які чутливі до нього. Нетилміцин проявляє свою активність у низьких концентраціях, впливає на широкий спектр патогенних бактерій, включаючи Escherichia coli, Klebsiella spр., Enterobacter spр., Serratia spр., Citrobacter spр., Proteus spр. (індол-позитивні та індол-негативні), включаючи Proteus mirabilis, P.morganii, P.rettgeri, P.vulgaris, Pseudomonas aeruginosa та Neisseria gonorrhoeae. Нетилміцин також діє in vitro на штами Hemophilus influenzae, Salmonella spр., Shigella spр. та стафілококи, які продукують і не продукують пеніцилін азу, включаючи метицилін-резистентні штами. Деякі штами Providencia spр., Acinetobacter spр. та Aeromonas spр. також чутливі до нетилміцину.

Багато штамів перерахованих вище мікро організмів, що виявляють резистентність до інших аміноглікозидів, таких як канаміцин, гентаміцин, тобраміцин та сизоміцин, проявляють in vitro чутливість до нетилміцину. Іноді виявляються штами, стійкі до амікацину, але чутливі до нетилміцину.

Такі штами бактерій зазвичай резистентні до аміноглікозидів: Streptococcus pneumoniae, більшість інших штамів стрептококів, особливо групи D, та анаеробні організми, такі як Bacteriodes spp. чи Clostridium spp.

Комбінація нетилміцину з пеніциліном G проявляє синергічний бактерицидний ефект щодо більшості штамів Streptococcus faecalis (ентерококів). Комбінування нетилміцину та карбеніциліну або тикарциліну призводить до синергічної дії щодо багатьох штамів Pseudomonas aeruginosa. Крім того, багато штамів Serratia, резистентних до багатьох антибіотиків, інгібуються при застосуванні комбінації нетилміцину з карбеніциліном, азлоциліном, мезлоциліном, цефамандолом, цефотаксимом або моксалактамом, що чинять синергічну дію.

Фармакокінетика.

Після внутрішньом’язового введення максимальна концентрація зазвичай досягається протягом 30 – 60 хв і вимірюваний рівень зберігається протягом 12 годин. При внутрішньо венній інфузії протягом 1 години рівень максимальної концентрації такий самий, як при внутрішньом’язовому введенні, а при 30-хвилинній інфузії він може бути вищий. При внутрішньо венному введенні протягом 3 – 5 хв рівень максимальної концентрації може бути у 2 рази вищий, ніж при 30-хвилинній внутрішньо венній інфузії.

Нетилміцин, призначений у дозі 2 мг/кг кожні 8 годин або 3 мг/кг кожні 12 годин дорослим пацієнтам з нормальною функцією нирок, не накопи чується в сироватці.

Після парентерального введення нетилміцин виявляється в сироватці, тканинах, мокротинні та в перикарді альній, плевральній, синовіальній і перитонеальній рідинах.

Об’єм розподілу становить приблизно 20 % маси тіла. Зв’язування з білками низьке. При введенні препарату кожні 12 годин у дозах 1 – 4 мг/кг рівноважна концентрація в плазмі встановлюється на другий день.

Загальний кліренс становить приблизно 80 мл/хв, а нирковий кліренс – 65 мл/хв. Період напів виведення – 2,5 години і подовжується при збільшенні дози, але не залежить від способу введення. У пацієнтів з нормальною функцією нирок приблизно 80 % застосованої дози виводиться нирками.

Даних щодо метаболічної трансформації нетилміцину немає; препарат екскретується, головним чином, шляхом клуб очкової фільтрації.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках.

Нетилміцин, як й інші аміноглікозиди, може накопичуватися в сироватці крові пацієнтів при лікуванні високими дозами та протягом тривалого часу, особливо при порушенні функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок нетилміцин виводиться повільніше, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок.

За наявності набряків максимальна концентрація нетилміцину в плазмі дорослих хворих може бути нижче звичайної, внаслідок проникнення нетилміцину в позаклітинну рідину.

При введенні однакових доз концентрація аміноглікозидів у сироватці крові у пацієнтів з пропасницею може бути нижчою порівняно з пацієнтами без такої. При пропасниці та анемії період напів виведення може зменшуватись.

При тяжких опіках період напів виведення аміноглікозидів може значно скорочуватись та концентрація в сироватці крові після введення певної дози може бути нижчою, ніж очікувалася.

Нетилміцин проникає крізь перитонеальний та плацентарний бар’єри та може бути визначений як у пуповинні й крові, так і у плода.

Так як аміноглікозиди після парентерального введення погано проникають у субарахноїдальний простір, концентрація нетилміцину у цереброспінальній рідині часто низька та залежить від дози препарату і менінгеального запалення.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості.

Прозорий, безбарвний або злегка жовтуватого кольору розчин, що не містить сторонніх речовин.

Несумісність.

Нетроміцин® не слід змішувати з іншими препаратами.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 ^оС. Не заморожувати.

Упаковка.

По 2 мл розчину у скляному флаконі №1 у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Шерінг-Плау Лабо Н. В., Бельгія, власна філія Шерінг-Плау Корпорейшн, США.

Schering-Plough Labo N.V., Belgium, Subsidiary of Schering-Plough Corporation, USA.

Місцезнаходження.

Індустрієпарк 30 В 2220, Хейст-оп-ден-Берг, Бельгія.

Industriepark 30 B2220 Heist-op-den-Berg, Belgium.

Дистриб’ютор.

Шерінг-Плау Сентрал Іст АГ, Люцерн, Швейцарія.

Фармакодинамика. Нетилмицин — быстродействующий бактерицидный антибиотик, вероятный механизм действия которого заключается в ингибировании нормального синтеза белка чувствительных к нему микроорганизмов. Нетилмицин проявляет свою активность в низких концентрациях, действует на широкий диапазон патогенных бактерий, включая Escherichia coli, Klebsiella, Enterobacter, Serratia, Citrobacter spр., Proteus spр. (индол-положительные и индол-отрицательные), включая Proteus mirabilis, P. morganii, P. rettgeri, P. vulgaris, Pseudomonas aeruginosa и Neisseria gonorrhoeae. Нетилмицин также действует in vitro на штаммы Haemophilus influenzae, Salmonella spр., Shigella spр. и стафилококки, продуцирующие и непродуцирующие пенициллиназу, включая метициллин-резистентные штаммы. Некоторые штаммы Providencia spр., Acinetobacter spр. и Aeromonas spр. также чувствительны к нетилмицину.
Многие штаммы из вышеперечисленных микроорганизмов, резистентных к другим аминогликозидам, таким как канамицин, гентамицин, тобрамицин и сизомицин in vitro чувствительны к нетилмицину. Существуют штаммы, устойчивые к амикацину, но чувствительные к нетилмицину.
Такие штаммы бактерий, как правило, резистентны к аминогликозидам: Streptococcus pneumoniae, большинство других штаммов стрептококков, особенно группы D, и анаэробные микроорганизмы, такие как Bacteriodes spр. или Clostridium spр.
Комбинация Нетромицина с пенициллином G проявляет синергическое бактерицидное действие в отношении большинства штаммов Streptococcus faecalis (энтерококков). Комбинация нетилмицина и карбенициллина или тикарциллина приводит к синергическому действию в отношении многих штаммов Pseudomonas aeruginosa. Кроме того, многие штаммы Serratia, резистентные ко многим антибиотикам, подавляются при применении комбинаций нетилмицина с карбенициллином, азлоциллином, мезлоциллином, цефамандолом, цефотаксимом или моксалактамом за счет их синергического действия.
Фармакокинетика. После в/м введения максимальная концентрация в плазме крови обычно достигается на протяжении 30–60 мин; определяемый уровень сохраняется на протяжении 12 ч. При в/в инфузии на протяжении 1 ч значение максимальной концентрации то же, что и при в/м введении, а при 30-минутной инфузии оно может быть выше. При в/в введении на протяжении 3–5 мин уровень максимальной концентрации в 2 раза выше, чем при 30-минутной в/в инфузии.
Нетилмицин в дозе 2 мг/кг каждые 8 ч или 3 мг/кг каждые 12 ч при введении взрослым пациентам с нормальной функцией почек не накапливается в сыворотке крови.
После парентерального введения нетилмицин распределяется во внеклеточной жидкости и определяется в сыворотке крови, тканях, мокроте и в перикардиальной, плевральной, синовиальной и перитонеальной жидкостях.
Объем распределения составляет приблизительно 20% массы тела. Связывание с белками плазмы крови низкое. При применении препарата каждые 12 ч в дозах 1–4 мг/кг массы тела равновесная концентрация в плазме крови устанавливается на 2-й день применения. Общий клиренс составляет приблизительно 80 мл/мин, а почечный клиренс — 65 мл/мин. Период полувыведения — 2,5 ч, он увеличивается при повышении дозы препарата, однако не зависит от способа введения. У пациентов с нормальной функцией почек приблизительно 80% введенной дозы выводится через почки.
Данных относительно метаболической трансформации нетилмицина нет; препарат экскретируется в основном путем клубочковой фильтрации.
Фармакокинетика в особых клинических случаях. У пациентов с нарушением функции почек нетилмицин, как и другие аминогликозиды, выводится медленнее и может накапливаться в сыворотке крови при лечении в высоких дозах в течение продолжительного времени.
При наличии отеков максимальная концентрация нетилмицина в плазме крови может быть ниже обычной, вследствие проникновения нетилмицина во внеклеточную жидкость. При введении одинаковых доз концентрация аминогликозидов в сыворотке крови у пациентов с лихорадкой может быть ниже по сравнению с пациентами без таковой. При лихорадке и анемии, при тяжелых ожогах период полувыведения препарата также может уменьшаться, в связи с чем максимальная концентрация в плазме крови может быть ниже обычной.
Нетилмицин проникает через перитонеальный и плацентарный барьеры и может определяться как в пуповинной крови, так и у плода.
Так как аминогликозиды после парентерального введения плохо проникают в субарахноидальное пространство, концентрация нетилмицина в цереброспинальной жидкости низкая и зависит от дозы препарата и менингеального воспаления.

инфекции, вызванные чувствительными к Нетромицину штаммами микроорганизмов, в том числе:
бактериемия, септицемия (включая сепсис новорожденных);
тяжелые инфекции дыхательных путей;
инфекции почек и мочевыводящих путей;
инфекции кожи и мягких тканей;
инфекции костей и суставов;
ожоги, раны, послеоперационные инфекции;
внутрибрюшные инфекции (включая перитонит);
инфекции ЖКТ.
Применение Нетромицина для инъекций может быть начато до операции и продолжено после нее с целью профилактики послеоперационных осложнений при наличии предполагаемой или подтвержденной инфекции, вызванной чувствительными микроорганизмами.
Нетромицин для инъекций показан при острой неосложненной гонококковой инфекции у мужчин (уретрит, проктит) и женщин (уретрит, цервицит, проктит) у пациентов с неизмененной функцией почек.

дозы для в/в и в/м введения одинаковы и рассчитываются с учетом массы тела пациента до начала лечения. Доза аминогликозида для пациентов с избыточной массой тела должна определяться на основании рассчетного показателя обезжиренной массы тела.
Нетромицин для инъекций не следует смешивать с другими препаратами. Препарат вводят отдельно в соответствии с рекомендованными способом применения и схемой дозирования.
Желательно определять максимальные и минимальные концентрации Нетромицина в сыворотке крови для определения оптимального режима дозирования. При введении Нетромицина 2–3 раза в сутки максимальная концентрация, определяемая через 30–60 мин после введения, должна составлять 4–12 мкг/мл. Дозирование должно быть скорректировано таким образом, чтобы максимальная концентрация нетилмицина в сыворотке крови не превышала 16 мкг/мл на протяжении продолжительного времени. Минимальные концентрации, которые измеряются перед следующим введением препарата, не должны превышать 4 мкг/мл. При применении Нетромицина 1 раз в сутки допустимая максимальная концентрация составляет 20–30 мкг/мл.
Обычная продолжительность лечения составляет 7–14 дней. В случае осложненных инфекций может потребоваться более продолжительный курс лечения. При наличии осложнений терапии дозу следует снизить.
В/м введение
Пациенты с нормальной функцией почек
Взрослые. Рекомендуемая доза при инфекциях мочеполовых путей или системных инфекциях, не представляющих угрозы для жизни, составляет 4–6 мг/кг/сут 3 равными дозами с интервалом 8 ч или 2 равными дозами с интервалом 12 ч или 1 раз в сутки. Как правило, в этом диапазоне доз более низкие дозы следует применять при инфекциях мочеполовых путей, а высокие — при системных инфекциях. В обоих случаях доза должна подбираться с учетом тяжести инфекции и состояния больного.
Взрослым с массой тела 50–90 кг препарат можно назначать в дозе 150 мг каждые 12 ч или 100 мг каждые 8 ч. Для взрослых, масса тела которых превышает вышеуказанную, доза должна рассчитываться в мг на 1 кг обезжиренной массы тела (рассчетный показатель).
Пациентам с тяжелыми инфекциями, угрожающими жизни, можно назначать препарат в дозе до 7,5 мг/кг/сут в 3 равных дозах каждые 8 ч. Эта доза должна быть снижена до 6 мг/кг/сут или меньше при соответствующей клинической динамике (обычно через 48 ч).
Применение у детей. Недоношенным и доношенным новорожденным в возрасте до 1 нед назначают в дозе 6 мг/кг/сут (по 3,0 мг/кг с интервалом 12 ч).
Новорожденным в возрасте 1 нед и грудным детям назначают 7,5 мг/кг/сут (по 2,5–3 мг/кг с интервалом 8 ч).
Детям в возрасте старше 1 года назначают 6–7,5 мг/кг/сут (по 2–2,5 мг/кг с интервалом 8 ч).
Пациенты с нарушенной функцией почек. При лечении больных с нарушенной функцией почек дозирование должно подбираться индивидуально. По возможности следует контролировать концентрацию нетилмицина в сыворотке крови. Приведенные схемы применения не должны рассматриваться как жесткие рекомендации; они являются ориентирами в случае, когда определение уровня нетилмицина в сыворотке крови невозможно. Наиболее надежным показателем степени нарушения функции почек, являющимся индикатором для регулирования дозы нетилмицина, является содержание креатинина в сыворотке крови и клиренс креатинина.
Режим с переменным интервалом применения препарата. Одним из методов подбора дозы является увеличение интервала между введениями препарата в обычных дозах. Поскольку концентрация креатинина в сыворотке крови имеет высокую степень корреляции с периодом полувыведения нетилмицина из сыворотки крови, соответствующие лабораторные измерения могут дать информацию по регулированию интервала между приемами препарата. Интервал между введениями установленных доз (в часах) может быть приблизительно рассчитан путем умножения содержания креатинина в сыворотке крови (мг/100 мл) на 8. Так, пациент с массой тела 60 кг при уровне креатинина в сыворотке крови 3 мг/100 мл может получать 120 мг препарата (2 мг/кг) каждые 24 ч (3,0х8).
Режим с переменной дозой. При лечении пациентов с тяжелыми системными инфекционными заболеваниями и нарушением функции почек может быть предпочтительным более частое введение антибиотика, но в более низких дозах. У таких больных необходимо определять концентрацию нетилмицина в сыворотке крови.
Предложены такие методы расчета доз:
После применения обычной начальной дозы или дозы насыщения определяют приблизительную сниженную дозу (при применении с интервалами 8 ч) путем деления рекомендуемой дозы на уровень креатинина в сыворотке крови (таблица). Так, после применения начальной дозы 120 мг (2 мг/кг) пациент с массой тела 60 кг и уровнем креатинина в сыворотке крови 3 мг/10 мл может получать по 40 мг препарата каждые 8 ч (120:3).
Таблица
Рекомендации по коррекции дозы для лиц с нарушением функции почек (введение каждые 8 ч после введения стандартной начальной дозы)

Если клиренс креатинина известен, поддерживающая доза, которую вводят каждые 8 ч, может быть рассчитана по формуле:
Поддерживающая доза (каждые 8 ч) = (значение КК*, которое наблюдается/нормальное значение КК) х стандартная поддерживающая доза.
*КК — клиренс креатинина, мл/мин/1,73 м².
Начальная доза или доза насыщения соответствует рекомендуемой для пациента с ненарушенной функцией почек.
Указанные схемы дозирования представлены для ориентирования в случае, если нет возможности определить содержение нетилмицина в сыворотке крови. Прогрессирование почечной недостаточности может привести к необходимости коррекции (снижения) доз.
В/в введение
В/в введение Нетромицина может быть особенно целесообразно при лечении пациентов с септицемией или находящихся в состоянии шока. Этому методу введения следует отдать предпочтение также в тех случаях, когда у пациента застойная сердечная недостаточность, гематологические нарушения, имеются обширные ожоги или сниженная мышечная масса. При в/в введении взрослым 1 доза Нетромицина для инъекций может быть разбавлена в 50–200 мл стерильного изотонического р-ра или стерильного 5% водного р-ра декстрозы; при введении детям грудного и старшего возраста объем растворителя следует определять с учетом потребности пациента в жидкости. Р-р можно вводить на протяжении от 30 мин до 2 ч.
В некоторых случаях препарат можно вводить медленно струйно непосредственно в вену или в катетер на протяжении 3–5 мин.
Нетромицин для инъекций физически совместим с перечисленными ниже р-рами для парентерального введения и не теряет своей эффективности при концентрации 3 мг/мл (в расчете на основное вещество) при хранении в холодильнике или при комнатной температуре на протяжении 7 дней.
Растворители: стерильная вода для инъекций, изотонический р-р натрия хлорида, 3% и 5% р-р хлорида натрия для инъекций, 5% водный р-р декстрозы, р-р для инъекций, который содержит 5% декстрозы и 0,9% хлорида натрия; 50% р-р декстрозы для инъекций; 5% р-р гидрокарбоната натрия для инъекций; 6% р-р декстрана 75 в 5% декстрозе; 10% р-р декстрана 40; 10% водный р-р декстрозы; р-р Рингера для инъекций; р-р Рингера с лактатом для инъекций; р-р Рингера с лактатом для инъекций, содержащий 5% декстрозы; 10% фруктоза для инъекций.
Специальные схемы применения
Гонорея у мужчин и женщин
Рекомендуется однократное в/м введение в дозе 300 мг. Препарат (100 мг/мл) следует вводить глубоко в наружный верхний квадрант ягодичной мышцы, по половине дозы в каждую ягодицу. Для пациентов с избыточной массой тела рекомендуется подбирать дозу с учетом обезжиренной массы тела (расcчетный показатель).
Инфекции мочевых путей
При неосложненной инфекции мочевых путей, особенно в случае хронического и рецидивирующего течения без признаков почечной недостаточности, можно рекомендовать в/м введение Нетромицина в 1 прием в суточной дозе 3 мг/кг; курс лечения — 7–10 дней.
Гемодиализ
У взрослых пациентов с почечной недостаточностью, которые находятся на гемодиализе, количество Нетромицина, выводящееся при процедуре из крови, может варьировать в зависимости от нескольких факторов, в том числе от метода диализа. При 8-часовой продолжительности процедуры гемодиализа концентрация Нетромицина в сыворотке крови может снижаться приблизительно на 63%, соответственно при меньшей продолжительности гемодиализа будет выведенное меньшее количество препарата. Рекомендуемая доза препарата в конце каждой процедуры гемодиализа составляет 2 мг/кг. Для детей может применяться доза от 2,0 до 2,5 мг/кг в зависимости от тяжести инфекции.

гиперчувствительность или серьезные токсическе реакции на нетилмицин или другие аминогликозиды; непереносимость любого компонента препарата; период беременности и кормления грудью.

Нефротоксичность. Отрицательное воздействие на почки обычно возникает в единичных случаях и незначительно выражено, чаще отмечается у лиц пожилого возраста, у пациентов с нарушением функции почек в анамнезе, больных, получавших Нетромицин на протяжении длительного времени или в дозах, превышающих рекомендуемые; в большинстве случаев носит обратимый характер.
Нейротоксичность. В отличие от других аминогликозидов, частота случаев вестибулярной и кохлеарной токсичности при применении Нетромицина для инъекций очень низкая. Симптомы вызванной аминогликозидом ототоксичности (головокружение, шум в ушах, снижение остроты слуха) обычно носят обратимый характер. Снижение слуха проявляется преимущественно в области высоких частот.
Некоторые пациенты, у которых ранее отмечались нейротоксические явления при приеме других аминогликозидов, не имели осложнений при лечении Нетромицином.
Среди других единичных случаев побочных эффектов, имеющих вероятную связь с применением Нетромицина, возможны головная боль, общее недомогание, нарушения зрения, дезориентация, тахикардия, гипотензия, ощущение сердцебиения, тромбоцитоз, парестезия, кожная сыпь, лихорадка, задержка жидкости в организме, рвота, диарея. Очень редко сообщалось о случаях анафилаксии.
При назначении нетилмицина сульфата некоторым взрослым и детям, сообщалось о возникновении состояния, подобного синдрому Фанкони, которое сопровождалось аминоацидурией и метаболическим ацидозом.
Очень редко сообщалось о развитии синдрома Стивенса — Джонсона и токсического эпидермального некролиза в связи с применением аминогликозидов, включая нетилмицин.
Хотя местная переносимисть Нетромицина, как правило, хорошая, были единичные сообщения о боли в месте инъекции или локальной реакции. В исследованиях было показано, что интенсивность боли при в/м инъекции Нетромицина значительно меньше, чем при в/м введении амикацина.
Изменения в результатах лабораторных анализов, возможно связанные с применением Нетромицина, включают повышение уровня глюкозы в крови, повышение активности ЩФ, АлАТ или АсАТ в сыворотке крови, уровня билирубина и калия, изменения других показателей функции печени, снижение уровня гемоглобина, количества лейкоцитов и тромбоцитов, эозинофилию, анемию и увеличение протромбинового времени.

применение Нетромицина рекомендуется в начальной стадии лечения при наличии подозреваемой или подтвержденной инфекции грамотрицательными микроорганизмами. При этом решение о продолжении применения Нетромицина должно быть основано на результатах определения чувствительности микроорганизмов, клинического ответа больного и переносимости препарата.
В случае тяжелой инфекции, вызванной неизвестными микроорганизмами, Нетромицин может быть применен в начальной стадии лечения вместе с препаратами группы пенициллинов или цефалоспоринов до получения результатов определения чувствительности. При подозрении на инфицирование анаэробными микроорганизмами необходимо применять соответствующую антимикробную терапию в комбинации с Нетромицином. Решение о необходимости применения Нетромицина или его замены другим антибиотиком может быть принято после идентификации микроорганизма и определения его чувствительности. Клинические исследования показали, что применение Нетромицина эффективно в случае инфекции, вызванной микроорганизмами, резистентными к другим аминогликозидам, таким как канамицин, гентамицин, тобрамицин, сизомицин и амикацин.
В связи с тем что Нетромицин проявлял эффективность при лечении тяжелых стафилококковых инфекций, его можно использовать с этой целью в случаях, когда применение пенициллинов или других потенциально менее токсичных препаратов противопоказано, а результаты определения чувствительности бактерий и клинические данные свидетельствуют о целесообразности его применения. Возможно применение Нетромицина в случаях смешанных инфекций, вызванных чувствительными штаммами стафилококков и грамотрицательными микроорганизмами.
Применение нетилмицина сульфата может привести к размножению нечувствительных микроорганизмов, в таком случае показана адекватная антибиотикотерапия.
Пациенты, получающие аминогликозиды, должны находиться под постоянным клиническим наблюдением, исходя из потенциальной токсичности, связанной с применением этих препаратов.
При лечении рекоменуется контролировать функцию почек и VIII пары черепно-мозговых нервов, в особенности у больных с известным или подозреваемым снижением функции почек в начале или во время терапии. Периодически следует контролировать содержание азота мочевины в крови, а также уровень или клиренс креатинина в сыворотке крови. Рекомендуется проводить серийные аудиограммы, особенно у больных, принадлежащих к группе риска. При развитии ототоксичности или нефротоксичности необходимо провести коррекцию дозы или прекратить применение препарата. Как и при применении других аминогликозидов, в единичных случаях изменение функции почек и VIII пары черепно-мозговых нервов могут не проявляться до завершения лечения. Нарушение вестибулярной функции может иметь временный характер в связи с действием компенсаторных механизмов. Единичные случаи нарушения кохлеарной функции необратимы.
Следует, по возможности, осуществлять мониторинг уровня антибиотика в сыворотке крови, что дает возможность обеспечить поддержание адекватной концентрации и избежать повышения концентрации до потенциально токсического уровня. При контроле максимальной концентрации нетилмицина дозу регулируют так, чтобы не допустить продолжительного превышения уровня 16 мкг/мл. При контроле минимальных концентраций (непосредственно перед введением следующей дозы) эти концентрации должны быть в пределах 0,5–2 мкг/мл при применении рекомендуемых доз. Следует избегать уровня минимальных концентраций выше 4 мкг/мл. Повышенные максимальные и/или минимальные концентрации аминогликозида в сыворотке крови могут повысить риск возникновения токсического влияния на почки и VIII пару черепно-мозговых нервов.
У лиц с распространенными ожогами кожи изменения в фармакокинетике могут привести к снижению концентрации аминогликозида в сыворотке крови. В таких случаях измерения концентрации нетилмицина в сыворотке крови имеет особое значение, поскольку является основой для регулирования дозы.
Антибиотики, обладающие нейротоксическим или нефротоксическим действием, могут в значительных количествах резорбироваться после местных орошений или аппликаций. Следует учитывать потенциальный токсичный эффект антибиотиков, которые применяют таким образом.
Если комбинация с другими потенциально нефротоксическими препаратами является необходимой, следует тщательно мониторировать функцию почек с помощью соответствующих лабораторных тестов. Пожилой возраст и обезвоживание могут привести к повышению риска развития нефротоксичности.
Аминогликозиды необходимо с осторожностью применять при лечении больных с нервно-мышечными нарушениями, такими как миастения гравис, паркинсонизм, так как теоретически эти препараты могут привести к усилению мышечной слабости в связи с потенциальным курареподобным действием на нервно-мышечные синапсы.
Была показана перекрестная аллергенность аминогликозидов.
Во время терапии пациенты должны получать достаточное количество жидкости.
Нетромицин для инъекций содержит метабисульфит натрия и сульфит натрия; эти вещества могут вызывать у некоторых чувствительных лиц реакции аллергического типа, включая симптомы анафилаксии и астматические приступы (иногда с угрозой для жизни). Повышенная чувствительность к сульфит-иону чаще наблюдается у больных с БА. Нетромицин для инъекций может быть бесцветным (как вода) или иметь бледно-желтый цвет. Р-р темно-желтого цвета использовать не следует.
Применение в течение продолжительного времени и в дозах, превышающих рекомендуемые. Хотя пролонгированный курс нетилмицина переносится хорошо, важно, чтобы пациентам, получающим терапию антибиотиком дольше обычного времени (7–10 дней) или получающим дозы, превышающие рекомендуемые (соответственно возрасту, массе тела или с учетом нарушения функции почек), было обеспечено постоянное наблюдение и лабораторный контроль с целью выявления изменений со стороны функций почек, слуха и вестибулярного аппарата; а также периодическое определение уровня сывороточных электролитов.
Применение у детей и лиц пожилого возраста. Пациенты пожилого возраста и дети принадлежат к группе особого риска возникновения нефротоксичности, поэтому рекомендуется проводить тщательный клинический мониторинг этой категории больных.
У лиц пожилого возраста функция почек может быть снижена, что не отражается на результатах лабораторных исследований, обычно проводящихся в подобной ситуации (определение уровня азота мочевины или креатинина в сыворотке крови). Более информативным может быть определение клиренса креатинина.
Применение с другими антибиотиками. Нетромицин был эффективным при применении сочетанно с карбенициллином или тикарциллином при лечении угрожающих жизни инфекций, вызванных Pseudomonas aeruginosa. Показана также эффективность препарата при применении одновременно с антибиотиком группы пенициллинов для лечения эндокардита, вызванного штаммами стрептококков. При подозрении на сепсис или стафилококковую пневмонию у новорожденных показано применение пенициллинов сочетанно с нетилмицином.
При комбинации с другими антибиотиками у пациентов с нормальной или нарушенной функцией почек рекомендуемые дозы Нетромицина не следует снижать.
Период беременности и кормления грудью. Аминогликозидные антибиотики проникают через плацентарный барьер и могут вызвать нарушение развития плода при применении их в период беременности. Были сообщение о тотальной необратимой билатеральной врожденной глухоте у детей, матери которых получали аминогликозиды, включая нетилмицин в период беременности.
Если нетилмицин применяется в период беременности или беременность наступила во время приема нетилмицина, пациентку следует проинформировать о потенциальной опасности для развития плода.
Исследования показали, что у кормящих грудью небольшое количество нетилмицина сульфата выделяется с грудным молоком. Учитывая возможность серьезных побочных эффектов, следует принять решение о прекращении кормления или об отмене препарата.
Определение чувствительности. Для определения чувствительности к Нетромицину может быть использован метод дисков, описанный Бауэром и др. На диске, который содержит 30 мкг нетилмицина, должна появиться зона ингибирования размером 17 мм в диаметре, что будет указывать на чувствительность изолятов (кроме Pseudomonas aeruginosa). В случае с Pseudomonas aeruginosa указывать на чувствительность микроорганизма будет образование зоны диаметром 12 мм. Образование зон размером ≤12 мм для Pseudomonas aeruginosa и ≤17 мм для других микроорганизмов является показателем того, что микроорганизм может быть резистентен к препарату. Вследствие того, что бактерии рода Pseudomonas иначе, чем энтеробактерии и стафилококки, реагируют на диффузный градиент нетилмицина при определении чувствительности методом агаровых пластинок, для дифференциации чувствительных и резистентных микроорганизмов учитывают другие размеры зоны. Такая дифференциация не означает, что клиническая активность препарата может быть ниже. Если размер зоны угнетения роста при определении чувствительности находится в пределах 12–17 мм, положительный результат оксидазной пробы наряду с результатами других методов идентификации может служить указанием на присутствие чувствительных бактерий Pseudomonas.
В некоторых случаях, особенно для штаммов Pseudomonas aeruginosa, желательно дополнительное определение чувствительности методом разведения в жидкой среде или методом разведения в агаре; с этой целью выпускается стандартный р-р нетилмицина.

как и при применении других аминогликозидов, следует избегать сочетанного или последовательного системного или местного применения других потенциально нейротоксических и/или нефротоксических препаратов. К этим препаратам относятся аминогликозиды, ванкомицин, полимиксин В, колистин, цисплатин, бацитрацин, высокие дозы метотрексата, ифосфамид, пентамидин, фоскарнет натрий, ряд противовирусных препаратов (ацикловир, ганцикловир, адефовир, цидофовир, теновир), амфотерицин В, имуносупрессанты такие, как циклоспорин, такролимус и йодсодержащие контрастные вещества.
Одновременное назначение Нетромицина с активными диуретиками, такими как этакриновая кислота или фуросемид, не рекомендуется, поскольку указанные диуретики сами способны оказывать ототоксическое действие. Кроме того, при в/в введении диуретики могут усиливать токсичность аминогликозида вследствие изменения концентрации антибиотика в сыворотке крови и тканях.
Были сообщения об увеличении нефротоксичности при сочетанном применении аминогликозидов и некоторых цефалоспоринов.
Следует иметь в виду возможность развития нервно-мышечной блокады и паралича дыхания при назначении аминогликозидов лицам, получающим миорелаксанты, такие как сукцинилхолина хлорид, тубокурарина хлорид; анестетики или массивное переливание крови с цитратным антикоагулянтом.
Смешивание in vitro аминогликозида с антибиотиками бета-лактамной группы (пенициллины или цефалоспорины) может привести к значительной взаимной инактивации. Есть указания на то, что даже при введении аминогликозида и препарата пенициллинового ряда разными путями происходит уменьшение периода полувыведения аминогликозида из сыворотки крови или снижение его уровня в сыворотке крови у пациентов с нарушенной функцией почек и у некоторых лиц с нормальной функцией почек. Обычно такая инактивация аминогликозида имеет клиническое значение только при лечении лиц со значительным нарушением функции почек.

в случае передозировки или токсической реакции выведению нетилмицина сульфата из крови может способствовать проведение гемодиализа или перитонеального диализа. Однако при перитонеальном диализе скорость выведения значительно ниже. Указанные процедуры особенно важны при нарушении функции почек.

при температуре не выше 25–30 °C, не замораживать.