Нормодипин - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

НОРМОДИПІН

(NORMODIPINE)

Склад:

діюча речовина: амлодипін;

1 таблетка містить відповідно:

5 мг амлодипіну (у вигляді 6,944 мг амлодипіну безилату);

10 мг амлодипіну (у вигляді 13,889 мг амлодипіну безилату);

допоміжні речовини: магнію стеарат, натрію крохмальгліколят (тип А), кальцію гідро фосфат безводний, целюлоза мікрокристалічна.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група.   Селективні антагоністи кальцію з переважною дією на судини. Код АТС С 08С А 01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Артеріальна гіпертензія. Лікування артеріальної гіпертензії як моно терапія або, при необхідності, в комбінації з ті азидними діуретиками, бета-блокаторами або інгібіторами АПФ.

Ішемічна хвороба серця. Ішемія міокарда, зумовлена як органічною непроходимістю (хронічна стабільна стенокардія) так і спазмом або звуженням коронарних артерій (стенокардії Принц метала або варіантна стенокардія). Нормодипін можна призначати як засіб моно терапії або в комбінації з іншими антиангінальними засобами   хворим, рефрактерним до лікування нітратами і/або бета-блокаторами.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до амлодипіну або до похідних дигідропиридіну;   кардіогенний шок; стеноз аорти у клінічно значущому ступені; нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принц метала); вагітність; жінки, які годують груддю; дитячий вік (внаслідок відсутності клінічного досвіду).

Спосіб застосування та дози.

Як при артеріальній гіпертензії, так і при стенокардії звичайна початкова доза Нормодипіну для дорослих становить 5 мг один раз на добу. Максимальна добова доза – 10 мг один раз на добу.

Дозу визначають індивідуально. Про ефективність кожної індивідуальної дози   можна судити після 7-14 добового курсу лікування.

Пацієнтам літнього віку: час необхідний для досягнення максимальної концентрації в плазмі у пацієнтів молодого та літнього віку, однаковий. Рекомендуються звичайні режими дозування.

Пацієнтам з порушеною функцією печінки: амлодипін метаболізується в печінці. Як і в   інших кальцієвих антагоністів, при порушенні функції печінки подовжується період напів виведення препарату, тому рекомендацій щодо дозування не існує, необхідно дотримуватись обережності.

Пацієнтам з порушенням функції нирок: концентрація амлодипіну в плазмі крові не залежить від ступеня ураження функції нирок, тому призначають звичайні дози. Амлодипін не піддається діалізу.

Побічні реакції.

Нормодипін добре переноситься при лікуванні дозами, які не перевищують 10 мг на добу. Більшість побічних ефектів носили легкий або середній ступінь тяжкості.

За системами органів і за частотою появи (дуже поширені: ≥ 10 %; поширені: ≥ 1 % -

<10 %; непоширені: ≥ 0,1 % - <1 %; рідко поширені: ≥ 0,01 % - <0, 1 %; дуже рідко поширені: <0,01 %) побічні ефекти амлодипіну можуть бути наступні:
з боку серцево-судинної системи:
поширені: прискорене серцебиття, почервоніння обличчя (припливи);
непоширені: артеріальна гіпотензія;

дуже рідко поширені: тромбоцит опенія, інфаркт міокарда, аритмія (включаючи шлункову тахікардію і мерехтіння передсердь), васкуліт, синкопе.
З боку імунної системи:
дуже рідко поширені: алергічні реакції.
З боку обміну речовин:
дуже рідко поширені: гіперглікемія.
З боку психіки:
Непоширені: безсоння, лабільність настрою.
З боку нервової системи:
поширені: сонливість, запаморочення, головний біль;
непоширені: тремор, зміна смакових відчуттів, непритомність, гіпестезія, парестезія;
дуже рідко поширені: периферична невропатія.
З боку органа зору:
непоширені: розлади зору.
З боку органа слуху:
непоширені: шум у вухах.
Респіраторні розлади:
непоширені: задишка, риніт;
дуже рідко поширені: кашель.
З боку шлунково-кишкового тракту:
поширені: біль у животі, нудота;
непоширені: блювання, диспепсія, порушення функції кишечнику, сухість у роті;
дуже рідко поширені: панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен.
З боку гепатобіліарної системи:
дуже рідко поширені: гепатит, жовтяниця або зміна рівня печінкових ферментів, обумовлені, в більшості випадків холестазом.
З боку шкіри та підшкірної клітковини:
непоширені: алопеція, геморагічний висип, зміна кольору шкіри, підвищене потовиділення, свербіж, висип;
дуже рідко поширені: ангіо невротичний набряк, мультиформная еритрема, кропив’янка.
З боку опорно-рухового апарату:
непоширені: артралгія, міалгія, судоми м'язів, гіпертонус м'язів, біль у спині.
З боку нирок та сечовивідної системи:
непоширені: розлади сечовипускання, ноктурія, збільшення частоти сечовипускання.
З боку репродуктивної системи і молочних залоз:
непоширені: імпотенція, гінекомастія.
Загальні розлади:
поширені: периферичні набряки, втома;
непоширені: біль у грудній клітці, астенія,   погіршення самопочутя, зменшення або збільшення маси тіла, лейкопенія.

Передозування.  

Досвід лікування передозування Нормодипіном у людини обмежений. Враховуючи повільне всмоктування препарату, в деяких випадках доцільне промивання шлунка. Значне передозування може призвести до надмірної периферичної вазодилатації і подальшого помітного і, можливо, тривалого зниження артеріального тиску. Клінічно значуща гіпотензія, спричинена передозуванням амлодипіну, вимагає проведення активних заходів, спрямованих на підтримання функції серцево-судинної системи, включаючи моні торування показників роботи серця і дихальної функції, забезпечення необхідного об’єму циркулюючої крові і контроль кількості сечі, що виділяється, підвищене розташування нижніх кінцівок, при необхідності – симптоматичне лікування. Для відновлення тонусу судин і артеріального тиску можна застосовувати судинозвужувальні препарати, якщо немає протипоказань до їх призначення. Для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів може бути корисним внутрішньо венне введення   глюконату кальцію. Зважаючи на те, що амлодипін   значною мірою зв'язується з білками плазми, діаліз є неефективним.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Дані про застосування амлодипіну під час вагітності і в період годування груддю в людини відсутні. Застосовувати амлодипін під час вагітності протипоказано.

Прийом амлодипіну в період годування груддю протипоказаний.

Діти.

У зв’язку з відсутністю даних про застосування препарату дітьми застосування амлодипіну цій категорії пацієнтів протипоказано.

Особливості застосування. У зв'язку з поступовим розвитком судинорозширювального ефекту, випадки розвитку артеріальної гіпотензії рідкісні. При прийомі вазоділятаторов необхідно дотримуватися обережності.

Інфаркт міокарда і стенокардія: дані про прийом препарату під час інфаркту міокарда і в наступний після нього місяць відсутні. У виняткових випадках, особливо при тяжкому стенозі коронарних судин, частіше розвивалася тривала і/або більш тяжка форма стенокардії; інфаркт міокарда розвивався на початку лікування блокаторами кальцієвих каналів і при підвищенні дози препарату.

Серцева недостатність: призначення блокаторів кальцієвих каналів при серцевій   недостатності завжди вимагає обережності. На підставі результатів навантажувальних проб, критеріїв NYHA і клінічних симптомів у ході досліджень не спостерігалося погіршення стану хворих II-IV категорії NYHA, які приймали інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту, дигоксин, діуретичні препарати та амлодипін в дозі 5-10 мг на добу.

Відміна β-блокаторів: Нормодипін не захищає від підвищеного ризику розвитку стенокардії у разі різкої відміни β-блокаторів. Відміну останніх слід проводити з поступовим зниженням дози.

Пацієнти літнього віку:   час досягнення максимальної концентрації Нормодипіну у плазмі однаковий як у літніх, так і у молодих осіб. У людей літнього віку відзначається   тенденція до зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення площі під кривою концентрація/час (АUС) і періоду напів виведення; зміни останніх двох показників були характерні   для хворих із серцевою недостатністю.

Порушення функції печінки: амлодипін метаболізується в печінці. Подібно до інших кальцієвих антагоністів, при порушенні функції печінки період напів виведення збільшується. Рекомендацій стосовно дозування препарату у цьому випадку не розроблено, тому таким хворим препарат слід застосовувати з обережністю.

При нирковій недостатності: корекція дози не потрібна, бо амлодипін інтенсивно метаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів, тільки 10 % його виділяється з сечею в незміненому вигляді. Концентрація амлодипіну в плазмі не залежить від ступеня порушення ниркової функції. Амлодипін не виводиться при проведенні діалізу.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або   роботі з іншими механізмами.

Питання про здатність пацієнта керувати транспортними засобами та працювати з механізмами вирішується індивідуально, відповідно реакції пацієнта на препарат. На підставі клінічного досвіду імовірність того, що Нормодипін несприятливо впливає на здібності, необхідні для керування автомобілем і робочими механізмами, незначна.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Нормодипін не впливає на зв'язування з білками дигоксину, фенітоїну, варварину і   індометацину.

Одночасне застосування Нормодипіну і дигоксину у здорових добровольців не змінює рівень дигоксину в сироватці крові і печінковий кліренс дигоксину; спільне застосування циметидину не змінює фармакокінетику амлодипіну. У здорових чоловіків-добровольців одночасне застосування Нормодипіну істотно не змінювало дії варфарину на протромбі новий час.

Застосування Нормодипіну є безпечним спільно з ті азидними діуретиками, бета-блокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами, сублінгвальними препаратами нітрогліцерину, дигоксином, варфарином, з не стероїдними протизапальними засобами, антибіотиками, пероральними протидіабетичними засобами.

Нормодипін істотно не впливає на фармакокінетику циклоспорину, аторвастатину.

Грейпфрутовий сік не змінював фармакокінетику амлодипіну.

Силденафіл не впливав на фармакокінетику амлодипіну, але при комбінованому застосуванні амлодипіну і селденафілу кожен з препаратів незалежно один від одного виявив гіпотензивний ефект.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Амлодипін є антагоністом кальцію   групи дигідропіридинів. Шляхом блокування повільних кальцієвих каналів клітинної мембрани амлодипін гальмує надходження кальцію через клітинну мембрану у клітини серцевого м'яза і гладкої мускулатури судин. Під його дією знижується тонус гладкої мускулатури судин (артеріол), зменшується периферичний судинний опір, що призводить до зниження артеріального тиску.

Амлодипін проявляє антиангінальний ефект шляхом розширення периферичних артеріол, зменшення пост навантаження (after-load) серця. Зважаючи на те, що амлодипін не викликає рефлекторну тахікардію, споживання енергії і потреба міокарда в кисні зменшуються. Припускається, що амлодипін розширює коронарні судини як у нормальних, так і в ішемізованих ділянках. Розширення вінцевих судин посилює постачання міокарда киснем.

У хворих на артеріальну гіпертензію разова добова доза амлодипіну знижує артеріальний тиск протягом 24 годин у положенні лежачи і стоячи. Ефект розвивається поступово, тому препарат не спричиняє гостру гіпотензію.

При стенокардії препарат збільшує толерантність до фізичного навантаження, зменшує частоту нападів стенокардії і потребу в нітрогліцерині.

Амлодипін не погіршує метаболізм, не впливає на ліпідний спектр плазми крові, може застосовуватися для лікування хворих на астму, цукровий діабет, подагру.

При нирковій недостатності та діабетичній нефропатії зменшує мікро альбумінурію за рахунок впливу на гломерулярний кровообіг.

Фармакокінетика.

Всмоктування: при прийомі внутрішньо амлодипін добре і майже повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Прийом їжі не впливає на всмоктування препарату. Концентрація амлодипіну в плазмі досягає максимуму через 6 - 12 годин після застосування внутрішньо. Біологічна доступність становить 64 – 80 %.

Розподіл: препарат добре проникає в органи і тканини. Об’єм розподілу становить близько 21 л/кг, близько 97 % амлодипіну зв'язується з білками плазми.

Метаболізм: близько 90 % амлодипіну біотрансформується в печінці до неактивних метаболітів. Із сечею виділяється 10 % препарату в незміненому вигляді і 60 % - у вигляді неактивних метаболітів.

Виведення: елімінація є двофазовою, період напів виведення в середньому становить 35 - 50 годин, що дозволяє застосовувати препарат 1 раз на добу. Постійний рівень амлодипіну у плазмі   досягається після безперервного застосування протягом 7 - 8 днів.

Особливі групи хворих. Літній вік, серцева та печінкова недостатність: для хворих літнього віку та хворих, які страждають на серцеву недостатність (включаючи всі ступені важкості), характерний низький кліренс амлодипіну і, відповідно, 40-60 % підвищення площі під кривою концентрація/час (AUC); початкові дози для таких хворих мають бути знижені. Подібне збільшення AUC спостерігається і при печінковій недостатності.

Ниркова недостатність істотно не впливає на фармакокінетику амлодипіну, таким хворим призначають звичайні початкові дози.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки   по 5 мг: білі або майже білі двоопуклі таблетки довгасто-округлої форми, з гравіруванням „5” з   одного боку;

таблетки по 10 мг: білі або майже білі двоопуклі таблетки довгасто-округлої форми, з гравіруванням „10” з одного боку і з рискою - на іншому.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 30 ⁰С.

Препарат зберігати в недоступному для дітей місці!

Упаковка.  По 10 таблеток по 5 мг або по 10 мг  у блістері;   по 3 блістери в картонній пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ВАТ „Гедеон Ріхтер”, Угорщина.

Місцезнаходження. Н-1103, Будапешт, вул. Демреї, 19-21, Угорщина.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. 5 мг, № 30

Прочие ингредиенты: магния стеарат, крахмалгликолят натрия типа А, кальция гидрофосфат безводный, целлюлоза микрокристаллическая.

№  UA/2777/01/01 от 03.11.2009 до 03.11.2014

табл. 10 мг, № 30

Прочие ингредиенты: магния стеарат, натрия карбоксиметиламилопектин А, кальция гидрофосфат, целлюлоза микрокристаллическая.

№  UA/2777/01/02 от 03.11.2009 до 03.11.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

амлодипин (3-этил-5-метиловый эфир (±)-2-[аминометокси)метил]-4-(о-хлорфенил)-1,4-дигидро-6-метил-3,5-пиридинкарбоновой кислоты) — антагонист ионов кальция группы дигидропиридина. Путем блокирования медленных кальциевых каналов клеточной мембраны амлодипин тормозит поступление кальция через клеточную мембрану в кардиомиоциты и гладкомышечные клетки сосудов. Под его действием снижается тонус гладких мышц сосудов (артериол), уменьшается ОПСС, что приводит к снижению АД.
При стенокардии препарат повышает переносимость физической нагрузки, снижает частоту ангинозных приступов и потребность в нитроглицерине. Антиангинальный эффект амлодипина обусловлен прежде всего расширением периферических артериол, уменьшением постнагрузки на сердце. Учитывая то, что амлодипин не вызывает рефлекторной тахикардии, работа сердца и потребность миокарда в кислороде уменьшаются. Амлодипин расширяет коронарные сосуды как в нормальных, так и в ишемизированных участках, что улучшает перфузию миокарда и его снабжение кислородом. У больных АГ амлодипин при приеме 1 раз в сутки достоверно снижает АД в положении лежа и стоя на протяжении 24 ч. Эффект развивается постепенно и не сопровождается возникновением симптоматической гипотензии.
Амлодипин не оказывает негативного влияния на метаболизм, не влияет на липидный спектр плазмы крови, может применяться у больных с сахарным диабетом, подагрой, а также у пациентов с БА.
При приеме внутрь амлодипин медленно и почти полностью всасывается в пищеварительном тракте. Прием пищи не влияет на всасывание препарата. C_max амлодипина в плазме крови достигает максимального уровня через 6–12 ч после применения. Биодоступность составляет 64–80%. Объем распределения — около 20 л/кг массы тела, 95–98% амлодипина связывается с белками плазмы крови. В печени амлодипин биотрансформируется до неактивных метаболитов. С мочой в неизмененном виде выводится 10% препарата, 60% — в виде неактивных метаболитов. Элиминация двухфазная, T_½ в среднем составляет 35–50 ч. Равновесное состояние достигается на 7–8-й день непрерывного применения амлодипина. Особенности фармакокинетики позволяют применять препарат 1 раз в сутки.

ПОКАЗАНИЯ:

АГ (в качестве монотерапии или в комбинации с тиазидными диуретиками, блокаторами β-адренорецепторов или ингибиторами АПФ); стабильная стенокардия, вазоспастическая стенокардия (стенокардия Принцметала) (в качестве монотерапии или в комбинации с другими антиангинальными средствами, в том числе при рефрактерности к нитратам и/или блокаторам β-адренорецепторов).

ПРИМЕНЕНИЕ:

при АГ и стенокардии начальная доза Нормодипина обычно составляет 5 мг 1 раз в сутки. При необходимости и хорошей переносимости препарата дозу повышают до максимальной — 10 мг/сут. Коррекции дозы Нормодипина при одновременном применении тиазидных диуретиков, блокаторов β-адренорецепторов или ингибиторов АПФ не требуется.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к производным дигидропиридина, детский возраст (отсутствует достаточный клинический опыт).

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

отмечают головную боль, отеки, повышенную утомляемость, сонливость, тошноту, боль в животе, гиперемию кожи лица, тахикардию и головокружение; редко — нарушения функции кишечника, артралгию, астению, одышку, диспепсию, гиперплазию десен, гинекомастию, импотенцию, учащенное мочеиспускание, лабильность настроения, миалгию, кожный зуд, сыпь, нарушение зрения; крайне редко — полиморфную эритему, желтуху, изменение активности печеночных ферментов, обусловленное в большинстве случаев холестазом.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

в период беременности и кормления грудью применение Нормодипина возможно только по абсолютным показаниям. При этом необходимо оценить соотношение польза/риск, поскольку безопасность применения Нормодипина в период беременности и кормления грудью не установлена.
У лиц пожилого возраста отмечена тенденция к снижению клиренса амлодипина, что приводит к увеличению AUC и T_½.
При сердечной недостаточности повышение AUC и T_½ соответствует возрастной группе. Лицам пожилого возраста и пациентам с сердечной недостаточностью препарат назначают в обычных дозах.
У больных с нарушенной функцией печени T_½ амлодипина увеличивается. Рекомендации относительно дозирования препарата в этом случае не разработаны, поэтому у этих пациентов препарат следует применять с осторожностью.
У больных с почечной недостаточностью Нормодипин применяют в обычных дозах. Изменение концентрации амлодипина в плазме крови не коррелирует со степенью нарушения функции почек. Амлодипин не выводится при проведении диализа.
Амлодипин не вызывает ухудшения состояния больных с сердечной недостаточностью (II–IV функциональный класс по классификации NYHA) по таким критериям, как толерантность к физической нагрузке, фракция выброса левого желудочка и клиническая симптоматика.
Вопрос о способности пациента управлять транспортными средствами и работать с механизмами в период лечения Нормодипином решают индивидуально, в зависимости от реакции больного на препарат.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

Нормодипин можно безопасно применять с тиазидными диуретиками, блокаторами β-адренорецепторов, ингибиторами АПФ, нитратами, НПВП, антибиотиками, пероральными гипогликемизирующими средствами. Одновременное применение Нормодипина и дигоксина у здоровых добровольцев не изменяло уровень дигоксина в сыворотке крови и его клиренс. Одновременное применение циметидина не изменяет фармакокинетику амлодипина. Нормодипин не влияет на связывание с белками дигоксина, фенитоина, кумарина, индометацина. У здоровых мужчин-добровольцев одновременное применение Нормодипина с варфарином не оказывало существенного влияния на протромбиновое время. Нормодипин не влияет на фармакокинетику циклоспорина.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

данные ограничены. Учитывая медленное всасывание препарата, целесообразно промыть желудок. Значительная передозировка может привести к выраженной периферической вазодилатации с существенным и продолжительным снижением АД. Клинически значимая артериальная гипотензия, вызванная передозировкой амлодипина, требует проведения неотложных мер, направленных на поддержание функции сердечно-сосудистой и дыхательной системы, включая мониторинг жизненно важных показателей, приподнятое положение нижних конечностей, восполнение ОЦК и контроль диуреза, при необходимости — симптоматическое лечение. Для восстановления тонуса сосудов и повышения АД можно применять сосудосуживающие препараты, если нет противопоказаний к их назначению. Для устранения блокады кальциевых каналов показано в/в введение кальция глюконата. Поскольку амлодипин в значительной степени связывается с белками плазмы крови, диализ неэффективен.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

при температуре 15–30 °C.