Пипемидин - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ПІПЕМІДИН

(PIPEMІDIN)

Cклад:

діюча речовина: рipemidic acid;

1 таблетка містить кислоти піпемідової три гідрату у перерахуванні на кислоту піпемідову –              200 мг;

допоміжні речовини: лактоза моногідрат, крохмаль картопляний, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Кислота піпемідова. Код АТС J01M B04.

Клінічні характеристики.

Показання.

Гострі та хронічні інфекції нижніх сечовивідних шляхів, спричинені бактеріями, чутливими до піпемідової кислоти:

– пієлонефрит;

– уретрит;

– цистит;

– простатит.

Профілактика інфекцій при інструментальних втручаннях в урологічній і гінекологічній практиці.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до піпемідової кислоти, хінолонів або до будь-якого іншого компонента препарату; виражені порушення функції нирок (кліренс креатині ну ≤10 мл/хв); виражені порушення функції печінки, включаючи цироз печінки, порфірію; захворювання центральної нервової системи (епілепсія, неврологічні стани зі зниженим судомним порогом); вагітність і період годування груддю; дитячий вік до 18 років.

Спосіб застосування та дози.

Зазвичай доза для дорослого становить 400 мг (2 таблетки по 200 мг) 2 рази на добу – вранці і ввечері. Препарат слід приймати після вживання їжі.

Тривалість лікування зазвичай становить 10 діб; необхідність подовження курсу лікування лікар визначає залежно від тяжкості захворювання.

При лікуванні препаратом пацієнт повинен вживати велику кількість рідини для підвищення діурезу. Під час лікування слід контролю вати кількість виведеної сечі.

Пацієнтам із помірним ураженням функції печінки та пацієнтам літнього віку з нормальною функцією нирок коригування дози не потрібне.

Дозування при нирковій недостатності.

Для пацієнтів з помірно вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатині ну > 30 мл/хв) коригування дози не потрібне. Для пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатині ну < 10 мл/хв) дозу необхідно знизити, оскільки препарат виводиться, головним чином, нирками.

Побічні реакції.

Препарат зазвичай добре переноситься пацієнтами. Небажані ефекти в основному слабкі та помірні. Най поширенішими є побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту (3-13 % від усіх випадків).

При виникненні ознак реакції гіпер чутливості, анафілактичного шоку, токсичного епідермального некролізу або судом лікування слід негайно припинити.

Небажані ефекти класифіковані за системами органів.

З боку травної системи: анорексія, біль в епігастральній ділянці, печія, нудота, блювання, метеоризм, абдомінальний біль, діарея або запор; рідко – псевдомембранозний коліт.

Психічні порушення: збудження, депресія, сплутаність свідомості, галюцинації, психози.

З боку нервової системи: тремор, порушення сну, сенсорні порушення, запаморочення; дуже рідко – судоми, вертиго, головний біль, великі судомні напади.

З боку органа зору: порушення зору.

З боку крові та лімфатичної системи: у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази може розвинутися гемолітична анемія; є окремі повідомлення про розвиток еозинофілії; у літніх пацієнтів і пацієнтів з порушеннями функції нирок може розвинутися тромбоцит опенія.

З боку шкіри й підшкірних тканин: реакції гіпер чутливості включають висипання на шкірі, слабкий свербіж, фото сенсибілізацію, синдром Стівенса-Джонсона. Шкірні реакції оборотні. Є повідомлення про розвиток анафілактичних реакцій, ангіо невротичного набряку. У зв'язку з можливістю перехресної чутливості до інших хінолонів вимагає обережності лікування пацієнтів, які мали анафілактичну реакцію на будь-який хінолон.

З боку кістково-м'язової системи: гостра артропатія, тендиніт.

Інші: слабкість, розвиток резистентності, суперінфекція.

Передозування.

Симптоми: нудота, блювання, запаморочення, головний біль, спутаність свідомості, тремор, судоми.

Лікування. Якщо внаслідок прийому великої кількості препарату пацієнт не втратив свідомості, рекомендується викликати блювання, промити шлунок і призначити активоване вугілля. Піпемідова кислота виводиться за допомогою гемодіалізу (90 % за 6 годин). При появі побічних ефектів з боку центральної нервової системи (включаючи епілептоформні судоми) призначають симптоматичне лікування (діазепам). Виведення препарату можна прискорити за допомогою форсованого діурезу.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосування препарату у період вагітності або годування груддю протипоказано.

Діти.

Піпемідова кислота протипоказана дітям віком до 18 років.

Особливості застосування.

Під час лікування пацієнтам слід вживати велику кількість рідини.

У поодиноких випадках препарат може спричинити виникнення судом, тому для пацієнтів з епілепсією та іншими неврологічними захворюваннями зі зниженим судомним порогом лікування слід проводити з обережністю.

Треба з обережністю призначати препарат пацієнтам старше 70 років, оскільки побічні ефекти в осіб літнього віку спостерігаються частіше.

Пацієнта слід попередити про необхідність уникати прямого сонячного світла та штучного ультрафіолетового опромінення під час лікування піпемідовою кислотою через можливу фото сенсибілізацію.

Можуть розвинутися суперінфекції, спричинені стійкими бактеріями та грибами.

При тривалому лікуванні піпемідовою кислотою може розвинутися псевдомембранозний коліт, тому у випадку появи у пацієнта діареї слід вжити відповідних заходів.

Препарат слід дуже обережно призначати пацієнтам, які мають підвищену чутливість до подібних активних речовин (хінолонів).

У пацієнтів з порфірією піпемідова кислота може спричинити рецидив.

У підлітків прийом препарату може впливати на тимчасову хрящову тканину, тому застосування піпемідової кислоти протипоказано дітям віком до 18 років.

Під час лікування інфекцій препаратом Піпемідин за досить короткий час може розвинутись резистентність бактерій до препарату.

Лікування Піпемідином може змінити кишкову флору, в результаті чого зросте кількість бактерій Clostridium difficile, і, відповідно, може розвинутися псевдомембранозний коліт.

Піпемідин слід приймати після їди (на повний шлунок).

Не рекомендується призначати препарат при тяжкій нирковій чи печінковій недостатності, включаючи цироз печінки.

У дослідженнях in vitro спостерігався порфіриногенний ефект піпемідової кислоти, тому при лікуванні пацієнтів з порфірією необхідний ретельний нагляд лікаря через ризик виникнення гострого порфіри нового кризу. Обережність необхідна і при лікуванні пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, оскільки хінолони можуть спричинити гостру гемолітичну кризу.

Для пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатині ну менше 10 мл/хв) дозу необхідно знизити через можливість кумуляції препарату в організмі і проводити ретельний моніторинг стану пацієнта.

Препарат містить лактозу, моногідрат, тому пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактози або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні застосовувати препарат.

Алергічні реакції найчастіше виникають в осіб з підвищеною чутливістю до ацетил саліцилової кислоти.

Лабораторні тести. Може відмічатись хибно позитивна реакція на глюкозу в сечі при застосуванні реактиву Бенедикта або розчину Феллінга. Рекомендується використовувати ферментативні реакції з глюкозооксидазою.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

При застосуванні препарату слід утриматися від управління авто транспортом або роботи з іншими механізмами, які вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій, оскільки можливі запаморочення і порушення зору.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Піпемідова кислота інгібує ізоферменти цитохрому Р₄₅₀, що призводить до уповільнення метаболізму теофіліну і кофеїну при їх сумісному застосуванні з Піпемідином.

При тривалому застосуванні піпемідової кислоти пролонгується   період напів виведення теофіліну, тому його концентрація у сироватці крові зростає на 40-80 %. Таким чином, у пацієнтів, які застосовують теофілін, слід частіше контролю вати його рівень у сироватці крові.

Хінолони підвищують сироваткову концентрацію кофеїну; піпемідова кислота може забезпечити коефіцієнт підвищення від 2 до 4.

Антациди (препарати алюмінію, магнію і кальцію) і сукральфат значно знижують всмоктування піпемідової кислоти, тому їх не слід призначати одночасно. Інтервал між введеннями цих препаратів повинен становити 2-3 години. Однак такий ефект не спостерігався при одночасному застосуванні з циметидином та ранітидином.

Препарат може посилювати ефект варфарину, рифампіцину, циметидину при їх одночасному застосуванні.

Одночасне застосування хінолонів і не стероїдних протизапальних засобів збільшує ризик виникнення судом.

З аміноглікозидами виникає синергічний бактерицидний ефект.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Піпемідова кислота – уроантисептик хінолонового ряду з широким спектром антибактеріальної дії. Піпемідова кислота чинить бактеріостатичну і бактерицидну дію залежно від концентрації, в якій вона досягає місця локалізації інфекції. Вона інгібує бактеріальну ДНК-топоізомеразу II (ДНК-гіразу), яка бере участь у реплікації, транскрипції, репарації бактеріальної ДНК. Це призводить до руйнування бактеріальної ДНК.

Спектр активності піпемідової кислоти охоплює, в основному, грам негативні бактерії; вона особливо ефективна проти ентеробактерій, має бактерицидну активність проти більшості видів Proteus sрр. (при помірній ефективності проти Proteus mirabilis), Escherichia coli, Сіtrobacer sрр., Наеторhilus іпflиеnzaе, Моrganella тоrganii і Sеrrаtia sрр.

Піпемідова кислота помірно ефективна проти Klebsiella sрр., Alcaligenes sрр., Асіпеtоbасtеr sрр. і Рrоvіdепсіа stuartіі.

Вона неактивна проти Pseudomonas sрр., Сhlamydіа trachomatis, Мусоbасtеrіит таrіпит і проти грам позитивних бактерій. Резистентність бактерій щодо піпемідової кислоти розвивається повільно.

Фармакокінетика. Піпемідова кислота швидко абсорбується (93 %) і досягає максимальної концентрації у плазмі крові через 1-2 години після прийому. Зв'язування з білками плазми крові становить приблизно 30 %. Через 2-6 годин після прийому 500 мг піпемідової кислоти її концентрація в сечі становить 1116 мг/л. Екскретується нирками практично в незміненому стані (50-85 % пероральної дози виводиться протягом перших 24 годин). Виведення піпемідової кислоти перебуває у прямій залежності від кліренсу креатині ну. Період напів виведення становить 2 години 15 хвилин. У хворих з порушеннями функції нирок відмічаються вищі концентрації препарату у плазмі крові, ніж у здорових добровольців. Період напів виведення становить 5,7-16 годин. Загальний кліренс – 6,3 мл/хв. Близько 35 % піпемідової кислоти виводиться з калом. Рівень піпемідової кислоти у сечі перевищує концентрації, необхідні для запобігання більшості інфекцій сечовивідних шляхів.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору, верхня і нижня поверхні яких опуклі. На одну з поверхонь нанесена риска.

Термін придатності. 5 років.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати у сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка. По 12 таблеток у блістері; по 2 блістери у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ТОВ «Стиролбіофарм».

Місцезнаходження. 84610, Україна, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Горлівської дивізії, 97.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. 200 мг, № 24

Прочие ингредиенты: лактозы моногидрат, крахмал картофельный, повидон, кремния диоксид коллоидный безводный, магния стеарат, целлюлоза микрокристаллическая.

№  UA/5089/01/01 от 05.03.2010 до 05.03.2015

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Пипемидовая кислота — уроантисептик хинолонового ряда с широким спектром антибактериального действия. Пипемидовая кислота оказывает бактериостатическое и бактерицидное действие в зависимости от концентрации, в которой она достигает места локализации инфекции. Она ингибирует бактериальную ДНК-топоизомеразу II (ДНК-гиразу), которая принимает участие в репликации, транскрипции, репарации бактериальной ДНК. Это приводит к разрушению бактериальной ДНК.
Спектр активности пипемидовой кислоты охватывает, в основном, грамотрицательные бактерии; она особенно эффективна против энтеробактерий, обладает бактерицидной активностью против большинства видов Proteus sрр. (при умеренной эффективности против Proteus mirabilis), Escherichia coli, Сіtrobacer sрр., Наеtорhilus іnfluеnzaе, Моrganella тоrganii и Sеrrаtia sрр.
Пипемидовая кислота умеренно эффективна против Klebsiella sрр., Alcaligenes sрр., Асіpеtоbасtеr sрр. и Рrоvіdеnсіа stuartіі.
Она неактивна относительно Pseudomonas sрр., Сhlamydіа trachomatis, Мусоbасtеrіum mаrіnum и грамположительных бактерий. Резистентность бактерий относительно пипемидовой кислоты развивается медленно.
Фармакокинетика. Пипемидовая кислота быстро абсорбируется (93%) и достигает С_max в плазме крови через 1–2 ч после приема. Связывание с белками плазмы крови составляет около 30%. Через 2–6 ч после приема 500 мг пипемидовой кислоты ее концентрация в моче составляет 1116 мг/л. Экскретируется почками практически в неизмененном виде (50–85% пероральной дозы выводится на протяжении первых 24 ч). Выведение пипемидовой кислоты находится в прямой зависимости от клиренса креатинина. Т_½ составляет 2 ч 15 мин. Общий клиренс — 6,3 мл/мин. У больных с нарушениями функции почек отмечают более высокие концентрации препарата в плазме крови, чем у здоровых добровольцев. T_½ составляет 5,7–16 ч. Около 35% пипемидовой кислоты выводится с калом. Уровень пипемидовой кислоты в моче превышает концентрации, необходимые для предотвращения большинства инфекций мочевыводящих путей.

ПОКАЗАНИЯ:

острые и хронические инфекции органов мочеполовой системы, вызванные бактериями, чувствительными к пипемидовой кислоте: пиелонефрит; уретрит; цистит; простатит.
Профилактика инфекций при инструментальных вмешательствах в урологической и гинекологической практике.

ПРИМЕНЕНИЕ:

обычная доза для взрослого составляет 400 мг (2 таблетки по 200 мг) 2 раза в сутки — утром и вечером. Препарат следует принимать после еды.
Длительность лечения — 10 сут; необходимость удлинения курса лечения врач определяет в зависимости от тяжести заболевания.
При лечении препаратом пациент должен употреблять большое количество жидкости для повышения диуреза. Во время лечения следует контролировать количество выведенной мочи.
Пациентам с умеренным поражением функции печени и пациентам пожилого возраста с нормальной функцией почек коррекции дозы не требуется.
Дозирование при почечной недостаточности
Для пациентов с умеренно выраженной почечной недостаточностью (клиренс креатинина >30 мл/мин) коррекции дозы не требуется. Для пациентов с тяжелыми нарушениями функции почек (клиренс креатинина <10 мл/мин) дозу необходимо снизить, поскольку препарат выделяется, главным образом, почками.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

повышенная чувствительность к пипемидовой кислоте, хинолонам или к любому другому компоненту препарата; выраженные нарушения функции почек (клиренс креатинина ≤10 мл/мин); выраженные нарушения функции печени, включая цирроз печени, порфирию; заболевания ЦНС (эпилепсия, неврологические состояния со сниженным судорожным порогом); период беременности и кормления грудью; детский возраст <18 лет.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

препарат обычно хорошо переносится. Нежелательные эффекты в основном слабые и умеренные. Наиболее распространенными являются побочные реакции со стороны ЖКТ (3–13% всех случаев).
При возникновении признаков реакции гиперчувствительности, анафилактического шока, токсического эпидермального некролиза или судорог лечение следует немедленно прекратить.
Нежелательные эффекты классифицированы по системам органов.
Со стороны пищеварительной системы: анорексия, боль в эпигастральной области, изжога, тошнота, рвота, метеоризм, абдоминальная боль, диарея или запор; редко — псевдомембранозный колит.
Психические нарушения: возбуждение, депрессия, спутанность сознания, галлюцинации, психозы.
Со стороны ЦНС: тремор, нарушение сна, сенсорные нарушения, головокружение; очень редко — судороги, вертиго, головная боль, большие судорожные припадки.
Со стороны органа зрения: нарушение зрения.
Со стороны крови и лимфатической системы: у пациентов с дефицитом глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы может развиться гемолитическая анемия; имеются отдельные сообщения о развитии эозинофилии; у пациентов пожилого возраста и больных с нарушениями функции почек может развиться тромбоцитопения.
Со стороны кожи и подкожных тканей: реакции гиперчувствительности включают высыпания на коже, слабый зуд, фотосенсибилизацию, синдром Стивенса — Джонсона. Кожные реакции обратимы. Есть сообщение о развитии анафилактических реакций, ангионевротического отека. В связи с возможностью перекрестной чувствительности к другим хинолонам требует осторожности лечение пациентов, у которых отмечали анафилактическую реакцию на какой-нибудь хинолон.
Со стороны костно-мышечной системы: острая артропатия, тендинит.
Прочие: слабость, развитие резистентности, суперинфекция.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

во время лечения пациентам следует употреблять большое количество жидкости.
В отдельных случаях препарат может вызвать возникновение судорог, поэтому для пациентов с эпилепсией и другими неврологическими заболеваниями со сниженным судорожным порогом лечение следует проводить с осторожностью.
Необходимо с осторожностью назначать препарат пациентам в возрасте >70 лет, поскольку побочные эффекты у лиц пожилого возраста отмечают чаще.
Пациента следует предупредить о необходимости избегать прямого солнечного света и искусственного ультрафиолетового облучения во время лечения пипемидовой кислотой ввиду возможной фотосенсибилизации.
Могут развиться суперинфекции, вызванные стойкими бактериями и грибами.
При длительном лечении пипемидовой кислотой может развиться псевдомембранозный колит, поэтому в случае появления у пациента диареи следует принять соответствующие меры.
Препарат необходимо очень осторожно назначать пациентам с повышенной чувствительностью к подобным активным веществам (хинолонам).
У пациентов с порфирией пипемидовая кислота может повлечь рецидив.
У подростков прием препарата может влиять на временную хрящевую ткань; поэтому применение пипемидовой кислоты противопоказано у детей в возрасте <18 лет.
Во время лечения инфекций препаратом Пипемидин за достаточно короткое время может развиться резистентность бактерий к препарату.
Лечение Пипемидином может изменить кишечную флору, в результате чего увеличится количество бактерий Clostridium difficile, и, соответственно, может развиться псевдомембранозный колит.
Пипемидин следует принимать после еды (на полный желудок).
Не рекомендуется назначать препарат при тяжелой почечной или печеночной недостаточности, включая цирроз печени.
В исследованиях in vitro отмечали порфириногенный эффект пипемидовой кислоты, поэтому при лечении пациентов с порфирией необходимо тщательное наблюдение врача из-за риска возникновения острого порфиринового криза. Осторожность необходима и при лечении пациентов с дефицитом глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы, поскольку хинолоны могут привести к острому гемолитическому кризу.
Для пациентов с тяжелыми нарушениями функции почек (клиренс креатинина <10 мл/мин) дозу необходимо снизить ввиду возможной кумуляции препарата в организме и проводить тщательный мониторинг состояния пациента.
Препарат содержит лактозы моногидрат, поэтому пациенты с редкими наследственными формами непереносимости галактозы, недостаточностью лактозы или синдромом глюкозо-галактозной мальабсорбции не должны применять препарат.
Аллергические реакции чаще всего возникают у лиц с гиперчувствительностью к ацетилсалициловой кислоте.
Лабораторные тесты. Могут отмечать ложноположительную реакцию на глюкозу в моче при применении реактива Бенедикта или р-ра Феллинга. Рекомендуется использовать ферментативные реакции с глюкозооксидазой.
Применение в период беременности и кормления грудью
Применение препарата в период беременности и кормления грудью противопоказано.
Дети
Пипемидовая кислота противопоказана детям в возрасте <18 лет.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. При применении препарата следует воздержаться от управления транспортными средствами или работе с другими механизмами, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций, поскольку возможны головокружение и нарушение зрения.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

пипемидовая кислота ингибирует изоферменты цитохрома P450, что приводит к замедлению метаболизма теофиллина и кофеина при их одновременном применении с Пипемидином.
При длительном применении пипемидовой кислоты пролонгируется Т_½ теофиллина, поэтому его концентрация в сыворотке крови возрастает на 40–80%. Таким образом, у пациентов, которые применяют теофиллин, следует чаще контролировать его уровень в сыворотке крови.
Хинолоны повышают сывороточную концентрацию кофеина; пипемидовая кислота может обеспечить коэффициент повышения в пределах 2–4.
Антациды (препараты алюминия, магния и кальция) и сукральфат значительно снижают всасывание пипемидовой кислоты, поэтому их не следует назначать одновременно. Интервал между введениями этих препаратов должен составлять 2–3 ч. Однако такой эффект не отмечали при одновременном применении с циметидином и ранитидином.
Препарат может усиливать эффект варфарина, рифампицина, циметидина при их одновременном применении.
Одновременное применение хинолонов и НПВП повышает риск возникновения судорог.
С аминогликозидами возникает синергичный бактерицидный эффект.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

симптомы: тошнота, рвота, головокружение, головная боль, спутанность сознания, тремор, судороги.
Лечение. Если вследствие приема препарата в высокой дозе пациент не потерял сознание, рекомендуется вызвать рвоту, промыть желудок и назначить активированный уголь. Пипемидовая кислота выводится с помощью гемодиализа (90% за 6 ч). При появлении побочных эффектов со стороны ЦНС (включая эпилептиформные судороги) назначают симптоматическое лечение (диазепам). Выведение препарата можно ускорить с помощью форсированного диуреза.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в сухом, защищенном от света месте при температуре до 25 °С.