Офлоксин - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ОФЛОКСИН^® ІНФ

(OFLOXIN^® INF)

Склад.

Діюча речовина: ofloxacin;

100 мл розчину (1 флакон) містять офлокса цину 200 мг;

допоміжна речовина: натрію хлорид, динатрію едетат, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Група хінолонів. Код АТС J01M A01.

Клінічні характеристики.

Показання. Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до офлоксацину збудниками:

- гострі та хронічні інфекції бронхолегеневої системи;

- гострі та хронічні інфекції верхніх та нижніх відділів сечовивідних шляхів;

- інфекції шкіри та м’яких тканин;

- сепсис.

Протипоказання.

- Підвищена чутливість до офлокса цину та інших компонентів препарату або інших препаратів групи фторхінолонів;

- епілепсія;

- ураження центральної нервової системи зі зниженим судомним порогом (після черепно-мозкових травм, інсульту, запальних процесів мозку та мозкових оболонок);

- тендиніти в анамнезі;    

- дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази;

- вагітність;

- годування груддю;

- дитячий вік (до 18 років).

Офлоксин^® Інф не можна призначати пацієнтам з подовженням інтервалу QT, пацієнтам з некомпенсованою гіпокаліємією, а також пацієнтам, які приймають проти аритмічні засоби класу ІА (хінідин, прокаїнамід) або класу ІІІ (аміодарон, соталол).

Спосіб застосування та дози. Застосовують дорослим. Вводять внутрішньо венно краплинно. Перед початком введення слід зробити шкірну алергічну пробу.

Доза Офлоксину^® Інф встановлюють індивідуально, залежно від чутливості мікро організмів, виду й тяжкості інфекційного процесу.

Інфекції бронхолегеневої системи: по 200 мг двічі на добу.

Інфекції сечовивідних шляхів: 200 мг на добу.

Сепсис: по 200 мг двічі на добу.

При тяжких або ускладнених інфекціях можна вводити в дозі 400 мг двічі на добу.

Інфекції шкіри та м’яких тканин: по 400 мг двічі на добу.

Введення необхідно здійснювати з рівними інтервалами. Дозу 200 мг слід вводити не менше ніж протягом 30 хвилин.

Дозування для пацієнтів із порушенням функції нирок: якщо кліренс креатині ну становить 50 – 20 мл/хв, доза повинна бути зменшена до 100 – 200 мг кожні 24 години. При кліренсі креатині ну < 20 мл/хв, в т. ч. для хворих, які перебувають на   гемодіалізі або перитонеальному діалізі, доза повинна становити 100 мг кожні 24 години.

Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання та у більшості випадків становить 7 – 10 днів. Після нормалізації температури тіла та покращення загального стану пацієнта введення препарату слід продовжувати ще протягом 3 днів.

При покращенні стану пацієнта рекомендовано продовжувати лікування пероральною формою препарату.

Побічні реакції. З боку нервової системи та психіки: збудження, запаморочення, головний біль, порушення сну/безсоння, неспокій; психотичні реакції (з галюцинаціями), тривожні стани, сплутаність свідомості, кошмарні сновидіння, депресія, сонливість, тремор, судоми, порушення периферичної чутливості (парестезії, атаксія, порушення смаку, нюху, зору); порушення слуху, такі, як шум у вухах або втрата слуху, світлобоязнь, епілептичні напади, екстра пірамідні порушення або інші порушення м’язової координації, підвищення внутрішньо черепного тиску.

З боку серцево-судинної системи: можлива короткочасна артеріальна гіпотензія, васкуліти.

З боку травного тракту: нудота, блювання, пронос, дисбіоз, псевдомембранозний коліт, гіпоглікемія (у хворих на цукровий діабет).

З боку нирок: рідко – підвищення рівня сечовини і креатині ну, в окремих випадках – гостра ниркова недостатність, гострий інтерстиціальний нефрит.

З боку печінки: підвищення активності печінкових ферментів (АСТ, АЛТ, ЛДГ, ГГТ, лужної фосфатази), білірубіну, холестатична жовтяниця, гепатит аж до важкого перебігу.

З боку системи кровотворення: лейкопенія, еозинофілі я, тромбоцит опенія, анемія, агранулоцит оз, панцитопенія, пригнічення кістково мозкового кровотворення.

М’язово-скелетні реакції: тендиніти, особливо у пацієнтів літнього віку. Необхідно негайно припинити лікування, провести іммобілізацію сухожилля, організувати консультацію ортопеда. Можливі також артралгія, міалгія.

Алергічні та імунопатологічні реакції: шкірний висип, свербіж, фото сенсибілізація, набряк обличчя, набряк Квінке, набряк язика і/або гортані з можливою асфіксією.

Місцеві реакції: біль та почервоніння шкіри у місці введення, у окремих випадках – тромбофлебіт.

Інші: слабкість, пропасниця, вагініт.

Передозування. Симптоми: запаморочення, сплутаність свідомості, загальмованість, блювання. Лікування є симптоматичним та допоміжним, зосереджуючи увагу на забезпеченні життєво важливих функцій. Офлоксацин, головним чином, виводиться нирками (75 – 80% введеної дози виділяється в незмінному стані разом із сечею протягом 24 – 48 год), його елімінацію можна пришвидшити шляхом форсованого об’ємного діурезу. Тільки в обмеженій кількості офлоксацин можливо видалити з організму гемодіалізом (в середньому 15 – 25%) або перитонеальним діалізом (менше 2%).

Застосування у період вагітності або годування груддю. Офлоксин^® Інф протипоказаний під час вагітності. У період лікування рекомендується припинити годування груддю.

Діти. Препарат протипоказаний дітям.

Особливості застосування. Якщо дозволяє стан хворого, рекомендується перейти на лікування відповідними дозами таблеток «Офлоксин^®».

При розвитку алергічних реакцій або виражених побічних ефектів з боку ЦНС препарат слід негайно відмінити.

З обережністю призначають препарат пацієнтам з захворюваннями ЦНС (виражений атеросклероз судин головного мозку, перенесена гостра недостатність мозкового кровообігу), порушеній функції нирок.

Хворі повинні вживати достатню кількість води, щоб уникнути кристалурії.

При лікуванні Офлоксином^® Інф слід уникати сонячного опромінення.

Необхідно коригувати дозу та час введення препарату хворим з нирковою недостаністю і людям літнього віку, враховуючи вповільнене виділення.

Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні авто транспортом або іншими механізмами. Застосування препарату може впливати на діяльність, що вимагає високої швидкості психічних і фізичних реакцій, прийняття швидкого рішення (наприклад, керування транспортними засобами, обслуговування машин і механізмів, робота на висоті тощо).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. При одночасному застосуванні офлокса цину з не стероїдними протиревматичними засобами або лікарськими засобами, що знижують поріг судом, ризик розвитку судом може зрости.

Одночасне введення офлокса цину з прокаїнамідом може призвести до підвищення рівня прокаїнаміду – у хворих треба проводити ретельний моніторинг рівня прокаїнаміду в плазмі, ЕКГ та у разі потреби підібрати його дозування.

При одночасному застосуванні офлокса цину з антигіпертензивними засобами або анестетичними барбітуратами можна в окремих випадках спостерігати раптове зниження тиску крові.

Одночасне введення офлокса цину з теофіліном може в поодиноких випадках призвести до зниження виведення теофіліну, яке, однак, не буває клінічно достовірним.

Одночасне введення офлокса цину у великих дозах з лікарськими засобами, які виділяються шляхом тубулярної секреції, може призвести до підвищення плазматичних концентрацій через їх знижене виведення.

При одночасному введенні з варфарином або його похідними необхідно слідкувати за протромбіновим часом або проводити інші відповідні дослідження на згортання.

З огляду на можливу гіперглікемію або гіпоглікемію при введенні офлокса цину у хворих, яких лікували протидіабетичними засобами, необхідно обов’язково проводити моніторинг параметрів їх компенсації. Протягом лікування офлоксацином можуть спостерігатися псевдо позитивні результати при визначенні опіатів або порфіринів у сечі.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Офлоксацин – синтетичний протимікробний засіб фторованого хінолону широкого спектра дії.

У концентраціях, ідентичних з мінімальною пригнічу вальною концентрацією (МІС) або в трохи вищих, він справляє бактерицидну дію (шляхом пригнічення ДНК-гірази = ферменту, необхідного для дублювання та транскрипції бактеріальної ДНК).

Протимікробний спектр охоплює: грам негативні і грам позитивні бактерїї, чутливі до офлокса цину: Enterobacteriaceae (Escherichia coli, види Citrobacter, Enterobacter, Klebsiella, Proteus, Providencia, Salmonella, Serratia, Shigella, Yersinia), Pseudomonas spp, в тому числі Pseudomonas aeruginosa, Haemophilus influenzae, Haemophilus ducreyi, Branhamella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Acinetobacter spр, Campylobacter spр, Gardnerella vaginalis, Helicobacter pylori, Pasteurella multocida, Vibrio spр, Brucella melitensis; стафілококи, в тому числі і штами, що виробляють пеніцилін азу та деякі штами, резистентні до метициліну; також він має активність відносно  Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae, Ureaplasma urealyticum (при граничних значеннях МІС), Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium leprae та деяких інших мікобактерій.

Чутливість стрептококів групи А, В і С є граничною.

Більшість анаеробів, за винятком Clostridium perfringens, є резистентними.

Офлоксацин неактивний відносно Treponema pallidum.

Фармакокінетика. Офлоксацин проникає у тканини. Він також добре розповсюджується в рідинах тіла, в тому числі у цереброспінальній. Відносно високі концентрації його у жовчі. Об’єм розподілу становить 1,5 – 2,5 л/кг. Зв’язок з плазматичними протеїнами становить 25%.

Офлоксацин в обмеженій мірі перетворюється в дезметил-офлоксацин і офлоксацин-N-оксид.   Дезметил-офлоксацин має слабку протимікробну активність.

Плазматичний на півперіод офлокса цину становить приблизно 5 – 8 год., при нирковій недостатності він подовжується залежно від ступеня недостатності до 15 – 60 год. Офлоксацин виводиться, головним чином, нирками, тубулярною секрецією та гломерулярною фільтрацією. 75 – 80% виведеної дози виводиться у незмінному стані із сечею протягом 24 – 48 год., менше ніж 5% виводиться у формі метаболітів. 4 – 8% виведеної дози виводиться з калом. Виведення офлокса цину може бути уповільнено у хворих з тяжким ушкодженням печінки (наприклад, цирозом). Незалежно від дози ниркове виділення офлокса цину становить 173 мл/хв., загальне виділення – до 214 мл/хв. Тільки незначний об’єм можна видалити шляхом гемодіалізу (15 – 25%), біологічний на півперіод протягом гемодіалізу становить приблизно 8 – 12 год. При перитонеальному діалізі біологічний напіврозпад становить 22 год.

Офлоксацин виявляє пост антибіотичну дію.

Офлоксацин проходить крізь плаценту, потрапляючи в молоко матерів-годувальниць.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий світло-жовто-зелений розчин без видимих часток.

Несумісність. Офлоксацин несумісний з гепарином і манітолом.

У флакон з препаратом «Офлоксин^® Інф» не слід додавати ніяких інших розчинів і лікарських засобів.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі 10 – 25 °С.

Упаковка. По 100 мл у скляному флаконі з гумовою пробкою та захисною комбінованою кришкою; по 1 флакону в упаковці.

Після видалення пластмасової кришки поверхню гумової пробки слід продезінфікувати, після чого препарат придатний до застосування.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. АТ «Зентіва».

Місцезнаходження. У кабеловни, 130, 102 37 Прага 10, Долні Мєхолупи, Чеська Республіка.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

ОФЛОКСИН^® 200

табл. п/о 200 мг, № 10

Прочие ингредиенты: лактоза, крахмал кукурузный, повидон 25, кросповидон, полоксамер 188, магния стеарат, тальк, гипромеллоза 5, макрогол 6000, титана диоксид.

№ UA/8147/02/01 от 25.02.2009 до 25.02.2014

ОФЛОКСИН^® 400

табл. п/о 400 мг, № 10

Прочие ингредиенты: лактоза, крахмал кукурузный, повидон 25, кросповидон, полоксамер 188, магния стеарат, тальк, гипромеллоза 5, макрогол 6000, титана диоксид.

№  UA/8147/02/02 от 25.02.2009 до 25.02.2014

ОФЛОКСИН^® ИНФ

р-р инф. 200 мг фл. 100 мл, № 1

Прочие ингредиенты: натрия хлорид, динатрия эдетата дигидрат, вода для инъекций.

№ UA/8147/01/01 от 30.05.2008 до 30.05.2013

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

офлоксацин ((RS)-9-фторо-3-метил-10-(4-метилпиперазин-1-ил)-7-оксо-2,3-дигидро-7Н-пиридо[1,2,3-де]-1,4-бензоксазин-6- карбоксиловая кислота) — противомикробный препарат широкого спектра действия группы фторхинолонов. Бактерицидное действие связано с блокадой ДНК-гиразы бактерий — фермента, необходимого для репликации и транскрипции бактериальной ДНК). Спектр антимикробного действия охватывает большинство грамотрицательных и некоторые грамположительные микроорганизмы: Enterobacteriaceae (Escherichia coli, Citrobacter spp., Enterobacter spp., Klebsiella spp., Proteus spp., Providencia spp., Salmonella spp., Serratia spp., Shigella spp., Yersinia spp.), Pseudomonas spp., в том числе Pseudomonas aeruginosa, Haemophilus influenzae, Haemophilus ducreyi, Branhamella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Acinetobacter spр., Campylobacter spр., Gardnerella vaginalis, Helicobacter pylori, Pasteurella multocida, Vibrio spр., Brucella melitensis; стафилококки, в том числе штаммы, продуцирующие пенициллиназу, и некоторые штаммы, резистентные к метициллину; Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae, Ureaplasma urealyticum (в предельных МПК), Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium leprae и некоторые другие микобактерии. Чувствительность стрептококков групп А, В и С ограничена. Большинство анаэробов, за исключением Clostridium perfringens, резистентны к офлоксацину. Офлоксацин неактивен в отношении Treponema pallidum.
После приема внутрь офлоксацин быстро абсорбируется в пищеварительном тракте. Биодоступность препарата составляет 96–100%. C_max в плазме крови достигается в течение 1–2 ч после приема. С белками плазмы крови связывается 25% препарата. Офлоксацин хорошо проникает в ткани и распределяется в биологических жидкостях, в том числе в СМЖ. Относительно высокую концентрацию офлоксацина определяют в желчи. Объем распределения составляет 1,5–2,5 л/кг. Некоторое количество офлоксацина метаболизируется в дезметил-офлоксацин и офлоксацин-N-оксид. Дезметил-офлоксацин обладает слабой противомикробной активностью. T_1/2   составляет 5–8 ч, при почечной недостаточности удлиняется до 15–60 ч. До 80% введенной дозы выделяется почками путем канальцевой секреции и клубочковой фильтрации (за 24–28 ч с мочой выводится 75–80% в неизменном состоянии, <5% — в форме метаболитов), 4–8% выводится с калом. У пациентов с тяжелыми заболеваниями печени выделение офлоксацина может быть замедлено. Препарат проникает через плаценту, а также в грудное молоко.
Почечный клиренс офлоксацина составляет 173 мл/мин, общий клиренс — 214 мл/мин. При проведении гемодиализа препарат выводится незначительно (15–25%), T_1/2   при гемодиализе составляет около 8–12 ч, при перитонеальном диализе — около 22 ч.

ПОКАЗАНИЯ:

инфекционно-воспалительные заболевания, вызванные чувствительными к препарату микроорганизмами:
•острые и хронические инфекции бронхо-легочной системы;
•острые и хронические инфекции верхних и нижних отделов мочевыводящих путей;
•инфекции кожи и мягких тканей;
•сепсис.

ПРИМЕНЕНИЕ:

в/в капельное введение
Р-р для инфузий применяют только у взрослых.
Перед началом в/в капельного введения препарата следует провести кожную аллергическую пробу.
Дозу Офлоксина для инфузий устанавливают индивидуально, в зависимости от чувствительности микроорганизмов, вида и тяжести инфекционного процесса.
Инфекции респираторной системы: по 200 мг 2 раза в сутки.
Инфекции мочевыводящих путей: 200 мг в сутки.
Сепсис: по 200 мг 2 раза в сутки.
При тяжелых или осложненных инфекциях можно вводить в дозе 400 мг 2 раза в сутки.
Инфекции кожи и мягких тканей: по 400 мг 2 раза в сутки.
Введение необходимо осуществлять через равные временные интервалы. Дозу 200 мг следует вводить не менее чем на протяжении 30 мин.
Дозирование у пациентов с нарушением функции почек: если клиренс креатинина составляет 20–50 мл/мин, доза должна быть снижена до 100–200 мг каждые 24 ч. При клиренсе креатинина <20 мл/мин, в том числе для больных, находящихся на гемодиализе или перитонеальном диализе, доза должна составлять 100 мг каждые 24 ч.
Продолжительность лечения зависит от течения заболевания и в большинстве случаев составляет 7–10 дней. После нормализации температуры тела и улучшения общего состояния пациента введение препарата следует продолжать на протяжении еще 3 дней.
При улучшении состояния больного парентеральная терапия может быть заменена пероральным приемом Офлоксина.
Обычно взрослым с нормальной функцией почек назначают 200–400 мг Офлоксина каждые 12 ч. Максимальная суточная доза — 800 мг (2 таблетки 2 раза в сутки Офлоксина 200 или 1 таблетка 2 раза в сутки Офлоксина 400). У больных с тяжелыми нарушениями функции печени суточная доза Офлоксина не должна превышать 400 мг. У пациентов с нарушением функции почек доза препарата зависит от клиренса креатинина. При клиренсе креатинина 20–50 мл/мин первая доза составляет 200 мг, затем — по 100 мг каждые 24 ч; при клиренсе креатинина менее 20 мл/мин первая доза — 200 мг, затем — по 100 мг каждые 48 ч.
Офлоксин таблетки следует принимать за 30–60 мин до еды, запивая небольшим количеством жидкости.
Если один из приемов Офлоксина пропущен, дозу необходимо принять при первой же возможности. Допустим одновременный прием всей суточной дозы.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к офлоксацину и другим хинолонам, эпилепсия, заболевания ЦНС со снижением судорожного порога, тендиниты в анамнезе, дефицит глюкозо-6 фосфатдегидрогеназы, период беременности и кормления грудью, возраст до 15 лет (таблетки), р-р для инфузий — детский возраст до 18 лет.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

со стороны нервной системы и психики: возбуждение, головокружение, головная боль, нарушение сна/бессонница, беспокойство; психотические реакции (с галлюцинациями), тревожные состояния, спутанность сознания, кошмарные сновидения, депрессия, сонливость, тремор, судороги, нарушение периферической чувствительности (парестезии, атаксия, нарушение вкуса, обоняния, зрения); нарушение слуха, такие, как шум в ушах или потеря слуха, светобоязнь, эпилептические приступы, экстрапирамидные нарушения или другие нарушения мышечной координации, повышение внутричерепного давления.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: возможна кратковременная артериальная гипотензия, васкулиты.
Со стороны ЖКТ: тошнота, рвота, диарея, дисбиоз, псевдомембранозный колит, гипогликемия (у пациентов с сахарным диабетом).
Со стороны почек: редко — повышение уровня мочевины и креатинина, в отдельных случаях — ОПН, острый интерстициальный нефрит.
Со стороны печени: повышение активности печеночных ферментов (АсАТ, АлАТ, ЛДГ, ГГТ, ЩФ), билирубина, холестатическая желтуха, гепатит вплоть до тяжелого течения.
Со стороны системы кроветворения: лейкопения, эозинофилия, тромбоцитопения, анемия, агранулоцитоз, панцитопения, угнетение костномозгового кроветворения.
Со стороны опорно-двигательного аппарата: тендиниты, особенно у пациентов пожилого возраста. Необходимо немедленно прекратить лечение, провести иммобилизацию сухожилия, организовать консультацию ортопеда. Возможные также артралгия, миалгия.
Аллергические и иммунопатологические реакции: кожная сыпь, зуд, фотосенсибилизация, отек лица, отек Квинке, отек языка и/или гортани с возможной асфиксией.
Местные реакции: боль и покраснение кожи в месте введения, в отдельных случаях — тромбофлебит.
Другие: слабость, лихорадка, вагинит.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

во время лечения Офлоксином не следует употреблять спиртные напитки.
При развитии аллергических реакций или выраженных побочных эффектов со стороны ЦНС препарат следует немедленно отменить.
Офлоксин следует с осторожностью назначать при атеросклерозе сосудов головного мозга, нарушении мозгового кровообращения, функции почек.
В период лечения Офлоксином больные не должны подвергаться ультрафиолетовому облучению, чтобы избежать фотосенсибилизации.
Во время лечения препаратом больные должны потреблять достаточное количество воды во избежание кристаллурии.
Необходимо корригировать дозу и время введения препарата у пациентов с почечной недостаточностью и лиц пожилого возраста, учитывая замедленное выведение.
Необходимо постоянное наблюдение врача при одновременном применении инсулина, кофеина, теофиллина, циклоспорина, НПВП, пероральных антикоагулянтов и средств, метаболизирующихся при помощи цитохрома Р450.
Препарат в форме таблеток содержит лактозу, поэтому у лиц с наследственной непереносимостью галактозы, недостаточностью лактазы, глюкоза-галактозной мальабсорбцией применение препарата не рекомендуют.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

одновременный прием антацидных средств приводит к снижению эффективности Офлоксина. Одновременное применение Офлоксина и НПВП повышает риск возникновения судорог.
Антацидные средства и препараты, содержащие магний, алюминий, железо, цинк следует принимать за 2 ч до или после приема Офлоксина.
Р-р Офлоксацина Инф несовместим с гепарином и маннитолом. Во флакон с Офлоксином Инф не следует добавлять никаких других р-ров и лекарственных препаратов.
Одновременное введение офлоксацина с прокаинамидом может привести к повышению уровня прокаинамида в крови; необходимо проводить регулярный мониторинг уровня прокаинамида в плазме крови и ЭКГ, а в случае необходимости скорригировать его дозирование.
При одновременном применении офлоксацина с антигипертензивными средствами или барбитуратами, используемыми для анестезии, в отдельных случаях возможно внезапное снижение уровня АД.
Одновременное введение офлоксацина с теофиллином в отдельных случаях может привести к снижению выведения теофиллина, которое не имеет клинического значения.
Одновременное введение офлоксацина в высоких дозах в сочетании с лекарственными препаратами, которые выделяются путем канальцевой секреции, может привести к повышению их концентраций в плазме крови из-за уменьшения их элиминации.
При одновременном введении с варфарином или его производными необходимо контролировать показатель протромбинового времени и другие соответствующие показатели коагулограммы.
Учитывая возможность развития гипергликемии или гипогликемии при введении офлоксацина у больных, которые принимают антидиабетические средства, необходимо проводить контроль гликемии.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

симптомы передозировки: головокружение, спутанность сознания, заторможенность, рвота.
Лечение симптоматическое, с сосредоточением внимания на обеспечении жизненно важных функций. Офлоксацин выводится главным образом почками (75–80% введенной дозы выделяется в неизмененном виде с мочой на протяжении 24–48 ч), его элиминацию можно ускорить путем форсированного объемного диуреза. Только в ограниченном количестве офлоксацин возможно удалить из организма путем гемодиализа (в среднем 15–25%) или перитонеального диализа (<2%).

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в сухом, защищенном от света месте при температуре 10–25 °С. Инфузионный р-р нельзя замораживать.