Проскар - инструкция по применению

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату:

ПРОСКАР^®

(PROSCAR^®)

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: фінастерид; N-(1,1-диметилетил)-3-оксо-4-аза-5aост-1-ене-17b-карбоксамід;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки у формі яблука, голубого кольору, покриті плівкою, з написами "MSD 72" на одному боці і написом "PROSCAR" - на   інщому;

склад: 1 таблетка містить 5 мг фінастериду;

допоміжні речовини – лактоза (одноводна), крохмаль доже латинізований, натрію крохмалm гліколят, заліза оксид, натрію докузат, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, метилгідроксипропіл целюлоза, гідроксипропіл целюлоза з 0,3 % кремнію діоксидом, титану діоксид, тальк, індигокармін алюмінієвий лак.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Засоби, які застосовують при доброякісній гіпертрофії передміхурової залози. Код АТС G04C B01.

Фармакологічні властивості. Фінастерид - синтетична 4-аза стероїдна сполука. Це специфічний інгібітор 5-альфа-редуктази типу II, внутрішньоклітинного ферменту, який перетворює тестостерон у більш активний андроген дигідротестостерон (ДГТ). При аденомі передміхурової залози її збільшення залежить від перетворення тестостерону у ДГТ у тканинах простати. Фінастерид високо ефективно знижує як циркулюючий, так і внутрішньо простатичний ДГТ.   Фінастериду не властива схильність до рецепторів андрогенів.

Фармакокінетика.

У чоловіків після одноразового перорального прийому дози фінастериду, міченого ізотопами вуглецю ¹⁴С, 39 % принятої дози виділялося з сечею у формі метаболітів (імовірно, з сечею виділялась також незначна кількість незміненого фінастериду). 57 % прийнятої дози виводилось із калом. Дослідженнями також встановлено, що двом метаболітам фінастериду властива менш виражена пригнічуюча дія по відноcyj до 5-альфа-редуктази.

Біодоступність фінастериду при пероральному прийомі становить приблизно 80 %. Прийом їжі не порушує біодоступність препарату. Максимальна концентрація фінастериду у плазмі крові досягається приблизно через 2 години після перорального прийому. Абсорбція препарату з шлунково-кишкового тракту закінчується через 6– 8   годин після його прийому. Період півжиття фінастериду в плазмі крові в середньому становить шість годин. Зв’язування з білками плазми крові – 93 %. Системний кліренс становить приблизно 165 мл/хв, об’єм розподілу – 76 літрів.

Дослідження прийому багаторазових доз фінастериду протягом тривалого часу показало можливість накопичення препарату у малих кількостях. При щоденному пероральному прийомі фінастериду в дозі 5 мг/добу концентрація його в плазмі досягає 8–10 нг/мл і зберігається на цьому рівні протягом тривалого часу.  

У літньому віці швидкість виведення фінастериду дещо знижується. У чоловіків віком понад 70 років період напів виведення фінастериду становить приблизно 8 годин, тоді як   в осіб віком від 18 до 60 років – 6 годин. Але це не є показанням для зменшення дози препарату в осіб старшого віку.

У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю (кліренс креатині ну від 9 до 55 мл/хв.) не виявлено різниці швидкості виведення одноразової дози фінастериду, міченого ізотопами вуглецю ¹⁴С, порівняно із здоровими волонтерами. Зв’язування з білками плазми крові у цих груп пацієнтів також не відрізнялось. Це пояснюється тим, що у пацієнтів з нирковою недостатністю частка метаболітів фінастериду, яка за нормальних умов виділяється з сечею, виводиться з калом. Це підтверджується збільшенням у цих пацієнтів кількості метаболітів фінастериду в калі при одночасному зниженні їх концентрації в сечі. У зв’язку з наведеним у пацієнтів з нирковою недостатністю, яким не показаний гемодіаліз, корекція дози Проскар^®у не потрібна.

Фінастерид проникає через гематоенцефалічний бар’єр у пацієнтів, які отримували терапію фінастеридом протягом 7–10 днів, але його вміст у спинномозковій рідині не досягає вагомих концентрацій. При прийомі Проскар^®у у дозі 5 мг на добу також відзначили його проникнення у сім’яну рідину. При цьому концентрація фінастериду у сім’яній рідині дорослих чоловіків була в 50–100 разів нижчою за його концентрацію в плазмі крові.

Показання для застосування.

Проскар^® призначають з метою зменшення розмірів збільшеної залози, поліпшення відтоку сечі та зменшення симптомів, пов’язаних з аденомою.

Проскар^® застосовують для лікування доброякісної гіпертрофії передміхурової залози, для запобігання урологічним втручанням (завдяки його здатності знижувати ризик гострої затримки сечі) та хірургічним маніпуляціям, у тому числі трансуретрорезекції передміхурової залози і простатектомії.

Спосіб застосування та дози.

Рекомендована доза – 1 таблетка по 5 мг один раз на день під час прийому їжі або без неї.

Дозування при нирковій недостатності

Для пацієнтів з різними стадіями ниркової недостатності (при зниженні кліренсу креатині ну до 9 мл/хв.) не потрібно індивідуального добору дози, оскільки фармакокінетичні дослідження не виявили будь-яких змін у розподілі фінастериду.

Дозування для людей похилого віку

Немає необхідності у підборі дози, хоча фармакокінетичні дослідження вказують на те, що виведення фінастериду у пацієнтів віком понад 70 років дещо знижується. 

Побічна дія.

Проскар^® добре переноситься. До клінічних небажаних проявів протягом 4 років дослідження, які були оцінені як, імовірно, пов’язані з препаратом, більше, ніж при прийомі плацебо, відносились скарги з боку молочних залоз і висипи, а також розлади статевої функції

У процесі широкого клінічного застосування препарату були повідомлення про такі побічні ефекти:

0. реакції підвищеної чутливості, включаючи свербіж, кропив’янку, набряк губ і обличчя;

1. болючість яєчок, імпотенція, зниження лібідо і об'єму еякуляту, збільшення та болючість молочних залоз.

Протипоказання.

Проскар^® протипоказаний:

-   жінкам і дітям;

- при підвищеній чутливості до будь-якого компонента цього препарату;

- при вагітності (див. " Особливості застосування" ).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Не виявлено клінічно вагомих взаємодій з іншими препаратами. Напевно, Проскар^® не чинить помітного впливу на ферментну систему, яка метаболізує препарати, пов’язані з цитохромом Р 450. Перевірені на людях сполуки включають пропранолол, дигоксин, глібурид, варфарин, теофілін і антипірин; при цьому не було знайдено клінічно вагомих взаємодій.

Інша супутня терапія

Хоча спеціальних досліджень взаємодії не проводили, у клінічних дослідженнях Проскар^® застосовували сумісно з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту, ацетамінофеном, ацетил саліциловою кислотою, альфа-блокаторами, бета-блокаторами, антагоністами кальцію, нітратами, діуретиками, антагоністами Н 2 рецепторів, інгібіторами HMG-CoA редуктази, не стероїдними протизапальними препаратами, хінолонами і бензодіазепінами. При цьому не виявлено клінічно вагомих небажаних взаємодій при супутньому призначенні.

Передозування.

Пацієнти отримували одноразову дозу Проскар^®у до 400 мг і багаторазові дози Проскар^®у до

80 мг на день протягом 3 місяців без небажаних ефектів.

Не існує спеціальних рекомендацій щодо лікування передозування Проскар^®ом.

Особливості застосування.

Загальні заходи

Необхідно здійснювати ретельний контроль за можливим розвитком обструктивної уропатії у пацієнтів з великим залишковим об’ємом сечі і/або різко зниженим плином сечі.

Вплив на простатоспецифічний антиген (ПСА) і діагностику раку передміхурової залози

До цього часу не показано сприятливого клінічного впливу лікування Проскар^®ом у пацієнтів, хворих на рак передміхурової залози. Пацієнти з аденомою передміхурової залози і підвищеним рівнем ПСА спостерігалися у контрольованих клінічних дослідженнях з декількома визначеннями ПСА і взяттями біопсії передміхурової залози. У цих дослідженнях лікування Проскар^®ом не впливало на частоту виявлення раку передміхурової залози. Загальна частота виникнення раку передміхурової залози істотно не відрізнялась у групах пацієнтів, які отримували Проскар^® або плацебо.

Перед початком лікування та періодично під час лікування Проскар^®ом рекомендується перевіряти пацієнтів шляхом ректального дослідження, а також іншими методами на предмет наявності раку передміхурової залози. Визначення сироваткового ПСА також використовується для виявлення раку простати. Загалом, при вихідному рівні ПСА понад 10 нг/мл (Hybritech) слід проводити ширше обстеження пацієнта, включаючи, у   разі необхідності, проведення біопсії. При рівні ПСА у межах 4–10 нг/мл рекомендується подальше обстеження пацієнта. Існує значний збіг у рівнях ПСА у чоловіків, які хворіють на рак передміхурової залози і які не мають цього захворювання. Отже, у чоловіків з аденомою передміхурової залози нормальні значення ПСА не дозволяють виключити рак передміхурової залози, незалежно від лікування Проскар^®ом. Вихідний рівень ПСА нижче 4 нг/мл не виключає наявності раку простати.

Проскар^® викликає зменшення вмісту сироваткового ПСА приблизно на 50% у пацієнтів з аденомою передміхурової залози, навіть за наявності раку простати. Це зниження рівня сироваткового ПСА у пацієнтів з аденомою передміхурової залози, які отримують лікування Проскар^®ом, необхідно взяти до уваги при оцінці рівня ПСА, оскільки це зниження не виключає супутнього раку простати. Це зниження передбачуване у всьому діапазоні значень рівня ПСА, хоча це може коливатися в окремих пацієнтів. Аналіз даних по ПСА у більш ніж 3000 пацієнтів у тривалому 4-річному подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні ефективності і безпеки Проскар^®у (дослідження PLESS) підтвердив, що у типових пацієнтів, які отримують Проскар^® протягом 6 місяців і більше, значення ПСА повинні бути подвоєні порівняно з нормальними значеннями в осіб, які не приймають лікування. Така корекція дозволяє зберегти чутливість і специфічність визначення ПСА і підтримує його здатність виявляти рак передміхурової залози.

При будь-якому тривалому підвищенні рівня ПСА у пацієнта, який отримує лікування фінастеридом, необхідне ретельне обстеження для з’ясування причин, включаючи недотримання режиму прийому Проскар^®у.

Проскар^® істотно не зменшує відсоток вільного ПСА (відношення вільного ПСА до загального). Відношення вільного і загального ПСА залишається постійним навіть під впливом Проскар^®у. При визначенні відсотка вільного ПСА, який застосовується для діагностики раку простати, коригування його значень не є обов’язковим.

Вплив препарату на лабораторні   дані.

Вплив на рівень ПСА

Рівень ПСА у сироватці крові корелює з віком пацієнта і об’ємом простати, при цьому об’єм простати корелює з віком пацієнта. При оцінці лабораторних показників ПСА необхідно зважати на той факт, що рівень ПСА знижується у процесі лікування Проскар^®ом. У більшості пацієнтів спостерігається швидке зниження ПСА протягом перших місяців лікування, після чого рівень ПСА стабілізується на новому рівні, який становить приблизно половину від вихідної величини. З цього огляду у типових пацієнтів, які отримують Проскар^® протягом 6 місяців і більше, значення ПСА повинні бути подвоєні порівняно з нормальними значеннями в осіб, які не приймають лікування.

Дія фінастериду - ризик для плоду чоловічої статі

Жінки, які потенційно можуть завагітніти або вагітні, повинні уникати контакту з подрібненими таблетками Проскар^®у або тими, які втратили цілісність. Через здатність інгібіторів 5-альфа-редуктази типу II гальмувати перетворення тестостерону в дигідротестостерон, ці препарати, включаючи фінастерид, можуть викликати порушення у розвитку зовнішніх статевих органів у плоду чоловічої статі.   Таблетки Проскар^®у вкриті оболонкою і це запобігає контакту з активним інгредієнтом за умови, що таблетки не подрібнені і не втратили цілісності.

Застосування при лактації

Проскар^® не показаний жінкам. Невідомо, чи проникає фінастерид у молоко матері.

Застосування у педіатрії

Проскар не показаний дітям. Його безпека і ефективність для дітей не встановлені.

Вплив на здатність до керування машиною та роботи з технікою

Проскар^® не впливає на здатність до керування машиною та роботи з технікою.

Умови та термін зберігання.

Зберігати при температурі нижче 30°С, у захищеному від світла і недоступному для дітей місці.

Зберігати Проскар^® в оригінальній щільно закритій упаковці.

Термін придатності – 3 роки.

Не можна використовувати препарат після закінчення терміну придатності.

Умови відпуску. За рецептом.

Упаковка. По 14, 28 таблеток в упаковці.

Виробник. Мерк Шарп і Доум Б. В.

Адреса. Waarderweg 39,  P.O. Box 581, 2003 PC Haarlem, the Netherlands.

Форма выпуска, состав и упаковка

Таблетки, покрытые оболочкой 1 таб.

Финастерид 5 мг

14 шт. - упаковки ячейковые контурные (2) - пачки картонные.

Таб., покр. оболочкой, 5 мг: 28 шт. - П №013710/01-2002 11.02.02

Показания

Доброкачественная гиперплазия предстательной железы с целью:

– уменьшения размеров предстательной железы;

– улучшения тока мочи и уменьшения симптомов, связанных с гиперплазией;

– снижения риска возникновения острой задержки мочи, требующей катетеризации или хирургического вмешательства, включая трансуретральную резекцию предстательной железы (ТУРП) и простатэктомию.

Режим дозирования

Рекомендуемая доза составляет 5 мг 1 раз/сут независимо от приема пищи. Возможно достижение быстрого улучшения, однако может потребоваться по меньшей мере 6 мес для того, чтобы можно было оценить эффективность проводимой терапии..

Побочное действие

Со стороны половой системы: в течение первого года исследования импотенция отмечалась у 8.1% пациентов, получавших Проскар, по сравнению с 3.7%, получавших плацебо; снижение либидо отмечалось у 6-4% по сравнению с 3-4%, и расстройство эякуляции у 0.8% по сравнению с 0.1% соответственно. В течение 2-4 года исследования между исследуемыми группами не отмечалось клинически значимой разницы в частоте возникновения трех описанных выше расстройств. Общая частота встречаемости в течение 2-4 года составляла: импотенция - 5.1% в группе, получавшей Проскар и 5.1% в группе, получавшей плацебо; снижение либидо - 2.6% и 2.6%; расстройство эякуляции - 0.2% и 0.1%. В течение 1 года снижение объема эякулята отмечалось у 3.7% и 0.8% пациентов, принимавших Проскар и плацебо, соответственно: в течение 2-4 года общая частота составляла 1.5% в группе, получавшей Проскар и 0.5% в группе, получавшей плацебо.

Противопоказания

– повышенная чувствительность к препарату.

Проскар не назначают женщинам и детям.

Беременность и лактация

Женщины детородного возраста и беременные должны избегать контакта с измельченными или утратившими целостность таблетками препарата Проскар из-за возможности проникновения финастерида в организм беременной женщины и последующего развития нарушений в развитии наружных половых органов плода.

Особые указания

У пациентов с большим объемом остаточной мочи и/или резко сниженным током мочи необходимо осуществлять тщательный контроль за возможным развитием обструктивной уропатии.

Перед началом лечения Проскаром и периодически в процессе лечения следует проводить ректальное исследование, а также исследование другими методами на предмет наличия рака предстательной железы. Определение сывороточного простат-специфического антигена (PSA) получает все большее распространение для выявления рака предстательной железы. В целом, при исходном уровне простат-специфического антигена выше 10 нг/мл требуется проведение более широкого обследования пациента, включая, при необходимости, назначение биопсии. При уровне простат-специфического антигена в пределах 4 - 10 нг/мл рекомендуется дальнейшее обследование пациента. Необходимо учитывать, что исходный уровень простат-специфического антигена ниже 4 нг/мл не исключает возможности наличия рака предстательной железы.

Передозировка

В настоящее время о случаях передозировки препарата Проскар не сообщалось.

Лекарственное взаимодействие

В исследованиях на добровольцах не было обнаружено клинически значимого взаимодействия Проскара с пропранололом, дигоксином, глибуридом, варфарином, теофиллином и антипирином.

По-видимому, Проскар не оказывает заметного действия на ферментную систему цитохрома Р450 и, соответственно, не влияет на фармакокинетические показатели препаратов, метаболизирующихся с помощью микросомальных ферментов.

В клинических исследованиях Проскар использовался совместно с ингибиторами АПФ, альфа-адреноблокаторами, бета-адреноблокаторами, блокаторами кальциевых каналов, нитратами, диуретиками, блокаторами гистаминовых H2-рецепторов, ингибиторами ГМК-КoA редуктазы, НПВС, хинолонами и бензодиазепинами, при этом не обнаружено клинически значимых отрицательных реакций.

Условия и сроки хранения

Препарат следует хранить в защищенном от света месте при температуре не выше 30°C.

Условия отпуска из аптек

Препарат отпускается по рецепту.