Пирацетам - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ПІРАЦЕТАМ

(PIRACETAM)

Склад:

діюча речовина: пірацетам;

1 таблетка містить пірацетаму 200 мг у перерахуванні на 100 % речовину;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;

плівкоутворююче покриття: гідроксипропілцелюлоза, коповідон, поліетиленгліколь, тригліцериди середнього ланцюга, полідекстроза, титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми, з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою від жовтого до коричнювато-жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група. Психостимулятори та ноотропні засоби. Пірацетам.    

Код АТХ N06B X03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Активним компонентом препарату є пірацетам, циклічне похідне гамма-аміномасляної кислоти.

Пірацетам є ноотропним засобом, що діє на мозок, покращуючи когнітивні функції, такі як здатність до навчання, пам'ять, увага, а також розумову працездатність. Механізмів впливу препарату на центральну нервову систему, ймовірно, кілька: зміна швидкості поширення збудження в головному мозку; посилення метаболічних процесів у нервових клітинах; поліпшення мікроциркуляції шляхом впливу на реологічні характеристики крові, не спричиняючи при цьому судинорозширювальної дії. Покращує зв'язки між півкулями головного мозку і синаптичну провідність у неокортикальних структурах. Пірацетам пригнічує агрегацію тромбоцитів і відновлює еластичність мембрани еритроцитів, зменшує адгезію еритроцитів. Пірацетам чинить протекторну і відновлювальну дії при порушенні функції головного мозку внаслідок гіпоксії та інтоксикації, електроконвульсивної терапії. Пірацетам знижує вираженість і тривалість вестибулярного ністагму, у якості монотерапії ефективний при лікуванні кортикальної міоклонії.

Фармакокінетика.

Швидко всмоктується з травного тракту і через 30-40 хвилин досягає максимальної концентрації в крові. Добре проникає крізь гематоенцефалічний і плацентарний бар'єри. У мозковій тканині накопичується через 1-4 години. Період напіввиведення становить приблизно 4 години. Зі спинномозкової рідини виводиться значно повільніше, що свідчить про високий тропізм до мозкової тканини. Практично не метаболізується. 90 % виділяється нирками у незміненому вигляді.

Клінічні характеристики.

Показання.

У дорослих:

• симптоматичне лікування патологічних станів, що супроводжуються погіршенням пам’яті, когнітивними розладами, за винятком діагностованої деменції (слабоумства);

• лікування кортикальної міоклонії: як монопрепарат або у складі комплексної терапії.

Протипоказання.

• Гіперчутливість до пірацетаму, до інших похідних піролідону та до інших компонентів препарату.

• Термінальна стадія ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 20 мл/хв).

• Гостре порушення мозкового кровообігу (геморагічний інсульт).

• Хорея Хантінгтона.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Тиреоїдні гормони.

При сумісному застосуванні з тиреоїдними гормонами (Т₃+Т₄) можливі підвищена дратівливість, дезорієнтація і порушення сну.

Аценокумарол.

Клінічні дослідження показали, що високі дози пірацетаму (9,6 г/добу) у пацієнтів з тяжким перебігом рецидивуючого венозного тромбозу не впливали на дозування аценокумаролу для досягнення значення протромбінового часу (INR) 2,5-3,5, але підвищували його ефективність: спостерігалося значне зниження рівня агрегації тромбоцитів, рівня фібриногену, факторів Віллібрандта (коагуляційна активність (VІІІ: С); ко-фактор ристоцетину (VIII: vW: Rco) та протеїн у плазмі крові (VIII: vW: Ag)), в’язкості крові і плазми.

Фармакокінетичні взаємодії.

Імовірність зміни фармакокінетики пірацетаму під дією інших лікарських засобів низька, оскільки 90 % препарату виводиться в незміненому стані з сечею.

In vitro пірацетам не пригнічує цитохром Р 450 ізоформи CYP1A2, 2В6, 2С8, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1, 4А9/11 у концентрації 142, 426, 1422 мкг/мл.

При концентрації 1422 мкг/мл відзначено незначне пригнічення CYP2A6 (21 %) і 3А4/5 (11 %). Однак рівень К_і цих двох CYP-ізомерів достатній при перевищенні концентрації 1422 мкг/мл. Тому метаболічна взаємодія з препаратами, що біотрансформуються цими ферментами, малоімовірна.

Протиепілептичні лікарські засоби.

Не відзначено взаємодії з карбамазепіном, клоназепамом, фенітоїном, фенобарбіталом, вальпроатом натрію. Застосування пірацетаму у дозі 20 мг/добу впродовж 4 тижнів і більше не змінювало пік і криву рівня концентрації вищезазначених протиепілептичних препаратів у сироватці крові у хворих на епілепсію.

Застосування пірацетаму може поєднуватись із психотропними та серцево-судинними препаратами. Є дані про посилення пірацетамом ефектів антидепресантів та антиангінальних препаратів.

Алкоголь.

Сумісний прийом з алкоголем не впливає на рівень концентрації пірацетаму в сироватці крові; концентрація алкоголю в сироватці крові не змінювалась при застосуванні 1,6 г пірацетаму.

Особливості застосування.

Вплив на агрегацію тромбоцитів.

У зв’язку з тим, що пірацетам знижує агрегацію тромбоцитів, необхідно з обережністю призначати препарат пацієнтам:

• з порушеннями гемостазу, з симптомами тяжкої кровотечі або станами, що можуть супроводжуватися кровотечами (наприклад, виразка шлунково-кишкового тракту);

• з вираженими порушеннями функції печінки;

• з геморагічним інсультом в анамнезі;

• при сумісному застосуванні антикоагулянтів, тромбоцитарних антиагрегантів, включаючи низькі дози ацетилсаліцилової кислоти;

• під час великих хірургічних операцій, стоматологічних втручань.

Порушення функції нирок та пацієнти літнього віку.

Препарат виводиться нирками, тому необхідно приділяти особливу увагу пацієнтам із порушенням функції нирок та пацієнтам літнього віку. У пацієнтів літнього віку може виникнути загострення коронарної недостатності (слід зменшити дозу або відмінити препарат). Найчастіше побічні реакції виникають у пацієнтів геріатричної групи, які отримують добову дозу вище 2,4 г.

При тривалому застосуванні препарату таким пацієнтам (особливо з хронічною нирковою недостатністю) рекомендується регулярний контроль функції нирок, за необхідності дозу коригують залежно від значень кліренсу креатиніну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Припинення лікування.

При лікуванні хворих на кортикальну міоклонію слід уникати різкого припинення лікування через високий ризик поновлення судом/генералізованої міоклонії.

Проникає через фільтрувальні мембрани апаратів для гемодіалізу.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Не застосовувати препарат у період вагітності та годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Слід дотримуватися обережності під час керування автотранспортом або іншими механізмами, зважаючи на можливість виникнення побічних реакцій з боку нервової системи.

Спосіб застосування та дози.

Препарат застосовувати перорально, запивати невеликою кількістю води. Тривалість лікування і вибір індивідуальної дози залежить від тяжкості стану пацієнта і швидкості зворотної динаміки клінічної картини захворювання.

Дорослі.

Лікування станів, що супроводжуються погіршенням пам’яті, когнітивними розладами: Початкова добова доза становить 4,8 г впродовж першого тижня лікування. Зазвичай дозу розподіляють на 2-3 прийоми. Підтримуюча доза становить 2,4 г на добу, які розподіляють на 2-3 прийоми. У подальшому можливе поступове зниження дози на 1,2 г на добу.

Лікування кортикальної міоклонії.

Початкова добова доза становить 24 г протягом 3 днів. Якщо за цей час не досягнуто бажаного терапевтичного ефекту, продовжують застосування препарату у тому ж дозуванні (24 г/добу) до 7 діб. Якщо на 7 добу лікування не отримано бажаного терапевтичного ефекту, лікування припиняють. Якщо терапевтичний ефект було досягнуто, то починаючи з дня, коли досягнуто стійке покращення, починають знижувати дозу препарату на 1,2 г кожні 2 доби доти, доки знову не з’являться прояви кортикальної міоклонії. Це дасть можливість встановити середню ефективну дозу.

Добову дозу розподіляють на 2-3 прийоми. Лікування іншими антиміоклонічними засобами підтримується у попередньо призначених дозах. Лікування продовжують до зникнення симптомів захворювання. Для попередження погіршення стану хворих не можна різко припиняти застосування препарату. Слід поступово знижувати дозу на 1,2 г кожні 2-3 дні. Необхідно кожні 6 місяців призначати повторні курси лікування препаратом, коректуючи при цьому дозу залежно від стану пацієнта, до зникнення або зменшення проявів хвороби.

Застосування пацієнтам літнього віку. Корекція дози рекомендується пацієнтам літнього віку з діагностованими або підозрюваними розладами функції нирок (див. розділ «Порушення функції нирок»). При тривалому лікуванні таким пацієнтам слід контролювати кліренс креатиніну з метою адекватної корекції дози.

Порушення функції нирок. Оскільки препарат виводиться нирками, слід бути обережними при лікуванні пацієнтів з нирковою недостатністю.

Збільшення періоду напіввиведення та зниження кліренсу креатиніну безпосередньо пов’язано з погіршенням функції нирок. Це також стосується пацієнтів літнього віку, у яких кліренс креатиніну залежить від віку. Інтервал між прийомами потрібно скоригувати відповідно функції нирок.

Розрахунок дози пацієнтам проводять на основі оцінки кліренсу креатиніну за формулою:

К_кр = [140 – вік (у роках)] х маса тіла (кг) (х 0,85 для жінок) / 72 х С_{креатинін плазми} (мг/дл)

Лікування слід призначати залежно від ступеня тяжкості ниркової недостатності, дотримуючись таких рекомендацій:

Для пацієнтів тільки з порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. У випадку діагностованих або підозрюваних порушень функції печінки та нирок корекцію дози проводять так, як вказано у підрозділі «Порушення функції нирок».

Діти.

Не застосовують.

Передозування.

Симптоми: посилення проявів побічної дії препарату. У пацієнтів літнього віку можливе загострення серцевої недостатності. Повідомлялося, що при прийомі 75 г пірацетаму відзначалися диспептичні явища, такі як діарея з домішками крові, біль в животі, швидше за все пов’язані з гранично високими дозами сорбіту, що містилися в застосованому препараті пірацетаму. Інших симптомів передозування пірацетаму не відзначено.

Лікування симптоматичне. Одразу необхідно промити шлунок або викликати блювання. Специфічного антидоту немає, можна застосувати гемодіаліз (виведення 50-60 % пірацетаму).

Побічні реакції.

Нервова система: гіперкінезія, головний біль, безсоння/сонливість, атаксія, підвищення частоти нападів епілепсії, порушення рівноваги, тремор.

Психічні розлади: підвищена збудливість, нервозність, депресія, тривожність, сплутаність свідомості, галюцинації.

Імунна система: реакції гіперчутливості, у т.ч. анафілаксія.

Травна система: абдомінальний біль, біль в епігастральній ділянці, нудота, діарея, блювання.

Вестибулярна система: вертиго.

Шкіра та підшкірна клітковина: ангіоневротичний набряк, дерматити, свербіж, висипи, кропив’янка.

Кров та лімфатична система: порушення згортання крові.

Інші: збільшення маси тіла, астенія, артеріальна гіпертензія, сексуальне збудження, підвищена пітливість, для ін’єкційних форм – артеріальна гіпотензія та гіпертермія.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 3 або по 6 блістерів у пачці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Україна, 03134, м. Київ, вул. Миру, 17.

СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА:

табл. п/о 0,2 г, № 30, № 60

№  UA/0901/02/01 от 21.09.2009 до 21.09.2014

р-р д/ин. 200 мг/мл амп. 5 мл, № 5, № 10

№  UA/0901/01/01 от 02.06.2009 до 02.06.2014

ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА:

Фармакодинамика. Механизмов влияния препарата на ЦНС несколько: изменение скорости распространения возбуждения в головном мозгу; усиление метаболических процессов в нервных клетках; улучшение микроциркуляции путем влияния на реологические свойства крови, не вызывая при этом сосудорасширяющего действия. В мозгу повышает синтез дофамина, содержание норадреналина, а также концентрацию ацетилхолина на синаптическом уровне и плотность холинорецепторов. Несмотря на то что препарат не превращается в ГАМК, нельзя исключить ГАМК-ергические элементы из его действия. Оказывает положительное влияние на метаболические процессы и кровообращение головного мозга.
Стимулирует окислительно-восстановительные процессы, увеличивает утилизацию глюкозы, улучшает регионарный кровоток в ишемизированных участках мозга, повышает его энергетический потенциал при участии АТФ и аденилатциклазы, что приводит к повышению устойчивости тканей мозга при гипоксии и токсических воздействиях. Способствует консолидации памяти, улучшает процессы обучения, восстанавливает и стабилизирует нарушенные функции мозга.
Фармакокинетика. При введении в организм проникает в различные органы и ткани, включая ткани головного мозга. Практически не метаболизируется. Выделяется почками. Период полувыведения составляет около 4 ч; из СМЖ выводится значительно позже, что свидетельствует в пользу тропности препарата к мозговой ткани.

ПОКАЗАНИЯ:

симптоматическое лечение психоорганического синдрома с явлениями нарушения памяти, снижения концентрации внимания, головокружением; моно- или комплексная терапия при лечении кортикальной миоклонии; головокружения и связанные с ними нарушения равновесия, за исключением головокружений вазомоторного и психического происхождения; хронический алкоголизм для лечения психоорганического и абстинентного синдромов; лечение нарушения речи (дислексии) у детей в возрасте от 8 лет в комплексе с другими методами лечения.

ПРИМЕНЕНИЕ:

р–р для инъекций. Препарат вводят в/в (вводят медленно, на протяжении нескольких минут), начиная с 2–4 г и быстро доводят дозу до 4–6 г /сут. Для взрослых суточная доза составляет 30–160 мг/кг массы тела (количество применений — 2–3 раза в сутки). При улучшении состояния переходят на прием препарата в форме таблеток.
Симптоматическое лечение психоорганического синдрома: суточная доза — 2,4–4,8 г за 2–3 введения.
Лечение кортикальной миоклонии: начальная доза составляет 24 г/сут (на 2–3 введения) на протяжении первых 3 дней. В случае отсутствия терапевтического эффекта или недостаточного терапевтического эффекта препарат применяют в той же дозе еще 3–4 дня. Через 7 сут применения Пирацетама, в случае отсутствия терапевтического эффекта, лечение препаратом следует отменить. При положительном эффекте лечение продолжают. Отменять применение препарата необходимо постепенно снижая дозу на 1–2 г каждые 2–3 дня, в случае синдрома Ланца — Адамса — каждые 3–4 дня. Повторные курсы Пирацетама при острых приступах заболевания необходимо проводить каждые 6 мес, корректируя дозу препарата.
Лечение головокружения и связанных с ним нарушений равновесия: суточная доза составляет 2,4–4,8 г за 2–3 введения.
Лечение алкоголизма: в острый период — 12 г/сут, поддерживающая доза — 2,4 г/сут.
Комплексная терапия нарушений речи у детей: суточная доза — 3,2 г за 2 введения. Применяют у детей старше 8 лет.
Коррекция дозы для пациентов пожилого возраста и пациентов с нарушением функции печени не нужна.
При нарушении функции почек дозу следует устанавливать с учетом уровня клиренса креатинина:

Таблетки. Внутрь назначают до еды по 0,4 г 3 раза в сутки, постепенно повышая дозу до 2,4–3,2 г/сут. Терапевтический эффект обычно развивается через 2–3 нед от начала лечения. Впоследствии дозу снижают до 1,2–1,6 г/сут.
Детям назначают по 0,2 г 3 раза в сутки (до 0,8 г/сут); в возрасте 5–16 лет — по 0,4 г 3 раза в сутки. Высшая суточная доза — 1,8 г.
Курс лечения препаратом составляет от 2–3 нед до 2–6 мес, при необходимости его можно повторить через 6–8 нед.

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

ОПН; сахарный диабет у детей со склонностью к аллергическим реакциям, обусловленным употреблением фруктовых соков, эссенций; тяжелая АГ; не рекомендуют назначать детям в возрасте до 1 года; I триместр беременности и период кормления грудью.

ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ:

со стороны ЦНС и периферической нервной системы: гиперкинезия, обострение эпилепсии, бессонница, головная боль, атаксия, нарушение равновесия, возбуждение, повышенная раздражительность, беспокойство, спутанность сознания, галлюцинации, повышение сексуального влечения; редко — сонливость, депрессия, астения;
со стороны ЖКТ: тошнота, диарея, рвота, боль в животе;
со стороны кожи и ее придатков: дерматит, зуд, сыпь, крапивница, отеки, в том числе ангионевротический отек;
другие: реакции повышенной чувствительности, анафилаксия, гипертермия, увеличение массы тела, АГ, боль в месте введения препарата, тромбофлебит.

ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ:

чаще всего побочные реакции возникают у пациентов гериатрической группы, которые получают суточную дозу >2,4 г. У больных пожилого возраста может возникнуть обострение коронарной недостаточности (необходимо снизить дозу или отменить препарат).
Необходимо постоянно контролировать показатели функции почек (особенно у больных с ХПН) — остаточный азот и креатинин, а у больных с заболеваниями печени — функциональное состояние печени.
Из-за влияния Пирацетама на агрегацию тромбоцитов рекомендуется применять с осторожностью у больных с нарушением гемостаза, во время обширных хирургических вмешательств или больным с симптомами тяжелого кровотечения.
Не следует внезапно отменять препарат больным с кортикальной миоклонией, которые получают противоэпилептические средства. Во время терапии Пирацетамом необходимо обязательно продолжать основную терапию, поскольку порог судорожной готовности может снижаться.
В случае возникновения нарушений сна рекомендуется отменить вечерний прием препарата, добавив эту дозу к дневному приему.
Проникает через фильтрующие мембраны аппаратов для гемодиализа.
Применение в период беременности и кормления грудью. Опыт применения препарата в период беременности отсутствует. Применение препарата в период беременности не рекомендуется. Пирацетам проникает в грудное молоко, поэтому его не рекомендуется применять в период кормления грудью.
Дети. Препарат противопоказан детям в возрасте до 8 лет.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ:

в связи с тем, что 90% пирацетама экскретируется с мочой в неизмененном виде, вероятность влияния других лекарственных средств на фармакологические свойства пирацетама низкая. В условиях in vitro пирацетам не подавляет цитохром P450 (изоформы CYP 1A2, 2B6, 2C8, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1, 4A9/11) в концентрациях 142 и 426 мкг/мл, лишь отмечалось незначительное угнетение изоформ CYP 2A6 и 3А4/5 в концентрации 1422 мкг/мл. Однако уровень константы ингибирования (Кі) двух последних изомеров достаточен при превышении концентрации 1422 мкг/мл. Поэтому взаимодействие пирацетама с препаратами, которые подвергаются биотрансформации указанными ферментами, маловероятно.
Применение Пирацетама может объединяться с психотропными, сердечно-сосудистыми препаратами. Не выявлено взаимодействия Пирацетама с клоназепамом, фенобарбиталом, фенитоином, вальпроатом натрия.
Есть данные об усилении препаратом эффекта антидепрессантов и антиангинальных препаратов. Также Пирацетам в высоких дозах (9,6 г/сут) повышает эффективность аценокумарола у больных с венозным тромбозом, который может проявляться снижением уровня агрегации тромбоцитов, снижением уровня фибриногена, факторов Виллибрандта, вязкости крови и плазмы.
Одновременное применение Пирацетама и тиреоидных гормонов (T3+T4) может вызвать раздраженность, дезориентацию, нарушение сна.
Одновременное применение 1,6 г Пирацетама с алкоголем не влияет на концентрацию Пирацетама и алкоголя в плазме крови.

ПЕРЕДОЗИРОВКА:

при передозировке возможны проявления побочного действия Пирацетама.
Лечение: симптоматическое. Специфического антидота нет, можно применять гемодиализ.

УСЛОВИЯ ХРАНЕНИЯ:

в сухом, защищенном от света месте при температуре 15–25 °C.